Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 520/1718/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки; Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами.
Надіслано для оприлюднення: 23.05.2018. Зареєстровано: 25.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2018.
Дата набрання законної сили: 13.11.2018
Результат оскарження 13.11.2018 Апеляційний суд Одеської області: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   
		Справа № 520/1718/18
		Провадження № 1-кп/520/666/18
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22.05.2018 року Київський районний суд м. Одеси, у складі:
		 
		Головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря ОСОБА_2 , 
		 прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017160480003824 від 12.09.2017 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Дмитрівка, Болградського району, Одеської області, одруженого, на утриманні має двох малолітніх дітей 2009 та 2010 років народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого, ч. 1 ст.263 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у тому, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, невстановленим досудовим розслідуванням шляхом придбав без передбаченого законом дозволу бойовий припас  ручну осколкову гранату РГД-5, після чого зберігав її до 17.01.2017 року в будинку АДРЕСА_2 , де він мешкав, в сейфі, що знаходиться в підвалі цього будинку.
		Як вбачається з обвинувального акту, 17.01.2017 року співробітниками Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області під час проведення по кримінальному провадженню № 1201716048000001 від 01.01.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, обшуку в будинку АДРЕСА_2 згідно ухвали Київського районного суду м. Одеси №520/266/17 від 11.01.2017 року, в сейфі виявлено та вилучено вищевказаний бойовий припас  ручну осколкову гранату РГД-5, яку ОСОБА_7 , без передбаченого законом дозволу придбав, після чого зберігав у цьому сейфі.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_7 орган досудового слідства кваліфікував заст. 263 ч.1 КК Україниза ознаками: зберігання та придбання бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 , свою винну у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав та пояснив суду, що в ввечері 16.01.2017 року йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_8 , який є його кумом, та повідомив, що йому стало відомо від охоронця, який працює у «П`ятій перлині», що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Архітекторська 76, що за вказаною адресою приїжджали співробітники поліції та повідомили, що зранку 17.01.2017 року буде проводитися ряд обшуків, в тому числі і за адресою проживання його, обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме: по АДРЕСА_2 . У зв`язку з зазначеним, він, обвинувачений ОСОБА_7 , цього вечора вивіз із свого будинку всю зброю, на яку він мав дозвіл та яка знаходилася в сейфі вказаного будинку. Також він відвіз своїх малолітніх дітей до родичів. З вечора він також повідомив своїх адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 про те, що зранку у його будинку буде проводитися обшук, у зв`язку з чим потрібна їхня участь у проведенні вказаної слідчої дії, а також журналістів. Так, 17.01.2017 року о 06 годині ранку, працівники поліції увірвалися до його будинку за адресою: АДРЕСА_2 , пошкодивши огорожу та вхідні двері. Не зважаючи на те, що будь-якого опору він не чинив, працівники поліції застосували до нього фізичну силу, що виразилась у поваленні на підлогу та викручуванні рук. У період проведення обшуку, що тривав близько 3 годин, він лежав на підлозі під наглядом працівників поліції, вставати та пересуватись по будинку йому було заборонено, скарги та клопотання, які надходили від нього до протоколу обшуку не вносились. Адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , які прибули на місце проведення слідчої дії, не допустили приймати участь при обшуку, причину відмови не повідомили. Під час проведення слідчої дії співробітниками правоохоронних органів їх супроводжувала його дружина. Крім того, вказані особи вільно пересувалися по території всього будинку, без нагляду понятих та власників будинку, у зв`язку з чим вони з дружиною робили зауваження., які також не внесені до протоколу обшуку. В ході проведення обшуку його дружина наполягала на залученні незалежних понятих, оскільки поняті приїхали разом із співробітниками поліції, проте це клопотання було проігноровано працівниками поліції. В ході проведення обшуку підвального приміщення будівлі у відкритому сейфі, який на той час був пустий, невідома особа, яка раніше не була присутньою при обшуку, дістала звідти предмет схожий на гранату, якого там не було раніше. 
		Він, обвинувачений ОСОБА_7 наполягав на тому, що вказаний предмет йому підкинули співробітники поліції, він ніколи не зберігав у своєму будинку подібних предметів, оскільки проживає разом з дружиною та двома малолітніми дітьми, та зберігання таких предметів наражало б на небезпеку його родину. 
