Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1-435/11 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2018. Зареєстровано: 13.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 16.05.2018.

Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 1-435/11
		Провадження №1/761/16/2018 
		В И Р О К 
		іменем України
		10 травня 2018 року 
		Шевченківський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підсудного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду кримінальну справу за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м.Чернівці, з вищою освітою, неодруженого, має на утриманні малолітню дитину, тимчасово непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2ст. 368 КК України,
		в с т а н о в и в :
		Органами досудового слідства ОСОБА_5 обвинувачується в тому, що розпорядженням Київського міського голови № 619 від 26.10.2009 року ОСОБА_5 призначено на посаду начальника Головного управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі Головне управління транспорту ВО КМР (КМДА).
		Згідно із п. 9 положення «Про Головне управління транспорту виконавчого органу Київської міської державної адміністрації», затвердженого розпорядженням № 746 від 21.06.2007 року Київської міської державної адміністрації, начальник управління діє від імені Головного управління у відносинах з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності; здійснює керівництво діяльністю Головного управління, укладає та підписує договори, де стороною виступає Головне управління, несе персональну відповідальність за виконання покладених на Головне управління завдань, визначає ступінь відповідальності перших заступників та заступників начальника Головного управління, керівників його структурних підрозділів, призначає на посади і звільнює з посад керівників управлінь, відділів та працівників Головного управління у встановленому законодавством України поряду; видає в межах своєї компетенції накази та доручення, організовує і контролює їх виконання.
		Таким чином, перелік службових обов`язків ОСОБА_5 свідчить про те, що він виконує адміністративно-господарчі та організаційно-розпорядчі обов`язки, тобто є службовою особою.
		Відповідно до ст. 25 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_5 як начальник Головного управління транспорту ВО КМР (КМДА), обіймає посаду державного службовця четвертої категорії, тобто є службовою особою, яка займає відповідальне становище.
		Разом з тим, будучи службовою особою, ОСОБА_5 протиправно використав надані йому повноваження для одержання матеріальних благ та став на шлях вчинення злочину за наступних обставин:
		Відповідно до п.п. 5.24, 5.25 та 5.31 Положення про Головне управління транспорту, затвердженого розпорядженням КМДА № 746 від 21.06.2007 року Головне управління відповідно до покладених на нього завдань: 
		-проводить конкурс на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;
		-укладає договори перевезень з автомобільними перевізниками  переможцями конкурсу на міських, приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які не виходять за межі території області (внутрішньо обласні маршрути), чи надає дозволи на приміських та міжміських автобусних маршрутах загального користування, які виходять за межі території області (міжобласні маршрути), та забезпечує контроль за виконанням умов договору чи дозволу;
		-визначає умови перевезень та проведення конкурсу на перевезення пасажирів.
		11.07.2002 року ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) проведено конкурс, за результатами якого відповідно до протоколу засідання конкурсного комітету № 2 від 11.07.2002 року, між ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) (замовник) та ТОВ «А-400» (перевізник), яке визнано переможцем вказаного конкурсу, 01.08.2002 року укладено договори на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва № 164-П, № 344-П та № 235-П, строк дії яких встановлено з 01.08.2002 року по 31.07.2005 року.
		Не зважаючи на те, що строк дії договорів на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва № 164-П, № 344-П та № 235-П від 01.08.2002 року, закінчився, ТОВ «А-400» продовжувало здійснювати перевезення пасажирів за вищевказаними маршрутами, оскільки ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) не було організовано та проведено нового конкурсу, що є порушенням п.3 постанови Кабінету міністрів України №1081 від 03.12.2008 року «Про затвердження порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування».
		Начальник Головного управління транспорту ВО КМР (КМДА) ОСОБА_5 , знаючи про вище вказані обставини, діючи умисно, переслідуючи корисливий мотив, 12.10.2010 року під час зустрічі із директором ТОВ «А-400» ОСОБА_6 , що відбулась в приміщенні службового кабінету № 11 ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Леонтовича, 6, висунув до останнього вимогу про передачу йому хабара в сумі 160 тис. грн. за укладення договорів на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та щомісячної передачі 32 тис. грн. за не створення ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) перешкод у діяльності ТОВ «А-400». Також ОСОБА_5 висловив ОСОБА_6 погрозу, що у разі не надання йому хабарів у вище вказаних сумах, маршрути № 164, № 344 і № 235 будуть винесені ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) на конкурс та передані іншому перевізнику.
		Під час наступної зустрічі, що відбулась між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 13.10.2010 року приблизно о 15 годині в приміщенні ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), останній погодився зменшити суму хабара до 100 тис. грн. за укладення ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) із ТОВ «А-400» договорів на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва та відповідно до 25 тис. грн. щомісячно за не створення ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) перешкод у діяльності товариства.
		Не бажаючи настання негативних наслідків для підприємства, ОСОБА_6 вимушений був погодитися з вимогами ОСОБА_5 . 
		Згідно попередньої домовленості 18.10.2010 року приблизно о 12 год. 30 хв. ОСОБА_6 прибув до службового кабінету № 11 ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6, де передав, а ОСОБА_5 , реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, отримав частину обумовленого хабара в сумі 50 тис. грн.
		Відразу після цього ОСОБА_5 був затриманий працівниками Служби безпеки України та під час огляду місця події у нього виявлено і вилучено грошові кошти отримані в якості хабара від ОСОБА_6 .
		Дії ОСОБА_5 органом досудового слідства кваліфіковані ознаками ч.2 ст.368 КК України, як одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, хабара за виконання в інтересах того, хто дає хабар, дії з використанням наданого йому службового становища, поєднаного з вимаганням хабара.
		Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України, не визнав та суду пояснив, що в середині 2009 року він приступив до виконання обов`язків начальника ГУ транспорту КМДА. До його посадових обов`язків відносилось управління штатом ГУ транспорту КМДА, комунальними підприємствами Київавтодор, Київським метрополітеном, Аеропортом Жуляни, Київпастранс, Київпарксервіс, Київдорсервіс, Комунальною службою перевезень. Комунальна служба за доручення ГУ транспорту готувала матеріали для укладання договорів безпосередньо з перевізниками. Подані перевізниками на конкурс документи подавались до транспортної комісії, створеної при КМДА. За результатами проведення конкурсу комісія визначила переможця. Влітку 2009 року він познайомився із ОСОБА_6 , який займався транспортними перевезеннями. Він розповів ОСОБА_6 про плани міської адміністрації по організації та розвитку транспортних маршрутів в м. Києві, а також про те, що готується проведення конкурсів для перевізників. В подальшому у вересні та жовтні ОСОБА_6 неодноразово намагався зустрітись із ним з приводу подальшого здійснення його підприємством перевезень на маршрутах, які ним обслуговувались, намагався добитись затвердження його підприємства на вказаних маршрутах, а також ставив питання про внесення змін до одного із маршрутів. 18 жовтня 2010 року ОСОБА_6 в черговий раз прийшов до нього на прийом, запитував чи може він впливати на рішення конкурсного комітету, на що він в черговий раз повідомив, що вплинути на визначення переможця конкурсу не може. Після цього ОСОБА_6 поклав в папку, яка знаходилась у нього на столі, білий конверт, і вискочив з кабінету. Він подивився в конверт і виявив там гроші, після чого вискочив у приймальню і наказав секретарю повернути ОСОБА_6 назад. В цей момент до нього підскочив співробітник СБУ та штовхнув його назад в кабінет, за ними зайшли інші співробітники СБУ, слідчий з понятими. Підсудний заперечив, що між ним та ОСОБА_6 мали місце розмови такого змісту, як вказані у матеріалах справи та пояснив, що він жодного хабара не вимагав, а також не просив внести кошти на ремонт приміщення ГУ транспорту, а також не мав повноважень на прийняття таких рішень, які від нього вимагав ОСОБА_6 . Також підсудний зазначив, що не являється суб`єктом злочину, вчинення якого його інкримінується органом досудового слідства, оскільки не наділений організаційно-розпорядчими обов`язками, в тому числі і тимчасовими. Вважає, що відносно нього була здійснена провокація з метою його звільнення з посади.
		 Свідок ОСОБА_6 в суді пояснив, що з 2007 року і по теперішній час він є директором ТОВ «А400». Очолюване ним підприємство займається перевезенням пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м.Києва. Перевезення пасажирів у м.Києві здійснювалося на підставі договорів, строк дії яких закінчився 31.07.2005 р. У зв`язку з тим, що строк дії договорів закінчився, ТОВ «А 400» продовжувало здійснювати перевезення пасажирів, оскільки Головним управлінням транспорту КМДА не було організовано та проведено конкурс з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування. У 2010 році під час спілкування із своїм родичем - ОСОБА_7 з`ясувалося, що той знайомий з ОСОБА_5 , після чого свідок попросив його щоб він зателефонував ОСОБА_5 та попросив того, щоб останній зустрівся з свідком та допоміг. Також йому телефонували з приймальні ОСОБА_5 , запрошували до управління транспорту КМДА. Точної дати зустрічі між ним та ОСОБА_5 пригадати не може, оскільки пройшло багато часу, але це було у жовтні 2010 року. Під час зустрічі він сказав ОСОБА_5 що йому потрібно продовжити договори на перевезення пасажирів, на що останній сказав що рішення на перевезення пасажирів приймає конкурсний комітет, а він тільки підписує договори з переможцями конкурсу. Під час цієї зустрічі, ОСОБА_5 почав вимагати у нього грошові кошти щоб підприємство могло працювати. Після чого він пішов до СБУ та написав заяву, що у нього ОСОБА_5 вимагає гроші. Таких зустрічей між ним та ОСОБА_5 у жовтні 2010 було три, з другої розмови він здійснював записи на власний диктофон, які він переписав на диск на роботі і диск приклав до своєї заяви, а 18.10.2010 року на нього одягали якесь обладнання співробітники СБУ для запису розмов між ним та ОСОБА_5 
		18.10.2010 він у службовому кабінеті ОСОБА_5 передав останньому грошові кошти, які були у конверті. Заяву в СБУ про протиправні дії ОСОБА_5 написав у жовтня 2010 року, дату не пам`ятае. Диктофон, на який здійснював записи, передав слідчому, через деякий час слідчий передав диктофон йому на зберігання. Диктофон надати не може, оскільки він його залишив на зберігання у батька, а батько помер, відшукати диктофон в домі, де жив батько не може.18.10.2010 року співробітникам СБУ передав свої грошові кошти в сумі 50000 гривень, вони з ними щось зробили та передали йому, щоб він їх передав ОСОБА_5 . Не зміг пригадати прізвище особи, яка сказала йому взяти з собою гроші в сумі 50000 гривень 18.10.2010 року в СБУ. Через деякий час співробітник СБУ повернув йому грошові кошти в сумі 50000 гривень. Коли він надавав співробітнику СБУ грошові кошти в сумі 50000 гривень 18.10.2010 та коли йому їх повертали, дату не пам`ятає, складались якісь документи, які він підписував. Надати документи, які він підписував в СБУ щодо грошових коштів, не має можливості, оскільки після ремонту в квартирі не може їх знайти. Не зміг пояснити, чому у листі СБУ вказано що він не відвідував приміщення СБУ 14, 15 та 18 жовтня 2010 року. Він пам`ятаю, що його співробітник СБУ заводив у приміщення СБУ, він йому ще паспорт надав для перепустки. Також свідок повідомив, що заяву про протиправні дії ОСОБА_5 він писав власноруч, а потім її хтось надрукував.
		 Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що в 2010 році працювала начальником відділу фінансово-економічного забезпечення Головного управління транспорту КМДА. Її допитував слідчий по вул.Володимирській. Вона не має ніякого відношення до ОСОБА_5 , та нічого по цій справі не знає. ОСОБА_5 на той час працював на посаді директора головного управління транспорту КМДА.
		Свідок ОСОБА_9 суду пояснила, що ОСОБА_5 на той час працював на посаді директора Головного управління транспорту КМДА. Начальник він був хороший. По даній справі вона нічого не знає, майже про всі події, що стались, вона дізналась по телевізору з новин. Кошти від юридичних осіб чи фізичних осіб на здійснення діяльності та виконання інших цілей Головного управління транспорту КМДА не залучались, все виділялось тільки з бюджету.
		 
		Судом були оголошені показання свідка ОСОБА_10 , яка під час досудового слідства надала показання про те, що вона працює на посаді начальника організації та безпеки дорожнього руху ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6, вона працювала із лютого 2009 року. Згідно положення про Управління ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) здійснює контроль за роботою міського транспорту, здійснює контроль за підприємствами незалежно від форми власності, які здійснюють свою діяльність щодо перевезення пасажирів в м.Києві, укладає договори із юридичними особами, предметом яких є здійснення перевезень пасажирів в м.Києві та ін. З жовтня 2009 року на посаді начальника ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) працює ОСОБА_5 . Порядок укладання договорів із перевізниками визначений Постановою КМУ № 1081 «Про порядок організації перевезень пасажирів на міському автомобільному транспорті загального користування». Згідно вимог даної постанови договори із перевізниками укладаються суто на конкурсних засадах. Рішення про укладання договорів приймаються шляхом голосування більшістю голосів конкурсним комітетом, до складу якого входять представники громадських організацій та представники виконавчих органів КМДА. Переможцем визначається учасник, який набрав більшість голосів. Організацією та проведенням конкурсів займається ГУ транспорту ВО КМР (КМДА). Конкурс оголошується через засоби масової інформації за 30 днів до його проведення. Конкурс проводить по конкретним маршрутам. За результатами конкурсу із його переможцем укладається договір на здійснення пасажирських перевезень. Зі сторони КМДА даний договір підписує начальник ГУ транспорту ВО КМР (КМДА). Строк дії договору складає 5 років. Після закінчення строку дії договору оголошується новий конкурс щодо здійснення пасажирських перевезень за конкретним маршрутом. 
