Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 385/31/17 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); У порядку процесуального законодавства; В порядку ЦПК України; Скарги на дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, що розглядаються в порядку цивільного судочинства.
Надіслано для оприлюднення: 11.05.2018. Зареєстровано: 15.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2018.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА 
		Іменем України
		 
		10 травня 2018 року                                              м. Кропивницький
		справа № 385/31/17
		провадження № 22-ц/781/763/18   
		 
		    Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		                                             головуючої судді  Авраменко Т.М.   
		                                                                суддів   Мурашка С.І., Чельник О.І.                                      
		                                        за участю секретаря  Бодопрост М.М.
		учасники справи:
		скаржник - ОСОБА_1 
		представник скаржника - адвокат ОСОБА_2 
		особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець відділу державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції Петровська А.М. 
		зацікавлена особа - ОСОБА_4
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року про залишення скарги без розгляду у складі судді Бондаренко А.А. у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції у Кіровоградської області Петровської А.М., зацікавлена особа ОСОБА_4,
		                        
		В С Т А Н О В И В:
		Відповідно до положень частини 3 статті 3 ЦПК України, в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIІІ від 03.10.2017 року який набрав чинності з 15.12.2017 року, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з підпунктами 11, 13 пункту 1 розділу 13 Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VІІІ заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цієї редакції Кодексу.
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою на бездіяльність державного виконавця Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Петровської А.М.
		Зазначав, що на примусовому виконанні у Гайворонському районному відділі державної виконавчої служби перебуває виконавче провадження ВП № 45599451 з примусового виконання виконавчого листа № 2/1103/2/2012, видного Гайворонським районним судом Кіровоградської області від 24 вересня 2012 року про стягнення з нього на користь ОСОБА_4 69552 грн. 49 коп.
		26 листопада 2014 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження. 10 листопада 2015 року винесено постанову про арешт його коштів. 21 березня 2016 року проведено опис та накладено арешт на належну йому ? частину житлового будинку загальною площею 91,52 кв.м, розташованого по вул. Відродження, 22 у м. Гайворон, про що складено відповідний акт. 04 квітня 2016 року винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності-суб'єкта господарювання для участі у зазначеному виконавчому провадженні. 11 травня 2016 року проведено оцінку будинку та складено звіт. 16 червня 2016 року ним направлено на адресу державного виконавця заперечення проти звіту про оцінку будинку. 07 вересня 2016 року призначено експерта для здійснення рецензії звіту від 11 травня 2016 року. 22 вересня 2016 року експертом виконано рецензію та 28 вересня 2016 року надано до відділу. 19 жовтня 2016 року ним подано до відділу Державної виконавчої служби клопотання, яким запропоновано в першу чергу звернути стягнення на грошові кошти на його рахунках та рухоме майно на загальну суму 61275 грн. 40 коп. 28 жовтня 2016 року державним виконавцем складено заявку на реалізацію арештованого майна (будинку) та передано до КФ ДП «СЕТАМ». 09 листопада 2016 року на його адресу надійшов лист за підписом начальника відділу державної виконавчої служби, яким у задоволенні його клопотання про звернення стягнення на грошові кошти та рухоме майно відмовлено у повному обсязі у зв'язку з тим, що звернення стягнення на рухоме майно призведе до затягування примусового виконання. Разом з тим, законом передбачена черговість звернення стягнення на майно боржника. Відповідно до ч.1 ст.50 ЗУ «Про виконавче провадження» звернення стягнення на об'єкт нерухомого майна здійснюється у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник. 
		Згідно з розрахунком державного виконавця загальний розмір його заборгованості за зведеним виконавчим провадженням складав 78623 грн. 14 коп.
		Довідкою ПАТ КБ «Приватбанк» від 15 грудня 2016 року № T2P6-4KHI-330J-8O0K підтверджується, що на його рахунок 13 жовтня 2016 року надійшли грошові кошти у сумі 22191 грн. 12 коп. На цей рахунок постановою державного виконавця від 10 листопада 2015 року накладено арешт, тому він подав державному виконавцю заяву про перерахунок цих коштів стягувану, а також 21 листопада 2016 року ним сплачено 56332 грн. на користь відділу ДВС.
