Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/7297/15 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 18.05.2018. Зареєстровано: 22.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2018.
Дата набрання законної сили: 12.03.2019
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		м. Київ
		16 травня 2018 року                                          № 826/7297/15
		               Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів: Кармазіна О.А., Катющенка В.П., при секретарі судового засідання Новик В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовомОСОБА_1  до   треті особиКабінету Міністрів України (відповідач-1) Державної служби України з надзвичайних ситуацій (відповідач-2)  заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Аверянов Олег Вячеславович, Міністерство внутрішніх справ України,  заступник голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Білошицький Руслан Миколайовичпро скасування розпорядження, поновлення на посаді та стягнення заробітної плати, - 
		за участю:
		позивача - ОСОБА_1, 
		представника позивача - ОСОБА_5,
		представника відповідача-1 - Пуленець А.С.,
		представника відповідача-2 - Капелюшна О.Б.,
		представника третьої особи-2 (МВС) - Какоркіна З.М.,
		В С Т А Н О В И В:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1, позивач) з позовом до Кабінету Міністрів України (далі також - відповідач-1), в якому, з урахуванням доповнень до позовної заяви від 06.10.2015, просив: 
		- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України №242 - р від 25.03.2015 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій»;
		- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 25.03.2015;
		- стягнути з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.03.2015;
		- визнати недійсним запис про зарахування у розпорядження голови ДСНС, зроблений в послужному списку за №К-154123 ОСОБА_1.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем допущено порушення при звільненні ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, а саме: висновок про порушення позивачем Присяги державного службовця, який став підставою для його звільнення, є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, оскільки порушення Присяги позивачем не допущено, так як позивач не приймав присяги державного службовця; службове розслідування, яке б могло встановити факт того чи іншого порушення відповідачем не проводилося, а акт, який встановлював би факт такого порушення, не складався. 
		Позивач переконаний, що відповідач не має жодних доказів того, що до позивача застосовувались будь-які заходи дисциплінарного чи громадського стягнення в період його перебування на посаді заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій. 
		Єдиною підставою для прийняття Кабінетом Міністрів України спірного розпорядження № 242 - р від 25.03.2015 став арешт ОСОБА_1 на підставі відкритого кримінального провадження №12015000000000159 від 23.03.2015. Між тим, 27.05.2015 Печерським районним судом м. Києва було ухвалено про повернення Головному слідчому управлінню МВС України клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою як необґрунтованого доказами підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. 
		Також будь-яке рішення суду (вироку) за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №12015000000000159 по суті станом на день звернення із цим позовом відсутнє. 
		Крім того, на думку позивача, відбулося порушення порядку звільнення позивача з посади, а саме: не дотримано Порядок розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №298, та ч. 2 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», оскільки: не дотриманий порядок щодо внесення керівником центрального органу виконавчої влади на розгляд міністра пропозиції про звільнення з посади позивача. 
		Додатково на обґрунтування протиправності оскаржуваного розпорядження позивач вказує на порушення відповідачем вимог Кодексу цивільного захисту України, оскільки не вирішено питання про звільнення позивача із Збройних сил України.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2015 відкрито провадження у справі №826/7297/15 (головуючий суддя Аблов Є.В.), закінчено підготовче провадження та дану справу призначено до судового розгляду у складі колегії суддів.
		Під час розгляду справи, суд у судових засіданнях 22.07.2015, 19.08.2015, 08.10.2015 та 06.10.2016 залучив до участі у справі в якості: третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Аверянова Олега Вячеславовича (далі також - третя особа-1); співвідповідача - Державну службу України з надзвичайних ситуацій (далі також - ДСНС України, відповідач-2);  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Міністерства внутрішніх справ України (далі також - третя особа-2);  третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - заступника голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Білошицького Руслана Миколайовича (далі також - третя особа-3).
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.10.2017 дана справа прийнята до провадження суддею Скочок Т.О. та призначена до судового розгляду у складі колегії суддів. 
		У судових засіданнях позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги повністю, а представники відповідачів заперечували проти позову з підстав та мотивів, що наведені у тексті їх заперечень. 
		Свої заперечення відповідач-1 мотивував тим, що листом Міністерства внутрішніх справ України від 25.03.2015 року №13545/Ав внесено на розгляд Прем'єр-міністра України пропозицію про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови ДСНС України за порушення Присяги державного службовця України. 
		В цей же день, 25.03.2015 року Прем'єр-міністром України внесено на розгляд Кабінету Міністрів України подання за №12613/0/1-15 про звільнення позивача відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади», на підставі якого на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято оскаржуване Розпорядження, яке, як стверджує представник відповідача-1, видано послідовно та з дотриманням передбаченої законодавством процедури.
		Щодо обставин, які стали підставою для звільнення позивача за порушення Присяги державного службовця, викладених у оскаржуваному Розпорядженні, то відповідач-1 зазначив, що ним дано правильну юридичну кваліфікацію, оскільки, звільнення за порушення Присяги може мати місце тоді, коли державний службовець скоїв проступок, який підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження               державного органу. 
		Так, відносно позивача порушено кримінальне провадження № 12015000000000159 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України («Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинені в особливо великих розмірах або організованою групою») та на час прийняття оскаржуваних рішень тривало досудове слідство. 
		Інкриміноване позивачу діяння, на думку відповідача-1, безсумнівно, шкодить інтересам державної служби, підриває репутацію державного органу, в якому він обіймав керівну посаду, та довіру до позивача як до державного службовця та носія влади, а тому його подальше перебування на державній службі на посаді заступника Голови ДСНС України є неможливим, що є законною підставою для звільнення за порушення Присяги державного службовця.
		Відповідач-1 вважає, що доводи позивача про те, що він прийняв та підписав текст Присяги працівника органів внутрішніх справ, не доводять, що він не є державним службовцем та не міг бути звільнений на підставі п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», оскільки у відповідності до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про міліцію» особовий склад міліції складається з працівників, які проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. Окрім того, текст Присяги має уніфікований характер і розповсюджується на усі правовідносини, де однією зі сторін є державний службовець.
		Крім того, відповідач-1 зазначив про необґрунтованість посилань позивача на факт не проведення службового розслідування, як одну з підстав для скасування Розпорядження, оскільки ст. 11 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державні службовці мають право, зокрема, вимагати службового розслідування з метою зняття безпідставних, на думку службовця, звинувачень або підозри. Однак, позивач таким правом не скористався та не вимагав проведення службового розслідування відносно нього. 