		18.10.10 приблизно 12 год.30 хв. вона прийшла до приймальної начальника ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) ОСОБА_5 , що знаходиться на третьому поверсі Управління, щоб підписати документи. В цей час в приймальній знаходилась секретар ОСОБА_11 , яка їй повідомила, що ОСОБА_5 знаходиться у своєму службовому кабінеті. Коли вона заходила до приймальної ОСОБА_5 , то у коридорі зустріла представника ТОВ «Мотус», ім`я якого їй не відоме. Через декілька хвилин до приймальної ввійшов директор ТОВ «А-400» ОСОБА_6 , який звернувся до ОСОБА_11 , сказав, що йому потрібно до ОСОБА_5 . ОСОБА_11 попросила його почекати. Почекавши декілька хвилин, вона ввійшла до кабінету ОСОБА_5 , якому передала на підпис документи. Підписавши документи, вона вийшла із службового кабінету ОСОБА_5 . Через деякий час їй стало відомо, що ОСОБА_5 затриманий працівниками правоохоронних органів за отримання хабара. Їй нічого не відомо про наміри ОСОБА_5 щодо проведення ремонтних робіт у приміщенні ГУ транспорту ВО КМР (КМДА).
		Судом оголошені показання свідка ОСОБА_11 , яка під час досудового слідства, дала показання про те, що вона працює секретарем начальника ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) ОСОБА_5 , який призначений на вказану посаду в кінці 2009 року. Її робоче місце знаходиться в приміщенні приймальної ОСОБА_5 . На початку жовтня 2010 року до неї звернувся ОСОБА_5 із проханням обдзвонити представників юридичних осіб, з якими ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) були укладені договори на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м.Києва, та призначити їм з ним зустрічі. З якою метою ОСОБА_5 викликав до себе представників перевізників їй не відомо. Починаючи з 05.10.10, вона телефонувала перевізникам та викликала їх на прийом до ОСОБА_5 .. Зустрічі перевізників із ОСОБА_5 відбувались в приміщенні службового кабінету останнього. Одним із представників перевізників, яким вона телефонувала, був директор ТОВ «А-400» ОСОБА_6 .. Зателефонувавши ОСОБА_6 , вона повідомила, що він викликається на прийом до ОСОБА_5 .. В обумовлений час ОСОБА_12 прибув до ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), де зустрівся із ОСОБА_5 в приміщенні його службового кабінету. Коли саме відбувалася зустріч ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , вона не пам`ятає. 18.10.10 приблизно о 12 год.30 хв. вона перебувала на своєму робочому місці. В цей час до приймальної ввійшов ОСОБА_6 та сказав, що ОСОБА_5 призначив йому зустріч на 12 год. 30 хв. Вона попросила ОСОБА_6 почекати, оскільки в цей час у кабінеті у ОСОБА_5 перебував відвідувач. Далі вона зателефонувала по внутрішньому телефону ОСОБА_5 та сказала, що на нього чекає ОСОБА_6 , на що той відповів : «Да, хорошо». Через декілька хвилин до кабінету ОСОБА_5 ввійшла ОСОБА_10 , яка також чекала в приймальній. Приблизно через 10 хвилин, ОСОБА_10 вийшла із кабінету ОСОБА_5 і туди ввійшов ОСОБА_6 .. В кабінеті ОСОБА_5 . Жуковець перебував приблизно 10 хвилин, після чого вийшов. Після ОСОБА_6 до кабінету ОСОБА_5 ввійшов представник ПП «Мотус» ОСОБА_13 , який перебував там приблизно 5 хвилин. Коли ОСОБА_13 вийшов із кабінету ОСОБА_5 , до приймальної ввійшли особи чоловічої статі, які представились працівниками прокуратури та СБ України. Далі вказані особи ввійшли до кабінету ОСОБА_14 та почали проводити слідчу дію. Через деякий час на прохання працівників правоохоронних органів вона викликала ОСОБА_5 швидку медичну допомогу, оскільки останньому стало погано. Прибувши до ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) працівники швидкої медичної допомоги госпіталізували ОСОБА_5 .
		Судом оголошені показання свідка ОСОБА_7 , які він надав під час досудового слідства, про те, що 1995 році він одружився із ОСОБА_6 . До одруження із нею він познайомився із її братом  ОСОБА_6 , який із 2007 року працює на посаді директора ТОВ «А-400», що займається пасажирськими перевезеннями по місту Києві. Далі свідок показав, що із ОСОБА_5 він познайомився у 1999 році. Познайомились вони під час роботи у магазині комп`ютерної техніки, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 , де разом працювали. 13.10.10 приблизно о 16 годині йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5 та привітав із народженням сина. Звідки ОСОБА_5 стало відомо про народження сина йому не відомо. Розмова між ним та ОСОБА_5 тривала декілька хвилин. Далі свідок ОСОБА_7 показав, що 14.10.10 до нього звернувся ОСОБА_6 із проханням зателефонувати ОСОБА_5 та попросити про зустріч з ним. Від ОСОБА_6 йому стало відомо, що на вказаній зустрічі він мав намір обговорити із ОСОБА_5 питання, які стосуються діяльності ТОВ «А-400». Цього ж дня приблизно о 15 годині він зателефонував ОСОБА_5 , щоб той прийняв ОСОБА_6 , уважно вислухав його проблеми і, при можливості, допоміг у їх вирішенні. Про те, що ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 хабар, йому стало відомо із мережі «Інтернет».
		Судом досліджені матеріали кримінальної справи, а саме:
		протокол огляду, маркування та вручення грошових коштів, згідно якого співробітниками ГУБКОЗ СБ України вручені ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 50 тис. грн.., з метою їх послідуючої передачі в якості хабара ОСОБА_5 за позитивне вирішення питання щодо укладення договорів на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутах загального користування м. Києва. Вказані грошові кошти були оброблені спеціальною хімічною речовиною «Люмінор 469Т» на трьох з них виконано напис «Хабар СБУ» (т.1 а.с.35-36).
