Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 821/2239/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з відносин публічної служби, зокрема справи щодо:; звільнення з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2018. Зареєстровано: 25.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2018.
Дата набрання законної сили: 23.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 травня 2018 року 
		Київ
		справа №821/2239/16
		провадження №К/9901/21277/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд): 
		головуючого - Бевзенка В.М.,
		суддів: Білоуса О.В., Шарапи В.М.,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні  у касаційній інстанції адміністративну справу № 821/2239/16 
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито  
		за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Херсонській області на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Коваля М.П., суддів: Домусчі С.Д., Кравець О.О.) від             04 липня 2017 року, 
		ВСТАНОВИВ :
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. 30 грудня 2016 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Херсонській області (далі - ГУ Держпраці у Херсонській області, відповідач),в якому просив: 
		1.1. скасувати наказ ГУ Держпраці у Херсонській області від 30 листопада 2016 року №161-ос «Про звільнення ОСОБА_1.»;
		1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в промисловості управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Херсонській області;
		1.3. стягнути з ГУ Держпраці у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 грудня 2016 року до прийняття судового рішення;
		1.4. зобов'язати ГУ Держпраці у Херсонській області внести виправлення до трудової книжки ОСОБА_1 щодо його звільнення.
		2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що наказом ГУ Держпраці у Херсонській області від 30 листопада 2016 року №161-ос застосовано дисциплінарне стягнення, яке не відповідає тяжкості інкримінованого йому проступку. Зазначає, що результати службового розслідування, викладені у висновку від 28 вересня 2016 року №1141, який став підставою для прийняття оскаржуваного наказу, не відповідають дійсним обставинам справи. Вважає своє звільнення протиправним, а тому просить задовольнити вимоги позовної заяви. 
		Короткий зміст рішення суду І інстанції
		3. 14 квітня 2017 року Херсонський окружний адміністративний суд вирішив:
		3.1. у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.
		4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доводи позовної заяви є безпідставними, висновки службового розслідування відповідають дійсним обставинам справи, а відповідач, приймаючи наказ від 30 листопада 2016 року    №161-ос, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		5. 04 липня 2017 року Одеський апеляційний адміністративний суд вирішив:
		5.1. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2017 року - задовольнити;
		5.2. постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 квітня           2017 року - скасувати;
		5.3. прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до            ГУ Держпраці у Херсонській області про визнання протиправним та скасування наказу № 161-ос від 30 дистопада 2016 року про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задовольнити;
		5.4. визнати протиправними та скасувати наказ ГУ Держпраці у Херсонській області № 161-ос від 30 листопада 2016 року «Про звільнення ОСОБА_1.»;
		5.5. поновити ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в промисловості управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Херсонській області;
		5.6. стягнути з ГУ Держпраці у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 02 грудня 2016 року по 04 липня 2017 року у розмірі 37739,52 гривень.
		6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав неналежну оцінку обставинам справи, неправильно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального і процесуального права.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		7. 25 липня 2017 року відповідач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, яку 13 лютого  2018 року передано на розгляд до Верховного Суду.
		8. У касаційній скарзі відповідач просить: 
		8.1. Скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої  інстанції.  
		9. Відповідачем у подано заяву про участь представника ГУ Держпраці у Херсонській області при розгляді справі та заявлено клопотання про прискорення розгляду касаційної скарги.
		10. Ухвалою Верховного Суду від 20 квітня 2018 року прийнято касаційну скаргу до провадження та призначена до розгляду у відкритому судовому засіданні в суді касаційної інстанції.
		11. Станом на дату ухвалення даного судового рішення позивачем відзиву до суду касаційної інстанції не подано.
		II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		12. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
		12.1. ГУ Держпраці у Херсонській області зазначає, що судом апеляційної інтонації при ухвалення оскаржуваного судового рішення допущено порушення норм матеріального права та не правильно застосовано норми процесуального права, тому таке рішення є незаконним, а рішення суду першої інстанції скасовано помилково.
		IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		13. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 з 04 серпня           2015 року по 30 листопада 2016 року працював на посаді головного державного інспектора відділу нагляду в промисловості управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Херсонській області.
		14. Відповідно до наказу від 30 серпня 2016 року № 322 ГУ Держпраці у Херсонській області у період з 06 вересня по 26 вересня 2016 року проведено планову перевірку Агрофірми радгосп «Білозерський».