		При цьому, питання щодо прийняття рішення про проведення службового розслідування є дискреційними повноваженнями суб'єкта владних повноважень, оскільки словосполучення у п. 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950 «.. може бути проведено службове розслідування…» дає підстави вважати, що проведення службового розслідування є правом, а не обов'язком керівника органу державної влади. На підставі наведених доводів представник відповідача-1 просить у задоволенні позову відмовити.
		Відповідач-2 в тексті своїх письмових заперечень проти позову підтримав позицію відповідача-1 та, зокрема, зазначив наступне. 
		За змістом норм ст. 113 Конституції України, ч. 1 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та п. 4 ч. 7 ст. 21 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України уповноважений призначати та звільняти керівників центральних органів виконавчої влади, їх перших заступників та заступників за поданням Прем'єр-міністра України. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2014 №120 «Питання спрямування та координації діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій» Кабінет Міністрів України постановив, що діяльність Державної служби України з надзвичайних ситуацій спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ. Згідно із ст. 117 Конституції України та ч. 1 ст. 49 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження. Частиною 3 вказаної статті, а також положеннями п. 2 § 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950, встановлено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та кадрових питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України. 
		З урахуванням наведеного відповідач-2 вважає, що оскаржуване Розпорядження прийняте відповідачем-1 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. 
		При цьому, відповідач-2 стверджує, що Розпорядження №242 - р від 25.03.2015 видано з дотриманням визначеної пп. 4 п. 2, пп. 2 п. 7 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення  на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №298. 
		Крім того, в обґрунтування правомірності оспорюваного Розпорядження відповідач-2 посилається також на норму абз. 3 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» та на обставину звільнення згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №241-р з посади Голови ДСНС України ОСОБА_11 - керівника позивача.
		В своїх письмових додаткових запереченнях відповідач-2 зазначив про те, що на виконання Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №242-р наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 25.03.2015 року № 165 «Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України» генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 було звільнено з посади заступника Голови ДСНС України та зараховано у розпорядження Голови ДСНС України. 
		При цьому, відповідно до п. 15 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №298, на підставі акта Президента України або Кабінету Міністрів України щодо призначення на посаду чи звільнення з посади особи в установленому порядку відповідним органом або підприємством у триденний строк видається наказ (розпорядження) за місцем її роботи, в якому зазначається дата початку роботи на відповідній посаді або припинення роботи.
		Отже, оголошення оскаржуваного Розпорядження наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 25.03.2015 № 164 відбулося відповідно до норм законодавства. При цьому, за змістом Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, позивач вважається таким, що звільнений з посади, а не зі служби цивільного захисту, та продовжує проходити службу і отримувати грошове забезпечення. У  разі необхідності позивача може бути направлено для подальшого проходження служби в ті місця, де це викликано інтересами служби. Таким чином, на думку відповідача-2, права позивача жодним чином не порушені. 
		Щодо позовних вимог про визнання недійсним запису про зарахування у розпорядження голови ДСНС, зроблений в послужному списку позивача, відповідач-2 пояснив, що такий запис був вчинений на підставі наказу ДСНС України від 25.03.2015 №164 та відповідно до Правил оформлення і ведення особових справ осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженого наказом ДСНС України від 18.10.2013 №656.
		Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.03.2015 року, то відповідач-2 вказав про їх необґрунтованість з тих мотивів, що до правовідносин щодо розрахунку, нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу, які проходять службу в органах і підрозділах цивільного захисту ДСНС України, застосовуються норми спеціального законодавства, не трудового (Кодексу законів про працю, Порядку №100), а саме - Кодексу цивільного захисту України, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593, Постанови Кабінету Міністрів України від  07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 10.06.2008 №447. Відповідач-2 також пояснив, що з 26.03.2015 по 31.03.2015 ОСОБА_1 було виплачено грошове забезпечення, але відповідно до перерахунку за позивачем обліковується дебіторська заборгованість в сумі 1394,93 грн. Починаючи з 01.04.2015 по теперешній час ОСОБА_1 грошове забезпечення не нараховується та не виплачується на підставі п. 12.1 Інструкції №447.
		Окрім того, у своїх письмових додаткових поясненнях відповідач-2 посилався на обставину досягнення ОСОБА_1 граничного віку перебування на службі цивільного захисту для осіб вищого начальницького складу (60 років), як на одну з підстав для відмови в позові. 
		З урахуванням наведених обґрунтувань представник відповідача-2 просив відмовити у задоволені позовних вимог позивача.
		Треті особи свої письмові пояснення щодо позову/заперечень до суду не подали, а в судовому засіданні представник третьої особи-2 підтримав позицію відповідачів та просив в задоволенні позову відмовити. Треті особи (заступники Голови ДСНС України) у судове засідання 16.05.2018 не з'явилися та явку своїх уповноважених представників не забезпечили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
		Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
		Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №602-р, яке оголошено наказом ДСНС України від 25.06.2014 №320, ОСОБА_1 призначено заступником Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Цим самим наказом ДСНС України від 25.06.2014 №320 генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 було звільнено з попередньої посади директора Департаменту організації заходів цивільного захисту апарату ДСНС України.
		Листом Міністерства внутрішніх справ України від 25.03.2015 № 13545/Ав внесено на розгляд Прем'єр-міністра України Яценюка А.П. пропозицію про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови ДСНС України за п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу» - порушення Присяги державного службовця.
		25.03.2015 Прем'єр-міністром України Яценюком А.П. внесено на розгляд Кабінету Міністрів України подання за № 12613/0/1-15 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови ДСНС України відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади».
		25.03.2015 на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято Розпорядження №242-р, яким позивача звільнено з посади заступника Голови ДСНС України за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»).
		Наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 25.03.2015 №165 оголошено Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 №242-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій» та генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_1, відповідно до пунктів 79, 80 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, зараховано у розпорядження Голови ДСНС України.
		Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частиною 2 ст. 38 Конституції України громадянам гарантовано рівне право доступу до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування.
		Згідно з ч. 1 ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		Частиною 6 зазначеної статті Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Однією із правових гарантій захисту громадян від незаконного звільнення з роботи є встановлений законами України вичерпний перелік підстав для звільнення працівника.
		Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній станом з 15.12.2017) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
		За визначенням наведеним в п. 17 ч. 1 ст. 4 цього Кодексу, публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
		Відповідно до абз. 1 п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16.01.2013 року № 20/2013, Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).
