Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 321/496/18 : Справи про адмінправопорушення (до 01.01.2019); Порушення вимог фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2018. Зареєстровано: 21.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 23.05.2018.
Дата набрання законної сили: 06.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Михайлівський районний суд Запорізької області 
		Справа № 321/496/18 
		Провадження № 3/321/120/2018
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		18.05.2018 смт. Михайлівка
		Суддя Михайлівського районного суду Запорізької області Кравченко Н.О., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Управління захисту економіки в Запорізькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України у відношенні:
		ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка народилася в с. Трудолюбимівка Михайлівського району Запорізької області, громадянки України, паспорт серії СВ 113924, РНОКПП НОМЕР_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,
		за ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, 
		В С Т А Н О В И В:
		Згідно протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, відповідно до п.п. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-УІІ від 14.10.2014 року, суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є судді Конституційного Суду України, інші професійні судді, члени, дисциплінарні інспектори Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, службові особи секретаріату цієї Комісії, Голова, заступник Голови, секретарі секцій Вищої ради юстиції, а також інші члени Вищої ради юстиції, народні засідателі і присяжні (під час виконання ними цих функцій). Згідно зі статтею 68 Конституції України кожен зобовязаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України. Положеннями частини 1 та 2 статті 52 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції до 30.09.2016, визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений чи обраний суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з суддів України і здійснює правосуддя на професійній основі. Відповідно до частині 1 статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», у редакції до 30.09.2016, особа, призначена на посаду судді, набуває повноважень судді після складання присяги. Нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який вступив у дію з 30.09.2016, аналогічно передбачає набуття повноважень судді, а саме частина 1 статті 57 Закону. Встановлено, що Указом Президента України від 13 серпня 2002 року № 712/2002 «Про призначення суддів» ОСОБА_1, призначено на посаду судді Василівського районного суду Запорізької області, у межах пятирічного строку. Наказом № 1/186 управління юстиції в Запорізькій області від 12.09.2002 року, останню призначено на посаду судді Василівського районного суду Запорізької області. Присягу судді Кочева І.В., склала 19 вересня 2002 року. Постановою Верховної Ради України від 18.09.2008 року № 528-УІ «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано суддею Василівського районного суду Запорізької області безстроково. Таким чином, ОСОБА_1, будучи суддею Василівського районного суду Запорізької області, відповідно до п.п. «ґ» п. 1 ч. 1 ст. З, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», є субєктом відповідальності за адміністративні правопорушення, повязані з корупцією. Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 року № 1515-УІІІ «Про звільнення суддів» ОСОБА_1, у звязку з поданням заяви про відставку - звільнено. Наказом Голови Василівського районного суду Запорізької області № 19-го від 15.09.2016 року, суддю Кочеву І.В., відраховано зі складу Василівського районного суду Запорізької області. Отже згідно вимог ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції» ОСОБА_1, після звільнення (припинення діяльності повязаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування), зобовязана наступного року після припинення такої діяльності подавати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік. У відповідності до абз. 2 п. 2 Розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» про початок роботи системи подання та оприлюднення відповідно до цього Закону декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, приймається рішення Національного агентства з питань запобігання корупції. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про запобігання корупції», Національне агентство з метою виконання покладених на нього повноважень має право приймати з питань, що належать до його компетенції, обовязкові для виконання нормативно-правові акти. 10.06.2016 Національним агентством з питань запобігання корупції прийнято рішення № 2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 958/29088) «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», яким передбачено, що система подання та оприлюднення відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, розпочинає свою роботу в два етапи:
		1) перший етап - з 00 год. 00 хв. 01.09.2016 для таких типів декларацій (повідомлень) та субєктів декларування:
		щорічні декларації за 2015 рік службових осіб, які станом на 01.09.2016 займають згідно зі ст. 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище. Зазначені у цьому абзаці декларації подаються протягом 60 календарних днів з дати, визначеної у цьому абзаці;
		декларації, передбачені абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону (декларації осіб, які припиняють діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування), службових осіб, які 01.09.2016 чи пізніше цієї дати припиняють діяльність, повязану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, та станом на день такого припинення займають згідно зі ст. 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище;
		повідомлення про суттєві зміни в майновому стані субєкта декларування, передбачені ч. 2 ст. 52 Закону, службових осіб, які станом на 01.09.2016 чи пізніше цієї дати займають згідно зі ст. 50 Закону відповідальне та особливо відповідальне становище;
		2) другий етап - з 00 годин 00 хвилин 01.01.2017 для всіх інших субєктів декларування та декларацій (повідомлень), передбачених Законом.
