Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 274/4382/16 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2018.
Дата набрання законної сили: 22.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 травня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 274/4382/16
		 
		провадження № 61-11234св18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Кузнєцова В. О., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - Терехівська сільська рада Бердичівського району Житомирської області,
		особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, ОСОБА_5,
		 
		провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_6 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Борисюка Р. М., Микитюк О. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		16 серпня 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (далі - Терехівська сільська рада) про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_4 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла його мати ОСОБА_7. Після її смерті залишилося спадкове майно - земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Терехівської сільської ради. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_7 немає. У шестимісячний строк після відкриття спадщини він не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, оскільки не знайшов правовстановлюючий документ на вищевказану земельну ділянку, а дізнався про його існування від сільського голови. У липні 2016 року він подав до Бердичівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, але йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з пропуском строку. Вважає, що строк для прийняття спадщини він пропустив з поважних причин. Враховуючи викладене, просив визначити йому додатковий строк тривалістю два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_7
		 
		Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2016 року у складі судді Замеги О. В. позовзадоволено. Визначено ОСОБА_4додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини до Бердичівської державної нотаріальної контори Головного територіального управління юстиції у Житомирській області після смерті матері ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, - два місяці з моменту набрання рішенням законної сили.
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 є особою похилого віку, на день смерті своєї матері та протягом шести місяців після її смерті він працював в СФГ «Злагода» в селі Семенівка Любарського району, на його утриманні перебуває дружина, яка з 2010 року хворіє і потребує постійного догляду. Причини, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутися із заявою про прийняття спадщини, є поважними. Визначення позивачу додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не порушуються права інших громадян.
		 
		Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 рокуапеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_5 задоволено, рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем не зазначено, а місцевим судом не встановлено всіх спадкоємців померлої ОСОБА_7 Судом вирішено питання про права та обов'язки ОСОБА_5, яка не була залучена до участі у справі як відповідач, що є порушенням норм процесуального права та підставою для скасування оскаржуваного рішення.
		 
		25 січня 2018 року ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_6 подали касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просили скасувати постанову Апеляційного суду Житомирської області           від 20 грудня 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що надана ОСОБА_5 довідка Терехівської сільської ради від 06 липня 2016 року № 627 є недопустимим доказом, оскільки суперечить іншим наявним у матеріалах справи доказам, і апеляційний суд не оглядав її оригінал. Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори 10 листопада 2016 року, тобто після набрання рішенням місцевого суду законної сили, а також те, що спадкодавцем ОСОБА_7 був складений заповіт, яким вона заповіла все своє майно йому.
		 
		Станом на час розгляду справи у Верховному Суді відзивів на касаційну скаргу не надійшло. 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 року померла ОСОБА_7 Позивач ОСОБА_4 є сином померлої.
		 
		05 березня 1996 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким усе своє майно, що буде їй належати на день її смерті, де б воно не знаходилося і з чого б воно не складалося, заповіла своєму сину ОСОБА_4
		 
		Постановою державного нотаріуса Бердичівської державної нотаріальної контори від 08 липня 2016 року ОСОБА_4 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_7 у зв'язку з пропуском встановленого законодавством строку на її прийняття (шість місяців).
		 
		Крім цього, судом апеляційної інстанції досліджено нові докази, надані особою, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_5, та встановлено наступні обставини.
		 
		Довідкою Терехівської сільської ради від 06 липня 2016 року № 627 підтверджується, що ОСОБА_7 була зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, але проживала спільно однією сім'єю разом зі своєю дочкою ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 у цьому ж селі, вказані особи вели господарство і мали спільний бюджет з 1999 року до дня смерті ОСОБА_7
		 
		ОСОБА_5 подала до Бердичівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року, в якій указувала про те, що спадкоємцем після померлої ОСОБА_7 була її дочка ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 року, а спадкоємцем ОСОБА_8 - вона.
		 
		Згідно зі статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
		 
		Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
		 
		Відповідно до частини першої 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
		 
		Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).
		 
		Відповідно до статей 4, 263-265 ЦПК України кожна сторона має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. В мотивувальній частині рішення зазначаються фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду.
		 
		Згідно з частиною першою та пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;                 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
		 
		Апеляційним судом встановлено, що рішення у справі прямо стосується прав і законних інтересів ОСОБА_5, яка не брала участі у справі, - щодо спадкового майна померлої ОСОБА_7
		 
		Виходячи з викладеного, давши правильну оцінку обставинам справи та доказам, якими вони підтверджуються, суд апеляційної інстанції обґрунтовано скасував рішення місцевого суду у зв'язку з порушенням вищезазначених норм процесуального права та відмовив у задоволенні позову.
		 
		Доводи касаційної скарги про те, що надана ОСОБА_5 довідка Терехівської сільської ради від 06 липня 2016 року № 627 є недопустимим доказом, оскільки суперечить іншим наявним у матеріалах справи доказам, і апеляційний суд не оглядав її оригінал, не заслуговують на увагу. Заявниками не наведено фактів невідповідності зазначеної довідки, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи (а. с. 60), іншим письмовим доказам.
		 
		Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_5 звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини 10 листопада 2016 року, тобто після набрання рішенням місцевого суду законної сили.
		 
		Довідкою Бердичівської державної нотаріальної контори від 25 листопада 2016 року підтверджується, що 10 листопада 2016 року ОСОБА_5 подала до цієї нотаріальної контори заяву про доведення до відома стосовно наміру звернутися до суду щодо продовження строку для прийняття спадщини за правом представлення після смерті її баби ОСОБА_7
		 
		Інші наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду апеляційної інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		 
		Разом з тим оскаржуване судове рішення не перешкоджає позивачу захистити свої права шляхом пред'явлення у встановленому законом порядку позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини до належних відповідачів з наданням необхідних доказів на підтвердження своїх вимог.
		 
		Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
		 
		Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Постанову Апеляційного суду Житомирської області від 20 грудня 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:В. А. Стрільчук   С. О. Карпенко   В. О. Кузнєцов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...