Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/197/18 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2018. Зареєстровано: 28.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2018.
Дата набрання законної сили: 24.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Головуючий І інстанції: Н.І. Слободянюк
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		24 травня 2018 р. Справа № 816/197/18Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:
		судді-доповідача: ОСОБА_1,
		суддів: Кононенко З.О. ,  Калиновського В.А. ,
		розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2018,   м. Полтава,  по справі № 816/197/18
		за позовом             ОСОБА_2             
		до             Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області                                            
		про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
		ВСТАНОВИВ:
		ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (надалі - відповідач) про визнання протиправною відмови, оформленої листом від 14 грудня 2017 року № 739/К-14/2, у проведенні перерахунку та виплати пенсії відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів; зобовязання  провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01 вересня 2015 року по 01 жовтня 2017 року відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів.
		Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2018  адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено частково.
		Визнано протиправною відмову Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області, оформлену листом від 14 грудня 2017 року № 739/К-14/2, у проведенні перерахунку та виплаті пенсії відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 22 липня 2017 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів.
		Зобов'язано Полтавське обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, ідентифікаційний код 40383769) провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за період з 22 липня 2017 року по 01 жовтня 2017 року відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів.
		Іншу частину позовних вимог залишено без розгляду.
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області (місцезнаходження: вул. Івана Мазепи, буд. 30, м. Полтава, Полтавська область, 36040, ідентифікаційний код 40383769) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового  збору у сумі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні сорок копійок).
		Не погодившись з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване рішення в цій частині та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Апеляційна скарга вмотивована тим, що відповідно до статті 28 Закону №1058-VI від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які втратили працездатність, призначається за наявності у чоловіків 35 років страхового стажу. За наявності страхового стажу меншої тривалості пенсія за віком призначається у розмірі, пропорційно наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. При цьому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008р. №265 Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. Пунктом 2 Постанови № 25) установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, крім осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), не досягає 949 гривень, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного розміру. За таких умов розмір пенсії осіб з неповним страховим стажем роботи становить не менше 949 грн., але й не може бути на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. 
		Скориставшись правом відзиву на апеляційну скаргу, позивачка просила суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
		Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.
		Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача,  переглянувши справу за наявними у ній доказами та    перевіривши законність і обґрунтованість  рішення суду першої інстанції в межах  доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що згідно протоколу територіального управління Пенсійного фонду України від 14 липня 2015 року № 2300 позивачці з 17 травня 2015 року призначена пенсія за віком у розмірі 949,00 грн.  (а.с. 20).
		Розпорядженням № 187698 від 14 листопада 2017 року ОСОБА_2  перераховано пенсію з 01 жовтня 2017 року, внаслідок чого розмір пенсії збільшився до 1373,00 грн. (а.с. 22).
		29 листопада 2017 року позивач звернулася до Полтавського обєднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області із заявою про проведення перерахунку та виплату пенсії відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, за період з 17 травня 2015 року по 01 жовтня 2017 року з урахуванням виплачених коштів (а.с. 31-32).
		14 грудня 2017 року Полтавське обєднане управління Пенсійного фонду України Полтавської області надало позивачу письмову відповідь, оформлену листом № 739/К-14/2, в якій повідомлялося про те, що пенсія за вказаний період нараховувалася ОСОБА_2, як особі з неповним страховим стажем роботи, відповідно до статті 28 Закону України Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування та постанови Кабінету Міністрів України Деякі питання пенсійного забезпечення громадян № 265 від 26 березня 2008 року, а тому підстави для перерахунку пенсії відсутні (а.с. 15).
		Не погодившись із такою відмовою, позивачка звернулася до суду із вказаним адміністративним позовом.
		Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявні підстави для визнання протиправними дій відповідача та за період з 22 липня 2017 року по 22 січня 2018 року  права позивачки підлягають судовому захисту.  
		Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Враховуючи, що відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції  в частині задоволення позовних вимог, колегія суддів надає правову оцінку законності та обгрунтованості рішення суду першої інстанції лише в цій частині, в межах розгляду даної апеляційної скарги.
		Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, виходячи з такого.
		Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI від 09.07.2003 (надалі - ОСОБА_3 № 1058-VІ) розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
		Відповідно до положень ст. 26 Закону № 1058-VІ особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
		 Відповідно до частини 1, 3, 4 статті 28 Закону № 1058-VІ мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
		За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
		Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.
