Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 813/4340/16 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2018. Зареєстровано: 28.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2018.
Дата набрання законної сили: 21.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		21 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/11869/17
		Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
		 
		головуючого судді  Онишкевича Т.В., 
		суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.,
		з участю секретаря судових засідань            ОСОБА_1,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Асторія» до Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень та зобовязання вчинити дії,
		 
		суддя(і) у І інстанціїОСОБА_2,
		час ухвалення рішення 11 год. 5 хв.,
		місце ухвалення рішенням. Львів,
		дата складення повного тексту рішення  17 листопада 2017 року,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Готель «Асторія» (далі  ТОВ «Готель Асторія») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі  ОДПІ):
		№ НОМЕР_1 від 7 червня 2016 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі  ПДВ) на 430853,79 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 215426,89 грн.;
		№ НОМЕР_2 від 7 червня 2016 року про зменшення розміру відємного значення суми ПДВ на 978 865,74 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 244716,44 грн.;
		№ НОМЕР_3 від 29 серпня 2016 року, відповідно до якого товариству зменшено розмір відємного значення суми ПДВ на 2139449,01 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 213944,90 грн..
		Окрім того, позивач просив зобовязати відповідача задовільнити його заявку щодо отримання бюджетного відшкодування за березень 2016 року.
		Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 813/4340/16 позов було задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ОДПІ № НОМЕР_1 від 7 червня 2016 року, № НОМЕР_2 від 7 червня 2016 року та № НОМЕР_3 від 29 серпня 2016 року.  У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що оспорювані позивачем податкові повідомлення-рішення були винесені податковим органом без належних фактичних та правових підстав. Разом із тим, позовна вимога про зобовязання відповідача задовольнити заявку про бюджетне відшкодування ПДВ за червень 2016 року задоволенню не підлягає, оскільки не відповідає законодавчо встановленому порядку повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ.
		У апеляційній скарзі ОДПІ просила зазначене судове рішення суду першої інстанції скасувати та  відмовити у задоволенні позову ТОВ «Готель Асторія» у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності ТОВ «Готель Асторія» з ПДВ (податкова декларація № НОМЕР_4 від 19 квітня 2016 року за березень 2016 року), за результатами якої складено акт від 20 травня 2016 року № 944/40/13-04-12-02/35444206 та прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 7 червня 2016 року.
		У ході розгляду скарги ТОВ «Готель Асторія» Головне управління ДФС у Львівській області (далі  ГУ ДФС) згідно із підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України (далі  ПК) доручило ОДПІ провести документальну позапланову перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження. 
		За результатами проведеної позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Готель Асторія» ОДПІ (акт від 10 серпня 2016 року № 1792/13-04-12-02/35444206) ГУ ДФС залишило податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 7 червня 2016 року № НОМЕР_1; скасувало податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 7 червня 2016 року № НОМЕР_2 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30771,54 грн., в іншій частині це податкове повідомлення-рішення залишено без змін, зменшило відємне значення ПДВ за березень 2016 року на 1160583,27 грн. 
		Під час перевірок встановлено, що ТОВ «Готель Асторія» за періоди, котрі перевірялися, формувало податковий кредит частково за рахунок ризикових платників ПП «Патронат» та ТОВ «Новокаховський Електромашинобудівний завод».
		За даними автоматизованої системи співставлення АС «Податковий блок» по деклараціях, поданих ПП «Патронат», за період січень 2013 року, березень - серпень 2013 року обнулено податковий кредит ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області згідно з актом про результати перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства № 434/22-40/23967667 від 20 листопада 2013 року. Шляхом аналізу податкової звітності встановлено, що ТОВ «Готель Асторія» сформовано податковий кредит згідно із податковими накладними, виписаними ПП «Патронат» за січень 2013 року, березень-серпень 2013 року на загальну сум 958400,48 грн.
		Окрім того, ТОВ «Готель Асторія» (Замовник) укладено договір підряду № 10-08/11 від 10 серпня 2011 року з ПП «Патронат» (Підрядник), згідно з яким Підрядник зобовязується виконати загально-будівельні роботи за адресою м. Львів вул. Городоцька 15, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи. До договору підряду № 10-08/11 від 11 серпня 2011 року було укладено додаткові договори від 1 вересня 2011 року, від 11 жовтня 2011 року, від 27 лютого 2012 року, від 27 березня 2012 року. 