		Після виявлення предмету схожого на гранату працівники поліції помістили його в поліетиленовий пакет, який не опечатувався.
		Інкримінований йому злочин він не вчиняв та просить його виправдати.
		Допитані в судовому засіданні свідки показали наступне. 
		- свідок ОСОБА_10 , пояснив, що 17.01.2017 року він був запрошений для участі у проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , у якості понятого. Він був присутній при огляді першого та другого поверху будинку, це відбувалось близько 25 хвилин, після чого він вийшов на вулицю курити цигарки. До підвального приміщення будинку він не спускався, також він не бачив, щоб співробітники поліції виявили будь-який предмет схожий на гранату. Його просили спуститись до підвального приміщення, проте він відмовився. Він не підписував протокол обшуку, підпис на протоколі обшуку йому не належить, хто вчинив за нього підпис він не знає. Взагалі він нічого при обшуку не підписував. На досудовому розслідуванні вказаного кримінального провадження його не допитували. 
		Також пояснив, що він на момент проведення обшуку, а саме: 17.01.2017 року притягувався до кримінальної відповідальності Київським відділом поліції ГУНП Одеської області за скоєння злочину, передбаченого ст. 185 КК України; 
		- свідок ОСОБА_11 , пояснив, що 17.01.2017 року він був запрошений для участі у проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , у якості понятого. Він був присутній при огляді першого та другого поверху будинку. До підвального приміщення будинку він спускався, але не бачив, щоб співробітники поліції виявили будь-який предмет схожий на гранату. В ході обшуку він періодично виходив на вулицю. Він підписував протокол обшуку, але не читав його зміст, йому слідчий сказав, що в протоколі записано, що він не бачив, що вилучалось. Він не підписував експертні пакети. На досудовому розслідуванні вказаного кримінального провадження його не допитували, лише слідчий приніс йому готовий протокол допиту, який він підписав не читаючи. 
		Також свідок ОСОБА_11 пояснив, що він на момент проведення обшуку, а саме: 17.01.2017 року притягувався до кримінальної відповідальності Київським відділом поліції ГУНП за скоєння злочину, передбаченого ст.ст. 185 та 190 КК України. Співробітники і раніше запрошували його для участі у проведенні слідчих дій; 
		- свідок ОСОБА_12 , яка є експертом НДЕКЦ, пояснила, що вона проводила дактилоскопічну експертизу у вказаному кримінальному провадженні, під час проведення якої вона виявила слід великого пальця правої руки обвинуваченого на предметі схожому на гранату. 
		Також свідок ОСОБА_12 пояснила, що слідчий СВ Київського ВП надав їй для проведення експертизи ксерокопію дактилокарти, за якою вона і проводила експертизу. Також слідчий у своїй постанові про призначення експертизи дозволив здійснювати фізичний вплив на предмет, на якому знаходився слід пальця, хоча проведення вказаної експертизи можливо було без використання вказаного методу; 
		- свідок ОСОБА_13 , який є експертом НДЕКЦ, пояснив, що він проводив комплексну експертизу у вказаному кримінальному провадженні та підтвердив данні, які він зазначав у висновку експертного дослідження, підтвердив, що при відкритті пакету з гранатою там знаходилось дві частини гранати, які поєднані в одну конструкцію;
		- свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона проводила обшук в будинку обвинуваченого ОСОБА_7 17.01.2017 року за адресою: АДРЕСА_2 . При обшуку в підвальному приміщені у сейфі був вилучений предмет, схожий на гранату, який поклали в папір та упакували. Проте дружина обвинуваченого заявила, що цей предмет було підкинуто та він їм не належить. Поняті були присутні при проведені обшуку. Хто знайшов предмет схожий на гранату вона не пам`ятає, вона його упакувала з двома аркушами паперу та доставила у відділок поліції. Захисник був допущений на обшук після його закінчення. До складу групи не залучався спеціаліст - вибуховотехнік; 
		- свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що він приймав участь в обшуку домоволодіння обвинуваченого ОСОБА_7 17.01.2017 року разом з співробітниками « Корт». Як залучались поняті він не знає. В підвальному приміщені на стелажі він побачив гранату, сторонніх осіб в приміщені не було. Як опечатували пакет він не пам`ятає. Хто саме знайшов гранату він не бачив;
		- свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що він у складі слідчої групи проводив обшук в домоволодінні обвинуваченого 17.01.2017 року, в ході якого було вилучено гранату. При обшуку були присутні двоє понятих, хто їх запросив він не знає. Хто саме вилучав гранату він не знає. Гранату знайшли в сейфі. Проте він бачив коли вже виклали гранату з сейфу;
		- свідок ОСОБА_17 суду пояснив, що він у складі слідчої групи проводив обшук у домоволодінні обвинуваченого ОСОБА_7 17.01.2017 року, в ході якого в підвальному приміщенні будинку було вилучено гранату, яка знаходилась у сейфі. Після того, як її вилучили, її опечатали. Хто вилучив гранату він не бачив, оскільки проводив обшук в іншому місці;
		- свідок ОСОБА_18 суду пояснив, що він працював охоронцем в будинку Кадор по АДРЕСА_3 . 16.01.2017 року він перебував на чергуванні по зазначеному адресу. Старший зміни йому розповів, що приїздили працівники поліції та повідомили, що в будинку обвинуваченого буде проводитись обшук, про що було останньому повідомлено;
		- свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що вона дружина обвинуваченого. 17.01.2017 року в їх будинку за адресою : АДРЕСА_2 було проведено обшук співробітниками поліції. Про те, що буде відбуватись обшук в їх помешканні їм було повідомлено 16.01.2017 року знайомими, в зв`язку з чим вона відвезла дітей до сестри. Працівники поліції зламали двері, не впустили адвокатів, яких було запрошено для участі в обшуку, на зауваження та клопотання не реагували взагалі. Потім в будинок зайшов чоловік в дублянці, пішов у підвал, дістав з сейфу гранату, якої там не було раніше та яка їм не належить та покинув приміщення. На її питання проте хто це такий та чому він пішов з місця обшуку їй слідчий не відповіла;
		- свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона сестра дружини обвинуваченого, яка зателефонувала 16.01.17 року та сказала, що привезе їй своїх дітей на другий день, оскільки в будинку, де вони мешкають буде проводитись обшук. Після обшуку, який дійсно відбувався 17.01.2017 року вона приїхала до будинку сестри та побачила, що був безлад, розбите скло. 
		Окрім показань свідків, судом були досліджені інші докази сторони обвинувачення, а саме:
		-Протокол обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , від 17.012017 року, згідно якого за місцем мешкання обвинуваченого за адресою: АДРЕСА_2 у підвальному приміщенні вилучено предмет зовнішньо схожий з гранатою з двома аркушами паперу з записами;
		-Ухвала про арешт майна від 19.01.2017 року, згідно якої накладено арешт на предмет зовні схожий на гранату з двома аркушами паперу з записами;
		-Постанова про визнання речових доказів, залучення їх до кримінального провадження та передачу на зберігання від 19.01.2017 року;
		-Висновок експерта № 13В/62Д від 23.01.2017 року, згідно якого на поверхні предмета зовні схожого на гранату, яка вилучена за місцем мешкання обвинуваченого, виявлений слід пальця руки розміром 20 х 22 мм придатний для ідентифікації за ним особи. Предмет, наданий на дослідження, є ручною осколковою гранатою РГД-5, яка відноситься до бойових припасів, є вибуховим пристроєм промислового виготовлення; 
		-лист про результати перевірки АДІС «Дакто-2000» від 26.01.2017 року, згідно якого встановлено збіг сліду пальця руки з відбитком великого пальця лівої руки на дактилоскопічної карті заповненої на ім`я ОСОБА_7 . Орган постановки на облік: Одеський СІЗО №21, 14.04.2006 року. Установчі дані отримані з дактилокарти;
		-Протокол огляду речей та документів від 15 грудня 2017 року, з якого вбачається, що було проведено огляд корпус гранати РГД-5 та запал УЗРГМ;
		-Висновок експерта № 1492-Д від 18.12.2017 року, з якого вбачається, що слід пальця руки розміром 20 х 22 виявлений на поверхні предмету зовні схожого на гранату, вилученого 17.01.2017 року під час обшуку будинку АДРЕСА_2 , залишений великим пальцем лівої руки особи, дактилокарта якої заповнена на ім`я ОСОБА_7 .
