Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/5733/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем  України
		 
		10 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 751/5733/16-ц
		провадження № 61-5236св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Штелик С. П.,
		             
		учасники справи:
		позивач - комунальне підприємство «Діловий центр» Чернігівської обласної ради,
		відповідач - ОСОБА_3,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 серпня 2016 року у складі судді Овсієнко Ю. К. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року у складі суддів: Губар В. С., Висоцької Н. В., Позігуна М. І., 
		ВСТАНОВИВ:
		У лютому 2016 року комунальне підприємство «Діловий центр» Чернігівської обласної ради (далі - КП «Діловий центр») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення плати за користування земельною ділянкою.
		Позов мотивований тим, що 24 вересня 2014 року між КП «Діловий центр» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 був укладений договір № 21/14 оренди частини приміщень комунальної власності, що розташовані в будівлі АДРЕСА_1. Факт передання приміщень в оренду підтверджується актом прийому-передачі в оренду приміщення від 9 жовтня 2014 року № 1, що підписаний уповноваженими представниками сторін.
		26 січня 2016 року була укладена угода про розірвання договору оренди від 24 вересня 2014 року № 21/14, і за актом від 1 лютого 2016 року № 2 орендовані приміщення повернуті позивачу. 
		27 січня 2016 року Реєстраційна служба Чернігівського міського управління юстиції відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб внесла запис № 20640060005010556 про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, НОМЕР_1. 
		Позивач зазначав, що відповідно до пункту 5.1.13 розділу 5 договору, у разі, якщо земельна ділянка надана в користування орендодавцю, орендар повинен відшкодувати плату за користування земельною ділянкою пропорційно до орендованої площі на рахунок орендодавця згідно з виставленими рахунками.
		Станом на 2 червня 2016 року фізична особа - підприємець ОСОБА_3 має заборгованість з відшкодування плати за землю в сумі 28 278,99 грн (за березень - травень, частково за червень - грудень 2015 року, за січень 2016 року).
		Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 1 серпня 2016 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Діловий центр» 21 697,14 грн на відшкодування плати за користування земельною ділянкою пропорційно до орендованого майна за березень - грудень 2015 року, січень 2016 року.
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь КП «Діловий центр» судовий збір у сумі 1 057,34 грн.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідач відповідно до умов укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, від 24 вересня 2014 року № 21/14 не перерахувала у повному обсязі плату за користування земельною ділянкою пропорційно до орендованої площі згідно з виставленими рахунками. Доказів протилежного відповідач суду не надала.
		Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що з урахуванням наявності додаткової угоди, укладеної між сторонами, якою погоджено умови сплати орендної плати та визначено розмір орендованих приміщень, загальну суму заборгованості з відшкодування плати за користування земельною ділянкою за березень - грудень 2015 року та за січень 2016 року у розмірі 21 697,14 грн без ПДВ позивач обчислив правильно, виходячи з розміру орендованої площі 2 093,9 кв. м.
		У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року, ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди не врахували того, що позивач просив стягнути плату за землю пропорційно до орендованої відповідачем площі приміщень, тобто відповідно до пункту 5.1.13 договору, в редакції, яка була відхилена відповідачем у протоколі розбіжностей, що встановлено в рішенні господарського суду Чернігівської області від 9 грудня 2014 року, а також того, що додаткова угода не стосується предмета спору, розрахунок позивач провів неправильно.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		За змістом частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
		Суд встановив, що 24 вересня 2014 року між КП «Діловий центр» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладений договір № 21/14 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, згідно з пунктами 1.1, 1.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлові приміщення в будівлі кінотеатру «Дружба», що є об'єктом спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, та перебуває в господарському віданні КП «Діловий центр», загальною площею 2 093,9 кв. м. Згідно з актом прийому-передачі від 9 жовтня 2014 року № 1 вказані приміщення передані у строкове користування фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
		Пунктом 5.1.13 договору оренди нерухомого майна передбачено, що в разі, якщо земельна ділянка надана в користування орендодавцю, орендар повинен перераховувати плату за користування земельною ділянкою пропорційно до орендованої площі на рахунок орендодавця згідно з виставленими рахунками.
		КП «Діловий центр» наділено правом постійного користування земельною ділянкою площею 0,1880 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.