		Відповідно до п. 6 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 10.06.2016 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 за № 959/29089), субєкти декларування письмово повідомляють Національне агентство про суттєві зміни у своєму майновому стані відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону шляхом подання відповідного електронного повідомлення до Реєстру через власний персональний електронний кабінет у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна. Зазначене електронне повідомлення подається шляхом заповнення відповідної електронної форми. Указаним рішенням Національного агентства також затверджено Форму повідомлення про суттєві зміни у майновому стані субєкта декларування та правила заповнення форми повідомлення про суттєві зміни у майновому стані субєкта декларування. Повідомлення про суттєві зміни у майновому стані субєкта декларування подається ним особисто шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Національного агентства через власний персональний електронний кабінет субєкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Паперова копія повідомлення не надсилається (не подається). Зазначена у повідомленні інформація включається до Реєстру та оприлюднюється у публічній частині Реєстру на офіційному веб-сайті Національного агентства.
		16.09.2016 року, на виконання вимог розділу XIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції», займаючи відповідальне та особливо відповідальне становище, ОСОБА_1, подала щорічну декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2015 рік. В цей же день, 16.09.2016 року, остання подає декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування «після звільнення».
		Встановлено, що 10.11.2016 між ОСОБА_1, та ОСОБА_2, укладено договір купівлі - продажу транспортного засобу № 5946/2016/182310 від 10.11.2016, відповідно до якого ОСОБА_1, придбала у власність легковий автомобіль марки FordFiesta2015 року випуску (кузов № WF0DXXGAKDFE35632) за грошові кошти в сумі 260 000 (двісті шістдесят тисяч) гривень, який остання зареєструвала на своє імя у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС, д/н НОМЕР_2.
		Тобто 10.11.2016 року, саме в день укладення зазначеного вище договору купівлі - продажу, ОСОБА_1, придбала майно у вигляді транспортного засобу на суму 260 000 грн.
		Відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни у майновому стані субєкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року, зазначений субєкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна зобовязаний письмово повідомити про це Національне агентство.
		Зазначена інформація вноситься до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та оприлюднюється на офіційному веб-сайті Національного агентства. Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» розмір прожиткового мінімуму - 2016 на одну особу (у розрахунку на місяць) встановлено у розмірі з 1 січня 2016 року  1330 гривень, з 1 травня  1399 гривень, з 1 грудня  1496 гривень. Вартість придбаного 10.11.2016 року ОСОБА_1 автомобіля FordFiesta, 2015 року випуску складає 260 000 грн., що перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб станом на листопад місяць 2016 (1399 х 50 = 69 950 грн.), та відповідно до ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції», у ОСОБА_1, як субєкта декларування (відповідно до ч. 2 ст. 45 ЗУ «Про запобігання корупції»), починаючи з 10.11.2016 виник обовязок у десятиденний строк подати письмове повідомлення про суттєві зміни у майновому стані - придбання зазначеного майна, шляхом заповнення відповідної форми змін в особистому кабінеті користувача на веб-сайті https://nazk.gov.ua. Кінцевою датою подання такого повідомлення, без порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» у даному випадку, є 20.11.2016.
		Проте встановлено, що на теперішній час згідно публічної частини Єдиного державного реєстру осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані субєкта декларування ОСОБА_1 колишньою суддею Василівського районного суду Запорізької області, про придбання автомобіля FordFiesta, 2015 року випуску вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 2016 рік, не подане, що є порушенням ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» відповідальність за що встановлена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП.
