Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 0529/5417/2012 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із трудових правовідносин; Спори, що виникають із трудових правовідносин про поновлення на роботі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 17.05.2018.
Дата набрання законної сили: 15.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		15 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		Справа № 0529/5417/2012
		Провадження № 14-162звц18
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		головуючого судді Князєва В. С.,
		судді-доповідача Ситнік О. М.,
		 
		суддів: Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О.Г. 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - ДП «ВК «Краснолиманська»),
		третя особа - генеральний директор ДП «ВК «Краснолиманська» Козлов Олексій Анатолійович,
		у справі про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, спонукання до виконання вимог законодавства про інформацію
		 
		розглянула в судовому засіданні 
		 
		заяву ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом 
		 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2012 року в складі судді Воробйова С. О., 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2012 року в складі судді Воробйова С. О., 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2012 року в складі судді Воробйова С. О., 
		рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року в складі судді Воробйова С. О., 
		додаткового рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької областівід 14 березня 2013 року в складі судді Воробйова С. О., 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2013 року в складі судді Воробйова С. О., 
		ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2013 року в складі судді Фаловської І. М., ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року в складі суддів Курило В. П., Азевича В. Б., Будулуци М. С., 
		ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року в складі судді Коротуна В. М.
		 
		з підстав установлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		 
		У липні 2012 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ДП «ВК «Краснолиманська», третя особа - генеральний директор ДП «ВК «Краснолиманська» Козлов О. А., про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, спонукання до виконання вимог законодавства про інформацію.
		 
		Позовну заяву мотивовано тим, що з 01 червня 2010 року ОСОБА_3 перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи з 22 лютого 2012 року на посаді гірничого робітника підземного 2 розряду на дільниці ВТБ на ДП «ВК «Краснолиманська».
		 
		27 квітня 2012 року начальник дільниці Райчев О. Г. на порушення вимог статті 46 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України) не видав позивачу наряд на виконання робіт у підземних умовах та звинуватив його в прогулі.
		 
		Наказом від 21 травня 2012 року № 1187К ОСОБА_3 звільнено з роботи на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України за прогул без поважної причини 27 квітня 2012 року.
		 
		Наказом від 22 травня 2012 року № 615 відповідач вніс зміни в наказ про звільнення ОСОБА_3 і дату його звільнення з роботи замінив з 21 на 22 травня 2012 року.
		 
		ОСОБА_3 вважав, що зазначені накази про його звільнення є незаконними, оскільки жодним чином не обґрунтовані, повністю порушують установлений порядок звільнення працівників, тому просив визнати накази про його звільнення за прогул без поважної причини 27 квітня 2012 року незаконними та скасувати їх, поновити позивача на роботі на посаді гірничого працівника підземного 2 розряду ВТБ ДП «ВК «Краснолиманська» та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня 2012 року по день розгляду справи в розмірі 20 тис. 843 грн 98 коп. із розрахунку його середньоденного заробітку, який складає 184 грн 46 коп. (113 робочих днів). 
		 
		Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2012 року позовну заяву залишено без руху.
		 
		Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2012 року провадження у справі відкрито.
		 
		Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2012 року справу призначено до розгляду у судовому засіданні.
		 
		Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2013 року, позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ від 21 травня 2012 року № 1187К про звільнення та наказ від 24 травня 2012 року № 615 про внесення змін у наказ від 21 травня 2012 року № 1187К про звільнення ОСОБА_3 за вчинений прогул без поважної причини 27 квітня 2012 року. Поновлено ОСОБА_3 на роботі на посаді гірничого робітника підземного 2 розряду дільниці ВТБ ДП «ВК «Краснолиманська». Стягнуто з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня по 30 листопада 2012 року в розмірі 20 тис. 843 грн 98 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Додатковим рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької областівід 14 березня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року, заяву представника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі та роз'яснення рішення суду задоволено частково. Доповнено рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року інформацією про стягнення з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 22 травня по 30 листопада 2012 року в розмірі 20 тис. 843 грн 98 коп.; рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 травня по 30 листопада 2012 року в розмірі 20 тис. 843 грн 98 коп. підлягає негайному виконанню. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2012 року по 20 лютого 2013 року, відмовлено.
		Роз'яснено рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року, а саме, що рішення суду в частині поновлення на роботі позивача підлягає негайному виконанню, тобто ОСОБА_3 на наступний день після ухвалення рішення від 30 листопада 2012 року повинен був бути поновленим на роботі відповідачем - ДП «ВК «Краснолиманська». Зазначено, що у вимогах ОСОБА_3 про зобов'язання відповідача надати позивачу документи і відомості щодо обґрунтування законності його звільнення, тобто спонукання відповідача до виконання вимог законодавства про інформацію, відмовлено.
		 