		Незважаючи на те, що у державного виконавця було достатньо відомостей, що станом на 21 листопада 2016 року ним у повному обсязі виконано рішення суду, на виконання якого звернуто стягнення на належну йому частину житлового будинку, в порушення вимог закону державний виконавець продовжив виконувати рішення суду шляхом звернення стягнення на житло, не вжив заходів щодо перерахування 22291 грн. 40 коп.
		23 листопада 2016 року торги не відбулись через відсутність допущених учасників. 13 грудня 2016 року відбулись повторні торги з реалізації будинку. Того ж дня сформовано протокол № 219107 проведення електронних торгів.
		Лише 13 грудня 2016 року йому стало відомо, що 21 листопада 2016 року щодо нього державний виконавець відкрив нове виконавче провадження ВП № 52939904 про примусове виконання виконавчого листа № 2-468/11, виданого 29 листопада 2011 року Гайворонським районним судом про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_4 на утримання дитини в розмірі ? частини всіх видів заробітку але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 17 листопада 2011 року до повноліття дитини, тобто до 05 квітня 2018 року і реалізація арештованого майна (будинку) відбулася за цим новим виконавчим провадженням на погашення боргу за аліментами на загальну суму 34591 грн. 15 коп.
		Станом на дату проведення торгів, 13 грудня 2016 року, та на дату складання скарги державним виконавцем не проведено списання грошових коштів, замість цього звернуто стягнення на нерухоме майно, належне йому, чим порушено черговість звернення стягнення на майно боржника, його права як учасника виконавчого провадження та право приватної власності.
		Внаслідок систематичних незаконних дій та бездіяльності державного виконавця було порушено черговість звернення стягнення на його майно та допущено безпідставну реалізацію на електронних торгах нерухомого майна, належного йому на праві власності, чим порушені його права, як учасника виконавчого провадження.
		Він був впевнений, що 21 листопада 2016 року ним у повному обсязі та своєчасно виконано вимоги зведеного виконавчого провадження з врахуванням всіх витрат та виконавчого збору і що підстави для звернення стягнення на будинок відсутні.
		Навіть, враховуючи нове виконавче провадження про стягнення аліментів на суму 34591 грн. 15 коп., ним запропоновано рухомого майна на суму, що майже вдвічі перевищує розмір заборгованості по аліментам, а саме 61275 грн. 40 коп.
		Державний виконавець, знаючи, що йому невідомо про виконавче провадження про стягнення аліментів та що ним може бути погашена заборгованість без звернення стягнення на будинок, не припинив торги, навмисно допустив реалізацію будинку, чим порушив черговість звернення стягнення на майно боржника.
		Оскільки йому не було відомо про виконавче провадження про стягнення аліментів, державний виконавець зобов'язаний був відкласти виконавчі дії та надати йому можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження та/або добровільно виконати вимоги виконавчого документу.
		Просив визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Петровської А.М. в частині несписання грошових коштів з арештованого рахунку боржника, не звернення стягнення на рухоме майно боржника, запропоноване у клопотанні 19 жовтня 2016 року на загальну суму 61275 грн. 40 коп., не відкладення виконавчих дій, не доведення до його відома інформації про нове виконавче провадження, ненадання можливості самостійно виконати вимоги виконавчого документу до початку звернення стягнення на нерухоме майно, належне боржнику. Визнати незаконними дії державного виконавця Гайворонського районного відділу державної виконавчої служби Петровської А.М. в частині порушення черговості звернення стягнення на належне йому майно, звернення стягнення на належну йому ? частину будинку.
		Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 07 березня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено повністю. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 12 квітня 2017 року ухвала суду скасована, питання про розгляд скарги передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т.1 а.с.175,176).
		Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 05 липня 2017 року залучено до участі у справі в якості зацікавленої особи ОСОБА_4 (т.2 а.с.452).
		Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 27 липня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено повністю. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 04 жовтня 2017 року ухвала суду скасована, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (т.2 а.с.136-140).
		Ухвалою Гайворонського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця відділу державної виконавчої служби Гайворонського районного управління юстиції у Кіровоградської області Петровської А.М., зацікавлена особа ОСОБА_4 залишено без розгляду. Суд дійшов висновку, що скаржником пропущено строк звернення до суду зі скаргою.
		В апеляційній скарзі представник скаржника просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, постановлену з порушенням норм матеріального та процесуального права, справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначає, що дії та бездіяльність державного виконавця виникли у різні проміжки часу, проте вони не порушували прав ОСОБА_1 до 21 листопада 2016 року, коли ним було погашено борг у повному обсязі за всіма виконавчими документами, що перебували на примусовому виконанні у відділі державної виконавчої служби. Єдиним юридичним фактом, який порушив право ОСОБА_1 є звернення стягнення (реалізація) належної йому на праві власності ? частини житлового будинку 13 грудня 2016 року. Закон пов'язує початок перебігу строку на оскарження дій державного виконавця з моментом коли особа дізналася про порушення її права. Неправильне тлумачення та розмежування судом понять «момент порушення права» та «дата вчинення дії або бездіяльності» призвело до безпідставного залишення скарги без розгляду. ОСОБА_1 дізнався про відмову у списанні грошових коштів з його рахунку та відмову у зверненні стягнення на рухоме майно, запропоноване у його клопотанні з листа начальника відділу ДВС від 09 листопада 2016 року. Тому строки починають вираховуватись з цієї дати і десятиденний строк на оскарження вказаних дій закінчився 21 листопада 2016 року. ОСОБА_1 не мав наміру оскаржувати дії начальника відділу ДВС, оскільки ним 21 листопада 2016 року сплачено борг за зведеним виконавчим провадженням. Однак через цю відмову в задоволенні його клопотання було допущено незаконну, з порушенням черговості звернення стягнення на його майно, реалізацію його частини будинку, що порушує його право. Суд не дав оцінку цьому факту, тому ухвалив незаконне рішення. Строк на оскарження бездіяльності державного виконавця щодо не доведення до його відома інформації про нове виконавче провадження та ненадання можливості самостійно виконати вимоги виконавчого документу до початку звернення стягнення на нерухоме майно, належне йому, починає вираховуватись з моменту, коли він міг дізнатись про ці дії державного виконавця, а не з дати прийняття постанови. Крім того, суд не врахував, що бездіяльність державного виконавця є триваючим порушенням і вона може бути оскаржена в буд-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи сводоби.
		 
		Апеляційне провадження відкрито 26 березня 2018 року (т.2 а.с.205), розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи на 25 квітня 2018 року (т.2 а.с.215). 25 квітня 2018 року розгляд справи за клопотанням представника скаржника відкладено на 10 травня 2018 року, ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 25 квітня 2018 року за клопотанням представника скаржника строк розгляду справи продовжено на 15 днів (т.2 а.с.234).
		 
		У відзиві на апеляційну скаргу Гайворонський районний відділ державної виконавчої служби просив ухвалу суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що скаржник в апеляційній скарзі чітко зазначив, що відмова державного виконавця у списанні грошових коштів з його рахунку та відмова у задоволенні стягнення на рухоме майно, запропоноване ним у клопотанні, не порушувала його права і була недоцільною до моменту сплати ним заборгованості по зведеному виконавчому провадженню, тобто до 21 листопада 2016 року. Тобто, скаржником підтверджено законність вчинення виконавчих дій щодо передачі на реалізацію ? частини житлового будинку. Стосовно оскарження не відкладення виконавчих дій після приєднання до виконавчого провадження виконавчого документа про стягнення аліментів, то державним виконавцем вжито всі заходи, передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» щодо ознайомлення сторін з постановою про відкриття виконавчого провадження. Щодо строку виникнення права на оскарження дії державного виконавця щодо порушення черговості звернення стягнення на належне боржнику майно та звернення стягнення на належну йому ? частину житлового будинку, то боржником було здійснено проплату рецензування звіту про вартість майна, таким чином не оскаржено дію (рішення) опису та арешту майна від 21 березня 2016 року, десятиденний строк на оскарження цієї дії минув 31 березня 2016 року. Незрозумілим є твердження скаржника стосовно часу порушення його права, тобто арешт, опис, оцінка, передача майна на реалізацію, тривала реалізація не порушували його права, а сам факт продажу порушив. З цього вбачається, що скаржник сподівався на те, що його частина будинку не реалізується з прилюдних торгів.(т.2 а.с.218,219).
