Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 692/225/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти авторитету органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та злочини проти журналістів; Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2018.
Дата набрання законної сили: 15.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		15 травня 2018 р. 
		м. Київ
		 
		Справа № 692/225/16-к
		Провадження № 51-647 км 17
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати 
		Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів:  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря 
		судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		захисника  ОСОБА_6 ,
		виправданих  ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 травня 2017 року щодо
		  ОСОБА_7 ,
		 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
		 уродженця смт. Драбів Черкаської області, 
		який проживає:  
		АДРЕСА_1 ,
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України,
		 
		ОСОБА_8 ,
		 ІНФОРМАЦІЯ_2 ,
		 уродженця смт. Драбів Черкаської області, 
		який зареєстрований та проживає: 
		 
		АДРЕСА_2 ,
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
		 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
		першої та апеляційної інстанцій обставини 
		Вироком Драбівського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 05 травня 2017 року, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 визнано невинуватим та виправдано кожного за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України, у зв`язку з відсутністю в їх діянні складу кримінального правопорушення. 
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувалися у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 342 КК України, за наступних обставин.
		Так, 24 грудня 2015 року під час досудового розслідування кримінального провадження № 42015250000000280 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, заступником начальника слідчого відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_9 , за участю заступника начальника відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури Черкаської області ОСОБА_10 , старшого оперуповноваженого в ОВС УВБ в Черкаській області ДВБ НПУ ОСОБА_11 , заступника начальника сектору Драбівського відділення поліції Золотонішського відділу поліції ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_12 , інспектора Драбівського відділення поліції Золотонішського ГУ НП в Черкаській області ОСОБА_10 у присутності понятих, на підставі ухвали слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11 грудня 2015 року проводився обшук домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 , в якому проживають ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .
		Перед початком обшуку працівниками прокуратури Черкаської області ухвалу слідчого судді було зачитано ОСОБА_8 , а по прибуттю до вказаного домоволодіння  ОСОБА_7 , роз`яснено порядок проведення вказаної слідчої дії, в тому числі їх обов`язок допустити уповноважених осіб до зазначених в судовому рішенні приміщень та не перешкоджати проведенню обшуку.
		Однак, незважаючи на законні вимоги уповноважених осіб  ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , 24 грудня 2015 року, у період часу з 11 год. 55хв. до 15 год. 40 хв. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 чинили опір працівникам правоохоронних органів, під час виконання ними своїх службових обов`язків, який полягав у перешкоджанні їх проходженню до приміщення домоволодіння АДРЕСА_2 , для проведення обшуку.
		ОСОБА_7 та ОСОБА_8 стали на порозі будинку, заблокувавши доступ до житлового приміщення, на зауваження не реагували і при намаганні працівників правоохоронних органів потрапити до будинку чинили активну фізичну протидію, намагаючись руками відштовхнути останніх від вхідних дверей та погрожуючи при цьому фізичною розправою та звільненням їх зі займаних посад.
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції, через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить її скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції формально перевірив доводи апеляційної скарги прокурора, не надав оцінки всім зібраним доказам, в тому числі й показанням потерпілих, дослідженим в судовому засіданні. Посилається на те, що апеляційний суд, залишаючи вирок суду першої інстанції без зміни, взяв до уваги лише показання обвинувачених та доводи сторони захисту, створивши нерівні умови для реалізації сторонами провадження їх процесуальних прав. Крім того, вказує на те, що суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме положення ч. 2 ст. 11 КК України.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор підтримав подану скаргу.
		ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та їх захисник заперечували проти задоволення касаційної скарги та просили залишити судові рішення без зміни.
		Мотиви Суду 
		Як убачається з вироку Драбівського районного суду Черкаської області від 23 травня 2016 року, суд першої інстанції, виправдовуючи ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , зазначив про те, що в їх діянні містяться формальні ознаки кримінального правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 342 КК України, але їх дії були малозначними, так як вони не застосовували грубу силу, не спричинили працівникам правоохоронного органу тілесних ушкоджень чи будь-якої іншої істотної шкоди. 
		Прокурор, не погодившись з таким вироком, подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити новий вирок, визнавши ОСОБА_7 та ОСОБА_8 винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
		При цьому прокурор указав на помилковість висновку суду першої інстанції про малозначність вчиненого ОСОБА_7 та ОСОБА_8 діяння.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. 
		Положенням ч. 1 ст. 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 419 КПК України при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Суд апеляційної інстанції не дотримався вищевказаних вимог кримінального процесуального закону, оскільки, зазначивши в ухвалі доводи апеляційної скарги прокурора, не навів у своєму рішенні чітких та переконливих мотивів для їх спростування, й не зазначив обґрунтованих підстав, через які його апеляційну скаргу залишив без задоволення.
		Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 11 КК України не визнається злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально й містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла й не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.
		У своєму рішенні № 5-221 кс 15 від 24 грудня 2015 року Верховний Суд України зазначив про те, що специфіка встановлення малозначності діяння полягає в обов`язковій сукупності трьох умов:
		1) формальна наявність у вчиненому діянні ознак складу злочину, передбаченого КК України, тобто всіх тих передбачених у законі об`єктивних і суб`єктивних ознак, що у відповідній статті (частині статті) Особливої частини КК України характеризують певний склад злочину;
		2) малозначне діяння не становить суспільної небезпеки, яка є типовою для певного злочину. Це виражається в тому, що воно не заподіює взагалі шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству чи державі, або заподіює їм явно незначну (мізерну) шкоду;
		3) малозначне діяння не повинно бути суб`єктивно спрямоване на заподіяння істотної шкоди.
		Поняття істотної шкоди у контексті ч. 2 ст. 11 КК України носить оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК України використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).
		Визнаючи діяння малозначним, суду потрібно враховувати не тільки фактично заподіяну шкоду, але й те, на що було направлено діяння і до яких втрат могло призвести.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обвинувачувались у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 342 КК України.
		Даний злочин спрямований на перешкоджання, зокрема, працівнику правоохоронного органу виконанню покладених на них службових обов`язків, а також перешкоджання здійсненню прав, які надані вказаним особам у зв`язку з виконанням таких обов`язків.
		Об`єктивна сторона вказаного злочину полягає у вчиненні опору, тобто в активній відкритій фізичній протидії працівнику правоохоронного органу, які виконують свої службові обов`язки, при цьому опір є найбільш небезпечною формою втручання в службову діяльність працівника правоохоронного органу.
		Суд апеляційної інстанції, погодившись з висновками суду першої інстанції, послався на те, що суспільна небезпека вказаного виду злочину за обставинами кримінального провадження є незначною, проте достатнього та переконливого обґрунтування своєї позиції не навів. Більш того, суд апеляційної інстанції допустив суперечності у формулюванні своїх висновків, оскільки, підтримуючи рішення суду першої інстанції про виправдування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 за відсутністю в їх діях складу злочину, послався на сумніви в допустимості доказів та недоведеність того, що злочин вчинено саме цими обвинуваченими.
		Таким чином, Суд не може погодитись із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на їх непереконливість, невмотивованість та суперечливість, у зв`язку з чим ухвала суду апеляційної інстанції на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати вищезазначене та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VII від 03 жовтня 2017 року, Суд 
		 
		постановив:
		Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 05 травня 2017 року щодо ОСОБА_7 та ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		 Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...