Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 924/263/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 16.05.2018. Зареєстровано: 17.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		10 травня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  924/263/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М., 
		 
		За участю секретаря судового засідання  Суворкіної Ю.І.
		 
		розглянувши матеріали касаційної скарги Першого заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 (головуючий: Демидюк О.О., судді: Тимошенко О.М.,               Дужич С.П.)
		 
		за позовом Керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави     
		до 1. Клинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, с. Клинове Городоцького району Хмельницької області, 2. Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" ,
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - Сатанівська селищна рада, с. Сатанів Городоцького району Хмельницької області,
		про визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції від 08.08.2016 та зобов'язання звільнити земельну ділянку, 
		 
		 
		За участю представників:
		відповідача-1 - не з'явився
		відповідача - 2 - Лозюк С.Ф. - адвокат, свідоцтво, довіреність
		третьої особи  - не з'явився
		прокуратури - Красножон О.М. - прокурор відділу, посвідчення
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		27.03.2017 до Господарського суду Хмельницької області  надійшла позовна заява Керівника Городоцької місцевої прокуратури Хмельницької області в інтересах держави  до Клинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів та Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004"   про визнання недійсним договору про виробництво сільськогосподарської продукції від 08 серпня 2016 року, укладеного між Клинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", а також про зобов'язання Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" звільнити земельну ділянку площею 50 га, яка розташована на території Клинівської сільської ради за межами населеного пункту, яку воно займає на підставі договору про виробництво сільськогосподарської продукції від 08 серпня 2016 року та передати вказану земельну ділянку  Клинівській  загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що  спірний договір містить усі істотні умови договору оренди землі, тому він є удаваним, оскільки уклавши договір від 08.08.2016р., сторони фактично приховали договір оренди земельної ділянки. Згідно інформації відділу Держгеокадастру у Городоцькому районі земельна ділянка, яка є предметом спірного договору, перебуває у державній власності. Відповідно до положень Статуту школи, приписів Земельного кодексу України у відповідача-1 відсутні повноваження на розпорядження земельною ділянкою державної форми власності, у т.ч. щодо передання її в оренду. Крім того, спірний договір укладено на підставі рішення Сатанівської селищної ради від 13.04.2016р. №17/6-2016, яка не є розпорядником земель, розташованих за межами населеного пункту.
		 
		Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 20.04.2017 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів  Сатанівську селищну  раду.
		 
		Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017 (суддя Субботіна Л.О.) позов задоволено: визнано недійсним договір     від 08.08.2016р., укладений між Клинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004", з припиненням зобов'язань за ним на майбутнє,  зобов'язано Приватне підприємство "Аграрна компанія 2004" звільнити земельну ділянку площею 50 га, яка розташована на території Клинівської сільської ради за межами населеного пункту, яку воно займає на підставі договору від 08.08.2016р., укладеного із Клинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір, укладений між відповідачами, за своєю суттю є договором оренди землі, з огляду на те, що основною ознакою даного договору є надання за плату земельних ділянок у володіння і користування на певний строк. Також, суд  вказав, що спірний договір є удаваним правочином та сторонами при його укладенні не дотримано встановленого нормами земельного законодавства порядку щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.
		 
		07.07.2017 Рівненський апеляційний господарський суд апеляційну скаргу  Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017 року у справі №924/263/17 - задовольнив, рішення Господарського суду Хмельницької області від 22.05.2017 року у справі №924/263/17  скасував, прийняв  нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
		 
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим,  що  умовами спірного договору не визначено усіх істотних умов, встановлених законодавством, які є обов'язковими для договорів оренди землі,   спірний договір також не містить ознак удаваного правочину, тобто, не вчинений сторонами для приховування договору оренди землі. При цьому, умови спірного договору є взаємопов'язаними та орієнтованими на досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із сторін цього правочину, виходячи із предмету цього договору.
		 
		Ухвалою Вищого господарського суду України від 06.11.2017 у справі                      № 924/263/17 касаційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 924/263/17 повернуто скаржнику на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 111-3 ГПК України (в редакції чинній до 15.12.2017).
		 
		21.11.2017 (згідно із поштовим штемпелем на конверті) Першим заступником прокурора Рівненської області повторно подано касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 до Вищого господарського суду України.  
		 
		У касаційній скарзі прокурор просить постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017, а рішення Господарського суду Хмельницької  області  від  22.05.2017  у справі  №924/263/17   залишити  в  силі. 
		 
		На підставі пункту 5 статті 31, підпункту 6 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) та за розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України № 38-р від 15.12.2017 вказану касаційну скаргу разом зі справою № 924/263/17 передано до Касаційного господарського суду.
		 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.03.2018 року у справі № 924/263/17 визначено колегію суддів у складі:     Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.
		 
		Відповідно до положень підпункту 11 пункту 1 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) зазначена касаційна скарга підлягає розгляду спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		12.03.2018 суд постановив ухвалу про поновлення Першому заступнику прокурора Рівненської області строку для подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі № 924/263/17, відкриття касаційного провадження за даною касаційною скаргою та призначення до розгляду на 10.05.2018, повідомив учасників справи про дату, час і місце розгляду скарги,  визначив строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи, до Касаційного господарського суду до 27.03.2018.
		 
		Обґрунтовуючи касаційну скаргу Перший заступник прокурора Рівненської області (прокурор, скаржник) вказує, що рішення суду апеляційної інстанції прийнято  з неправильним  застосуванням  та порушенням норм матеріального права.
		 
		Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції прийшов до помилкових висновків про безпідставність тверджень прокуратури щодо удаваності спірного договору про виробництво сільськогосподарської продукції від 08.08.2016, що вчинений для приховання іншого правочину - договору оренди, та про недоведеність наявності фактичних орендних відносин між Клинівською ЗОШ І-ІІІ ступенів та ПП "Аграрна компанія 2004".  
		 
		На думку прокурора необґрунтованим є висновок апеляційного суду   про те, що спірний договір за своєю природою є змішаним, містить елементи різних договорів, у тому числі договору про надання послуг. 
		 
		Скаржник зазначає, що виходячи зі змісту спірного договору ПП "Аграрна компанія 2004" виконує роботи (надає послуги) з обробітку Клинівської ЗОШ та здійснює оплату, що суперечить вимогам ст. 837, 901 Цивільного кодексу України, які передбачають, що за виконані роботи (надані кошти) зобов'язаний сплачувати замовник, тому спірний договір не є договором підряду чи договором надання послуг.  
		 
		Крім того,  на думку прокурора, спірний договір не є договором про спільну діяльність, так як всупереч положенням статей 1130-1134 ЦК України, його умовами та первинними документами щодо його виконання не підтверджується наявність спільної мети сторін на спільний обробіток земельної ділянки, об'єднання зусиль та певних внесків сторін для досягнення певних господарських цілей, наведених в предметі договору, кінцевої мети та діяльності сторін в досягненні результату співпраці, внаслідок якого сторони отримують прибуток від спільної діяльності, що підлягає розподілу відповідно до умов договору, розмір його та пропорційні частки, право спільної  власності на плоди, продукцію, доходи від спільної діяльності. 
		 
		Разом з тим, скаржник вважає, що умови спірного договору свідчать, що за своєю правовою природою він є саме договором оренди землі, укладення якого регулюється Законом України "Про оренду землі" та Земельним кодексом України.  ПП "Аграрна компанія 2004" фактично користується та володіє, експлуатує земельну ділянку площею 50 га за рахунок власної техніки, обладнання, інвентарю, паливно-мастильних матеріалів, насіннєвих матеріалів, мінеральних добрив, засобів рослин, відповідних спеціалістів, працівників та сплачує плату за її експлуатацію та користування Клинівській ЗОШ.
		 
		На думку прокурора, укладаючи договір про виробництво сільськогосподарської продукції від 08.08.2016, Клинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів та ПП "Аграрна компанія" мали намір приховати правовідносини оренди землі, оскільки умовами спірного договору передбачено  фактичну передачу права користування земельною ділянкою з метою здійснення підприємницької діяльності (виробництво сільськогосподарської продукції), договір не містить іншої мети, з якою використовується земельна ділянка. Тобто, фактичний об'єкт договору - земельні ділянки навчального закладу передано у строкове платне користування. 
		 
		Крім того, скаржник вказує, що відповідно до ч.2 ст.4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Згідно державного акту на право постійного користування землею серія ХМ №0062 від 28.07.2000 Клинівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів  на право постійного користування належить  земельна ділянка  площею 50,0 га землі для ведення підсобного господарства, яка розташована за межами с. Клинове Городоцького району Хмельницької області. 
		 
		Посилаючись на статті 92, 122, 124, 125  Земельного кодексу України, ст.16 Закону України "Про оренду землі" прокурор зазначає, що при укладенні спірного договору рішення відповідного органу виконавчої влади не приймалися, аукціон не проводився, та вважає, що Клинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів фактично передала у користування ПП "Аграрна компанія 2004" для здійснення підприємницької діяльності земельну ділянку, якою не мала права розпоряджатися. 
		 
		Крім того, на думку скаржника, судом апеляційної інстанції не враховано, що  Клинівська ЗОШ не є   професійно-технічним навчальним закладом, учні школи не проходять навчально-виробничу практику, а також не є  науковим сільськогосподарським закладом, тому не може здійснювати науково-методичну діяльність в аграрній сфері, тому відповідні положення спірного договору носять формальний характер, включені до договору з метою приховати орендні відносини, які фактично склалися між сторонами. 
		 
		Також  прокурор вважає, що не може бути підставою для визнання законним спірного договору з тих підстав, що Клинівська ЗОШ не має можливості закуповувати відповідне обладнання та техніку для використання земельної ділянки  за цільовим призначенням, оскільки це не позбавляє школу, як землекористувача, обов'язків щодо використання такої земельної ділянки виключно у встановленому земельним законодавством порядку та спосіб. 
		 
		Відповідач-2  надав відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 у справі  №924/263/17 -  без змін.
		 
		У судове засідання з'явилися  прокурор та  представник  відповідача-2.
		 
		Представники відповідача-1 та третьої особи   у судове засідання не з'явилися, хоча   вказані учасники справи  про дату, час та місце судового засідання  були повідомлені  належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
		 
		У судовому засіданні  прокурор  підтримав касаційну  скаргу.
		 
		Представник відповідача-2 заперечив щодо касаційної скарги та просив залишити її без задоволення. 
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, представника   відповідача-2, які з'явилися в судове засідання, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна  скарга  підлягає  задоволенню, виходячи з наступного.
		 
		Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:
		"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
		4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
		 
		З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.   
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до рішення  Клинівської сільської Ради народних депутатів від 12.04.2000 року Клинівській загальноосвітній школі 1-3 ступенів видано державний акт на право постійного користування землею серія ХМ №0062 від 28.07.2000р., згідно якого в постійне користування передано 50,0 га землі для ведення підсобного господарства в межах згідно з планом землекористування.
		 