		протокол огляду місця події, проведеного в приміщенні службового кабінеті №11 ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6, в ході якого вилучено предмет хабара  грошові кошти в сумі 50 тис. грн., папку для паперів, в якій знаходились вказані грошові кошти. Також під час даної слідчої дії оглянуті руки ОСОБА_5 та зроблено з них змиви. При огляді зазначених грошових коштів та рук ОСОБА_5 застосована лампа із ультрафіолетовим світлом, в результаті чого виявлено на них фарбу із специфічним свіченням зеленого кольору. Також під час даної слідчої дії у корзині для сміття, що знаходиться в приміщенні вищевказаного кабінету, виявлено та вилучено частини аркушу паперу, на якому ОСОБА_5 власноручно виконав записи щодо суми хабара, якого вимагав ОСОБА_5 . Дана слідча дія зафіксована за допомогою відеокамери, про що було оголошено всім учасникам слідчої дії (т.1 а.с.64-67).
		протокол огляду частин вищевказаного аркушу паперу. Під час огляду, частини аркушу паперу були склеєні та виявлено наявність на них рукописного напису: «32, 25, 22 Н.Г.-20». Вказані записи відповідають сумам хабара, які ОСОБА_5 вимагав у ОСОБА_6 сплачувати йому щомісячно (т.3 а.с.24-25).
		протокол огляду пластмасової папки чорного кольору «Папірус», в якій в ході огляду місця події, проведено в приміщенні службового кабінету №11 ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), виявлено предмет хабара  50 тис. грн. (т.3 а.с.27).
		протокол огляду грошових коштів в сумі 50 тис. грн., які ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 в якості хабара (т.3 а.с.29-31).
		протокол огляду цифрового диктофону «Edic-mini Tyne A22» та диску CD-R 80 марки «TDK», об`ємом 700 MB, на яких зафіксована розмова, що відбувалась 13.10.10 між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 в службовому кабінеті останнього. Під час вказаної розмови ОСОБА_5 вимагав у ОСОБА_6 разовий хабар в сумі 160 тис. грн.. та щомісячні хабарі в сумі 32 тис. грн. (т. 3 а.с. 17-20).
		протоколи огляду легалізованих матеріалів щодо проведення оперативно-розшукових заходів, проведених співробітниками СБ України стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 , а саме аудіо касети Sony EF-90 та відео касети Panasonic DVM 63 № TV 87-1. На вказані носії інформації записана зустріч між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що відбулась 18.10.10 в приміщенні ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 хабар у вигляді грошових коштів в сумі 50 тис. грн. (т.3 а.с. 8-10, 11-14).
		протокол огляду відео касети Panasonic DVM 63 № TV 87-1, на яку записана зустріч між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , що відбулась 18.10.10 в приміщенні ГУ транспорту ВО КМР (КМДА), що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6. Під час вказаної зустрічі ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 хабар у вигляді грошових коштів в сумі 50 тис. грн. (т.3 а.с. 17-20).
		протокол виїмки, згідно якого вилучені договори на перевезення пасажирів на міських та приміських автобусних маршрутів загального користування м.Києва, що укладені ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) із ТОВ «А-400», та додатки до них (т. 2 а.с. 44-78, 99-179).
		протокол огляду вищевказаних договорів (т.2 а.с. 180-189).
		протокол виїмки, згідно якого у директора ТОВ « А-400» ОСОБА_6 вилучені фінансово-господарські документи щодо взаємовідносин вказаного товариства із ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) (т.2 а.с. 196-197).
		протокол огляду вищевказаних документів (т.2 а.с. 198-242).
		копії документів, долучених до матеріалів кримінальної справи:
		- положення про Головне управління транспорту виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 746 від 21.06.07, яким визначені повноваження ОСОБА_5 як начальника Управління;
		- розпорядження № 619 від 26.10.09 про призначення ОСОБА_5 на посаду начальника ГУ транспорту ВО КМР (КМДА);
		- наказ № 186-к від 27.10.09 ГУ транспорту ВО КМР (КМДА) про вирішення кадрових питань;
		- свідоцтва серії А01 № 603084 про державну реєстрацію ТОВ «А-400»;
		- ліценції серії АБ № 227763 від 30.09.05 про надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі), виданої Міністерством транспорту та зв`язку України ТОВ «а-400» (т.1 а.с. 10.11-12, 94-98, 194,195).
		висновок хімічної експертизи № 179/5 від 25.10.10, відповідно до якого на наданих на дослідження ста грошових купюр, вилучених 18.10.10 в ході огляду місця події, проведеного за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6, є частини спеціалізованої хімічної речовини «Люмінор 469 Т», які однакові за своїми основними фізико-хімічними властивостями із частинами тієї речовини, якою згідно протоколу огляду, маркування та вручення грошових коштів від 18.10.10 в приміщенні ГУБКОЗ СБ України, оброблено грошові знаки, а саме хімічною речовиною «Люмінор 469 Т».У змивах з правої руки ОСОБА_5 , відібраних у нього 18.10.10р. в ході огляду місця події, проведеного за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6, є частини спеціалізованої хімічної речовини «Люмінор 469 Т», які однакові за своїми основними фізико-хімічними властивостями із частинами тієї речовини, якою згідно протоколу огляду, маркування та вручення грошових коштів від 18.10.10р. в приміщенні ГУБКОЗ СБ України оброблено грошові знаки, а саме хімічною речовиною «Люмінор 469 Т». На купюрах номіналом 500 гривень із серійними номерами ВЖ 3080844, ГТ 2830787, ВВ 5415480 та АА7541359 є напис «Хабар СБУ». Напис «Хабар СБУ» на вищезазначених гривнях виконаний хімічною речовиною, яка має спільну родову приналежність з речовиною, якою згідно протоколу огляду, маркування та вручення грошових коштів від 18.10.10 в приміщенні ГУБКОЗ СБ України, на купюрах номіналом 500 гривень серії ВЖ 3080844, ГТ 2830787, ВВ 5415480 та АА7541359 , виконано напис «Хабар СБУ» (т.3 а.с. 56-67).
		висновок хімічної експертизи № 180/5 від 25.10.10р., відповідно до якого на наданій для дослідження пластмасовій папці чорного кольору, вилученій 18.10.10р. в ході огляду місця події, проведеного в приміщенні службового кабінету № 11 Головного управління КМДА за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6 є частини спеціальної хімічної речовини «Люмінор 469 Т», які однакові за своїми основними фізико-хімічними властивостями із частинами тієї речовини, якою згідно протоколу огляду, маркування та вручення грошових коштів від 18.10.10р. в приміщенні ГУБКОЗ СБ України, оброблено сто купюр номіналом 500 гривен, загальною сумою 50 тис. грн., а саме хімічною речовиною «Люмінор 469 Т» (т.3 а.с. 73-77).
