ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
РІШЕННЯ
10.08.06
Справа№ 1/733-15/233
за
позовною заявою
Миколаївської міської ради, м.Миколаїв
до
відповідача Приватного
підприємця ОСОБА_1, м.Миклолаїв
3-тя
особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Миколаївська районна рада,
м.Миколаїв
про
стягнення 18682,00 грн.
Суддя Т.Костів
Представники
Від позивача: Добушовська І.Ю. - спеціаліст.
Від відповідача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 - предст.
Від 3-ої особи: Левицький О.В. - спеціаліст.
Суть
спору: Позов подано
Миколаївською міською радою, м.Миколаїв до суб'єкта підприємницької діяльності
-фізичної особи ОСОБА_1, м.Миколаїв за участю третьої особи на стороні
відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Миколаївської
районної ради, м.Миколаїв про стягнення 18682 грн., з яких з відповідача -8182
грн. доплата суми ПДВ, 3500 грн. частини штрафу, з Миколаївської районної ради
- 7000 грн. частини штрафу.
Ухвалою суду від 12.07.2006 р. було
порушено провадження по справі та призначено розгляд на 25.07.2006 р. Розгляд
справи відкладався з мотивів, викладених в ухвалі суду від 25.07.2006 р.
Ухвалою
суду від 25.07.2006р. залученодо участі у справі в якості 3-ої особи, яка не
заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Миколаївську
районну раду. В судовому засіданні 03.08.2006 р. оголошено перерву до
10.08.2006 р., про що представники ознайомлені під розписку.
Представникам
роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК
України справа слухається за наявними у ній доказами.
У
судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у
позовній заяві, та пояснив, зокрема, що відповідач приватизував об'єкт
комунального майна -приміщення з 26 по 31 загальною площею 95,9 кв.м. в будинку
на АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30.07.2004 р., підписаного
від імені продавця Миколаївською районною радою на підставі наданих позивачем
повноважень. Ціна об'єкту була зазначена без ПДВ, платником якого позивач себе
не вважав, оскільки свідоцтво платника
ПДВ позивач отримав після нотаріального посвідчення зазначеного договору.
Податковим повідомленням - рішенням від 27.02.2006 р. №НОМЕР_1 позивачу було
донараховано непередбачену у договорі суму ПДВ 8182 грн. та нараховано штрафні
санкції в сумі 14067 грн. Відповідач відмовився добровільно доплатити суму ПДВ,
посилаючись на її відсутність у договорі. Просить позов задовольнити, стягнувши
з відповідача суму ПДВ, та розподіливши нараховані позивачу штрафні санкції між
відповідачем та Миколаївською районною радою.
Відповідач
позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що на дату
укладення договору сторонами була погодження ціна об'єкту. Вважає, що
неврахування сум ПДВ є помилкою позивача, а збільшення ціни договору на суму
ПДВ вважає можливим лише за взаємною згодою сторін. Просить у позові відмовити.
Миколаївська
районна рада вимог ухвал суду не виконала, участь уповноважених представників у
судових засіданнях забезпечила, відзиву по справі не направила.
Розглянувши
подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд
встановив наступне.
Рішенням
Миколаївської міської ради №48 від 22.07.2004 р. “Про делегування повноважень
Миколаївської міської ради, щодо приватизації комунального майна Миколаївської
районної ради” делеговано повноваження Миколаївської міської ради щодо
приватизації комунального майна Миколаївській районній раді.
30.07.2004
р. між Миколаївською районною радою (продавець) та відповідачем (покупець)
укладено договір купівлі-продажу 18/100 (вісімнадцять сотих частин)
комунального майна, за яким продавець зобов'язався передати у власність покупцю
приміщення з 26 по 31 загальною площею 95,9 кв.м., що складають 18/100
цегляного адміністративного будинку літ. А-2 в м. Миколаєві на АДРЕСА_1. Як
вбачається з договору, згідно із висновком про вартість майна, вартість
проданих приміщень становить 40913 грн. Вказаний у зазначеному договорі об'єкт
продано за 40913 грн. Сума ПДВ у договорі не зазначена та в ціну договору не
включена. Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, копій платіжних доручень,
відповідач належним чином оплатив покупцю повну вартість майна, зазначену у
договорі. Згідно із актом №НОМЕР_2 від 02.08.2004 р., відповідачу передані
придбані за вказаним договором приміщення. Заперечень щодо належного виконання
відповідачем умов договору суду не поступило.