		Згідно з ч. 3 ст. 19 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI (у редакції, чинній станом момент виникнення спірних правовідносин) керівник центрального органу виконавчої влади та його заступники є державними службовцями.
		Регулювання трудових правовідносин у процесі проходження служби, порядок застосування дисциплінарних стягнень та процедура звільнення державних службовців у межах спірних правовідносин регулюється Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України) як загальним законом, та Законом України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон), як спеціальним законом.
		Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).
		Згідно зі ст. 1 КЗпП України Кодекс законів про працю регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		Статтею 3 КЗпП України передбачено, що законодавством про працю, яке відповідно до статті 4 КЗпП України складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього, регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
		Таким чином, правовідносини у сфері державної служби регулюються Законом України «Про державну службу», який є спеціальним актом вищої юридичної сили в системі законодавства про державну службу та визначає особливості правового регулювання у цій сфері, а тому його положенням у процесі правозастосування надається перевага над положеннями Кодексу законів про працю України. При цьому, положення Кодексу законів про працю України застосовується лише у випадку не урегульованості або неповної урегульованості трудових правовідносин осіб, які мають статус державного службовця.
		Працездатним громадянам, які постійно проживають на території України гарантовано правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (ст. 51 КЗпП України).
		Разом з тим, преамбулою Закону України «Про державну службу» від 16.12.993             №3723-XII  (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі також - Закон №3723-XII) визначено, що цей Закон регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
		Відповідно до статті 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
		Як свідчать наявні у справі матеріали, позивача Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №602-р, яке оголошено наказом ДСНС України від 25.06.2014 №320,               призначено заступником Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
		Абзацом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі також - Закон №3166-VI) встановлено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.
		Центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством (ст. 16 цього Закону).
		Керівник центрального органу виконавчої влади може мати не більше двох заступників, які призначаються на посади та звільняються з посад Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України (абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону №3166-VI).
		У разі звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, в тому числі центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом, перші заступники та заступники відповідного керівника центрального органу виконавчої влади звільняються з посад Кабінетом Міністрів України (абз. 3 ч. 1 ст. 19 Закону №3166-VI).
		Пропозиції Прем'єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади (абз. 1 ч. 2 ст. 19 Закону №3166-VI).
		При цьому, у силу припису абз. 2 ч. 2 цієї ж статті Закону №3166-VI керівник центрального органу виконавчої влади вносить на розгляд міністра пропозиції щодо призначення для призначення на посаду та звільнення з посади та звільнення з посад своїх заступників.
		Відповідно до положень Схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2014 №120 «Питання спрямування та координації діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій», ДСНС України є центральним органом виконавчої влади, керівник якого не входить до складу Кабінету Міністрів України. Діяльність ДСНС України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.
		Згідно зі ст. 117 Конституції України та ч. 1 ст. 50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27.02.2014 №794-VII  (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон №794-VII), Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.
		Частиною 3 цієї статті, а також положеннями п. 2 парагр. 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 №950, (із змінами і доповненнями) встановлено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та кадрових питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.
		Проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку (п. 4 парагр. 32 цього ж Регламенту).
		Відповідно до пп. 4 п. 2 Порядку розгляду питань, пов'язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №298, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок), керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник, керівник центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра України.
		Подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади або погодження призначення на посаду (звільнення з посади) вноситься Прем'єр-міністром України Кабінетові Міністрів України - стосовно керівника центрального органу виконавчої влади, що не входить до складу Кабінету Міністрів України, його першого заступника та заступника, керівника центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його першого заступника та заступника, першого заступника та заступника міністра, заступника міністра - керівника апарату міністерства, першого заступника та заступників Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна і Голови Держкомтелерадіо (пп. 2 п. 7 Порядку).
		Пропозиції Прем'єр-міністрові України щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади, його першого заступника та заступника вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність такого органу (абз. 3 пп. 2 п. 7 Порядку).
		З вищевикладеного можна дійти висновку, що Прем'єр-міністром України розглядається пропозиція щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади міністра, який спрямовує та координує діяльність такого органу і за результатами розгляду має бути прийнято рішення про внесення подання на розгляд Кабінету Міністрів України про призначення або звільнення або відхилено пропозицію міністра.
		Поряд з цим, абз. 4 пп. 2 п. 7 Порядку, який кореспондується з абз. 2 ч. 2 ст. 19 Закону №3166-VI, передбачено, що пропозиції міністрові щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади першого заступника та заступника керівника центрального органу виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується через міністра, вносить керівник такого органу.
		Тобто, пропозиції міністрові щодо кандидатур для звільнення з посади першого заступника та заступника керівника центрального органу виконавчої влади має надати керівник такого центрального органу виконавчої влади.
		Згідно наданої позивачем роздруківки тексту розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.215 №243-р з Урядового порталу (єдиний веб-портал органів виконавчої влади України), 25.03.2015 відповідно до вказаного Розпорядження, Шкіряка Зоряна Несторовича було призначено виконуючим обов'язки Голови ДСНС України до призначення у встановленому порядку Голови цієї Служби.
		Поряд з цим, судом встановлено, що Міністерством внутрішніх справ України за підписом міністра  відповідно до п. 10 постанови Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №298 «Деякі питання, пов'язані з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України» внесено пропозицію (подання) від 25.03.2015 №13545/Ав про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яке зареєстровано о 19:14 Департаментом документообігу та контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України 25.03.2015 року за №13252/0/1-15. До даної пропозиції долучено  додаток на 1 аркуші в 1 примірнику (тільки адресату).
		Відповідно до абз. 1 - 2 п. 10 Порядку у передбачених законодавством випадках посадова особа, яка вносить подання про призначення на посаду осіб, зазначених у пункті 1 цього Порядку, може звертатися з пропозицією щодо звільнення з посади таких осіб.
		У пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.
		Як вбачається з тексту пропозиції про звільнення ОСОБА_1 з посади, вона не містить обґрунтувань та/або посилань на конкретні підстави для прийняття рішення про звільнення позивача з посади, обґрунтування причин неможливості перебування на займаній посаді, окрім посилання на п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу». Крім того, в якості додатка до цієї пропозиції відповідачем-1 наданий проект розпорядження про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з візою Авакова А.Б.
