Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 704/696/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 14.05.2018. Зареєстровано: 15.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.07.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Тальнівський районний суд Черкаської області
		704/696/16-ц 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		02.05.2018 року                                                                                          м. Тальне
		    Тальнівський районний суд Черкаської області в складі суду:
		головуючої-судді:                            Фролова О.Л.
		при секретарі судового засідання:                    Кремсалюк Т.А.                    
		    розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, ліквідаційної комісії УМВС України у Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури -
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, ліквідаційної комісії УМВС України у Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури. На підставу своїх вимог посилається на те, що 09.06.2003 року начальником слідчого відділення Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області за заявою ОСОБА_3 відносно нього була порушена кримінальна справа за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, за фактом заподіяння ним 27.05.2003 року в с. Кобринова Гребля Тальнівського району на грунті особистих неприязних відносин ОСОБА_3 тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. 21.06.2003 року відносно нього було обрано міру запобіжного заходу підписку про невиїзд. 25.06.2003 року, 24.03.2004 року та 04.04.2006 року слідчим йому пред'являлось обвинувачення за ч. 1 ст. 122 КК України та допитано в якості обвинуваченого. 18.12.2003 року постановою слідчого було накладено арешт на його майно.
		Досудове слідство у справі неодноразово зупинялось постановами слідчого від 30.01.2007 року, від 27.03.2007 року, від 06.12.2007 року. Також справа двічі закривалася постановами слідчого у зв'язку з відсутністю його діях складу злочину. Але постанови про закриття скасовувались та досудове слідство поновлювалось. 
		18.11.2012 року справу відносно нього постановою старшого слідчого Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області провадженням було закрито в зв'язку з відсутністю в його діях складу злочину, міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд скасовано.
		Про прийняте в справі рішення він дізнався лише 07.05.2013 року, а копію постанови йому було надано слідчим Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області 27.05.2013 року. 
		Вважає, що незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури йому заподіяно моральної шкоди через незаконне притягнення до кримінальної відповідальності, незаконне пред'явлення обвинувачення, застосування запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд та накладення арешту на майно, яку він оцінив в 225000 грн.
		14 березня 2018 року позивачем надано до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої він просив суд стягнути з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування завданої йому незаконними діями органів досудового слідства і прокуратури моральної шкоди в розмірі 416976 грн. 
		В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, та просили суд їх задовольнити на підставі викладених в позові. Крім того позивач вказав на те що під час досудового слідства визнав себе винним у скоєнні злочину під тиском слідчих які запевнили його в тому що в такому разі справа швидко закриється і в нього не буде проблем. Представник позивача вказав на те що само обмова була обрана позивачем як захист від обвинувачення, тому підстави для залишення позову без задоволення відсутні.
		Представник Державної казначейської служби України заперечив в задоволенні позову надавши до суду відповідно заяву, посилаючись на те що позивач під час слідства вдався до самообмови і тому він втратив право на відшкодування шкоди. В подальшому просив суд розглядати справу в його відсутність.
		Представник Міністерства юстиції України в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позову на підставах викладених в запереченні, яке було наданому суду.
		Представник ліквідаційної комісії УМВС України у Черкаській області в судовому засіданні вказав, що позив, який подав позивач не обґрунтований та просив суд відмовити в задоволенні позову.
		В судовому засіданні представники прокуратури Черкаської області проти заяви заперечили, вказавши що вона є необґрунтованою, та крім того, вважають, що позивач неодноразово під час досудового слідства визнавав свою вину у інкримінованому злочині, тому згідно ч. 4 ст. 1176 ЦК України відсутні підстави для відшкодування йому моральної шкоди. Просили в задоволенні заяви відмовити повністю.
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що добре знає позивача так як він був сусідом, він тяжко переніс те що його звинуватили в скоєнні злочину і проти нього відкрито кримінальне провадження. Він не зміг поїхати за кордона його син не зміг влаштуватись на роботу в міліцію, так як його батько притягувався на той час до кримінальної відповідальності.
		Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні повідомила, що є колишньою дружиною позивача. Після того, як чоловіка звинуватили у скоєнні злочину, життя перевернулось, він став неконтрольованим, дратівливим, почав випивати, почастішали сварки, відносини в родині погіршились, що призвело до подальшого розірвання шлюбу. Чоловік дуже переживав з приводу обвинувачення його у скоєнні злочину, йому було дуже соромно перед рідними та знайомими, але він страждав, що не може нічого виправити та виправдати себе. Він не міг поїхати на заробітки, не міг матеріально покращити стан родини, син не зміг влаштуватись на роботу в органи внутрішніх справ, оскільки батька притягували до кримінальної відповідальності. За станом здоров'я до лікаря не звертались, але купували заспокійливі препарати, лікарського призначення не було. 
		Суд, заслухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, вивчивши докази, надані по справі, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
		Судом встановлено, що 09.06.2003 року СВ Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ч. 1 ст. 122 КК України. 21.06.2003 року щодо ОСОБА_2 обрано міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд. 25.06.2003 року йому було пред'явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України. Постановами від 01.12.2003 року та від 15.12.2003 року було накладено арешт на будинок та інше майно ОСОБА_2
		Кримінальна справа двічі направлялась до суду для вирішення питання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності з різних підстав, також направлялась до суду з обвинувальним висновком, але справа щоразу поверталась до Тальнівського РВ УМВС України для проведення додаткового розслідування.
		Провадження у справі неодноразово закривалось: 18.01.2009 року - за недоведеністю участі обвинуваченого у вчиненні злочину; 26.07.2010 року та 08.09.2010 року за відсутністю складу злочину. Однак кожного разу постановами прокурора району та області (відповідно 22.05.2009 року, 02.08.2010 року та 10.11.2011 року) постанови про закриття кримінальної справи були скасовані.
