Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/14336/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на доступ до публічної інформації.
Надіслано для оприлюднення: 24.05.2018. Зареєстровано: 28.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2018.
Дата набрання законної сили: 22.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа: №712/14336/17                                                                    Головуючий у 1-й інстанції: Романенко В.А.                                                                                                                                                     Суддя-доповідач:  Земляна Г.В. 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		  22 травня 2018 року                                                                                            м. Київ
		 
		Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
		                                          головуючого - судді Земляної Г.В. 
		                                          суддів                         Ісаєнко Ю.А., Лічевецького І.О.
		                                          за участю секретаря  Данилюк Л.О.
		 
		розглянувши у  відкритому  судовому  засіданні  апеляційну скаргу  Комунального підприємства «Соснівська  служба утримання  будинків»  Черкаської міської ради
		на рішення  Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2018 року 
		у справі №712/14336/17 (розглянутої у  відкритому  судовому  засіданні)
		за  позовом ОСОБА_3 
		до відповідача  Комунального підприємства «Соснівська  служба утримання  будинків»  Черкаської міської ради
		про  визнання  дій протиправними  та  зобов'язання  вчинити  певні  дії,
		 
		В С Т А Н О В И Л А :
		У листопаді 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з  позовом до Комунального підприємства «Соснівська  служба утримання  будинків»  Черкаської міської ради,  в  якому просив визнати протиправною відмову відповідача у наданні  публічної інформації на  його  запит та зобов'язати відповідача  надати повну  інформацію на  зазначений  запит, а саме інформацію розміру  заробітної плати і  премій працівників Комунального підприємства «Соснівська  служба утримання  будинків»  Черкаської міської ради.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він як журналіст Громадської організації «Громадське телебачення Черкаси» відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» надіслав до відповідача запит на отримання публічної інформації  щодо розміру заробітної плати (помісячно) і премій (помісячно), нарахованих директору, заступнику директора та всіх штатних працівників комунального підприємства «Соснівська  служба утримання  будинків»  з 01 січня по 31 серпня 2017 року, проте йому  було відмовлено в наданні  зазначеної інформації.
		Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2018 року позов  задоволено. Визнано протиправною відмову Комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради у надані публічної інформації на запит ОСОБА_3. Зобов'язано Комунальне підприємство «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради надати інформацію за запит ОСОБА_3 від 03.09.2017  та 28.09.2017  в порядку передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації».  Стягнуто з Комунальне підприємство «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради на користь ОСОБА_3 судовий збір з розмірі 640 грн.
		Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції  відповідачем було  подано  апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволені позову відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.
		Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що комунальне підприємство в розумінні статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядниками публічної інформації лише у разі його фінансування з місцевого бюджету, а відповідач не є бюджетною організацією.
		Відзив (заперечення) на  апеляційну скаргу позивачем не надано.
		Представник позивача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні  апеляційної скарги відмовити  з  огляду на  її необґрунтованість  та  безпідставність, а  рішення  суду  першої інстанції залишити в  силі.  
		Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був належним чином повідомлений, про причини неявки суду не повідомив. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.
		Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах  доводів  та  вимог апеляційної скарги.
		Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 вересня 2017 року ОСОБА_3, як журналіст ГО «Громадське телебачення Черкаси» відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», надіслав запит на отримання публічної інформації до КП «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради, з проханням надати публічну інформацію, а саме: інформацію щодо розміру заробітної плати (помісячно) і премій (помісячно), нарахованих директору, заступнику директора та всіх штатних працівників комунального підприємства «Соснівська СУБ» з 01 січня по 31 серпня 2017 року.