		Натомість в якості подання Прем'єр-міністра України Кабінетові Міністрів України в розумінні пп. 2 п. 7 Порядку про звільнення позивача з посади, надано «витяг» від 25.03.2015 №12613/0/1-15, за змістом якого: «відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону України «Про центральні органі виконавчої влади» та за пропозицією Міністра внесено подання про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій». 
		В тексті оскаржуваного Розпорядження від 25.03.2015 №242-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій», таку підставу вказано, а саме: «за порушення Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»).
		Тобто, в текстах пропозиції Міністра внутрішніх справ та подання Прем'єр-міністра України, поданого Кабінету Міністрів України, відсутні посилання на жодні матеріали (в тому числі матеріали службового розслідування відносно ОСОБА_1), які дали підстави для висновку про порушення Присяги державного службовця.
		При цьому, зі змісту наданого відповідачем-1 витягу з протоколу №37 засідання Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 вбачається, що питання про підтримання пропозиції Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. про звільнення ОСОБА_11 з посади Голови ДСНС України та ОСОБА_1 - з посади заступника Голови ДСНС України, а також про призначення Шкіряка З.Н. виконуючим обов'язки Голови ДСНС України відбувалося в один день 25.03.2015 (з урахуванням того, що як було встановлено вище судом, саме подання Міністерства внутрішніх справ України від 25.03.2015 №13545/Ав було зареєстровано в Департаменті документообігу та контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України о 19 год. 14 хв. 25.03.2015, реєстр. №13252/0/1-15), з наданням доручення про оформлення Міністерством разом із Секретаріатом Кабінету Міністрів України відповідних актів Уряду, - тобто, відбувалося фактично одночасно та не за наслідками звільнення керівника ДСНС України ОСОБА_11 При цьому, стенограма самого засідання Кабінету Міністрів України відповідачем-1 до суду надана не була з посиланням на характер її конфіденційності. 
		Між тим, за приписами ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване Розпорядження прийнято без дотримання вимог діючого законодавства, яким визначається порядок прийняття таких рішень Кабінетом Міністрів України.
		Надаючи правову оцінку твердженню відповідачів про дискреційні повноваження органу у випадку проведення службового розслідування та відсутність підстав для проведення службового розслідування перед звільненням позивача з посади за п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», суд зазначає наступне.
		Пунктом 6 ч. 1 ст. 30 Закону №3723-XII встановлено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі: відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.
		При цьому, суд звертає увагу на те, що звільненню зі служби за порушення Присяги державного службовця має передувати встановлення обставин, які слугували підставою для висновку щодо порушення Присяги державного службовця і, як наслідок, звільнення у зв'язку з таким порушенням.
		Так, припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності повинен бути не меншим, ніж під час звільнення з відповідного органу за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.
		Передумовою такого звільнення є ретельне службове розслідування. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення може бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності й не можуть застосовуватися як альтернативні. Звільнення за порушення присяги може мати місце лише тоді, коли державний службовець скоїв проступок проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок, не може бути звільнений за порушення Присяги, якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.
		Аналогічний висновок щодо правильного застосування норм матеріального права міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 21 травня, 4 червня, 17 вересня, 8, 22 жовтня, 03 грудня 2013 року, 21 січня та 22 квітня 2014 року (№№21-403а12, 21-167а13, 21-231а13, 21-262а13, № 21-375а12, № 21-379а13, № 21-479а13, № 21-90а14             відповідно).
		Тобто, факт порушення позивачем Присяги державного службовця мав би бути встановлений лише за результатами проведеного службового розслідування, призначеного і проведеного стосовно нього, оскільки іншого порядку для встановлення органом фактичних обставин порушення особою Присяги законодавцем не встановлено.
		Пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.06.2000 №950, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок №950) встановлено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:
		у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об'єднанню громадян;
		у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;
		на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;
		з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», за поданням спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.
		Рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем'єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа (п. 2 Порядку №950).
		Абзацами 1 - 2 п. 4 Порядку №950 передбачено, що службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.
		Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, якщо інше не передбачено Конституцією.
		На підставі текстів заперечення відповідача-1 проти позову, а також заявлених представниками відповідачів клопотань від 10.02.2016 та 17.06.2017 про зупинення провадження у справі, які були вирішенні судом раніше під час розгляду даної справи, судом встановлено, що підставою для висновку про допущення позивачем порушення Присяги державного службовця стали обставини порушення 23.03.2015 кримінального провадження №1201500000000159 за ознаками злочину, передбаченого ч. 5 ст. 191 Кримінального кодексу України. На підтвердження чого відповідачем-2 до суду надана копія ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 03.12.2015 у справі №761/32311/15-к (провадження №1-кп/761/1311/2015), з змісту якої вбачається, що на розгляді цього районного суду перебувають обвинувальний акт з реєстром матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні №1201500000000159 (внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.03.2015) відносно ОСОБА_11, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 154, ч. 4 ст. 368, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, та ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 368, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України. Розгляд такого обвинувального акта призначений на 14.12.2015, та прийнято рішення про продовження запобіжних заходів у вигляді застави відносно обвинувачених.
		Жодних доказів наявності вироку за результатами розгляду матеріалів кримінального провадження №1201500000000159 відносно позивача учасники справи під час розгляду справи суду не надали.
		Разом з тим, судом враховується, що служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період. Порядок проходження громадянами України служби цивільного захисту визначається цим Кодексом та положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, що затверджується Кабінетом Міністрів України. На рядовий і начальницький склад служби цивільного захисту поширюється дія Дисциплінарного статуту, затвердженого законом (ч. 1 - 3 ст. 101 Кодексу цивільного захисту України).
		Відповідно до п. 68 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05.03.2009 №1068-VI (із змінами і доповненнями) на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв'язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.
		На осіб начальницького складу за порушення службової дисципліни, крім зазначених у пункті 68 цього Статуту, можуть накладатися дисциплінарні стягнення у вигляді: 1) звільнення з посади; 2) пониження у спеціальному званні на один ступінь (пункт 69 Дисциплінарного статуту).
		Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг, та/або пов'язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом (абз. 2 ч. 2 ст. 851              Дисциплінарного статуту).
		З матеріалів справи судом встановлено та не заперечувалось учасниками справи, що службове розслідування щодо ОСОБА_1 не призначалось та не проводилось, обставини щодо порушення ним Присяги державного службовця були встановлені на підставі пропозиції Міністра внутрішніх справ України на засіданні Кабінету Міністрів України.
