Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 473/624/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне тяжке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2018. Зареєстровано: 21.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2018.
Дата набрання законної сили: 12.03.2019
Результат оскарження 12.03.2019 Херсонський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                   Справа № 473/624/18
		                           Номер провадження1-кп/473/148/2018
		ВИРОК
		іменем України
		"18" травня 2018 р. м. Вознесенськ
		Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:
		головуючої судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів судових засідань ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		учасники процесу:
		прокурор ОСОБА_4 ,
		обвинувачена ОСОБА_5 ,
		її захисник адвокат ОСОБА_6 ,
		потерпіла ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Вознесенська кримінальне провадження №12017150190002519 за обвинуваченням 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Одеси, громадянка України, з професійно-технічною освітою, не працює, не заміжня, раніше не судима, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , до взяття під варту фактично проживала без реєстрації в АДРЕСА_2 , на момент ухвалення вироку проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		- у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		 
		27 грудня 2017 року о 13 год. 00 хв., більш точний час не встановлено, в с.Трикрати Вознесенського району Миколаївської області ОСОБА_5 з метою придбання продуктів харчування прибула до продуктового магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованого по АДРЕСА_3 . 
		Перебуваючи у приміщенні даного магазину, під час огляду продуктових морожених напівфабрикатів у ОСОБА_5 з приводу придбання даних продуктів на ґрунті раптово виниклих особистих непрязнених стосунків виник конфлікт із продавцем ОСОБА_7 , в ході якого ОСОБА_5 , керуючись умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, умисно лівою рукою нанесла один удар ножем в область передньої поверхні шиї. Після чого, коли ОСОБА_7 намагалась вийти з магазину на вулицю умисно, повторно, лівою рукою, нанесла ще один удар ножем в область живота продавщиці ОСОБА_7 , в результаті чого спричинила ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді: рани на передній поверхні шиї, більше справа, в середній третині, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я та тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення передньої черевної стінки справа з проникненням в черевну порожнину та пошкодженням правої долі печінки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, з якими ОСОБА_7 було госпіталізовано до реанімаційного відділення Вознесенської ЦРЛ.
		 
		Позиція обвинуваченої.
		 
		Обвинувачена ОСОБА_5 пред`явлене обвинувачення визнала повністю, не оспорювала обставини, зазначені в обвинувальному акті. Визнала позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13000 грн., моральну шкоду визнала частково, в сумі 5000 грн. На підставі ст.63 Конституції України відмовилась давати покази.
		 
		Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		 
		Потерпіла ОСОБА_7 пояснила, що працює продавцем в магазині «Тиха Поляна» в с.Трикрати. 27.12.2017 р. близько 13-30 год. в магазин зайшла ОСОБА_5 і спитала про суму боргу свого співмешканця. Вона назвала суму боргу. Обвинувачена підійшла до морозильної камери і роздивлялась продукти. Потерпіла зважила їй пельмені, котлети та залишила на прилавку. ОСОБА_5 вийшла, а потім знову повернулась до морозильної камери. Потерпіла знову підійшла до морозильної камери і в цей час до магазину заглянув співмешканець ОСОБА_8 і обвинувачена йому наказала піти на вулицю, чекати сумку. Потерпіла нахилилась над замороженими продуктами і відчула на своєї шиї руку та побачила лезо ножа. Була в шоці, зрозуміла, що хрипить і запитала у ОСОБА_8 «Що ти робиш?». У неї було бажання вискочити на вулицю, але для цього їй потрібно було пройти повз ОСОБА_8 . І коли вона йшла повз обвинувачену, відчула удар в живіт. Вибігла на вулицю, а співмешканець обвинуваченої біг прямо на неї. Вона повернула на вулицю, де були люди і почала кричати. З живота текла кров, по телефону викликали господарку магазину та швидку. Вибачення обвинувачена у неї не просила. Запропоновані обвинуваченою 13000 грн. вона не бажає отримувати, оскільки бажає, щоб обвинувачену суворо покарали.
		Про допит свідків  сторони кримінального провадження клопотань не заявляли і на їх допиті не наполягали. 
