Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 916/421/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано судом: 11.05.2018. Зареєстровано: 13.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2018.

Результат оскарження 25.07.2018 Одеський апеляційний господарський суд: скасовано рішення місцевого суду повністю та ухвалено нове рішення
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
		веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
		_______________________________________________________________________________
		 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		РІШЕННЯ
		 
		"11" травня 2018 р.м. Одеса  Справа № 916/421/18
		Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.
		при секретарі судового засідання Шевченко К.О. 
		за участю представників сторін:  
		від позивача: Ступак В.Г. за довіреністю;
		від відповідача: Моряков К.І. за довіреністю;
		                              
		Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до відповідача Фізичної особи - підприємця Автутової Оксани Сергіївни про стягнення 74460,00грн.
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Автутової Оксани Сергіївни суми компенсації у розмірі 74460,00грн.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається порушення відповідачем авторських прав.
		Ухвалою Господарського суду Одеської області від 13.03.2018р. відкрито провадження у справі №916/421/18, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
		07.05.2018р. за вх.суду№9184/18 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомлення.
		В судовому засіданні від 08.05.2018р. було оголошено перерву по 10.05.2018р. о 11:30.
		11.05.2018р. за вх.суду№9375/18 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у позові у повному обсязі.
		11.05.2018р. за вх.суду№9377/18 відповідач звернувся до суду з клопотанням в якому просить розглядати справу за правилами загального позовного провадження та замінити засідання для розгляду по суті підготовчим засіданням.
		Суд, розглянувши клопотання відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження, відмовляє у його задоволенні виходячи з наступного.
		В обґрунтування свого клопотання відповідач посилається на відсутність при поданні позовної заяви клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження. 
		Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку наказного або позовного провадження (загального або спрощеного). При цьому, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. 
		Частиною 5 цієї ж статті Кодексу визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно ч.1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
		Згідно з ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Враховуючи, що ціна позову складає 74460,00грн. та те, що справи у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб справи можуть розглядатися у спрощеному позовному провадженні.
		Розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница", з урахуванням положень ст. 12, ч.4 ст. 247, 250 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що позивачем заявлені вимоги про стягнення суми компенсації у розмірі 74460,00грн. яка не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку, що справа №916/421/18 підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.
		Крім того, відповідно до ч.7 ст.250 Господарського процесуального кодексу України частини друга - шоста цієї статті не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження.
		11.05.2018р. за вх.суду№2-2387/18 відповідач звернувся до суду з клопотанням про зобов'язання позивача внести на депозитний рахунок суду грошову суму у розмірі 25000,00грн. для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на залучення експертів та проведення експертизи у сфері інтелектуальної власності, які відповідач має понести у зв'язку із розглядом справи.
		Суд, розглянувши клопотання відповідача, відмовляє у його задоволенні, оскільки відповідачем не подавалося до суду та не розглядалося судом клопотання відповідача про проведення експертизи.
		11.05.2018р. за вх.суду№2-2386/18 відповідач звернувся до суду з клопотанням про витребування у позивача документів, а саме оригінал Прокатного посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21.11.2006 року №214057306, Посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998, а також довіреності від 01.08.2017р. №02У на Рябкець О.М., №01У на Роман В.С., №04У на Шендрик І.С. скріплених печаткою з зображенням Державного гербу Російської Федерації.
		Суд, розглянувши клопотання відповідача про витребування доказів, відмовляє у його задоволенні, оскільки в клопотанні не зазначено в чому саме сумніви відповідача щодо копій документів наданих до позовної заяви, крім того відповідач не обґрунтував неможливість самому звернутися до позивача з вимогами надати такі докази.
		В судовому засіданні від 11.05.2018р. було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі №916/421/18.
		Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив:
		Як зазначає позивач, ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» є власником виключних прав на зображення персонажів та аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Лунтик и его друзья», що підтверджується Прокатним посвідченням Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21.11.2006 року кіновідеофільм «Лунтик и его друзья» випущено в Російській федерації в 2006 році, а права на фільм належать ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» на строк дії авторського права на твір та безстроковим Посвідченням національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998 продюсером анімаційного фільму «Лунтик и его друзья» (перші 589 серій) є ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница».
