Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 657/692/15-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки; Порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 24.05.2018.
Дата набрання законної сили: 17.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 травня 2018 року
		м. Київ
		справа № 657/692/15-к
		провадження № 51-3781 км 18
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		представника потерпілої 
		ОСОБА_6  ОСОБА_7  
		 
		розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 на ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 07 вересня 2016 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015230270000016, за обвинуваченням 
		ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Рівне, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 270, ч. 2 ст. 412 КК України. 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2016 року ОСОБА_14 засуджено: за ч. 1 ст. 129 КК України на 2 роки обмеження волі; за ч.2 ст. 412 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, ОСОБА_14 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
		За ч. 2 ст. 270 КК України ОСОБА_14 виправдано. 
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_14 в строк відбутого покарання строк його попереднього ув`язнення. 
		Вирішено цивільний позов військової частини - польова пошта НОМЕР_1 та питання процесуальних витрат у провадженні. 
		Ухвалою Апеляційного суду Тернопільської області від 07 вересня 2016 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни. На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано ОСОБА_14 в строк відбутого покарання строк його попереднього ув`язнення. 
		Згідно з вироком суду, ОСОБА_14 визнано винуватим та засуджено за те, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (військова частина  польова пошта НОМЕР_3 ) № 48 від 04 березня 2014 року призначеним на посаду сержанта з матеріального забезпечення 1 танкової роти танкового батальйону військової частини  польова пошта НОМЕР_3 та маючи військове звання «сержант», 01 лютого 2015 року, близько 01.00 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння в одному з наметів військової частини, розташованої в господарському приміщенні колишнього фермерського господарства поблизу АДРЕСА_2 , після отримання повідомлення про важке поранення товариша у районі проведення антитерористичної операції (далі - АТО), повідомив присутнім, у тому числі солдату ОСОБА_15 про те, що він боїться та не бажає їхати до АТО, з чим останній не погодився та висловив іншу думку. Будучи невдоволеним відповіддю ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , шляхом демонстрації автомату АКС-74, в якому запобіжник вже був приведений у бойове положення, а патрон знаходився в патроннику, вчинив погрозу вбивством ОСОБА_15 , направивши в бік останнього зброю та здійснивши два постріли вгору, таким чином створивши реальні підстави побоюватися здійснення цієї погрози. В подальшому, присутніми при цьому військовослужбовцями військової частини ОСОБА_14 було роззброєно. 
		Після цього, ОСОБА_14 , порушуючи вимоги ч. 2 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України, п. 5.2.12 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій від 19 жовтня 2004 року № 126 (які діяли станом на 01 лютого 2015 року) та вимоги статей 11, 13, 16, 121, 122, 187 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України і п. 2 додатку 19 цього Статуту, близько 01.10 год., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в наметі свого підрозділу на території зазначеного польового табору, залишивши поряд з опалювальною піччю пластмасову ємність із 20 л легкозаймистої речовини, плеснув у топковий отвір пічки цю речовину, що зумовило її різке займання та потрапляння на зазначену пластмасову ємність і її спалаху, а у подальшому  до пожежі у всьому наметі, під час якої, полум`я поширилось на чотири сусідні намети військової частини польова пошта НОМЕР_1 , внаслідок чого загинули військовослужбовці вказаної частини: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , спричинено інші тяжкі наслідки у вигляді заподіяння військовослужбовцям військових частин тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_22 ,тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_23 , ОСОБА_15 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , легких тілесних ушкоджень ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 . 
		Також під час пожежі знищено зброю, бойові припаси та інше військове майно військових частин  польова пошта НОМЕР_1 та НОМЕР_3 , яке детально перераховане у вироку суду першої інстанції на загальну суму 142 3,48, 58 грн. та таким чином спричинено тяжкі наслідки. 
		Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі потерпілі ставлять питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у вказаному суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого. Вважають, що апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, не перевірив належним чином доводів апеляційних скарг про безпідставність виправдання ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 270 КК України. Стверджують, що останній є суб`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України та, з огляду на його винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 412 КК України, рішення про виправдання останнього за вказані дії є неправильним. Визнання ОСОБА_14 невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, на думку потерпілих, призвело до призначення покарання, яке не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі останнього. 
		Позиції інших учасників судового провадження
		Представник потерпілої ОСОБА_6  адвокат ОСОБА_7 підтримав подану потерпілими касаційну скаргу та просив її задовольнити. 
		 
		Прокурор вважав, що підстав задоволення касаційної скарги потерпілих немає, а тому просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни. 
		Мотиви Суду
		Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність. 
		При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підставі його ухвалення.
		Відповідно до ст. 419 КПК України у мотивувальній частині ухвали апеляційного суду належить наводити мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
		Таким чином закон вимагає від суду проаналізувати усі доводи апеляційної скарги та дати на них мотивовані відповіді.
