Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 671/326/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема зі спорів щодо:; дорожнього руху; транспорту та перевезення пасажирів.
Надіслано для оприлюднення: 10.05.2018. Зареєстровано: 10.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа №  671/326/18 
		Головуючий у 1-й інстанції:  Павлова А.С. 
		          Суддя-доповідач:  Біла Л.М. 
		10 травня 2018 року
		м. Вінниця
		Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
		головуючого судді:  Білої Л.М. 
		суддів:  Граб Л.С.  Гонтарука В. М. , 
		розглянувши  в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 березня 2018 року (місце складання м. Волочиськ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України про визнання дій неправомірними та скасування постанови  про накладення адміністративного стягнення, 
		В С Т А Н О В И В :
		у лютому 2017 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову серії БР № 185933 від 16 лютого 2018 року, винесену інспектором роти № 4 УПП лейтенантом поліції Капітаном О.А.  у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що у його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки він правопорушення у якому його визнано винним не вчиняв, так як він, рухаючись по трасі М-12 до м. Хмельницького, не перетинав лінію дорожньої розмітки 1.1, і у відповідача відсутні будь-які докази вчинення правопорушення. 
		Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 березня 2018 року позов задоволено. Визнано дії інспектора роти № 4 Управління патрульної поліції в м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції, лейтенанта поліції Капітана О.А. щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП протиправними. Постанову серії БР № 185933 від 16.02.2018 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП ОСОБА_2 та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 255 гривень скасовано, а справу про адміністративне правопорушення закрито.
		Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції було допущено грубе порушення норм процесуального права, зокрема, не повідомлено належним чином відповідача про розгляд справи, у зв'язку із чим останній не мав можливості подати докази на підтвердження вчинення позивачем адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
		08 травня 2018 року до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, в якому останній вказував на безпідставність доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Розгляд справи просив здійснити за його відсутності. 
		Сторони, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.
		З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження відповідно до  п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
		За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
		Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 16.02.2018  інспектором роти № 4 УПП лейтенантом поліції Капітаном О.А. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БР № 1859330, якою позивача визнано винним в тому, що він, керуючи транспортним засобом марки Volkswagen Caddy, державний номерний знак НОМЕР_1, на а/д М-12, 244 км. в напрямку м. Хмельницького, перетнув лінію 1.1, чим порушив п. 8.5.1 ПДР. та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, за що на позивача накладено стягнення у виді штрафу в сумі 255 гривень.
		Не погоджуючись із даною постановою, позивач звернувся до суду з вимогою про її скасування.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням вимог ч. 2 ст. 77 КАС України відповідачем до суду не надано жодних доказів на підтвердження порушення позивачем правил дорожнього руху, а відтак оскаржувана постанова підлягає скасуванню. 
		Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.
		Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
		Згідно з п. 8.5.1 ПДР горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.
		Відповідно до розділу 34 ПДР горизонтальна розмітка 1.1 (вузька суцільна лінія) - поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в'їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей.
		Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється.
		При цьому, як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об'їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об'їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.
		Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
		Відповідно до ст. 222 КУпАП України органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
		Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Даючи правову оцінку доводам апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції вказує на наступне.
		Так, апелянт вказує на те, що на відеозаписі з нагрудної камери № 20180216204835000621 міститься спілкування із позивачем, в ході якого інспектором повідомлено суть вчиненого правопорушення, а саме перетин суцільної лінії розмітки та розмір стягнення у сумі 255 грн., на що ОСОБА_2 не заперечив та не спростував суть скоєного правопорушення, а зазначив, що погоджується з озвученим інспектором.
		З оглянутого судом відеозапису слідує, що інспектором дійсно було повідомлено позивачу суть вчиненого правопорушення, а саме перетин суцільної лінії розмітки та розмір стягнення у сумі 255 грн., і позивач лише повідомив, що йому зрозуміло суть даного правопорушення. 
		Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що вказаний відеозапис являє собою незначний фрагмент розмови позивача з інспектором, тривалістю 28 секунд, на якому не зафіксовано саме факту визнання позивачем вчинення правопорушення, як на це помилково вказує апелянт, та взагалі не відображено подальшої розмови з позивачем для підтвердження або спростування тієї обставини, що позивач не заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності.  
		Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо перетину лінії 1.1 та порушення п. 8.5.1 ПДР.
		Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
		У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем належним чином не доведено факт порушення позивачем п. 8.5.1 ПДР, а відтак інспектором необґрунтовано винесено оскаржувану постанову, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.
		Щодо доводів апелянта про неналежне повідомлення його про розгляд справи та допущення інших порушень норм процесуального права, то колегія суддів вказує на наступне.
		Апелянт вказує на те, що копія ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками направлені на електронну адресу  public@patrol.police.gov.ua, яка належить Департаменту патрульної поліції, а не управлінню патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України та на електронну адресу khmelnytskyi.region@patrol.police.gov.ua, яка не є офіційною. 
		Враховуючи, що відповідно до п. 15.1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі, то, на переконання відповідача, направлення вказаних документів на електронну адресу суперечить вимога КАС України, у зв'язку із чим йому не було відомо про розгляд справи. 
		Суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з п. 16 Розділу VII Перехідних положень КАС України до дня реєстрації суб'єкта владних повноважень в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі та отримання ним офіційної електронної адреси надсилання судом суб'єкту владних повноважень текстів повісток, копій судових рішень здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Положеннями ст. 38 КАС України (в редакції від 03.08.2017) визначено, що суб'єкту владних повноважень текст повістки надсилається електронною поштою (факсимільним повідомленням) на адресу електронної пошти або на номер факсу (телефаксу), які містяться у Єдиній базі даних електронних адрес, номерів факсів (телефаксів) суб'єктів владних повноважень. Суб'єкт владних повноважень повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду і приєднується секретарем судового засідання до справи. Таке підтвердження є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду. Якщо протягом двох робочих днів з дня направлення тексту повістки підтвердження від суб'єкта владних повноважень не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і є достатнім доказом належності повідомлення суб'єкта владних повноважень про дату, час і місце судового розгляду.
		Одночасно з надсиланням тексту повістки суд, у разі якщо справа розглядається за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень, повідомляє суб'єкта владних повноважень про наявні у нього матеріали, які підлягають врученню йому як стороні, та про можливість їх отримання лише безпосередньо у суді.
		Порядок частини першої цієї статті може бути застосовано також щодо особи, яка бере участь у справі, незалежно від того, чи є вона суб'єктом владних повноважень, у разі, якщо вона зазначила адресу своєї електронної пошти (номер факсу, телефаксу) і не висловила заперечень проти її використання для одержання текстів судових рішень та інших документів.
		Так, в матеріалах справи міститься довідка від 10 квітня 2018 року, зі змісту якої слідує, що на офіційному сайті Департаменту патрульної поліції України вказано, що усі електронні листи патрульна поліція приймає на електронну адресу public@patrol.police.gov.ua, а електронна адреса khmelnytskyi.region@patrol.police.gov.ua, як адреса, за якою безпосередньо можливо здійснювати листування з управлінням патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України (а.с. 41).
		Положеннями ст. 286 КАС України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
		Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
		Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
		За приписами ч. 2 ст. 269 КАС України копії позовної заяви та доданих до неї документів направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні.  
		Зважаючи на те, що копія ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками направлені судом першої інстанції на електронні адреси, які були відомі суду, а також те, що ухвала про відкриття провадження у справі, дату та місце судового розгляду була оприлюднена на веб-порталі судової влади України (http://vl.km.court.gov.ua/sud2203/gromadyanam/csz), то колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі дотримано норми процесуального права щодо належного повідомлення про розгляд справи, в той час як доводи апелянта ґрунтуються на невірному застосуванні процесуальних норм. 
		Не вбачає суд апеляційної інстанції і порушення судом першої інстанції вимог ч. 5 ст. 162 КАС України щодо надання відповідачу строку на подання відзиву на позовну заяву менше 15 днів з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі, оскільки положеннями ч. 1 ст. 286 КАС України визначено, що адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі, а відтак надання п'ятнядцятиденного строку для подання відзиву на позовну заяви призвело б до порушення строку розгляду судом даної категорії справ. 
		На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, в той час як доводи апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції, а відтак підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд 
		П О С Т А Н О В И В :
		апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції України залишити без задоволення, а  рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 12 березня 2018 року - без змін.
		Постанова суду набирає законної сили у порядку ст.ст. 272, 325 КАС України та відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України не може бути оскаржена.
		Постанова суду складена в повному обсязі  10 травня 2018 року.
		          
		Головуючий  Біла Л.М.    Судді    Граб Л.С.    Гонтарук В. М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...