		Ухвалою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2013 року заяву ОСОБА_3 про виправлення помилок у виконавчих листах задоволено частково. Внесено до виконавчого листа № 2/0529/1783/2012, виданого 30 листопада 2012 року, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 22 травня по 30 листопада 2012 року в розмірі 20 тис. 843 грн 98 коп. дату ухвалення додаткового рішення та видачі виконавчого листа - 14 травня 2013 року, допустивши негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку  за час вимушеного прогулу за період з 22 травня по 30 листопада 2012 року в розмірі 20 тис. 843 грн 98 коп. Раніше виданий виконавчий лист відкликано та видано новий виконавчий лист. У задоволенні вимог заявника про внесення змін та про видачу виконавчого листа про негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі відмовлено.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2013 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької областівід 30 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2013 року.
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою на додаткове рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року.
		30 листопада 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справах № 0529/5417/2012 та № 235/2573/13-ц з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме у зв'язку зі встановленням Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначених справ судом.
		 
		Обґрунтовуючи наявність підстави для перегляду судових рішень, ОСОБА_3 посилається на рішення ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі № 46852/13 «Бурмич та інші проти України», до якого приєднано його заяву № 54649/13.
		 
		Рішенням від 12 жовтня 2017 року ЄСПЛ приєднав до п'яти заяв, зазначених у пункті 1 цього рішення, 12 143 заяви, наведені в додатках І і ІІ до цього рішення; оголосив більшістю голосів прийнятними п'ять заяв № 46852/13, № 47786/13, № 54125/13, № 56605/13 та № 3653/14, поданих ОСОБА_7 та чотирма іншими заявниками; постановив,  що зазначені п'ять заяв та 12 143 заяви, наведені в додатках I і II до цього рішення, мають розглядатись відповідно до зобов'язань, які випливають з пілотного рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» (Yuriy Nikolayevich Ivanov v. Ukraine) (заява № 40450/04, рішення від 15 жовтня 2009 року) (далі - справа Іванова), яким установлено існування структурної проблеми, що призводить до порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		 
		У додатку 1 до вказаного рішення ЄСПЛ за № 54649/13 зазначено заяву ОСОБА_3 та вказано дату звернення до ЄСПЛ, а саме 15 серпня 2013 року.
		 
		Відповідно до підпункту 3 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» зазначену заяву ОСОБА_3 передано до Верховного Суду для її розгляду за правилами перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		Ухвалою Велика Палата Верховного Суду від 17 квітня 2018 року виділено у самостійне провадження вимоги про перегляд судових рішень, постановлених у справах № 0529/5417/2012 та № 235/2573/13-ц, зазначених у заяві ОСОБА_3 про перегляд за виключними обставинами, виділивши вимогу про перегляд судового рішення у справі № 0529/5417/2012 у самостійне провадження та залишивши її у своєму провадженні.
		 
		На виконання цієї ухвали суду 20 квітня 2018 року відділом забезпечення функціонування автоматизованої системи та електронного суду виділено в самостійне провадження вимогу ОСОБА_3 про перегляд судових рішень у справі № 0529/5417/2012 за позовом ОСОБА_3, в інтересах якого діяв ОСОБА_9, до ДП «ВК «Краснолиманська», третя особа - генеральний директор ДП «ВК «Краснолиманська» Козлов О. А., про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, спонукання до виконання вимог законодавства про інформацію і присвоєно йому новий № 14-162звц18.
		 
