Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/847/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Старі категорії; Позовне провадження; Спори про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення злочину.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2018.
Дата набрання законної сили: 08.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова                                         
		Іменем України 
		 
		08 травня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 345/847/17
		провадження № 61-8797св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Антоненко Н. О., Журавель В. І., Крата В. І. (суддя-доповідач), Курило В. П.,
		 
		учасники справи:
		позивач - відділ капітального будівництва Калуської міської ради,
		відповідач - ОСОБА_2,
		 
		розглянув у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18 серпня 2017 року у складі судді: Миговича О. М. та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року у складі суддів: Матківського Р. Й., Девляшевського В. А., Фединяка В. Д.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У березні 2017 року відділ капітального будівництва Калуської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди завданої внаслідок злочину.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 30 червня 2004 року між відділом капітального будівництва Калуської міської ради та підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір зберігання № 4, згідно якого, відділ капітального будівництва Калуської міської ради передав підприємцю ОСОБА_2 на зберігання гранітну бруківку для благоустрою площі Героїв в м. Калуші.
		 
		03 листопада 2009 року рішенням господарського суду Івано-Франківської області зобов'язано ОСОБА_2 повернути вищевказану гранітну бруківку позивачу, але відповідач не виконав рішення суду та не повернув гранітну бруківку. За розтрату цього майна відносно ОСОБА_3 було відкрито кримінальне провадження за статтею 191 КК України.
		 
		Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
		 
		Позивач просить стягнути з ОСОБА_2 134262,03 грн майнової шкоди завданої злочином із врахуванням індексу інфляції.
		 
		Рішенням Калуського міськрайонного суду від 18 серпня 2017 року залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь відділу капітального будівництва Калуської міської ради 36013,83 грн матеріальної шкоди, завданої злочином та 2400 грн судового збору.
		 
		Рішення судів мотивовані тим, що перебіг позовної давності для позивача у правовідносинах які склались між сторонами розпочався з часу закінчення виконавчого провадження про зобов'язання відповідача повернути бруківку за договором зберігання. Тому звернувшись до суду у березні 2017 року про стягнення вартості неповернутого майна позивачем не пропущено позовну давність. 
		 
		У листопаді 2017 року ОСОБА_2 подав касаційну скаргу у якій просить оскаржені рішення скасувати і постановити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог. Касаційна скарга мотивована тим, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушені норми процесуального права. Суди не врахували, що перебіг позовної давності розпочався 27 січня 2012 року, з моменту складення акту державним виконавцем про відсутність бруківки. Оскільки позивач звернувся в суд у березні 2017 року, позовну давність пропущено, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
		 
		Колегія суддів частково приймає аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що 30 червня 2004 року між відділом капітального будівництва Калуської міської ради та підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір зберігання № 4, згідно якого, відділ капітального будівництва Калуської міської ради передав підприємцю ОСОБА_2 на зберігання гранітну бруківку для благоустрою площі Героїв в м. Калуші.
		 
		03 листопада 2009 року рішенням Господарського суду Івано-Франківської області зобов'язано ОСОБА_2 повернути вищевказану гранітну бруківку позивачу, але ОСОБА_2 не виконав рішення суду та не повернув гранітну бруківку.
		 
		За розтрату бруківки відносно ОСОБА_2 було відкрито кримінальне провадження. Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 вересня 2014 року ОСОБА_2 було звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження щодо нього закрито.
		 
		Суд першої інстанції вказав, що позов поданий не про стягнення суми за договором зберігання, а про відшкодування шкоди, завданої злочином, тому позовна давність ще не сплинула. Ухвала суду про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності набула законної сили 23 вересня 2014 року, а тому позовна давність спливає 23 вересня 2017 року. 
		 
		Суд апеляційної інстанції, залишивши рішення суду першої інстанції без змін, вказав, що зверненням позивача у 2009 році до господарського суду про зобов'язання повернути бруківку перервано позовну давність. Перебіг позовної давності для позивача у розпочався з 01 серпня 2014 року, тобто, з часу закінчення виконавчого провадження на підставі постанови головного державного виконавця про зобов'язання відповідача повернути бруківку за договором зберігання. Тому звернувшись до суду у березні 2017 року про стягнення вартості неповернутого майна позивачем не пропущено позовну давність.
		 
		Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками з таких підстав.
		 
		Згідно частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).
		 
		Факт розтрати бруківки у 2007 році підтверджується ухвалою Калуського міськрайонного суду від 16 вересня 2014 року. Втім суд апеляційної інстанції встановивши, що позивачу ще з 2007 року було відомо про те, що передана на зберігання відповідачу бруківка відсутня, правильність визначення початку перебігу позовної давності судом першої інстанції не перевірив. Ухвала суду про закриття кримінальної справи не усуває юридичного значення доведених до відома позивача актів, листів та інших фактів, що підтверджують початок перебігу позовної давності.
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від 22 липня 2014 року).
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржене рішення ухвалено з порушенням норм процесуального права (частина третя статті 411 ЦПК України). Це унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід перевірити правильність визначення початку перебігу позовної давності судом першої інстанції. 
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. 
		 
		Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року скасувати.
		 
		Справу № 345/847/17 направити на новий розгляд до апеляційного суду Івано-Франківської області.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасована ухвала апеляційного суду Івано-Франківської області від 25 жовтня 2017 року втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                            М. Є. Червинська 
		 
		Судді:                                                                                                       Н. О. Антоненко
		 
		В. І. Журавель
		 
		В. І. Крат 
		 
		В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...