		На підставі рішення Хмельницької обласної ради №12-33/2015 від 13.08.2015р. утворено Сатанівську селищну об'єднану територіальну громаду у складі суміжних територіальних громад селища Сатанів та сіл Юринці, Сатанівка, Покровка, Олександрівка, Зверхівці, Іванківці, Кринцілів, Спасівка, Кам'янка, Клинове з адміністративним центром у селищі Сатанів Городоцького району Хмельницької області.
		 
		У відповідності до рішення Сатанівської селищної ради №3-3-2016 від 11.01.2016р. вирішено створити комісію для передачі об'єктів та майна спільної власності територіальних громад сіл, селища, міста Городоцького району до спільної власності Сатанівської селищної об'єднаної територіальної громади, в тому числі будівель та майна Клинівської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів, яка розташована в с. Клинове, по вул. Б. Хмельницького, 1Б.
		 
		14.01.2016р. складено акт прийомки-передачі основних засобів та малоцінного інвентаря по Клинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів до спільної власності Сатанівської селищної об'єднаної територіальної громади. 
		 
		Рішенням Сатанівської селищної ради №17/6-2016 від 13.04.2016р. було надано згоду на укладення договору між Клинівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Городоцького району Хмельницької області та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" з виробництва сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, що перебуває у постійному користуванні Клинівської ЗОШ І-ІІІ ступеня площею 50 га (с. Клинове).
		 
		08.08.2016р. між Клинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів Городоцького району Хмельницької області (далі - сторона 1) та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" (далі - сторона 2) укладено договір, згідно п. 1.1 якого сторони домовилися про організацію навчально-виробничого процесу в сфері виробництва сільськогосподарської продукції та запровадження передових технологій у навчальному процесі.
		 
		На умовах даного договору та рішення Сатанівської селищної ради VII скликання №17/6-2016 від 13.04.2016р. сторона 1 зобов'язується надати згоду на виробництво, а сторона 2 на свій ризик зобов'язується виробити сільськогосподарську продукцію (далі - виробництво) та провести розрахунки із стороною 1 за надання згоди на виробництво (п. 1.2 договору).
		 
		Згідно п. 1.3 згода на виробництво надається, а виробництво здійснюється на потужностях (основних фондах) сторони 1. 
		 
		Сторони цього договору погодилися, що господарська діяльність сторони 2 за цим договором повинна бути направлена на: підвищення ефективності ведення сільськогосподарського виробництва та сприяння проведенню навчально-виробничої практики згідно навчального плану; сприяння в проходженні виробничого навчання та стажування учнів; зменшення сукупних витрат матеріально-технічних та інших ресурсів для отримання максимального прибутку; переробку продукції сільського господарства власного та іншого виробництва; товарне виробництво продукції рослинництва; підготовка ґрунту до посіву, обробіток посівів, збирання урожаю (п.1.4 договору).
		 
		Пунктом 1.5 договору передбачено характеристику виробництва: підготовка ґрунту (оранка, дискування тощо), посів насіння сільгоспкультур, підживлення добривами, внесення засобів захисту рослин, збирання вирощеного урожаю сільгоспкультур, переробка, перевезення, зберігання урожаю (сільгосппродукції) та інше. Персонал, матеріально-технічні ресурси (засоби захисту рослин, добрива, насіння, паливно-мастильні матеріали тощо) та техніка сторони 2.
		 
		Згідно п.1.6 договору місце та площі виробника (основних фондів, що використовуються) складають 50 га, які знаходяться у користуванні сторони 1, а саме: земельна ділянка на території Клинівської сільської ради Городоцького району Хмельницької області (згідно державного акту серії ХМ №0062 від 28.07.2000 року, реєстраційний номер 1).
		 
		Договір укладено на 5 років. Якщо до закінчення строку дії договору на земельній ділянці буде не зібраний урожай, то термін дії договору продовжується на період (термін), який буде необхідний для збору такого урожаю (п.1.8 договору).
		 
		У відповідності із п. 1.9 договору витрачені за цим договором матеріально-технічні ресурси сторони 2 є його власністю протягом усього строку дії даного договору. Вироблена сільгосппродукція є власністю сторони 2. Виробництво за цим договором не позбавляє сторону 1 права користування земельними ділянками та не надає прав користувача чи орендаря земельної ділянки стороні 2 (п.1.10 договору).
		 
		Згідно п. 3.1 договору розрахунки за сприяння вирощування сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором проводяться за згодою сторін. Всі доходи, що отримуються за даним договором у результаті виробництва сільськогосподарської продукції  в першу чергу справляються на відшкодування матеріальних затрат.
		 
		Пунктом 3.2 договору передбачено, що за сприяння вирощуванню сільгосппродукції та надання згоди на виробництво за цим договором сторона 2 щорічно сплачує стороні 1 грошові кошти в сумі 146892,29грн., але не менше (7% від нормативно грошової оцінки зазначеної земельної ділянки), або передає на цю суму узгоджену сільгосппродукцію (по кількості та видах (сортах)), або матеріальні цінності, частинами - після виставлення рахунків стороною 1, протягом двох календарних місяців року, наступного за сільськогосподарським роком, в якому вироблялася продукція. Вказана плата складається із компенсації плати за землю, відшкодування витрат стороні 1 та винагороди останнього.
		 