		Доводи особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень
		 
		У заяві про перегляд судових рішень, постановлених судами України у справі за позовом ОСОБА_3 до ДП «ВК «Краснолиманська»,третя особа - генеральний директор ДП «ВК «Краснолиманська» Козлов О. А., про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, спонукання до виконання вимог законодавства про інформацію, заявник указував, що рішенням ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі № 46852/13 «Бурмич та інші проти України», ухваленим за результатами розгляду його заяви № 54649/13, встановлено порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні зазначеної справи судом.
		 
		Позиція ВеликоїПалати Верхового Суду
		 
		Велика Палата Верховного Суду, заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши наведені в заяві доводи та матеріали справи, вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		 
		Для вирішення заяви необхідно з'ясувати: які судові рішення можуть бути переглянуті Великою Палатою Верховного Суду у зв'язку з виключними обставинами, що є виключною обставиною відповідно до пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України та що є встановленням міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при розгляді цієї справи у контексті вказаної норми. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
		 
		З урахуванням видів судових рішень предметом перегляду є судові рішення, передбачені частинами першою, третьою-п'ятою статті 258 ЦПК України, а саме рішення, постанови, ухвали та судові накази. 
		 
		Судові рішення, у яких вирішено процедурні питання, пов'язані з рухом справи, не є предметом перегляду за виключними обставинами.
		 
		У цьому випадку судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи по суті, є: рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року, яким позов ОСОБА_3 задоволено частково;
		ухвала Апеляційного суду Донецької області від 15 лютого 2013 року, якою рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької областівід 30 листопада 2012 року залишено без змін; 
		ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2013 року, якою відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької областівід 15 лютого 2013 року;
		додаткове рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької областівід 14 березня 2013 року, яким заяву представника ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі та роз'яснення рішення суду задоволено частково;
		ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року, якою додаткове рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 березня 2013 року залишено без змін;
		ухвала Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року, якою відмовлено ОСОБА_3 у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою на додаткове рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької областівід 14 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року.
		 
		Тому саме щодо цих рішень Велика Палата Верховного Суду повинна зробити висновок про можливість їх перегляду за виключними обставинами.
		 
		Інші судові рішення не є судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи, а отже, вони не є судовими рішеннями, які можуть бути переглянуті Великою Палатою Верховного Суду за виключними обставинами в розумінні частини першої статті 423 ЦПК України.
		 
		При зверненні із заявою ОСОБА_3 посилався на рішення ЄСПЛ як на підставу перегляду судових рішень, ухвалених судами України при розгляді зазначеної справи.
		 
		Стаття 8 Конституції України передбачає, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. 
		 
		Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
		 
		У статті 55 Конституції України зазначено, що кожен має право після використання всіх національних засобів юридичного захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна.
		 
		Конвенцію ратифіковано Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року. Для України вона набрала чинності 11 вересня 1997 року і є частиною національного законодавства України.
		 
		Для забезпечення дотримання Високими Договірними Сторонами їхніх зобов'язань за Конвенцією та протоколами до неї створюється ЄСПЛ, що передбачено статтею 19 Конвенції.
		 
		У статті 32 Конвенції зазначено, що юрисдикція ЄСПЛ поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34, 46 і 47.
		 
		Згідно з частиною першої статті 44 Конвенції рішення Великої палати ЄСПЛ є остаточним.
		 
		Високі Договірні Сторони зобов'язуються виконувати остаточні рішення ЄСПЛ в будь-яких справах, у яких вони є сторонами, що закріплено у частині першій статті 46 Конвенції. Остаточне рішення ЄСПЛ передається Комітетові Міністрів Ради Європи, який здійснює нагляд за його виконанням. 
		 
		Таким чином, ЄСПЛ є належною міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною. ЄСПЛ наділений повноваженнями встановлювати порушення Україною міжнародних зобов'язань при розгляді справ судом у розумінні пункту 2 частини третьої статті 423 ЦПК України.
		 
