Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/2783/15-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2018. Зареєстровано: 30.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2018.
Дата набрання законної сили: 11.09.2018
Результат оскарження 11.09.2018 Апеляційний суд Київської області: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		17.05.2018 Справа № 363/2783/15-ц 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17.05.2018 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
		головуючого - судді     Котлярової І.Ю., 
		за участі секретаря -   Палій Л.О., 
		представника позивача - ОСОБА_1,
		розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вишгород цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що 12.11.2014 року вона уклала із відповідачем договір банківського вкладу (депозиту) № 59-В-17/364107 «Стабільне зростання» у Київському відділенні № 21 ПАТ КБ «Фінансова ініціатива». Згідно з п. 2 якого загальна сума вкладу (депозиту) складає 70 000 грн. 13.11.2014 року позивач уклала із відповідачем договір банківського вкладу (депозиту) № 59-В-17/365214 «Стабільне зростання» у Київському відділенні № 21 ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», згідно якого загальна сума вкладу (депозиту) складає 50 000 грн. На виконання п. 1.1. та п. 2 договору, відповідач прийняв 12.11.2014 р., а вкладник передала в управління Банку грошові кошти у сумі 70 000 грн. на строк з 12.11.2014 р. по 25.11.2014 р. включно та 13.11.2014 р. передала в управління Банку грошові кошти у сумі 50 000 грн. на строк з 13.11.2014 р. по 26.11.2014 р. включно. Відповідно до п. 2 договору, ОСОБА_3 нараховує відсотки вкладнику на вклад з розрахунку 18 % річних, шляхом зарахування на поточний банківський рахунок, операції з яким здійснюються з використанням платіжної картки, відкритий в Банку або готівкою через касу Банку. 26.11.2014 року вона звернулася до відповідача із заявою про повернення вкладу (депозиту). Зазначила, що на дату подання позовної заяви відповідачем сплачено 68 710, 72 гривень, залишок вкладу складає 54 513, 36 гривень, які банком не повернуто. На неодноразові звернення працівники банку відповідають, що немає можливості сплатити дану суму , оскільки не має готівки, за допомогою банкомата також неможливо отримати зазначену суму, з тієї самої причини. Вважає дії відповідача такими, що порушують положення договору, законодавства та її права, як споживача. У звязку із чим звернулася до суду та просила стягнути з відповідача на її користь суму залишку вкладу у розмірі 54 513, 36 грн., пеню в розмірі 448 200, 20 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 27 690, 33 грн., суму трьох відсотків річних в розмірі 2066, 11 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. та 50000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, а всього стягнути 587 470 гривень. Крім цього, в ході розгляду справи позивач неодноразово зменшувала та збільшувала позовні вимоги та відповідно до останньої редакції заяви, у звязку із сплатою фондом гарантування вкладів фізичних осіб через АТ «ОТП ОСОБА_3» м. Київ суму залишку вкладу в розмірі 54 518, 33 гривень, просила стягнути з ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» на її користь пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання у розмірі 456 377, 95 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі 27 868, 65 гривень, суму трьох відсотків річних у розмірі 2 116, 75 гривень, за період з 27.11.2014 року по 23.06.2015 року, а також витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень та 28 000 гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
		У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення із викладених у них підстав.
		Представник відповідача у судове засідання 17.05.2018 року не зявився, про місце, день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. 29.11.2017 року направив на адресу суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що банк віднесено до категорії неплатоспроможних, з 24.06.2015 року запроваджено тимчасову адміністрацію, в звязку з чим з банку неможливо стягнути кошти в будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому позовні вимоги ОСОБА_2 є повністю безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.
		Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. У ст.12 ЦПК України, говориться, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		Судом встановлено, що 12 листопада 2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» було укладено договір банківського вкладу № 59-в-17/364107 (вклад «Стабільне зростання»), за умовами якого банк приймає від вкладника грошові кошти у сумі 70 000, 00 гривень зі строком зберігання вкладу 14 календарних днів, з автоматичним подовженням строку зберігання вкладу на аналогічний термін. Процентна ставка з дати 12.11.2014 року складає 20 процентів річних, з 26.11.2014 року - 20, 5 процентів річних, з 10.12.2014 року  21 процентів річних, з 24.12.2014 року  21.5 процентів річних, з 07.01.2015 року  22 процентів річних, з 21.01.2015 року -23 процентів річних, з терміном повернення вкладу 1-й період  26.11.2014 року, 2-й  10.12.2014 року, 3-й - 24.12.2014 року, 4-й  07.01.2015 року, 5-й  21.01.2015 року, 6-й  04.02.2015 року (т. 1 а.с. 6-7).
