Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1060/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2018. Зареєстровано: 28.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2018.
Дата набрання законної сили: 11.12.2018
Результат оскарження 11.12.2018 Восьмий апеляційний адміністративний суд: залишено судове рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		 
		 
		РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		і м е н е м   У к р а ї н и
		 
		25 травня 2018 року м. Рівне              №817/1060/18
		Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом
		 ОСОБА_1     доУправління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області      визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій., 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1А.) звернулася  до суду із позовом Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просила суд:
		1. Визнати протиправними дії Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області щодо не надання належної (повної) відповіді на інформаційні запити позивача від 19.02.2018 та 07.03.2018 та/або не направлення запитів позивача до належного розпорядника інформації.
		2. Зобовязати Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області надати належну відповідь на поставлені позивачем питання у її інформаційних запитах з приводу порядку спорудження памятних знаків та памятників.
		3. Відповідно до ст. 382 КАС України встановити  судовий контроль за виконанням судового рішення, шляхом зобов'язання відповідача, подати у строк не більше 30 календарних днів  з дня набрання  рішення суду  законної сили звіт про виконання судового рішення в частині надання належної відповіді позивачеві.
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона 19.02.2018 зверталася до відповідача - Управління Державної архітектурно-будівельної служби, як відповідального органу, за нагляд за дотриманням законодавства у сфері здійснення будівництва, про надати інформацію про порядок спорудження памятних знаків та памятників. Однак, листом  відповідач жодної відповіді на поставлені питання  не надав, і не вказав про відмову у надані відповіді. А тому, позивачка повторно звернулася до відповідача, в якому відповідач навів лише перелік нормативних актів, та зазначив, що поставлені питання не входять до його повноважень. Проте, відповідачем не вказано який орган компетентний  відповідати на поставлені питання. Враховуючи наведене, позивачка ОСОБА_1 змушена звернутися із вказаним позовом до суду. З підстав наведених у позовній заяві, позивач просила суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
		Ухвалою суду від 18.04.2018 прийнято дану позову заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено розгляд справи здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), протягом розумного строку. 
		У встановлений ухвалою суду строк, відповідачем не подано до суду відзив на адміністративний позов. 
		Відповідно до п.1 ч.1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію. 
		Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, з огляду на наступне.
		Судом встановлено, що 19.02.2018 ОСОБА_1 звернулася до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області із запитом про надання інформації, поданий в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» та Закону України «Про інформацію».
		У вказаному запиті позивач просила Управління Державної архітектурно-будівельної служби, як орган відповідальний, за нагляд за дотриманням законодавства у сфері здійснення будівництва, надати інформацію про порядок спорудження памятних знаків та памятників.
		Зокрема, ОСОБА_1 просить пояснити:
		-Які документи необхідні для початку процедури спорудження памятного знаку?
		-В чому полягає відмінність між памятним знаком та памятником, з точки зору будівельної конструкції та способу їх розміщення (встановлення)?
		-Чи є відмінності в порядку оформлення дозвільних документів, необхідних для спорудження памятного знаку та памятнику, якщо є, то в чому така відмінність?(а.с.6).
		У відповідь на вищевказаний запит, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області було надіслало позивачеві лист №1017-1013-18 від 27.02.2018, у якому відповідач навів перелік нормативно-правових актів, якими вінкерується під час виконання ним своїх функцій (а.с. 8).
		Подальшому, позивач 07.03.2018 позивач повторно звернулася до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області із запитом на отримання бажаної інформації, в якому просила повторно просила чітко надати відповіді на поставлені нею раніше питання(а.с.7).
		У відповідь на повторний запит позивача про надання інформації, Управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області було надіслало позивачеві лист №1017-1284-18 від 19.03.2018, в якому знову ж таки наведено перелік нормативно правових актів, якими керується відповідач при здійсненні власної діяльності, а також на цей раз вказано, що поставлені питання не входять до сфери повноважень Управління та відповідно не можуть дані відповіді на них(а.с.9). 
