Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/9171/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2018.
Дата набрання законної сили: 16.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		16 травня 2018 року 
		м. Київ
		справа № 761/9171/15-ц
		провадження № 61-4697св18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Висоцької В. С.,
		суддів: Лесько А. О., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Штелик С. П.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_2,
		відповідач - ОСОБА_3,
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва                  від 21 квітня 2016 року у складі судді Піхур О. В. та ухвалу Апеляційного суду                        м. Києва від 22 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Прокопчук Н. О.,                      Саліхова В. В., Слободянюк С. В.,
		ВСТАНОВИВ:
		Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до                 ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу та стягнення коштів.
		Позовна заява мотивована тим, що 27 травня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. На час укладання цього договору відповідач володів вказаною квартирою на підставі договору купівлі-продажу квартири від 24 березня 2008 року, за яким ОСОБА_3 придбав цю квартиру у ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_6
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня                      2012 року визнано недійсною довіреність від 06 березня 2008 року, посвідчену приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_7, згідно з якою ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 користуватися та розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5 на праві власності. Визнано недійсним договір купівлі-продажу вищевказаної квартири від 24 березня 2008 року, укладений 
		ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності 
		від 06 березня 2008 року.
		Посилаючись на те, що ОСОБА_2, внаслідок визнання вказаного правочину недійсним, позбувся набутого майна, проте, сплачені кошти за квартиру ОСОБА_3 йому не повернув, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.
		На підставі викладеного, уточнивши позовні вимоги, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу від 21 травня 2008 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3; стягнути з ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 207 000 доларів США.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року позов задоволено частково. 
		Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі  505 000 грн. У задоволенні позову в інший частині відмовлено.                       Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що такий спосіб захисту як визнання договору недійсним застосовується у випадку, коли предмет оспорюваного договору залишається у набувача. Оскільки за вказаними рішеннями судів, що набрали законної сили, задоволено віндикаційний позов первісного власника про витребування майна, застосувати реституцію неможливо. Вирішенню підлягає питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна, які мають бути стягнені зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів та визначаючи розмір такого стягнення в сумі 505 000 грн, суд виходив з того, що відповідно до укладеного між сторонами договору купівлі-продажу квартири її продаж вчинений саме за такою ціною.
		Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що надана позивачем розписка про те, що ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 27 травня 2008 року за продаж квартири АДРЕСА_1 
		207 000 доларів США та зобов'язується їх повернути у разі розірвання договору з його вини, належним чином не посвідчена. Враховуючи вказане, цей документ не може бути беззаперечним доказом який би спростовував зазначену у нотаріально посвідченому договорі купівлі-продажу ціну квартири 505 000 грн.
		У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просить, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов. 
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди допустили необ'єктивність при аналізі та оцінці доказів в їх сукупності, що призвело до неповного з'ясування всіх обставин справи; висновки судів не ґрунтуються на обставинах, встановлених під час розгляду справи, оскільки всі сплачені відповідачу за квартиру ОСОБА_2 207 000 доларів США, згідно з розпискою, кошти є майном, набутим відповідачем без належної правової підстави, та підлягають поверненню.
		31 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
		Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		Суди попередніх інстанцій встановили, що 27 травня 2008 року між сторонами був укладений договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого, продавець передає у власність, а покупець приймає від продавця квартиру АДРЕСА_1 та сплачує її вартість за ціною та на умовах, встановлених у цьому договорі.
		Згідно з пунктом 2 зазначеного договору, відчужувана за цим договором квартира належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_9 24 березня 2008 року за реєстровим № 95, зареєстрованого комунальним підприємством «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна» 27 березня 2008 року.
		Установлено, що продаж вказаної квартири вчинено сторони за 505 000 грн готівкою після узгодження ними тексту договору, вони підтверджують його підписанням і взаємних претензій  майнового та фінансового характеру сторони один до одного не мають, зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення цього договору не підлягає (пункт 3 Договору).
		Договір підписаний сторонами без застережень та посвідчений нотаріально. Протягом усього часу з дня укладання договору                         купівлі-продажу квартири від 27 травня 2008 року  позивач не оспорював умови договору та визначену у ньому ціну квартири.
