Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 531/2332/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 31.05.2018.
Дата набрання законної сили: 24.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		24 травня 2018 року
		м. Київ
		справа № 531/2332/14-к 
		провадження № 51-3007км18
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого   ОСОБА_1 ,
		суддів    ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 , 
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілої ОСОБА_6 та прокурора на вирок Машівського районного суду Полтавської області від 06грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 березня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014170180000725, за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, уродженку та жительку АДРЕСА_1 , раніше не судимої, 
		 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
		 
		 
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		За вироком Машівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання відповідно до вимог ст. 49 цього Кодексу у зв`язку із закінченням строків давності. Постановлено стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілої ОСОБА_6 у рахунок відшкодування матеріальної та моральної шкоди 2169,41 грн та 700 грн відповідно.
		Згідно з вироком ОСОБА_7 визнано винною в тому, що вона 30 вересня 2014 року приблизно о 10:00, знаходячись у магазині «Цукерочка» на вул. Леніна 42/2 у м.Карлівці, під час суперечки з ОСОБА_6 долонею правої руки вдарила по щоці ОСОБА_6 , від чого остання упала на підлогу і вдарилася головою об неї, внаслідок чого отримала легке тілесне ушкодження.
		Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 13 березня 2017 року вирок районного суду скасовано. На підставі ст. 49 КК України ОСОБА_7 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності і закрито провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі потерпіла просить скасувати судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що дії засудженої неправильно перекваліфіковані судом першої інстанції з ч. 2 ст. 125 на ч. 1 ст. 125 КК України і стверджує, що дії засудженої мають бути кваліфіковані за ст. 121 КК України. Обґрунтовуючи свої вимоги, посилається на те, що допущені судом першої інстанції, а в подальшому й апеляційним судом, однобічність та неповнота судового розгляду призвели до невідповідності висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам кримінального провадження. Крім того, посилається на неправильне вирішення судом її цивільного позову. Вказує на те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не виправив допущених місцевим судом порушень.
		У касаційній скарзі прокурор порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. При цьому зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, не містить вичерпних відповідей на доводи, викладені в апеляційній скарзі потерпілої, в частині вирішення її цивільного позову.
		Позиції інших учасників судового провадження 
		Від учасників судового розгляду заперечень на касаційну скаргу не надходило.
		В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
		Мотиви суду
		Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК Українисуд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Як установлено в частинах 1, 2ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 даної статті суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412  414 цього Кодексу.Можливості скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		Зі змісту касаційної скарги потерпілої вбачається, що вона, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях409 та 410 КПК України, просить дати доказам у справі іншу оцінку, ніж та, яку дали суди першої та апеляційної інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
		Проте в результаті перевірки матеріалів провадження було встановлено, що висновки суду про винність засудженого у вчиненні злочину за обставин, установлених судом і викладених у вироку, ґрунтуються на зібраних органами досудового розслідування та досліджених у судовому засіданні доказах, які отримали належну оцінку. Вирок суду відповідає вимогамст. 374 КПК України, є законним та вмотивованим.
		Так, за матеріалами провадження, суд дійшов висновку про доведеність винності ОСОБА_7 та кваліфікував її дії за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі досліджених у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, а саме: показань засудженої, свідків, а також на підставі висновків комісійних судово-медичних експертиз, згідно з якими у потерпілої виявлено забій м`яких тканин лівої щоки у вигляді припухлості та гімереї, який міг утворитися від дії кисті руки людини 30 вересня 2014 року і кваліфікується як легке тілесне ушкодження.
		Аналіз доказів, у тому числі висновків комісійних судово-медичних експертиз, на які послався суд, свідчить про правильність висновків суду стосовно доведеності винності ОСОБА_7 у вчиненні злочину, а також про правильність кваліфікації її дій за ч. 1 ст. 125 КК України.
		За таких обставин доводи потерпілої про неправильну кваліфікацію дій засудженої були предметом ретельної перевірки судом першої інстанції, а в подальшому і судом апеляційної інстанції ці доводи визнані безпідставними й такими, що не ґрунтуються на матеріалах провадження.
		Відповідно до ст. 49 КК України у разі вчинення злочину невеликої тяжкості особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло два роки.
		Згідно з ч. 2 ст. 12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш м`яке покарання.
		Санкція ч. 1 ст. 125 КК України передбачає покарання у виді громадських робіт та виправних робіт, тобто більш м`які покарання, ніж позбавлення волі, у зв`язку з чим злочин, передбачений цією нормою закону, є злочином невеликої тяжкості.
		Апеляційний суд, скасовуючи вирок місцевого суду та звільняючи ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності, послався на таке.
		Так, ОСОБА_7 за вироком Машівського районного суду від 06 грудня 2016 року було визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, який вона скоїла 30 вересня 2014 року, тобто після вчинення цього злочину до набрання вироком законної сили минуло більше двох років, у зв`язку з чим ОСОБА_7 підлягає звільненню від кримінальної відповідальності.
		В судовому засіданні апеляційної інстанції обвинувачена ОСОБА_7 просила звільнити її від кримінальної відповідальності й закрити кримінальне провадження щодо неї у зв`язку з закінченням строків давності (т. 2, а.п. 213).
		Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України суд закриває провадження у випадку звільнення особи від кримінальної відповідальності.
		Таким чином, рішення апеляційного суду ґрунтується на вимогах закону. Будь-які дані, які би перешкоджали звільненню ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України та закриттю кримінального провадження в матеріалах відсутні.
		Крім того, необґрунтованими є доводи прокурора щодо порушення апеляційним судом порядку розв`язання цивільного позову. Так, відповідно до вимог ч. 4 ст.286КПК України, якщо сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання. У разі закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності цивільний позов не розглядається, а вимоги потерпілого можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства, оскільки закриття справи на підставах, зазначених у п. 1 ч.2 ст. 284 КПК України, не звільняє особу від обов`язку відшкодувати заподіяну її діями шкоду. З урахуванням того, що провадження щодо ОСОБА_7 закрито на нереабілітуючих підставах потерпіла має право вирішити питання про відшкодування шкоди в порядку цивільного судочинства. Не роз`яснення апеляційним судом указаного права щодо пред`явлення потерпілою позову в порядку цивільного судочинства, на думку колегії суддів, не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та безумовною підставою для скасування ухвали суду.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційні скарги мають бути залишені без задоволення, а судові рішення  без зміни.
		Керуючись статтями 433,434,436 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Машівського районного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року й ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 13 березня 2017 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора та потерпілої ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...