Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 22.05.2018.
Дата набрання законної сили: 17.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		17 травня 2018 року
		м. Київ
		Справа № 741/1244/14-к
		Провадження № 51  2629 км 18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 , 
		 
		розглянув в судовому засіданні кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12014270200000157 року щодо 
		ОСОБА_6 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця м. Носівка Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого по АДРЕСА_2 , 
		за ст. 121 ч. 1 КК України, 
		за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_7 та прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 .
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		Вироком Носівського районного суду Чернігівської області від 24 червня 2016 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 121 ч. 1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
		Обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою негайно із зали суду.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_6 вказано рахувати з 24 червня 2016 року.
		Стягнуто з ОСОБА_6 на користь Фінансового управління Носівської районної державної адміністрації грошові кошти в сумі 2 490 грн. 53 коп. у рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_7 .
		Вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
		21 квітня 2014 року близько 21 години ОСОБА_6 знаходився біля господарського двору ОСОБА_9 , який розташований по АДРЕСА_3 , де під час сварки з потерпілим ОСОБА_7 , що виникла між ними на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, умисно наніс один удар лобною частиною своєї голови в праву частину обличчя потерпілого ОСОБА_7 , після чого наніс один удар ліктем руки в область грудної клітки ОСОБА_7 , а, коли потерпілий втратив свідомість та впав на асфальт, в подальшому наніс один удар ногою в область правого боку потерпілого, чим спричинив йому тілесні ушкодження, які були небезпечними для життя в момент заподіяння, і відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.
		Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінено в частині призначеного йому покарання та вказано вважати його засудженим за ст. 121 ч. 1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. В решті вирок суду залишено без зміни.
		З листа в.о. начальника ДУ «Бориспільська виправна колонія № 119» вбачається, що ОСОБА_6 звільнений з установи 08 грудня 2017 року на підставі ухвали Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 листопада 2017 року на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році». 
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали, та короткий зміст поданих заперечень 
		У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_7 просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що призначене ОСОБА_6 апеляційним судом покарання із застосуванням ст. 69 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого внаслідок м`якості. Обґрунтовує касаційну скаргу тим, що апеляційний суд не врахував конкретних обставин скоєння ОСОБА_6 злочину, а особливо його наслідків. Зокрема зазначає, що внаслідок завданих йому тілесних ушкоджень ОСОБА_6 він став інвалідом 2 групи та за час лікування витратив близько 40 тисяч гривень на лікування. У зв`язку із тим, що ОСОБА_6 свою вину у скоєному не визнав, не розкаявся, не вибачився перед ним, жодного разу не відвідав його у лікарні, не відшкодував завданих злочином збитків вважає, що підстав для застосування до засудженого положень ст. 69 КК України немає. 
		У касаційній скарзі прокурор просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд призначив покарання, яке не відповідає тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого ОСОБА_6 внаслідок м`якості, не мотивувавши своє рішення належним чином, чим допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону. Зазначає, що підстав для застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України за матеріалами кримінального провадження не вбачається, оскільки він вину у скоєному не визнав, перед потерпілим не вибачився та завданих збитків не відшкодував.
		В запереченнях на касаційну скаргу потерпілого засуджений ОСОБА_6 вказує на безпідставність її доводів та просить залишити її без задоволення.
		Позиції учасників судового провадження 
		Прокурор в судовому засіданні вважав касаційні скарги обґрунтованими і просив їх задовольнити.
		Мотиви Суду 
		Обґрунтованість засудження ОСОБА_6 та правильність кваліфікації його дій за ст. 121 ч. 1 КК України у касаційній скарзі не оспорюються. 
		Зі змісту положень ст. 418 ч. 2, ст. 419 КПК України вбачається, що судові рішення суду апеляційної інстанції ухвалюються в порядку, передбаченому статтями 368-380цього Кодексу. 
		Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. 
		Доводи касаційних скарг про неправильність застосування апеляційним судом ст. 69 КК України та необґрунтованість ухвали апеляційного суду в цій частині не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону і не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо призначеного ОСОБА_6 покарання із застосуванням цієї статті.
		Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність. 
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. 
		Приймаючи рішення щодо розміру призначеного ОСОБА_6 покарання суд апеляційної інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу та конкретні обставини скоєного злочину.
		Так, апеляційний суд врахував те, що злочин, у вчинені якого ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено, є тяжким, конкретні обставини його скоєння, в тому числі і поведінку потерпілого, яка передувала цьому, дані про особу засудженого, який раніше не судимий, позитивно характеризується та має сім`ю. Наявність на утриманні ОСОБА_6 2 дітей, його позитивна характеристика та відсутність судимостей визнані апеляційним судом як обставини, що пом`якшують покарання. Окремо апеляційний суд зазначив, що з моменту скоєння ОСОБА_6 злочину минуло 2 роки, протягом яких він не вчиняв нових кримінальних правопорушень. 
		При цьому обставин, що обтяжують покарання, судом встановлено не було. 
		Відповідно до ст. 69 ч. 1 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання вЗагальній частиніцього Кодексу. 
		Врахувавши всі зазначені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість виправлення засудженого без його ізоляції від суспільства. Разом з тим, суд встановив наявність достатніх підстав для застосування до ОСОБА_6 положень частини 1 статті 69 КК України, врахувавши вищезазначені обставини, що пом`якшують покарання, і такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. З урахуванням вказаних обставин та особи винного, апеляційний суд обґрунтовано змінив вирок суду першої інстанції в цій частині, застосувавши ст. 69 КК України та призначивши  ОСОБА_6 покарання нижче від найнижчої межі санкції частини 1 статті 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки, проте яке не є мінімальним в найнижчій межі, встановленої для такого виду покарання вЗагальній частиніКК України, мотивувавши таке рішення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам ст. 419 КПК України. 
		Покарання ОСОБА_6 призначено судом апеляційної інстанції відповідно до вимог закону, за своїм видом та розміром є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів, призначене йому покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. 
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами для скасування чи зміни судового рішення, також не виявлено.
		Враховуючи зазначене, колегія суддів підстав для задоволення касаційних скарг потерпілого та прокурора, скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції не знаходить. 
		Керуючись ст.ст. 436, 438 КПК України, п. 15 розділу ХІ «Перехідні положення» КПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 08 грудня 2016 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_7 та прокурора, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, - ОСОБА_8 - без задоволення. 
		Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...