		Також ТОВ «Готель Асторія» (Замовник) укладено договір підряду № 250912 від 26 вересня 2012 року з ПП «Патронат» (Підрядник), згідно з яким Підрядник зобовязується виконати загально-будівельні роботи за адресою м. Львів вул.Городоцька 15, а Замовник зобовязується прийняти та оплатити виконані роботи. ОСОБА_3 передбачено завершити будівельні роботи 15 грудня 2012 року, однак ТОВ «Готель «Асторія» надано акти приймання виконаних будівельних робіт лише у 2013 році № 3 за лютий 2013 року на суму ПДВ 130 072,10 грн.; № 5 за травень 2013 року на суму ПДВ 205120,61 грн. та довідку про вартість виконаних будівельних робіт за квітень 2013 року на суму ПДВ 101751,26 грн. із зазначеними виконаними роботами: покраска стелі, коридор, санвузол, штукатурка, сходи.
		Проведеною перевіркою графіків виконаних робіт, найменування робіт і витрат які здійснював ПП «Патронат» для ТОВ «Готель Асторія» по вул.Городоцька, 15 у м.Львові протягом 2011-2013 років вбачається їх ідентичність та повторюваність.
		На переконання апелянта, ПП «Патронат» не міг фактично здійснювати будівельно- монтажні роботи для ТОВ «Готель Асторія» за адресою м. Львів вул.Городоцька, 15 з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, відсутністю необхідних транспортних засобів, недостатньої чисельності трудових ресурсів необхідних для здійснення даних робіт, а отже у первинних документах, виписаних ПП «Патронат» для ТОВ «Готель Асторія», зазначені господарські операції, які фактично не відбувались. 
		Таким чином, за рахунок проведення операцій без реального настання правових наслідків ТОВ «Готель Асторія» безпідставно включено до складу відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.21) декларації з ПДВ за березень 2016 року суму ПДВ 1447535,87 грн. та заявлено до бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в розмірі 413 493,01 грн. 
		Щодо ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», то 30 липня 2015 року господарським судом Херсонської області порушено справу про банкрутство  № 923/1151/15, що дає підстави вважати податковий кредит від цього контрагента ризиковим. 
		ТОВ «Готель Асторія» сформовано податковий кредит згідно із податковими накладними, виписаними по ТОВ «Новокаховський Електромашинобудівний завод», за січень 2013 року, грудень 2012 року, жовтень 2012 року та вересень 2012 року на загальну суму 433 958,27 грн. 
		Додатково зазначає, що ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» реалізовано ТОВ «Готель Асторія» в жовтні 2012 року та січні, грудні 2013 року меблі (столи, панелі плоскі, ліжка), а основний вид економічної діяльності цього товариства  є виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів (Код КВЕД 27.11). 
		Впродовж 2012-2013 років ТОВ «Готель Асторія» придбало у ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» товари на суму 5493967,20 грн. (в т.ч. ПДВ 915661,20 грн.), а оплачено лише 550000,0 грн. (в т.ч. ПДВ 91666,67 грн.). Заборгованість ТОВ «Готель Асторія» перед ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» за отримані товари станом на 31 грудня 2013 року складала 4943967,20 грн. (у т.ч. ПДВ 823 994,53 грн.). Впродовж 2014 року ТОВ «Готель Асторія» не оплатило кошти за отриманий товар від ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод». 
		13 лютого 2015 року ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» укладено договори про відступлення права вимоги з ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант»:
		№ 1302/15.2, згідно з яким з метою погашення заборгованості ТОВ «Готель Асторія» за договором № 58-12 від 27 вересня 2012 року (правильна дата договору 29.09.2012 року) ТОВ «Новокаховський Електромашинобудівний завод» передає право вимоги за зобовязаннями боржника, які складають 1320000,0 грн.;
		№ 1302/15.3, згідно з яким з метою погашення заборгованості ТОВ «Готель Асторія» за договором № 21/02 від 21 лютого 2012 року ТОВ «Новокаховський Електромашинобудівний завод» передає право вимоги за зобовязаннями боржника, які складають 895065,0 грн.;
		№ 1302/15.4, згідно з яким з метою погашення заборгованості ТОВ «Готель Асторія» за договором № 25 від 26 січня 2012 року ТОВ «Новокаховський Електромашинобудівний завод» передає право вимоги за зобов'язаннями боржника, які складають 2728901,00 грн. Однак, згідно із наданими специфікаціями до договору № 25 від 26 січня 2012 року сума поставки товарів складає лише 2 375 869,61 грн.
