Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 804/450/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2018. Зареєстровано: 25.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2018.
Дата набрання законної сили: 22.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		Київ
		 
		22 травня 2018 року 
		справа №804/450/16
		адміністративне провадження №К/9901/6037/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
		суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.
		при секретарі судового засідання Гутніченко А.М.
		за участю представників:
		від позивача - ОСОБА_1 особисто,
		від відповідача - не з'явився,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у складі колегії суддів Чередниченка В. Є., Коршуна А. О., Панченко О. М. у справі №   804/450/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		У С Т А Н О В И В :
		 
		У січні 2016 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29 грудня 2015 року за №   0034111701, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 62 040 грн. 42 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 15 510 грн. 11 коп., № 0034201701, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 510 грн., а також рішення податкового органу від 29 грудня 2015 року № 0034131701 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску у сумі 39 242 грн. 80 коп. і застосування штрафних санкцій у сумі 1 962 грн. 14 коп. та вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 29 грудня 2015 року № Ф-0034121701 у сумі 39 242 грн. 80 коп., з мотивів безпідставності їх прийняття.
		 
		9 лютого 2016 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні позовних вимог відмовлено.
		 
		Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з правомірності податкових повідомлень-рішень, оскільки позивач не заперечує наявність виявлених при перевірці порушень, а доводить, що відповідачем при проведенні перевірки не враховані при визначенні суми валових витрат та чистого оподаткованого доходу інші обставини, які не підтвердилися за наслідком розгляду.
		 
		21 липня 2016 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено повністю.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з протиправності податкових повідомлень-рішень внаслідок недоведеності відповідачем складів податкових правопорушень, покладених в основу їх прийняття.
		 
		15 серпня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга відповідача.
		 
		17 серпня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги з моменту отримання копії цієї ухвали (суддя Олексієнко М. М.).
		 
		05 вересня 2016 року відповідач усунув недоліки касаційної скарги.
		 
		06 вересня 2016 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження у справі та витребувано з Дніпропетровського окружного адміністративного суду справу № 804/450/16.
		 
		22 вересня 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу.
		 
		27 вересня 2016 року справа № 804/450/16 надійшла до Вищого адміністративного суду України.
		21 червня 2017 року здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ (суддя Кравцов О. В., Калашнікова О. В., Єрьомін А. В.).
		 
		29 вересня 2017 року здійснено повторний автоматизований розподіл судових справ (суддя Черпак Ю.К., Загородній А.Ф., Головчук С. В.).
		 
		18 січня 2018 року справу № 804/450/16 передано до Верховного Суду.
		 
		У касаційній скарзі податковий орган, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме положень пункту 138.1 статті 138, пункту 176.2 статті 176, пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, доводить, що лізингові платежі не відносяться до витрат від операційної діяльності як і вартість придбаного, але не оплаченого автомобіля, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
		 
		Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
		 
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
		 
		Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що у грудні 2015 року відповідачем проведено комплексну документальну планову невиїзну перевірку платника податків за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт від 11 грудня 2015 року №2975/394/04-03-17-01-26/НОМЕР_4 (далі - акт перевірки).
		 
		Висновками акту перевірки, серед іншого, встановлено порушення:
		- пунктів 177.2, 177.4 статті 177, з урахуванням вимог пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб від провадження господарської діяльності за 2014 рік в сумі 62 040 грн. 42 коп.;
		 
		- абзацу «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України в частині не включення до Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф. №1-ДФ) за І квартал 2012 року, II квартал 2012 року, II квартал 2013 року, II квартал 2014 року, сум доходу, виплаченим фізичним особам-підприємцям;
		 
		- пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 11 статті 8 розділу III Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», з урахуванням частини 3 статті 7 розділу III цього Закону, у результаті чого занижено єдиний внесок за 2014 рік в сумі 39 242 грн. 80 коп.
		 
		29 грудня 2015 року на підставі акта перевірки та пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України податковим органом винесено спірні податкові повідомлення-рішення, а також рішення та вимогу.
		 
		Склад податкового правопорушення, передбаченого пунктами 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, доводиться податковим органом на підставі висновку про завищення платником податків валових витрат за двома групами операцій, а саме включення до складу витрат лізингових платежів по договору фінансового лізингу від 01 липня 2014 року №2969 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Український лізинговий фонд», а також включення до складу витрат вартості придбаного, але не оплаченого автомобіля KIA Sportage в сумі 249 166 грн. 67 коп.
		 