		На підставі наданих стороною обвинувачення документів та висновків експертиз було встановлено наступне.
		Відповідно до витягу з ЄРДР (а.к.п.1) 27.12.2017 року до ч/ч Вознесенського ВП ГУНП в Миколаївській області надійшло повідомлення про те, що 27.12.2017 року, близько 13-30 год. в с.Трикрати, Вознесенського району невстановлена особа жіночої статі, перебуваючи в середині приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 », розташованому по АДРЕСА_3 , спричинила тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення в області живота продавцю магазину ОСОБА_7 .
		Відповідно до протоколу огляду місця події від 27.12.2017 року з фототаблицями (а.к.п.74-78) в присутності понятих, спеціаліста, за участю власника магазину - ОСОБА_9 було оглянуто приміщення магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » в с.Трикрати Вознесенського району Миколаївської області. Вказаним оглядом встановлено, що по ходу руху з приміщення магазину назовні на відстані 35 м. по діагоналі вперед вправо розташоване домоволодіння АДРЕСА_4 , перед воротами якого на землі було виявлено пляму бурого кольору, змив якого було вилучено та поміщено до паперового конверту. 
		Згідно з протоколом затримання від 28.12.2017 року (а.к.п.81-83) - 28.12.2017 року о 18-40 год. (фактичний час затримання) ОСОБА_5 була затримана в приміщенні Вознесенського ВП ГУНП. В ході огляду заборонених предметів не виявлено, нічого не вилучено.
		На підставі постанови про призначення судово-медичної експертизи від 29.12.2017 року (а.к.п.93) було проведено експертизу №42 від 17.01.2018 року (а.к.п.94-96), відповідно до висновку якої на основі даних судово-медичного дослідження медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_7 експерт прийшов до висновку, що у потерпілої мали місце: рана на передній черевній стінці справа з проникненням в черевну порожнину та пошкодженням правої долі печінки. Рана в ділянці шиї. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, пункт 2.1.3.К. рана на передній черевній стінці справа з проникненням в черевну порожнину та пошкодженням правої долі печінки відноситься до тяжких тілесних ушкоджень по ознаці небезпеки для життя. Згідно пункту 2.3.3. рана в ділянці шиї відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Не виключається вірогідність утворення ран від дії предмета (предметів), який має (мають) ріжучі, колюче-ріжучі властивості. Не виключається вірогідність утворення ран від дії леза, вістря клинка ножа. Малоймовірно утворення рани на передній черевній стінці справа з проникненням в черевну порожнину та пошкодженням правої долі печінки при обставинах, на які вказує підозрювана (...коли та хотіла вийти з приміщення магазину та сама наштовхнулась на лезо ножа). Відповісти чи могла рана в ділянці шиї виникнути внаслідок удару лезом, клинком ножа коли махала ножем перед обличчям потерпілої ОСОБА_7 не можливо так як в карті стаціонарного хворого не вказана локалізація рани на шиї. Виключається вірогідність утворення ран в ділянці передньої черевної стінки справа та шиї внаслідок падіння з положення стоячи та ударі об тверду поверхню. Рана в ділянці передньої черевної стінки могла виникнути коли особа, яка наносила тілесні ушкодження, та постраждала знаходились обличчям один до одного. 
		Згідно з постановою про призначення додаткової судово-медичної експертизи від 25.01.2018 року (а.к.п.97) було проведено експертизу № 59 від 26.01.2018 року (а.к.п.98-100), згідно з висновком якої на основі даних судово-медичного огляду ОСОБА_7 експерт прийшов до висновку, що у потерпілої мали місце: рубець на передній поверхні шиї, більше справа, в середній третині. Рубець виник внаслідок загоєння рани. Враховуючи характеристики рубця, не виключається вірогідність утворення рани внаслідок дії леза клинка ножа. Не виключається вірогідність утворення рани до госпіталізації в Вознесенську ЦРЛ, куди поступила 27.12.2017 року о 14:45 год. Згідно наказу №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, пункт 2.3.3. рана відноситься до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я. Виключається вірогідність утворення рани в ділянці шиї при падінні з положення стоячи та ударі об тверду поверхню. Враховуючи локалізацію рубця на шиї найбільш вірогідно постраждала знаходилась обличчям до клинка ножа в момент спричинення рани.
