Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/11/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 15.05.2018.
Дата набрання законної сили: 08.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України
		08 травня 2018 року
		м. Київ
		справа № 202/11/17
		провадження № 51-2484км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016040660002697, за обвинуваченням  
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого,
		у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 186 Кримінального кодексу України (далі - КК). 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19 липня 2017 року, який апеляційний суд залишив незмінним, ОСОБА_7 засуджено за частиною 3 статті 186 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки.
		На підставі статті 71 КК до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 вересня 2014 року та ОСОБА_7 за сукупністю вироків визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць.
		Ухвалено строк відбуття покарання обчислювати з моменту приведення до виконання вироку Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 12 вересня 2014 року та з моменту затримання ОСОБА_7 . 
		Цим же вироком також засуджено ОСОБА_8 , однак вирок щодо нього в касаційному порядку прокурором не оскаржується. 
		 
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за таких обставин.
		23 листопада 2016 року об 11:15 ОСОБА_8 , перебуваючи на перехресті вул.Батумська та просп. Слобожанського в м. Дніпрі, за попередньою змовою з раніше знайомим ОСОБА_7 з метою таємного викрадення чужого майна, проникли до квартири АДРЕСА_2 , власницею якої є потерпіла ОСОБА_9 , та, діючи умисно, таємно, заволоділи ювелірними виробами, які належать останній, на загальну суму 24548,09 грн. 
		Коли ОСОБА_8 та ОСОБА_7 перебували в квартирі, їх побачила потерпіла ОСОБА_9 , яка раптово увійшла. Однак, бажаючи довести свій злочинний намір до кінця та усвідомлюючи, що їх злочинні дії перестали бути таємними і стали явними для потерпілої, реалізуючи раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, відкрито, не реагуючи на зауваження потерпілої, засуджені вибігли з квартири із викраденим майном. 
		 
		Вимоги, наведені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор ставить вимогу про скасування ухвали суду апеляційної інстанції щодо засудженого ОСОБА_7 з призначенням нового апеляційного розгляду. Посилається на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що призначене ОСОБА_7 покарання у мінімальному розмірі є м`яким, у зв`язку з чим не може бути реалізовано мети покарання, а суд апеляційної інстанції доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора, перевірив формально та не навів переконливих мотивів їх необґрунтованості.
		Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який підтримав касаційну скаргу, обговоривши доводи, наведені в касаційній скарзі, й перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає на таких підставах.
		Мотиви Суду
		Висновки суду щодо фактичних обставин вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 186 КК, кваліфікацію його дій та правила призначення остаточного покарання за сукупністю вироків у касаційній скарзі прокурор не оспорює та не заперечує. 
		Що стосується доводів прокурора стосовно м`якості призначеного засудженому покарання та порушення вимог процесуального закону під час перевірки доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, то колегія суддів вважає їх неспроможними. 
		Відповідно до вимогстатті 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. 
		Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини кримінального провадження, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та за сукупністю вироків у виді позбавлення волі строком на 4 роки 1 місяць, враховував ступінь тяжкості злочину, який є тяжким, дані про його особу, який раніше судимий, характеризується посередньо, а також пом`якшуючу покарання обставину  щире каяття та відсутність обтяжуючих покарання обставин. 
		Наведені обставини надали суду першої інстанції підстави для висновку, що саме такий розмір покарання, у тому числі із застосуванням статті 71 КК, буде достатнім і необхідним для виправлення й попередження вчинення засудженим нових кримінальних правопорушень. 
		Перевіряючи вказаний вирок, суд апеляційної інстанції додатково зважив на враховані судом першої інстанції обставини, які впливають на визначення розміру покарання, дійшовши висновку про те, що він є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		З такими висновками апеляційного суду погоджується і колегія суддів з огляду на їх обґрунтованість, так як визначення розміру покарання повинно відповідати співмірності з вчиненим кримінальним правопорушенням та сприяти послідовному здійсненню принципу його індивідуалізації, більш успішному досягненню цілі виправлення і перевиховання засудженого та попередження здійснення ним нових злочинів. 
		Наведене не надає колегії суддів підстав для висновку, протилежному тому, до якого дійшов суд апеляційної інстанції під час перевірки призначеного засудженому покарання. 
		Зокрема, принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватися дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади.
		Хоча дискреційні повноваження є необхідними для здійснення всього діапазону владних функцій в сучасних складних суспільствах, ці повноваження не мають здійснюватись у свавільний спосіб. Їх здійснення у такий спосіб уможливлює ухвалення суттєво несправедливих, необґрунтованих, нерозумних чи деспотичних рішень, що є несумісним із поняттям верховенства права.
		Суд встановив, що перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог статей 404, 405 КПК, а ухвала відповідає вимогам статті 419 КПК.
		У зв`язку із зазначеним касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4 Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 12 вересня 2017 року щодо засудженого ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу першого заступника прокурора Дніпропетровської області - без задоволення.
		Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		___________________ _______________________ ________________________
		 ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...