		Враховуючи наведене, колишня суддя Василівського районного суду Запорізької області Кочева І.В., будучи, згідно з п.п. «ґ» ч. 1 ст. З, ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» субєктом декларування, 10.11.2016 придбала автомобіль FordFiesta, 2015 року випуску (кузов № WF0DXXGAKDFE35632), вартість якого перевищує 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 30.11.2016 (тобто суму 69 950 грн.), та, у порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону України «Про запобігання корупції» не повідомила про суттєву зміну в майновому стані, що виникли у звязку із придбанням вказаного транспортного засобу, чим вчинила адміністративне правопорушення, повязане з корупцією, відповідальність за вчинення якого передбачена ч. 2 ст. 172-6 КУпАП (в редакції Закону № 1700-VII від 14.10.2014) - неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані.
		В судовому засіданні ОСОБА_1 винною себе у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-6 КУпАП не визнала та просила закрити справу про адміністративне правопорушення за відсутності його складу, надавши письмові пояснення з додатками. Зазначила, що протокол складено з порушенням п.5 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України 06.11.2015 року № 1376, а саме без зазначення серії протоколу. Також пояснила, що нею не подано повідомлення про зміни в майновому стані у звязку із хворобою, яка тягне за собою наслідком погіршення памяті. Додатково пояснила, що про ці зміни нею було повідомлено в декларації за 2016 рік, тобто умислу на приховання даної інформації в неї не було, що виключає її вину, оскільки відсутній умисел.
		Прокурор Циганій О.Ю. в судовому засіданні вказував, що протокол про вчинення адміністративного правопорушення від 19 квітня 2018 року складений відповідно до чинного законодавства, та вина ОСОБА_1 повністю підтверджується матеріалами адміністративної справи, тому просив накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення.
		Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, встановив наступні факти.
		За диспозицією ч.2 ст.172-6 КУпАП передбачено неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про відкриття валютного рахунка в установі банку-нерезидента або про суттєві зміни у майновому стані.
		Відповідно до ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, повязане з корупцією - діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у частині першій статті 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
		Відповідно до вимог КУпАП, одним із завдань провадження у адміністративних справах цієї категорії є забезпечення судами своєчасного, всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин, передбачених ст.ст.247, 280 КУпАП, звертаючи особливу увагу на зясування таких питань: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, передбаченого КУпАП; чи є особа винною у його вчиненні; чи належить вона до субєктів цього правопорушення; чи не містить правопорушення ознак злочину; чи не закінчилися на момент розгляду справи строки, передбачені ст. 38 КпАП; чи немає інших обставин, що виключають провадження у справі.
		Суди мають також зясовувати мотив і характер вчиненого діяння, повноваження особи, яка його вчинила, наявність причинного звязку між діянням і виконанням особою повноважень, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
		При розгляді справ про адміністративні правопорушення, повязані з корупцією, суди зобовязані забезпечувати своєчасний та якісний їх розгляд, точне й неухильне застосування чинного законодавства.
		Вирішуючи справи цієї категорії, суди повинні керуватися Конституцією, Конвенцією ООН проти корупції (Нью-Йорк, 31 жовтня 2003 року), Кримінальною конвенцією Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 27 січня 1999 року), додатковим протоколом до Кримінальної конвенції Ради Європи про боротьбу з корупцією (Страсбург, 15 травня 2003 року),законом «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 №1700-VІІ, КпАП, іншими нормативно-правовими актами, а також практикою Європейського суду з прав людини.
		У цьому аспекті слід зауважити, що рішенням ЄСПЛ від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» визначено концепцію якості закону, зокрема з вимогою, щоб він був доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні. Відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності порушує вимогу якості закону. В разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обовязків осіб, національні органи зобовязані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід. Тобто вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи.
		Відповідно до ч.2 ст.52 Закону та розяснення Національного агентства з питань запобігання корупції, особи які станом 01.09.2016 та в подальшому, займали відповідальне становище, зобовязані в десятиденний термін, шляхом заповнення відповідної Е-декларації на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції, повідомити Національне агентство про суттєві зміни у майновому стані (в разі їх виникнення), які перевищують 50 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.