		Вважаючи протиправними дії відповідача щодо ненадання належної відповіді на запитувану інформації, та не роз'яснення позивачу, які органи державної влади є повноважними на надання відповідної інформації, позивачка звернулася із вказаним позовом до суду. 
		При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
		Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI), управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. 
		Частиною 3 цієї ж статті визначено, що до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Примірне положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.
		Згідно ст. 7 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI, управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: 1) планування територій на державному, регіональному та місцевому рівнях; 2) моніторингу стану розроблення та реалізації містобудівної документації на всіх рівнях; 3) визначення державних інтересів для їх врахування під час розроблення містобудівної документації; 4) проведення ліцензування і професійної атестації; 5) розроблення і затвердження будівельних норм, державних стандартів і правил, запровадження одночасної дії міжнародних кодів та стандартів; 6) контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування обєктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації; 7) надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом обєктів.
		Як вбачається ст. 4 із Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою КМУ від 9.07.2014 №294, Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань:
		1) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє пропозиції щодо вдосконалення законодавчих актів, актів Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правових актів міністерств та в установленому порядку подає їх Віце-прем'єр-міністру України - Міністру регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства;
		2) приймає в установленому порядку в експлуатацію закінчені будівництвом об'єкти (видає відповідні сертифікати, реєструє декларації про готовність об'єкта до експлуатації та повертає такі декларації);
		3) реєструє повідомлення та декларації про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення та декларації про початок виконання будівельних робіт та у визначених законодавством випадках повертає такі декларації;
		4) у визначених законодавством випадках видає дозволи на виконання будівельних робіт, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт;
		5) здійснює ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури;
		6) веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих та будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, а також реєстр виданих ліцензій провадження господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури;
		7) здійснює державний контроль за дотриманням: вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності; ліцензійних умов на провадження господарської діяльності;
		8) перевіряє на відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил рішення, прийняті територіальними органами;
		9) у визначених законодавством випадках проводить перевірки: відповідності підготовчих та будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва об'єктів, вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, технічним умовам, затвердженим проектним вимогам, рішенням; своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомок, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів (у тому числі наявності у виконавця будівельних робіт сертифікатів на будівельні матеріали, вироби і конструкції) та іншої документації; дотримання порядків прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, проведення обстеження об'єктів та реалізації заходів щодо забезпечення надійності та безпеки під час їх експлуатації;
		10) проводить аналіз та узагальнення результатів контролю за якістю виконаних будівельних робіт, будівельних матеріалів, виробів і конструкцій, що застосовуються під час будівництва, відповідно до закону здійснює державний ринковий нагляд за будівельними виробами, подає відповідним органам пропозиції щодо вдосконалення державних стандартів, будівельних норм і правил;
		11) у визначених законодавством випадках зупиняє підготовчі та будівельні роботи, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт;
		12) здійснює контроль за виконанням виданих приписів у визначених законодавством випадках;
		13) відповідно до закону складає протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, накладає штрафи;
		14) у визначених законодавством випадках розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень;
		15) проводить у встановленому порядку конкурс на кращі будинки і споруди, збудовані та прийняті в експлуатацію на території України, та інші конкурси згідно із законодавством;
		16) організовує проведення або проводить навчання, підвищення кваліфікації, підготовку та перепідготовку фахівців для здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, ліцензування, обстеження та інших функцій, що належать до сфери діяльності Держархбудінспекції;
		17) бере участь у підготовці міжнародних договорів України з питань державного архітектурно-будівельного контролю, відповідно до законодавства укладає міжнародні договори України міжвідомчого характеру та здійснює міжнародне співробітництво з питань, що належать до її компетенції.
		Частиною 7 вищезгаданого Положення визначено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.
		Системний аналіз переліку вищевказаних завдань Держархбудінспекції, територіальним органом якого є відповідач, дає підстави стверджувати, що останній наділений усіма повноваженнями щодо контролю діяльністю та документами, які дають право на виконання тих чи інших будівельних робіт по спорудженні нерухомих конструкцій, які можуть мати вплив рівень можливої небезпеки для здоровя і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на обєкті або які знаходитимуться зовні такого обєкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, повязаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності обєкта. 