		В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та пояснив, що в порядку розподілу спільного майна подружжя за ним та колишньою дружиною ОСОБА_4 визнано право власності по ? частці будинку в АДРЕСА_1, а також з нього на користь ОСОБА_4 стягнуто грошову компенсацію та судові витрати на загальну суму 69552 грн.49 коп., із ОСОБА_4 на його користь стягнуто грошові кошти 22191 грн. 12 коп., які 13 жовтня 2016 року внесено на його арештований ВДВС рахунок в «Приватбанку». Уточнивши у ВДВС розмір заборгованості з урахуванням виконавчих дій, яка склала 78623 грн. 14 коп., він на рахунок ВДВС 21 листопада 2016 року сплатив 56332 грн. та просив перерахувати стягувачу кошти з його рахунку в «Приватбанку» в сумі 22191 грн. 12 коп., чим повністю погашалася заборгована сума. Однак державний виконавець з рахунку в банку кошти не перерахував і належна йому частина будинку була продана ОСОБА_4 на торгах. Про наявність іншого виконавчого провадження та про продаж його майна він дізнався лише 13 грудня 2016 року, із скаргою звернувся до суду 22 грудня 2016 року, тому строк звернення не є пропущеним.
		Державний виконавець та ОСОБА_4 про дату, час та місце розгляду справи повідомлені під розписку ( т.2 а.с.254-256), в засідання апеляційного суду не прибули, причини неявки суду не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не подавали.
		Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст.372 ЦПК України).
		             Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.                                                                                                                                                                                  Відповідно до п.9 ч.3 ст.129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Судові рішення, що набрали законної сили , обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		    Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 14 ЦПК України).
		 
		Разом з тим, згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. Дії державного виконавця під час здійснення виконавчого провадження повинні проводитися у відповідності до вимог чинного законодавства.
		Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Відповідно до ст.385 ЦПК України (в редакції на час подання скарги до суду першої інстанції) сторони виконавчого провадження, а саме стягувач і боржник, мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав та свобод.
		          Як вбачається із змісту скарги предметом оскарження є бездіяльність державного виконавця щодо не доведення до відома боржника, який сплатив на рахунок ВДВС 21 листопада 2016 року 56332 грн. та просив перерахувати стягувачу кошти з його рахунку в «Приватбанку» в сумі 22191 грн. 12 коп., чим повністю погашалася заборгована сума, на погашення якої звернуто стягнення на частку житлового будинку, наявність іншого виконавчого провадження, не надання йому можливості самостійно виконати це виконавче провадження та в зв'язку з цим невідкладення виконавчих дій і продаж належного йому майна до отримання ним повідомлення про наявність боргу. Боржник посилається на те, що про наявність іншого виконавчого провадження він дізнався лише 13 грудня 2016 року.
		     Заявка на реалізацію арештованого майна, яке складається з ? частини житлового будинку для погашення боргу в м.Гайвороні, вул. Незалежності, 22, для погашення боргу в сумі 78623 грн. 14 коп.була надіслана 28 жовтня 2016 року (т.1 а.с.18-20).
		    Листом від 09 листопада 2016 року ВДВС повідомило боржника про надіслання «Приватбанку» платіжної вимоги про списання арештованих коштів в сумі 22291 грн.40 коп., а також боржник повідомлений, що арештоване майно передано на реалізацію, оскільки цієї суми для погашення боргу недостатньо (т.1 а.с.29).
