Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/6443/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про спадкове право.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 25.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 25.05.2018.
Дата набрання законної сили: 10.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		10 травня 2018 року 
		м. Київ
		 
		справа № 727/6443/16-ц
		провадження № 61-5243св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Стрільчука В. А.,
		суддів:                 Олійник А. С.,                        Погрібного С. О.,               
		                             Ступак О. В. (суддя-доповідач), Усика Г. І.,           
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_3,
		відповідач - ОСОБА_4,
		третя особа - ОСОБА_5,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 03 листопада 2016 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Литвинюк І. М., 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про визнання права власності на спадкове майно.
		 
		Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 pоку помер її батько ОСОБА_6 19 серпня 2016 pоку вона разом із сестрою ОСОБА_5 звернулися до приватного нотаріуса Чернівецького нотаріального округу Новосельської І. Л. із метою оформлення спадщини. Того ж дня була відкрита спадкова справа за                     № 39/2016, про що свідчить витяг від 19 серпня 2016 року за № 44826917. Під час з'ясування обсягу спадкової маси їй стало відомо, що за час спільного проживання ОСОБА_4 однією сім'єю з її батьком, між його дружиною та ОСОБА_8 як власником квартири АДРЕСА_1, укладено договір довічного утримання (спадковий договір) від 03 червня 2010 року. Отже, майно, набуте ОСОБА_4 відповідно до спадкового договору від 03 червня 2010 pоку, є спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6, де частка їхнього батька становить 1/2, та підлягає розподілу між спадкоємцями.
		 
		Посилаючись на викладене, ОСОБА_3 просила припинити право спільної сумісної власності подружжя на квартиру АДРЕСА_1, визнати квартиру спільним майном подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_6, де частки кожного зі співвласників є рівними, визнати за нею право власності на спадкове майно, зокрема на 2/6 частини квартири АДРЕСА_1, від померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 з підстав, передбачених статтями 1216-1218, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). 
		 
		Відповідач позов не визнала та пояснила суду, що поняття договору довічного утримання не є тотожним спадковому договору, оскільки ці правовідносини відносяться до різних розділів ЦК України. Так, розділ III підрозділ 1 глави                       57 стосується окремих видів зобов'язань, тобто договір довічного утримання є тільки матеріальним, а зобов'язання відповідно до статті 752 ЦК України можуть переходити на інших осіб. Крім цього, право власності на майно переходить з моменту укладання останнього. До книги шостої «Спадкове право» глава 90 ЦК України відносить спадковий договір, який по суті є заповідальним, його правовідносини діють тільки на відчужувача та набувача без інших осіб, зобов'язання набувача щодо розпорядження можуть бути і немайнового характеру, у тому числі і після відкриття спадщини. Крім цього, право власності на майно переходить з моменту смерті відчужувача.                   Спірне майно ніколи не перебувало у власності їхнього подружжя до смерті ОСОБА_8, а набуто нею особисто і не відноситься до спадкового майна після смерті ОСОБА_6  
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно після смерті її батька ОСОБА_6, який помер                        ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а саме на 2/6 частки квартири АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 4/6 частки квартири АДРЕСА_1. У задоволенні іншої частини позову  відмовлено.
		 
		Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що квартира               АДРЕСА_1 на час смерті ОСОБА_6 була об'єктом спільної сумісної власності, оскільки вона набута під час перебування померлого та відповідача у зареєстрованому шлюбі, на підставі укладеного відповідачем спадкового договору в інтересах сім'ї, за письмовою згодою другого з подружжя - чоловіка набувача. При цьому суд указав на те, що вимоги про припинення права спільної сумісної власності подружжя на квартиру та визнання її спільним частковим майном є необґрунтованими, оскільки таке право спадкодавця припиняється в силу закону, зокрема статті 1220 ЦК України.  
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 03 листопада 2016 року у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі відмовлено. 
		 