		З урахуванням вимог, передбачених частиною першою статті 32 Конвенції щодо поширення юрисдикції ЄСПЛ на всі питання тлумачення і застосування Конвенції, частини другої статті 19 Конституції України щодо обов'язку органів державної влади та місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у контексті статті 124 Конституції України та статті 5 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», можна зробити висновок, що всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї є компетенцією ЄСПЛ, а застосування норм матеріального і процесуального права та вирішення справ при здійсненні правосуддя в Україні є виключними повноваженнями національних судів.
		 
		Відносини, що виникають у зв'язку з виконанням рішень ЄСПЛ, урегульовано самою Конвенцією, рішеннями ЄСПЛ та статтями 26, 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, до якої Україна приєдналася 14 травня 1986 року, а також Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
		 
		Рішення від 12 жовтня 2017 року у справі № 46852/13 «Бурмич та інші проти України» є продовженням пілотного рішення у справі Іванова, у якому ЄСПЛ констатував порушення пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зазначені вище порушення є наслідком несумісної з положеннями Конвенції практики, яка полягає в систематичному невиконанні державою-відповідачем рішень національних судів, за виконання яких вона несе відповідальність і у зв'язку з якими сторони, права яких порушені, не мають ефективних засобів юридичного захисту. 
		 
		У пункті 159 рішення у справі «Бурмич та інші проти України» ЄСПЛ підкреслив, що призначення процедури пілотного рішення полягає у сприянні якнайшвидшому та ефективному усуненню недоліків, що впливають на захист конвенційних прав у національній правовій системі. Ураховуючи у процесі виконання пілотного рішення інтереси всіх існуючих або потенційних потерпілих від системної проблеми, процедура має на меті надання належного захисту всім фактичним та потенційним потерпілим від цієї проблеми, а також конкретному заявнику (заявникам) у пілотному рішенні. 
		 
		У пункті 161 вказаного рішення ЄСПЛ підсумував, що за суттю пілотного рішення держава-відповідач зобов'язана усунути першопричину порушення на майбутнє та забезпечити засіб відшкодування шкоди, вже завданої не тільки окремому заявнику (заявникам) у «пілотній» справі, але й усім іншим потерпілим від аналогічного порушення. 
		 
		У цьому ж рішенні (пункти 181, 182) ЄСПЛ зазначив, що в рамках процедури пілотного рішення одним з найважливіших завдань є спонукання держави-відповідача до запровадження засобу юридичного захисту для всіх потерпілих від системного порушення, а відповідальність за надання відшкодування обов'язково покладатиметься на національні органи влади.
		 
		Отже, мета процедури пілотного рішення полягає у: наданні допомоги державам під час вирішення системних проблем на національному рівні, що забезпечує заявникам права та свободи, передбачені Конвенцією; забезпеченні всім потерпілим, які до цього часу звернулися зі скаргами до ЄСПЛ від констатованого системного порушення, а також усім іншим потерпілим від аналогічного порушення, рівних умов у питанні щодо отримання відшкодування за допомогою процесу виконання; наданні вказівок щодо заходів загального характеру, яких слід вживати для належного виправлення ситуації та визначення відшкодування. У цьому контексті відповідно до положень статті 32 Конвенції юрисдикція ЄСПЛ «поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, подані йому на розгляд відповідно до статей 33, 34, 46 і 47» і «у випадку виникнення спору щодо юрисдикції ЄСПЛ» спір вирішує сам ЄСПЛ (пункт 214).
		 
		Будь-яке рішення, ухвалене ЄСПЛ, у якому зазначено про необхідність забезпечення загального та ефективного визнання державою-відповідачем своїх зобов'язань з додержання прав людини, є обов'язковим для учасників Конвенції, одним з яких є Україна, повинне добросовісно виконуватися, і держава-учасник позбавлена можливості посилатися на положення свого внутрішнього права як на виправдання невиконання нею рішення.
		 
		Порядок виконання і застосування практики ЄСПЛ урегульований у відповідному законі - Законі України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно із частиною першою статті 1 якого виконання рішення - а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру. 
		 