		Оцінивши безпосередньо та всебічно в сукупності всі досліджені докази по даній справі та оцінивши кожний зібраний під час досудового слідства та наданий під час судового розгляду доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку про те, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина із них здобута з грубим порушенням норм чинного законодавства, а інші - як самі по собі, так і в сукупності  прямо чи опосередковано не підтверджують існування обставин, про які зазначено в обвинувальному висновку. 
		Згідно з вимогамист. 323 КПК України 1960 рокувирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, суд обґрунтовує вирок лише на тих доказах, які були розглянуті в судовому засіданні.
		У відповідності з положеннями ч. 2ст. 67 КПК України 1960 року, ніякі докази для суду, прокурора та слідчого не мають наперед встановленої сили.
		При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності й достатності для вирішення питань, зазначених уст.324 КПК України 1960 року.
		Усі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		А тому як вже зазначалось вище, всебічно й повно дослідивши усі фактичні обставини, які могли мати значення для прийняття рішення у справі у їх сукупності та взаємозв`язку, вживши усіх можливих, передбачених процесуальним законом, заходів до їх встановлення, в повному обсязі перевіривши зібрані на досудовому слідстві докази, надавши у сукупності належну оцінку відповідно до вимогст.67 КПК України 1960 року, а також перевіривши й інші докази, які були зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні, суд приходить до висновку про недоведеність участі ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України.
		Показання, надані свідками ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_7 , жодним чином не підтвердили існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у справі, та інших обставин, які мають значення для справи, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 Аналізуючи показання свідка ОСОБА_6 , надані ним, як в ході судового розгляду, так і на досудовому слідстві, в тому числі і в первинних поясненнях, містять суттєві суперечності з матеріалами справи, які неможливо усунути, а сам характер таких суперечностей дає суду підстави стверджувати про їх недостовірність. До такого висновку суд приходить з наступного: свідок зазначав, що грошові кошти в сумі 50 тис.грн., які використовувались як предмет хабара, належали йому особисто, він надавав їх працівникам СБ України, а після проведення затримання підсудного гроші в сумі 50 тис.грн. йому були повернуті. В той же час, згідно матеріалів справи, гроші надавались працівниками СБУ, і після огляду ці кошти були здані на депозитний рахунок прокуратури м.Києва, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру №140 (т.3 а.с.34). 
		Також, суд вважає що надані стороною обвинувачення документи не доводять вину ОСОБА_5 , зокрема, з огляду на таке.
		Аналізуючи дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 18.10.2010 року, суд приходить до висновку, що насправді мала місце слідча дія не огляд місця події, а обшук, виходячи з наступного.
		У відповідності до ч.1 ст.190 КПК України 1960 року, з метою виявлення слідів злочину та інших речових доказів, з`ясування обстановки злочину, а також інших обставин, які мають значення для справи, слідчий проводить огляд місцевості, приміщення, предметів документів.
		Огляд місця події у невідкладних випадках можу бути проведений до порушення кримінальної справи. В цих випадках, при наявності для того підстав, кримінальна справа порушується негайно після огляду.
		Обшук у відповідності до ст.177 КПК України проводиться, коли є підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини в справі чи забезпечення цивільного позову, знаходяться в певному приміщенні або місці чи у якої-небудь особи.
		Враховуючи характер дій слідчого та оперативних працівників при огляді місця події, який проводився в у службовому кабінеті підсудного, встановлених судом у ході судового розгляду, враховуючи дані, що містяться в протоколі огляду місця події від 18.10.2010 року, суд приходить до висновку, що даний огляд мав характерні особливості обшуку.
		В ході зазначеної слідчої дії оглядались кишені одягу, в який був одягнутий ОСОБА_5 , звідки вилучались грошові кошти та документи, відкривався його портфель, звідки вилучались грошові кошти, шкіряні гаманці, відчинялись шафи для одягу, тощо.
		Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що фактично даний огляд місця події, мав ознаки обшуку, який проводило декілька оперативних працівників, як видно з протоколу огляду місця події від 18.10.2018 року. При цьому в матеріалах кримінальної справи відсутні дані, які б підтверджували, що вказані співробітники діяли в межах наданих їм повноважень та в межах своєї компетенції.
		У відповідності до ст.85-2 КПК України 1960 року, відеозапис може застосовуватися при проведенні огляду, обшуку, відтворенні обстановки і обставин події та при проведенні інших слідчих дій. Учасники слідчої дії повідомляються про застосування відеозапису до початку цієї дії. Після зйомки, запису, виготовлення відеострічки вони демонструються всім учасникам слідчої дії, про що складається окремий протокол.
		Однак, такий протокол в матеріалах кримінальної справи відсутній.
		 
		Враховуючи, що у даному випадку фактично проводився обшук, на переконання суду, не було дотримано положення ст.177 КПК України 1960 року щодо негайного повідомлення прокурора про вказану слідчу дію. 
		А тому, враховуючи вищезгадані вимоги законодавства, суд вважає, що фактичні дані, що містяться в:
		протоколі огляду місця події від 18 жовтня 2010 року (т.1 а.с.64-67),
		протоколі огляду частини аркушу паперу які були склеєні та виявлено наявність на них рукописного напису: «32, 25, 22 Н.Г.-20» (т.3 а.с.24-25), 
		протоколі огляду пластмасової папки чорного кольору «Папірус», в якій в ході огляду місця події, проведеного в приміщенні службового кабінету 311 ГУ транспорту ВО КРМ (КМДА), виявлено предмет хабара  50 тис. грн. (т.3 а.с.27),
		протоколі огляду грошових коштів в сумі 50 тис. грн., які ОСОБА_5 отримав від ОСОБА_6 в якості хабара (т.3 а.с.29-31),
		висновку хімічної експертизи №179/5 від 25.10.2010 року (т.3, а.с.56-67),
		висновку хімічної експертизи №180/5 від 25.10.2010 року (т.3 а.с.73-77),
		не можуть бути визнані допустимими доказами винуватості ОСОБА_5 .
		   При цьому, суд звертає увагу і на протиріччя, які містяться у висновку експерта №179/5 від 25.10.2010 року, а саме: відповідно до вступної частини висновку на експертизу надані грошові кошти в сумі 50 тис.грн. купюрами по 500 грн. в кількості 100 шт., а у дослідницькій частині п.1.2. зазначено, що на «4 купюрах гривень номіналом 200 грн. кожна присутній прихований напис», нижче експерт взагалі зазначає, що досліджувались долари (т.3 а.с.57), усунути це протиріччя суд не мав можливості. 
		    Крім того, відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 26.04.2002 року «Про судову практику про хабарництво» одержання хабара є корисливим злочином, його предмет має виключно майновий характер. Ним можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі).