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з п. 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
		Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
		Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.
		Враховуючи, що законодавцем чітко закріплено повноваження органу щодо встановлення обставин для прийняття рішення шляхом проведення службового розслідування та іншого порядку не передбачено, тому, суд дійшов висновку, що твердження відповідачів з приводу того, що призначення перевірки є правом органу, є хибним і не відповідає вимогам діючого законодавства.
		Щодо твердження позивача, що ним не приймалась присяга державного службовця, а тому його, як наслідок, не може бути звільнено за нормою п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу», суд зазначає про наступне.
		За змістом ст. 7 Кодексу законів про працю України особливості регулювання праці деяких категорій осіб, підстави для припинення трудового договору таких працівників за певних умов встановлюються законодавством.
		Частиною 3 ст. 19 Закону України «Про центральні орган виконавчої влади» встановлено, що керівник центрального органу виконавчої влади та його заступники є державними службовцями.
		Відповідно до ст. 1 Закону №3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
		За таких обставин, правовий статус позивача, його права та обв'язки визначають норми спеціальних нормативно-правових актів, якими є Закони України «Про державну службу», «Про центральні органні виконавчої влади», Кодекс цивільного захисту України, Дисциплінарний статут служби цивільного захисту, затверджений Законом України від 05.03.2009 №1068-VI (із змінами і доповненнями), Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593.
		Відповідно до положень ст. 5 Закону №3723-XII державний службовець повинен, серед іншого, не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця. За змістом ст. 10 цього Закону основними обов'язками державних службовців, зокрема, є додержання Конституції України та інших актів законодавства України.
		Статтею 30 Закону №3723-XII передбачено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону (п. 6 ч. 1 цієї статті Закону).
		Відповідно до ст. 17 Закону №3723-XII громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки».                                                         
		Державний службовець підписує текст Присяги, який зберігається за місцем роботи. Про прийняття Присяги робиться запис у трудовій книжці.
		Відповідно до наданої позивачем копії Присяги працівника органів внутрішніх справ,  текст якої затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року №382, суд встановив, що позивачем 14.01.1992 складено Присягу працівника органів внутрішніх справ України такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров'я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону».
		Під час розгляду справи представники відповідачів автентичність та достовірність цього документу не спростували.
		25.03.2015 на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято Розпорядження №242-р, яким позивача звільнено з посади Голови ДСНС України за порушення саме Присяги державного службовця (п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про державну службу»).
		Проте, матеріали особової справи позивача, які надані відповідачем-2 до матеріалів справи, не містять на виконання ст. 17 Закону №3723-XII тексту Присяги, який має зберігатися за місцем роботи, оскільки позивачем Присягу державного службовця в розумінні Закону №3723-XII не було прийнято, що не заперечувалось представником відповідача-2 в судовому засіданні 09.09.2015. 
		Таким чином, враховуючим усе вищенаведене суд приходить до висновку про протиправність Розпорядження Кабінету Міністрів України №242 - р від 25.03.2015 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій» та, як наслідок, про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частинні вимог про визнання такого Розпорядження протиправним і скасування.
		Відповідно до ч. 1 ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		Нормами     Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду (ч. 3 ст. 245 зазначеного Кодексу).
		Враховуючи висновки суду про те, що позивача було протиправно звільнено з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, належним способом захисту його порушеного права суд вважає є його поновлення на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме - на посаді заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з наступного дня після звільнення, тобто з 26.03.2015.
		Надаючи оцінку посиланням позивача на те, що оскаржуване рішення винесено без необхідного вирішення питання щодо переводу ОСОБА_1 у запас, суд зазначає наступне.
		Питання проходження служби особами рядового і начальницького складу визначаються Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 №593 (далі також - Положення №593).
		Особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання (п. 3 Положення №593).
		Згідно з п. 79 Положення №593 особа рядового і начальницького складу для вирішення питання щодо подальшого проходження служби може бути звільнена із займаної посади із зарахуванням у розпорядження керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту.
		Особи рядового і начальницького складу, які зараховані у розпорядження, продовжують проходити службу цивільного захисту згідно з Положенням №593. Вони мають право на отримання грошового забезпечення, всіх видів відпусток, мають право піти на лікарняний тощо, а сам час перебування в розпорядженні зараховується до загального періоду проходження служби.
		Пунктом 62 Положення №593 встановлено, що призначення осіб рядового і начальницького складу на посади та переміщення їх по службі здійснюється з урахуванням їх ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи.
		Відповідно до п. 31 Положення №593 особи рядового і начальницького складу зобов'язані проходити службу цивільного захисту в тих органах і підрозділах цивільного захисту і в тих місцях, де це викликано інтересами служби.
		Судом встановлено, що Наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 25.03.2015 року №165 оголошено Розпорядження Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 242-р «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови               Державної служби України з надзвичайних ситуацій» та генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_1, відповідно до п. 79, 80 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу зараховано у розпорядження Голови ДСНС України.
		У зв'язку з наведеним, суд дійшов до висновку про помилковість твердження позивача щодо необхідності вирішення питання переводу у запас ОСОБА_1, оскільки відповідно до оскаржуваних рішень позивача звільнено з посади, а не зі служби цивільного захисту та відповідно до Наказу ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 25.03.2015 року № 165 його зараховано у розпорядження Голови ДСНС України.
		Проте слід зазначити, що згідно з Наказом ДСНС України (по особовому складу цивільного захисту) від 25.03.2015 року №165 ОСОБА_1 відповідно до п. 79, 80 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу зараховано у розпорядження Голови ДСНС України.