		Зокрема, у статті 10 названого Закону передбачено, що з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру. Додатковими заходами індивідуального характеру є: а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum); б) інші заходи, передбачені у рішенні. Відновлення попереднього юридичного стану стягувача здійснюється, зокрема, шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі. 
		 
		Для відновлення попереднього юридичного стану ЄСПЛ має встановити такі порушення, за яких повторний розгляд справи призведе до відновлення прав заявника, тобто такий перегляд буде виправданим та обумовлюватиметься обставинами суттєвого та неспростовного характеру. Інакше повторний розгляд спричинить лише неповагу до остаточності судового рішення, правову невизначеність та зловживання правом однією зі сторін. Тому при вирішенні питань щодо застосування заходів індивідуального характеру необхідно визначити, чи поновить права заявника повторний розгляд справи.
		 
		У контексті застосування вказаного Закону при з'ясуванні наявності підстав для перегляду судових рішень за виключними обставинами такий перегляд може відбутися за дотримання сукупності таких умов:
		 
		1. Встановлення ЄСПЛ порушень Україною міжнародних зобов'язань при розгляді цієї справи, що спричинило ухвалення ЄСПЛ рішення, яким визнано порушення Конвенції.
		 
		2. Таке рішення ЄСПЛ має стосуватися саме справи, яка була предметом розгляду національними судами України та яку просить переглянути заявник.
		 
		3. ЄСПЛ зазначив, що такі порушення норм права допущені національними судами при розгляді справи до ухвалення судового рішення, яким закінчено розгляд справи по суті, або судового рішення, яке унеможливило цей розгляд.
		 
		4. У самому рішенні ЄСПЛ може бути зазначено про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, або з самого рішення можна зробити висновок про необхідність відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який заявник мав до порушення Конвенції, і таке відновлення можливе лише шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі.
		 
		У пунктах 197, 198 рішення у справі «Бурмич та інші проти України» ЄСПЛ звернув увагу на те, що юридичні питання за Конвенцією щодо тривалого невиконання рішень національних судів в Україні вже були вирішені в пілотному рішенні у справі Іванова. ЄСПЛ вважав, що виконав свою функцію за статтею 19 Конвенції, визначив системний недолік, дійшов висновку, що він є порушенням Конвенції, та надав вказівки щодо заходів загального характеру, яких слід вжити відповідно до статті 46 Конвенції з метою належного виконання пілотного рішення для забезпечення юридичного захисту та відшкодування шкоди всім жертвам встановленого системного порушення - колишнім, теперішнім і майбутнім. 
		 
		Отже, у цьому рішенні ЄСПЛ констатував системні проблеми на стадії виконання судових рішень, ухвалених національними судами, і вказував на необхідність контролю з боку Комітету Міністрів Ради Європи щодо виконання рішення та забезпечення виконання свого юридичного зобов'язання за статтею 46 Конвенції державою, включаючи прийняття таких загальних заходів для виправлення ситуації, які можуть вимагатись пілотним рішенням щодо надання захисту всім іншим потерпілим, існуючим або потенційним, від виявленого системного дефекту.
		 
		У рішенні ЄСПЛ у справі «Бурмич та інші проти України» не зазначено про порушення прав заявників на стадії судового розгляду та про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру. Із самого рішення не вбачається висновку про необхідність відновлення попереднього юридичного стану, який мали заявники, у тому числі й ОСОБА_3, оскільки висновок ЄСПЛ стосується лише системного дефекту у сфері виконання в Україні постановлених на користь заявників судових рішень, а відтак відсутня необхідність у вжитті додаткових заходів індивідуального характеру.
		 
		Зазначене узгоджується з висновком, висловленим Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 20 березня 2018 року у справі № 14-12звц18, від 28 березня 2018 року у справі № 14-46звц18, від 17 квітня 2018 року у справі № 14-3звц18.
		 
