Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 908/993/17 : не визначено.
Надіслано судом: 25.05.2018. Зареєстровано: 25.05.2018. Оприлюднено: 29.05.2018.
Дата набрання законної сили: 25.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 травня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  908/993/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		 
		головуючого - Берднік І.С.,
		суддів: Міщенка І.С., Сухового В.Г.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області
		на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 (у складі колегії суддів: Геза Т.Д. (головуючий), Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.)
		у справі № 908/993/17
		 
		за позовом Державної екологічної інспекції у Запорізькій області
		до Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради
		про стягнення 10 384 212,95 грн,
		ВСТАНОВИВ:
		Рішенням Господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 відмовлено у задоволенні позову Державної екологічної інспекції у Запорізькій області (далі - Інспекція) до Комунального підприємства "Облводоканал" Запорізької обласної ради про стягнення 10 384 212,95 грн.
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 30.08.2017 апеляційну скаргу Інспекції повернуто на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у редакції, чинній до 15.12.2017.
		Постановою Вищого господарського суду України від 27.11.2017 зазначену ухвалу суду скасовано, справу № 908/993/17 передано до апеляційного суду зі стадії вирішення питання про поновлення Інспекції строку на апеляційне оскарження.   
		Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 апеляційну скаргу Інспекції на рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 повернуто скаржникові на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017.
		Ухвалу суду обґрунтовано тим, що Інспекція, звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не надала доказів сплати судового збору.
		При цьому суд наголосив, що Інспекція не належить до переліку суб'єктів, яких звільнено від сплати судового збору відповідно до статті 5 Закону України "Про судовий збір". 
		Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, 12.02.2018 Інспекція звернулася до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі № 908/993/17, а справу передати на  розгляд апеляційного суду.
		На підтвердження наведених у касаційній скарзі вимог Інспекція зазначає, що судом апеляційної інстанції неправомірно повернуто її апеляційну скаргу на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, оскільки скаржника звільнено від сплати судового збору відповідно до частини 2 статті 109 Водного кодексу України та частини 3 статті 64 Кодексу України про надра.
		Скаржник наголошує, що зазначені норми не суперечать положенням Закону України "Про судовий збір", оскільки перелік пільгових категорій осіб, визначений цим Законом, не є вичерпним.
		Крім цього, скаржник вважає, що саме норми Водного кодексу України та Кодексу України про надра у зазначеному випадку є спеціальними, а тому підлягають застосуванню. 
		Свою позицію Інспекція обґрунтовує також положеннями Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито".
		Передбаченим процесуальним законом правом на подання відзиву на касаційну скаргу відповідач у справі не скористався.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
		Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК у редакції Закону України від 03.10.2017 №  2147-VIII, який набрав чинності 15.12.2017, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд апеляційної інстанції керувався нормами ГПК у редакції, чинній на час постановлення оскарженої ухвали (у редакції, чинній до 15.12.2017).
		За змістом частини 3 статті 94 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017, до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
		Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".
		Статтею 5 цього Закону (у редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) встановлено вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору в усіх судових інстанціях.
		До жодної із цих категорій Інспекція не належить. 
		Ураховуючи зазначене, а також те, що Інспекцією не було сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги, суд правомірно повернув її скаржникові на підставі пункту 3 частини 1 статті 97 ГПК у редакції, чинній до 15.12.2017. 
		Посилання скаржника на положення частини 2 статті 109 Водного кодексу України, частини 3 статті 64 Кодексу України про надра є необґрунтованими, оскільки вони стосуються звільнення від сплати державного мита відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" у редакції, чинній до 01.11.2011, тобто до дати набрання чинності Законом України "Про судовий збір".
		Колегія суддів не погоджується із доводами Інспекції про те, що норми Водного кодексу України і Кодексу України про надра у цьому випадку є спеціальними, а норми Закону України "Про судовий збір" - загальними, зважаючи на таке.
		За змістом статті 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
		Згідно зі статтею 2 Кодексу України про надра завданням цього Кодексу є регулювання гірничих відносин з метою забезпечення раціонального, комплексного використання надр для задоволення потреб у мінеральній сировині та інших потреб суспільного виробництва, охорони надр, гарантування при користуванні надрами безпеки людей, майна та навколишнього природного середовища, а також охорона прав і законних інтересів підприємств, установ, організацій та громадян.
		У преамбулі Закону України "Про судовий збір", який прийнято пізніше,  зазначено, що цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
		Отже, саме норми Закону України "Про судовий збір" у зазначеному випадку є спеціальними і підлягають застосуванню у правовідносинах, пов'язаних зі сплатою судового збору.   
		Колегія суддів не бере до уваги посилання Інспекції на пункти 1, 2 статті 2 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 № 7-93 "Про державне мито" (у редакції, чинній на момент його прийняття), оскільки зазначені норми виключено на підставі Закону України від 08.07.2011 №3674-VI "Про судовий збір".
		Також суд не бере до уваги посилання Інспекції на пункт 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України" щодо невичерпності переліку заяв, за подання яких не справляється судовий збір, оскільки зазначені роз'яснення стосуються питання об'єктів справляння судового збору, а не пільг щодо його сплати. 
		Ураховуючи наведене, підстав для скасування законної ухвали апеляційного суду від 11.12.2017 немає.
		Оскільки оскаржену ухвалу постановлено із додержанням вимог норм процесуального права, Верховний Суд вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. 
		Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції у Запорізькій області залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.12.2017 у справі №908/993/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий суддя           І.С. Берднік
		 
		Судді:          І.С. Міщенко
		 
		          В.Г. Суховий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...