Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 796/92/2018 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 31.05.2018. Забезпечено надання загального доступу: 04.06.2018.
Дата набрання законної сили: 30.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		У Х В А Л А
		І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И
		30 травня 2018 року
		м. Київ
		справа № 796/92/2018
		провадження № 2-к/796/29/2018
		Апеляційний суд м. Києва у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ КравецьВ.А.
		за участю помічника судді, який за дорученням головуючого судді здійснює повноваження секретаря судового засідання - Виноградової А.І.
		 
		розглянувши  заяву Непублічного акціонерного товариства «Люкон» в особі адвоката НовохатькоВікторії Володимирівни про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 листопада 2017 року, у складі одного арбітра ОСОБА_3 
		 
		у справі за позовом Непублічного акціонерного товариства «Люкон» (Російська Федерація)
		до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Україна) 
		 
		про стягнення 2 624 051, 96 російських рублів, а також витрат по сплаті арбітражного збору, -
		В С Т А Н О В И В :
		 
		29 березня 2018 року Непублічне акціонерне товариство «Люкон» в особі представника Новохатько В.В. звернулось до Апеляційного суду м. Києва з заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України) від 21 листопада 2017 року по справі № 202у/2017 .
		Заяву обґрунтовано тим, що 14 листопада 2013 року між ЗАТ «Люкон» і ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» було укладено контракт № 3277.
		Відповідно до п. 1.1 Контракту № 3277 від 14 листопада 2013 року НАТ «Люкон» прийняло на себе зобов'язання передати, а ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - прийняти та оплатити обладнання, зазначене в специфікаціях до Контракту на умовах, передбачених цим Контрактом.
		Однак, в порушення п. 7 Специфікації № 1 до Контракту № 3277 від 14 листопада 2013 року, ст..ст. 526, 692 ч. 1 ЦК України та ст. 59 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, поставлене обладнання покупцем, ПрАТ «ММК ім. Ілліча», не оплачене.
		Зазначала, що правовою підставою для розгляду справи в МКАС при ТПП України є пункт 9.4 Контракту № 3277 від 14 листопада 2013 року (далі - Контракт). Пунктом 9.6 Контракту сторонами погоджено застосування в процесі розгляду і вирішення спору Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, матеріального і процесуального права України.
		Вказувала також на те, що заява про відсутність у Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України компетенції щодо розгляду справи відповідачем, ПрАТ «ММК ім. Ілліча», не подавалась. Відповідач надав суду кандидатуру арбітра та приймав участь у судових засіданнях під час розгляду справи.
		Так, рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 листопада 2017 року по справі № 202у/2017 з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на користь НАТ «Люкон» стягнуто заборгованість за поставлене обладнання в розмірі 2 107 100, 00 російських рублів, пеню за порушення строку оплати обладнання в розмірі 153 396, 88 російських рублів, 3 відсотки річних в розмірі 178 555,08 російських рублів, відшкодування витрат з оплати юридичних послуг в розмірі 185 000,00 російських рублів та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору в розмірі 181 927, 33 російських рублів, а всього 2 805 979,29 російських рублів.
		Зазначала, що клопотання про скасування вищевказаного арбітражного рішення ПрАТ «ММК ім. Ілліча» не подавалось.
		Копію арбітражного рішення представником НАТ «Люкон» отримано 1 грудня 2017 року нарочно. 
		За наведених обставин просила визнати та надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 листопада 2017 року по справі № 202у/2017 в складі одноособового арбітра ОСОБА_3 про стягнення з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на користь НАТ «Люкон» 2 107 100 російських рублів заборгованості за поставлене обладнання, 153 396,88 російських рублів пені за порушення строку оплати обладнання, 178 555,08 російських рубля - 3 відсотки річних, 185 000 російських рублів у відшкодування витрат з оплати юридичних послуг та 181 927,33 російських рублів у відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 2 805 979,29 російських рублів.
		Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьої цієї статті.
		Справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, про видачу виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
		Згідно з ч. 3 ст. 475 ЦПК України заява про визнання і надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного суду, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, протягом трьох років з дня прийняття рішення міжнародним комерційним арбітражем.
		Відповідно до положень п. 8 ч. 1 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, ч. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», п. 3 Розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402 - VІІІ Апеляційний суд міста Києва здійснює свої повноваження до початку роботи новоутвореного апеляційного суду у відповідному апеляційному окрузі.
		Не погоджуючись з вказаною заявою, боржник - ПрАТ «ММК ім. Ілліча» 02 травня 2018 року подав до суду письмові заперечення. 
		Посилаючись на статтю 478 ЦПК України та статтю 39 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», вказував, що визнання та виконання прийнятого арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		Зазначає, що на час укладення між ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та НАТ «Люкон» Контракту № 3277 від 14 листопада 2013 року у публічному порядку України не існувало перешкод для його належного виконання. Але, починаючи з лютого-березня 2014 року сталася низка подій, яка, під впливом зовнішніх факторів, кардинально змінила публічний порядок в Україні, а тому застосування іноземного (міжнародного) права обмежується або виключається узагалі у випадках, коли наслідки такого застосування суперечать або можуть зашкодити місцевому «Публічному порядку».
		Починаючи з лютого 2014 року України через втручання Російської Федерації не контролює частину територій Луганської та Донецької області на кордоні з Російською Федерацією та повністю не контролює Автономну республіку Крим, яка в порушення всіх міжнародних договорів та норм анексована Росією.
		Таким чином, здійснивши анексію Криму, пограбувавши та підтримуючи зброєю неконтрольовані українською владою території Донецької та Луганської області, Російська Федерація порушила закріплені у Конституції України суверенітет та територіальну цілісність України, завдавши при цьому їй колосальних матеріальних та нематеріальних збитків. Такі дії Російської Федерації засуджені та визнані протиправними світовою спільнотою, наслідком чого є постійно запроваджуємі численні санкції проти Росії з боку країн цивілізованого світу.
		Посилається на постанову від 27 січня 2015 року № 129-VIII, якою Верховна Рада України визнала Російську Федерацію державою агресором та затвердила звернення до ООН, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
		Зазначає, що постановою від 21 квітня 2015 року № 337- VIII Верховна Рада України навела хронологію збройної агресії Російської Федерації проти України та зазначила про те, що вчинивши збройну агресію проти України, Російська Федерація грубо порушила свої зобов'язання, встановлені міжнародними актами такими, як Статут ООН, Гельсінський Заключний акт Наради з безпеки та співробітництва в Європі, Меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією.
		Вказує на те, що шкода, яку заподіяла Російська Федерація внаслідок незаконної анексії та агресії, полягає серед іншого у не отриманих Україною та українськими підприємствами прибутках, зменшенні надходжень до державного бюджету України, відчутного скорочення інвестиційних надходжень та зменшенні обсягів іноземного кредитування українських підприємств.
		Законом України від 18 січня 2018 року № 2268- VIII «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» було на законодавчому рівні закріплено те, що Російська Федерація по відношенню до України - країна-окупант, країна-агресор.
		ПрАТ «ММК ім. Ілліча», посилаючись на те, що публічний порядок в Україні ґрунтується на протидії всіма доступними методами агресії з боку Росії та на те, що визнання та виконання арбітражного рішення суперечитиме публічному порядку України та сприятиме додатковому фінансуванню країни-окупанта, просив відмовити НАТ «Люкон» у визнанні та наданні дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 21 листопада 2017 у справі АС № 202у/2017.
		Представник НАТ «Люкон» - НовохатькоВ.В. в судовому засіданні заяву підтримала з підстав, наведених в ній та просила задовольнити. 
		Представник НАТ «Люкон» - Вініченко М.В. в судовому засіданні підтримав зачви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП від 21 листопада 2017 року та просив її задовольнити.
