Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/3413/17 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2018. Зареєстровано: 29.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 30.05.2018.
Дата набрання законної сили: 25.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 травня 2018 року 
		м. Київ
		 
		Справа №  922/3413/17 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
		Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.
		учасники справи:
		позивач - Харківська міська рада
		відповідач   -  приватне підприємство "Старпласт"
		розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу приватного підприємства "Старпласт"
		на постанову Харківського апеляційного господарського суду у складі              Пелипенко Н.М. - головуючого, Барбашової С.В., Істоміної О.А. від 12 грудня 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області у складі   Светлічного Ю.В. від 30 жовтня 2017 року
		 
		Історія справи
		Короткий зміст позовних вимог 
		1. У жовтні 2017 року Харківська міська рада (далі - позивач) звернулася з позовною заявою до приватного підприємства "Старпласт" (далі - відповідач) про стягнення 259 596,44 грн. безпідставно збережених грошових коштів.
		2. Позовна заява мотивована тим, що відповідач 23 січня 2017 року зареєстрував право власності на нерухоме майно за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, 3-Б, проте у період з 01.02.2017 по 30.09.2017 в порушення вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України використовував земельну ділянку під нерухомим майном без оформлення правовстановлюючих документів, що є підставою для відшкодування позивачу неотриманого доходу у вигляді орендної плати за використання земельної ділянки без достатніх правових підстав на підставі статей 1212-1214 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2017 року позов задоволений повністю.
		3.1. Стягнуто з відповідача на користь позивача 259 569,44 грн. безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
		4. Задовольняючи позовні вимоги на підставі статей 1212 - 1214 ЦК, суд виходив з того, що відповідач у період з 01.02.2017 по 30.09.2017 використовував земельну ділянку по АДРЕСА_1, у м. Харкові без оформлення правовстановлюючих документів та не сплачував за таке користування плату за землю у встановленому законодавством розмірі (розмірі орендної плати), внаслідок чого відповідач збільшив вартість власного майна, а позивач втратив належне йому майно (кошти від орендної плати).
		Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 
		5. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року рішення Господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2017 року скасовано в частині стягнення з відповідача 81 115,45 грн. з прийняттям в цій частині нового рішення про відмову в позові.
		5.1. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		6. Суд апеляційної інстанції погодився з наведеними судом першої інстанції підставами та правовим обґрунтуванням задоволення позову, проте встановив помилковість стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за період з 01.02.2017 по 18.04.2017, оскільки до 18.04.2017 останній не мав можливість користуватися спірною земельною ділянкою у зв'язку з чинною реєстрацією речового права на цю земельну ділянку за попереднім власником нерухомого майна - ОСОБА_8
		7. При цьому судом апеляційної інстанції встановлено, що право власності на нерухоме майно зареєстровано за відповідачем 23.01.2017, а 20.09.2017 позивачем було прийнято рішення № 740/17 про надання  ПП "Старпласт" в оренду строком до 01.10.2022 земельної ділянки площею 0,5688 га (кадастровий № НОМЕР_1) для обслуговування нежитлових будівель "БА-1-3" та "БА-1" по АДРЕСА_1, розміщених на цій ділянці, та встановлено відповідачу 4-х місячний строк для укладення договору оренди земельної ділянки.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги відповідача
		8. У листопаді 2017 року відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
		Аргументи учасників справи
		Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)
		9. Відповідач після набуття права власності на об'єкт нерухомості 04.05.2017 звернувся до позивача з метою оформлення права користування земельною ділянкою під нерухомим майном і відповідне рішення щодо надання земельної ділянки в оренду було прийнято позивачем 20.09.2017 зі встановленням відповідачу 4-х місячного строку для оформлення договору оренди, який на момент звернення з даним позовом ще не сплив.
		10. Отже, відповідач здійснив всі необхідні дії з метою оформлення права на землю, а відповідно до статті 288 Податкового кодексу України сам факт реєстрації права власності на нерухомість та тривалий процес оформлення орендних правовідносин не створюють правових підстав для сплати відповідачем плати за землю до моменту фактичного укладення договору оренди.
		11. Та обставина, що відповідач є власником розташованої на земельній ділянці нерухомості, виключає застосування до спірних правовідносин положень статей 1212-1214 ЦК.
		Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу
		12. У справі доведено використання відповідачем спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, а наявність у відповідача наміру укласти відповідний договір оренди земельної ділянки не може бути підставою для звільнення останнього від обов'язку внесення плати за користування землею.  
		Позиція Верховного Суду
		Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
		13. У справі встановлено, що ПП "Старпласт" 23.01.2017 став власником нежитлових будівель літ. "БА-1", літ. "БА-1 -З" по АДРЕСА_1 у м. Харкові внаслідок внесення вказаного майна до статутного фонду відповідача його засновником - ОСОБА_8
		14. У зв'язку з цим рішенням Харківської міської ради від 19.04.2017 № 601/17 внесено зміни до рішень Харківської міської ради від 26.10.2016 № 394/16 та від 21.12.2016 № 459/16, згідно з якими припинено право користування ОСОБА_8 на земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова, площею 0,5688 га (кадастровий номер НОМЕР_1) по АДРЕСА_1 для обслуговування нежитлових будівель літ. "БА-1", літ. "БА-1 -З".
