Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 362/44/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із земельних правовідносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2018.
Дата набрання законної сили: 14.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		14 травня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 362/44/17
		Провадження № 14-183 цс 18
		ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Гудими Д. А.,
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В.С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
		ознайомилася з матеріалами справи за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_3 й ОСОБА_4 (далі разом - відповідачі) про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння
		за касаційними скаргами відповідачів на рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 рокута
		в с т а н о в и л а:
		у грудні 2016 року перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області звернувся до суду із зазначеним позовом.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що Васильківський районний відділ земельних ресурсів 1 листопада 2004 року зареєстрував державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_2, для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт серії НОМЕР_4 на право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_3, для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до цих актів вказані земельні ділянки у селі Іванковичі Васильківського району Київської області набула у власність ОСОБА_3 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області 17 сесії 24 скликання б/н від 30 вересня 2004 року.
		Крім того, 1 листопада 2004 року Васильківський районний відділ земельних ресурсів зареєстрував державний акт серії НОМЕР_5 на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га, кадастровий номер НОМЕР_6, для будівництва, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а також державний акт серії НОМЕР_7 на право власності на земельну ділянку площею 2 га, кадастровий номер НОМЕР_8, для ведення особистого селянського господарства. Відповідно до цих актів вказані земельні ділянки у селі Іванковичі Васильківського району Київської області набула у власність ОСОБА_4 на підставі рішення Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області 17 сесії 24 скликання б/н від 30 вересня 2004 року.
		З огляду на те, що питання про передання у приватну власність відповідачам зазначених земельних ділянок Іванковичівська сільська рада Васильківського району Київської області 30 вересня 2004 року на сесії не розглядала і рішення з цього приводу не приймала, Васильківський міжрайонний прокурор 16 червня 2009 року порушив кримінальну справу № 79-814 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, за фактами вчинення службовими особами Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області зловживання службовим становищем і службового підроблення при наданні у приватну власність земельних ділянок, зокрема відповідачам.
		21 травня 2010 року Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалив постанову у справі № 1-143/10, якою кримінальну справу № 79-814 за обвинуваченням Іванковичівського сільського голови ОСОБА_7 закрив на підставі пункту 8 частини першої статті 6 КПК України у зв'язку зі смертю ОСОБА_7
		Суд встановив, що ОСОБА_7, достовірно знаючи, що на 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, яка відбулася 30 вересня 2004 року, питання про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок відповідачам не обговорювалося та не вирішувалося, склав і підписав завідомо підроблені рішення 17 сесії 24 скликання Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області від 30 вересня 2004 року без номерів «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства», завірив їх печаткою сільської ради та видав, зокрема, відповідачам.
		На підставі вказаних рішень Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області були виготовлені та видані відповідачам зазначені державні акти на право власності на земельні ділянки, внаслідок чого порушені вимоги земельного законодавства й інтереси територіальної громади села Іванковичі Васильківського району Київської області.
		Прокурор просив витребувати спірні земельні ділянки з незаконного володіння відповідачів на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області, а також стягнути з відповідачів на користь прокуратури Київської області сплачений судовий збір.
		18 липня 2017 року Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалив рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що прокурор порушив встановлений законом строк на звернення до суду за захистом права, у зв'язку з чим позов не може бути задоволений.
		23 листопада 2017 року Апеляційний суд Київської області скасував рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2017 року й ухвалив нове рішення, яким задовольнив позовні вимоги: витребував на користь територіальної громади в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області з незаконного володіння відповідачів спірні земельні ділянки; стягнув з відповідачів на користь прокуратури Київської області судовий збір - по 59 536,59 грн з кожного відповідача.
		Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване відсутністю правочину, що припинив право територіальної громади на спірні земельні ділянки, які продовжують вважатися власністю територіальної громади. А тому власник на підставі статті 387 ЦК України користується правом на її витребування з чужого незаконного володіння. Не перешкоджають такому витребуванню, на думку суду, і приписи статті 388 ЦК України, оскільки відповідачі не отримували земельні ділянки за відплатними правочинами.
		Крім того, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовна давність не може поширюватися на вимоги власника про витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України), оскільки мова йде про так зване триваюче правопорушення. Тому власник може пред'явити позов на захист свого права власності у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою віндикаційного позову є існування на час його подання порушення прав власника.
