Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/1044/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Застосування антимонопольного законодавства; оскарження рішень Антимонопольного комітету або його територіальних органів.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2018. Зареєстровано: 28.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 29.05.2018.
Дата набрання законної сили: 22.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		22 травня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  910/1044/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Львова Б.Ю. (головуючий), Булгакової І.В. і Селіваненка В.П.,
		за участю секретаря судового засідання Крапивної А.М.,
		представників учасників справи:
		позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "СОКАР ПЕТРОЛЕУМ" (далі - Товариство) - Тележинського М.М.,
		відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК) - Савчука І.В., Федорчука Д.Е, Чередніченко Д.П.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу АМК 
		на рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2017 (колегія суддів: Балац С.В. (головуючий), судді Трофименко Т.Ю. і Ковтун С.А.)
		та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 (колегія суддів: Чорна Л.В. (головуючий), судді Разіна Т.І. і Яковлєв М.Л.)
		за позовом Товариства до АМК 
		про скасування рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсними пункту 1, підпункту 2.6 пункту 2 та пункту 3 рішення АМК від 28.10.2016 № 480-р зі справи № 128-26.13/112-16 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" (далі - Рішення АМК) у частині, що стосується позивача.
		 
		Позовні вимоги мотивовано тим, що АМК неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, недоведенням обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими.
		Рішенням господарського суду міста Києва від 04.07.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018, позов задоволено повністю.
		Прийняті зі справи судові рішення з посиланням, зокрема, на приписи статей 1, 6, 59 Закону України від 11.01.2001 № 2210-ІІІ "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210) мотивовано неповним з'ясуванням АМК обставин, які мають значення для справи, та невідповідністю висновків, викладених АМК у Рішенні АМК, обставинам справи.
		АМК, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції рішення місцевого і постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Так, згідно з доводами відповідача, викладеними у касаційній скарзі:
		- апеляційний суд дійшов помилкового висновку про недослідження АМК усіх ознак узгоджених дій;   
		- у Рішенні АМК відповідач, застосувавши метод кореляційного аналізу роздрібних цін відповідачів зі справи № 128-26.13/112-16, зробив висновок, що роздрібні ціни на бензин марки А-95 та дизельне паливо, що встановлювалися Відповідачами у справі АМК на інформаційних табло, є подібними;
		- АМК проаналізовано собівартість бензину А-95 і дизельного палива по кожному з контрагентів, яку сформовано як під впливом об'єктивних факторів, що однаково діють на всіх учасників ринку (зокрема зміна курсу гривні, податкове навантаження, ціни виробника), так і суб'єктивних факторів (передусім торгівельної націнки);  
		- АМК детально проаналізував динаміку придбання бензину А-95 та дизельного палива в усіх відповідачів у справі № 128-26.13/112-16 у порівнянні з цінами на нафтопродукти на європейських ринках за котируваннями Platts та дійшов висновку, що, хоча всі відповідачі у згаданій справі АМК мали різні можливості та умови при закупівлі нафтопродуктів та різну ціну такої закупівлі, яка змінювалася різним чином протягом дослідженого періоду, тим не менше роздрібна ціна у відповідачів протягом того ж періоду демонструвала повну схожість, а зміни роздрібної ціни - майже абсолютну синхронність;
		- обмеження конкуренції полягало у тому, що учасники справи № 128-26.13/112-16 не змагалися між собою завдяки власним досягненням та, маючи об'єктивні можливості для зменшення роздрібної ціни реалізації нафтопродуктів, - замість цього, орієнтуючись на рівень ціни один одного, підтримували відповідні ціни на інформаційних табло АЗС практично на однаковому рівні та синхронно змінювали їх без об'єктивно виправданих на те причин, а такі дії призвели до обмеження можливості вибору споживачами того чи іншого учасника ринку за ціновим критерієм.           
		Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило судові рішення зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
		Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Товариства та АМК, Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
		Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що:
		- Рішенням АМК:
		дії товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий екватор" (далі - ТОВ "Золотий екватор"), товариства з обмеженою відповідальністю "ВОГ Рітейл" (далі - ТОВ "ВОГ Рітейл"), приватного підприємства "Окко нафтопродукт" (далі - ПП "Окко нафтопродукт"), товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Холдинг" (далі - ТОВ "Альянс Холдинг"), підприємства з іноземними інвестиціями "АМІК Україна" (до 08.05.2015 - підприємства з іноземними інвестиціями "ЛУКОЙЛ-Україна"; далі - ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна"), товариства з обмеженою відповідальністю "Параллель-М ЛТД" (далі - ТОВ "Параллель-М ЛТД") і Товариства (далі - Відповідачі), які полягали у:
		 · встановленні і підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо, 
		  · встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, внаслідок застосування складних і непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, -
		визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210, у вигляді антиконкурентних узгоджених дій шляхом вчинення схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції (пункт 1);
		за вчинення зазначеного порушення на Товариство накладено штраф у розмірі                      2 533 812 грн. (підпункт 2.6 пункту 2); 
		зобов'язано ТОВ "ВОГ Рітейл", ПП "Окко нафтопродукт", ТОВ "Альянс Холдинг", ПІІ "ЛУКОЙЛ-Україна", Товариство і ТОВ "Параллель-М ЛТД" припинити порушення, зазначене в пункті 1 резолютивної частини Рішення АМК, зокрема, шляхом (пункт 3):
		·          впровадження зрозумілих, відкритих та прозорих критеріїв надання споживачам знижок до роздрібних цін на світлі нафтопродукти, зазначених на інформаційних табло (підпункт 3.1 пункту 3);
		    · впровадження механізму інформування споживачів щодо фактичних роздрібних цін кожної з марок бензинів і дизельного палива, що реалізуються на стаціонарних АЗС, у тому числі з урахуванням програм лояльності, проведених акцій та наданих знижок (підпункт 3.2 пункту 3);
		- Рішення АМК обґрунтоване тим, що: 
		за даними державної служби статистики, у січні 2016 з роздрібного продажу світлих нафтопродуктів, газу скрапленого та стисненого для автомобілів через мережу автозаправних станцій 55,1 відсотка становив продаж бензину моторного, 31,7 відсотка - дизельного палива, 11,4 відсотка - газу скрапленого (пропану, бутану) та 1,8 відсотка - газу стисненого (метану). При цьому в обсязі реалізованого бензину 55,5 відсотка припадало на продаж бензину моторного марки А-95;
		протягом січня 2013 - січня 2016 Відповідачі одночасно або майже одночасно (з інтервалом у декілька днів) змінювали (підвищували або зменшували) роздрібні ціни реалізації бензину марки А-95 шляхом зазначення цих цін на інформаційному табло на стаціонарних АЗС;
		отже, протягом січня 2013 - січня 2016 року Відповідачі неодноразово вчиняли на ринку схожі дії щодо встановлення і підтримання на інформаційних табло стаціонарних АЗС роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 і дизельного палива;
		згідно з інформацією операторів ринку та експертів об'єктивними факторами, що впливають на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо, є передусім: (i) ціни на нафтопродукти на європейських ринках за котируваннями Platts, закупівельні ціни нафтопродуктів; (ii) податкове навантаження, що діє в Україні (зокрема акцизний податок на роздрібну реалізацію та ПДВ); (iii) курс долара США і Євро; (iv) торговельна надбавка (маржа), яка є достатньою для покриття обґрунтованих витрат та отримання прибутку;
		у січні 2015 середні ціни на бензин марки А-95 за котируваннями Platts з урахуванням курсу долара США до гривні становили 7.408 грн./тонну;
		протягом липня - грудня 2015 середні ціни на бензин марки А-95 за котируваннями Platts з урахуванням курсу долара США до гривні знизилися на 30 відсотків та становили 10.253 грн./тону протягом грудня 2015;
		Товариство, ТОВ "Золотий екватор", ТОВ "ВОГ Рітейл", ПП "Окко нафтопродукт", ТОВ "Альянс Холдинг", ПІІ "АМІК Україна" і ТОВ "Параллель-М ЛТД" мали різних постачальників нафтопродуктів, при цьому окремі з Відповідачів придбавали (отримували на реалізацію) нафтопродукти: (i) у суб'єктів господарювання, пов'язаних з ним відносинами контролю, тобто в межах єдиного суб'єкта господарювання у значенні Закону № 2210; (ii) у суб'єктів господарювання, які також здійснюють діяльність з роздрібної реалізації світлих нафтопродуктів;
