Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 210/3852/15-Ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2018.
Дата набрання законної сили: 03.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України  
		 
		03 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 210/3852/15-ц
		 
		провадження № 61-4374св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є., 
		суддів: Журавель В. І., Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Крата В. І., Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»,
		представник позивача - ОСОБА_3,
		відповідач - ОСОБА_4,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі судді Чайкіної О. В. від 23 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі колегії суддів: 
		ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, від 20 квітня 2016 року 
		 
		В С Т А Н О В И В :
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна» (далі - ПАТ «СК «Країна») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування збитків у порядку регресу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 25 липня 2014 року ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1 порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2. Постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області від 15 серпня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП). Внаслідок ДТП автомобіль марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2, отримав механічні пошкодження. На момент ДТП між ОСОБА_4 та ПАТ «СК «Країна» був укладений договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 14 січня                              2014 року № АС/9322549. За заявою потерпілої особи - ОСОБА_8 ПАТ «СК «Країна» сплатила йому страхове відшкодування у сумі 37308,84 грн. Посилаючись на те, що страхувальник ОСОБА_4 не повідомив ПАТ «СК «Країна» про страховий випадок у передбачений законом строк, страхова компанія набула право вимоги до відповідача про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу .
		З урахуванням викладеного,ПАТ «СК «Країна» просило суд стягнути з 
		ОСОБА_4 на свою користь грошові кошти у розмірі 37 308,84 грн.
		 
		Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року, в задоволенні позову ПАТ «СК «Країна» відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, мотивовано тим, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем, у встановлений законом строк, страховика про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення про стягнення зі страхувальника страхового відшкодування в порядку регресу.
		 
		У травні 2016 рокуПАТ «СК «Країна»подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу разом із  клопотанням про поновлення строку на касаційне оскарження оскаржуваних судових рішень, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення його позову.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди усупереч нормам діючого законодавства, прийшли до хибного висновку, що сам факт неповідомлення відповідачем страховика про страховий випадок протягом трьох днів після ДТП не є підставою для стягнення з нього в порядку регресу суми сплаченого страхового відшкодування, оскільки зазначений висновок судів спростовується нормами статей 33, 38 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
		 
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		29 січня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Судами встановлено, що 25 липня 2014 року водій ОСОБА_4, керуючи автомобілем марки Daewoo Lanos, державний номерний знак НОМЕР_1,на автомобільній дорозі Одеса-Мелітополь, порушив правила дорожнього руху, внаслідок чого скоїв наїзд на автомобіль марки ВАЗ 21099, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_8
		Встановлено, що автомобіль марки Daewoo Lanos, державний номерний знак                   НОМЕР_1, під керуванням відповідача, застраховано згідно з полісом                                   № АС/9322549 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеним 14 січня 2014 року між ПАТ «СК «Країна» та ОСОБА_4
		Постановою Каховського міськрайонного суду Херсонської області 
		від 15 серпня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним та притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 КУпАП.
		У зв'язку з настанням страхового випадку, ОСОБА_9, від імені та в інтересах ОСОБА_8, звернувся до ПАТ «СК «Країна» з повідомленням про ДТП.
		Позивачем як страховиком складено страховий акт № 07/33729/3.2.29, здійснено розрахунок страхового відшкодування, проведено оцінку завданих збитків.
		Зазначена вище подія була визнана страховою та відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акта та умов договору страхування 
		від 14 січня 2014 року № АС/9322549, розмір страхового відшкодування склав 
		37 308,84 грн та який ПАТ «СК «Країна» сплатив постраждалій особі ОСОБА_8, для проведення відновлюваного ремонту пошкодженого транспортного засобу, що також підтверджено платіжним дорученням.
		ОСОБА_4 з повідомленням про настання страхового випадку до страховика не звертався.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК України постанова у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
		 
		Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. За правилами Закону України «Про страхування» страхове відшкодування здійснюється страховиком.
		 
		При настанні страхового випадку страховик виплачує страхове відшкодування відповідно до норм чинного законодавства та договору страхування.
		 
		Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
		 
		В силу статті 27 Закону України «Про страхування», статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
		 
		Згідно зі статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
		 
		Відповідно до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
		 
		Із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ДТП та виплати страхового відшкодування» змін у статтю 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Проте вказані зміни, що стосуються нумерації зазначеного підпункту, до підпункту «ґ» підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
		 
		Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України), повідомлення про ДТП установленого Моторним (транспортним) страховим бюро України зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
		 
		Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-284цс15, в якій були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
		 
		Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, встановивши, що факт настання страхового випадку ніким не оспорювався та зафіксований правоохоронними органами, відповідач, якого визнано винним у ДТП притягнутий до адміністративної відповідальності, а страховик за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів його визнав, добровільно сплативши страхове відшкодування особі, що постраждала внаслідок ДТП за участі забезпеченого транспортного засобу - ОСОБА_8, дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки сам по собі факт неповідомлення саме відповідачем страховика, а повідомлення страховика потерпілою особою про настання страхового випадку не може бути покладений в основу ухвалення рішення про стягнення зі страхувальника страхового відшкодування в порядку регресу.
		 
		Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.
		 
		Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 389, 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» залишити без задоволення.
		 
		Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                  М. Є. Червинська 
		Судді:                                                                            В. І. Журавель 
		В. М.Коротун     
		В. І.Крат
		В. П.Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...