Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/5922/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про захист немайнових прав фізичних осіб; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації; Спори про захист честі, гідності та ділової репутації до засобів масової інформації.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		10 травня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 758/5922/17
		 
		провадження № 61-6186св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І.,
		 
		позивач - ОСОБА_4,
		представник позивача - ОСОБА_5,
		відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року у складі  судді Декаленко В. С. та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Немировської О. В., Кирилюк Г. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» ( далі - ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія «1+1») про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 03 квітня 2017 року телеканалом «1+1» у передачі «Гроші» було оприлюднено відеосюжет під назвою «Корупційне полотно». У цьому відеосюжеті ОСОБА_4 було звинувачено у причетності до корупційних схем на митниці. При цьому зазначена інформація є недостовірною, викладена у вигляді фактичних тверджень, має негативний зміст щодо позивача та формує негативне ставлення у глядачів щодо позивача, внаслідок чого були порушені його немайнові права. 
		 
		З урахуванням наведеного, позивач просив визнати такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, поширену ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» в ефірі телеканалу «1+1», передачі «Гроші» від 03 квітня 2017 року під заголовком «Корупційне полотно» в частині тверджень:
		 
		«Схеми простіше не буває - от наприклад, замість іграшок фіскали розмитнюють пластилін, а замість черевиків - підошви. Така заміна товарів при сплаті мит призводить до падіння надходжень в бюджет в 10 разів на одному контейнері з імпортним крамом. Ми взяли для ілюстрацій цього процесу одну столичну митницю і за два тижні знайшли там порушень на два мільйони доларів.»;
		 
		«В цих ексклюзивних даних нас найбільше дивує ось що - дивіться, якщо раніше тканину із Одеси везли на різні пункти по всій країни, то із березня чомусь майже завжди тільки у Київ, ось сюди - митний пост «Столичний». Щоденно його проходять десятки фур із текстильним товаром. Чому ж усі контейнери із полотнами тепер направляють виключно в Київ? Хто і навіщо це робить?»;
		 
		«Часто буває, що вантаж заявляють правдиво, але замість належної для тканини митної вартості ризиків у 3 долари і 70 центів за кілограм ділки вказують значно менше - 2 долари і 20 центів або і зовсім 50 центів».
		 
		«Отримавши цю заявку, митниця зобов'язана перевірити тканину і визначити, чи вірно імпортер вказав вагу товару, його якість і митну вартість товару аби чітко визначити скільки за неї має сплатити податків і ось тут найцікавіше.»
		 
		«Таможня отбирает образцы на анализы для того, чтобы подтвердить таможенный код и субъект не хочет ждать и оплачивать простой груза и у него есть возможность уехать по временной декларации.
		 
		Ось що крутить веретено корупції. Отримавши на руки тимчасову митну декларацію, комерсант сплачує копійки і просто зникає з товаром на мільйони гривень.
		 
		Не вірите, що все настільки нахабно просто?  «Гроші» легко це доводять. Ми знову в Одесі, саме тут зареєстровано більшість фірм-одноденок, які останнім часом оформлюють тканину саме на столичній митниці під керівництвом ОСОБА_4.
		 
		Наприклад, ТОВ «Максімус люкс» у березні оформило величезну кількість контейнерів - 74 контейнери. Фірми, як і прогнозували експерти, вже немає, тож коли митна лабораторія розбереться з кого стягнути борги не відомо. Між тим недоплата за ті сім десятків контейнерів із тканиною за розрахунками експертів і програми «Гроші», увага: більше ніж півмільйона доларів або ж 15 мільйонів гривень. Приблизно стільки ж збитків нанесено державі товариством «Кий торг», вони взагалі рекордсмени - 80 контейнерів тканини митники оформили за якихось 10 днів.
		 
		Далі взагалі нонсенс, ось у цьому гаражі зареєстрована фірма із статутним капіталом у 500 тисяч гривень - ТОВ «РСК Агросейл» і столичні митники чомусь дозволили цій гаражній конторі оформити у Києві аж 48 контейнерів тканини, не доплативши при цьому в бюджет майже двадцять мільйонів гривень.
		 
		Аналогічно нічим закінчились пошуки інших фірм мафії шовкопрядів у Одесі, Києві та Харкові.
		 