		Як вбачається з платіжного доручення № 11993 від 12.11.2014 року ОСОБА_2 внесла кошти на депозитний рахунок № 26306011090198 відкритий ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» у розмірі 70 000, 00 гривень (т. 1 а.с. 8).
		13.11.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» було укладено договір банківського вкладу № 59-в-17/365214 (вклад «Стабільне зростання»), за умовами якого банк приймає від вкладника грошові кошти у сумі 50 000, 00 гривень зі строком зберігання вкладу 14 календарних днів, з автоматичним подовженням строку зберігання вкладу на аналогічний термін. Процентна ставка з дати 13.11.2014 року складає 20 процентів річних, з 27.11.2014 року - 20, 5 процентів річних, з 11.12.2014 року  21 процентів річних, з 25.12.2014 року  21.5 процентів річних, з 08.01.2015 року  22 процентів річних, з 22.01.2015 року -23 процентів річних, з терміном повернення вкладу 1-й період  27.11.2014 року, 2-й  11.12.2014 року, 3-й - 25.12.2014 року, 4-й  08.01.2015 року, 5-й  22.01.2015 року, 6-й  05.02.2015 року (а.с. 9-10). Згідно платіжного доручення № 12803 від 13.11.2014 року позивач внесла кошти на депозит згідно даного договору ( т. 1 а.с. 11).
		26.11.2014 року ОСОБА_2 звернулася із заявою до відділення № 21 ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» у м. Київ про повернення з власного поточного рахунку, як суми вкладу, так і процентів за ним, а 31.12.2014 року та 27.01.2015 року повторно зверталася з аналогічними заявами до банку, проте відповідач не надав жодної відповіді, не повернув коштів вкладу та не сплатив відсотків (т. 1 а.с. 12-14).
		Як встановлено судом, на підставі Постанови Національного банку України від 23.06.2015 №408 «Про внесення ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» до категорії неплатоспроможних, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.06.2015 №121 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива», згідно з яким з 24.06.2015 у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива».
		З підстав, передбачених частиною першою статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Національний банк України зобов'язаний прийняти рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
		Частиною другої цієї статті визначено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
		Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку (ч.1 ст.4 Закону).
		Відповідно до п.16 ст. 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.
		Отже у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.
		Частиною 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
		Згідно заяви про видачу готівки № 005Т011ТСІ від 31 серпня 2015 року ОСОБА_2 було виплачено кошти у сумі 54 518, 33 гривень, як відшкодування згідно Реєстру Фонду гарантування (Фінансова ініціатива) (а.с. 48).
		Як вбачається з уточнених позовних вимог, саме у зв'язку з невиплатою ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» у дату повернення, а саме 26.11.2014 року вкладу та нарахованих процентів у відповідача перед позивачем виникла відповідальність за ст. 625 ЦК України.
		В силу вимог встановлених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» повне і виняткове управління належить тимчасовій адміністрації Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
		Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом. Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом (ч. 2 ст.26 Закону).
		Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним судом України в постанові від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1699цс16, вкладник за договором депозиту є споживачем фінансових послуг, а банк їх виконавцем та несе відповідальність за неналежне надання цих послуг, передбачену частиною пятою статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме сплату пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення.
		Відповідно до частини пятої статті 10 закону України «Про захист прав споживачів», у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення, що не звільняє його від виконання зобовязання в натурі.
		Згідно із ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. До моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію, з моменту порушення являє собою міру відповідальності.
		Зважаючи на викладене, вимоги позивача про стягнення з банку на підставі ч. 5 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» пені у розмірі 3 % вартості послуги за кожний день прострочення виплати, саме за період з 27.11.2017 року по 23 червня 2015 року, тобто на день початку процедури виведення Фондом ПАТ «КБ «Фінансова ініціатива» з ринку, у розмірі 456 377, 95 грн., підлягають задоволенню.
		Положеннями ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
		Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до Постанови ВСУ від 27 січня 2016 р. у справі № 6-771цс15, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України  гривня.