		відповідачі мали різні можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів, зокрема закуповуючи (приймаючи на реалізацію) бензин марки А-95 на різних умовах та за різними (відмінними один від одного) цінами, що не може пояснювати наявності настільки подібних роздрібних цін реалізації Відповідачами бензину марки А-95 на інформаційних табло стаціонарних АЗС;
		відповідачі мали різні можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів, зокрема закуповуючи (приймаючи на реалізацію) дизельне паливо на різних умовах та за різними (відмінними один від одного) цінами, що не може пояснювати наявність настільки подібних роздрібних цін реалізації Відповідачами дизельного палива на інформаційних табло стаціонарних АЗС; 
		аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення відповідачами схожих дій, зокрема щодо встановлення й підтримання на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо;
		схожі дії Товариства, ТОВ "Золотий екватор", ТОВ "ВОГ Рітейл", ПП "Окко нафтопродукт", ТОВ "Альянс Холдинг", ПІІ "АМІК Україна" і ТОВ "Параллель-М ЛТД", які полягали у встановленні й підтриманні на інформаційних табло стаціонарних АЗС подібних між собою роздрібних цін на бензин марки А-95 та дизельне паливо та встановленні умов реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, за яких доступ споживача до інформації про розмір остаточних роздрібних цін є обмеженим, що відбувається внаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності, умов проведення акцій та надання знижок, при тому, що аналіз ситуації на ринку спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення Відповідачами таких дій, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною третьою статті 6 Закону № 2210.
		- АМК не здійснив належного економічного аналізу ринку та об'єктивних причин вчинення відповідних дій суб'єктами господарювання; не провів аналізу інших об'єктивних чинників формування ціни, не проаналізував динаміку зміни курсу долара США і євро у відповідних періодах, не дослідив та не про аналізував зміни ставок податку, що діяли протягом зазначеного періоду та впливали на формування ціни, а також не врахував собівартості нафтопродуктів, вартість логістичних послуг;
		- Рішення АМК не містить як аналізу структури ціни з позицій її складових, так і  аналізу динаміки зміни частки кожної складової частини відносно розміру ціни протягом досліджуваного періоду;
		- закупівельна ціна пального для різних операторів ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами не є однаковою, а відтак зазначення АМК у Рішенні АМК про зниження закупівельної ціни на бензин А-95 на 30 % не є безумовним чинником зниження ціни саме на 30 %; 
		- в умовах дії об'єктивних факторів, що впливали на формування Відповідачами  роздрібної ціни, між ними існувала та існує конкуренція, при цьому не лише в частині ціни на нафтопродукти, що реалізовувалися, але і в аспектах якості нафтопродуктів, наявності та розміру знижок та акцій, обсягу та якості супутніх послуг, що надавалися на АЗС;
		- АМК не досліджено обставини, за якими паралельна поведінка може розглядатися як ознака узгоджених дій та не встановлено, якими були та/або є коефіцієнти кореляції цінової поведінки відповідачів на цьому ринку поза межами періоду порушення;
		- ринкове становище Товариства не дає підстав вважати його олігополістом.
		Причиною виникнення спору зі справи є питання стосовно наявності підстав для визнання Рішення АМК недійсним.
		Згідно з статтею 1 Закону № 2210 економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
		Відповідно до пункту 1 статті 50 Закону № 2210 порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.  
		Згідно з частиною третьою статті 6 Закону № 2210 антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності).      
		З урахуванням приписів частини третьої статті 6 Закону № 2210 для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який: свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання; спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій.
		Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
		Ознаки схожості в діях (бездіяльності) суб'єктів господарювання не є єдиним достатнім доказом наявності попередньої змови (антиконкурентних узгоджених дій). Антиконкурентна узгоджена поведінка підлягає встановленню та доведенню із зазначенням відповідних доказів у рішенні органу Антимонопольного комітету України. При цьому схожість має бути саме результатом узгодженості конкурентної поведінки, а не виявлятися у простому співпадінні дій суб'єктів господарювання, зумовленим специфікою відповідного товарного ринку.
