Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 459/2703/16-к : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку КПК України.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 14.05.2018.
Дата набрання законної сили: 08.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова 
		Іменем України
		8 травня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 459/2703/16-к
		Провадження № 51-2071км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника 
		ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 
		за № 12016140150001922 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 , громадянина України, котрий народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Сокалі Львівської області, проживає в АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, остання судимість 
		22 червня 2012 року за ч. 3 ст. 357, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 263, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185,
		ч. 2 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі  КК) до позбавлення волі на строк 7 років, звільненого 9 березня 2016 року з місць позбавлення волі за відбуттям покарання,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 і ч. 3 ст. 185 КК.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 
		2016 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі 
		на строк 2 роки. На підставі ст. 70 КК шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі 
		на строк 3 роки 3 місяці.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк відбування покарання час попереднього ув`язнення  з 27 вересня 2016 року до дати набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 18 вересня 
		2016 року близько 16 години 10 хвилин, користуючись тим, що вхідні двері в квартиру АДРЕСА_2 не були зачинені на замок, з метою крадіжки чужого майна проник у квартиру, звідки, діючи повторно, таємно викрав із сумочки, що знаходилася в коридорі, майно ОСОБА_8 на загальну суму 650 гривень, банківську картку для виплат та банківську картку «Універсальна» ПАТ КБ «Приватбанку» і з місця вчинення злочину з викраденим утік.
		У подальшому ОСОБА_7 , продовжуючи свої злочинні дії, володіючи банківською карткою «Універсальна» ПАТ КБ «Приватбанку» № НОМЕР_1 , виявивши пін-код до даної картки, того ж дня в 16 годин 17 хвилин, через термінал банку таємно викрав із зазначеної банківської картки 9000 гривень, чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на заначену суму.
		Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2017 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення з 18 листопада 2016 року по 28 березня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі. 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 2017 року стосовно ОСОБА_7 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції. Зазначає, що в діях ОСОБА_7 відсутня кваліфікуюча ознака «проникнення в житло», оскільки умисел на крадіжку майна ОСОБА_8 
		у ОСОБА_7 виник в момент перебування його в квартирі потерпілої. Стверджує, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на порушення закону, про які він зазначав у своїй апеляційній скарзі, та не навів мотивів визнання його доводів необгрунтованими, а отже ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам 
		ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Зазначає, що судами обох інстанцій при призначенні покарання не взяті до уваги обставини, які його пом`якшують, а саме: щире каяття та співпраця з органами слідства при розкритті злочину, наявність на його утриманні двох малолітніх дітей. Твердить, що суди безпідставно не застосували до ОСОБА_7 положення ст. 69 КК.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор ОСОБА_5 вважав, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6  задоволенню не підлягає, а судові рішення необхідно залишити без зміни. 
		Інші учасники були належним чином повідомлені про судовий розгляд, але в судове засідання не з`явилися.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Твердження захисника у касаційній скарзі про те, що дії ОСОБА_7 неправильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки в його діях відсутня кваліфікуюча ознака «проникнення в житло», є безпідставними.
		Як зазначено у пунктах 24 і 25 Постанови Великої Палати Верховного Суду 
		від 18 квітня 2018 року (провадження № 13-14кс18) крадіжка, грабіж та розбій є однорідними злочинами, тобто такими, що посягають на однакові або подібні об`єкти кримінально-правової охорони і вчиняються з однією і тією ж формою вини та мають низку спільних кваліфікуючих ознак.
		У зв`язку з цим слід дотримуватися однакового підходу при кримінально-правовій кваліфікації крадіжки, грабежу та розбою, в тому числі й при інкримінуванні кваліфікуючих ознак, зокрема, проникнення. 
		Як видно з п. 65 цієї Постанови, проникнення як кваліфікуюча ознака розбою передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час розбою. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.
		Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_7 через вхідні двері, що не були зачинені на замок, проник в квартиру ОСОБА_8 , звідки таємно викрав з її сумочки майно та дві банківські картки, що підтверджується показаннями засудженого ОСОБА_7 , показаннями потерпілої ОСОБА_8 , протоколами слідчих дій.
		Цим доказам суд дав належну оцінку і правильно кваліфікував дії ОСОБА_7 
		за ч. 3 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно, поєднану з проникненням у житло та за ч. 2 ст. 185 КК, як таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинену повторно. Підстав вважати кваліфікацію дій ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185 КК неправильною колегія суддів не вбачає. 
		Доводи в касаційній скарзі про несправедливість призначеного місцевим судом покарання ОСОБА_7 внаслідок суворості колегія суддів вважає немотивованими.
		Відповідно до ст. 65 КК при призначенні покарання суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Обираючи покарання у виді позбавлення волі місцевий суд врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставину, що пом`якшує покарання - щире каяття, те, що ОСОБА_7 є людиною молодого віку, посередньо характеризується, раніше неодноразово судимий, має на утриманні неповнолітню дитину. Підстав для пом`якшення покарання і застосування щодо ОСОБА_7 положень ст.69 КК колегія суддів не вбачає.
		При перегляді кримінального провадження в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції відповідно до вимог ст. 419 КПК України ретельно перевірив доводи апеляційних скарг захисника ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в тому числі і ті, на які захисник посилається в касаційній скарзі, і дав на них мотивовану відповідь. Зазначив, з яких підстав апеляційні скарги визнав наобгрунтованими. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		Отже, підстав для скасування судових рішень з мотивів, викладених у касаційній скарзі, немає.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, які відповідно до ст. 438 КПК були би підставами для скасування або зміни судових рішень, в суді касаційної інстанції не встановлено, а тому в задоволенні касаційної скарги захисника необхідно відмовити. 
		Ураховуючи викладене, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК 
		п. 4 параграфу 3 «Перехідні положення» розділу 4 Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Червоноградського міського суду Львівської області від 12 грудня 
		2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 28 березня 
		2017 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 ,  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...