		Тож факт, після швидкої і плідної співпраці з підлеглими пана ОСОБА_4 фірми зникають із коштовним товаром, залишаючи державі збитки. В березні лише 6 таких товариств оформили в Києві більше 200 контейнерів, державі недоплатили, шокуюча цифра - більше ніж півсотні мільйонів гривень і це за один неповний місяць.»;
		 
		«ОСОБА_4 майже рік керує київською митницею у статусі тимчасового начальника. Ось хто має відповідати за все, що коїться. Звісно, про мафію шовкопрядів він надавати пояснення категорично не бажає.»;
		 
		«Начальник митного посту «Столичний», зловживаючи службовим становищем і діючи в інтересах ПП «Тріумф СВ», забезпечив безперешкодне митне оформлення вказаному товариству ввезення товарів на митну територію України із заниженням митної вартості, причинивши таким чином збитки державі на загальну суму, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.»
		 
		Крім того, позивач просив зобов'язати  ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» з моменту набрання рішенням законної сили спростувати недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_4 шляхом оголошення в ефірі телеканалу «1+1» у найближчій програмі «Гроші» резолютивної частини рішення суду у цій справі.
		 
		Стягнути з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1,00  грн.
		 
		Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено.
		 
		Визнано такою, що є недостовірною, не відповідає дійсності та принижує честь,  гідність та ділову репутацію ОСОБА_4 інформацію, поширену ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія  1+1» в ефірі телеканалу «1+1» в передачі «Гроші» від 03 квітня 2017 року під заголовком «Корупційне полотно» в частині тверджень:
		 
		«Схеми простіше не буває - от наприклад, замість іграшок фіскали розмитнюють пластилін, а замість черевиків - підошви. Така заміна товарів при сплаті податків призводять до падіння надходжень в бюджет в 10 разів на одному контейнері з імпортним крамом. Ми взяли для ілюстрацій цього процесу одну столичну митницю і за два тижні знайшли там порушень на два мільйони доларів.»;
		 
		«В цих ексклюзивних даних нас найбільше дивує ось що - дивіться, якщо раніше тканину із Одеси везли на різні пункти по всій країни, то із березня чомусь майже завжди тільки у Київ, ось сюди - митний пост «Столичний». Щоденно його проходять десятки фур із текстильним товаром. Чому ж усі контейнери із полотнами тепер направляють виключно в Київ? Хто і навіщо це робить?»;
		 
		«Часто буває, що вантаж заявляють правдиво, але замість належної для тканини митної вартості ризиків у 3 долари і 70 центів за кілограм ділки вказують значно менше - 2 долари і 20 центів або і зовсім 50 центів.»
		 
		«Отримавши цю заявку, митниця зобов'язана перевірити тканину і визначити, чи вірно імпортер вказав вагу товару, його якість і митну вартість товару аби чітко визначити скільки за неї має сплатити податків і ось тут найцікавіше.»
		 
		«Таможня отбирает образцы на анализы для того, чтобы подтвердить таможенный код и субъект не хочет ждать и оплачивать простой груза и у него есть возможность уехать по временной декларации.
		 
		Ось що крутить веретено корупції. Отримавши на руки тимчасову митну декларацію, комерсант сплачує копійки і просто зникає з товаром на мільйони.
		 
		Не вірите, що все настільки нахабно просто?  «Гроші» легко це доводять. Ми знову в Одесі, саме тут зареєстровано більшість фірм-одноденок, які останнім часом оформлюють тканину саме на столичній митниці під керівництвом ОСОБА_4.
		 
		Наприклад, ТОВ «Максімус люкс» у березні оформило величезну кількість контейнерів - 74 контейнери. Фірми, як і прогнозували експерти, вже немає, тож коли митна лабораторія розбереться з кого стягнути борги невідомо. Між тим недоплата за ті сім десятків контейнерів із тканиною за розрахунками експертів і програми «Гроші», увага: більше ніж півмільйона доларів або ж 15 мільйонів гривень. Приблизно стільки ж збитків нанесено державі товариством «Кий торг», вони взагалі рекордсмени - 80 контейнерів тканини митники оформили за якихось 10 днів.
		 
		Далі взагалі нонсенс, ось у цьому гаражі зареєстрована фірма із статутним капіталом у 500 тисяч гривень - ТОВ «РСК Агросейл» і столичні митники чомусь дозволили цій гаражній конторі оформити у Києві аж 48 контейнерів тканини, не доплативши при цьому в бюджет майже двадцять мільйонів гривень.
		 
		Аналогічно нічим закінчились пошуки інших фірм мафії шовкопрядів у Одесі, Києві та Харкові.
		 