		У відповідь на запит позивачу було відмовлено в отриманні запитуваної інформації листом за № 1206/252 від 21 вересня 2017 року. У своїй відповіді за підписом директора Моторного Р.В. відповідач зазначив, що КП «Соснівська СУБ» є юридичною особою з моменту державної реєстрації, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банку, печатки, штампи, бланки зі своїм найменуванням. Підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику. А тому, підстав для визнання КП «Соснівська СУБ» розпорядником інформації відповідно до згаданого закону немає. Посилаючись на ст. 32 Конституції України, рішення КСУ України від 30.10.1997 року, зазначив, що інформація про розмір заробітної плати директора та працівників підприємства є конфіденційною та містить персональні дані, згода на розголошення яких від працівників не отримана.
		28 вересня 2017 року позивачем було направлено повторний запит на інформацію, в якому було викладено позицію щодо правомірності прохання надати публічну інформацію стосовно розміру заробітної плати (помісячно) і премій (помісячно), нарахованих директору, заступнику директора та всіх штатних працівників комунального підприємства «Соснівська СУБ» з 01 січня по 31 серпня 2017 року.
		На повторний запит відповідач у наданні запитуваної інформації повторно відмовив. 
		Не погоджуючись із вищезазначеними діями відповідача  позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку про необґрунтованість   дій  відповідача щодо відмови в  наданні  запитуваної інформації, з огляду  на  необґрунтованість та  безпідставність таких дій.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного. 
		Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Статтею 5 Закону України "Про інформацію" встановлено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		Положеннями статті 9 Закону України "Про інформацію" обумовлено, що всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.
		За змістом статей 1, 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що публічна інформація - відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Доступ до інформації забезпечується шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційних друкованих виданнях, на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет, на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом, а також надання інформації за запитами на інформацію.
		У відповідності до пункту 1 частини першої статті 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
		В той же час, п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації» визначає, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків.
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
		Відповідно до п. 1 ч. 1    ст. 3 Закону України «Про доступ до публічної інформації», право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		Доступ до інформації забезпечується шляхом, крім іншого, надання інформації за запитами на інформацію (п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
		Згідно з ч. 1, 2    ст. 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації»,  запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
		Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
		Розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
		Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, крім іншого, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.
		Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків, зазначено наступне.
		До «осіб, що виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень» відносяться ті суб'єкти, яким на підставі закону надано певні права та обов'язки щодо управління чи здійснення інших владних функцій. Делегування повноважень конкретній особі може здійснюватися безпосередньо законом або на підставі закону рішенням суб'єкта владних повноважень. 
		«Делеговані повноваження» - це повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (юридична чи фізична особа) шляхом передачі йому цих повноважень законом або на підставі закону суб'єктом владних повноважень «Делегування» означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх до власного виконання. Водночас делегуючий суб'єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делегованих функцій, повноважень; він також фінансує із власних коштів їх здійснення, передавати у користування необхідні для цього майнові об'єкти. 
		Разом з тим, під «державними послугами» у цьому пункті ч. 1 ст. 13 Закону України «Про доступ до публічної інформації», необхідно розуміти різновид публічно-правових послуг. Державні послуги надаються органами державної влади (в основному виконавчої) та державними підприємствами, установами, організаціями, а також органами місцевого самоврядування в порядку виконання делегованих державою повноважень за рахунок коштів державного бюджету. Оскільки, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 13 Закону, надання державних послуг є лише одним з прикладів делегованих повноважень, то до них слід також віднести делегування повноважень з надання «муніципальних послуг», що надаються органами місцевого самоврядування, а також органами виконавчої влади та підприємствами, установами, організаціями в порядку виконання делегованих органами місцевого самоврядування повноважень за рахунок коштів місцевого бюджету.
		Як вбачається з матеріалів  справи та  встановлено судом  першої інстанції, відповідно до п. 1.2 статуту Комунального підприємства «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 17 листопада 2016 року № 2-1272 (далі Статут), власником та одноосібним Засновником Підприємства є територіальна громада міста Черкаси в особі Черкаської міської ради (надалі Власник).