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 жовтня                       2012 року визнано недійсною довіреність від 06 березня 2008 року, посвідчену приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Житомирської області ОСОБА_7, зареєстровану у реєстрі за № 90, згідно з якою ОСОБА_5 уповноважила ОСОБА_6 користуватися та розпоряджатися квартирою АДРЕСА_1 
		у м. Києві, яка належить ОСОБА_5 на праві власності. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 24 березня 2008 року, укладений ОСОБА_8 від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності 
		від 06 березня 2008 року, посвідчену приватним нотаріусом Попільнянського нотаріального округу Житомирської області 
		ОСОБА_7, зареєстровану у реєстрі за № 90, та ОСОБА_3, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_10, зареєстрований у реєстрі під № 95 про продаж квартири АДРЕСА_1. Ухвалено усунути перешкоди з боку ОСОБА_11 у користуванні квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_5
		Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 25 лютого 2014 року рішення суду першої інстанції в частині витребування майна з чужого незаконного володіння скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Витребувано у ОСОБА_2 та передано у власність ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_1. Виключено з мотивувальної частини рішення суду висновки суду про те, що «ОСОБА_5 проживає в квартирі АДРЕСА_1 по даний час». В іншій частині рішення суду залишено без змін.
		Відповідно до статей 215, 216 ЦК України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
		Згідно з вимогами чинного законодавства, якщо майно передане власником за правочином, який є нікчемним або оспорюваним, то позов про визнання правочину недійсним та (або) про застосування наслідків недійсності правочину має пред'являтися тоді, коли майно залишається у набувача. Тобто якщо вчинений один правочин і повернути майно можна шляхом застосування реституції, то ефективним способом захисту буде визнання правочину недійсним. Якщо ж набувач, який набув майно за недійсним правочином, надалі відчужив таке майно іншій особі, потрібно звертатися з віндикаційним позовом. Якщо після укладення недійсного правочину було укладено ще декілька, то вбачається правильним визнавати недійсними не всі правочини, а лише перший і заявляти позов про витребування майна в останнього набувача. Проте в цьому випадку немає перешкод для задоволення лише віндикаційного позову, оскільки право на витребування майна з чужого володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від законного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. У разі задоволення віндикаційного позову суд повинен вирішити питання про відшкодування добросовісному набувачеві понесених ним витрат на придбання майна. Такі витрати має бути стягнено зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи, яка є винною в недійсності правочину 
		Враховуючи, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, договір купівлі-продажу від 24 березня 2008 року визнано недійним, спірне майно витребувано у ОСОБА_2 та передано у власність ОСОБА_5 як власнику, то суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для визнання договору купівлі-продажу від 27 травня 2008 року недійсним.
		Ефективним способом правового захисту у такому випадку є стягнення зі сторони, яка отримала кошти за недійсним правочином, або з особи яка є винною вартості квартири або з особи, яка є винною. Оскільки у справі винної особи не встановлено, то суди дійшли правильного висновку про стягнення коштів за договором зі сторони недійсного правочину                 ОСОБА_3
		Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач просив стягнути грошові кошти у розмірі вартості квартири 207 000 доларів США на підставі статті 216 ЦК України як наслідок визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири, за яким позивач був покупцем, однак перестав бути її власником. При цьому позивач визначив розмір стягнення не відповідно до договору купівлі-продажу, а відповідно до розписки, яку він отримав від продавця.
		Судами вірно встановлено, що зі змісту даної розписки вбачається, що кошти у вказаній сумі ОСОБА_3 має повернути у випадку розірвання даного договору за його ініціативою.
		Разом з тим, у пункті 3 договору купівлі-продажу квартири від 21 травня 2008 року зазначено, що продаж вчинено на суму 505 000 грн.
		Вказаний пункт договору сторонами не був оспорений та не визнаний недійсним.
		Враховуючи заявлені вимоги на підставі статей 215, 216 ЦК України суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача вартості квартири за недійсним договором у розмірі, який зазначений у розписці.
		Правильно визначивши характер спірних правовідносин, норму їх правового регулювання, суди встановили те, що між сторонами укладено договір купівлі-продажу квартири від 27 травня 2008 року, відповідно до якого продавець передає у власність, а покупець приймає квартиру АДРЕСА_1 та сплачує її вартість - 505 000 грн. На підставі вказано суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для повернення коштів ОСОБА_3 за цим договором у вказаному розмірі.
		Доводи касаційної скарги про те, що позивач сплатив відповідачу за спірну квартиру саме 207 000 доларів США згідно з розпискою, не заслуговують на увагу, оскільки розписка від 27 травня 2008 року не має правового значення, оскільки правовідносини щодо повернення майна (спірної квартири) у цій справі виникли на підставі договору купівлі-продажу. Договір купівлі-продажу від 27 травня 2008 року посвідчено нотаріусом та укладено відповідно до вимог чинного законодавства, тому має значення ціна, визначена саме цим договором.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Відповідно до частини 1 статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів вважає, що рішення місцевого та апеляційного судів ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому ці рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 22 вересня 2016 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                               В. С. Висоцька
		Судді                                                                                                                         А. О. Лесько 
		В. В. Пророк 
		І. М. Фаловська 
		С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...