		Пунктом 79 Положення №593 (у чинній редакції) передбачено, що особа рядового і начальницького складу для вирішення питання щодо подальшого проходження служби може бути звільнена із займаної посади із зарахуванням у розпорядження керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту в разі:
		ліквідації (реорганізації) органу чи підрозділу цивільного захисту, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційно-штатних заходів, - до двох місяців;
		коли посада, на яку планується призначення особи начальницького складу, належить до номенклатури посад нижчої посадової особи - до двох місяців;
		застосування дисциплінарного стягнення про звільнення особи рядового і начальницького складу з посади, якщо неможливо відразу призначити її на нижчу посаду, - до двох місяців;
		поновлення за рішенням суду особи рядового чи начальницького складу, яка раніше займала цю посаду, - до двох місяців;
		закінчення строку контракту під час перебування особи рядового чи начальницького складу в щорічній основній відпустці або на лікуванні - до завершення щорічної основної відпустки або лікування, але не більше ніж шість місяців (крім випадків перебування осіб рядового і начальницького складу, які перебувають на лікуванні у зв'язку з одержанням ними травм, професійних захворювань та інших ушкоджень під час виконання службових обов'язків), за рішенням Голови ДСНС;
		виникнення обставин прямого підпорядкування близькій особі - до одного місяця;
		направлення випускників навчальних закладів цивільного захисту після закінчення навчання для подальшого проходження служби - до двох місяців;
		коли стосовно особи рядового і начальницького складу вжито запобіжних заходів у кримінальній справі у вигляді домашнього арешту або взяття під варту - до скасування чи зміни запобіжного заходу;
		коли відсутні відомості про особу рядового і начальницького складу понад один місяць, - до її повернення на службу або до дня набрання чинності рішенням суду про визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою.
		Однак в оскаржуваному наказі відсутні відомості, на якій підставі та на який термін позивач зараховується в розпорядження Голови ДСНС України, оскільки даною нормою чітко визначено термін, на який особу може бути зараховано в розпорядження               керівника.
		Стосовно посилань відповідача-2 на досягнення ОСОБА_1 станом на 28.08.2017 граничного віку (60 років) перебування на службі цивільного захисту, що перешкоджають поновленню його на посаді, суд зазначає наступне.
		Як вбачається з матеріалів особової справи, між Головою ДСНС України Болотських М.В. та генерал-майором служби цивільного захисту, директором Департаменту організації заходів цивільного захисту апарату ДСНС ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1,  був укладений контракт №56/13 про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту ДСНС України. Даний контракт набув чинності з 10.07.2016, та укладений до 28.08.2017. При цьому, за змістом п. 4 цього Контракту, не пізніш як за 2 місяці до закінчення строку дії контракту сторони зобов'язуються повідомити одна одну про намір укласти контракт на новий строк. Тобто, за змістом цього Контракту не виключається можливість укладення з позивачем контракту про проходження служби в органах і підрозділах цивільного захисту ДСНС України після досягнення ним 60-річного віку.
		Згідно пп. 3 п. 16 Положення №593 граничний вік перебування на службі цивільного захисту для осіб вищого начальницького складу встановлюється до 60 років.
		При цьому, п. 17 цього ж Положення передбачено, що особи рядового і начальницького складу, які мають високу професійну підготовку, досвід практичної роботи на займаній посаді, визнані придатними за станом здоров'я для проходження служби, на їх прохання можуть бути залишені за рішенням Голови ДСНС, керівника (начальника) органу чи підрозділу цивільного захисту на службі понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту до п'яти років.
		Також п. 18 Положення №593 передбачено, що особам рядового і начальницького складу за рішенням Голови ДСНС (керівника (начальника) органу чи підрозділу цивільного захисту) строк служби може бути продовжено повторно до п'яти років, а особам начальницького складу, які проходять службу в навчальних закладах та наукових установах цивільного захисту і мають науковий ступінь або вчене звання, - до десяти років у випадках, що визначаються МВС.
		Тобто, Положенням №593 передбачено можливість для осіб начальницького складу продовжити службу на займаній посаді понад граничний вік перебування на службі цивільного захисту до п'яти років та до десяти років.
		Наведені норми Положення не суперечать п. 7 ч. 1 ст. 83 чинного наразі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, за змістом якого державна служба припиняється у разі досягнення державним службовцем 65-річного віку, якщо інше не передбачено законом.
		Таким чином, з контексту наведених норм можна дійти висновку про те, що досягнення особою граничного віку перебування на службі цивільного захисту не є підставою для її автоматичного звільнення з посади та зі служби, не є перешкодою для поновлення особи на посаді до досягнення ним 65-річного віку.
		Відповідно до п. 185 Положення №593 звільнення осіб рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту здійснюється їх начальниками (керівниками), яким таке право надано відповідно до номенклатури посад, а осіб начальницького складу, які мають спеціальні звання від полковника служби цивільного захисту та вище, - виключно Головою ДСНС.
		За змістом п. 175 зазначеного Положення перед звільненням особи рядового і начальницького складу із служби цивільного захисту безпосередні та прямі керівники (начальники) проводять з нею не менше двох індивідуальних бесід. За наявності кількох підстав для звільнення особа рядового і начальницького складу обирає одну з них. Зміст проведеної бесіди відображається в аркуші бесіди, що підписується особою, яка проводила бесіду, особою, яка звільняється, а також особами, які були присутні під час бесіди. У разі відмови особи рядового і начальницького складу підписати аркуш бесіди складається акт про таку відмову, який підписується особою, яка проводила бесіду, та особами, які були присутні під час бесіди. Аркуші бесід долучаються до матеріалів звільнення та зберігаються в особовій справі.
		Відповідно до пп. 2 п. 176 Положення №593 контракт про проходження служби цивільного захисту припиняється (розривається), а особи рядового і начальницького склад) звільняються із служби цивільного захисту за віком у разі досягнення граничного перебування на службі, про що особи рядового і начальницького складу попереджаються за два тижні.
		Як стверджує позивач, в тексті своїх додаткових пояснень від 10.05.2018 та визнає відповідач-2, наразі ОСОБА_1 не звільнений зі служби цивільного захисту. Позивач вказує на те, що індивідуальні бесіди з ним щодо такого звільнення відповідачем не здійснювалися та попередження про звільнення зі служби - не направлялось. При цьому, відповідачем-2 до матеріалів справи надана копія листа від 12.04.2018 №28-1/61, адресованого ОСОБА_1 з пропозицією визначити питання проходження ним служби цивільного захисту, для чого його запрошено до ДСНС України. Докази вручення такого листа адресату відповідачем-2 не надані.
		Разом з тим, згідно з п. 78 Положення №593 у разі незаконного звільнення особи рядового і начальницького складу або переведення на іншу посаду такі особи підлягають поновленню на посаді, яку займали раніше, або призначенню на іншу рівнозначну посаду.
		Законодавство не визначає досягнення особою граничного віку перебування на службі підставою для незастосування норми п. 78 Постанови КМУ № 593.
		Відтак, позивач і досі перебуває на службі, а досягнення ним граничного віку (60-річного віку) перебування на службі цивільного захисту не може бути перепоною для поновлення порушених прав позивача, шляхом поновлення на посаді заступника Голови ДСНС України у випадку його незаконного звільнення з названої посади.