		На виконання умов договору оренди нерухомого майна КП «Діловий центр» виставило фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 такі рахунки-фактури щодо відшкодування плати за користування земельною ділянкою: від 31 березня 2015 року № СФ-0000310; від 30 квітня 2015 року № СФ-0000440; від 31 травня 2015 року № СФ-0000561; від 30 червня 2015 року № СФ-0000689; від 31 липня 2015 року № СФ-0000821; від 31 серпня 2015 року № СФ-0000961; від 30 вересня 2015 року № СФ-0001123; від 31 жовтня 2015 року № СФ-0001286; від 30 листопада 2015 року № СФ-0001465; від 31 грудня 2015 року № СФ-0001618; від 31 січня 2016 року № СФ-0000016.
		Загальна сума компенсації податку, нарахована у рахунках-фактурах, становить 28 278,99 грн з ПДВ, сума без ПДВ - 21 697,14 грн. Зазначену суму компенсації відповідач не сплатила.
		26 січня 2016 року між КП «Діловий центр» та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 укладено угоду про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Чернігівської області, від 24 вересня 2014 року № 21/14.
		Згідно з повідомленням про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця Реєстраційною службою Чернігівського міського управління юстиції внесла до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 27 січня 2016 року запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
		Пунктом 9.1 розділу 9 договору оренди нерухомого майна передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі зміну або розірвання його в односторонньому порядку, крім випадків, передбачених цим договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
		Рішенням господарського суду Чернігівської області від 9 грудня 2014 року відмовлено у задоволенні позову КП «Діловий центр» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про спонукання укласти договір та встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3 до підписаного примірнику договору оренди нерухомого майна надала протокол розбіжностей, згідно з яким:
		редакція орендодавця: Пункт 5.1.13. У разі якщо земельна ділянка надана в користування орендодавцю, орендар повинен перерахувати плату за користування земельною ділянкою пропорційно до орендованих площ на рахунок орендодавця згідно з виставленими рахунками. На відшкодування орендарем витрат зі сплати земельного податку нараховується ПДВ.
		редакція орендаря: Пункт 5.1.13. У разі якщо земельна ділянка надана в користування орендодавцю, орендар повинен відшкодовувати плату за користування земельною ділянкою, фактично зайнятою орендованими приміщеннями, на рахунок орендодавця згідно з виставленими рахунками.
		Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до частини першої статті 796 ЦК України одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
		Статтею 797 ЦК України передбачено, що плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.
		Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про стягнення з відповідача плати за користування земельною ділянкою пропорційно до орендованого майна, суд апеляційної інстанції виходив з того, що після ухвалення рішення господарського суду Чернігівської області від 9 грудня 2014 року сторони 12 листопада 2015 року уклали додаткову угоду № 1 до договору оренди нерухомого майна від 24 вересня 2014 року № 21/14, з якої випливає, що предметом оренди є приміщення загальною площею 2 093,9 кв. м. Невід'ємною частиною цієї додаткової угоди є додаток 1, у якому також визначено загальну площу приміщень, яка передається в оренду орендареві, - 2 093,9 кв. м - і саме з орендованої площі обчислений розмір орендної плати.
		При цьому апеляційний суд не взяв до уваги, що додатковою угодою від 12 листопада 2015 року № 1 до договору оренди нерухомого майна внесено зміни до підпункту 1.1.1 пункту 1.1, пункту 1.2 розділу 1, пункту 3.4 розділу 3, та що ця угода не стосується пункту 5.1.13, щодо якого виникли розбіжності.
		Крім того, з урахуванням частини сьомої статті 181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. 
		Таким чином, станом на 24 жовтня 2014 року, враховуючи відсутність факту своєчасного передання спору про врегулювання розбіжностей до суду, договір оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Чернігівської області, від 24 вересня 2014 року № 21/14 є укладеним з прийнятими КП «Діловий центр» пропозиціями відповідача щодо редакції пунктів 3.10 і 5.1.13 за протоколом розбіжностей.
		Апеляційний суд фактично усунувся від оцінки зібраних у справі доказів, зокрема не дослідив договору оренди, протоколу розбіжностей та рішення господарського суду, не перевірив доводів відповідача щодо неправильно проведеного розрахунку і того, що плата за землю повинна розраховуватися за ту частину земельної ділянки, яка знаходиться під орендованими відповідачем приміщеннями, не встановив такий розмір земельної ділянки, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до статті 400 ЦПК України касаційний суд не може вирішувати питання щодо встановлення обставин та оцінки доказів, які не були встановлені та досліджені судом, а отже, не може вирішити спір по суті.
		Оскільки апеляційний суд належним чином не дослідив зібраних у справі доказів, є підстави згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України для скасування ухвали апеляційного суду з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.
		Ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2016 року скасувати.
		Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		ГоловуючийВ. С. Висоцька  Судді:А. О. Лесько   С. Ю. Мартєв   В. В. Пророк   С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...