		Абзацом п'ятнадцятим частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» визначено, що суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1 Закону, підпунктах "а" (Закон N 1700-VІІ) і "в" пункту 2 (Закон N 1700-VІІ), пунктах 4 (Закон N 1700-VІІ) і 5 частини першої статті 3 Закону (Закон N 1700-VІІ), інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до Закону (Закон N 1700-VІІ). У свою чергу, відповідно до абзацу другого частини другої статті 45 Закону (Закон N 1700-VІІ) особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті (Закон N 1700-VІІ) порядку декларацію за минулий рік.
		Відповідно до пункту 4 Правил заповнення форми повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, затверджених рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції від 10 червня 2016 року N 3 (Форма N 3), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 року за N 961/29091, інформація, включена в повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування, повинна бути також відображена в декларації, яку такий суб'єкт декларування подає відповідно до Закону (Закон N 1700-VІІ).
		Враховуючи зазначене, особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування (інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до Закону (Закон N 1700-VІІ), є суб'єктами декларування, які згідно з положеннями частини другої статті 52 Закону (Закон N 1700-VІІ) у разі суттєвої зміни в їх майновому стані зобов'язані письмово повідомити про це Національне агентство.
		Тобто, якщо суб'єкт декларування припинив виконувати функції держави або місцевого самоврядування у серпні 2016 року, а декларацію особи, яка припинила відповідну діяльність, подав у лютому 2017 року, то обов'язок у такого суб'єкта декларування подавати повідомлення про суттєві зміни в майновому стані припинився після подання декларації особи, яка припинила виконувати функції держави або місцевого самоврядування.
		Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції №3 затверджено Форму повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 15.07.2016 р. за №961/29091, відповідно до якої під суттєвою зміною у майновому стані суб'єкта декларування розуміється отримання ним одноразового доходу або придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 01 січня, у якому подається повідомлення. Якщо вартість майна перевищує 50 мінімальних заробітних плат, але була сплачена частинами, то повідомлення про суттєві зміни в майновому стані подається після переходу права власності на таке майно. Дохід, який був нарахований, але не сплачений (не отриманий), не повідомляється. Повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування подається ним особисто шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Інформація, включена в повідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єкта декларування, повинна бути також відображена в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яку такий суб'єкт декларування подає відповідно до Закону України Про запобігання корупції.
		Пунктом 8 ч.1 ст.11 Закону "Про запобігання корупції визначено, що до повноважень Національного агентства належить, поміж іншого, здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
		Частиною 3 ст.12 цього ж Закону встановлено, що у разі виявлення ознак адміністративного правопорушення, повязаного з корупцією, уповноважені особи Національного агентства складають протокол про таке правопорушення, який направляється до суду згідно з рішенням Національного агентства. У разі виявлення ознак іншого корупційного або повязаного з корупцією правопорушення, Національне агентство затверджує обґрунтований висновок та надсилає його іншим спеціально уповноваженим субєктам у сфері протидії корупції. Висновок Національного агентства є обовязковим для розгляду, про результати якого воно повідомляється не пізніше пяти днів після отримання повідомлення про вчинене правопорушення.
		Ст. 48 Закону України «Про запобігання корупції» передбачено, що Національне агентство проводить щодо декларацій, поданих субєктами декларування, такі види контролю: 1) щодо своєчасності подання; 2) щодо правильності та повноти заповнення; 3) логічний та арифметичний контроль. Національне агентство проводить повну перевірку декларацій відповідно до цього Закону. Порядок проведення передбачених цієї статтею видів контролю, а також повної перевірки декларації визначається Національним агентством.
		Пунктом 1 Розділу 1 Порядку проведення контролю та повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» (далі Порядку), затвердженого рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 56 від 10.02.2017 року, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 лютого 2017 р за № 201/30069 встановлено, що цей Порядок визначає механізм проведення НАЗК контролю та повної перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування , відповідно до статей 48 та 50 Закону України «Про запобігання корупції».