		При цьому апелянт акцентує увагу на тому, що за даними зобовязаннями закінчилася встановлена приписами Цивільного кодексу України позовна давність. Оскільки пунктом 198.3 статті 198 ПК визначено, що платник податку має право включити до складу податкового кредиту суму податку, яка нарахована (сплачена) ним у зв'язку з придбанням товарів/послуг, то після закінчення терміну позовної давності щодо оплати товарів/послуг відносно суми ПДВ, яка входила до складу вартості таких товарів/послуг, платник податку втрачає право на податковий кредит.
		Окрім цього, податковий орган звертає увагу апеляційного суду на те, що ТОВ «Готель Асторія» у позовній заяві погодилося з позицією, викладеною у акті перевірки щодо зменшення розміру бюджетного відшкодування по ТОВ «Ізамет-Україна-Комплект» та ТОВ «Сахара» в сумі 17360,77 грн., однак судом першої інстанції оскаржувані податкові повідомлення-рішення було скасовано у повному обсязі без наведення мотивів.
		Позивач ТОВ «Готель Асторія» подав апеляційному суду заперечення на апеляційну скаргу, у яком вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін. 
		Наполягає на тому, що ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» у період, що підлягав перевірці, було належним чином зареєстроване як юридична особа та вело свою підприємницьку діяльність у законний спосіб. Статутом ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» передбачена діяльність компанії в тому числі і на реалізацію меблів. 
		Строк позовної давності щодо заборгованості ТОВ «Готель Асторія» перед ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» не закінчився оскільки 31 грудня 2013 року між ТОВ «Готель Асторія» та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» підписані акти звірки взаєморозрахунків, що відповідно до приписів  статті 264 Цивільного кодексу України перериває перебіг строку позовної давності і такий починається заново.
		Щодо укладеного між ПАТ «Публічний недиверсифікаційний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» 13 лютого 2015 року договору про відступлення права вимоги № 1302/15.4 по договору № 25 від 26 січня 2012 року на суму 2728901,81 грн., то  згідно з видатковими накладними за цим договором поставки загальна сума поставленого товару становить 2728901,81 грн. і переуступка була оформлена саме на цю суму, що було встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції. 
		На підтвердженням отримання товару ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» від контрагентів, який в подальшому був переданий/проданий ТОВ «Готель Асторія» за договорами поставки товару № 25 від 26 січня 2012 року, № 21/02 від 21 лютого 2012 року, № 58-12 від 29 вересня 2012 року, надано копії видаткових накладних № 1121 від 31 серпня 2012 року, № 1119 від 31 серпня 2012 року, № 473 від 5 грудня 2012 року, № РН-000029 від 26 листопада 2013 року, № 1319 від 31 жовтня 2012 року, № РН-0000001 від 1 жовтня 2012 року, копії митних декларацій. На підтвердженням наявності в ТОВ «Готель Асторія» отриманого від ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» товару надано довідку № 04/04-1 від 4 квітня 2017 року, оборотно-сальдову відомість по рахунках 103 та 106, а також фотографії, які підтверджують наявність/використання отриманого товару в готелі «Асторія».
		Щодо господарських операцій із ПП «Патронат» позивач зазначив, що між ними були укладені договори підряду № 10-08/11 від 10 серпня 2011 року та № 250912 від 26 вересня 2012 року на проведення будівельних робіт з реконструкції готелю «Асторія», які виконувались спочатку за першим договором підряду, а надалі за другим договором підряду.