		Тож факт, після швидкої і плідної співпраці з підлеглими пана ОСОБА_4 фірми зникають із коштовним товаром, залишаючи державі збитки. В березні лише 6 таких товариств оформили в Києві більше 200 контейнерів, державі недоплатили, шокуюча цифра - більше ніж півсотні мільйонів гривень і це за один неповний місяць.»;
		 
		«ОСОБА_4 майже рік керує Київською митницею у статусі тимчасового начальника. Ось хто має відповідати за все, що коїться. Звісно, про мафію шовкопрядів він надавати пояснення категорично не бажає.»;
		 
		«Начальник митного посту «Столичний», зловживаючи службовим становищем і діючи в інтересах ПП «Тріумф СВ», забезпечив безперешкодне митне оформлення вказаному товариству ввезення товарів на митну територію України із заниженням митної вартості, причинивши таким чином збитки державі на загальну суму, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.»
		 
		Зобов'язано ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» з моменту набрання рішенням законної сили спростувати зазначену недостовірну інформацію стосовно ОСОБА_4 шляхом оголошення в ефірі телеканалу «1+1» у найближчій програмі «Гроші» резолютивної частини рішення суду у цій справі.
		 
		Стягнуто з ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» на користь ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 1,00 грн.
		 
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що інформація, поширена відповідачем у відеосюжеті має стверджувальний характер про нанесення збитків державі та існування в діях позивача корупційних, злочинних діянь.
		 
		Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що поширена інформація ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія  1+1» в ефірі телеканалу «1+1» в передачі «Гроші» від 03 квітня 2017 року під заголовком «Корупційне полотно» стосується особи позивача, є недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права позивача, а тому підлягає спростуванню, погодившись при цьому з висновками суду першої інстанції.
		 
		04 грудня 2017 року ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій,  посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної  інстанційта ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. 
		 
		Касаційна скарга ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» мотивована тим, що на підтвердження факту розповсюдження спірної інформації в ефірі відповідача, суд взяв до уваги відеозапис невідомого походження та поклав цей доказ в основу рішення, чим порушив вимоги статті 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) 2004 року. При цьому відповідачем зауважено, що запису спірного відеосюжету у нього не збереглося, жодної заяви, звернення від позивача щодо отримання цього матеріалу відповідач не отримував.  
		 
		Крім того, у касаційній скарзі заявник посилається на те, що всі наведені у позові вислови не містять інформації щодо особистості позивача, а лише описують поведінку чи діяльність невідомих осіб, що мають намір ухилитись від належного оформлення імпорту та спричинити збитки державі, а також порядок розмитнення товарів. Суд у рішенні визнав недостовірною та такою, що принижує честь і гідність позивача, інформацію, яка не має до нього ніякого відношення.  
		 
		Висновки суду першої інстанції, на думку заявника, ґрунтуються на припущеннях, оскільки суд послався на висновок експертного дослідження за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження від 19 травня 2017 року № 7875/17-39, як на висновок експертизи, залишивши поза увагою, що суд такої експертизи не призначав, а апеляційний суд цієї помилки не виправив.  
		 
		Заявник у касаційній скарзі також звертає увагу на те, що суд першої інстанції зобов'язав спростувати спірну інформацію щодо ТОВ «РКС Агросейл», ТОВ «Максімус Люкс», ТОВ «Кий Торг», яка не стосується особи позивача та неможе бути спростована у цій справі.
		 
		15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		09 лютого 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження.
		 
		06 березня 2018 року через відділ прийому громадян ОСОБА_4 через представника ОСОБА_5 подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», де зазначив, що судові рішення ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.  
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
		 
		Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України  визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		 
		Судами встановлено, що 03 квітня 2017 року на телеканалі «1+1» (ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1») транслювалась передача «Гроші», в якій була оприлюднена інформація, скомпонована в сюжет під назвою «Корупційне полотно», стосовно діяльності позивача, зокрема, було вказано, що на столичній митниці (Київській міській митниці ГУ ДФС в м. Києві) існують корупційні схеми щодо оформлення імпорту тканини шляхом сприяння позивачем у заниженні ціни імпорту тканини, що ввозиться суб'єктами господарювання, що виражена у такій інформації:
		 
		«Схеми простіше не буває - от наприклад, замість іграшок фіскали розмитнюють пластилін, а замість черевиків - підошви. Така заміна товарів при сплаті податків призводять до падіння надходжень в бюджет в 10 разів на одному контейнері з імпортним крамом. Ми взяли для ілюстрацій цього процесу одну столичну митницю і за два тижні знайшли там порушень на два мільйони доларів.»;
		 
		«В цих ексклюзивних даних нас найбільше дивує ось що - дивіться, якщо раніше тканину із Одеси везли на різні пункти по всій країни, то із березня чомусь майже завжди тільки у Київ, ось сюди - митний пост «Столичний». Щоденно його проходять десятки фур із текстильним товаром. Чому ж усі контейнери із полотнами тепер направляють виключно в Київ? Хто і навіщо це робить?»;
		 
		«Часто буває, що вантаж заявляють правдиво, але замість належної для тканини митної вартості ризиків у 3 долари і 70 центів за кілограм ділки вказують значно менше - 2 долари і 20 центів або і зовсім 50 центів.»
		 