		18.11.2012 року старшим слідчим СВ Тальнівського РВ УМВС України в Черкаській області кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України закрито за відсутністю в його діях складу злочину. Відносно ОСОБА_2 скасовано міру запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд.
		Згідно Протоколу допиту обвинуваченого від 25 червня 2003 року ОСОБА_2 ознайомившись з постановою про притягнення його як обвинуваченого заявив що винним себе у пред'явленому обвинуваченні у скоєнні злочину передбаченому ч.1 ст.122 КК України він визнає повністю (а.с.45 кримінальної справи).
		Згідно протоколу судового засідання Тальнівського районного суду Черкаської області від 5 листопада 2003 року, підсудний ОСОБА_2 пояснив, що вину визнає повністю, розкаюється та не заперечує проти закриття справи в зв'язку із зміною обстановки (а.с.65-66 кримінальної справи ).
		Згідно Постанови Тальнівського районного суду Черкаської області від 5 листопада 2003 року, встановлено, що підсудний ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину визнав повністю у вчиненому злочині щиро розкаявся і не заперечував проти закриття справи в зв'язку із зміною обстановки (а.с.67 кримінальної справи).
		Згідно копії Розписки від 26.06.2003 року, долученої до матеріалів кримінальної справи ОСОБА_2 позичив в ОСОБА_3 1000 грн. 500 грн. 500 грн. ОСОБА_2 віддав ОСОБА_3 26.06.2003 року, 500 грн. ОСОБА_2 віддасть до 25.07.2003 року (а.с.164 кримінальної справи). 
		Таким чином судом встановлено, що під час досудового слідства та розгляду справи в суді ОСОБА_2 повністю визнавав вину у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується наведеними вище матеріалами кримінальної справи.
		Крім того в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив що розписка від 26.06.2003 року написана ним саме для вирішення питання по закриттю справи і він частково сплатив гроші потерпілому. 
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
		Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом ( ч.2 ст. 1176 ЦК України).
		Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», виникає у випадках зазначених у статті 2 цього Закону, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
		Згідно ч. 4 ст. 1176 ЦК України, фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди.
		Аналіз зазначеної норми права свідчить про те, що під самообмовою слід розуміти завідомо неправдиві показання підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
		Суди мають враховувати причини, які спонукали особу до самообмови, оскільки у статті фактично йдеться про умисел на самообмову. Проте самообмова, яка стала наслідком застосування до громадянина насильства, погроз чи інших незаконних заходів, не перешкоджає відшкодуванню шкоди. При цьому факт насильства, погроз та інших незаконних заходів має бути встановлений слідчими органами, прокурором чи судом.
		Тобто самообмова, яка виключає відшкодування шкоди, має бути добровільною, завідомо неправдивою, мати на меті перешкодити з'ясуванню істини й бути зафіксованою в матеріалах справи.
		Тобто, якщо особа перешкоджала з'ясуванню істини шляхом самообмови і цим сприяла прийняттю рішень чи здійсненню дій, які є підставою для відшкодування шкоди та передбачені ч. 1 ст. 1176 ЦК України, ця особа не отримує права на відшкодування шкоди. При цьому термін «самообмова» має тлумачитись як дача показань чи інші дії, що здійснені свідомо з метою перешкодити встановленню істини. Якщо ж особа здійснила самообмову не власною волею, а під погрозою чи в результаті насильства, такі дії не можуть кваліфікуватись як самообмова.
		Позицію позивача щодо здійснення на нього тиску працівниками внутрішніх справ, суд оцінює критично оскільки на думку суду доказом таких дій працівників правоохоронних органів може бути лише обвинувальний вирок, але в матеріалах справи відсутні докази що позивач ОСОБА_6 звертався до органів прокуратури області щодо неправомірних дій працівників міліції при розслідуванні даної кримінальної справи, та у подальшому кримінальному провадженні, що вказує на те, що позивач добровільно вчинив самообмову, яка перешкоджала з'ясуванню істини та сприяло незаконному притягненню його до кримінальної відповідальності. 
		ОСОБА_2 на початку досудового слідства та під час судового розгляду давав покази на підтвердження своєї вини. При цьому дана самообмова була добровільною, завідомо неправдивою та зафіксована у матеріалах кримінальної справи. Крім того позивач добровільно, сплатив потерпілому грошові кошти для вирішення питання для закриття справи. 
		Суд вважає, що позивач ОСОБА_2 своїми діями перешкоджав з'ясуванню істини у справі, шляхом самообмови і цим сприяв прийняттю рішень чи здійсненню дій, які є підставою для відшкодування шкоди та передбачені ч. 1 ст. 1176 ЦК України, тому право на відшкодування шкоди у позивача відсутнє.
		За таких обставин, суд, на основі всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього з'ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з'ясувавши їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, приходить до переконання що позивач не довів в судовому засіданні обставини, на які посилався як на підставу своїх позовних вимог, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
		Керуючись ст.1176 ЦК України, ст. 10, 12, 264-265 ЦПК України, суд -
		У Х В А Л И В :
		Позов ОСОБА_2 до Державної казначейської служби України, Міністерства юстиції України, ліквідаційної комісії УМВС України у Черкаській області, Прокуратури Черкаської області про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури - залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні при його оголошенні протягом тридцяти днів з дня отримання його копії. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Тальнівський районний суд Черкаської області.
		Повний текст рішення виготовлено 11.05.2018.
		 
		 
		 
		Головуючий                      О. Л. Фролов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...