		Згідно направлення на проведення планової перевірки Агрофірми радгосп «Білозерський» від 31 серпня 2016 року № 523 та плану - завдання від 05 вересня 2016 року для перевірки дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки направлено головного державного інспектора відділу нагляду в промисловості управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ОСОБА_1
		29 вересня 2016 року до ГУ Держпраці у Херсонській області надійшла скарга директора Агрофірми радгосп «Білозерський» на дії  ОСОБА_1, в якій зазначалося, що посадовою особою під час проведення перевірки допущено зухвалу поведінку та проявлено  неповагу до працівників Агрофірми радгосп «Білозерський».
		15. З метою з'ясування обставин, викладених в скарзі, наказом ГУ Держпраці у Херсонській області від 25 листопада 2016 року №158-ос призначено проведення службового розслідування.
		За результатними проведення службового розслідування дисциплінарною комісією складено висновок, в якому зазначено, що в діях позивача вбачається наявність дисциплінарного проступку передбаченого «частиною 1 пункту 2 статті 65 Закону України «Про державну службу»». Також у висновку зазначено, що при застосуванні дисциплінарного стягнення слід враховувати догану оголошену позивачу наказом від 12 лютого 2016 року №20-ос, та рекомендовано притягти ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності відповідно до частини 5 статті 66 Закону України «Про державну службу» у вигляді звільнення з посади державної служби.
		16. Наказом ГУ Держпраці у Херсонській області від 30  листопада 2016 року          №161-ос ОСОБА_1 звільнено з посади головного державного інспектора відділу нагляду в промисловості управління нагляду в промисловості і на об'єктах підвищеної небезпеки ГУ Держпраці у Херсонській області з 01 грудня 2016 року відповідно до частини 5 статті 66, пункту 4 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу».  
		17. Не погоджуючись із наказом ГУ Держпраці у Херсонській області від                         30  листопада 2016 року №161-ос позивач звернувся до суду із позовом.
		IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ 
		(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		18. Конституція України
		18.1. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19).
		19. Кодекс законів про працю України від 10 грудня 1971 року №322-VIII 
		19.1. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
		При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу (частини1, 3 статті 235).
		20. Закон України «Про державну службу» 10 грудня 2015 року № 889-VIII
		20.1. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби (частина 2 статті 1)
		20.2. Державний службовець зобов'язаний: 1) дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) дотримуватися принципів державної служби та правил етичної поведінки; 3) поважати гідність людини, не допускати порушення прав і свобод людини та громадянина; 4) з повагою ставитися до державних символів України; 5) обов'язково використовувати державну мову під час виконання своїх посадових обов'язків, не допускати дискримінацію державної мови і протидіяти можливим спробам її дискримінації; 6) забезпечувати в межах наданих повноважень ефективне виконання завдань і функцій державних органів; 7) сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов'язки; 8) виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України; 9) додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції; 10) запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби; 11) постійно підвищувати рівень своєї професійної компетентності та удосконалювати організацію службової діяльності; 12) зберігати державну таємницю та персональні дані осіб, що стали йому відомі у зв'язку з виконанням посадових обов'язків, а також іншу інформацію, яка відповідно до закону не підлягає розголошенню; 13) надавати публічну інформацію в межах, визначених законом.
		Державні службовці виконують також інші обов'язки, визначені у положеннях про структурні підрозділи державних органів та посадових інструкціях, затверджених керівниками державної служби в цих органах (частина 1 статті 8).
		20.3. Особа, призначена на посаду державної служби вперше, публічно складає Присягу державного службовця такого змісту:
		«Усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права, свободи і законні інтереси людини і громадянина, честь держави, з гідністю нести високе звання державного службовця та сумлінно виконувати свої обов'язки» (частина 1 статті 36).
		20.4. За невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (частина 1 статті 64).
		20.5. Підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов'язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.
		Дисциплінарними проступками є: 1) порушення Присяги державного службовця;          2) порушення правил етичної поведінки державних службовців; 3) вияв неповаги до держави, державних символів України, Українського народу; 4) дії, що шкодять авторитету державної служби; 5) невиконання або неналежне виконання посадових обов'язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень; 6) недотримання правил внутрішнього службового розпорядку; 7) перевищення службових повноважень, якщо воно не містить складу злочину або адміністративного правопорушення;                          8) невиконання вимог щодо політичної неупередженості державного службовця;           9) використання повноважень в особистих (приватних) інтересах або в неправомірних особистих інтересах інших осіб; 10) подання під час вступу на державну службу недостовірної інформації про обставини, що перешкоджають реалізації права на державну службу, а також неподання необхідної інформації про такі обставини, що виникли під час проходження служби; 11) неповідомлення керівнику державної служби про виникнення відносин прямої підпорядкованості між державним службовцем та близькими особами у 15-денний строк з дня їх виникнення; 12) прогул державного службовця (у тому числі відсутність на службі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин; 13) поява державного службовця на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;                    14) прийняття державним службовцем необґрунтованого рішення, що спричинило порушення цілісності державного або комунального майна, незаконне їх використання або інше заподіяння шкоди державному чи комунальному майну, якщо такі дії не містять складу злочину або адміністративного правопорушення (частини 1, 2 статті 65).