		Відмовляючи у задоволенні клопотання, апеляційний суд виходив з того, що  ухвала, на яку посилалася ОСОБА_4 як на обставину обов'язку суду зупинити провадження у справі, постановлена 28 жовтня 2016 року, a оскаржуване рішення ухвалене                   28 вересня 2016 року, тобто обставина виникла поза межами апеляційного перегляду на предмет її законності. 
		 
		Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 03 листопада 2016 року рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 28 вересня 2016 року залишено без змін.
		 
		Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, указав на те, що оскаржуване рішення ухвалене з дотриманням вимог статті 213 ЦПК України                2004 року, апеляційна скарга не містить обґрунтованих спростувань висновкам суду першої інстанції щодо правомірності віднесення спірного майна до спільної сумісної власності подружжя та включення його до спадкової маси, частку на яку згідно з не спростованими обставинами має ОСОБА_3 
		 
		У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 03 листопада 2016 року, в якій просила скасувати зазначені судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказувала на те, що суд апеляційної інстанції незаконно відмовив їй у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої цивільної справи № 727/8435/16-ц за її позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання права особистої приватної власності та усунення від права спадкування, оскільки задоволення хоча б однієї з позовних вимог призведе до неможливості спадкування ОСОБА_3, що матиме наслідком відмову у задоволенні її позову в цій цивільній справі. Крім того, в разі задоволення її позову про усунення від права на спадкування, рішення суду в цій справі неможливо з процесуальних підстав переглянути у зв'язку з нововиявленими обставинами. 
		 
		Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 січня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, а ухвалою від 26 квітня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		Відповідно до підпункту 4  пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		У лютому 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену справу передано до Верховного Суду. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення апеляційної інстанції відповідають вимогам статей 213, 214 ЦПК України 2004 року (у редакції станом на час ухвалення судових рішень у справі) щодо законності та обґрунтованості.
		 
		Судом установлено, що з 04 травня 1991 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.
		 
		03 червня 2010 року ОСОБА_6 надав нотаріально посвідчену згоду своїй дружині ОСОБА_4 на укладення спадкового договору з ОСОБА_8 на умовах, які будуть визначатися нею самостійно.
		 
		Пунктом 2 згоди ОСОБА_6 підтвердив, що грошові кошти, які витрачаються на виконання розпоряджень ОСОБА_8, є сумісною власністю з ОСОБА_4
		 
		Згідно з пунктом 4 згоди ОСОБА_6 засвідчив, що спадковий договір укладається його дружиною в інтересах сім'ї на умовах, які вони попередньо обговорили і вважають вигідними для них, укладання договору відповідає їхньому спільному волевиявленню (а. с. 118).
		 
		03 червня 2010 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 укладено спадковий договір, згідно з умовами якого ОСОБА_8 передає після своєї смерті у власність набувача ОСОБА_4, а набувач зобов'язується виконувати передбачене в цьому договорі розпорядження ОСОБА_8 (матеріального та нематеріального характеру як за життя, так і після її смерті) і в разі її смерті набуває право власності на належну ОСОБА_8 квартиру за адресою: АДРЕСА_1(пункт 1.1 договору).
		 
		Згідно з розділу 5 «Права та обов'язки набувача» ОСОБА_4 взяла на себе такі зобов'язання: 5.1 виконувати самостійно або організовувати виконання хатньої роботи та проводити прибирання у квартирі за місцем проживання ОСОБА_8; допомагати у побуті; забезпечити триразове харчування. Після її смерті на                   ОСОБА_4 покладається обов'язок виконати таке розпорядження ОСОБА_8: здійснити комплекс заходів та обрядових дій з її поховання на кладовищі.
		 
		Відповідно до пункту 11.4 договору цей договір укладається за згодою чоловіка ОСОБА_6, згода якого посвідчена нотаріусом, що посвідчила цей договір  (а. с. 45-46, 90-91).
		 
