Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 22ц-2409/2008 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 15.01.2010. Забезпечено надання загального доступу: 21.04.2010.
Дата набрання законної сили: 23.10.2008
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 22ц-2409/2008 р.    
		Головуючий у 1-ій інстанції суддя Зайцев В.В. 
		Категорія 32    
		Доповідач суддя Повєткін В.В. 
		 РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ 
		 23 жовтня 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:  
			Головуючого судді:    Рудь В.В. 
		
		Суддів:    Лисичної Н.М., Повєткіна В.В. 
		При секретарі:    Чергенець С.О. 
		Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Павлоград-вугілля" 
		на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2007 року 
		за позовом ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди здоров'ю в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, третя особа: Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенськ, - 
		 Встановив : 
		 В серпні 2001 року ОСОБА_2 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що він з серпня 197 4 року по червень 1981 року працював на посаді ГРОЗ 5-розряду з шахтою «Ювілейна», правонаступником якої є ВАТ "Павлоградвугілля". Згідно з актом від 29 червня 1980 року він отримав виробничу травму У зв'язку з виробничою травмою. При огляді МСЕК 02 січня 1995 року позивачу встановлено втрату 70% працездатності. Починаючи з 02 січня 1995 року шахта «Ювілейна» здійснювала позивачу щомісячні відшкодування шкоди за своєю методікою, чим порушувала ст.11 Закону України «Про охорону праці» та п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472. Внаслідок цього за період з 02 січня 1995 року по квітень 2001 року шахта «Ювілейна» недоплатила позивачу 21375, 33 грн. по щомісячним виплатам. Тому позивач просив стягнути недоплачену суму відшкодування шкоди здоров'ю з шахти «Ювілейна» та додаткові витрати у сумі 22, 50 грн. (а.с.2). 
		Ухвалою Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 18 березня 2002 року до участі у справі у якості другого відповідача залучене Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенськ (а.с.21). 
		Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені частково, на його користь з ВАТ «Павлоградвугілля» стягнуті недонараховані і несплачені щомісячні платежі за період з 01 серпня 1998 року по 31 березня 2001 року у сумі 7792, 97 грн. та додаткові витрати у сумі 22, 50 грн., в задоволенні решти позову ОСОБА_2 - відмовлено (а.с.114-115). 
		В апеляційній скарзі ВАТ «Павлоградвугілля» (а.с.118-120) просить рішення суду скасувати, оскільки воно не відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права та дійсним обставинам справи, та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, з тих підстав, що: 
		суд першої інстанції безпідставно застосував коефіцієнт підвищення тарифних ставок 2, 38 з 01 квітня 1996 року, оскільки відповідно до п.28 «Правил...» в редак- 
		 ції постанови КМУ № 4 92 від 18 липня 1994 року перерахування розміру відшкодування шкоди проводиться у разі підвищення тарифних ставок (окладів), а також заробітної плати відповідно до колективного договору, а тому суду слід було врахувати розмір фактичного заробітку на шахті по професії позивача; 
		судом першої інстанції не прийнято до уваги, що внаслідок застосування коефіцієнту підвищення тарифних ставок 2, 38 страхові щомісячні виплати вдвічі перебільшують розмір заробітку на шахті кокретних працівників по професії позивача; 
		суд першої інстанції не прийняв до уваги межі перерахунку втраченого заробітку в разі росту тарифних ставок, встановлені постановою КМУ від 03 жовтня 1997 року № 1100; 
		суд першої інстанції не врахував, що позов поданий за межами строку позовної давності. 
		Заявою від 29 січня 2008 року до апеляційної скарги приєдналося Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на підприємстві та професійних захворювань України в м.Першотравенську (а.с.127). 
		В решті рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене. 
		Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав. 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що в межах строку позовної давності з часу звернення ОСОБА_2 з позовом до суду за період з 01 вересня 1998 року по 31 березня 2001 року тобто за 32 місяці та з урахуванням сплати позивачу за цей час 14959, 67 грн. недоплата відповідачем по щомісячним платежам складає 77 92, 97 грн. (з розрахунку 711, 02 грн. х 32 міс. -14959, 67 грн.). 
		Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не в повному обсязі відповідає вимогам закону та матеріалам справи. 
		Відповідно до п.43 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» виплата суми відшкодування шкоди, яку своєчасно не одержав потерпілий чи особи, які мають на це право, провадиться за минулий час, але не більш як за три роки до подання заяви про відшкодування шкоди. 