		Позивач зазначає, що представникам ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» стало відомо, що в магазині «Солнечный шарик», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 61 в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП Автунтова О.С., незаконно розповсюджується контрафактний товар з зображенням персонажів аудіовізуального твору - мультиплікаційоного серіалу «Лунтик и его друзья». 30.08.2017р. та 08.09.2017р. представником ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» особисто було придбано товари в магазині «Солнечный шарик» що підтверджується чеком від 30.08.2017р.  - стакан Лунтик 10шт., ціна  - 20,00грн., чеком від 08.09.2017р. - тар.18 СМ Лунтик 10шт., ціна - 20,05грн. Окрім чеків, факти порушення підтверджені відеофіксаціями порушення авторського права та свідченням свідка Ступак Віктора Геннадійовича. На кожній упаковці товару міститься наклейка  - штрихкод на якій вказано наступне: ІПН НОМЕР_1, «Солнечный шарик» Ген. Петрова 61, тар. 18СМ Лунтик 10шт. /або/ стакан Лунтик 10шт., ціна 20,00грн. /або/ 20,05грн. Також на товарах зазначена дата та номер державної реєстрації, що співпадає з датою та номером, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФОП Автунтової Оксани Сергіївни, що дає встановити зв'язок між товаром та чеками, адже назва магазину. Назва товару та ціна повністю співпадає, а ідентифікаційний номер, що зазначається на упаковці товару належить саме ФОП Автунтовій О.С.
		Позивач вказує, що представник правовласника звернувся з листом щодо припинення порушення авторського права та мирового врегулювання спору до ФОП Автунтової О.С. проте зазначений лист відповідачем було проігноровано, що посилює ступінь вини.
		Як стверджує позивач, на вказаному товарі незаконно, без дозволу позивача, відтворено зображення персонажу «Лунтик» як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья», права на який належить ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница». Для ідентифікації зображення, що розміщенні на контрафактних товарах з персонажем «Лунтик» як самостійної складової частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Лунтик и его друзья» позивач надає порівняльну таблицю з аналізом відтворення зображення мультиплікаційного персонажу «Лунтик» в порівнянні з зображенням, що відтворено на товарах «Тар. 18СМ Лунтик 10шт.» та «Стакан Лунтик 10шт». 
		Щодо розміру компенсації у сумі 74460,00грн. позивач зазначає, що згідно п. «г» ч.2 ст.52 ЗУ «Про авторське право та суміжні права», суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50 мінімальних заробітних тат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, які встановлені законом на час ухвалення рішення у справі (аналогічна позиція викладена у пункті 42 постанови пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" та підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності"). Як зазначено в Постанові Пленуму ВГСУ №12 від 17.10.2012 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», розмір компенсації має визначатися судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно - або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо, відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		Позивач зазначає, що вина відповідача полягає в тому, що останній не звертався до позивача ні за офіційною інформацією про товари, ні за дозволом реалізовувати товари, а просто ввів свідомо та умисно вказаний товар в цивільний обіг. Відповідач зобов'язаний, при прийманні товару до реалізації, перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України. Позивачем понесені передбачувані збитки у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу за використання твору. Потерпілою особою є позивач, виключні права якого порушені у значному обсязі відповідачем. Потерпілими особами також є велика кількість покупців, які могли бути введені в оману останнім, щодо статусу придбаного товару. Точну кількість потерпілих споживачів можна отримати виключно із даних відповідача щодо кількості реалізованих примірників контрафактної продукції. Відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів, та фактичну неможливість інформування кожного з покупців, про факти придбання ними саме контрафактного товару та відповідну неможливість відповідачу вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення. Оскільки відповідно до п. 51.2 Постанови Пленуму ВГСУ №12 від 17.10.2012р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності», кожен окремий факт протиправного використання об'єктів авторського права, і тому числі неодноразове використання одного й того самого об'єкта, становить самостійне порушення і може бути підставою для застосування відповідальності у вигляді компенсації, що встановлена законом у розмірі від 10 до 50 мінімальних заробітних пат. Відповідачем було реалізовано що найменше 2 різних види контрафактного товару що вказує на значний обсяг порушення, а тому застосування до нього мінімального розміру компенсації є неспіврозмірним порушенню. 2 різних види контрафактного товару 3723,00 грн. (мінімальна заробітна плата) *10 мінімальних заробітних плат (мінімальна ставка компенсації за порушення авторського права, що передбачена законом) = 74 460, 00 гривень. Тобто позивач вважає за необхідне стягнути з відповідача суму компенсації в розмірі 74460,00грн.
		Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача суму компенсації у розмірі 74460,00грн. тобто по 10 мінімальних заробітних плат за кожен факт порушення.
		Відповідач проти позовних вимог заперечує посилаючись на відсутність у представників позивача повноважень здійснювати певні дії з метою захисту прав на аудіовізуальні твори, зокрема - «Пригоди Лунтіка та його друзів» (на укр.), «Приключения Лунтика и его друзей» (на рос.). Водночас, Прокатне посвідчення від 21.11.2006 року № 214057306 та Посвідчення національного фільму № 10998, копії яких додані до позовної заяви, видані щодо фільму з назвою «Лунтик и его друзья». Отже, виходячи з вищенаведеного вбачається, що для представництва інтересів Позивача з метою захисту прав на аудіовізуальний твір - «Лунтік і його друзі» (на укр.), «Лунтик и его друзья» (на рос.) у представників Позивача недостатньо повноважень, оскільки в довіреностях не міститься жодної вказівки щодо зазначеної назви аудіовізуального твору, фільму тощо, а назви «Пригоди Лунтіка та його друзів» (на укр.), «Приключения Лунтика и его друзей» (на рос.) є назвами зовсім іншого твору.
		Відповідач, посилаючись на Конвенцію про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, зазначає, що довіреності представників позивача, Прокатне посвідчення від 21.11.2006 року № 214057306 та Посвідчення національного фільму №10998 не містять гербової печатки Російської Федерації  та не можуть бути доказами у справі.
		Щодо підтвердження купівлі у відповідача товару, відповідач зазначає, що Надані чеки від 30.08.2017 року та від 08.09.2017 року не містять обов'язкових реквізитів визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: назву суб'єкта господарювання, від імені якого складено документ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, за відсутності у наданих позивачем чеках вищезгаданих реквізитів висновки щодо здійснення купівлі товарів саме у Відповідача є недоведеними, необґрунтованими та помилковими. Надані відеозаписи також не містять фіксації продажу товарів саме Відповідачем. Особа зафіксована на відеозаписі не є Автутовою Оксаною Сергіївною, а отже, продаж товарів здійснений невстановленою особою. 
		Відповідач вказує, що на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, а саме: 65017, м. Одеса, вул. Маршала Малиновського, буд. 18- Б, кв. 46, що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 24.11.2017 року, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, листа про припинення порушення  від позивача не надходило. Фіскальний чек ОД УД11113 «УКРПОШТА» та опис вкладення до листа від 27.10.2017 року не є підтвердженням отримання відповідачем зазначених документів, а тому твердження позивача щодо ігнорування відповідачем його листів є помилковим та не відповідає дійсності.
		Щодо розміру позовних вимог, відповідач, посилаючись на п. 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774) мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600 грн. Виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки «інших виплат», про які йдеться у Законі № 1774, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений Законом України від 07.12.2017 № 2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» як на час подання позову (2018 рік), так і на цей час не підлягав застосуванню як розрахункова величина при визначенні компенсації.
		Відповідач зазначає, що відповідно до інформації щодо стану розгляду справ Господарським судом Одеської області, що доступна за посиланням https://court.gov.ua/fair/sud5017/, станом на 10.05.2018 року у суді розглядаються 6 (шість) справ за позовами ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» про захист авторських прав, при цьому 2 (дві) з яких, у тому числі зазначена справа розглядаються судом у складі судді Степанової Л.В.(роздруківка з веб-сайту суду додається). Усі позови пред'явлені протягом 2018 року переважно у березні-квітні. Така велика кількість звернень позивача за захистом авторських прав з аналогічними позовами дає підстави дійти висновку, що позивач насправді переслідує на меті не захист авторських прав, а отримання прибутку.
		Крім того в судовому засіданні відповідач повідомив, що позивачем не надано доказів зміни прізвища відповідачем.
		Враховуючи викладене, відповідач просить відмовити у позові у повному обсязі.
		Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків. 
		Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		Особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об'єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб; використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом; умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об'єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону (ч.ч.2-4 ст.426 ЦК України).
		Згідно ст.435 Цивільного кодексу України первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
		Статтею 441 Цивільного кодексу України визначено, що використанням твору, в тому числі, є його відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі.
		За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України "Про авторське право і суміжні права", аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
		Частиною 1 статті 8 названого Закону до об'єктів авторського права віднесено твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема аудіовізуальні твори.
		Відповідно до ст.9 Закону України „Про авторське право і суміжні права" частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
		Згідно до статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) належать: виключне право на використання твору, а також виключне право на дозвіл або заборону  використання  твору іншими особами. Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права. Виключне право на використання твору автором (чи іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, відтворення творів; здавання в майновий найм і (або) комерційний прокат після першого продажу, відчуження іншим способом оригіналу або примірників аудіовізуальних творів, комп'ютерних програм, баз даних, музичних творів у нотній формі, а також творів, зафіксованих у фонограмі чи відеограмі або у формі, яку зчитує комп'ютер.
		Статтею 443 Цивільного кодексу України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
		Згідно статті 440 Цивільного кодексу України та частини третьої статті 15 Закону України "Про авторське право і суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
		У відповідності до ч. 1 ст.31 Закону України "Про авторське право і суміжні права" автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
		Частиною другою статті 32 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
		Порушення права інтелектуальної власності, в тому числі невизнання цього права чи посягання на нього, тягне за собою відповідальність, встановлену Цивільним кодексом України, законом чи договором (ст.431 ЦК України).
		Статтею 445 ЦК передбачено право автора на плату за використання його твору, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншим законом.
		За приписами ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
		Зі змісту ч.2 вищезазначеної статті вбачається, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу, крім того, при визначенні компенсації слід враховувати обсяг порушення та (або) наміри відповідача.
		Таким чином, предметом доведення по справі про стягнення компенсації за порушення авторського права є, по-перше, належність позивачу авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, по-друге, додержання відповідачем вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами (п.29 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності").
		Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши умови Прокатного посвідчення Федерального агентства культури і кінематографії Державного реєстру кіно і відеофільмів від 21.11.2006 року кіновідеофільм «Лунтик и его друзья» випущено в Російській федерації в 2006 році, а права на фільм належать ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» на строк дії авторського права на твір та безстрокове Посвідчення національного фільму Міністерства культури Російської Федерації №10998 продюсером анімаційного фільму «Лунтик и его друзья» (перші 589 серій), суд доходить висновку про наявність у позивача виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір мультиплікаційний серіал «Лунтик и его друзья» та на його складові частини, в тому числі і на персонаж «Лунтик», а отже, і наявність права захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до суду з позовом. Тобто, ТОВ  «Студия анимационного кино «Мельница» є власником виключних прав у повному обсязі які в силу статті 9 Закону України "Про авторське право і суміжні права" охороняються як твір відповідно до цього Закону.
		Факт розповсюдження відповідачем товарів, в магазині «Солнечный шарик», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Петрова, 61 в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП Автутова О.С., підтверджується чеком від 30.08.2017р.  - стакан Лунтик 10шт., ціна  - 20,00грн., чеком від 08.09.2017р. - тар.18 СМ Лунтик 10шт., ціна - 20,05грн. На кожній упаковці товару міститься наклейка  - штрихкод на якій вказано наступне: ІПН НОМЕР_1, «Солнечный шарик» Ген. Петрова 61, тар. 18СМ Лунтик 10шт. /або/ стакан Лунтик 10шт., ціна 20,00грн. /або/ 20,05грн. Також на товарах зазначена дата та номер державної реєстрації, що співпадає з датою та номером, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ФОП Автутової Оксани Сергіївни, що дає встановити зв'язок між товаром та чеками, адже назва магазину. Назва товару та ціна повністю співпадає, а ідентифікаційний номер, що зазначається на упаковці товару належить саме ФОП Автутовій О.С. 
		Щодо зміни прізвища Автутової О.С. то слід зазначити, що такі відомості містяться у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Посилання відповідача на те, що чеки від 30.08.2017 року та від 08.09.2017 року не містять обов'язкових реквізитів визначених ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме: назву суб'єкта господарювання, від імені якого складено документ; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції судом до уваги не приймаються виходячи з наступного.