		 
		Мотиви неврахування судом окремих доказів.
		 
		Відповідно до ухвали слідчого судді від 28.12.2017 року (а.к.п.79) було проведено обшук в квартирі АДРЕСА_5 за місцем проживання ОСОБА_5 та згідно з протоколом обшуку від 28.12.2017 року (а.к.п.80) за участю голови ОСББ ОСОБА_10 , в присутності понятих, ОСОБА_5 , з використанням відеокамери «Панасонік». В ході обшуку було виявлено та вилучено: ніж, жіночі штани чорного кольору, зимова куртка, зимові жіночі чоботи білого кольору, жіночі джинсові штани синього кольору. 
		Суд визнає недопустимим доказом зазначений протокол обшуку від 28.12.2017 року (а.к.п.80), так як частина 10 ст.236 КПК України (редакція Закону№2147-VIII від 03.10.2017 року  набрав чинності 15.12.2017 року) передбачає, що обшук житла чи іншого володіння особи на підставі ухвали слідчого судді в обов`язковому порядку фіксується за допомогою аудіо- тавідеозапису.
		Згідно із ч.1 ст.105 КПК України особою, яка проводила процесуальну дію, до протоколу долучаються додатки, при цьому відповідно до п.4 ч.2 цієї статті додатками до протоколу можуть бути: носії комп`ютерної інформації та інші матеріали, які пояснюють зміст протоколу. Частина 3 ст.105 КПК України передбачає, що додатки до протоколів повинні бути належним чином виготовлені, упаковані з метою надійного збереження, а також засвідчені підписами слідчого, прокурора, спеціаліста, інших осіб, які брали участь у виготовленні та/або вилученні таких додатків. Частиною 2 ст.106 КПК України передбачено, що до складу слідчої (розшукової) дії входять також дії щодо належного упакування речей і документів та інші дії, що мають значення для перевірки результатів процесуальної дії.
		Натомість як протокол обшуку від 28.12.2017 року (а.к.п.80) вимогам ст.105, ч.2 ст.106, ч.10 ст.236 КПК України, - не відповідає та до нього не долучені носії комп`ютерної інформації, отримані за результатами застосування технічних засобів фіксації (а саме відеозапис проведення обшуку). Також прокурор в судовому засіданні не зміг пояснити де знаходяться ці додатки та вказав, що в матеріалах кримінального провадження вони відсутні. Хоча з тексту протоколу вбачається, що під час його проведення застосовувалася відеозйомка.
		Відповідно є недопустимими і речові докази, вилучені в ході обшуку, якими на підставі постанови від 26.02.2018 року (а.к.п.101) визнано та прилучено до кримінального провадження: штани, джинси, зимові чоботи, зимова куртка (дублянка), ніж із полімерною рукояткою.
		 
		Стаття Закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачена.
		 
		Суд, дослідивши під час судового розгляду кримінального провадження всі зібрані та надані сторонами докази і оцінивши їх в сукупності із врахуванням вимог ч.1 ст.89 та ст.94 КПК України, враховуючи повне визнання своєї вини обвинуваченою ОСОБА_5 , покази потерпілої, досліджені документи та висновки експертиз, вважає, що вина обвинуваченої ОСОБА_5 у вчиненні злочину, за яким їй пред`явлено обвинувачення, - в судовому засіданні доведена повністю і наданих доказів достатньо для визнання її винною у вчинені умисного тяжкого тілесного ушкодження, та кваліфікує її дії за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		 
		Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання обвинуваченого.
		 
		Згідно із ст.65 КК України при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_5 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, дані, що характеризують особу обвинуваченої та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Під час судового розгляду кримінального провадження, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 відповідно до ст.66 КК України, - встановлено не було. Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченої відповідно до ст.67КК України  теж не встановлено.