		При цьому, проценти, визначені ст. 1061 ЦК України, є платою за користування чужими грошовими коштами, яка, за відсутності іншої домовленості сторін, сплачується боржником за весь період користування грошовими коштами, у тому числі після настання терміну їх повернення. Поряд з цим за порушення виконання грошового зобов'язання на боржника покладається відповідальність відповідно до ст. 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов'язку, нового додаткового обов'язку, зокрема у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
		Аналізуючи викладене, суд вважає, що позовні в частині стягнення суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних також підлягають задоволенню.
		Позовні вимоги щодо стягнення із відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 5000 грн. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
		Так, із матеріалів справи вбачається, що 03.02.2015 р. між адвокатом ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладено Договір про надання правової допомоги. У вказаному Договорі міститься орієнтовний перелік послуг погоджений сторонами. Також, визначено вартість за проведення всієї аналітичної роботи, підготовка та складання позовної заяви становить 5000 грн.
		Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
		Разом із тим, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2012 року № 4191 -VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (надалі - Закон).
		Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
		Відповідно до п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 року витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Отже, стороні, на користь якої прийняте рішення, для отримання відшкодування витрат на правову допомогу слід довести: факт і тривалість надання їй правової допомоги; факт надання допомоги адвокатом або іншим фахівцем у галузі права; факт оплати правової допомоги. При розрахунку розміру відшкодування має враховуватися час на надання правової допомоги: 1) у судовому засіданні; 2) під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; 3) під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.
		Проте, на обґрунтування факту надання допомоги фахівцем у галузі права поза судовим засіданням, не надано будь-яких доказів, що підтверджують вчинення ним окремих процесуальних дій поза судовим засіданням. Зокрема, у позові зазначено, що правова допомога, надана позивачу, полягала у складанні позовної заяви, однак на підтвердження вказаного не надано доказів (акти виконаних робіт, розрахунку), з яких вбачалося б скільки часу витрачено адвокатом при наданні такої правової допомоги. Відсутність таких доказів не дає можливість перевірити правильність розміру, який сплачено за надану правову допомогу. Суд критично оцінює надану позивачем розписку від 18.06.2015 р. про отримання адвокатом ОСОБА_4 коштів в розмірі 5000 гривень за аналіз документів, підготовку та складання позовної заяви, оскільки із неї не вбачається: рік, місяць, число, місце та час початку і закінчення вчинення адвоката окремої процесуальної дії поза судовим засіданням.
		Таким чином, встановивши, що у справі відсутні належні та допустимі, в розумінні ст.ст. 77,78 ЦПК України, докази на підтвердження, як факту оплати правової допомоги, так і факту надання та тривалості надання правової допомоги, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявленої вимоги щодо стягнення витрат на правову.
		Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 28000 грн., то суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		У відповідності до п. 5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за № 4 (з подальшими змінами та доповненнями), при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди зясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні.
		Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Суд, з'ясувавши дійсні обставини справи, давши оцінку зібраним доказам в їх сукупності, дійшов висновку, що позивачем не надано належних і допустимих доказів, на підтвердження завдання їй моральної шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
		Керуючись ст.ст.12,1 3, 81, 89, 263, 265, 280 ЦПК України, Законом України «Про захист прав споживачів», 23,509, 525, 526, 625, 1166, 1167 ЦК України суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Уточнені позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива» (код ЄДРПОУ 33299878; р/р 37399007, МФО 380054, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 7/9) на користь ОСОБА_2 пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання в розмірі - 456 377, 95 гривень, суму інфляційних втрат у розмірі - 27 868, 65 гривень; суму трьох відсотків річних у розмірі  2 1196, 75 гривень, а всього стягнути 486 363 (чотириста вісімдесят шість тисяч триста шістдесят три) гривні 35 копійок.
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Повний текст рішення складено 25.05.2018 року.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення, за приписами ч. 1 ст.354 ЦПК України.
		Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (03.10.2017) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Апеляційного суду Київської області через Вишгородський районний суд, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		Позивач: ОСОБА_2, 07300, Київська область, м. Вишгород, вул. Б. Хмельницького, 7-Б.
		Відповідач: ПАТ КБ «Фінансова Ініціатива» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ КБ «Фінансова ініціатива», 03150, м. Київ, вул. Є. Коновальця, 7/9.
		 
		Суддя:                                               І.Ю.Котлярова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...