		Вважає безпідставними посилання ОДПІ на ідентичність та повторюваність формулювань в податкових накладних номенклатури товарів/послуг продавця - оздоблювальні роботи, оскільки готель «Асторія» є 7-поверховою будівлею, у якій проводилась повна реставрація. Оздоблювальні роботи займали значний об'єм робіт і тому так часто зазначаються в податкових накладних. Під час перевірок  були надані акти виконаних робіт, в яких деталізовано всі види виконуваних робіт та місце їх виконання (поверх, площа, приміщення і т.д.). Попри це ОДПІ не зазначила в актах перевірки жодного акту виконаних робіт (на підставі яких сформовані податкові накладні, що підлягають бюджетному відшкодуванню), у яких би співпадали/повторювались виконані ПП «Патронат» роботи.
		Щодо доводів податкового органу з приводу кількості працівників ПП «Патронат» у 2013-2014 роках, звертає увагу апеляційного суду на те, що взятий ОДПІ період є некоректним, оскільки роботи по реконструкції готелю Асторія виконувались у період з 2011 року до середини 2013 року. Окрім того, відповідно до зазначених договорів підряду ПП «Патронат» мало право для виконання свої обовязків за договорами залучати субпідрядників і у матеріалах справи містяться договори субпідряду. Тому частину робіт по реконструкції готелю виконували субпідрядні компанії (договори, акти виконаних робіт та розрахунки з якими долучені до матеріалів справи).
		Обнулення податкового кредиту ПП «Патронат» згідно з актом ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області № 434/22-40/23967667 від 20 листопада 2013 року не може бути перешкодою при розгляді питання бюджетного відшкодування ТОВ «Готель Асторія» з огляду на те, що відповідальність за порушення податкового законодавства не носить солідарний характер і ТОВ «Готель Асторія» не несе відповідальність за сформований податковий кредит ПП «Патронат» від інших контрагентів. 
		Окрім того, підтвердженням законності формування податкового кредиту від ПП «Патронат» є довідка № 781/22-01/35444206 від 2 липня 2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова ГУ ДФС, яка видана на підставі проведеної документарної позапланової виїзної перевірки.
		Щодо ТОВ «Сахара» та ТОВ «Ізамет-Україна-Комплект», то по цих контрагентах ОДПІ було прийняте податкове повідомлення-рішення № від 07 червня 2016 року № НОМЕР_1 на підставі акту камеральної перевірки від 20 травня 2016 року № 944/40/13-04-12-02/35444206 та акту документарної позапланової виїзної перевірки № 1732/13-04-12-02/35444206, висновки яких мають розбіжності щодо розміру завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника.  
		Представник ОДПІ у ході апеляційного розгляду підтримала вимоги, викладені у апеляційній скарзі. Просила скасувати постанову суду першої інстанції у частині задоволення позову ТОВ «Готель Асторія» та відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. 
		Представник ТОВ «Готель Асторія» у судовому засіданні апеляційного суду підтримала письмові заперечення на апеляційну скаргу ОДПІ. Просила залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу  без задоволення.
		Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
		Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ОДПІ було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з ПДВ  ТОВ «Готель Асторія» за березень 2016 року, за наслідками якої складено акт № 944/40/13-04-12-02/35444206 від 20 травня 2016 року, у якому зроблено висновок про порушення позивачем пункту 192.1 статті 192, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 200.1, 200.4 статті 200 ПК, внаслідок чого завищено суму ПДВ, задекларовану до відшкодування на рахунок платника у банку за березень 2016 року, у сумі 963631,00 грн., та завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 446089,00 грн.
		На підставі висновків цього акту перевірки відповідачем 7 червня 2016 року прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2. 
		У ході розгляду скарги ТОВ «Готель Асторія» від 16 червня 2016 року ГУ ДФС згідно із підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 ПК доручило ОДПІ провести документальну позапланову перевірку позивача з питань, що стали предметом оскарження. 
		За результатами такої перевірки складено акт № 1792/13-04-12-02/35444206 від 10 серпня 2016 року, у якому зроблено висновок про порушення ТОВ «Готель Асторія» вимог пункту 44.1 статті 44, статті 201, пункту 198.3 статті 198, пункту 198.6 статті 198 ПК, внаслідок чого завищено суму відємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 1896494,80 грн., та завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника в розмірі 413493,01 грн. 