		13 грудня 2017 року відповідачі звернулися до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року та залишити в силі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 липня 2017 року з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
		У касаційній скарзі вказують на те, що позивач пропустив позовну давність на звернення до суду, оскільки 28 лютого 2012 року Васильківський міжрайонний прокурор Київської області вже звертався в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Київській області, Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки. Вказаний позов Васильківський міськрайонний суд Київської області ухвалою від 6 вересня 2012 року залишив без розгляду.
		Застосування частини четвертої статті 268 ЦК України відповідачі вважають безпідставним, оскільки зазначена частина не діє з 2012 року відповідно до Закону України № 4176-VI від 20 грудня 2011 року. Крім того, безпідставними вважають і звернення позивача до припису статті 388 ЦК України, яка не може бути застосована до спірних правовідносин.
		15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року, яким Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України викладений у новій редакції.
		2 січня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою відкрив касаційне провадження у справі.
		14 лютого 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду задовольнив клопотання відповідачів і зупинив виконання рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року.
		18 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що аналогічні спори за позовом прокурора щодо витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння неодноразово були предметом перегляду Верховним Судом України. Так, у постанові Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі № 916/2129/15 (провадження № 3-604гс16) про витребування майна з чужого незаконного володіння Верховний Суд України дійшов висновку про те, що спірний об'єкт нерухомості вибув із володіння територіальної громади поза її волею, а тому Вищий господарський суд України правомірно вважав, що приписи про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна за статтею 388 ЦК України не застосовуються.
		У постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-1047цс17 про витребування майна з чужого незаконного володіння Верховний Суд України дійшов висновку про те, що до правовідносин, які регулюються статтями 387 і 388 ЦК України, позовна давність застосовується і є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Суди попередніх інстанцій, не відступаючи від правових позицій Верховного Суду України у порядку, передбаченому частиною першою статті 3607 ЦПК України у редакції, що діяла до 15 грудня 2017 року, ухвалюючи судові рішення, дійшли протилежних правових висновків.
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 березня 2018 року у справі № 904/9159/16 про витребування майна з чужого незаконного володіння Верховний Суд дійшов висновку, що приписи про позовну давність до заявлених позовних вимог про витребування майна за статтею 388 ЦК України не застосовуються, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 5 жовтня 2016 у справі № 916/2129/15.
		Крім того, у провадженні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду перебувають й інші цивільні справи щодо витребування майна за статтею 388 ЦК України, в яких позовні вимоги заявляє прокурор.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 18 квітня 2018 року вказав, що у зазначених справах суди також використовують різні правові висновки Верховного Суду України щодо застосування статті 388 ЦК України у поєднанні з приписами ЦК України, які регулюють позовну давність.
		Вказане, на думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, свідчить про існування виключної правової проблеми. А ухвалення протилежних і суперечливих судових рішень може спричинити порушення права на справедливий суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
		З огляду на це в ухвалі від 18 квітня 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтував необхідність передання справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		Відповідно до частини п'ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики.
		Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року («Cantoni v. France», заява № 17862/91, § 31-32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року («Vyerentsov v. Ukraine», заява «№ 20372/11, § 65)).
		Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
		Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити будь-який ризик свавілля.
		На думку Європейського суду з прав людини, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. Bulgaria», заява №1365/07, 24 April 2008, § 39), «ОлександрВолков проти України» («Oleksandr Volkov v. Ukraine», заява № 21722/11, § 170)).
		Оскільки принцип верховенства права передбачає наявність правової визначеності, зокрема щодо застосування у справах про витребування майна з чужого незаконного володіння норм права про позовну давність, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Відповідно до частини тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		З огляду на вказане справа розглядатиметься Великою Палатою Верховного Суду як судом касаційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, абзацом другим частини першої статті 401, частиною першою статті 402, Велика Палата Верховного Суду
		у х в а л и л а :
		1.  Прийняти до розгляду справу за позовом першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Іванковичівської сільської ради Васильківського району Київської області до ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володінняза касаційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Київської області від 23 листопада 2017 року.
		2.  Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами на 13 червня 2018 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.
		3.  Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали для відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач Д. А. ГудимаСудді:Н. О. АнтонюкН. П. Лященко С. В. БакулінаО. Б. Прокопенко В. В. БританчукЛ. І. Рогач В. І. ДанішевськаІ. В. Саприкіна О. С. ЗолотніковО. М. Ситнік О. Р. КібенкоО. С. Ткачук В. С. КнязєвВ. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоО. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...