		 
		Мотиви призначення покарання, мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		 
		Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка раніше не судима (а.к.п.104), згідно довідок лікаря-психіатра та лікаря-нарколога ОСОБА_5 на обліках не перебуває (а.к.п.105-106), відповідно до відповіді КУ «Одеський обласний медичний центр психічного здоров`я» №591 від 02.02.2018 року (а.к.п.111) ОСОБА_5 на психіатричному обліку не значиться, згідно довідки від 26.12.2017 року Олександрівської селищної ради ОСОБА_5 проживала за адресою: АДРЕСА_2 , без реєстрації (а.к.п.107), згідно довідки-характеристики Олександрівської селищної ради ОСОБА_5 за час проживання на території селищної ради зарекомендувала себе з посередньої сторони, не працює. Заяв та скарг до селищної ради не надходило (а.к.п.108), згідно довідки правління ОСББ «Червона Калина-11» (а.к.п.109) ОСОБА_5 та ОСОБА_11 проживали за адресою: АДРЕСА_2 , згідно характеристики Олександрівської селищної ради ОСОБА_5 проживала за адресою: АДРЕСА_2 приблизно два останніх місяця. За цей короткий час показала себе як порядна людина. До сусідів та жителів жилмасиву ставилася доброзичливо, скарг на неї не було (а.к.п.110), позитивно характеризується за постійним місцем проживання та реєстрації  характеристика видана 19.03.2018 року ОСББ «Люстдорф 125/2» (а.к.п.120), має хронічні хвороби (а.к.п.34, 121-122, 126).
		Згідно із поясненнями захисника обвинуваченої  ОСОБА_5 приймала заходи для відшкодування шкоди, спричиненої потерпілій ОСОБА_7 , проте потерпіла відмовилась отримувати кошти як від обвинуваченої, так і від її родичів. 
		Беручи до уваги обставини справи та дані про особу обвинуваченої ОСОБА_5 , яка за постійним місцем проживання характеризується здебільшого позитивно, раніше не судима, не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та у лікаря-психіатра; 
		дані досудової доповіді органу пробації (а.к.п.72-73) про те, що беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган з питань пробації вважає, що виправлення ОСОБА_5 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства. На думку органу з питань пробації виконання покарання у громаді можливо; 
		відсутність обтяжуючих відповідальність обставин, а також те, що злочин, який вчинила обвинувачена, в силу ст.12 КК України належить до тяжких, проте вчинений обвинуваченою вперше, її молодий вік, стан здоров`я, наявність у неї родини та міцних соціальних зв`язків, суд вважає, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів можливе у разі призначення ОСОБА_5 покарання у вигляді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.
		Встановлені судом обставини провадження та дані про особу обвинуваченої, спроби, спрямовані нею на відшкодування шкоди потерпілій та намагання покаятися у вчиненому істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину та дають підстави для призначення обвинуваченій покарання із застосуванням положень ст.75 КК України.
		З урахуванням наведеного, зокрема визнання обвинуваченою своєї вини, й того, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності, а також другорядну роль кари як мети покарання, поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 в період кримінального провадження, чим фактично досягнута мета покарання, суд дійшов висновку, що зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за її поведінкою під час звільнення від відбування покарання з випробуванням, яке є достатнім для того, щоб вона довела своє виправлення.    
		Потерпілою ОСОБА_7 пред`явлено до обвинуваченої ОСОБА_5 цивільний позов (а.к.п.11-12) про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 13000 грн. та моральної шкоди в розмірі 20000 грн., завданої злочином. 
		Обвинувачена ОСОБА_5 визнала позов потерпілої про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 13000 грн., - тому суд вважає, що ці вимоги потерпілої підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки ч.2 ст.127КПК України передбачає, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч.5 ст.128КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуальногокодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Частина 4 ст.206 ЦПК України передбачає, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову, тому суд вважає, що на користь потерпілої слід стягнути шкоду, розмір якої визнано обвинуваченою, а саме - матеріальну шкоду у розмірі 13000 грн., яка також підтверджена оригіналами чеків та товарних чеків (а.к.п.115-119).