		«Отримавши цю заявку, митниця зобов'язана перевірити тканину і визначити, чи вірно імпортер вказав вагу товару, його якість і митну вартість товару аби чітко визначити скільки за неї має сплатити податків і ось тут найцікавіше.»
		 
		«Таможня отбирает образцы на анализы для того, чтобы подтвердить таможенный код и субъект не хочет ждать и оплачивать простой груза и у него есть возможность уехать по временной декларации.
		 
		Ось що крутить веретено корупції. Отримавши на руки тимчасову митну декларацію, комерсант сплачує копійки і просто зникає з товаром на мільйони.
		 
		Не вірите, що все настільки нахабно просто?  «Гроші» легко це доводять. Ми знову в Одесі, саме тут зареєстровано більшість фірм-одноденок, які останнім часом оформлюють тканину саме на столичній митниці під керівництвом ОСОБА_4.
		 
		Наприклад, ТОВ «Максімус люкс» у березні оформило величезну кількість контейнерів - 74 контейнери. Фірми, як і прогнозували експерти, вже немає, тож коли митна лабораторія розбереться з кого стягнути борги невідомо. Між тим недоплата за ті сім десятків контейнерів із тканиною за розрахунками експертів і програми «Гроші», увага: більше ніж півмільйона доларів або ж 15 мільйонів гривень. Приблизно стільки ж збитків нанесено державі товариством «Кий торг», вони взагалі рекордсмени - 80 контейнерів тканини митники оформили за якихось 10 днів.
		 
		Далі взагалі нонсенс, ось у цьому гаражі зареєстрована фірма із статутним капіталом у 500 тисяч гривень - ТОВ «РСК Агросейл» і столичні митники чомусь дозволили цій гаражній конторі оформити у Києві аж 48 контейнерів тканини, не доплативши при цьому в бюджет майже двадцять мільйонів гривень.
		 
		Аналогічно нічим закінчились пошуки інших фірм мафії шовкопрядів у Одесі, Києві та Харкові.
		 
		Тож факт, після швидкої і плідної співпраці з підлеглими пана ОСОБА_4 фірми зникають із коштовним товаром, залишаючи державі збитки. В березні лише 6 таких товариств оформили в Києві більше 200 контейнерів, державі недоплатили, шокуюча цифра - більше ніж півсотні мільйонів гривень і це за один неповний місяць.»;
		 
		«ОСОБА_4 майже рік керує Київською митницею у статусі тимчасового начальника. Ось хто має відповідати за все, що коїться. Звісно, про мафію шовкопрядів він надавати пояснення категорично не бажає.»;
		 
		«Начальник митного посту «Столичний», зловживаючи службовим становищем і діючи в інтересах ПП «Тріумф СВ», забезпечив безперешкодне митне оформлення вказаному товариству ввезення товарів на митну територію України із заниженням митної вартості, причинивши таким чином збитки державі на загальну суму, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.»
		Відповідно до статей 28, 68 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності та ніхто не може бути підданий такому поводженню, що принижує його гідність. Кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		 
		Згідно зі статтями  94, 277 ЦК України, частиною четвертою статті  32 Конституції України кожному гарантується право на захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації особою, яка поширила таку інформацію.
		 
		Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		 
		Під поширенням інформації слід розуміти опублікування її у пресі, передавання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення у мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку. 
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). 
		 
		Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності, честі чи ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		 
		Згідно із частиною другою статті 277 ЦК України негативна інформація, поширена  про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила,  не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
		 
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
		 
		За приписами статті 30 Закону України «Про інформацію» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб'єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов'язок відшкодувати завдану моральну шкоду.
		 
		При поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості. Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи про право на недоторканість приватного життя.
		 
		Зокрема, у згаданій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики,  економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі). 
		 
		Зі змісту статей 3, 4, 6 Декларації вбачається, що, оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв'язку з цим, межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		 
		Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, положень закону та роз'яснень в цілому не врахував та не звернув належної уваги на необхідність розрізняти фактичні твердження та оціночні судження, а також те, що наявність фактів можна довести, а правдивість оціночних суджень - неможливо, у зв'язку із чим дійшов помилкового висновку щодо задоволення позовних вимог про визнання недостовірною інформації, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію позивача.
		 