		Відповідно до статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахунковий документ - це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
		Згідно зі статтею 3 названого Закону суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу зобов'язані, зокрема, надавати покупцю товарів (послуг) за його вимогою чек, накладну або інший письмовий документ, що засвідчує передання права власності на них від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України "Про захист прав споживачів" (пункт 15 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових документів у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг").
		Форма та зміст фіскального чека, розрахункової квитанції та інших розрахункових документів, надання покупцю яких є обов'язковим, визначено Положенням про форму та зміст розрахункових документів, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України 01.12.2000 № 614 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 105/5296, але форма і зміст товарного чека "на теперішній час" законодавчо не встановлена.
		Товарний чек №10062 від 30.08.2017р. містить інформацію про реалізований товар (найменування стакан Лунтик), про кількість (10шт.) та вартість товару (20,00 грн.), дату проведення операції (30.08.2017р.), товарний чек №10347 від 08.09.2017р. містить інформацію про реалізований товар (найменування Тар.18СМ Лунтик), про кількість (10шт.) та вартість товару (20,05грн.), дату проведення операції (08.09.2018р.)
		Факт продажу товарів із зображенням персонажу "Лунтик" підтверджується відеофіксацією, що була здійснена представником позивача.
		Таким чином, судом встановлено факт порушення Фізичною особою-підприємцем Автутовою Оксаною Сергіївною майнових авторських прав на  персонаж «Лунтик», як складовий частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Лунтик и его друзья", шляхом розповсюдження товару, що містить зображення персонажу «Лунтик».
		Доводи відповідача про те, що місцем проживання Автутової О.С. є м. Одеса, вул. Малиновського, буд. 18- Б, кв. 46, що підтверджується Довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 24.11.2017 року, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради судом до уваги не приймаються оскільки мова йде про проживання фізичної особи Автутової О.С., а відповідачем у справі є фізична особа - підприємець Автутова О.С., яка зареєстрована за адресою м. Одеса, вул. Космонавтів, 25, кв. 32, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
		Так, позивачем зазначено, що відповідачем було реалізовано позивачу 20 одиниць контрафактного товару двох різних видів (10 стаканів та 10 тарілок)
		Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.
		Водночас, вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.
		Відповідно до ч.1 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" при порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право, зокрема, подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
		Право суб'єкта авторського права, передбачене пунктом "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторські та суміжні права" подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або   стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав,   або виплату компенсацій, як альтернативні способи захисту своїх прав відповідають праву суду, передбаченому пунктом "г" частини другої цієї ж статті винести рішення про виплату компенсації,       що визначається судом, у розмірі від   10   до 50000 мінімальних заробітних плат   замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		У пункті 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012  № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" (із змінами і доповненнями), з-поміж іншого зазначено, що у вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке. Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.
		Таким чином, стягнення компенсації хоча і є самостійним способом захисту авторського права, однак за своєю суттю воно фактично замінює право на стягнення доходу, отриманого порушником, або на відшкодування збитків і має бути співрозмірним.
		Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 74460,00грн. позивач зазначає, що відповідач свідомо виставив контрафактний товар на продаж, не звернувшись при цьому до позивача ні за офіційною інформацією про поставлений товар, ні за дозволом на його реалізацію. При цьому, відповідач зобов'язаний при прийманні товару до реалізації перевіряти останній на предмет відповідності вимогам чинного законодавства України.
		Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування розміру компенсації у сумі 74460,00грн. позивач звертає увагу суду на те, відповідачем було реалізовано 20 одиниць контрафактного товару 2-х видів лише позивачу, що вказує на значний обсяг порушення та те, що відповідач є оптовим постачальником контрафактного товару в роздрібній мережі.   
		При цьому, позивач зазначає, що відновлення попереднього стану до факту порушення прав позивача є неможливим з огляду на наявні факти продажу відповідачем контрафактних товарів та фактичну неможливість інформування кожного з покупців про факти придбання ними саме контрафактного товару, а також відповідну неможливість вилучити у покупців придбані контрафактні товари з метою їх знищення.
		Крім того, позивач наголошує на понесених ним збитках у вигляді неотримання суми ліцензійного платежу від виробника контрафактного товару.