		Пунктом 4.1 договору визначені обов'язки сторони 2, зокрема: здійснювати виробництво (виробничий процес), забезпечивши його необхідними машинно-тракторними агрегатами, технічним обладнанням, інвентарем, паливно-мастильними матеріалами, насіннєвим матеріалом, мінеральними добривами, засобами захисту рослин та відповідними спеціалістами та працівниками (п. 4.1.1); проводити всі технологічні операції та етапи виробництва у відповідності до прийнятої новітньої технології у визначені терміни, забезпечивши належний рівень охорони праці, протипожежної та екологічної безпеки (п.4.1.2); забезпечити ефективне та раціональне використання земельних ділянок, задіяних у виробництві сільськогосподарської продукції, збереження та відтворення родючості (п. 4.1.3); здійснити розрахунки із стороною 1.
		 
		Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг з дати його підписання сторонами, та закінчується у строк, визначений п 1.8 договору (п.п. 7.1, 7.2 договору).
		 
		Договір підписаний та скріплений печатками сторін.
		 
		У відповідності до листа Сатанівської селищної ради № 30/02-25 від 17.01.2017р. за Клинівською загальноосвітньою школою в межах населеного пункту рахується земельна ділянка, площею 4,0931га, документація знаходиться на реєстрації прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на землю. Школі за межами населеного пункту виділено земельну ділянку площею 50,0 га згідно рішення Клинівської сільської ради від 12.10.2000 року. Земельна ділянка надавалась в постійне користування для ведення підсобного господарства.
		 
		Згідно листа відділу Держгеокадастру у Городоцькому районі №280/0/2-17 від 30.01.2017р. земельна ділянка площею 50,0 га передана в постійне користування Клинівській ЗОШ згідно державного акта на право постійного користування землею ХМ№0062 від 28.07.2000р. із земель державної власності для ведення підсобного господарства, розташована за межами населеного пункту Клинівської сільської ради. Нормативна грошова оцінка вищезазначеної земельної ділянки на 2017 рік становить 2 314 131,50 грн. Інформація аналогічного змісту щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки міститься також у листі відділу у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області №1173/0/2-17 від 17.03.2017р.
		 
		У відповідності до листа Сатанівської селищної ради №68/02-25 від 27.01.2017р. згідно договору від 08.08.2016р., укладеного між Клинівською ЗОШ та ПП "Аграрна компанія 2004", в січні 2017 року поступили кошти на спецрахунок в сумі 146 892,29 грн.
		Листами № 69/0/106-17 від 12.05.2017р., № 527/0/406-17 від 19.05.2017р. Відділ у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області надав інформацію щодо земельної ділянки площею 50 га, що перебуває в постійному користуванні Клинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеня на підставі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серія ХМ №0062 від 28.07.2000 року. Так, форма власності земельної ділянки - державна, місце розташування - за межами населеного пункту, цільове призначення - ведення підсобного господарства, у 2012 році розроблена технічна документація щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з такого.  
		 
		Відповідно до ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		 
		За удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини, за удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину.
		 
		Встановивши у розгляді справи, що певний правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), господарський суд на підставі частини другої статті 235 ЦК України має виходити з того, що сторонами вчинено саме той правочин, який вони мали на увазі, і розглянути справу по суті із застосуванням правил, що регулюють цей останній правочин. Якщо він суперечить закону, господарський суд має прийняти рішення про визнання його недійсним із застосуванням, за необхідності, відповідних правових наслідків.
		 
		Як вбачається з матеріалів справи, 08.08.2016р. між Клинівською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" було укладено договір, згідно п. 1.1 якого сторони домовилися про організацію навчально-виробничого процесу в сфері виробництва сільськогосподарської продукції та запровадження передових технологій у навчальному процесі. На умовах даного договору та рішення Сатанівської  селищної ради VII скликання №17/6-2016 від 13.04.2016р. відповідач 1 зобов'язувався надати згоду на виробництво, а відповідач 2 на свій ризик - виробити сільськогосподарську продукцію (далі - виробництво) та провести розрахунки із відповідачем 1 за надання згоди на виробництво (п. 1.2 договору).
		 
		Згідно ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
		 
		За договором надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ст.901 ЦК України). 
		 
		Із змісту укладеного між сторонами договору від 08.08.2016р. слідує, що відповідач 2 здійснює виробництво сільськогосподарської продукції та при цьому сплачує відповідачу 1 кошти. В той же час у відповідача 1 немає жодних зобов'язань щодо сплати коштів відповідачу 2. Вказане суперечить вимогам ст.ст. 837, 901 ЦК України, яка передбачає, що за виконані роботи, надані послуги кошти сплачує замовник. Крім того, за умовами оспорюваного договору відповідач 1 не отримує від відповідача 2 жодного результату виконання робіт, що є однією з основних ознак договору підряду, оскільки з аналізу п.1.9 договору вбачається, що вироблена сільгосппродукція є власністю           відповідача 2. Також не містять умови договору     від 08.08.2016р. переліку послуг, що надаються за ним відповідачу 1, та зобов'язань відповідача 2 їх надати.
		 
		За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку, що договір від 08.08.2016р. за своєю правовою природою не є договором підряду чи надання послуг.
		 
		З приводу доводів відповідача 1, що оспорюваний договір є договором про спільну діяльність суд першої інстанції  зазначив наступне.
		 