		Тому доводи апеляційної скарги щодо пропуску строку позовної давності є не-обгрунтованними. 
		Як вбачається з матеріалів справи, щомісячне відшкодування шкоди (втраченого заробітку) здійснювалося відповідачем у розмірі 70% від заробітної плати по професії позивача з січня 1995 року по лютий 2001 року на підставі відповідної заяви позивача (а.с.12, 40). 
		Такий спосіб відшкодування шкоди суперечить вимогам п.22 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» щодо розрахунку середнього заробітку за останні 12 повних місяців роботи, передуючих МСЕ. 
		Як встановлено судом першої інстанції: 1). середній заробіток позивача по професії ГРОЗ 5-розряду по шахті «Ювілейній» за чотири місяці 1992 року складає 0, 2418 грн.; 2). з урахуванням неодноразового підвищення тарифних ставок та посадових окладів, а саме: з 01 липня 1992 року на коефіцієнт 1, 933, з 01 листопада 1992 року - 2, 975, з 01 травня 1993 року - 1, 511, з 01 червня 1993 року - 1, 222, з 01 вересня 1993 року - 1, 898, з 01 грудня 1993 року - 3, 0, з 01 липня 1994 року -2, 012, з 01 жовтня 1994 року - 2, 0, відкоригований на дату МСЕК середній заробіток, тобто на 02 січня 1995 року, з якого позивачу повинні були нараховатись щомісячні платежі, становить 89, 82 грн.; 3). з 02 січня 1995 року щомісячні платежі з урахуванням 70% втрати працездатності повинні були сплачуватися позивачу у сумі 62, 87 грн. 
		Зазначені обставини сторонами не оспорюються, тому відповідно до вимог ч.1 ст.61 ЦПК України доказуванню не підлягають. 
		Станом на 01 квітня 2001 року на шахті «Ювілейній» відбулося підвищення тарифних ставок на такі коефіцієнти: з лютого 1995 року - «3, 17», з 01 червня 1995 року - «1, 1»; з 01 вересня 1995 року - «1, 36»; з 01 квітня 1996 року - «2, 38»; з 
		 01 липня 1998 року - «1, 1458»; з 01 вересня 1999 року - «1, 28»; з 01 липня 2000 року - «1, 367»; з 01 січня 2002 року - «1, 166». 
		Відповідно до п.28 «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), а також заробітної плати відповідно до колективного договору, проводиться перерахування розміру відшкодування шкоди. 
		Колегія суддів вважає, що ці вимоги слід застосовувати в межах розміру заробітної плати відповідного працівника за професією позивача за відповідні місяці. 
		Доводи представника про те, що такі обмеження можуть бути застосовані лише після внесення постановою КМУ № 1100 від 03 жовтня 1997 року відповідних змін до вказаних «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків» не можуть бути прийняті до уваги, оскільки обмеження розміру відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, розміром середньомісячного заробітку відповідного працівника за професією потерпілого відповідає загальним засадам цивільного права та принципу справедливості . 
		Відповідно до «Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків», затверджених постановою КМУ від 23 червня 1993 року № 472, відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я здійснюється шляхом виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, визначеного МСЕК у відсотках до професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. 
		Тобто відшкодування шкоди, заподіяної працівнику ушкодженням здоров'я, у всякому разі не може перевищувати середньомісячного заробітку відповідного працівника за професією потерпілого. 
		В зазначені періоди на підприємстві мали місце підвищення заробітної плати по професії позивача, як гірничого робітника видобувного вибою 5 розряду, а саме: з лютого 1995 року - 159, 63 грн., з червня 1995 року - 191, 86 грн., з вересня 1995 року - 297, 31 грн., з квітня 1996 року - 352, 17 грн., з липня 1998 року - 447, 15 грн., з вересня 1999 року - 772, 20 грн., з липня 2000 року - 870, 66 грн. (а.с.11, 12) . 
		Відповідно до цього з урахуванням підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 3, 17 з 01 лютого 1995 року розмір відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягає перерахуванню з розрахунку: 62, 87 грн. х 3, 17 = 199, 29 грн., але розмір відшкодування шкоди не повинен бути більшим за заробітну плату по професії позивача у лютому 1995 року, яка становила 159, 63 грн. 
		Тому відшкодування шкоди з 01 лютого по 01 червня 1995 року повинно здійснюватися в розмірі 159, 63 грн. 
		Згідно з матеріалами справи, сплачені позивачу з 01 лютого по 01 червня 1995 року щомісячні платежі меньше цієї суми. 