		Крім того, відповідно до відповіді №389/01-12 від 07.02.2018 року (а.к.п.113) КУ «Вознесенська ЦРЛ» - ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КУ «Вознесенська ЦРЛ» з 27.12.2017 р. по 05.01.2018 р. з діагнозом: проникаюче поранення черевної порожнини з пораненням печінки. Виконана операція 27.12.2017 року. Під час лікування отримувала медикаменти, придбані за власні кошти.
		Щодо стягнення моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_5 , то суд вважає, що слід задовольнити вимоги потерпілої ОСОБА_7 частково та стягнути з обвинуваченої 15000 грн. моральної шкоди, оскільки за змістом ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		З огляду на надані потерпілою показання та досліджені докази, суд вважає, що вона має право на відшкодування моральної шкоди, оскільки судом встановлено, що їй в результаті протиправних дій обвинуваченою було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також з огляду на ті негативні емоції, які вона перенесла як під час вчинення протиправних дій обвинуваченою відносно неї, так і під час наступного лікування. 
		Щодо пред`явленого прокурором до обвинуваченої ОСОБА_5 цивільного позову в інтересах держави (а.к.п.46-49) про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 у розмірі 5197,43 грн. на користь КУ «Вознесенська ЦРЛ», - суд вважає, що цей позов слід залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України (в редакції кодексу чинній на момент ухвалення вироку - в редакції Закону № 2147-VIIIвід 03.10.2017 року), а саме з тієї підстави, що позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.
		Відповідно до листа «Вознесенської ЦРЛ» від 14.02.2018 року (а.к.п.51) зазначено, що КУ «Вознесенська ЦРЛ» самостійно з позовом про відшкодування витрат (ліжко днів) на лікування потерпілої ОСОБА_7 , яка перебувала на стаціонарному лікуванні з 28.12.2017 р. по 05.01.2018 р., - не зверталась. Просять забезпечити представництво КУ «Вознесенська ЦРЛ» у суді шляхом пред`явлення позову до обвинуваченої про стягнення витрат в сумі 5197,43 грн.
		Згідно з листом від 05.03.2018 року (а.к.п.52) прокурор Вознесенської місцевої прокуратури повідомив КУ «Вознесенська ЦРЛ», що Вознесенська місцева прокуратура має намір звернутися до Вознесенського міськрайонного суду з позовом в інтересах держави в особі КУ «Вознесенська ЦРЛ» до ОСОБА_5 про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_7 .
		Згідно відповіді на запит КУ «Вознесенська ЦРЛ» №427/01-12 від 14.02.2018 р. (а.к.п.114) ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні КУ «Вознесенська ЦРЛ» з 28.12.2017 року по 05.01.2018 року, з 27.12.2017 року по 28.12.2017 р. перебувала у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії. Всього було витрачено за ліжко-дні 5197,43 грн. Під час лікування вказано, що потерпіла отримувала медикаменти, придбані за власні кошти.
		Разом із тим суд вважає, що така позовна заява подана прокурором за відсутності відповідних підстав для представництва інтересів саме держави, оскільки частина 1 ст.4 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення вироку передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставідоказів,поданих учасниками справиабовитребуванихсудом у передбачених цим Кодексом випадках.
		Відповідно доч.3ст.23Закону Українивід 14.10.2014року №1697-VII«Про прокуратуру» -прокурор здійснюєпредставництво всуді законнихінтересів державиу разіпорушення абозагрози порушенняінтересів держави,якщо захистцих інтересівне здійснюєабо неналежнимчином здійснюєорган державноївлади,орган місцевогосамоврядування чиінший суб`єктвладних повноважень,до компетенціїякого віднесенівідповідні повноваження,а такожу разівідсутності такогооргану. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
		Частина 2 ст.24 Закону України від 14.10.2014 року «Про прокуратуру» право подання цивільного позову у кримінальному провадженні надає прокурору, який бере в ньому участь. В той же час ч.7 цієї статті містить норму про те, що повноваження прокурорів, передбачені цією статтею, здійснюються виключно на підставах та в межах, передбачених процесуальним законодавством.
		Так, ч.3 ст.128 КПК України передбачає, що цивільний позов в інтересах держави пред`являється прокурором. Прокурор, який пред`являє цивільний позов у кримінальному провадженні, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною четвертою статті 25 Закону України «Про прокуратуру». 