		Судовим розглядом встановлено, що пенсія позивачці виплачувалася органом пенсійного забезпечення у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір нарахованої та виплаченої позивачу пенсії був нижчим за прожитковий мінімум, встановлений законом. Так, розмір пенсійної виплати з 17.05.2015 складав 949 грн.  
		З 01.10.2017 пенсію ОСОБА_2 було перераховано відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017            № 2148-VIII, яким було передбачено осучаснення заробітної плати та зменшення величини оцінки страхового стажу до 1 %, тому розмір пенсійної виплати з 01.10.2017 становив 1373 грн. 
		Водночас частиною 1 статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.
		У відповідності до частини 3 цієї статті пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		За визначенням статті 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
		Відповідно до частини 2 статті 7 Закону № 1058-VІ пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Таким чином, розмір пенсії позивачки не може бути меншим, ніж прожитковий мінімум, встановлений законом.
		Нормами частин 1 та 2 статті 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
		У постанові Пленуму Верховного Суду України "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" від 01 листопада 1996 року зазначено, що оскільки Конституція має вищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії, судові рішення мають ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.
		Таким чином, до спірних правовідносин підлягають застосуванню не положення постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання пенсійного забезпечення громадян" від 26 березня 2008 року № 265 та частини 3 статті 28 Закону № 1058-VІ, на які посилається апелянт, а норма частини 3 статті 46 Конституції України, оскільки вказані положення не забезпечують гарантований Конституцією рівень життя. Пенсія у розмірі прожиткового мінімуму повинна виплачуватися незалежно від підрахунку, здійсненого з урахуванням заробітку, стажу тощо.
		Відповідно до положення частини 3 статті 7 КАС України у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу або положення відповідного міжнародного договору.
		Також колегія суддів зважає на приписи частини 2 статті 6 вказаного Кодексу, яка зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Так, Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях від 18 липня 2006 року у справі „Проніна проти України" та від 12 липня 2016 року у справі "Петриченко проти України" констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції. При цьому Європейський Суд з прав людини зазначив, що у цих справах заявники звертались до національних судів з вимогою вирішити їх спори щодо пенсії з органами соціального забезпечення. Заявники посилались, зокрема, на положення статті 46 Конституції України, заявляючи, що їх пенсії не повинні бути нижчими за прожитковий мінімум. Однак національні суди не вчинили жодної спроби проаналізувати позови з цієї точки зору, попри пряме посилання у кожній судовій інстанції. На думку Європейського Суду з прав людини національні суди, цілком ігноруючи цей момент, хоча він був специфічним, доречним та важливим, не виконали свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
		У рішенні від 03 червня 2014 року у справі "Великода проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що неприпустимим є встановлення такого правового регулювання, відповідно до якого розмір пенсій, інших соціальних виплат та допомоги буде нижчим від рівня, визначеного в частині третій статті 46 Конституції України, і не дозволить забезпечувати належні умови життя особи у суспільстві та зберігати її людську гідність, що суперечитиме статті 21 Конституції України.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав визнання дій відповідача щодо відмови ОСОБА_2 у проведенні  перерахунку та виплаті пенсії відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 22 липня 2017 року по 01 жовтня 2017 року та зобов'язання відповідача провести перерахунок та виплату пенсії за цей період відповідно до частини 3 статті 46 Конституції України, виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом, з урахуванням виплачених коштів.
		Щодо доводів апелянта про невідповідності заяви встановленій законодавством формі та неприйняття у звязку з цим рішення про відмову у перерахунку пенсії, колегія суддів вважає за необхідне вказати таке.
		Аналіз норми ст. 42 Закону № 1058-VІ, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, а перерахунок проводиться з дня встановлення цього прожиткового мінімуму.
		Таким чином від пенсіонера не вимагається вчинення додаткових дій, в тому числі і подання заяви (як встановленого зразка, так і довільної форми) про проведення такого перерахунку. 
		А тому відмова відповідача у проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_2, викладена у листі № 739/К-14/2 від 14.12.2017, підлягає перевірці судом на відповідність критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України, в тому числі чи прийняте таке рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.
		Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Таким чином, колегія суддів, переглянувши справу, дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.   
		Керуючись ст. 243, 250,  311 , 315,  316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області залишити без задоволення.
		Рішення  Полтавського окружного адміністративного суду від 23.02.2018 по справі № 816/197/18  залишити без змін  . 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. 
		 
		 
		Суддя-доповідач ОСОБА_1 Судді   ОСОБА_3    ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...