		Враховуючи вищенаведене та те, що позивач досі перебуває на службі цивільного захисту і не звільнений з неї, то факт досягнення ним 60-річного віку не обмежує застосування до нього правил поновлення на посаді у зв'язку з незаконним звільненням, і не перешкоджає поновленню на посаді заступника голови ДСНС України.
		Щодо позовної вимоги про визнання недійсним запису про зарахування у розпорядження Голови ДСНС України зроблений в послужному списку позивача (особовий №К-154123), суд приходить до наступних висновків.
		Правила оформлення і ведення особових справ осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту затверджені наказом ДСНС України від 18.10.2013 № 656 (копія якого наявна у матеріалах справи).
		Відповідно до п. 3.1. Правил визначено, що послужний список - це документ про проходження служби особами рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту. Він складається на підставі паспортних відомостей, перевіреної анкети, автобіографії, військового квитка, трудової книжки, документів про освіту, наказів та інших документів кандидата на службу.
		Пунктом 3.2.4. Правил визначено, що у пункті 10 послужного списку (Проходження служби в Збройних силах, СБУ, МВС, МНС, ДСНС) у хронологічній послідовності вказується проходження служби в Збройних Силах, інших центральних органах виконавчої влади, а також військових формуваннях країн СНД і колишнього СРСР, а також відомості про відрядження осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту до інших органів (підрозділів) цивільного захисту.
		Підставою для внесення відомостей до пункту 10 є накази відповідних органів, а також інші документи. Номер, дата наказу про призначення та назва органу (підрозділу), що його видав, записуються проти кожного періоду служби, що ним підтверджується.
		Аналогічні правила щодо внесення записів до послужного списку вказані у примітках до п. 12 до послужного списку позивача.
		Таким чином, належним способом захисту прав позивача у випадку поновлення його на посаді буде внесення запису щодо наказу ДСНС України про поновлення позивача на посаді, з огляду на що суд вважає, що вимога про визнання недійсним запису про зарахування у розпорядження Голови ДСНС України зроблений в послужному списку позивача задоволенню не підлягає як така, що заявлена передчасно та у неналежний спосіб.
		Щодо похідної позовної вимоги про стягнення з ДСНС  України на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25.03.2015 року, суд зазначає наступне.
		Згідно ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При цьому, ч. 2 ст. 235 цього Кодексу встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними і скасування Розпорядження Кабінету Міністрів України №242 - р від 25.03.2015 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій» та поновлення позивача на посаді, то позовні вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від цих позовних вимог, а тому також підлягають задоволенню.           
		Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 (справа №21-395а13) зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
		При визначені суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується приписами постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати», відповідно до якої середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
		Так, за приписами абз. 3 п. 3 Порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
		Пунктом 8 вищезазначеного Порядку встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
		При цьому, згідно з п. 1.9 розд. І Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 №447 (що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 07.07.2008 за №612/15303 та діяв до 16.06.2015) та п. 6 розд. І чинної наразі Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.04.2015 №475 (що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.05.2015 за №544/26989) при виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день перебування на службі визначається шляхом поділу суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
		Відтак, при обчисленні розміру середнього заробітку позивача у вигляді грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу обрахуванню підлягає сума заробітку за календарні дні, виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати.
		Так,  згідно довідок ДСНС України від 05.01.2018 №20-10/6 та від 08.02.2018 №26-2-7/13 місячне грошове забезпечення генерал-майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 на посаді заступника Голови ДСНС України за період з 12.06.2014 по 24.03.2015 становило 11 975,20 грн. Загальний розмір нарахованого грошового забезпечення за останні два календарні місяці, які передували звільненню, складає 23 950,40 грн.
		При цьому, як вбачається з тексту листа Департаменту економіки і фінансів ДСНС України від 26.03.2018 №20-1197/6 та розрахункових листів за березень і квітень 2015 року, за місяць березень 2015 року ОСОБА_1 було нараховано та виплачено грошове забезпечення у сумі 11 975,20 грн. (в т.ч. за період з 26.03.2015 по 31.03.2015). Нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення припинено починаючи з 01.04.2015 відповідно до п. 12.1 та п. 13.2 Інструкції про виплату грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи від 10.06.2008 №447.
		Зокрема, за змістом наведених положень Інструкції №447, особам рядового і начальницького складу, які звільнені з займаних посад та зараховані у розпорядження відповідних начальників або керівників (у випадках скорочення штатів, проведення організаційних заходів, після закінчення вищого навчального закладу МНС, переміщення по службі тощо), за час перебування в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів) виплата грошового забезпечення зберігається у розмірі, визначеному пунктом 12.2 цієї Інструкції на весь період перебування у розпорядженні, але не більше 15 днів (у окремих випадках, за рішенням Міністра - не більше двох місяців) (п. 12.1 розд. XII «Виплата грошового забезпечення за час перебування в розпорядженні» вказаної Інструкції).
		Поряд з цим, виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, які перебувають у розпорядженні відповідного начальника понад шість місяців, з урахуванням часу перебування на стаціонарному лікуванні (обстеженні) та у відпустці, припиняється (п. 12.3 розд. XII Інструкції №447).
		Особам рядового і начальницького складу, узятим під варту рішенням слідчих органів або судів, виплата грошового забезпечення припиняється з дня арешту (п. 13.2 розд. XIII «Виплата грошового забезпечення особам, відстороненим від виконання службових обов'язків (посади) і за час їх перебування під арештом, а також поновленим на службі» Інструкції №447).
		Як стверджує позивач та не було спростовано відповідачами та третіми особами під час розгляду справи, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 27.03.2015 задоволено клопотання процесуального прокурора про відкликання поданого клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу  у вигляді тримання під вартою, та таке клопотання було повернуто. Документальних доказів застосування до позивача запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у рамках кримінального провадження за період з 27.03.2015 по сьогоднішній день жоден з учасників справи до суду не надав.
		За правилами п. 3 розд. ХІІІ «Порядок виплати грошового забезпечення за час усунення від виконання службових обов'язків за посадою, відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді або відсторонення від посад, а також виплат поновленим на службі» Інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 23.04.2015 №475  особам рядового і начальницького складу, заарештованим за постановою слідчих або судових органів, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня арешту.