		 
		Дослідивши вищевказані докази сторони обвинувачення, в їх сукупності, проаналізувавши їх на предмет належності та допустимості, суд визнає докази обвинувачення непереконливими та не вбачає в них даних, яки б підтверджували формулювання обвинувачення ОСОБА_7 . Такі висновки суду ґрунтуються на нижченаведеному.
		Аналізуючи докази, які на думку сторони обвинувачення підтверджують незаконне зберігання бойового припасу обвинуваченим ОСОБА_7 , а саме: протокол обшуку від 17.01.2017 року, пояснення свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_21 , ОСОБА_15 , ОСОБА_17 , ОСОБА_16 , висновки експерта, суд приходить до наступних висновків.
		Фактично в основу обвинувачення ОСОБА_7 покладено протокол обшуку від 17.01.2017 року, згідно якого в будинку за місцем мешкання ОСОБА_7 за адресою АДРЕСА_2 , а саме : у підвальному приміщенні, було виявлено та вилучено предмет схожий на гранату.
		Що стосується оцінки належності протоколу обшуку від 17.01.2017 року, в частині запрошення незалежних понятих та підтвердження інформації про порядок вилучення предмету схожого на гранату в будинку ОСОБА_7 , суд зауважує на наступне.
		Відповідно до ч. 8 ст. 236 КПК України особи, у присутності яких здійснюється обшук, при проведенні цієї слідчої (розшукової) дії мають право робити заяви, що підлягають занесенню до протоколу обшуку.
		В даному випадку всупереч вказаним вимогам клопотання та заяви власників будинку, в якому проводився обшук до протоколу обшуку не вносилися. 
		Відповідно до ч. 7 ст. 223 КПК обшук або огляд житла здійснюються з обов`язковою участю не менше двох понятих незалежно від застосування технічних засобів фіксування відповідної слідчої (розшукової) дії.
		Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого і потерпілого, працівники правоохоронних органів, а також особи, заінтересовані в результатах кримінального провадження.
		Мета участі понятих у проведенні слідчих дій - посвідчення факту провадження слідчої дії, її ходу та результатів.
		Допитані у ході судового розгляду у якості свідків поняті, залучені до проведення обшуку в будинку обвинуваченого, не підтвердили обставини, які були вказані у протоколі обшуку, та зауважили, що вони не бачили, щоб у ході обшуку виявлялися та вилучалися будь-які предмети.
		Крім того,суд приймаєдо уваги,що намомент проведенняобшуку поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_10 притягувалися докримінальної відповідальностіспівробітниками КиївськогоВП тана данийчас перебуваютьв Одеськомуслідчому ізоляторі,що свідчитьпро те,що вказаніпоняті булизалежні відспівробітників поліціїта немогли бутинеупередженими вході проведеннявказаної слідчоїдії. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 236 КПК України для участі в проведенні обшуку може бути запрошений потерпілий, підозрюваний, захисник, представник та інші учасники кримінального провадження. З метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних знань, слідчий, прокурор для участі в обшуку має право запросити спеціалістів. 
		Всупереч вказаним вимогам слідчий не допустив до участі у проведенні обшуку захисників ОСОБА_7  адвокатів ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , на участі в обшуку яких наполягав обвинувачений.
		Крім того, відповідно до вимогпідпункту 4.4пункту 4 Положення про Експертну службу Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого наказом МВС України від 9 серпня 2012 року № 691, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 року за № 1541/21853, саме спеціалісти - вибухотехніки здійснюють пошук, експертний огляд, розрядження, транспортування та знешкодження вибухових пристроїв і вибухових речовин (спеціальні вибухотехнічні роботи), та при виявленні в ході обшуку предмету ззовні схожого на гранату співробітниками поліції не вживалося та не застосовувалися будь - яких заходів щодо знешкодження вказаного предмету та безпеки присутніх при вилученні вибухонебезпечного предмету. 
		З огляду на вказану обставину, суд безсумнівно приходить до висновку, що фактичне вилучення бойового припасу під час проведення обшуку у будинку ОСОБА_7 відбулося з грубим порушенням процесуального закону, що в свою чергу є підставою для визнання отриманих під час проведення обшуку речових доказів неналежними.