		З урахуванням підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 1, 1 з 01 червня 1995 року розмір відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягає перерахуванню з розрахунку: 159, 63 грн. х 1, 1 = 175, 59 грн., що є в межах заробітної плати по професії позивача у червні 1995 року, яка становила 191, 85 грн., та більше щомісячних платежів, які мали місце до 01 вересня 1995 року. 
		Тобто з 01 червня по 01 вересня 1995 року відшкодування шкоди повинно здійснюватися в розмірі 175, 59 грн. 
		З урахуванням підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 1, 36 з 01 вересня 1995 року розмір відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягає перерахуванню з розрахунку: 175, 59 грн. х 1, 36 = 238, 80 грн., що є в межах заробітної плати по професії позивача у вересні 1995 року, яка становила 297, 31 грн., та більше розміру щомісячних платежів, що мали місце до 01 квітня 1996 року, які становять 70% від вказаної заробітної плати. 
		Тому відшкодування шкоди 01 вересня 1995 року по 01 квітня 1996 року повинно здійснюватися в розмірі 238, 80 грн. 
		З урахуванням підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 2, 38 з 01 квітня 1996 року розмір відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягає перерахуванню з розрахунку: 238, 80 грн. х 2, 38 = 568, 34 грн., але не 
		  повинен бути більшим за заробітну плату по професії позивача, яка з квітня по грудень 1996 року становила 352, 17 грн., з січня по травень 1997 року становила 360, 02 грн., з червня по листопад 1997 року становила 380, 05 грн., з грудня 1997 року по червень 1998 року становила 390, 98 грн., з 01 по 31 липня 1998 року становила 447, 15 грн. 
		Тому щомісячні платежі по відшкодуванню шкоди (втраченого заробітку) за період з 01 квітня 1996 по 01 липня 1998 року повинні були здійснюватися в такому розмірі: 
		з 01 квітня по 31 грудня 1996 року у сумі 352, 17 грн.,  
		з 01 січня по 31 травня 1997 року - 360, 02 грн.,  
		з 01 червня по 30 листоппада 1997 року - 380, 05 грн.,  
		з 01 грудня 1997 року по червень 1998 року - 390, 98 грн.,  
		з 01 по 31 липня 1998 року - 447, 15 грн. 
		Згідно з матеріалами справи, сплачені позивачу з 01 квітня 1996 по 01 липня 1998 року щомісячні платежі за вказані періоди часу становять 70% від заробітної плати по професії позивача за той же час меньше вищезазначених сум відшкодування, розрахованих апеляційним судом. 
		Як вбачається з наданої відповідачем довідки про заробітну плату по професії позивача та виплачені позивачу щомісячні суми відшкодування шкоди, заробітна плата, з якої здійснювалось нарахування відшкодування шкоди (втраченого заробітку), в березні 1996 року становила - 306, 59 грн., в квітні 1996 року - 352, 17 грн., в січні 1997 року - 360, 02 грн., в червні 1997 року - 380, 05 грн., в грудні 1997 року - 390, 98 грн., в липні 1998 року - 447, 15 грн., тобто одночасно з збільшенням тарифних ставок і окладів на коефіцієнт 2, 38 збільшувався і розмір заробітної плати (а.с.12). 
		Згідно довідки відповідача одночасно з збільшенням тарифних ставок і окладів на коефіцієнт 2, 38 було здійснено збільшення заробітної плати на коефіцієнт 1, 194 (а.с.165). 
		Тому доводи апеляційної скарги про те, що на підставі Указу Президенту України від 09 січня 1996 року № 41/96 наказом Міністра вугільнох промисловості України від 04 березня 1996 року № 72 збільшення тарифних ставок і окладів на коефіцієнт 2, 38 здійснювалося з метою збільшення долі тарифних ставок у середньомісячній заробітній платі в межах встановленого фонду споживання, а тому при застосуванні даного коефіцієнту при збільшенні тарифних ставок і окладів одночасно були зменшені інші складові заробітної плати без зміни загального розміру заробітної плати, у зв'язку з чим розмір середньомісячного заробітку не збільшився і у відповідача не було підстав для проведення перерахунку розміру відшкодування, не відповідають обставинам справи і не можуть бути прийняті до уваги. 