		У разі якщо до осіб рядового чи начальницького складу, відсторонених від посад, яких утримували під вартою, обрано інший запобіжний захід, а не утримання під вартою, з дня прибуття до органу управління (підрозділу) і до дня отримання органом управління (підрозділом) повідомлення суду про набрання вироком законної сили про засудження особи рядового чи начальницького складу до позбавлення волі грошове забезпечення виплачується в порядку, передбаченому пунктом 2 цього розділу.
		У свою чергу п. 2 цього розділу Інструкції №475 визначено, що особам рядового і начальницького складу, відстороненим від посад відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України, з наступного після відсторонення від посад дня за період, протягом якого вони не перебували на посаді, виплачуються оклади за спеціальними званнями та надбавка за вислугу років.
		У разі скасування постановами слідчих (прокурорів) постанов про відсторонення від посад особам рядового і начальницького складу за період, протягом якого вони не перебували на посадах внаслідок відсторонення від посад, грошове забезпечення, на отримання якого вони втратили право, не виплачується.
		Окремо, п. 1 цього ж розділу Інструкції №475 передбачено, що особам рядового і начальницького складу, яких відповідно до Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту усунено від виконання службових обов'язків за посадою, відсторонено від виконання службових повноважень, повноважень на посаді, з наступного після усунення (відсторонення) дня за період, протягом якого вони не виконували службові обов'язки за посадою (службові повноваження або повноваження на посаді), виплачуються посадові оклади, оклади за спеціальними званнями та надбавка за вислугу років.
		У разі скасування наказів керівників (начальників) органів управління (підрозділів) про усунення осіб рядового або начальницького складу від виконання службових обов'язків за посадою (якщо за результатами службового розслідування підстави прийняття такого рішення не підтвердилися) або наказів про відсторонення від виконання службових повноважень, повноважень на посаді (у разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення) за період, протягом якого особи рядового чи начальницького складу не виконували службові обов'язки за посадою (службові повноваження, повноваження на посаді), виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв'язку з усуненням (відстороненням) від виконання службових обов'язків за посадою (службових повноважень або повноважень на посаді).
		Відповідно до п. 4 цього розділу Інструкції №475 у разі постановлення виправдувального вироку суду, закриття кримінальної справи (відмови в порушенні кримінальної справи) за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю участі обвинуваченого в учиненні злочину особам рядового чи начальницького складу, які були відсторонені від посад, поновлюється виплата посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв'язку з відстороненням від посад, з дня, з якого вони стали до виконання обов'язків за посадою.
		При цьому грошове забезпечення, яке втратили особи рядового чи начальницького складу внаслідок незаконних дій, відшкодовується їм у порядку, передбаченому Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
		За змістом наведених положень Інструкції №475 визначений порядок виплати грошового забезпечення поновленим на службі в органах ДСНС України стосується виключно осіб, яких попередньо було відсторонено від служби.
		Разом з тим, в ході розгляду даної справи жоден із учасників справи не надав суду документальних доказів прийняття уповноваженими особами рішень про відсторонення ОСОБА_1 від виконання службових обов'язків за посадою та/або від виконання службових повноважень, повноважень на посаді починаючи з 25.03.2015.
		Пунктом 2 розд. ХІІ «Порядок виплати грошового забезпечення за час перебування у розпорядженні» Інструкції №475 визначено, що виплата грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу, зазначеним у пункті 1 цього розділу, здійснюється з розрахунку: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які мають постійний характер (у тому числі премія у розмірі, визначеному в розділі V цієї Інструкції, крім винагород), що були встановлені особам рядового і начальницького складу за останньою штатною посадою на момент зарахування у розпорядження.
		При цьому, суд відхиляє посилання відповідача-2 на необхідність застосування до спірних правовідносин положень п. 1 розд. ХІІ Інструкції №475 (за змістом якого особам рядового і начальницького складу, яких звільнено із займаних посад та для вирішення питання щодо подальшого проходження служби зараховано в розпорядження відповідних керівників (начальників) органів управління (підрозділів) з підстав, передбачених пунктом 79 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року N 593, виплата грошового забезпечення зберігається в розмірі, визначеному пунктом 2 цього розділу, на весь період перебування в розпорядженні, але не більше двох місяців), оскільки питання виплати грошового забезпечення у разі незаконного звільнення, на відміну від ст. 235 КзпП України, даною Інструкцією не врегульовані.
		У зв'язку з цим суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача середньомісячного заробітку у вигляді грошового забезпечення за час вимушеного прогулу відповідно до ст. 235 КзпП України, у розмірі, розрахованому відповідно до Порядку №100 з урахуванням п. 6 розд. І, п. 2 розд. ХІІ Інструкції №475.
		Кількість календарних днів у період вимушеного прогулу позивача за період з 01.04.2015 (тобто, з дати з якої було припинено нарахування та виплату грошового забезпечення) по  16.05.2018 (день прийняття рішення суду) дорівнює 1142.
		Розмір середньоденного заробітку позивача становить 405,94 грн. (11 975,20 грн. х 2 = 23 950,40 грн./59 календарних днів двох місяців, що передують місяцю звільнення). 
		Відповідно середній заробіток ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу з 01.04.2015 по 16.05.2018, який підлягає стягненню, складає 463 583,48 грн. (1142 х 405,94 грн.).
		У силу приписів п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про, зокрема, присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
		Відтак рішення суду в частині поновлення позивача на посаді заступника Голови Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій з 26.03.2015 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 975,20 грн. підлягає негайному виконанню.
		Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України). 
		Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
		Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		          ВИРІШИВ:          
		          Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, адреса: 04210, АДРЕСА_1 ) задовольнити  частково. 
		Визнати протиправним та скасувати Розпорядження Кабінету Міністрів України №242 - р від 25.03.2015 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій».
		Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 26.03.2015.
		Стягнути на користь ОСОБА_1 з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38516849, адреса: 01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2015 по 16.05.2018 у розмірі 463 583,48 грн. (чотириста шістдесят три тисячі п'ятсот вісімдесят три гривні 48 коп).
		Допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді заступника Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій та в частині стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій (код ЄДРПОУ 38516849, адреса: 01601, м. Київ, вул. О.Гончара, 55) на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 01.04.2015 по 16.05.2018 у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 11 975,20 грн. (одинадцять тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять гривень 20 коп.).
		В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими             статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя                           Судді Т.О. Скочок  О.А. Кармазін   В.П. Катющенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...