		Згідно З пунктами 2 - 5 розділу II Порядку, НАЗК здійснює контроль щодо своєчасності подання декларацій. У разі отримання інформації (повідомлень), передбаченої у підпунктах 1, 2 пункту 2 цього розділу, НАЗК перевіряє факт неподання або несвоєчасного подання декларації суб'єктом декларування. У випадку встановлення факту неподання декларації НАЗК письмово повідомляє про це суб'єкта декларування та спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції у визначеному НАЗК порядку.
		З матеріалів справи вбачається, що перевірка стосовно ОСОБА_1 проводилась співробітниками Департаменту захисту економіки Національної поліції України, які робили запити, відібрали пояснення, витребували письмові докази, а також склали протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1
		Проте додані до протоколу матеріали не містять відомостей про проведення НАЗК відповідної перевірки стосовно ОСОБА_1, а також повідомлення НАЗК про результати такої перевірки Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
		Таким чином, Департамент захисту економіки Національної поліції України, не відноситься до суб'єктів, які наділені правом проведення самостійної перевірки як декларацій, так і повідомлень про суттєві зміни у майновому стані суб'єктів декларування.
		Такими повноваженнями наділені виключно працівники структурного підрозділу апарату НАЗК, діяльність яких пов'язана зі здійсненням такої функції.
		Відповідно до п. 1 та п. 4 Загальних положень Положення про Департамент захисту економіки Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 07.11.2015 р. N 81 покладення на Департамент обов'язків, що не належать або виходять за межі його компетенції, не допускається.
		Отже посадові особи Департаменту захисту економіки Національної поліції України відповідно до п.4 розділу II Порядку, вправі, виключно, у випадку встановлення факту неподання декларації, або неповідомлення про суттєві зміни у майновому стані суб'єктом декларування, після отримання письмового повідомлення із НАЗК, як спеціального уповноваженого суб'єкту у сфері протидії корупції, на підставі отриманих матеріалів скласти протокол про адміністративне правопорушення. 
		Усі дії по проведенню перевірки, у тому числі після встановлення, що суб'єкт декларування несвоєчасно подав декларацію, чи не повідомив про суттєві зміни в майновому стані, уповноважені здійснювати виключно посадові особи НАЗК, у тому числі і вирішувати питання щодо притягнення особи до відповідальності.
		Аналізуючи вищевказані норми та обставини справи, суд приходить до висновку, що всі дії щодо збирання доказів у даній справі проведені не уповноваженим на ці дії органом, що дає підстави визнати недопустимими всі додані до протоколу докази,оскільки були зібрані без повідомлення НАЗК про проведення перевірки та повідомлення про результати такої перевірки.
		За змістом ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку.
		Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість.
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. 
		До того ж склад правопорушення за ч.2 ст. 172-6 КУпАП є формальним, оскільки обовязковим елементом обєктивної сторони є умисна дія-умисне неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення повинен довести в діях особи умисел на неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про суттєві зміни у майновому стані. Субєктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, вчинення цього діяння через необережність виключає притягнення особи до адміністративної відповідальності. Згідно Преамбули до ЗУ «Про запобігання корупції» цей Закон визначає правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень. За таких умов, з аналізу системного звязку Преамбули до цього Закону із приписами ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, наявність умислу є обовязковою складовою цього виду адміністративного правопорушення. Докази на наявність умислу в справі відсутні, а враховуючи дату складання протоколу -19.04.2018 року - після внесення суддею достовірних даних майнового стану з урахуванням змін в декларацію за 2016 рік взагалі втрачає будь які ознаки обєктивної сторони за даним адміністративним правопорушенням.
		Згідно ст.. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до ст.. 9 Конституції України та ст.. 17 ЗУ «Про міжнародні договори» від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обовязковість яких дана ВРЮ є частиною національного законодавства України. Передбачено також, що коли міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору. 
		Згідно ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, від 04.11.1950 року, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. У справі «Кадубец проти Словаччини» представник держави-відповідача наполягав на тому , що в справі йдеться про адміністративний проступок, а не про кримінальне обвинувачення, і отже ст.. 6 не може бути застосована. Однак Європейський Суд з прав людини не погодився з аргументом відповідача, хоча і визнав, що внутрішнє право країни не вважає кримінальним діяння, за вчинення якого був покараний заявник, але ця обставина, на думку Суду, не має великого значення, так само як і те, який орган розглядав справу. Таким чином, зазначена міжнародна норма гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.