		Вказане кореспондується з положеннями Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI.
		Згідно ст.32 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI, клас наслідків (відповідальності) будівель і споруд (далі - клас наслідків) - це характеристика рівня можливої небезпеки для здоровя і життя людей, які постійно або періодично перебуватимуть на обєкті або які знаходитимуться зовні такого обєкта, матеріальних збитків чи соціальних втрат, повязаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності обєкта. Клас наслідків визначається відповідно до вимог будівельних норм, стандартів, нормативних документів і правил, затверджених згідно із законодавством.  Клас наслідків визначається для кожного обєкта - будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їхніх частин, лінійних обєктів інженерно-транспортної інфраструктури, у тому числі тих, що належать до складу комплексу (будови). До складу комплексу (будови) можуть належати обєкти, будівництво яких здійснюється за єдиною проектно-кошторисною документацією. Усі обєкти поділяються за такими класами наслідків (відповідальності): незначні наслідки - СС1; середні наслідки - СС2; значні наслідки - СС3.
		До незначних наслідків (СС1) не можуть бути віднесені обєкти:
		характеристики можливих наслідків від відмови (стану обєкта, при якому неможливо використовувати його або складову частину за функціональним призначенням) яких перевищують: рівень можливої небезпеки для здоровя і життя людей, які постійно перебуватимуть на обєкті, - 50 осіб; рівень можливої небезпеки для здоровя і життя людей, які періодично перебуватимуть на обєкті, - 100 осіб; рівень матеріальних збитків чи соціальних втрат, повязаних із припиненням експлуатації або з втратою цілісності обєкта, - 2500 мінімальних заробітних плат; памятки культурної спадщини національного та місцевого значення, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини"; нове будівництво яких здійснюється в охоронній зоні памяток культурної спадщини національного та місцевого значення (розміри охоронної зони не можуть бути менші за два горизонтальні або два вертикальні розміри памятки); обєкти підвищеної небезпеки, ідентифіковані відповідно до Закону України "Про обєкти підвищеної небезпеки"; житлові будинки понад чотири поверхи; обєкти, які підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України "Про оцінку впливу на довкілля".
		До значних наслідків (СС3) відносяться такі обєкти:
		памятки культурної спадщини, визначені відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини"; 
		Згідно ст.1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної   спадщини   -   визначне   місце,  споруда (витвір),  комплекс (ансамбль),  їхні частини,  пов'язані  з  ними рухомі  предмети,  а  також  території  чи  водні об'єкти (об'єкти підводної  культурної  та  археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні  або  створені людиною об'єкти незалежно від стану   збереженості,   що  донесли  до  нашого  часу  цінність  з археологічного,     естетичного,    етнологічного,    історичного, архітектурного,  мистецького,  наукового  чи  художнього погляду і зберегли  свою автентичність. Нерухомий об'єкт  культурної  спадщини  -  об'єкт  культурної спадщини,  який  не може бути перенесений на інше місце без втрати його  цінності  з  археологічного,   естетичного,   етнологічного, історичного,  архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду та збереження своєї автентичності.
		Стаття 2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" вказує, що за типами об'єкти культурної спадщини поділяються на:  споруди (витвори)  -  твори   архітектури   та   інженерного мистецтва,  твори  монументальної  скульптури та  монументального малярства,  археологічні об'єкти,  печери з  наявними  свідченнями життєдіяльності людини,  будівлі або приміщення в них, що зберегли автентичні  свідчення  про  визначні  історичні  події,  життя  та діяльність відомих осіб.
		Відповідно до статті 34 Конституції України кожному гарантовано право на отримання, зберігання та поширення інформації. Гарантія права на інформацію забезпечується обовязком органів державної влади та органів місцевого самоврядування, як розпорядників інформації, оприлюднювати інформацію, яка була отримана або створена в процесі їхньої діяльності згідно зі статтями 3, 4, 14 Закону України «Про доступ до публічної інформації». 