		При визначенні розміру компенсації, яку  ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» має намір стягнути в примусовому порядку, останній вважає, що співмірним її розміром за вищевказані правопорушення є 744600,00грн.
		Вирішуючи питання щодо стягнення компенсації та її розміру, суд враховує наступне.
		За приписом статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.
		У підпункті 51.3 пункту 51 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р.  №12 йдеться про те, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених   статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
		У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
		Разом з тим, згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 1774-VIII від 06.12.2016р.,  цей Закон набирає чинності з 1 січня 2017 року.
		Пунктом 3 вказаних положень Закону установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
		До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
		Таким чином, суд вважає, що мінімальна заробітна плата, яка на момент прийняття рішення становить 3723,00грн., не може бути застосована, як розрахункова велична для визначення розміру компенсації за порушення авторських прав.
		Отже, при визначенні розміру відповідної компенсації слід виходити з приписів пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-УІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1600 грн.
		В даному випадку вона повинна бути застосована у вищевказаному розмірі 1600,00грн.  
		При визначенні розміру компенсації суд враховує, що доведеним є факт реалізації контрафактних товарів на загальну суму 40,05грн.
		При цьому, доказів саме оптового продажу відповідачем вищевказаних товарів із розміщенням на них зображення персонажу «Лунтик», матеріали справи не містять. Таким чином, незалежно від кількості фактів фіксування продажу, суд вважає, що мало місце вчинення відповідачем єдиного триваючого порушення прав позивача на персонаж «Лунтик».
		Крім того, при визначенні розміру компенсації, яка, як вже було зазначено судом, за своєю суттю фактично замінює право на відшкодування збитків, суд також бере до уваги відсутність доведених збитків позивача. 
		Одночасно, суд враховує, що, виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, можливість стягнення з порушника надмірних грошових сум як компенсації за порушення авторського права спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу захисту компенсація перетворюється на джерело отримання суб'єктом авторського або суміжного права невиправданих додаткових прибутків. 
		З урахуванням вищевикладеного, суд вважає обґрунтованим та достатнім суму компенсації у розмірі 16000,00грн.
		Посилання відповідача на те, що відповідно до інформації щодо стану розгляду справ Господарським судом Одеської області, що доступна за посиланням https://court.gov.ua/fair/sud5017/, станом на 10.05.2018 року у суді розглядаються 6 (шість) справ за позовами ТОВ «Студия анимационного кино «Мельница» про захист авторських прав, при цьому 2 з яких, у тому числі зазначена справа розглядаються судом у складі судді Степанової Л.В. Усі позови пред'явлені протягом 2018 року переважно у березні-квітні. Така велика кількість звернень позивача за захистом авторських прав з аналогічними позовами дає підстави дійти висновку, що позивач насправді переслідує на меті не захист авторських прав, а отримання прибутку, судом до уваги не приймаються оскільки не є предметом розгляду даної справи.
		Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.
		Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. 
		Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		«Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року)» (п. 58 Рішення Європейського Суду  з прав людини «Серявін проти України» від 10.02.2010р.).
		За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до відповідача Фізичної особи - підприємця Автутової Оксани Сергіївни про стягнення компенсації за порушення авторських прав підлягають частковому задоволенню у сумі 16000,00грн.
		Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 1762,00грн. покласти на відповідача згідно ст. 129 ГПК України.
		 
		Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86,  129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" до відповідача Фізичної особи - підприємця Автутової Оксани Сергіївни про стягнення 74460,00грн. - задовольнити частково.
		 
		2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Автутової Оксани Сергіївни (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Студия анимационного кино "Мельница" (193232, Російська Федерація, м. Санкт-Петербург, пр. Більшовиків, 34, корпус 2, літера А, ІНН 7825124659, КПП 781101001, ОДРН 1037843046141) 16000/шістнадцять тисяч/грн. компенсації за порушення авторських прав, 1762/одна тисяча сімсот шістдесят дві/грн. судового збору. 
		 
		3. В частині позовних вимог про стягнення з Фізичної особи - підприємця Автутової Оксани Сергіївни 58460,00грн. компенсації за порушення авторських прав - відмовити.
		 
		Повне рішення складено 11 травня 2018р.
		 
		Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		Суддя                                                                            Л.В. Степанова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...