Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 725/5827/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 29.05.2018. Зареєстровано: 30.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 01.06.2018.
Дата набрання законної сили: 23.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		 
		     23 травня 2018 року            м. Чернівці
		               справа № 725/5827/16-ц
		     Апеляційний суд Чернівецької області у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
		     головуючого Литвинюк І. М. 
		суддів: Одинака О.О., Перепелюк І.Б.
		секретар: Тодоряк Г.Д.
		за участю: позивача - ОСОБА_1, його представника - ОСОБА_2,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою, головуючий у І-й інстанції Галичанський О.І., 
		 
		ВСТАНОВИВ :
		ОСОБА_3 у грудні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 10 000 доларів США, що в еквіваленті за офіційним курсом НБУ від 01 грудня 2016 становить 255 500 грн.
		В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 24 січня 2013 року між нею та відповідачем було укладено договір позики, оформлений відповідною борговою розпискою. За умовами вказаного договору вона передала відповідачу грошові кошти в сумі 10 000 дол. США, які відповідач зобов'язувався повернути у строк до 24 листопада 2016 року, без сплати будь-яких відсотків. 
		Однак відповідач у встановлений договором строк взятих на себе зобов'язань не виконав та грошові кошти не повернув, а тому просила стягнути з відповідача на її користь суму заборгованості в гривневому еквіваленті станом на 01 грудня 2016 року в розмірі 255 500 грн. 
		Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. 
		Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 255 500 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат. 
		На рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 
		 
		_______________________________________________________________________________________
		Провадження № 22-ц/794/359/18                               Категорія 27      
		 
		року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. 
		Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.
		Посилається на те, що розписку не писав, підпису під її текстом не ставив, висновок проведеної експертизи не відповідає дійсності, оскільки експертиза проведена з порушення Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, зокрема відібрання зразків підпису та порівняння їх з оригіналом розписки. Дата складання розписки також не відповідає дійсності. 
		ОСОБА_3 звернулася з відзивом на апеляційну скаргу, зазначаючи про те, що відповідач та його представник під час відібрання зразків підпису жодних зауважень та пропозицій не заявляли. Також просили виконувати експертизу у відповідній експертній установі. В апеляції відсутні аргументи чи доводи щодо самого висновку експерта чи його неналежності та допустимості, однак доводи апеляційної скарги зводяться лише до незгоди з висновком експерта. 
		Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення відповідача та його представника, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, доводи відзиву, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.     
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що заборгованість за договором оформлено борговою розпискою, яка містить усі характерні для договору позики істотні умови. 
		З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційного суду.
		Судом встановлено, що 24 січня 2013 року відповідачем ОСОБА_1 написано розписку, якою підтверджено факт отримання ним від позивача ОСОБА_3 грошових коштів в сумі 10 000 дол. США., які зобов'язувався повернути у строк до 24 листопада 2016 року, без сплати будь-яких відсотків. 
		Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
		Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного судочинства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
		Відповідно до положень статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом частин першої, другої статті 207 ЦК України і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.
		Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором позики, тому стягнув з нього суму боргу, розмір якого визначено згідно з вимогами закону.
		Зокрема, судом першої інстанції встановлено, що висновком експерта за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 22 листопада 2017 року №1791-К встановлено, що рукописні записи, які починаються словами: « Город Одесса Розписка ...» та закінчується словами «24 января 2013 г.» у розписці від 24 січня 2013 року виконані ОСОБА_1. Підпис від імені ОСОБА_1 в розписці від 24 січня 2013 року виконаний ОСОБА_1. 
		Отже, дослідивши висновок експерта у сукупності з іншими доказами, судом правильно встановлено, що 24 січня 2013 року ОСОБА_1 власноручно написав розписку про те, що позичив у ОСОБА_3 10 000 доларів, які зобов'язався повернути до 24 листопада 2016 року, що дає підстави вважати про наявність між сторонами договірних відносин з отримання та повернення позики.
		Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
		Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
		Встановлено, що розписка від 24 січня 2013 року містить усі вищевказані реквізити, що дає підстави стверджувати про наявність підстав для стягнення коштів за вказаною розпискою.
		На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 10 000,00 доларів США, який визначено у еквіваленті за курсом Національного банку України у сумі 255 500, 00 грн., оскільки відповідно до вимог статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Доводи апеляційної скарги про те, що зазначену розписку ОСОБА_1 не писав та не підписував, є необґрунтованими, оскільки висновком судово-почеркознавчої експертизи встановлено, що текст розписки написаний відповідачем, що не спростовано останнім належними та допустимими доказами.
		Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
		У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003 визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		Рішення суду першої інстанції містить вичерпний висновок, що відповідає встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		     Доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення відповідача про розгляд справи на 18 грудня 2017 року спростовуються матеріалами справи, зокрема, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням від 01 грудня 2017 року, з якого вбачається, що воно було вручено особисто ОСОБА_1 05 грудня 2017 року.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
		Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Ураховуючи викладене та положення ст. 375 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити апеляційну скаргу і залишити рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Першотравневого районного суду м. Чернівці від 18 грудня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
		 
		Дата складення повного тексту постанови - 29 травня 2018 року.
		 
		Головуючий                                   І.М. Литвинюк
		 
		Судді:                                         О.О. Одинак 
		 
		                                                  І.Б. Перепелюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...