		При цьому сумнівним для суду є й той факт, що жоден із допитаних, у якості свідків, співробітників поліції не вказав, що саме він під час проведення обшуку виявив та вилучив предмет схожий гранату. Також жоден співробітник не бачив саме момент виявлення на вилучення вказаного предмету та не змогли повідомити суду співробітника поліції, який знайшов цей предмет. 
		Всі зазначені обставини свідчать про те, що орган досудового слідства грубо порушив діюче законодавство при проведені обшуку в будинку обвинуваченого, тому зазначена слідча дія судом до уваги не приймається, оскільки обставини, що встановлені при її проведені, є недопустимими доказами.
		Згідно норми, яка міститься у положенняхст. 86 КПК України,доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Необхідно зазначити, що за змістом ст. 19 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод суд контролює дотримання державами-сторонами Конвенції взятих на себе зобов`язань. Питання щодо допустимості доказів у справі - це насамперед предмет регулювання національного законодавства і, як правило, саме національні суди уповноважені давати оцінку наявним у справі доказам. Суд, зі свого боку, повинен переконатися, що провадження в цілому, зокрема спосіб отримання доказів, було справедливим (рішення від 23 квітня 1997 р. у справі «ВанМехелен та інші проти Нідерландів»; рішення від 9 червня 1998 р. у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії»).
		Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до ч. 2ст. 8 КПК Українипринцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо доктрини «плодів отруєного дерева» сформульованої у рішеннях «Балицький проти України», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» визнаються недопустимими не лише докази, які безпосередньо отримані внаслідок порушення, а також і докази, які не були б отримані, якби не були отримані перші.
		Крім того, суд приймає до уваги, що висновок експерта №1492-Д від 18.12.2017 року ґрунтується на ксерокопії дактілокарти, яка взагалі не завірена належним чином та не набрала статусу офіційного документу. Тому суд зазначений висновок експерта визнає неналежним доказом.
		З урахуванням наведеного, відомості, що містяться у висновку експерта № 13В/62Д від 23.01.2017 року, постанові від 19.01.2017 року про визнання речовими доказами вилученого під час проведення обшуку, листі про результати перевірки АДІС «Дакто-2000» від 26.01.2017 року, висновок експерта № 1492-Д від 18.12.2017 року, з огляду на те, що вказаний предмет, отриманий на підставі протоколу обшуку від 17.01.2017 року, суд вважає недопустимими та до уваги не приймає.
		Відповідно дост. 87 КПК Українинедопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованихКонституцієюта законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Будь-яких доказів, які б підтверджували обвинувачення ОСОБА_7 в частині придбання боєприпасу, органом досудового слідства і обвинуваченням зовсім до суду не надано, в зв`язку з чим суд вважає такі твердження сторони обвинувачення припущенням.
		Заслухавши обвинуваченого, захисників та прокурора, допитавши свідків, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, дослідивши у кримінальному провадженні всі без винятку докази, якими прокурор обґрунтовує доведення вини обвинуваченого у скоєному кримінальному правопорушенні за ч. 1ст. 263 КК України, а також враховуючи докази сторони захисту, заявлені у спростування доводів обвинувачення, суд приходить до переконливого висновку про недоведеність органами досудового розслідування та прокурором у даному кримінальному провадженні винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 263 КК України, виходячи з наступного.
		Відповідно дост.22КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим кодексом. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		Відповідно дост. 91 КПК Україниу кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.
		Відповідно дост. 92 КПК Україниобов`язок доказування обставин, передбаченихст. 91 КПК України, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні під час судового розгляду, покладається на прокурора.
		Згідно дост. 84 КПК Українидоказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		Згідност. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Зокрема, як вбачається із прецедентній практики Європейського суду з прав людини, при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (див. п. 40 рішення у справі № 34006/06 від 25 лютого 2016 року «Зякун проти України», п. 54 рішення у справі № 75520/01 від 06 грудня 2007 року «Козинець проти України», п. 33 рішення у справі № 17969/09 від 10 грудня 2015 року «Тихонов проти України»).
		Суд також вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		В справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).
		Слід наголосити, що Пленум Верховного суду України в своїйпостанові № 3 від 26.04.2002 року «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами»зазначив, що під незаконно зберіганням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при особі, а в обраному нею місці. Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладкоствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов`язані з їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку - в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.