		 Постановою старшого слідчого прокуратури м. Києва від 19.10.2010р. було призначено криміналістичну експертизу грошових коштів на предмет виготовлення грошових знаків установою по виготовленню грошових знаків гривень України (т.3 а.с.79).
		 Листом старшого слідчого прокуратури м. Києва від 02.10.2010 повідомлено Український науково-дослідний інституту спеціальної техніки та судових експертиз про залишення без виконання постанови про призначення криміналістичної експертизи від 19.10.2010 р. без зазначення підстав (т.3 а.с.81).
		 Згідно листа Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз від 02.11.2010 №18/7-9513 на ім`я старшого слідчого прокуратури м. Києва повернуто без виконання матеріали досліджень (вх. №3848 від 20.10.2010)  100 (сто) купюр номіналом 500 гривень, на загальну суму 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень, в одному пакеті, опечатаному фрагментами паперу з відбитком печатки «Служба безпеки України Для речових доказів, об`єктів досліджень та зразків №7» та підписом експерта (т.3 а.с.82).
		 Згідно протоколу огляду речових доказів від 02.10.2010 складеного старшим слідчим прокуратури м. Києва, останнім було відкрито вищевказаний пакет та виявлено наявність в ньому резинки жовтого кольору та ста грошових купюр номіналом 500 гривень України (т.3 а.с.29-31).
		 Згідно постанови про приєднання до справи речових доказів від 02.11.2010 року складеного старшим слідчим прокуратури м. Києва, сто купюр номіналом 500 гривень України приєднані до справи як речові докази (т.3 а.с.32). 
		 Згідно постанови про внесення грошових коштів на депозитний рахунок прокуратури м.Києва від 02.11.2010 року складеного старшим слідчим прокуратури м. Києва, сто купюр номіналом 500 гривень України внесені на депозитний рахунок прокуратури м.Києва, при цьому слідчий керувався Інструкцією «Про порядок вилучення, обліку та зберігання речових доказів по кримінальних справах» (т.3 а.с.33). 
		 Згідно листа прокуратури м. Києва від 03.07.2012 №17-12093-10, грошові кошти в сумі 50000 грн. внесено на депозитний рахунок прокуратури м. Києва, тому надати їх для огляду у судове засідання немає можливості (т.5 а.с.91, 208).
		 Відповідно до п.30 Інструкції «Про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду (в новій редакції) №51/401/649/471/23/125 від 27.08.2010 у тих випадках, коли перераховані у пунктах 25, 26, 27 цієї Інструкції грошові кошти, валюта та інші цінні папери або інші цінності є речовими доказами, вони не пізніше ніж у 3-денний строк після проведення необхідних досліджень здаються матеріально-відповідальній особі для зберігання у спеціально обладнаних для цієї мети приміщеннях, у касу фінансового підрозділу або до уповноваженого банку, на підставі постанови органу дізнання або досудового слідства, але в окремих опечатаних пакетах з описом вкладення. У таких випадках у супровідному листі (постанові органу дізнання або досудового слідства) зазначається, що цінності, які надсилаються (здаються на зберігання), є речовими доказами і зберігаються до окремого розпорядження органу, що надіслав (здав) їх на зберігання.
		 Судом неодноразово робились спроби дослідити в судових засіданнях предмет ймовірного хабара, однак органом досудового слідства кошти так і не були надані.
		 В той же час у зв`язку із фактичною відсутністю вказаних коштів як речового доказу неможливо було провести судово-криміналістичну експертизу для встановлення чи є використані купюри оригіналами, а отже чи мала місце така подія як хабар. 
		 
		 ОСОБА_6 звернувся до першого заступника Голови СБ України ОСОБА_15 з заявою про вимагання ОСОБА_5 хабара 14.10.2010, яка була зареєстрована згідно відтиску штампа у ГУ «К» СБ України 14.10.2010, реєстр. №Ж-848 (т.1 а.с.7).
		Разом з тим, заява не містить будь-яких резолюцій або супровідних листів щодо подальшого скерування заяви. 
		Також згідно листа СБ України від 04.11.2013 №10/4/5-Л-2-3911, ОСОБА_6 14.10.2010 року у приміщеннях СБ України не перебував (т.6, а.с.95). 
		Також згідно копії журналу №8 реєстрації документів обліку заяв, пропозицій та скарг громадян 1 сектору РСВ ГУ «К» СБ України, заява ОСОБА_6 зареєстрована 15.10.2010 № Ж-848 (т.5 а.с. 93-96), однак на заяві ОСОБА_6 зазначено, що заява зареєстрована на номером Ж-848 14.10.2010 року.
		15.10.2010 співробітником ГУ БКОЗ СБ України у ОСОБА_6 відібрані пояснення (т.1 а.с. 8-9). 
		Однак, згідно листа СБ України від 04.11.2013 №10/4/5-Л-2-3911, ОСОБА_6 15.10.2010 року у приміщеннях СБ України не перебував (т.6, а.с.95).
		Згідно протоколу огляду, маркування та вручення грошових коштів від 18.10.2010 начальник 2 сектору 3 відділу 1 управління ГУ БКОЗ СБ України у відповідності до п.7 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», в приміщенні ГУ БКОЗ СБ України за адресою: м.Київ, вул.Малопідвальна, 29 в присутності ОСОБА_6 та понятих ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , грошові кошти в сумі 50000 гривень помічені та вручені ОСОБА_6 . Вказані грошові кошти отримані відповідно до п.п.5, 7 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» і необхідні для участі у проведенні оперативно-розшукових заходів (т.1 а.с.35-63).
		Однак, згідно листа СБ України від 04.11.2013 №10/4/5-Л-2-3911, ОСОБА_6 18.10.2010 року у приміщеннях СБ України не перебував (т.6, а.с.95). 
		Також, згідно листа СБ України від 21.11.2013 №10/4/5-П-3-Л-4145, ОСОБА_17 та ОСОБА_16 18.10.2010 року у приміщеннях СБ України не перебували (т.6 а.с.97).
		Також, згідно листа прокуратури м.Києва від 14.02.2012 №17-12093-10 даних про те, які б вказували, що військовослужбовці ОСОБА_17 та ОСОБА_16 18.10.2010 перебували у звільненні у місті немає через технічні неможливості (т.5 а.с.89-90).
		Згідно супровідного листа СБ України від 15.10.2010 №14/14/1-29060 на адресу заступника прокурора м.Києва вказано, що направлено в порядку ст.97 КПК України матеріали перевірки заяви ОСОБА_6 від 14.10.2010 р. щодо вимагання в нього хабара начальником ГУ транспорту КМДА ОСОБА_5 на 57 аркушах. На супровідному листі містяться дві резолюції датовані 18.10.2010 (т.1 а.с.6).