		З урахуванням підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 1, 1458 з 01 липня 1998 року розмір відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягає перерахуванню з розрахунку: 447, 15 грн. х 1, 1458 = 512, 34 грн., але розмір відшкодування шкоди не повинен бути більшим за заробітну плату по професії позивача у липні 1998 року, яка становила 447, 15 грн., та 
		Тобто з 01 липня 1998 року по 01 вересня 1999 року відшкодування шкоди повинно здійснюватися в розмірі 447, 15 грн., більше щомісячних платежів, які мали місце до 01 вересня 1999 року. 
		З урахуванням підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 1, 28 з 01 вересня 1999 року розмір відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягає перерахуванню з розрахунку: 4 47, 15 грн. х 1, 28 = 572, 35 грн., що є в межах заробітної плати по професії позивача у вересні 1999 року, яка становила 772, 20 грн., та більше щомісячних платежів, які мали місце до 01 липня 2000 року. 
		Тобто з 01 вересня 1999 року по 01 липня 2000 року відшкодування шкоди повинно здійснюватися в розмірі 572, 35 грн. 
		З урахуванням підвищення тарифних ставок та посадових окладів на коефіцієнт 1, 367 з 01 липня 2000 року розмір відшкодування шкоди (втраченого заробітку) підлягає перерахуванню з розрахунку: 572, 35 грн. х 1, 367 = 782, 40 грн., що є в межах заробітної плати по професії позивача у липні 1998 року, яка становила 870, 66 грн., та більше щомісячних платежів, які мали місце до 01 квітня 2001 року. 
		Тобто щомісячні платежі повинні були виплачуватися відповідачем у такому розмірі: 
		- з 01 серпня 1998 року по 01 вересня 1999 року на протязі 13 місяців -щомісячно по 447, 15 грн., що становить 5812, 95 грн.; 
		 з 01 вересня 1999 року по 01 липня 2000 року на протязі 10 місяців -щомісячно по 572, 35 грн., що становить 5723, 50 грн.; 
		з 01 липня 2000 року по 01 квітня 2001 року на протязі 9 місяців - щомісячно по 782, 40 грн., що становить 7041, 60 грн. 
		Таким чином, за період з 01 серпня 1998 року по 31 березня 2001 року відповідачу слід було виплатити позивачу щомісячні платежі у сумі 18578, 05 грн. 
		Згідно з довідкою відповідача позивачу за період з 01 серпня 1998 року по 31 березня 2001 року виплачено щомісячних платежів у сумі 14350, 13 грн. (а.с.12). 
		Таким чином, недоплата щомісячних платежів за цей час становить 4227, 92 грн. 
		З огляду на це рішення суду в оскаржуємій частині підлягає скасуванню у звязку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, та ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до ВАТ "Павлоградвугілля" в межах строку позовної давності та стягнення недонарахованих та невиплачених щомісячних платежів у сумі 4227, 92 грн. 
		Що ж стосується позовних вимог про стягнення додаткових витрат позивача у сумі 22, 50 грн., то в цій частині позову слід відмовити, оскільки позивачем ні в позовній заяві, ні в судових засіданнях не надано обгрунтування позовних вимог в цій частині та доказів про понесення будь-яких додаткових витрат у зазначенрму розмірі. 
		Відповідно до цього з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь держави у сумі 51, 00 грн. 
		У зв'язку з викладеним і керуючись ст.ст.307, 309, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, - 
		 ВИРІШИВ : 
		 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" -задовольнити частково. 
		Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2007 року в оскаржуємій частині - скасувати. 
		Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_2 недонараховані та невиплачені щомісячні платежі за час з 01 серпня 1998 року по 31 березня 2001 року у сумі 4227, 92 грн. 
		Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" судовий збір у сумі 51, 00 грн. на р/р 31417537700004; Одержувач: Відділ держказначейства Бабушкінського р-ну М.Дніпропетровська; ЄДРПОУ 24245686; Банк одержувача: УДКУ в Дніпропетровській області; МФО: 805012; Код платежу: 22090100; Код податкової інспекції: 0462. 
		Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 1, 50 грн. на р/р 31212259700004; Одержувач: Відділ держказначейства Бабушкінського р-ну М.Дніпропетровська; ЄДРПОУ 24245686; Банк одержувача: УДКУ у Дніпропетровській області; МФО 805012; Код платежу 22050000; Код податкової інспекції 04 62. 
		В решті позову ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства "Павлоградвугілля" про стягнення недоплачених сум відшкодування шкоди здоров'ю в зв'язку з ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків та в задоволенні позову про стягнення додаткових судових витрат у сумі 22, 50 грн. -відмовити. 
		Рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...