		    Суд дійшов безпідставного висновку, що з цього часу необхідно обчислювати строк на оскарження дій або бездіяльності ВДВС, оскільки боржник 21 листопада 2016 року сплатив на рахунок ВДВС кошти в сумі 56332 грн., що з урахуванням платіжної вимоги на суму 22291 грн.40 коп., повністю забезпечувало погашення боргу.
		В запереченні на скаргу ВДВС визнає факт того, що 21 листопада 2016 року боржник сплатив на погашення боргу 56332 грн. та наявність на арештованому рахунку боржника у «Приватбанку» коштів у сумі 22291 грн.40 коп. (т.1 а.с.46-52).
		За таких обставин боржник розраховував, що борг повністю погашено, необхідність в реалізації арештованого майна відпала, про повернення платіжної вимоги в зв'язку з невірно вказаним державним виконавцем кодом банку платника, він не був повідомлений (т.1 а.с.92,103,111).
		 
		    Крім того, 21 листопада 2016 року до Гайворонського райвідділу ДВС від ОСОБА_4 надійшла заява про примусове виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини (т.1 а.с.122). 
		21 листопада 2016 року було відкрито виконавче провадження, в якому зазначено, що копія постанови направляється сторонам виконавчого провадження, а постанова може бути оскаржена в 10-денний строк з моменту її одержання, надіслано боржнику 22 листопада 2016 року (т.1 а.с.21-22, 123-124), тому не ґрунтується на нормах ЦПК України зазначений в ухвалі суду кінцевий строк оскарження 01 грудня 2016 року з дати прийняття постанови.
		Державним виконавцем визначена заборгованість за аліментами в сумі 34591 грн.15 коп. (т.1 а.с.23).
		21 листопада 2016 року виконавче провадження про стягнення аліментів було приєднано до виконавчого провадження, при виконанні якого було накладено арешт на ? частку будинку і надіслано заявку на реалізацію майна (т.2 а.с.24).
		Електронні торги відбулися 13 грудня 2016 року і арештоване майно продано за 110541 грн. 65 коп. для погашення боргу за аліментами та частини боргу 22291 грн.40 коп., оскільки не була виконана платіжна вимога «Приватбанком» (т.1 а.с.25).
		Таким чином, предметом оскарження є дії та бездіяльність державного виконавця, вчиненні ним після перерахування боржником 21 листопада 2016 року коштів на погашення боргу, тому правове значення для правильного вирішення справи має та обставина, коли ж боржник дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. 
		Боржник зазначає, що про наявність виконавчого провадження, відкритого 21 листопада 2016 року, він дізнався 13 грудня 2016 року (т.2 а.с.20-23), в ухвалі суду про залишення скарги без розгляду ці доводи не спростовані.
		Безпідставними є доводи суду, що строк на подання скарги обраховується з 18 листопада 2016 року, тобто з дати ознайомлення боржника та його представника з виконавчим провадженням (т.2 а.с.9), оскільки саме після ознайомлення з провадженням були перераховані кошти на повне погашення боргу і боржник оскаржує дії (бездіяльність ) державного виконавця щодо не відкладення виконавчих дій з реалізації майна після погашення боргу та не доведення до відомому боржника про нове виконавче провадження, яке відкрито 21 листопада 2016 року.
		За таких обставин ухвалу суду першої інстанції про залишення скарги без розгляду не можна визнати законною і обґрунтованою. Оскільки ухвала перешкоджає подальшому провадженню у справі, то відповідно до ст.379 ЦПК України вона підлягає скасуванню, а справу необхідно направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. 
		                                 Керуючись п.6 ст.374, ст.ст. 379,381,382,384 ЦПК України , суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
		Скасувати ухвалу Ульяновського районного суду Кіровоградської області від 23 лютого 2018 року. Справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку лише у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України . 
		           Повний текст постанови складено 11 травня 2018 року. 
		Головуюча суддя                             Т.М.Авраменко
		Судді:         С.І.Мурашко
		        О.І.Чельник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...