		15. Іншим рішенням Харківської міської ради від 20.09.2017 № 740/17 надано  вищезазначену земельну ділянку ПП "Старпласт" в оренду строком до 01.10.2022 для обслуговування нежитлових будівель "БА-1-3" та "БА-1" по АДРЕСА_1, розміщених на цій ділянці, та встановлено 4-х місячний строк для укладення договору оренди земельної ділянки.
		16. При зверненні з даним позовом позивач послався на положення статей 1212 - 1214 ЦК як на правову підставу своїх вимог та при цьому зауважив, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем орендною платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди за період із 01.02.2017 по 30.09.2017, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим позивачеві завдано шкоди у виді неодержаної орендної плати за землю. 
		17. Підставами заявленого позову відповідно до пункту 5 частини 2 статті 54 ГПК України (у редакції до 15.12.2017) є обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а не саме по собі посилання на норми матеріального права.
		18. Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, викладено у статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК). 
		18.1. Виходячи зі змісту статті 120 ЗК, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Водночас виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.
		19. Водночас зі змісту статті 125 ЗК випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.
		20. Зважаючи на положення статті 125 ЗК, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. 
		21. Отже, з моменту виникнення права власності на вищезазначене нерухоме майно у відповідача виник обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями.
		22. Відповідно до статті 206 ЗК використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
		23. Статтею 14 Податкового кодексу України (далі - ПК) визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
		24. Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 ПК).
		25. У той же час судами у даній справі встановлено правомірне набуття відповідачем права власності на нерухомість, що в силу положень Земельного кодексу України породжує у нього, як у власника нерухомого майна, виникнення обов'язку з оформлення відповідного речового права на землю. При цьому 30.09.2017 вже мало місце прийняття позивачем рішення про укладення з відповідачем договору оренди земельної ділянки.
		26. Предметом спору у справі, що розглядається, є вимога про стягнення несплаченої орендної плати за використання земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивачем не отримано дохід у зазначеному розмірі у виді неодержаної орендної плати за землю, який за визначенням статті 22 ЦК є збитками у вигляді упущеної вигоди.
		27. За таких обставин до спірних правовідносин положення статей 1212- 1214 ЦК не застосовуються, а застосуванню підлягають положення закону щодо відшкодування збитків.
		28. Упущеною вигодою за змістом статті 22 ЦК вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. 
		29. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, ЗК. 
		30. За змістом статті 152 ЗК держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. 
		31. Водночас відповідно до статті 156 ЗК власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки. 
		32. Згідно зі статтею 157 ЗК відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України. 
		33. Вирішуючи спір у даній справі, необхідно брати до уваги загальні положення статті 22, глави 82 ЦК. 
		34. Так, згідно з частиною 2 статті 22 ЦК збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). 
		35. Статтею 1166 ЦК передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. 
		Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
		36. Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача і вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. 
		37. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди слід встановити як наявність у діях винної особи усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки), так і ступінь вини у розумінні статті 1193 ЦК. 
		38. Проте суди попередніх інстанцій внаслідок здійснення неправильної правової кваліфікації спірних правовідносин в оскаржуваних судових рішеннях лише констатували факт набуття відповідачем права власності на нерухоме майно та користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів, не дослідивши при цьому, шляхом оцінки зібраних у справі доказів, наявність в діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, що є необхідною передумовою для покладення на особу відповідальності у вигляді відшкодування збитків.    
		39. Зазначене свідчить про передчасність висновків судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог з підстав, зазначених судами попередніх інстанцій, про що обґрунтовано вказано відповідачем в касаційній скарзі (пункті 11 цієї Постанови).
		40. Отже, суди припустилися порушення норм процесуального права, не дослідили всі зібрані у справі докази та не оцінили їх в сукупності, що унеможливило встановлення всіх істотних обставин справи. За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України (у редакції, чинній до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів. 
		41. У зв'язку з зазначеними порушеннями судами норм процесуального права викладені в пунктах 9, 10 Постанови доводи касаційної скарги щодо суті спору Верховним Судом не розглядаються.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		42. Допущені судами порушення не можуть бути усунуті Верховним Судом в силу меж розгляду справи в суді касаційної інстанції (стаття 300 ГПК України). Відсутність у Верховного Суду процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухваленню нового рішення, в якому необхідно дати висновок про правильність застосування норм матеріального права залежно від встановлених судами попередніх інстанцій обставин відповідно до наданих їм процесуальних повноважень.
		43. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню частково, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню на підставі частини 3 статті 310 ГПК України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		44. При новому розгляді суду необхідно врахувати вищевикладене, повно та всебічно дослідити і надати правову оцінку усім зібраним у справі доказам у сукупності, встановити дійсний зміст спірних правовідносин, здійснити їх правильну правову кваліфікацію та переглянути справу з дотриманням норм чинного законодавства.
		Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, суд
		П О С Т А Н О В И В :
		1. Касаційну скаргу приватного підприємства "Старпласт" задовольнити частково.
		2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 12 грудня 2017 року та рішення Господарського суду Харківської області від 30 жовтня 2017 року у справі № 922/3413/17 скасувати.
		3. Справу № 922/3413/17 направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                                   Міщенко І.С.
		Судді                                                                                                            Берднік І.С.
		                 Суховий В.Г.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...