		Слід зауважити, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій. Повідомлення новин, засноване на інтерв'ю або відтворенні висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення ЄСПЛ у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року). У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-Центр» проти України» заява № 16695/04 від 15 липня 2010 року, остаточне 15 жовтня 2010 року). 
		 
		Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.
		 
		Європейський суд з прав людини 02 червня 2016 року (остаточне 17 жовтня 2016 року)  ухвалив рішення у справі № 61561/08 «Інститут економічних реформ проти України», де розглядаючи питання забезпечення балансу між свободою вираження поглядів та захистом репутації особи, зазначив, що відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції, існує мало можливостей для обмеження політичних висловлювань чи дебатів з питань, що становлять суспільний інтерес, при цьому високий рівень захисту свободи вираження поглядів буде надаватися у випадках, коли висловлювання стосуються питання, що становить суспільний інтерес.
		 
		У цьому рішенні суд проводить відмінність між твердженнями про факти і оціночними судженнями. Існування фактів можна довести, тоді як правдивість оціночних суджень не підлягає доведенню. Оціночне судження не може бути доведене, це порушує саму свободу думки, яка є основною частиною права, гарантованого статті 10 Конвенції.
		 
		Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацію фактів.
		 
		Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, проаналізувавши інформацію, яку позивач просив визнати недостовірною та спростувати, суд першої інстанції не врахував належним чином, що на момент виходу в ефір відеосюжету телепередачі «Гроші» позивач був публічною особою, обіймав посаду начальника митного поста «Столичний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби України, та залишив поза увагою те, що висловлювання відповідача, які позивач просить спростувати, не містять конкретних даних щодо оцінки його дій в контексті вчинення конкретних правопорушень або злочинних дій, є оціночними судженнями, які не можуть бути витлумачені як фактичні дані з огляду на характер використання у них мовних засобів.
		 
		Доводи позивача щодо характеру оціночних суджень, викладених у спірному відеосюжеті, ґрунтуються на власному розумінні і трактуванні тез і висловлювань та з урахуванням характеру використаних автором мовних засобів не спростовують їх зміст як оціночних суджень.
		 
		Не може вважатись фактичним твердженням і висловлювання, наведене у спірному відеосюжеті, а саме: «Начальник митного посту «Столичний», зловживаючи службовим становищем і діючи в інтересах ПП «Тріумф СВ», забезпечив безперешкодне митне оформлення вказаному товариству ввезення товарів на митну територію України із заниженням митної вартості, причинивши таким чином збитки державі на загальну суму, що більше ніж у 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян», адже таке висловлювання було зачитане за кадром від імені Володимира Кривенка (заступника керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури) з листа Генеральної прокуратури України від 31 серпня 2017 року № 06-164 вих-17 (а.с. 54, т.1), а отже це не є твердженням відповідача, а є певним посиланням на  лист компетентного органу.  Разом із цим, це висловлювання було пов'язане з проведенням досудового розслідування № 42016000000003646 від 23 листопада 2016 року, порушеного за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 364 КК України «Зловживання владою або службовим становищем».     
		 
		Суд апеляційної інстанції всупереч вимогам статей 303, 315 ЦПК України 2004 року належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		З урахуванням наведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського Суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши надані сторонами докази, в контексті всієї поширеної інформації щодо ОСОБА_4, Верховний Суд дійшов висновку про те, що поширена інформація не містить фактичних даних, в тому числі щодо вчинення  позивачем злочину, натомість, в ній містяться оціночні судження авторів передачі «Гроші» та критика дій позивача, як публічної (посадової) особи, а саме начальника митного поста «Столичний» Київської міської митниці Державної фіскальної служби України.
		 
		Відповідач не може бути притягнутий до цивільної відповідальності за висловлення оціночних суджень щодо публічної особи - ОСОБА_4, оскільки такі висловлювання містять думки та переконання авторів передачі, критику дій посадової особи, яка, в свою чергу має право на відповідь та спростування такої інформації.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
		 
		Відповідно до статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» задовольнити.
		 
		Рішення Подільського районного суду міста Києва від 18 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 листопада 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.
		 
		У задоволенні позову ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди відмовити.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		                                                                                                
		ГоловуючийВ. А. Стрільчук    СуддіВ. О. Кузнєцов     А. С. Олійник     С. О. Погрібний     Г. І. Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...