		Згідно ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Основними елементами договору про спільну діяльність є об'єднання вкладів учасників (майна, майнових прав тощо) для здійснення спільної діяльності і такі частки мають бути визначеними, обов'язки сторін у таких правовідносинах не мають зустрічного характеру, а кожен учасник діє не для досягнення власних цілей, а у загальному інтересі. Сторони отримують блага в результаті спільної діяльності, а не від іншої сторони за договором, спільна діяльність учасників чітко скоординована.
		 
		Як вбачається із змісту договору від 08.08.2016р., відповідач 1 фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має, жодної спільної господарської мети сторони не мали, позаяк лише відповідач 2 здійснював господарську діяльність на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні відповідача 1, і лише відповідач 2 отримував вигоду у вигляді виробленої сільгосппродукції (п.п. 1.4, 1.9 договору). Будь-яких прав на вироблену сільгосппродукцію відповідач 1 не набував, а отримував від відповідача 2 лише фіксовану грошову суму (п. 3.2 договору). Також договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об'єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов'язаннями.
		 
		Отже, оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність.
		 
		Відповідно до приписів ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		 
		Проаналізувавши умови оспорюваного договору та враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що договір від 08.08.2016р., укладений між відповідачами, не містить ознак ні договору про спільну діяльність, ні договору підряду, ні договору про надання послуг, а також не є змішаним договором.
		 
		В той же час за нормою ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		Тобто, при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція.
		 
		З огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки).
		 
		За умовами п.п. 1.2, 1.3, 1.6 оспорюваного договору сторони погодили, що відповідач 2 здійснює виробництво сільгосппродукції на земельній ділянці, площею 50,0 га, що знаходиться території Клинівської сільської ради та згідно державного акту на право постійного користування землею ХМ №0062 від 28.07.2000р. перебуває у постійному користуванні відповідача 1. 
		 
		Як свідчить п. 3.2 даного договору відповідач 2 щорічно сплачує відповідачу 1 фіксований грошовий платіж в розмірі 146892,29 грн.
		 
		Таким чином, за змістом договору від 08.08.2016р. між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки з умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач1 фактично передав відповідачу 2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1. Тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
		 
		Доводи відповідачів з приводу того, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки суд до уваги не прийняв, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.
		 
		Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про оренду землі" та іншими нормативно-правовими актами.
		 
		Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.
		 
		Частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України визначено, що право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.
		 
		За приписами ст. 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні  ділянки, або уповноважені ними особи.
		 
		Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності,  є сільські,  селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. 
		 
		Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця,  прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		 
		Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		 
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.
		 
		Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.
		 
		При цьому зважаючи на усі вищевказані норми, наявність рішення Сатанівської селищної ради №17/6-2016 від 13.04.2016р. про надання згоди на укладення договору між Клинівською ЗОШ І-ІІІ ступенів Городоцького району Хмельницької області та Приватним підприємством "Аграрна компанія 2004" з виробництва сільськогосподарської продукції також не може свідчити про дотримання вимог земельного законодавства при укладенні оспорюваного договору.
		 
		Враховуючи вищевикладене а також те, що нормами спеціального земельного законодавства визначений особливий порядок передачі в оренду земель, який у даному випадку дотриманий сторонами не був, та зважаючи на     те, що зміст спірного правочину не відповідає вимогам статей 4, 16 Закону України "Про оренду землі", нормам Земельного кодексу України, суд     дійшов висновку позов задовольнити та визнати недійсним договір від 08.08.2016р. При цьому суд враховував, що оскільки зобов'язання за договором оренди може бути припинено лише на майбутнє, в зв'язку з неможливістю повернення одержаного за ним, то договір від 08.08.2016р. підлягає визнанню недійсним з припиненням зобов'язань за ними лише на майбутнє, що відповідає п. 2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними".
		 
		З огляду на усунення в судовому порядку обставини (визнання недійсним договору від 08.08.2016р.), в силу дії якої спірна земельна ділянка використовувалась ПП "Аграрна компанія 2004", суд першої інстанції дійшов висновку,  що позовні вимоги прокурора в частині зобов'язання відповідача 2 звільнити спірну земельну ділянку є цілком обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому оскільки акт приймання-передачі спірної земельної ділянки між відповідачами не складався, що не було спростовано в ході судового розгляду, то саме по собі звільнення земельної ділянки буде достатнім способом захисту для відновлення порушених прав та інтересів. В зв'язку із чим суд не вбачає необхідності зобов'язувати відповідача 2 передати земельну ділянку Клинівській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів, що в цілому не впливає правомірність заявленого прокурором позову.     
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд  апеляційної  інстанції на підставі власної оцінки доказів по справі  дійшов наступних висновків.
		За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 92 Цивільного кодексу України та ст. 62 Господарського Кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону; порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом; орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень, як вже зазначалося вище, Клинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів діє на підставі статуту, тобто, правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні.
		 
		З матеріалів справи вбачається, що сторони оспорюваного договору є юридичними особами, які діють на підставі статуту.
		 
		У відповідності до п. 1.1 Статуту Клинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів, затвердженого рішенням Сатанівської селищної ради №4 від 11.01.2016р. (нова редакція) (далі - Статут), Клинівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів знаходиться у комунальній власності. Власником (засновником) навчального закладу є Сатанівська селищна рада об'єднаної територіальної громади (п. 1.4 Статуту).
		 
		Згідно п. 5.1 Статуту матеріально-технічна база навчального закладу включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло, інші матеріальні цінності, вартість яких відображено у балансі навчального закладу. Майно навчального закладу належить йому на правах власності, повного господарського відання або оперативного управління відповідно до чинного законодавства, рішення про заснування і статуту навчального закладу та укладених ним угод (п. 5.2 Статуту).
		 