		Рішенням ГУ ДФС про результати розгляду скарги від 16 серпня 2016 року за № 4122/10/13-01-10-01-05 залишено без змін податкове повідомлення-рішення від 7 червня 2016 року № 003181202 та скасовано податкове повідомлення-рішення від 7 червня 2016 року № НОМЕР_2 у частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 30771,54 грн., а в іншій частині  без змін; зменшено відємне значення ПДВ за березень 2016 року на 1160583,27 грн. ОДПІ зобовязано направити ТОВ «Готель Асторія» податкове повідомлення-рішення згідно із законодавством.
		На підставі наведеного ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 серпня 2016 року № НОМЕР_3, відповідно до якого ТОВ «Готель Асторія» зменшено розмір відємного значення суми ПДВ на 2139449,01 грн. та застосовано штрафні санкції (штраф) в розмірі 213944,90 грн. 
		Відповідно до приписів підпункту 60.1.3 пункту 60.1. статт1 60 ПК податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення. 
		Положеннями пункту 60.4 статті 60 ПК передбачено, що у випадках, визначених підпунктами 60.1.3 і 60.1.5 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним з дня надходження до платника податків податкового повідомлення-рішення, яке містять зменшену суму грошового зобов'язання. 
		Таким чином, податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 7 червня 2016 року № НОМЕР_2, частково скасоване рішенням ГУ ДФС від 16 серпня 2016 року за № 4122/10/13-01-10-01-05, на час подання даного адміністративного позову було відкликане з часу отримання позивачем податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 29 серпня 2016 року № НОМЕР_3, а отже не створювало для нього жодних правових наслідків.
		При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів частини 1  статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції на час виникнення спірних правовідносин та подачі цього адміністративного позову завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Згідно із частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
		Отже, процесуальний закон вимагає, щоб у позовній заяві позивач, з-поміж іншого, обґрунтував свою належність до суб'єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Звертаючись до суду з позовом щодо законності правового акта суб'єкта владних повноважень індивідуального характеру позивач також повинен пояснити які правові наслідки безпосередньо для нього породжує оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень.
		Відсутність у позивача, прав та/або обов'язків у звязку з виданням оскарженого правового акту не породжує у такої особи і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.
		Правову позицію аналогічного змісту неодноразово висловлював Верховний Суд України, зокрема, у постановах від 15 липня 2014 року у справі № 21-273а14, від 3 лютого 2015 року у справі № 21-617а14, від 12 квітня 2017 року у справі № П/800/589/16.
		Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням ОДПІ від 7 червня 2016 року № НОМЕР_2, яке було відкликане на час звернення до адміністративного суду, охоронювані законом права та інтереси позивача порушені не були, що свідчить про безпідставність таких позовних вимог, що залишилося поза увагою суду першої інстанції при задоволенні позову у цій частині.
		Переглядаючи оскаржувану постанову суду першої інстанції у іншій частині суд апеляційної інстанції виходить із такого. На переконання апеляційного суду, суть даного публічно-правового спору, в основному, зводиться до перевірки обґрунтованості висновків контролюючого органу про безпідставність відображення у податковому обліку ТОВ «Готель Асторія» його господарських операцій з ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» та ПП «Патронат».
		Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами пункту 1.2 статті 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.15, 2.16 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, статтями 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». 
		Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
		Підпунктом     «а» пункту 187.1 статті 187 ПК передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема,     дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку.
		Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
		Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК).
		Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема,     з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. 
		Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. 
		У відповідності до пункту 200.1. статті 200 ПК сума податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		Згідно із пунктом 200.3 статті 200 ПК при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		Відповідно до абз. «а» пункту 200.4 статті 200 ПК якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.
		Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
		Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
		Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
		На підтвердження обґрунтованості відображення у своїй податковій звітності господарських операцій із контрагентом ПП «Патронат» позивачем ТОВ «Готель Асторія» представлено:  
		договір підряду № 10-08/11 від 10 серпня 2011 року на виконання у нежитловій будівлі за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 15 загальнобудівельних робіт та додаткові договори до нього від 1 вересня 2011 року, від 11 жовтня 2011 року, від 27 лютого 2012 року, від 27 березня 2012 року;
		договір підряду № 250912 від 26 вересня 2012 року на виконання комплексу оздоблювальних робіт обєкта за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 15 з додатками № 1 та № 2, а також додаткову угоду № 2 до вказаного договору від 7 лютого 2013 року; 
		копії податкових накладних (а.с.70-95); 
		копії платіжних доручень (т.1, а.с.96-122, т. 2, а.с.46-79, а.с.107-108).
		копію актів приймання виконаних будівельних робіт.
		Оцінюючи обґрунтованість доводів апелянта про те, що під час перевірки  графіків виконання робіт, найменування робіт, витрат, які здійснював ПП «Патронат» для ТОВ «Готель Асторія», було виявлено їх ідентичність та повторюваність, суд апеляційної інстанції погоджується із запереченнями позивача, які зводяться до того, що  готель «Асторія» являє собою 7-поверхову будівлю, у якій оздоблювальні роботи становили один з основних видів робіт, а тому часто зазначалися у податкових накладних. При цьому акти виконаних робіт містять деталізацію видів виконаних робіт та місце їх виконання (поверх, площа, приміщення і т.ін.).
		Щодо доводів ОДПІ про неможливість виконання  ПП «Патронат» такого значного обсягу робіт з огляду на відсутність необхідних людських та матеріальних ресурсів апеляційний суд вважає вірним їх відхилення судом першої інстанції із врахуванням того, що згідно із договорами підряду ПП «Патронат» надавалося право залучати субпідрядні компанії для виконання своїх договірних зобовязань. Матеріали справи містять копії листів ТОВ «Готель Асторія» від 23 березня 2012 року директору ПП «Патронат» про погодження залучення ТОВ «Сіріус-93» та ТОВ «Інстех», як субпідрядних організацій, для виконання договірних робіт та постачання додаткового обладнання та товарів (т.2 а.с.118), а також від 4 червня 2016 року про погодження залучення ТОВ «Комплекс-V» та ТОВ «Променерго», як підрядних організацій для виконання додаткових робіт та постачання додаткового обладнання та товарів (т.2 а.с.119). Окрім того, матеріали справи містять копії угод із вказаними субпідрядними організаціями та копії первинних документів за результатами виконання вказаних робіт (т.2  а.с.120-164).
		Реальність фактичного проведення загальнобудівельних та оздоблювальних робіт за адресою м. Львів, вул. Городоцька, 15 у готелі «Асторія», передбачених вказаними договорами із ПП «Патронат», контролюючим органом не заперечується
		Окрім того, судом першої інстанції на підставі приписів частини 1 статті 72 КАС України правомірно було враховано те, що господарські операції між ПП «Патронат» та ТОВ «Готель Асторія» були предметом дослідження господарського суду Львівської області, який рішенням від 12 жовтня 2016 року у справі № 914/1949/16 частково задовольнив позовом ПП «Патронат» та стягнув з ТОВ «Готель Асторія» 426715,85 грн.
		На обґрунтування правомірності відображення у своїй податковій звітності господарських операцій із ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» позивачем було надано укладені із вказаним контрагентом договори поставки № 25 від 26 січня 2012 року, № 21/02 від  21 лютого 2012 року, № 58-12 від 29 вересня 2012 року, якими передбачався обовязок продавця доставити товар за свій рахунок та своїми силами. 
		На підтвердження реальності операції за договорами до матеріалів справи було долучено копії видаткових та податкових накладних, копію платіжного доручення № 29 від 28 серпня 2012 року 
		Заперечуючи правомірність відображення у податковій звітності ТОВ «Готель Асторія» господарських операцій із ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» на виконання вказаних договорів поставки товару, податковий орган обґрунтовує свою позицію тим, що 30 липня 2015 року господарським судом Херсонської області було порушено справу про банкрутство № 923/1151/15, що дає підстави вважати податковий кредит від вказаного контрагента ризиковим. 
		Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи безпідставними огляду на час укладення зазначених договорів поставки та відображення результатів їх виконання у податковій звітності ТОВ «Готель Асторія» у 2012-2013 роках, та час порушення справи про банкрутство ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» 30 липня 2015 року господарським судом Херсонської області. 