		Висновок же органу Антимонопольного комітету України щодо відсутності у суб'єкта господарювання об'єктивних причин для вчинення схожих дій (бездіяльності) має ґрунтуватися на результатах дослідження усієї сукупності факторів, що об'єктивно (незалежно від суб'єкта господарювання) впливають на його поведінку у спірних відносинах, а не бути наслідком обмеженого кола факторів (наприклад, тільки ціни придбання товару).
		Зокрема, суд має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо.
		При цьому саме орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо). На відповідний орган покладається обов'язок не лише доведення однотипної і одночасної (синхронної) поведінки суб'єктів господарювання на ринку, а й установлення шляхом економічного аналізу ринку (в тому числі, за необхідності, шляхом залучення спеціалістів та експертів) відсутності інших, крім попередньої змови, чинників (пояснень) паралельної поведінки таких суб'єктів господарювання.
		Водночас згідно з частиною другою статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" до повноважень саме Антимонопольного комітету України та його територіальних органів належать, зокрема:
		- розгляд заяв і справ про надання дозволу, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, проведення досліджень за цими заявами і справами; 
		- прийняття передбачених законодавством про захист економічної конкуренції розпоряджень та рішень за заявами і справами про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію, надання висновків, попередніх висновків стосовно узгоджених дій, концентрації, висновків щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
		Стаття 19 цього Закону визначає гарантії здійснення повноважень Антимонопольного комітету України.
		Згідно з частиною першою статті 59 Закону № 2210 підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
		Попередні судові інстанції у прийнятті судових рішень зі справи виходили з того, що: АМК не здійснено належного аналізу об'єктивних факторів, які впливали на формування ціни, не досліджено ступінь їх впливу на формування роздрібної ціни реалізації нафтопродуктів та можливість впливу на них самими суб'єктами господарювання; такі фактори, як якість нафтопродуктів, місце розташування АЗС, наявність супутніх послуг, акцій, знижок, якість обслуговування тощо, впливали на вибір споживачами мережі АЗС, а отже, і на обсяги реалізації нафтопродуктів суб'єктами господарювання на ринку, а тому вони були факторами конкурентоздатності, які й використовувалися суб'єктами господарювання на ринку протягом досліджуваного періоду; АМК у Рішенні АМК зводить конкуренцію на ринку лише до цінової конкуренції без наявності низки факторів конкурентоздатності та постійної змагальності між учасниками ринку за отримання конкурентних переваг; цінова політика Товариства може розглядатися як індивідуальна політика наслідування цін, а не поведінка олігополіста.
		Між тим АМК, заперечуючи позовні вимоги, послідовно звертало увагу попередніх судових інстанцій на те, що об'єктивними факторами, які впливають на формування роздрібних цін на моторні бензини та дизельне паливо, є передусім: ціни на нафтопродукти на європейських ринках за котируваннями Platts, закупівельні ціни нафтопродуктів; податкове навантаження, що діє в Україні (зокрема акцизний податок на роздрібну реалізацію та ПДВ); курс долара США і євро; торговельна надбавка (маржа), яка є достатньою для покриття обґрунтованих витрат та отримання прибутку. 