		Згідно протоколу огляду місця події від 18.10.2010 р., складеного старшим слідчим прокуратури м.Києва ОСОБА_18 , останнім проведено огляд службового кабінету №11, що знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Леонтовича, 6, під час проведення огляду місця події застосовувалась відеозйомка, у графі на підставі якого документа проведено огляд житла (іншого володіння особи) стоїть прочерк. Під час огляду вилучено грошові кошти в сумі 50000 грн. та особисті речі ОСОБА_5 (т.1 а.с.64-67).
		Згідно рапорту від 18.10.2010 на ім`я заступника прокурора м. Києва ОСОБА_19 , складеного старшим слідчим слідчого відділу прокуратури м.Києва ОСОБА_18 , останній просить надати дозвіл на реєстрацію даного рапорту у Книзі №1, оскільки, не бажаючи негативних наслідків для підприємства, ОСОБА_6 вимушений був погодитися з вимогами ОСОБА_5 та згідно попередньої домовленості 18.10.2010р., перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_3 , передав, а останній одержав частину обумовленого хабара в сумі 50000 грн. (т.1 а.с.5).
		Постановою старшого слідчого прокуратури м.Києва ОСОБА_18 від 18.10.2010р. порушено кримінальну справу відносно ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.368 КК України (т.1 а.с.1-2).
		З постанови вбачається, що кримінальна справа порушена за заявою ОСОБА_6 , який повідомив, що начальник головного управління транспорту КМДА ОСОБА_5 вимагає від нього хабар.
		За результатами проведених оперативно-розшукових заходів 18 жовтня 2010 року у своєму службовому кабінеті по вул.Леонтовича, 6 в м.Києві ОСОБА_5 був затриманий співробітниками СБ України за отримання хабара від ОСОБА_6 в сумі 50000 грн.
		У відповідності до ст.113 КПК України 1960 року досудове слідство провадиться лише після порушення кримінальної справи і в порядку, встановленому цим Кодексом.
		З заяви від 14 жовтня 2010 року (т.1 а.с.7) вбачається, що заява ОСОБА_6 про вимагання у нього хабара зареєстрована в ГУ «К» СБ України 14 жовтня 2010 року, після чого у ОСОБА_6 15 жовтня 2010 року було відібрано пояснення ( т.1 а.с.8-9).
		Проте, в порушення вимог ст.113 КПК України, тобто до порушення кримінальної справи, начальником 2 сектору 3 відділу 1 управління Головного управління по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю СБ України о 10 год. 00 хв. 18 жовтня 2010 року були оглянуті та вручені грошові кошти в сумі 50000 грн. ОСОБА_6 , які стали предметом злочину, що підтверджується протоколом огляду, маркування та вручення грошових коштів (т.1 а.с.35-63).
		А тому, враховуючи вищезгадані вимоги законодавства, суд вважає, що фактичні дані, що містяться в:
		протоколі огляду, маркування та вручення грошових коштів від 18 жовтня 2010 року і додатку до нього (т.1 а.с.35-36),
		не може бути визнаний допустимим доказом винуватості ОСОБА_5 
		Крім того, у відповідності до вимог ч.4 ст.104 та ч.3 ст.114 КПК України 1960 року, після вступу слідчого у справу орган дізнання зобов`язаний виконувати доручення слідчого, слідчий по розслідуваних ним справах вправі давати органам дізнання доручення та вказівки про провадження розшукових та слідчих дій і вимагати від органів дізнання допомоги при провадженні окремих слідчих дій такі вказівки та доручення слідчого є для органів дізнання обов`язковими. 
		Згідно п. 3.4. Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах прокуратури заяв і повідомлень про злочини, затвердженою Наказом Генеральної прокуратури України №66/13-ок від 24.06.2004 року (далі - Інструкція) зазначено, що передавання виконавцям заяв і повідомлень про злочини для перевірки без реєстрації забороняється, а тому з матеріалів справи випливає, що старший слідчий слідчого відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_18 не мав права вчиняти будь-які дії стосовно перевірки вищевказаних матеріалів, оскільки такі матеріали не були зареєстровані у відповідності до Інструкції, а були зареєстровані останнім після того, як вбачається з протоколу огляду місця події від 18.10.2010, коли ОСОБА_6 18.10.2010 р., перебуваючи у службовому кабінеті ОСОБА_5 , що по АДРЕСА_3 , передав, а останній одержав частину обумовленого хабара в сумі 50000 гривень.
		    Також, згідно листа прокуратури м.Києва від 05.09.2012 №09/1-1259 вих., суд повідомлено, що відповідно до книги обліків вхідної кореспонденції, матеріали перевірки за заявою ОСОБА_6 від 14.10.2010 щодо вимагання у нього хабара ОСОБА_5 які направлені до прокуратури міста з СБУ за №14/14/1-2960 від 15.10.2010 з 15 по 18 жовтня 2010 рок не зареєстровані. Разом з тим, повідомлено, що вказані матеріали зареєстровано у Книзі обліку заяв та повідомлень про злочин (Книга №1) під №239 від 18.10.2010 (т.5 а.с.136).
		Таким чином, в порушенням вимог закону, без відповідної реєстрації матеріалів перевірки в прокуратурі м. Києва, не уповноваженою службовою особою прокуратури м.Києва складено протокол огляд місця події від 18.10.2010 року, а відтак, суд вважає, що і з цих підстав цей доказ є недопустимим.
		Стосовно листа Генеральної прокуратури України від 03.08.2012 року (т.5 а.с.118-119) щодо проведення перевірки оперативно - розшукової справи, з даного листа не зрозуміло, стосовно якої оперативно - розшукової справи проводилася перевірка, крім того, за результатами перевірки складається довідка.
		Під час судового слідства та під час досудового розслідування, ОСОБА_6 показав, що за власною ініціативною записи робив з ОСОБА_5 на власний диктофон. З матеріалів справи вбачається, що разом з заявою про скоєний злочин ОСОБА_6 надав працівнику СБ України диск, на якому міститься розмова між ним та ОСОБА_5 .
		Відповідно до висновку експертів №2919/2920/13-35 від 28.02.2014, файл що міститься на лазерному компакт-диску CD-R 80 «TDK» об`ємом 700 МВ, який був долучений до заяви ОСОБА_6 , є копією.
		Встановити експертними методами, чи є оригіналами або копіями записи, які зафіксовані на аудіокасеті Sony EF 90 та відеокасеті Panasonik DVM 63 №TV 87, неможливо оскільки для дослідження не надано технічних засобів, за допомогою яких зафіксовано досліджувані записи.
		Встановити експертними методами, наявність або відсутність монтажу в досліджуваних записах та чи зафіксовані вони безперервно, неможливо оскільки для дослідження не надано технічних засобів за допомогою яких зафіксовано досліджувані записи.