		Відповідно до п. 5.3 Статуту навчальний заклад відповідно до чинного законодавства користується землею, іншими природними ресурсами і несе відповідальність за дотримання вимог та норм з охорони.
		 
		Пунктом 5.6 Статуту передбачено, що відповідно до рішення Клинівської сільської ради народних депутатів №3 від 12.04.2000 року, навчальний заклад має земельну ділянку площею 50 га в постійне користування для ведення підсобного господарства.
		 
		Відповідно до ст. 1130 Цивільного кодексу України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.
		 
		У відповідності до ст. 1131 Цивільного кодексу України умовами договору про спільну діяльність, який укладається у письмовій формі, визначається координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статут виділеного для спільної діяльності майна, їх участь у результатах спільних дій (в тому числі в розподіленні прибутку, отриманого в результаті такої діяльності) та інше. 
		 
		Згідно ст. 1133 Цивільного кодексу України вкладом учасника вважається все те, що він вносить у спільну діяльність (спільне майно), в тому числі грошові кошти, інше майно, професійні та інші знання, навички та вміння, а також ділова репутація та ділові зв'язки. Вклади учасників вважаються рівними за вартістю, якщо інше не випливає із договору простого товариства або фактичних обставин. Грошова оцінка вкладу учасника провадиться за погодженням між учасниками. 
		 
		Зі змісту спірного договору вбачається, що земельна ділянка, яка надається для обробітку, знаходяться на праві постійного користування Клинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів та підлягає використанню за призначенням, згідно з земельним законодавством України та іншими нормативно-правовими актами. 
		 
		З огляду на наведене, внеском Клинівської ЗОШ І-ІІІ ступенів за спірним договором є не сама земельна ділянка, а право доступу до неї, що не суперечить видам господарської діяльності, визначеної статутом відповідача 1.
		 
		З огляду на матеріали справи, за умовами спірного договору землекористувачем з правами розпорядження землі є Клинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів, а ПП "Аграрна компанія 2004" використовує земельну ділянку на певних умовах, визначених сторонами у договорі.
		 
		В свою чергу, мета залучення сільськогосподарського виробника до використання землі за договором це, насамперед, забезпечення раціонального використання земель, збереження та відтворення їх родючості, забезпечення навчально-виробничого процесу у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення науково-методичного та консультативного забезпечення проведення виробництва по вирощуванню сільськогосподарських культур на меліорованих землях.
		 
		Окрім того, відповідно до умов договору, ПП "Аграрна компанія 2004" позбавлене можливості самостійно здійснювати використання землі на свій розсуд, оскільки земельна ділянка за актом прийому-передачі йому не передавалась, а школа має вільний доступ до земельної ділянки.
		 
		Також, суд апеляційної інстанції  зазначив, що Клинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів знаходиться у комунальній власності та не має можливості закуповувати відповідне обладнання та техніку для використання земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні школи за її цільовим призначенням, а саме для ведення підсобного господарства. 
		 
		Враховуючи вище викладене колегія суддів дійшла висновку, що предметом оскаржуваного договору є організація навчально-виробничого процесу, виконання робіт і надання послуг у сфері обробітку земельної ділянки сільськогосподарського призначення, виробництва сільськогосподарської продукції. 
		 
		Отже, за своєю правовою природою спірний Договір містить елементи різних договорів, у т.ч. договору про надання послуг, відповідно спірний договір є змішаним Договором. 
		 
		Згідно з ч.2 ст.628 ЦК України, сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
		 
		Відповідно до ст.6 ЦК Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).
		 
		За правилами ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
		 
		З врахуванням наведеного, твердження прокурора про фактичне укладення договору оренди землі є безпідставним.
		 
		Також, варто зазначити, що однією із форм реалізації принципу свободи договору є можливість самостійного визначення змісту договору його сторонами. При цьому контрагенти повинні враховувати вимоги імперативних норм щодо змісту договору, а також погоджувати всі істотні умови майбутнього договору.
		 
		Отже, сторони можуть визначати зміст договору на підставі примірного або типового договору, але це є їх правом, а не обов'язком.
		 
		За правилами, визначеними ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції констатувала, що при укладанні спірного договору була визначена певна мета, права та обов'язки сторін і вклади кожного учасника, у зв'язку з чим колегія суддів дійшла висновку, що договір був укладений з ціллю створити певні правові наслідки.
		 
		Таким чином, умови договору про строковість, платність та отримання у користування певної земельної ділянки, є елементом договору про організацію навчально-виробничого процесу у сфері виробництва сільського сільськогосподарської продукції, наявність яких в договорі не змінює правової природи такого договору.
		 
		Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
		 
		Так, відповідно до ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
		 
		Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально (ст. 14 Закону України "Про оренду землі").
		 
		У відповідності до положень ст. 8 Закону України "Про оренду землі", орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
		 
		У відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони,  яка несе ризик випадкового  пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди  земельної  ділянки. 
		 
		Колегією суддів встановлено, що спірний договір не містить визначених Законом України "Про оренду землі" істотних умов договору оренди землі щодо кадастрового номеру земельної ділянки, місце її розташування, індексації орендної плати, відповідальності за її несплату, окрім того, факту передачі земельної ділянки не відбулося, оскільки акт приймання-передачі сторонами договору не підписувався, що спростовує доводи прокурора про укладення між відповідачами  саме договору оренди землі.
		 
		Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що також відсутні підстави для задоволення похідних вимог прокурора - зобов'язання ПП "Аграрна компанія 2004" звільнити земельну ділянку.
		 
		Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що земельна ділянка не вибувала з володіння і користування Клинівської ЗОШ і внеском останньої, у відповідності до умов спірного договору, було тільки право доступу та обробки земельної ділянки, а внеском ПП "Аграрна компанія 2004" є надання послуг, майна в розмірах, необхідних для належного обробітку земельної ділянки та грошових коштів, отже розпорядження шляхом відчуження землі або права на неї не відбулося, що спростовує висновок суду першої інстанції.
		 
		Окрім того, колегія суддів зазначила, що Клинівська ЗОШ І-ІІІ ступенів є середнім учбовим закладом, який фінансується з бюджету із цільовим використанням отриманих бюджетних коштів і в силу свого статусу не є сільськогосподарським підприємством та не має достатніх власних засобів сільськогосподарського виробництва та штатних працівників для здійснення свого обов'язку з використання земельної ділянки за цільовим призначенням,  у зв'язку з чим, для забезпечення цієї мети і було залучено до співпраці ПП "Аграрна компанія 2004", який є виробником сільськогосподарської продукції з відповідною технікою та обладнанням.
		 
		Доводи прокурора про те, що укладений між сторонами спірний договір є удаваним правочином, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
		 
		Згідно ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
		 
		Для вчинення удаваного правочину необхідна спільна мета двох сторін приховати інший правочин, який бажають вчинити обидві сторони та настання відповідних результатів. Таким чином, обов'язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин ніж ті, щодо яких його було оформлено.
		 
		Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи "в парі" з іншим правочином, який  ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і не дійсним, залежно від того, наскільки він відповідає вимогам правочинів, що містяться в ст. 203 ЦК України.
		 
		Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину, і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. 
		 
		За змістом приписів цивільного законодавства вбачається, що оскільки при вчиненні удаваного правочину настання його мети приховати інший правочин, бажають досягти обидві сторони, то до відносин цих сторін застосовуються правила того правочину, якому відповідала внутрішня воля сторін і який вони насправді вчинили.
		 
		До удаваних правочинів наслідки недійсності, передбачені статтею 216 ЦК, можуть застосовуватися тільки у випадку, коли правочин, який сторони насправді вчинили, є нікчемним або суд визнає його недійсним як оспорюваний.
		 
		Враховуючи те, що умовами спірного договору не визначено усіх істотних умов, встановлених законодавством, які є обов'язковими для договорів оренди землі, колегія суддів вважає, що спірний договір також не містить ознак удаваного правочину, тобто не вчинений сторонами для приховування договору оренди землі, 
		 
		З матеріалів справи вбачається, що оскаржуваний договір фактично виконується сторонами.
		 
		Відповідно до письмових пояснень Сатанівської селищної ради, рішенням №17 від 13.04.2016 року надано згоду Клинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів на укладення договору про виробництво сільськогосподарської продукції з ПП "Аграрна компанія 2004".
		 
		Земельна ділянка, згідно договору від 08.08.2016 року використовується для організації навчально-виробничого процесу у сфері виробництва сільськогосподарської продукції, впровадження передових технологій у навчальному процесі.
		 
		За сприяння вирощуванню сільськогосподарської продукції та надання згоди на її виробництво ПП "Аграрна компанія 2004", окрім іншого, сплачує щорічно Клинівській ЗОШ І-ІІІ ступенів грошові кошти в сумі 146 892,29 грн.
		 
		Кошти, що надходять на рахунок школи допомагають у забезпеченні навчально-виховного процесу, оскільки спрямовуються на придбання спортивного інвентарю, обладнання для кабінетів, проведення косметичного ремонту в класах, також за рахунок цих коштів проводиться закупівля продуктів харчування для шкільної їдальні (а.с. 98 - 99).   
		 
		За таких умов, суд апеляційної інстанції зазначив, що умови спірного договору є взаємопов'язаними та орієнтованими на досягнення тієї мети, яку визначила для себе кожна із сторін цього правочину, виходячи із предмету цього договору, у зв'язку з чим укладення наведеного договору не має на меті приховати інший правочин, зокрема, договір оренди землі.
		 
		Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї колегія суддів касаційного суду доходить наступних висновків.
		 
		Суд першої інстанції на підставі детального та ґрунтовного аналізу положень п.1.1 спірного Договору та положень ст.ст.837, 901 ЦК України дійшов обґрунтованого висновку, що договір від 08.08.2016р. за своєю правовою природою не є договором підряду чи надання послуг, оскільки:
		- із змісту укладеного між сторонами договору від 08.08.2016р. слідує, що відповідач 2 здійснює виробництво сільськогосподарської продукції та при цьому сплачує відповідачу 1 кошти, в той же час у відповідача 1 немає жодних зобов'язань щодо сплати коштів відповідачу 2, що суперечить вимогам ст.ст.837, 901 ЦК України, яка передбачає, що за виконані роботи, надані послуги кошти сплачує замовник;
		- за умовами оспорюваного договору відповідач 1 не отримує від відповідача 2 жодного результату виконання робіт, що є однією з основних ознак договору підряду, оскільки з аналізу п.1.9 договору вбачається, що вироблена сільгосппродукція є власністю відповідача 2, також не містять умови договору     від 08.08.2016р. переліку послуг, що надаються за ним відповідачу 1, та зобов'язань відповідача 2 їх надати.
		 
