Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 336/3968/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 18.05.2018.
Дата набрання законної сили: 16.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		16 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 336/3968/16-ц
		 
		провадження № 61-13418св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Червинської М. Є. (суддя - доповідач),
		суддів: Антоненко Н. О., Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,
		             
		учасники справи:
		позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
		третя особа - П'ята Запорізька державна нотаріальна контора,
		 
		розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у складі судді Суркової В. П. від 15 листопада 2016 року та ухвали апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Гончар М. С., Кухаря С. В., Кочеткової І. В. від 31 січня 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У липні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк»; банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 22 937 грн 87 коп.
		 
		Позов мотивований тим, що 13 вересня 2006 року між банком та               ОСОБА_3 укладено кредитний договір № DNH4TP79560150, за умовами якого ОСОБА_3 ортимала кредит у розмірі 2 380 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення                    до 15 вересня 2008 року.
		 
		09 листопада 2012 року ОСОБА_3 померла.
		 
		Вважає, що обов'язок ОСОБА_3 щодо повернення кредитних коштів перейшов до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які постійно проживали із спадкодавцем на час відкриття спадщини та є її спадкоємців в розумінні положень статей 1268, 1269, 1270 ЦК України.
		 
		Як кредитор спадкодавця, банк 13 березня 2013 року звернувся до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори з претензіями про включення їх вимог в спадкову масу та повідомлення спадкоємців померлої про наявну заборгованість, на підставі чого заведено спадкову справу № 89 за 2013 рік.
		 
		Станом на 01 липня 2016 року внаслідок невиконання позичальником своїх зобов'язань за договором у розмірі 22 937 грн 87 коп., яка складається                    з: 1 865 грн 14 коп. - заборгованості за кредитом; 8 465 грн 25 коп. - заборгованості за відсотками та 2 607 грн 48 коп. пені. Вказану заборгованість банк просив стягнути з відповідачів в солідарному порядку на свою  користь, а також понесені судові витрати.
		 
		Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя                       від 15 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову мотивовано недоведеністю позивачем факту прийняття спадщини відповідачами чи іншими особами після смерті ОСОБА_3 та розміру їх часток у спадщині, оскільки спадкову справу нотаріальною конторою заведено на підставі претензії кредитора і інші особи, які в розумінні статей 1260-1266 ЦК України мають право на спадкування після смерті ОСОБА_3 із заявами про прийняття спадщини чи відмову від неї не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено. Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2016 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду зазначив про те, що суд першої інстанції повно і всебічно перевірив доводи та обставини, якими позивач обґрунтовував свій позов, правовідносини, які склались між сторонами і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
		 
		У березні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 січня 2017 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанції належним чином не встановлені фактичні обставини щодо виникнення у спадкоємців права на спадщину та обов'язку задовольнити вимоги кредитора у розмірі вартості майна, успадкованого кожним з них. Зазначено, що відповідачі відповідно до положень статті 1268 ЦК України є спадкоємцями померлої ОСОБА_3, оскільки постійно проживали та були зареєстровані із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину, якщо у визначеному законом порядку не відмовилися від неї.
		 
		Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
		 
		Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 серпня 2017 року справу призначено до судового розгляду. 
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня                     2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів». Відповідно до пункту 4 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. 
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		13 березня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
		 
		Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Суди установили, що 13 вересня 2006 року між банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № DNH4TP79560150, за умовами якого ОСОБА_3 ортимала кредит у розмірі 2 380 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення до 15 вересня 2008 року.
		 
		09 листопада 2012 року ОСОБА_3 померла.
		 
		13 березня 2013 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до П'ятої Запорізької державної нотаріальної контори з претензіями про включення вимог кредитора в спадкову масу та повідомлення спадкоємців померлої про наявну заборгованість.
		 
		На підставі претензії кредитора Пятою Запорізькою державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 89 за 2013 рік та повідомлено , що після померлої ОСОБА_3 до нотаріальної контори спадкоємці не звертались.
		 
		Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Згідно зі  статтею 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
		 
		Крім того, відповідно до частини третьої статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
		 
		Як роз'яснено у пункті 27 постанови Пленуму Верховного Суду України                   від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця. 
		 
		Аналіз норм  статей 1216, 1218, 1219, 1231, 1268, 1269, 1296, 1297 ЦК України дає підстави для висновку про те, що спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, реалізувавши які, спадкоємець, незалежно від отримання ним свідоцтва про право на спадщину, набуває прав на спадкове майно (право володіння, користування).
		 
		За змістом статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
		 
		Абзацом 2 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України                         від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця, розмір якої може бути визначений за правилами статті 625 цього Кодексу.
		 
		Вирішуючи спір, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що                 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на момент смерті ОСОБА_3 були зареєстровані разом з останньою за адресою: АДРЕСА_1, у зв'язку з чим не перевірив чи вступили вони в управління або володіння спадковим майном, що свідчить про прийняття ними спадщини, оскільки відсутність свідоцтва про право на спадщину не свідчить про неприйняття особою спадщини. 
		 
		Висновок апеляційного суду про те, що реєстрація місця проживання відповідачів не є належним доказом на підтвердження факту їх постійного проживання із спадкодавцем та доказом, що вони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 грунтується на припущеннях, оскільки факт постійного проживання разом із спадкодавцем може підтверджуватися відміткою у паспорті спадкоємця про місце реєстрації особи, що в силу положень статті 1268 ЦК України дає підстави для висновку про належність спадщини спадкоємцеві з часу її відкриття.
		 
		Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судами першої та апеляційної інстанцій не встановлені, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити.
		 
		Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя                          від 15 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 31 січня 2017 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
		 
		З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані судові рішення втрачають законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		ГоловуючийМ. Є. Червинська  Судді:Н. О. Антоненко   В. М. Коротун   В. І. Крат   В. П. Курило

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...