		Вирішити дане питання стосовно файлу, що міститься на лазерному компакт-диску CD-R «TDK» обємом 700 МВ, який був долучений 14.10.2010р. до заяви ОСОБА_6 , неможливо, оскільки даний запис є копією.
		З цієї причини неможливо встановити, чи одночасно проводився запис відео та аудіо-інформації на представлених для дослідження носіях, вказаних у питанні №1.
		Питання стосовно записів на цифровому диктофоні марки «Edik-mini Tyne A22», (серійний номер 002080), не вирішувалися, оскільки зазначений диктофон не наданий на дослідження.
		Встановити, чи здійснено запис, наявний на диску CD-R 80 марки «TDK», об`ємом 700 МВ, за допомогою представленого для дослідження цифрового диктофона марки «Edik-mini Tyne A22», (серійний номер 002080), неможливо, оскільки на дослідження не наданий зазначений диктофон (т.6 а.с.65-87).
		Також у вказаному висновку експертами зазначено, що дату та час запису на компакт-касеті «SONY» EF 90 встановити не можливо, оскільки на даний час відсутні відповідні методики із вирішеного питання. Дату та час створення фрагментів відеозапису на відеокасетах MiniDV «Panasonik» AY-DVM63PO №TV 78, зафіксовано у вигляді відповідних позначок у зображеннях відеозапису, а саме:
		- на початку відеофонограми  дата та час: 18.10.2010 12 год 24 хв;
		- на 01 хв. 37 сек. відтворення відеофонограми  дата та час: 18.10.2010 12 год.27хв.;
		- на 29 хв.44 сек. відтворення відеофонограми  дата та час: 25.10.2010 15 год.46 хв.;
		- на 29 хв. 49 сек. відтворення відеофонограми  дата та час: 25.10.2010 15 год. 44 хв. 
		Вказані дата та час формуються у відповідності до налаштувань пристрою запису та можуть не відповідати реальним значенням.
		А відтак, вважати вказані докази допустимими, підстав немає.
		Відповідно до довідки апеляційного суду м. Києва від 12.03.2012 року ГУ БКОЗ СБ України надано дозвіл на проведення оперативно  технічних заходів відносно ОСОБА_5 , а саме, на зняття інформації з каналів зв`язку та здійснення візуального спостереження із застосуванням фото-, кіно-, і відео зйомки, оптичних та радіоприладів, інших технічних засобів у громадських місцях та інших місцях тимчасового перебування , які не є житлом або іншим володінням особи (постанова №01-6904цт від 14.10.2010 року) терміном до 12.05.2011, починаючи з моменту підписання (т.4 а.с.234).
		Відповідно до п.11 ч.1 ст.8 Закону України «Про оперативну розшукову діяльність» (чинний на 18.10.2010), наведений вище перелік заходів дозволяється здійснювати виключно в громадський містах, до яких не належать службові приміщення.
		Отже, протокол про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів від 02 листопада 2010 року (т.3 а.с.2-4) та протокол про наслідки здійснення оперативно-розшукових заходів від 02 листопада 2010 року (т.3 а.с.5-7), які були складені за результатами проведення оперативно-розшукових заходів у службовому кабінеті ОСОБА_5 18.10.2010 за допомогою свідка ОСОБА_6 не можуть бути використані в процесі доведення вини особи, оскільки є недопустимим доказами.
		За змістом ч.2ст.16-1 КПК України 1960 року, при розгляді справи в суді функції обвинувачення, захисту і вирішення справи не можуть покладатися на один і той же орган чи на одну й ту ж особу.
		Відповідно до ч.3ст.16-1 КПК України1960 року, державне обвинувачення у суді здійснює прокурор.
		Суд, як убачається з ч.6ст.16-1 КПК України 1960 року, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, створює необхідні умови для виконання сторонами їх процесуальних обов`язків і здійснення наданих прав.
		При цьому, виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому вст. 315-1 КПК України 1960 року, на підтвердження чи спростування позицій сторін допускаються тільки за клопотанням сторін, та судові доручення суд дає лише з метою перевірки й уточнення фактичних даних, одержаних у ході судового слідства.
		 
		 У відповідності з вимогамист. 62 Конституції України,ст.323 КПК України 1960 року, до роз`яснень п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України №5 від 29.06.1990 року «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» із змінами та доповненнями, в основу вироку можуть бути покладені тільки достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання, отримання достовірних, додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок.
		Отже, з урахування викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками перевірки зібраних у справі доказів, пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення не знайшло свого підтвердження, оскільки достатніх, достовірних та допустимих доказів на доведення його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.368 КК Українине здобуто, у зв`язку з чим, суд вважає необхідним в силу принципу презумпції невинуватості, закріпленого уст. 62 Конституції України, виправдати ОСОБА_5 , у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні цього злочину.
		Речові докази долучені до матеріалів кримінальної справи (т.2 а.с. 99-179, 190-192, т. 3 а.с. 15-16, 21-22,).
		Судом не вирішується питання щодо інших речових доказів по справі, оскільки не були досліджені судом грошові кошти у сумі 50000 гривень, цифровий диктофон марки «Edik-mini Tyne A22», (серійний номер 002080), пластмасова папка чорного кольору «Папірус».
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,324,327 КПК України 1960 року, п.11Розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України2012 року, суд
		з а с у д и в :
		ОСОБА_5 визнати невинуватим та виправдати його у зв`язку з недоведеністю його участі у вчиненні злочину, передбаченого ч.2ст.368 КК України.
		Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.
		Арешт накладений постановою старшого слідчого слідчого відділу прокуратури м. Києва від 19 жовтня 2010 року на майно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , а саме:1/3 частину квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , транспортні засоби: легковий автомобіль «Fiat Doblo Panorama», державний номерний знак НОМЕР_2 , легковий автомобіль «Ford Sierra 2.0 І» державний номерний знак НОМЕР_3   скасувати. 
		Грошові кошти які внесені на депозитному рахунку прокуратури м.Києва в сумі 88 гривень, 4000 тисячі гривень та 1050 доларів США повернути власнику ОСОБА_5 .
		Речові докази по справі: CD-R 80 марки «TDK», об`ємом 700 МВ (т.3 а.с.21-22), 12 клаптиків паперу, на яких виконано рукописний текст наступного змісту: «32, 25, 22 Н.Г.-20» (т.3 а.с.24-26), відео касета Panasonik DVM63 №TV87-1 та аудіо касета SONY EF-90 (т.3 а.с.15-16) - зберігати в матеріалах справи.
		Судові витрати пов`язані із проведенням експертизи в сумі 5888 грн., віднести за рахунок держави.
		На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду м. Києва протягом 15 діб з дня, наступного після його проголошення.
		 
		 
		Суддя                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...