		Згідно з копією інформаційної довідки від 18 квітня 2016 року за № 57611102 із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 14 червня 2013 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до              ОСОБА_4, відповідно до спадкового договору від 03 червня 2010 року (а. с. 18).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 рокупомер ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 18 серпня 2016 року № 165312 (а. с. 14).
		 
		19 серпня 2016 року приватним нотаріусом Чернівецького нотаріального округу Новосельською І. Л. відкрита спадкова справа, про що свідчить витяг про реєстрацію у спадковому реєстрі від 19 серпня 2016 року за № 44826917 (а. с. 13).
		 
		19 серпня 2016 року ОСОБА_3, яка є дочкою покійного ОСОБА_6,             звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, а ОСОБА_5, яка також є дочкою ОСОБА_6, про відмову від спадщини на користь сестри ОСОБА_3 (а. с. 15-16).
		 
		За загальним правилом статті 60 СК Українимайно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Зміст статті 60 СК Українисвідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
		 
		Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено статтею   61 СК України, згідно з частиною третьою якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, у тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		 
		Норма частини третьої статті 61 СК Україникореспондує частині четвертій статті              65 СК України, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.
		 
		За таких обставин за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані з сім'єю інтереси одного з подружжя.
		 
		Конституцією Українипередбачено право спадкування власності громадян і забезпечується можливість розпоряджатися своїм майном на випадок смерті. Тому на виконання даного положення Конституції України в Цивільному кодексі України передбачено дві підстави переходу прав та обов'язків від померлої особи до інших осіб: перша - спадкування і друга - спадковий договір.
		 
		Відповідно до статті 1217 ЦК Україниспадкування здійснюється за заповітом або за законом.
		 
		Законодавством України включено спадковий договір до Книги шостої ЦК України, що, у свою чергу, зумовлює необхідність визначення правової природи спадкового договору, встановлення його специфічних ознак.
		 
		Статтею 1302 ЦК Українивизначено, що за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
		 
		Згідно з ЦК Українисутність спадкового договору полягає в тому, що за таким договором відбувається розпорядження належним відчужувачеві майном ще за життя, але із набуттям набувачем права власності на майно після смерті відчужувача. При цьому до спадкового договору не застосовуються норми спадкового права, незалежно від того, що норми, які його регулюють включені до Книги шостої ЦК України «Спадкове право», оскільки перехід майна від відчужувача до набувача на підставі спадкового договору не є окремим видом спадкування, а тому на відносини сторін не поширюються відповідні правила про спадкування, в тому числі право на обов'язкову частку.
		 
		Отже, спадковий договір має подвійну правову природу, він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, і договором, змістом якого визначаються його істотні умови.
		 
		Спадковий договір виступає різновидом договорів про передачу майна у власність. Схожість спадкового договору із спадкуванням виявляється в спільності основної юридичної підстави виникнення права на спадкування у спадкоємців і права власності у набувача, якою є смерть фізичної особи - відчужувача.
		 
		Отже, з урахуванням вищевикладених вимог закону та встановлених обставин справи ухвала апеляційного суду про залишення рішення суду першої інстанції без змін є правильною, оскільки на спірне нерухоме майно розповсюджується презумпція спільної сумісної власності подружжя Остафі, яке набуте ОСОБА_4 за спадковим договором, що був укладений в інтересах сім'ї. 
		 
		Доводи заявника про незаконну відмову суду апеляційної інстанції у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи                         № 727/8435/16-ц за її позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про визнання права особистої приватної власності та усунення від права спадкування є безпідставними, оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівців від 08 грудня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.
		 
		Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 410 ЦПК України.
		 
		Керуючись статтями 409, 410, 416 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
		 
		Ухвали Апеляційного суду Чернівецької області від 03 листопада 2016 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                 В. А. Стрільчук
		 
		Судді:                                                                           А. С. Олійник
		 
		                                                                                                           С.О. Погрібний
		 
		                                                                                     О.В. Ступак
		 
		                                                                                                           Г. І.Усик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...