		При пред`явленні прокурором в інтересах держави цивільного позову до обвинуваченої ОСОБА_5 , а саме про стягнення на користь КУ «Вознесенська ЦРЛ» 5197,43 грн. - прокурором всупереч вимог ч.3 і ч.4 ст.23 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» - не доведено, що захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. 
		П.2 ч.1 ст.3 Закону України від 14.10.2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» до функцій прокуратури відносить представництво інтересів держави в суді у випадках, визначених цим Законом. 
		Натомість як лікарня, в інтересах якої подав цивільний позов прокурор  не є органами державної влади, місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, у разі не здійснення захисту чи неналежного захисту якими своїх цивільних прав прокурор може подати позов в інтересах держави. 
		Вказаний заклад наділено самостійним правом на подання цивільного позову у кримінальному провадженні в силу права, наданого їм на це ст.61 КПК України, жодних витрат при зверненні до суду із цивільним позовом в порядку кримінального судочинства КУ «Вознесенська ЦРЛ» - не несе, оскільки відповідно до п.6 ч.1 ст.5 Закону України від 08.07.2011 року «Про судовий збір» - позивачі цієї категорії звільнені від сплати судового збору. Фінансування закладу, в тому числі й з державного та місцевого бюджету,  не змінює його статусу як учасника цивільних правовідносин та не дозволяє вважати суб`єктом, в інтересах якого прокурор має право пред`явити позов в інтересах держави згідно із чинним законодавством.
		Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати  відсутні.
		Керуючись ст.ст.373-374 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити їй покарання у вигляді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 (три) роки та покласти на неї обов`язки, передбачені ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
		Зарахувавши обвинуваченій ОСОБА_5 попереднє ув`язнення у строк покарання у вигляді позбавлення волі, призначеного їй за цим вироком суду, - за правилами, визначеними ч.5 ст.72 КК України, а саме з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі, починаючи з 28.12.2017 року (згідно із протоколом затримання від 28.12.2017 року (а.к.п.81-83)) по 15.03.2018 року (ухвала суду від 15.03.2018 року  а.к.п.55-56).
		До вступу вироку в законну силу відносно ОСОБА_5 запобіжний захід не застосовувати.
		Пред`явлений потерпілою ОСОБА_7 цивільний позов про стягнення з обвинуваченої ОСОБА_5 13000 грн. матеріальної та 20000 грн. моральної шкоди  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_7 13000 (тринадцять тисяч) грн. матеріальної та 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн. моральної шкоди, завданої злочином.
		Пред`явлений прокурором цивільний позов в інтересах держави про стягнення з ОСОБА_5 на користь КУ «Вознесенська ЦРЛ» 5197,43 грн. витрат на лікування потерпілої ОСОБА_7  залишити без розгляду на підставі п.2 ч.1 ст.257 ЦПК України (в редакції кодексу чинній на момент ухвалення вироку), що не позбавляє вказаний заклад права пред`явити самостійний цивільний позов в порядку цивільного судочинства.
		Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 29.12.2017 року (а.к.п.84-85) на речові докази, а їх долю вирішити наступним чином:
		штани, перчатки, джинси, зимові чоботи, зимову куртку (дублянку), що зберігаються у Вознесенському ВП ГУНП в Миколаївській області, - повернути обвинуваченій ОСОБА_5 після набрання вироком законної сили,
		ніж із полімерною рукояткою, зразки крові потерпілої ОСОБА_7 і підозрюваної ОСОБА_5 , дві дактокарти підозрюваної ОСОБА_5 , паперовий пакунок з речовиною бурого кольору (РБК), що зберігаються у Вознесенському ВП ГУНП в Миколаївській області,  знищити після набрання вироком законної сили. 
		На вирок суду учасниками процесу можуть бути подані апеляції до апеляційного суду Миколаївської області через Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області протягом 30-ти днів з дня його проголошення, а обвинуваченою в той же строк з дня вручення їй копії вироку.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку, якщо його не скасовано - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		   Суддя ОСОБА_1 
		Згідно оригіналу: Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...