Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 200/23565/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 09.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 10.05.2018.
Дата набрання законної сили: 03.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		03 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 200/23565/15-к
		 
		провадження № 51-3627км18
		 
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		секретаря 
		судового засідання ОСОБА_4 ,
		за участю:
		прокурора ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 і прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, на вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року щодо ОСОБА_8 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040640003654, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Дніпропетровська, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року ОСОБА_8  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		 
		Вирішено питання цивільних позовів та долю речових доказів.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області 17 листопада 2016 року указаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_8 залишено без змін.
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим і засуджено за те, що він 20 вересня 2015 року близько 04:30 год., перебуваючи біля буд. № 44 по пр. К. Маркса у м.Дніпропетровську на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, викликаних сваркою з ОСОБА_7 , здійснив один постріл в область грудної клітини потерпілого з спортивно-тренувального револьвера № ХК-003936, який до категорії вогнепальної зброї не відноситься, спричинивши ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент їх заподіяння.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційних скаргах
		- захисник ОСОБА_6 і потерпілий  ОСОБА_7 стверджують про суворість призначеного ОСОБА_8 покарання. Зазначають, що судом при призначенні ОСОБА_8 покарання не було враховано, що останній раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, де характеризувався задовільно, завдану шкоду відшкодував та вибачився перед потерпілим. Просять судові рішення щодо ОСОБА_8 змінити та пом`якшити призначене засудженому покарання, застосувавши ст. 75 КК України.
		- прокурор, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції, вказує, що вирок суду не був проголошений, а тому є незаконним. Посилається на те, що ОСОБА_8 призначено м`яке покарання у виді позбавлення волі, розмір якого обраний без урахування тяжкості злочину, тих обставин, що ОСОБА_8 частково визнав вину, а потерпілий в суді апеляційної інстанції, підтримавши позицію прокурора, просив призначити засудженому суворіше покарання. Зазначає вимогу про скасування судових рішень і призначення нового розгляду у суді першої інстанції.
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		 
		Прокурор ОСОБА_5 вважала, що касаційні скарги учасників судового розгляду є необґрунтованими та просила залишити їх без задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		 
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційних скаргах, колегія суддів дійшла такого висновку. 
		 
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у тій частині, в якій вони були оскаржені. 
		 
		Правильність встановлення фактичних обставин справи, доведеність винуватості та юридична кваліфікація дій  ОСОБА_8  за ч. 1 ст. 121 КК України у касаційній скарзі не заперечуються та не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.
		 
		Твердження прокурора про незаконність вироку місцевого суду через недотримання судом вимог ст. 376 КПК України є голослівними, оскільки з журналу судового засідання та технічного запису судового засідання вбачається, що 17 серпня 2016 року після останнього слова підсудного ОСОБА_8 суд відповідно до ст. 366 КПК України видалився в нарадчу кімнату для ухвалення вироку, після виходу з якої 19 серпня 2016 року було проголошено вирок щодо ОСОБА_8 , включаючи роз`яснення про порядок та строки його оскарження.
		Та обставина, що учасники судового розгляду, включаючи прокурора, не прибули у судове засідання після виходу суду з нарадчої кімнати не свідчить, що вирок не був проголошений в установленому законом порядку. 
		 
		Перевіркою матеріалів провадження не встановлено таких порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
		 
		Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		 
		Призначаючи ОСОБА_8 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України суд врахував тяжкість вчиненого злочину, дані про особу засудженого, у тому числі й ті, які наведені у касаційних скаргах захисника і потерпілого, зокрема, що ОСОБА_8  раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, де характеризувався задовільно, пом`якшуючу покарання обставину  добровільне відшкодування завданої шкоди.
		 
		Призначене судом ОСОБА_8 покарання єнеобхідним і достатнім для його виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами, а доводи захисника, потерпілого та прокурора, викладені у касаційних скаргах, щодо невідповідності призначеного засудженому покарання тяжкості злочину та його особі, як внаслідок суворості, так і м`якості є необґрунтованими.
		 
		При цьому є необґрунтованими доводи прокурора про те, що при призначенні покарання суд не врахував тяжкість вчиненого злочину та ту обставину, що ОСОБА_8 частково визнав вину, оскільки це було належно враховано при обранні виду та міри покарання, а також при вирішенні питання про можливість застосування вимог статей 69, 75 КК України.
		 
		Одночасно в касаційних скаргах захисника та потерпілого не наведено таких обставин та даних про особу ОСОБА_8 , які б не були враховані при призначенні останньому покарання і свідчили про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, а тому колегія суддів вважає, що підстави для пом`якшення призначеного ОСОБА_8 покарання та застосування положень ст. 75 КК України відсутні.
		Та обставина, що ОСОБА_8 відшкодував шкоду потерпілому ОСОБА_7 не є достатньою підставою для пом`якшення призначеного апеляційним судом покарання.
		 
		Також не знайшли свого підтвердження доводи касаційних скарг про те, що дії  ОСОБА_8 , який частково визнавав свою вину у вчиненні злочину, були спрямовані на надання допомоги органам досудового розслідування і суду у встановленні істини в провадженні, з`ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття злочину, а тому твердження захисника та потерпілого про те, що ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочину є голослівними. 
		 
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстави для задоволення касаційних скарг відсутні.
		 
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442КПК, п.15 «Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд
		 
		у х в а л и в:
		 
		Вирок Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 17 листопада 2016 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги захисника ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 і прокурора, який брав участь у розгляді провадження судом першої інстанції,  без задоволення.
		 
		Постанова є остаточною йоскарженню не підлягає.
		 
		С у д д і:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...