		Разом з тим АМК, кваліфікуючи дії Товариства як антиконкурентні узгоджені з іншими суб'єктами господарювання шляхом вчинення ними схожих дій на ринках роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами, які призвели до обмеження цінової конкуренції позивачем, докази яких наведено в Рішенні АМК, та з посиланням, зокрема, на: наявність у Відповідачів різної можливості щодо придбання (отримання на реалізацію) нафтопродуктів; встановлення та підтримання Відповідачами на інформаційних табло на АЗС подібних між собою роздрібних цін реалізації бензину марки А-95 та дизельного палива, реалізуючи при цьому частину пального за цінами, які є нижчими від цін, зазначених на інформаційних табло при одночасному створенні таких умов реалізації, за яких споживач позбавлений інформації щодо розміру можливих фактичних роздрібних цін унаслідок застосування складних та непрозорих програм лояльності; можливість Відповідачів суттєво впливати на умови функціонування ринків роздрібної торгівлі світлими нафтопродуктами; встановлення іншими учасниками цих ринків на інформаційних табло на стаціонарних АЗС інших цін на вказані світлі нафтопродукти; роздрібні ціни на світлі нафтопродукти, у тому числі з урахуванням коливання курсу долара США та євро, які встановлювали Відповідачі на інформаційних табло на АЗС протягом досліджуваного періоду, не корелювалися зі змінами факторів, що впливають на їх формування, підлягали (докази) дослідженню та оцінці, а при підтвердженні їх вони могли бути достатніми для висновків АМК, викладених у Рішенні АМК.
		При цьому посилання місцевого та апеляційного господарських судів на те, що: 
		- АМК не здійснив належного економічного аналізу ринку та об'єктивних причин вчинення відповідних дій суб'єктами господарювання; не проведено аналізу інших об'єктивних чинників формування ціни, не проаналізовано динаміку зміни курсу долара США і євро у відповідних періодах, не досліджено та не проаналізовано зміни ставок податку, що діяли протягом зазначеного періоду та впливали на формування ціни, а також не враховано собівартість нафтопродуктів, вартість логістичних послуг;
		- Рішення АМК не містить як аналізу структури ціни з позицій її складових, так і аналізу динаміки зміни частки кожної складової частини відносно розміру ціни протягом досліджуваного періоду;
		- закупівельна ціна пального для різних операторів ринку роздрібної торгівлі нафтопродуктами не є однаковою, а тому зазначення у Рішенні АМК про зниження закупівельної ціни на бензин А-95 на 30 % не є безумовним чинником зниження ціни саме на 30 %; 
		- в умовах дії об'єктивних факторів, що впливали на формування Відповідачами  роздрібної ціни, між ними існувала та існує конкуренція, при цьому не лише в частині ціни на нафтопродукти, що реалізовувалися, але і в аспектах якості нафтопродуктів, наявності та розміру знижок та акцій, обсягу та якості супутніх послуг, що надавалися на АЗС;
		- АМК не досліджено обставин, за якими паралельна поведінка може розглядатися як ознака узгоджених дій та не встановлено, якими були та/або є коефіцієнти кореляції цінової поведінки відповідачів на цьому ринку поза межами періоду порушення;
		- ринкове становище Товариства не дає підстав вважати його олігополістом, -
		певною мірою є декларативними, не спростовують відповідних висновків АМК, що ґрунтуються на встановлених ним фактичних обставинах, та не враховують ні дійсного правового змісту антиконкуретних узгоджених дій, які стосуються вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності), ані меж виключної компетенції органів АМК.
		Отже, місцевий суд припустився неправильного застосування приписів частини першої статті 47 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; в редакції, що діяла до 15.12.2017) щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судового рішення зі справи, а суд апеляційної інстанції - неправильного застосування приписів частини п'ятої статті 236 ГПК України (в редакції, що діє з 15.12.2017) щодо обґрунтованості судового рішення та частини першої статті 86 цього Кодексу стосовно всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів, що відповідно до частини третьої статті 310 ГПК України є підставою для скасування постанови апеляційного суду зі справи.
		Згідно зі статтею 300 ГПК України,  переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права і не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		З урахуванням викладеного та відповідно до статті 310 ГПК України рішення і постанова з даної справи підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду. У новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, перевірити зазначені в цій постанові доводи та докази, дати їм належну правову оцінку і залежно від встановленого вирішити спір відповідно до закону. За результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо розподілу судових витрат зі справи.
		Керуючись статтями 300, 308, 310 ГПК України, Касаційний господарський суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Антимонопольного комітету України задовольнити частково.
		2. Рішення господарського суду міста Києва від 04.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2018 зі справи                     № 910/1044/17 скасувати.
		3. Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Суддя                                                                                                          Б. Львов
		 
		Суддя                                                                                                          І. Булгакова 
		 
		Суддя                                                                                                          В. Селіваненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...