		Щодо доводів ОДПІ про те, що основним видом діяльності ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» було виробництво електродвигунів, генераторів і трансформаторів, то такі сумніви у реальності господарських операцій, на переконання апеляційного суду, будуються лише на припущеннях контролюючого органу, оскільки статутом вказаного товариства була передбачена діяльність і щодо  реалізації меблів. 
		Отримання товару ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» від контрагентів, який в подальшому був переданий/проданий ТОВ «Готель Асторія» за договорами поставки товару № 25 від 26 січня 2012 року, № 21/02 від 21 лютого 2012 року, № 58-12 від 29 вересня 2012 року додатково підтверджується копіями видаткових накладних № 1121 від 31 серпня 2012 року, № 1119 від 31 серпня 2012 року, № 473 від 5 грудня 2012 року, № РН-000029 від 26 листопада 2013 року, № 1319 від 31 жовтня 2012 року, № РН-0000001 від 1 жовтня 2012 року, копії митних декларацій. 
		Окрім того, фактичну наявність у ТОВ «Готель Асторія» товару, постачання якого передбачено зазначеними договорами поставки із ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», не заперечувалося представником ОДПІ ні у ході розгляду справи судом першої інстанції, ні у ході апеляційного розгляду справи. 
		Одночасно апеляційний суд відхиляє посилання ОДПІ на сплив строку позовної давності щодо заборгованості ТОВ «Готель Асторія» перед ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» за поставлені товари, оскільки підписання 31 грудня 2013 року між вказаними контрагентами актів звірки взаєморозрахунків свідчило про визнання позивачем своєї заборгованості.
		Відповідно до приписів частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. 
		Після переривання перебіг позовної давності починається заново (частина 3 статті 264 Цивільного кодексу України).
		Окрім того, апеляційний суд погоджується із запереченнями позивача на апеляційну скаргу у тому, що між ПАТ «Публічний недиверсифікаційний венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Сордант» та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» 13 лютого 2015 року було укладено договору про відступлення права вимоги № 1302/15.4 по договору № 25 від 26 січня 2012 року на суму 2728901,81 грн., яка відповідає загальній сумі, зазначеній у видатковими накладними за цим договором поставки. 
		Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи в суді першої інстанції надані необхідні первинні документи, які відповідають вимогам статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображають реальність господарських операцій з його контрагентами ПП «Патронат» та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод», а отже є підставою для формування податкового обліку ТОВ «Готель Асторія» відповідно до пунктів 198.3, 198.6 статті 198 ПК.
		Твердження податкового органу про відсутність у контрагента позивача ПП «Патронат» необхідної для ведення господарської діяльності кількості працівників, технічних, транспортних, інших виробничих ресурсів, саме по собі не свідчить про безтоварність угод поставки з позивачем.
		При цьому відповідно до пунктів 36.1, 36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних).
		Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
		Припускаючи, що певні матеріали могли бути передані, а роботи виконані іншими контрагентами позивача за спірний період, придбані в необлікованому порядку чи здійснені власними силами за рахунок робочої сили власних працівників, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати. 
		Одночасно слід звернути увагу на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків, і за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин. 
		Згідно із приписами статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
		Положеннями частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини.
		Так, Європейський суду з прав людини,  у пункту 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» зазначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
		Згідно із правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеному у рішенні від 22 січня 209 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.
		У пункту 38 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Інтерсплав проти України» від 9 січня 2007 року Суд вказав на те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. 
		Отже платника податку не може бути позбавлено відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування.
		На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про те, що господарські операції між позивачем та його контрагентами ПП «Патронат» та ТОВ «Новокаховський електромашинобудівний завод» документально підтверджені та фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.
		Разом із тим, відповідно до наявної у матеріалах справи позовної заяви ТОВ «Готель Асторія» позивач погодився із позицією податкового органу, викладену у акті перевірки, щодо зменшення розміру бюджетного відшкодування по ТОВ «Сахара» та ТОВ «Ізамет-Україна-Комплект» на загальну суму 17 360,77 грн. (а.с. 8 т.1).