		Порушення положень 119.2 статті 119 Податкового кодексу України обґрунтовується податковим органом фактом виплати доходів (грошових коштів) фізичним особам-підприємцям ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, відомості про що не відображено у податкових розрахунках (ф. №1-ДФ) за І квартал 2012 року, II квартал 2012 року, II квартал 2013 року, II квартал 2014 року.
		 
		Касаційна скарга податкового органу підлягає перегляду в межах доводів та вимог відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		Щодо формування витрат.
		 
		Податковим повідомленням-рішенням №   0034111701 за порушення пункту 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України збільшено грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 62 040 грн. 42 коп. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 15 510 грн. 11 коп. на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
		 
		За змістом положень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на момент виникнення правовідносин) об'єктом оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
		 
		За змістом положень підпункту 138.10.5 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України, пункту 27 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", пункту 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 «Фінансові витрати» лізингові платежі за договором фінансового лізингу є фінансовими витратами, які не охоплюються поняттям «операційні витрати» і є окремим елементом витрат, а саме - «іншими витратами».
		 
		Верховний Суд вказує, що норма пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (у редакції, що діяла протягом 2014 року) має банкетний характер і пов'язує порядок формування витрат фізичною особою-підприємцем з дотриманням сукупності умов, а саме пов'язаність витрат з отриманням доходу, документальне підтвердження витрат та віднесення витрат виключно до витрат операційної діяльності.
		 
		Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги у цій частині, обґрунтовано висновувався з того, що відповідачем не надано суду доказів в підтвердження своїх висновків щодо включення до складу витрат лізингових платежів по договору фінансового лізингу від 01 липня 2017 року № 2969, а також витрат на придбання автомобіля «КІА» за накладною від 10 липня 2014 року № 427 у сумі 249 167 грн. 67 коп., яка на момент перевірки оплачена у розмірі 84 366 грн. 79 коп. Зазначені витрати позивачем до складу валових витрат не включались взагалі, внаслідок чого спір щодо їх включення є відсутнім.
		 
		Відповідачем, в порушення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на момент розгляду справи судами попередніх інстанцій) не доведено, що витрати за лізинговим договором фактично є понесеними, що понесені позивачем витрати у межах спірного податкового періоду і що пов'язані вони із його господарською діяльністю в розумінні пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України.
		Щодо обставин застосування штрафу у розмірі 510 грн.
		Податковим повідомленням-рішенням № 0034201701 за порушення пункту 176.2 (б) статті 176 Податкового кодексу України та пункту 3.2 розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 24 грудня 2010 року №1020, пунктів 3.2, 3.3. розділу 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міндоходів України від 21 січня 2014 року №49 застосовано штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 510 грн. на підставі положень пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України.
		Задовольняючи позовні вимоги в цій частині, суд апеляційної інстанції висновувався з того, що положення пункту 119.2 статті 119 Податкового кодексу України можуть застосовуватись, лише після зменшення та/або збільшення податкових зобов'язань платника податку та необхідності зазначення в акті перевірки відповідного донарахування зобов'язань, оскільки порушення вчинене позивачем повинно призвести до зміни податкових зобов'язань відповідних платників податку.
		За змістом положень пункту 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, пунктів 3.2 та 3.3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 21 січня 2014 року № 49 нарахування доходів фізичним особам-підприємцям попадають у розрахунок за формою 1 ДФ у графи 3 та 3 "а" з ознакою доходу "157" - дохід, виплачений самозайнятій особі.
		Склад податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення № 0034201701 від 20 грудня 2015 року доводиться податковим органом виключно на підставі акта перевірки та не підтверджено наявними доказами у справі.
		 
		Касаційна скарга податкового органу не утримує в собі доводів щодо сплати єдиного внеску, внаслідок чого правомірність актів індивідуальної дії податкового органу у цій частині не є предметом касаційного перегляду.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Верховний Суд вважає, що відповідачем не виконаний свій обов'язок щодо доведеності податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень рішень, визнаних судом апеляційної інстанції протиправними.  
		 
		Доводи податкового органу наведені касаційною скаргою зведенні виключно до непогодження відповідачем з оцінкою обставин справи, наданою судом апеляційної інстанції.
		 
		Суд визнає, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду - без змін.
		 
		Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
		 
		П О С Т А Н О В И В :
		 
		Касаційну скаргу Дніпродзержинської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 21 липня 2016 року у справі № 804/450/16 залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                           Р.Ф.Ханова
		 
		Судді:                                                                                                     І.А.Гончарова
		 
		                                                                                                    І.Я.Олендер

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...