		Проте, ніяких доказів на підтвердження винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогост. 263 ч.1 КК Українистороною обвинувачення не надано, клопотань про допит інших свідків та дослідження інших доказів сторона обвинувачення не заявила.
		Крім того, суд приймає до уваги, що відповідно дост.19 Конституції Україниправовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
		Відповідно до ст.7 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини нікого не може бути визнано винним у вчиненні будь-якого кримінального правопорушення на підставі будь-якої дії чи бездіяльності, яка на час її вчинення не становила кримінального правопорушення згідно з національним законом або міжнародним законом.
		Згідно ч.6ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"(у попередній та у діючій редакції) висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду (України), враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		У постанові ВСУ №5-49к13 від 03.03.2014 року, зроблено висновок про те, що відсутність певного законодавства виключає можливість покарання за його порушення, оскільки не може бути покарання за порушення неіснуючого порядку.
		Об`єктивна сторона злочину за ч.1ст.263 КК Україниполягає у зберіганні бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
		Таким чином, законодавець визначив наявність (існування) закону, яким передбачено надання дозволу на зберігання бойових припасів.
		Відтак відповідні дії особи можуть вважатися злочинними за умови існування закону, який визначає порядок зберігання бойових припасів, але особа без такого дозволу зберігає зброю.
		Таким чином, держава не вправі застосовувати до особи процесуальний примус у вигляді кримінальної відповідальності за відсутність дозволу, передбаченого законом, поки немає закону, який передбачає отримання цього дозволу.
		Суд приходить до висновку про відсутність наразі Закону України, який би передбачав отримання дозволу на зберігання бойового припасу.
		Відповідно слідчий та прокурор не зазначили в обвинувальному акті, на підставі якого Закону України обвинувачений мав отримати дозвіл для зберігання бойового припасу.
		Наявність підзаконних актів Кабінету Міністрів України, Міністерства внутрішніх справ України, зокрема, наказу МВС №622 від 21.08.1998 року про затвердження відповідної Інструкції, не може свідчити про існування Закону України, яким передбачено порядок зберігання бойових припасів як таких.
		Згідно з ч.4ст.17 КПК України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи, разом з цим будь-які сумніви у відсутності вини ОСОБА_7 за вказаним обвинуваченням відсутні.
		Відповідно дост. 62 Конституції Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		Згідно до ч. 2ст. 17 КПК Україниніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. 
		Згідно ізстаттею 368 КПК Українивстановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад кримінального правопорушення, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
		У відповідності зі ч. 3ст. 374 КПК Україниу мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстав для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.
		Підставою кримінальної відповідальності є склад кримінального правопорушення, тобто наявність всіх елементів, що становлять факт кримінального правопорушення (об`єкт, суб`єкт, об`єктивна й суб`єктивна сторона). Недоведеність вчинення кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, означає, що сторона обвинувачення не зуміла переконливо для суду всебічно, повно й неупереджено доказати факт (подію) вчиненого кримінального правопорушення, або відсутність факту (події) кримінального правопорушення. Встановлення в суді відсутності факту (події) кримінального правопорушення зобов`язує суд ухвалити виправдовувальний вирок. Обвинувальний вирок може бути ухвалений за умови, що висновки суду про винуватість обвинуваченого повністю підтверджені матеріалами кримінального провадження, які перевірені в судовому засіданні.
		У відповідності дост. 373 КПК України, виправдовувальний вирок ухвалюється за наявності однієї з таких підстав: не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		На підставі досліджених в судовому засіданні доказів, оцінивши кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, встановивши, що докази, якими сторона обвинувачення обґрунтувала пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1ст. 263 КК України, не доводять винуватості обвинуваченого у вчиненні злочину, суд вважає, що в ході судового розгляду стороною обвинувачення не було доведено поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 263 КК Україниі він підлягає виправданню.
		Питання про речові докази вирішити відповідно до вимогст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369 - 371,373,374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_7 визнати невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 263КК України та виправдати його за недоведеністю висунутого обвинувачення. 
		Речові докази, а саме: бойовий припас  ручну осколкову гранату РГД-5 - знищити.
		Речові докази, а саме: відрізок ліпкої стрічки зі слідом пальця руки - зберігати при матеріалах кримінального провадження. 
		Процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню віднести за рахунок держави.
		Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.
		Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд міста Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                             ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...