		Згідно із приписами частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції на час вирішення даного публічно-правового спору розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. 
		Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять (частина 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України).
		За таких обставин, на переконання апеляційного суду, у суду першої інстанції не було належних правових підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ОДПІ від 7 червня 2016 року № НОМЕР_1 у цій частині без належного обґрунтування такого рішення відповідними мотивами і наведення необхідних для цього доказів, чого оскаржувана постанова не містить. 
		Таким чином, повідомлення-рішення ОДПІ від 7 червня 2016 року № НОМЕР_1 слід визнати протиправним і скасувати частково у частині, що стосується господарських операцій позивача та його контрагента ПП «Патронат», що відповідно до наданого на запит апеляційного суду розрахунку ОДПІ становить 413494,01 грн. завищення бюджетного відшкодування ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 206746,50 грн. (підпункт 41 підрозділу 2 Розділу ХХ «Перехідні положення» ПК).
		Відповідно до частини 1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
		1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
		2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
		3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
		4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Відтак, оскільки при задоволенні частини позову ТОВ «Готель «Асторія» судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, а мотиви, з яких виходив суд під час ухвалення свого рішення, не відповідають фактичним обставинам справи, оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення таких позовних вимог. 
		Окрім того, відповідно до положень частини 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 Відповідно до наявного у матеріалах справи платіжного доручення № 2484 від 5 грудня 2016 року (а.с. 3 т. 1) ТОВ «Готель Асторія» при звернення до суду першої інстанції сплатило 38554,53 грн. судового збору.
		Разом із тим, позовна заява ТОВ «Готель Асторія» містила чотири вимоги, три із яких становили вимоги майнового характеру про скасування відповідних податкових повідомлень-рішень.
		Відповідно до приписів статті 4 Закону України «Про судовий збір» на час подання даного адміністративного позову до адміністративного суду ставки судового збору становили для юридичних осіб за позовні вимоги майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за позовні вимоги немайнового характеру  1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2016 року було встановлено у розмірі 1378 гривень.
		Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог ТОВ «Готель Асторія» при зверненні до суду першої інстанції мало сплатити 1378,00 + 18353,73 + 35300,90 + 9303,59 = 64335,67 грн. і сума недоплаченого судового збору становить 64336,22 - 38554,53 = 25781,69 грн., яку слід стягнути із позивача.
		Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
		З урахуванням того, що позовні вимоги майнового характеру ТОВ «Готель «Асторія» були задоволені частково на суму 2973632,92 грн., то йому слід відшкодувати судовий збір у розмірі  2973634,42 грн. х 1,5 % = 44604,51 грн.
		 
		Керуючись статтями 241, 243, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		апеляційну скаргу Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити частково.
		Скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року у справі № 813/4340/17 та ухвалити нову, якою позов товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Асторія» задовольнити частково.
		Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 7 червня 2016 року у частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 413493 (чотириста тринадцять тисяч чотириста девяносто три) грн. 01 коп. та застосування штрафних (фінансових) санкції у розмірі 206746 (двісті шість тисяч сімсот сорок шість) грн. 50 коп.
		Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_3 від 29 серпня 2016 року.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
		Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Асторія» (МФО 380913, код ЄДРПОУ 35444206, 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 15) недоплачений при зверненні до суду першої інстанції судовий збір у сумі 25781 (двадцять пять тисяч сімсот вісімдесят одна) грн. 69 коп. (МФО 825014, код ЄДРПОУ 38007594, р/р 31217206784003, отримувач УДКСУ у Залізничному районі м. Львова).
		Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Готель «Асторія» (МФО 380913, код ЄДРПОУ 35444206, 79007, м. Львів, вул. Городоцька, 15) за рахунок бюджетних асигнувань Галицької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (код ЄДРПОУ 39508163, 79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) сплачений за звернення до суду першої інстанції судовий збір у розмірі 44604 (сорок чотири тисячі шістсот чотири) грн. 51 коп.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. 
		 
		 
		Головуючий суддяТ.В.Онишкевич
		 
		 
		СуддіІ.М.Обрізко 
		 
		 
		ОСОБА_4
		 
		 
		Постанова у повному обсязі складена 25  травня 2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...