		20.6. До державних службовців застосовується один із таких видів дисциплінарного стягнення: 1) зауваження; 2) догана; 3) попередження про неповну службову відповідність; 4) звільнення з посади державної служби.
		Звільнення з посади державної служби є винятковим видом дисциплінарного стягнення і може бути застосоване лише у разі вчинення дисциплінарних проступків, передбаченихпунктами 1,    3,    7,    9-11,    13,    14    частини другої статті 65 цього Закону, а також вчинення систематично (повторно протягом року) дисциплінарного проступку, передбаченого    пунктом 12 частини другої статті 65 цього Закону (частини 1, 5        статті 66).
		20.7. Дисциплінарне стягнення має відповідати характеру і тяжкості вчиненого дисциплінарного проступку та ступеню вини державного службовця. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він був вчинений, настання тяжких наслідків, добровільне відшкодування заподіяної шкоди, попередню поведінку державного службовця та його ставлення до виконання посадових обов'язків (частина 1 статті 67).
		20.8. З метою визначення наявності вини, характеру і тяжкості дисциплінарного проступку може проводитися службове розслідування.
		За результатами службового розслідування складається висновок про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності (частина 1, абзац 1 частини 9 статті 71).
		20.9. Дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню тяжкості вчиненого проступку та вини державного службовця. Під час визначення виду стягнення необхідно враховувати характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, результати оцінювання службової діяльності державного службовця, наявність заохочень, стягнень та його ставлення до служби (частина 1 статті 74).
		20.10. Підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є: 1) скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі; 2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування; 3) отримання державним службовцем двох підряд негативних оцінок за результатами оцінювання службової діяльності;                  4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення (частина 1 статті 87).
		21. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 року № 100 
		21.1.  Цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадку вимушеного прогулу (підпункт «з» пункту 1). 
		22. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» від 13 червня 2000 року № 950
		22.1. Під час визначення виду дисциплінарного стягнення члени комісії повинні враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника (абзац 7 пункту 8).
		23. Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за N 110)
		23.1.Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. 
		Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню (абзац 1, 2, пункту 1.1.).
		23.2. Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження) (абзац 1 пункту 2.4.).
		23.3. У розділі «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. 
		У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: «Запис за № таким-то недійсний. Прийнятий за такою-то професією (посадою)» і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. 
		У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі». При зміні формулювання причини звільнення пишеться: «Запис за № таким-то є недійсним, звільнений...» і зазначається нове формулювання. 
		У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення. 
		При наявності в трудовій книжці запису про звільнення або переведення на іншу роботу, надалі визнаної недійсною, на прохання працівника видається «Дублікат» трудової книжки без внесення до неї запису, визнаного недійсним (пункт 2.10.).
		24. Положення «Про Головне управління Держпраці у Херсонській області» затверджене наказом Державної служби України з питань праці від 04 лютого     2016 року №8
		24.1. Управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: проводить інформаційно-роз'яснювальну роботу з питань належності до її компетенції, у тому числі з питань недопущення дискримінації на робочих місцях ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД; організовує інформаційну та видавничу діяльність з питань, що належать до її компетенції (підпункти 39, 44 пункту 4).
		25. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 року № 2747-IV
		25.1. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина 4 статті 9). 
		25.2. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
		Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини 1, 2 статті 73).
		25.3. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.
		Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 74).
		25.4. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина 1 чтатті 75).
		25.5. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом (частина 1, 3 статті 77).
		25.6. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частини 1 - 3 статті 242).
		V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		26. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого. 
		27. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що підставою для проведення службового розслідування і притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності стала скарга директора Агрофірми радгосп «Білозерський», в якій зазначено, що під час перевірки інспектор вів себе зухвало, «читав лекції» працівникам, проводив бесіду в підвищеному тоні, вів себе некоректно. 
		За результатом службового розслідування комісією прийнято висновок, яким дії позивача під час проведення перевірки Агрофірми радгосп «Білозерський» визнано порушенням Присяги державного службовця та рекомендовано притягнути ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади державної служби.
		28. Аналізуючи текс Присяги державного службовця, викладений у статті 36 Закону України «Про державну службу», під порушенням Присяги слід розуміти скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
		Звільнення за порушення присяги може мати місце лише як санкція за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.