		Ст.280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобовязаний зясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що помякшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також зясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
		Слід зазначити, що системний аналіз вжитого в абз.1 ч.2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» формулювання «припиняє діяльність» дає підстави констатувати, що термін «припинення» за загальним правилом (ст. 36 Кодексу законів про працю України) співвідноситься із терміном «звільнення» як ціле і частина, охоплюючи останнє. Це саме випливає з аналізу норм інших спеціальних нормативно-правових актів, зокрема з положень ЗУ «Про державну службу» (ст.. 83), закону України «про статус народного депутату України (ст.. 4) тощо, де зазначена термінологія підміняється одна одною. Разом с тим із цього правила є винятки. Так, Закон України від 02 червня 2016 року «Про судоустрій і статус суддів» розрізняє термін «звільнення (ст.. 112-118) та «припинення» (ст..119-125), а отже, розмежовує їх, передбачаючи різні підстави для настання таких юридичних фактів. Наведені положення цього Закону повністю кореспондують зі ст..126 Конституції України, яка також розмежовує ці поняття. Так, у ч. 7 ст. 126 Конституції України, ст.. 119 Закону № 1402 зазначено, що повноваження судді припиняються виключно в разі: 1)досягнення суддею 65 років; 2) припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім аюо оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину. Цей перелік є вичерпним. Крім того, слід зауважити, що виключною підставою для припинення трудових відносин судді з відповідним судом, згідно зі ст.. 125 Закону № 1402,(визначення до протоколу-«колишня суддя Василівського районного суду Запорізької області») є саме припинення повноважень судді (ст..119-125). Звільнення ж судді з підстав, визначених ч.6 ст. 126 Конституції України, ст.. 112 Закону № 1402, не є підставою для припинення трудових відносин в аспекті зазначених вище норм Конституції України та спеціального закону. Тобто, беручи до уваги положення ст.. 7 КУпАП, згідно з якою «застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом», тобто яка передбачає чітке виконання передбачених законом норм, а отже, забороняє притягнення особи до адміністративної відповідальності за аналогією, тобто унеможливлює застосування по аналогії норм, що закріплюють склад правопорушень. 
		З огляду на вищевикладене та у відповідності до Листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 року судді, які звільняються з підстав, визначених ч.6 ст. 126 КУ, не можуть бути субєктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 172-6 КУпАП у тому числі і неповідомлення про суттєві зміни в майновому стані (ч.2 ст. 172-6 КУпАП).
		Стаття 251 КУпАП визначає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, а також іншими документами.
		Згідно зі ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
		Таким чином, з урахуванням вище викладеного, суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч.2 ст. 172-6 КУпАП.
		Суду слід зауважити, що в протоколі зазначено дату вчинення адміністративного правопорушення -20.11.2016 року. Враховуючи подання ОСОБА_1 декларації за 2016 рік 
		22.02.2017 року, суд вважає датою виявлення правопорушення саме день опублікування декларації на офіційному сайті НАЗК, тобто у передбаченому законом спеціально для контролювання майнового стану субєктів, відкритому джерелі, належному до того ж антикорупційному правоохоронному органу, а не день складання протоколу -19.04.2018 року. Отже днем закінчення передбаченого ч. 3 ст. 38 КУпАП строку накладення адміністративного стягнення слід вважати дату- 22.05.2017 року.
		Враховуючи відсутність доказів вини та умислу, відсутність субєктності ОСОБА_1, суд вважає недоцільним при розгляді даної адміністративної справи застосовувати строки притягнення до адміністративної відповідальності.
		Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю, у звязку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Керуючись ст.ст.7, 9, 247, 279, 280, 281, 283- 285 КУпАП, суд, 
		                                                П О С Т А Н О В И В:
		Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП, закрити у звязку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
		Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів через Михайлівський районний суд Запорізької області.
		Суддя Михайлівського районного суду
		Запорізької області                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...