		ВеликаПалата Верховного Суду відмовляє ОСОБА_3 у перегляді рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року, ухвали Апеляційного суду Донецької областівід 15 лютого 2013 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2013 року, додаткового рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької областівід 14 березня 2013 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року, оскільки відсутня підстава для їх перегляду за виключними обставинами, адже в рішенні ЄСПЛ від 12 жовтня 2017 року у справі «Бурмич проти України» встановлено системні дефекти у сфері виконання судових рішень, які не вимагають вжиття додаткових заходів індивідуального характеру.
		 
		При цьому ВеликаПалата Верховного Суду не наділена повноваженнями розглядати питання щодо застосування загальних заходів, передбачених у рішенні ЄСПЛ, оскільки діє в межах і обсязі, передбачених Конституцією України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та ЦПК України.
		 
		Велика Палата Верховного Суду відмовляє ОСОБА_3 у перегляді:
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2012 року, якою позовну заяву залишено без руху,
		 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2012 року, якою провадження у справі відкрито,
		 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2012 року, якою справу призначено до розгляду у судовому засіданні,
		 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2013 року, якою заяву ОСОБА_3 про виправлення помилок у виконавчих листах задоволено частково,
		 
		оскільки ці ухвали не є судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи, а отже, і не є судовими рішеннями, які можуть бути переглянуті Великою Палатою Верховного Суду за виключними обставинами у розумінні частини першої статті 423 ЦПК України.
		 
		Таким чином, можна зробити висновок, що лише за наявності всіх умов судові рішення, постановлені національними судами, підлягають перегляду за виключними обставинами у зв'язку з установленням міжнародною установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом, а саме:
		1)    судові рішення національних судів України є такими, якими закінчено розгляд справи, або які унеможливлювали судовий розгляд;
		2)    ці рішення національних судів України набрали законної сили;
		3)    наявність рішення міжнародної установи, юрисдикція якої визнана Україною (такими є рішення ЄСПЛ);
		4)    у такому рішенні міжнародної установи констатовано порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішення справи судом;
		5)    у такому рішенні міжнародної установи зазначено про порушення національними судами при розгляді справи гарантованих Конвенцією прав заявника, тобто порушення саме судом норм права до ухвалення рішення, яким було вирішено спір по суті чи закрито провадження у справі, залишено заяву без розгляду або відмовлено у відкритті провадження, а саме у суді першої, апеляційної та за наявності касаційної інстанцій, чи при здійсненні судового контролю за виконанням судових рішень;
		6)    у такому рішенні міжнародної установи (рішенні ЄСПЛ) має бути зазначено чи з його змісту можна зробити висновок про необхідність вжиття додаткових заходів індивідуального характеру для відновлення попереднього юридичного стану заявника; 
		7)    таке відновлення попереднього юридичного стану заявника можливе шляхом повторного розгляду справи судом, включаючи відновлення провадження у справі. 
		Керуючись підпунктом 3 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення», статтями 259, 268, 272, 416, 419, 423, 429 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		У задоволені заяви ОСОБА_3 про перегляд Верховним Судом за виключними обставинами 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 липня 2012 року, 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 03 серпня 2012 року, 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 13 серпня 2012 року, 
		рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 30 листопада 2012 року, 
		додаткового рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької областівід 14 березня 2013 року, 
		ухвали Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 27 березня 2013 року, 
		ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 березня 2013 року, 
		ухвали Апеляційного суду Донецької області від 22 квітня 2013 року, 
		ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2013 року 
		у справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», третя особа - генеральний директор Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» Козлов ОлексійАнатолійович,про поновлення на роботі, оплату за час вимушеного прогулу, спонукання до виконання вимог законодавства про інформацію - відмовити.
		 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя Суддя-доповідач В. С. Князєв О. М. СитнікСудді:                                                Н. О. Антонюк  Н. П. Лященко
		С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
		В. В. Британчук Л. І. Рогач
		Д. А. Гудима   І. В. Саприкіна
		В. І. Данішевська  О. С. Ткачук
		О. С. Золотніков В. Ю. Уркевич
		О. Р. Кібенко О. Г. Яновська
		                                                 Л. М. Лобойко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...