		Аналогічно на підставі аналізу ст.1130 ЦК України та положень спірного Договору суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що оспорюваний договір не може вважатись договором про спільну діяльність, оскільки: 
		- відповідач 1 фактично передав земельну ділянку, права розпоряджатися якою не має; 
		- жодної спільної господарської мети сторони не мали, позаяк лише відповідач 2 здійснював господарську діяльність на земельній ділянці, що перебуває в постійному користуванні відповідача 1, і лише відповідач 2 отримував вигоду у вигляді виробленої сільгосппродукції (п.п. 1.4, 1.9 договору);
		- будь-яких прав на вироблену сільгосппродукцію відповідач 1 не набував, а отримував від відповідача 2 лише фіксовану грошову суму (п. 3.2 договору);  
		- договором не визначені вклади сторін (їх частки), які вони об'єднують для здійснення спільної діяльності, що в силу приписів ст.ст. 1137, 1138, 1139 ЦК України є визначальним при розподілі прибутку, спільних витрат, збитків та відповідальності за спільними зобов'язаннями.
		 
		Вищевказані висновки повністю спростовують доводи суду апеляційної інстанції, що за своєю правовою природою спірний Договір містить елементи різних договорів, у т.ч. договору про спільну діяльність та договору про надання послуг, а відповідно спірний договір є змішаним Договором. 
		 
		Поряд з цим, суд першої інстанції на підставі аналізу наведеного у ст.13 Закону України "Про оренду землі" визначення договору оренди землі та умов спірного договору дійшов законного та обґрунтованого висновку, що за змістом договору від 08.08.2016р. між сторонами фактично склалися правовідносини з оренди землі, оскільки:
		- при оренді землі здійснюється обробіток ґрунту, що становить собою користування земельною ділянкою, внаслідок якого вирощується товарна сільськогосподарська продукція;
		- з огляду на вказане, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки);
		- за умовами п.п. 1.2, 1.3, 1.6 оспорюваного договору сторони погодили, що відповідач 2 здійснює виробництво сільгосппродукції на земельній ділянці, площею 50,0 га, що знаходиться території Клинівської сільської ради та згідно державного акту на право постійного користування землею ХМ №0062 від 28.07.2000р. перебуває у постійному користуванні відповідача 1; 
		- як свідчить п. 3.2 даного договору відповідач 2 щорічно сплачує відповідачу 1 фіксований грошовий платіж в розмірі 146892,29 грн.
		 
		Таким чином, з умов оспорюваного договору вбачається, що відповідач 1 фактично передав відповідачу 2 на платній основі земельну ділянку, що перебуває у постійному користуванні відповідача 1, а тому положення оспорюваного договору повинні відповідати законодавству, що регулює правовідносини у сфері оренди землі.
		 
		При цьому, суд касаційної інстанції повністю погоджується з висновком суду першої інстанції, що доводи відповідачів з приводу того, що оспорюваний договір не може вважатись договором оренди через відсутність істотних умов договору оренди землі та підписаного між сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки, не заслуговують на увагу, оскільки в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.
		 
		Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця,  прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.
		 
		Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
		 
		Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.
		 
		Отже, сторонами не був дотриманий встановлений нормами земельного законодавства порядок щодо передачі в оренду спірної земельної ділянки.
		 
		Всі інші доводи апеляційного суду не стосуються вирішального для даного спору, а саме, визначення правової природи спірного договору від 08.08.2016р.
		 
		Згідно з п.4 ч.1 ч ст.308 Господарського процесуального кодексу України:
		"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:
		4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині."
		 
		Згідно зі ст.312 Господарського процесуального кодексу України:
		"Суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано рішення, яке відповідає закону".
		 
		На підставі викладеного, суд доходить висновку про необхідність касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області задовольнити повністю, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 скасувати повністю, рішення Господарського суду Хмельницької  області від 22.05.2017 залишити в силі.
		 
		У зв'язку з задоволенням касаційної скарги, суд покладає на відповідачів витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.327 Господарського процесуального кодексу України:
		"Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції."
		 
		Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 312, 314, 315,  317 ГПК України,   Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		1.  Касаційну скаргу Першого заступника прокурора Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017  у справі №924/263/17 задовольнити повністю.
		 
		2.  Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.08.2017  у справі №924/263/17  скасувати повністю.
		 
		3. Рішення Господарського суду Хмельницької  області від 22.05.2017 у справі №924/263/17  залишити в силі.
		 
		4. Стягнути з Клинівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів (32048, Хмельницька обл., Городоцький р-н, с.Клинове, вул. Б.Хмельницького, 1, ідентифікаційний код 25978250) на користь     Прокуратури Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52,  ідентифікаційний код 02910077, р/р 35214079015371, МФО 820172, Банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, КЕКВ -2800) 1920 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		5. Стягнути з Приватного підприємства "Аграрна компанія 2004" (31222, Хмельницька обл., Волочиський р-н, с.Попівці, вул. Шкільна, 34а, ідентифікаційний код 33007579) на користь     Прокуратури Рівненської області (33028, м. Рівне, вул. 16 Липня, 52,  ідентифікаційний код 02910077, р/р 35214079015371, МФО 820172, Банк - Державна казначейська служба України, м. Київ, КЕКВ -2800) 1920 грн. судового збору за подання касаційної скарги.
		 
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                          І. Кушнір
		 
		Судді                                                                                                       Є. Краснов
		 
		                                                                                                                 Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...