		З огляду на ухвалу суду апеляційної інстанції у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_14 , ці вимоги закону належним чином не виконані при перевірці доводів апеляційних скарг потерпілого. 
		Як убачається зі справи, ОСОБА_14 визнано винуватим та засуджено за погрозу вбивства, а також за необережне знищення та пошкодження зброї, бойових припасів та іншого військового майна, що спричинило загибель людей та інші тяжкі наслідки. 
		Водночас, ОСОБА_14 виправдано за раніше пред`явленим йому обвинуваченням за ч. 2 ст. 270 КК України, яке під час судового розгляду було змінено прокурором, однак, відповідно до положень ч. 3 ст. 338 КПК України, підтримане потерпілими в раніше пред`явленому обсязі. 
		Приймаючи рішення про виправдання ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 270 КК України, суд виходив з того, що основним безпосереднім об`єктом цього злочину є пожежна безпека, тобто частина громадської безпеки, яка стосується попередження виникнення і поширення пожеж, а суб`єктом злочину є особа, на яку покладено обов`язки з дотримання відповідних правил. В зв`язку з тим, що на ОСОБА_14 такі обов`язки покладені не були, суд прийняв рішення про відсутність в діях останнього складу зазначеного правопорушення. 
		Однак, з наведеним висновком суду першої інстанції колегія суддів погодиться не може. 
		Диспозиція ч. 2 ст. 270 КК України передбачає кримінальну відповідальність за порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки, якщо воно спричинило загибель людей, майнову шкоду в особливо великому розмірі або інші тяжкі наслідки. 
		Згідно з встановленими під час розгляду даного кримінального провадження обставинами, ОСОБА_14 в наметі свого підрозділу на території зазначеного польового табору, залишивши поряд з опалювальною піччю пластмасову ємність із 20 л легкозаймистої речовини, плеснув у топковий отвір пічки цю речовину, що зумовило її різке займання та потрапляння на зазначену пластмасову ємність і її спалаху, а у подальшому  до пожежі у всьому наметі. 
		Статтею 187 Закону України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24 березня 1999 року № 548  XIV встановлено, що пожежна безпека в Збройних Силах України забезпечується здійсненням комплексу організаційних і технічних заходів, спрямованих на запобігання виникненню пожежі та системою пожежного захисту. Усі військовослужбовці повинні знати й виконувати вимоги пожежної безпеки (додаток 19 до цього Статуту) і вміти користуватися засобами пожежогасіння. 
		Відповідно до п. 2 Вимог пожежної безпеки Додатку 19 до Статуту внутрішньої служби з метою пожежної безпеки заборонено користуватися несправними печами, застосовувати для розпалення вогню запалювальні рідини, залишати матеріали, що можуть горіти, й майно поблизу печей та самі печі без нагляду. 
		Згідно з рекомендаціями п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про знищення та пошкодження державного чи колективного майна шляхом підпалу або внаслідок порушення встановлених законодавством вимог пожежної безпеки» № 4 від 02 липня 1976 року, суб`єктом порушення правил пожежної безпеки можуть бути як посадові особи, так і громадяни, винні в порушенні встановлених законодавством вимог пожежної безпеки. 
		Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 Кодексу цивільного захисту України громадяни України зобов`язані виконувати правила пожежної безпеки.
		Враховуючи зазначене, висновок суду про те, що ОСОБА_14 не є суб`єктом складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 270 КК України, так як на нього не покладено обов`язків по дотриманню правил пожежної безпеки, є неправильним. 
		Апеляційний суд, переглядаючи справу в апеляційному порядку за апеляційними скаргами потерпілих, зазначене неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, залишив поза своєю увагою та відповідей, які б ґрунтувалися на положеннях чинного законодавства в сфері дотримання правил пожежної безпеки, на доводи апеляцій не дав, прийнявши необґрунтоване рішення про залишення вироку суду першої інстанції в частині виправдання ОСОБА_14 за ч. 2 ст. 270 КК України без зміни. 
		Враховуючи зазначене, ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому, на підставах п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК України, вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції, суду необхідно врахувати все наведене в постанові, ретельно перевірити викладені в апеляційних скаргах потерпілих доводи, дати належну оцінку зібраним по справі доказам та постановити законне, обґрунтоване і умотивоване рішення. 
		Висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах
		При вирішенні питання щодо кваліфікації дій за ст. 270 КК України слід мати на увазі, що суб`єктом зазначеного злочину є будь-яка фізична особа, яка досягла шістнадцятирічного віку. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436 - 438, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, колегія суддів
		ухвалила:
		Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,  ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13  задовольнити. 
		Ухвалу Апеляційного суду Тернопільської області від 07 вересня 2016 року щодо ОСОБА_14 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. 
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.  
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...