Як
вбачається з податкового повідомлення - рішення №НОМЕР_1 від 27.02.2006 р.,
позивачу донараховано за основним платежем з ПДВ суму 8182 грн. та штрафні
(фінансові) санкції в сумі 14067 грн.. З матеріалів справи та пояснень сторін
випливає, що сума основного платежу являє собою суму ПДВ, яке підлягало сплаті
позивачем в дохід бюджету від операції купівлі-продажу 18/100 будинку на
АДРЕСА_1 відповідачеві. Зазначене податкове повідомлення -рішення не було
визнано недійсним чи скасоване у встановленому законом порядку. Доказів
зворотнього суду не надано.
Посилання
позивача на те, що він не був платником ПДВ на дату укладення зазначеного
договору купівлі-продажу, спростовується свідоцтвом про реєстрацію платника
податку на додану вартість №18467984 від 04.06.2004 р.. Твердження про
отримання зазначеного свідоцтва значно пізніше від дати, зазначеній на ньому,
не доведена суду у встановленому порядку належними доказами та спростовується
матеріалами справи, зокрема, рішенням Миколаївської міжрайонної державної
податкової інспекції про результати розгляду скарги позивача.
З
матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до відповідача із вимогами
сплатити суму ПДВ, компенсувати штрафні санкції, однак, відповідач заперечував.
Згідно
із п. 1.3. Закону України "Про податок на додану вартість", платник
податку - особа, яка згідно з цим законом зобов'язана здійснювати утримання та
внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить
(пересилає) товари на митну територію України. До таких осіб закон відносить,
зокрема, особу, обсяг оподатковуваних операцій з поставки товарів (робіт,
послуг) якої протягом будь-якого періоду з останніх дванадцяти календарних
місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно
із п. 7.3.1. вказаного закону, датою виникнення податкових зобов'язань з
поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий
період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або
дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника
податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі
поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх
оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата
інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника
податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення
документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Матеріалами
справи підтверджується, що позивач був платником ПДВ на дату укладення договору
із відповідачем і саме на нього покладається обов'язок по сплаті зазначеного
податку. При цьому, законодавство не обумовлює обов'язок платника по сплаті
податку фактичним одержанням коштів від контрагента. Невиконання позивачем
цього обов'язку тягне за собою передбачену відповідальність.
Відносини
між позивачем та відповідачем по укладенню договору та внесенню змін до нього
регулюються не податковим, а цивільним та господарським законодавством.
Згідно
зі ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін,
спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній
формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є
умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є
необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за
заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно із ст. 632 ЦК
України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках,
встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які
встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або
органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору
допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.
Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається. Відповідно до ст.
629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.
651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою
сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Таким чином, суд не
знаходить передбачених законодавством
підстав для збільшення ціни договору після його виконання та покладення
на відповідача обов'язку, не передбаченого договором.
Вимога
позивача про стягнення сум нарахованих йому податковим органом штрафних санкцій
з відповідача та Миколаївської районної ради, враховуючи договірний характер
відносин сторін, за своєю суттю є вимогою про відшкодування збитків. Згідно із
ст. 623 ЦК України, лише боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати
кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням
зобов'язання, доказується кредитором. А відповідно до ст. 610 ЦК України,
порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов,
визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Однак, з матеріалів
справи не вбачається порушення зазначеними особами зобов'язання, а позивач не
довів реальне понесення збитків. Згідно із ст. 33 ГПК України, кожна сторона
повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. З
врахуванням вищенаведеного, суд не знаходить підстав для задоволення позовних
вимог.
У
відповідності до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У
позові відмовити повністю.
Суддя
Костів Т.С.