		Згідно зі ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 № 2939-VI(далі - Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI), доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію, при цьому згідно зі статтею 19 цього самого закону запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. 
		Згідно ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 22 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VIІ, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
		1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
		2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
		3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
		4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
		Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
		Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
		З аналізу наведених нормативно правових актів, та долучених до справи доказів, суд дійшов висновку, що відповідач  вимоги Закону України від 13.01.2011 №2939-VIІ - не виконав, так як вичерпної та повної відповіді на поставлені позивачем питання - не надав. 
		Не роз'яснив позивачці, якими нормативно - правовими актами регулюється порядок спорудження памятних знаків та памятників,  та в чому полягає відмінність  в оформленні дозвільних документів.
		Також, відповідачем в супереч вимогам ч.3 ст. 22 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VIІ, не надано роз'яснення до якого органу слід звернутися за отриманням такої інформації, у випадку, якщо він не володіє запитуваною інформацією. Так, як йому має бути відомо, хто нею володіє. 
		А тому, в такому випадку він повинний був направити відповідний запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. 
		Однак, у відповідях на листи відповідач лише навів перелік нормативно-правових актів, якими він керується під час виконання ним своїх функцій. Та зазначив, що поставлені питання не входять до сфери повноважень управління, та відповідно не можуть бути надані відповіді на них. 
		Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не вказано також про відмову у наданні відповіді на поставлені питання, з посиланням на підстави, наведені в ч.1 ст. 22 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VIІ.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не надав належної (повної) відповіді на інформаційні запити позивачки ОСОБА_1 від 19.02.2018 та від 07.03.2018 та не дотримався вимог Закону України від 13.01.2011 № 2939-VIІ.
		З огляду на наведене, позовні вимоги про визнання протиправними дії Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області щодо не надання належної (повної) відповіді на інформаційні запити позивача від 19.02.2018 та 07.03.2018 та/або не направлення запитів позивача до належного розпорядника інформації., та зобовязання Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області надати належну відповідь на поставлені позивачем питання у її інформаційних запитах з приводу порядку спорудження памятних знаків та памятників - підлягають задоволенню.
		Твердження позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду відхиляється судом з огляду на наступне.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобовязати субєкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		З аналізу змісту вказаної норми права судом встановлено, що застосування даного виду судового контролю є правом суду, яким він може скористатися після ухвалення судового рішення.
		Враховуючи зміст спірних правовідносин та стадію судового розгляду, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування даного заходу судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі.
		Згідно із ч.3 ст. 23 названого закону, оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
		Відповідно до ч. 1, 2  ст. 77 КАС України  кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на підтвердження правомірності його дій. 
		При зазначених обставинах, вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення. 
		Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень.
		Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю. 
		Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є субєктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. 
		Враховуючи вищенаведене, на користь ОСОБА_2, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, судові витрати на суму 704(сімсот чотири) грн. 80коп., сплачені  згідно із квитанцій від 13.04.2018 №15(а.с.2).   
		Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		В И Р І Ш И В :
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 (вул.16 Липня, 31а,м.Рівне,33028, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області (вул.16 Липня,38,м.Рівне,33000, код ЄДРПОУ 37471912) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
		Визнати протиправними дії Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області щодо не надання належної (повної) відповіді на інформаційні запити позивача від 19.02.2018 та 07.03.2018 та/або не направлення запитів позивача до належного розпорядника інформації.
		Зобовязати Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Рівненській області надати належну відповідь на поставлені позивачем питання у її інформаційних запитах з приводу порядку спорудження памятних знаків та памятників, або направити запит до належного розпорядника. 
		Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул.16 Липня, 31а,м.Рівне,33028, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Рівненській області (вул.16 Липня,38,м.Рівне,33000, код ЄДРПОУ 37471912) , судові витрати на суму 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.  
		 
		Суддя                                                    Зозуля Д.П.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...