		Органом управління Підприємства є департамент житлово-комунального комплексу виконавчого комітету Черкаської міської ради (п. 1.3 Статуту).
		Згідно п. 1.6 Статуту підприємство здійснює свою діяльність на принципах господарського розрахунку, власного комерційного ризику, бюджетного фінансування цільових програм прийнятих Черкаською міською радою, з правом найму працівників.
		Пунктом 1.7 Статуту передбачено, що у своїй діяльності Підприємство керується цим Статутом, рішенням органів місцевого самоврядування і чинним законодавством України.
		Головною метою діяльності Підприємства є надання житлово-комунальних послуг, по затверджених тарифах, та надання інших додаткових супутніх платних послуг як населенню та і юридичним особам відповідно до чинного законодавства України (п. 2.1 Статуту).
		Відповідно до п. 4.3 Статуту майно закріплене Власником за Підприємством на праві господарського відання є власністю територіальної громади міста Черкаси.
		Джерелами формування майна Підприємства є: дотації (трансфери, інші цільові надходження з бюджетів… (п. 4.4 Статуту).
		Згідно п. 5.2 Статуту директор Підприємства призначається на посаду і звільняється з посади розпорядженням міського голови на контрактній основі, з урахуванням вимог чинного законодавства України, щодо призначень керівників в окремих галузях природного господарства.
		Власник (виконавчий комітет Власника, Орган управління, галузевий департамент, департамент економічної політики та розвитку) має право: Ініціювати проведення перевірок ревізійними комісіями створеними Власником або його виконавчим комітетом; перевіряти грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси, калькуляції та інші фінансово-господарські документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірку фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування, тощо… (п. 6 Статуту).
		Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
		За змістом пункту 3 статті 8 Господарського кодексу України господарська компетенція органів державної влади та органів місцевого самоврядування реалізується від імені відповідної державної чи комунальної установи.
		Пунктом 7 статті 78 Господарського кодексу України визначено, що органами управління комунального унітарного підприємства є, зокрема, керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав).
		Аналіз наведених правових норм та обставин справи дає підстави для висновку, що комунальні підприємства створені органом місцевого самоврядування на основі комунального майна та здійснюють свою діяльність від імені територіальної громади, а тому всі прибутки, які отримано комунальними підприємствами від своєї діяльності є також власністю територіальної громади, тобто є бюджетними коштами (комунальним майном).
		За таких обставин КП "Соснівська  служба  утримання  будинків" є розпорядником інформації щодо використання бюджетних коштів, а відповідно до пункту 5 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами.
		Аналогічна  правова  позиція викладена в постанові Верховного Суду справа №815/1216/16 від 14 березня 2018 року
		Враховуючи викладене, колегія  суддів  погоджується  з  висновками  суду  першої інстанції про наявність підстав для  задоволення  позовних вимог та  надання позивачу  запитуваної інформації.
		Посилання  апелянта  щодо відсутності  підстав для надання  інформації  позивачу з огляду  на те, що Комунальне підприємство «Соснівська служба утримання будинків» Черкаської міської ради є комерційним колегія  суддів  не приймає до увагу, оскільки фінансування виплат заробітної плати працівників відповідача здійснюється за рахунок бюджетних коштів, штатний розпис не передбачає зазначення персональних даних осіб, які займають відповідні посади за цим штатним розписом, а тому не є інформацією конфіденційною або інформацією з обмеженим доступом.
		За правилами частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, який відповідачем в даному випадку не виконано.
		Нормами  статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. 
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Враховуючи  викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість  задоволення позовних вимог ОСОБА_3
		При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.
		Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
		На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,  
		 
		П О С Т А Н О В И Л А:
		 
		Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Соснівська  служба утримання  будинків»  Черкаської міської ради - залишити без задоволення.
		Рішення  Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2018 року - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів із дня складання повного судового  рішення  шляхом подачі касаційної скарги  безпосередньо до Верховного суду у порядку ст.329-331 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		Головуючий суддя:                                                           Г.В. Земляна
		 
		 
		Судді:                                                                                   Ю.А. Ісаєнко 
		 
		 
		                                                                                             І.О. Лічевецький 
		 
		 
		 
		Повний текст постанови  виготовлено  23 травня  2018 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...