		Звільнення з посади державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. 
		У висновку службового розслідування відсутні будь-які посилання на те, яким чином дії ОСОБА_1 під час проведення перевірки Агрофірми радгосп «Білозерський» підірвали авторитет органу як носія влади. Також не зазначено до яких наслідків призвели дії позивача та ступінь їх тяжкості.
		Отже, Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення найсуворішого ступеня. Крім того, обставини вчинення дисциплінарного проступку, викладені в тексті касаційної скарги не знайшли свого підтвердження в досліджених судами матеріалах справи та висновках, викладених в судових рішеннях.
		У касаційній скарзі вказано, що своєю поведінкою позивач порушив принципи державної служби, а виконуючи свої посадові обов'язки мав діяти на виконання завдань та функцій, покладених на державний орган, від його імені. Суд спростовує такі посилання, оскільки проводячи роз'яснювальну роботу з працівниками Агрофірми радгосп «Білозерський» ОСОБА_1 виконував завдання покладені  Положенням «Про Головне управління Держпраці у Херсонській області». Тобто,  тому такі посилання є безпідставними. 
		29. В частині задоволення вимог касаційної скарги щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, Суд не погоджується із висновками апеляційного суду з таких мотивів.
		Так,  Кодексом адміністративного судочинства України розподілено обов'язки щодо доказування і подання доказів між особами, які беруть участь у справі та передбачає активну роль суду в процесі збору доказів, а забезпечення повного з'ясування  обставин у справі базується на поєднанні принципів змагальності та офіційності. В свою чергу, суд не є пасивним спостерігачем у збирання доказів по справі ї за потребою може приймати активну участь в такому процесі.
		Щоб правильно встановити фактичні обставини справи, суд наділено повноваженням збирати та оцінювати докази, а також сприяти реалізації прав сторін по справі в частині доказування обставин, шляхом витребовування необхідних доказів у разі потреби.
		Виконання завдань адміністративного судочинства залежить від встановлення адміністративним судом у справі об'єктивної істини та правильного застосування норм матеріального та процесуального права, а тому  статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладено обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для правильного з'ясування всіх обставин справи, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Дієвість адміністративного судочинства залежить від того, на скільки повно і всебічно будуть підтверджені доказами обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		30. За приписами статті 235 Кодексу законів про працю України у разі поновлення працівника на посаді  приймається рішення про виплату  середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи.
		Тобто, основоположним фактором для задоволення вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та визначення суми такої виплати є встановлення факту працевлаштування позивача на час розгляду справи судом та розмір отримуваної позивачем заробітної плати.  
		31.  Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено обставини, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, а саме: в порушення приписів статей 73, 74, 75, 77 Кодексу адміністративного судочинства України прийнято рішення без перевірки факту самостійного працевлаштування позивача, що призвело до прийняття рішення, що суперечить чинному законодавству.
		Так, в касаційній скарзі  ГУ Держпраці у Херсонській області вказує, що позивач в період з 19 грудня 2016 року працював в Одеському науково-дослідному інституті судових експертиз Міністерства юстиції України та отримував заробітну плату, в підтвердження чого надає відповідну довідку.
		32. Також слід зауважити, що у позові ОСОБА_1 заявлено вимогу про  зобов'язати ГУ Держпраці у Херсонській області внести виправлення до його трудової книжки щодо його звільнення, проте такі вимоги не були розглянуті апеляційним судом та їм не надано належної оцінки. 
		33. Відповідно до частин 1 - 3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		34. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України  суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		35. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		36. Згідно з пунктами 1, 3 частини 2, 5  статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази; або встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
		Висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
		37. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що рішення суду апеляційної інстанції слід скасувати з направленням справи на новий апеляційний розгляд в частині стягнення з ГУ Держпраці у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення виправлень до його трудової книжки. В решті позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції слід залишити без змін.
		38. З огляду на результат касаційного розгляду та припис частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, витрати понесені у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції не розподіляються.
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, - 
		ПОСТАНОВИВ :
		1. Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Херсонській області - задовольнити частково. 
		2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасувати в частині вимог про стягнення з Головного управління Держпраці у Херсонській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення виправлень до його трудової книжки.
		3. Справу в частині позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Держпраці у Херсонській області середнього заробітку за час вимушеного прогулу та внесення виправлень до його трудової книжки направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		4. В решті постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2017 року - залишити без змін.
		5. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
		 
		Головуючий                                                                                          В.М. Бевзенко
		 
		Судді                                                                                                     О.В. Білоус 
		 
		                                                                                                    В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...