Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1571/17 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації податкової політики та за зверненнями податкових органів із деякими видами вимог, зокрема зі спорів щодо:; адміністрування окремих податків, зборів, платежів у тому числі:; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 25.05.2018. Зареєстровано: 28.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2018.
Дата набрання законної сили: 23.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 травня 2018 року 
		Київ
		справа №822/1571/17
		адміністративне провадження №К/9901/8550/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого судді-доповідача: Васильєвої І.А.,
		суддів: Пасічник С.С., Юрченко В.П., 
		розглянувши у попередньому судовому засіданні 
		касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області 
		на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2017 (головуючий суддя: Шевчук О.П.)
		та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 (головуючий суддя: Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Загороднюк А.Г.)
		у справі № 822/1571/17 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гала Теа» 
		до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області 
		про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Гала Теа»  (далі - позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.03.2017: № 0001421401 у частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 418822,00 грн. за основним платежем та на 209411,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001431401 про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 544256,00 грн. за основним платежем та на 272128,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). 
		Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2017 позов задоволено:  визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення від 15.03.2017: № 0001421401 у частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 418822,00 грн. за основним платежем та на 209411,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001431401 про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 544256,00 грн. за основним платежем та на 272128,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);  стягнуто на користь позивача судовий збір в сумі 22119,50 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області; стягнуто на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 3141,17  грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.
		 
		Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 постанову суду першої інстанції змінено, абзац 4 та 5 резолютивної частини постанови викладено у наступній редакції: стягнуто на користь ТОВ судовий збір у сумі 21669,25 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДФС у Хмельницькій області; у решті постанову залишено без змін.
		 
		У касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 44.6 ст. 44, пункту 188.1 ст. 188  Податкового кодексу України (далі - ПК). Доводи касаційної скарги зводяться до того, що судами було неправильно дано оцінку доданим до матеріалів справи доказам, не враховано обставин не надання позивачем під час перевірки всіх документів, які витребовувалися перевіряючими.
		 
		У поданому до суду відзиві, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення як безпідставну.
		 
		Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Верховного Суду приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		 
		Фактичною підставою для збільшення у податковому обліку позивача суми грошового зобов`язання з податку на прибуток, ПДВ та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28.02.2017 № 0219/22-01-14-01/32342382. Згідно з цими висновками позивачем порушені норми ст.ст. 4 та 16 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в України» (Закон № 996-XIV), пунктів 3, 6 розділу ІІІ Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі - П(С)БО), пунктів 5, 7, 20 П(С)БО № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, пункту 29 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92, пункту 4 П (С) БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.05.1999 № 137, пункту 20/16 Порядку заповнення податкової накладної, затверджених наказами Мінфіну України від 22.09.2014 № 957 та від 31.12.2015 № 1307, підпункту 7 пункту 4 «Розділ ІІ «Податковий кредит» Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Мінфіну України від 28.05.1999 № 137, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134, пункту 138.1, підпункту 138.3.1, 138.3.2 пункту 138.3 ст. 138, пункту 187.1, ст.. 187, пункту 188.1 ст. 188 ПК: у результаті чого занижено: податок на прибуток на загальну суму 444299,00 грн. за 2015 рік, півріччя, три квартали 2016 року; та ПДВ на загальну суму 544256,00 грн. за січень, лютий, березень. травень, серпень, вересень 2015 року, січень, червень, липень, серпень, вересень 2016 року.
		 
		За наслідками перевірки відповідачем стосовно позивача прийняті податкові повідомлення-рішення від 15.03.2017: № 0001421401 про збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 444299,00 грн. за основним платежем та на 213950,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (оскаржується у частині збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток на 418822,00 грн. за основним платежем та на 209411,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001431401 про збільшення суми грошового зобов'язання із ПДВ на 544256,00 грн. за основним платежем та на 272128,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		 
		Як встановлено у судовому процесі, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання із податку на прибуток в оскаржуваній сумі стали висновки відповідача про завищення позивачем витрат за півріччя, ІІІ кварталі 2016 року на 2326787,00 грн., внаслідок подвійного віднесення до собівартості реалізованих товарів вартості їх придбання, зокрема за квітень та липень 2016 року. Висновки контролюючого органу про заниження суми ПДВ на 597237,00 грн. обґрунтовані заниженням позивачем бази оподаткування ПДВ у зв'язку з реалізацією товарів нижче ціни їх придбання та не включення сум такого перевищення до бази оподаткування ПДВ, за актом перевірки сума такого перевищення (ціни придбання над ціною реалізації) становить 2986185,00 грн.
		 
		Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 ст. 134 ПК об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.
		 
		Пунктом 5 П(С)Б0 16 «Витрати» визначено, що витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.
		 
		Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)Б0 16 «Витрати»).
		 
		Згідно з пунктом 7 П(С)Б0 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
		 
		Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
		 
		Суди попередніх інстанцій, на підставі оцінки доданих до матеріалів справи: копій видаткових та податкових накладних, додатків до акту перевірки № 10/1 «Регістр видаткових накладних за квітень 2016 року» № 10/2 «Регістр видаткових накладних за липень 2016 року», встановивши обставини відсутності повторення видаткових накладних, зробили обґрунтований висновок про недоведеність контролюючим органом у судовому процесі обставин подвійного віднесення до собівартості реалізованих товарів вартості їх придбання, так як у вказаних додатках видаткові накладні не повторювалися.
		 
		Правильними є також і висновки судів у частині не доведення відповідачем у судовому процесі правомірності збільшення ним у податковому обліку позивача податкових зобов'язань із ПДВ з посиланням на заниження останнім бази оподаткування ПДВ при реалізації товарів нижче ціни їх придбання та не включення сум такого перевищення до бази оподаткування ПДВ. 
		 
		Відповідно до пункту 188.1 ст. 188 ПК (у редакції до внесення змін Законом України від 15.07.2015 р. № 609-VIII) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення. 
		До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
		До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
		У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
		Законом України від 15.07.2015 р. № 609-VIII абзац перший пункту 188.1 було викладено у наступній редакції: «база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).».
		 
		Відповідно до пункту 188.1 ст. 188 ПК (у редакції, після внесення змін Законом України від 24.12.2015 р. N 909-VIII) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
		При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
		До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.
		До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
		У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.
		 
		Вказаними нормами, безвідносно до редакції, законодавцем встановлюється порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг. при цьому, ними чітко встановлено нижню межу бази оподаткування ПДВ операцій із постачання товарів/послуг, придбаних платником податків - ціна придбання.
		 
		Як встановлено у судовому процесі, висновок контролюючого органу про заниження позивачем бази оподаткування ПДВ зроблено на підставі аналізу видаткових та податкових накладних, показників картки рахунку 902 «Собівартість реалізованої продукції», картки рахунку 702 «Дохід від реалізації товарів», а не по окремо взятій операції щодо реалізації продукції при співставленні цін придбання з ціною реалізації (окрім прикладів, наведених в акті перевірки (а.с. 46, т.1)) . Ці обставини, а також взяті контролюючим органом при здійсненні висновків докази, були обґрунтовано оцінені судами як такі, що не можуть свідчити про достовірно встановлене значення заниження позивачем бази оподаткування ПДВ при реалізації продукції, що  відповідно свідчить про недоведеність контролюючим органом на виконання свого обов'язку, встановленого частиною 2 ст. 71 КАС України (у редакції. чинній на час ухвалення оскаржуваних судових рішень) правомірності збільшення сум податкових зобов'язань із ПДВ.
		 
		Не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції посилання відповідача у своїй касаційній скарзі на норми пункту 44.6 ст. 44 ПК, з огляду на ненадання позивачем під час перевірки витребуваних документів, оскільки висновки судів були зроблені на підставі оцінки додатків до акту перевірки та документів, які досліджувались при перевірці та й сам акт містить інформацію, що при висновку по цьому порушенню відповідачем досліджувалися первинні бухгалтерські документи (а.с. 30, т.1): накладні, товарно-транспортні накладні, шляхові листи, документи щодо підтвердження якості та походження придбаних товарів, банківських виписок тощо.
		 
		Доводи, наведені відповідачем у касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень. 
		 
		Відповідно до частини 1 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до частини 1 ст. 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області залишити без задоволення. 
		Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 02.11.2017 та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.12.2017 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не підлягає оскарженню.
		 
		Головуючий суддя:І.А. Васильєва Судді:          С.С. Пасічник  В.П. Юрченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...