		Представник ПрАТ «ММК ім. Ілліча» в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. 
		Заслухавши пояснення представників НАТ «Люкон», вивчивши заяву разом з доданими до неї матеріалами, взявши до уваги заперечення  представник ПрАТ «ММК             ім. Ілліча» суд дійшов висновку про задоволення заяви з наступних підстав.
		З матеріалів справи вбачається, що 14 листопада 2013 року між ЗАТ «Люкон» і ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» було укладено контракт                 № 3277 (а.с. 36).
		Рішенням загальних зборів акціонерів ЗАТ «Люкон», оформленим Протоколом № 6 від 3 грудня 2015 року, найменування ЗАТ «Люкон» змінено на Непублічне акціонерне товариство «Люкон».
		Боржник, ПрАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» є правонаступником прав та обов'язків ПАТ «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі ПрАТ «ММК ім. Ілліча»).
		Відповідно до п. 1.1 Контракту № 3277 від 14 листопада 2013 року НАТ «Люкон» прийняло на себе зобов'язання передати, а ПрАТ «ММК ім. Ілліча» - прийняти та оплатити обладнання, зазначене в специфікаціях до Контракту на умовах, передбачених цим Контрактом.
		Однак, в порушення п. 7 Специфікації № 1 до Контракту № 3277 від 14 листопада 2013 року, ст..ст. 526, 692 ч. 1 ЦК України та ст. 59 Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, поставлене обладнання покупцем, ПрАТ «ММК ім. Ілліча», не оплачене.
		В укладеному між сторонами Контракті в пункті 9.4 міститься Арбітражне застереження, відповідно до якого у разі, якщо в результаті розгляду спорів або розбіжностей сторони не дійдуть згоди, такі суперечки або розбіжності підлягають передачі на розгляд та остаточне вирішення у Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України (м. Київ), відповідно до законодавства України. Кількість арбітрів, з яких складається Арбітражний суд - один. Місце проведення засідань Арбітражного суду - м. Київ, Україна. Мова арбітражного розгляду - російська.
		Згідно пункту 9.5 Контракту правом, що регулює цей Контракт, є матеріальне право України. Крім того, застосовуються положення Конвенції ООН про договори міжнародної купівлі-продажу товарів - Відень 1980 рік.
		В пункті 9.6 Контракту сторонами Контракту погоджено застосування у процесі спору Регламенту Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, матеріального та процесуального права України.
		Пунктом 9.7 передбачено, що рішення Арбітражного суду є остаточним, не підлягає оскарженню та є обов'язковим для обох сторін.
		На підставі арбітражного застереження, яке передбачене п. 9.4 Контракту, постачальник НАТ «Люкон» звернувся до Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті із позовом до ПрАТ «ММК ім. Ілліча» про стягнення заборгованості за поставлене обладнання.
		21 листопада 2017 року прийнято рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України по справі № 202у/2017, яким  з ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на користь НАТ «Люкон» стягнуто заборгованість за поставлене обладнання в розмірі 2 107 100, 00 російських рублів, пеню за порушення строку оплати обладнання в розмірі 153 396, 88 російських рублів, 3 відсотки річних в розмірі 178 555,08 російських рублів, відшкодування витрат з оплати юридичних послуг в розмірі 185 000,00 російських рублів та відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору в розмірі 181 927, 33 російських рублів, а всього 2 805 979,29 російських рублів (а.с. 49-72). Рішення прийнято у складі одного арбітра ОСОБА_3.
		В рішенні також зазначено, що воно вступає в законну силу з 21 листопада 2017 року, є остаточним та підлягає негайному виконанню.
		Статтею 81 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що в Україні можуть бути визнані та виконані рішення іноземних судів у справах, що виникають з цивільних, трудових, сімейних та господарських правовідносин, вироки іноземних судів у кримінальних провадженнях у частині, що стосується відшкодування шкоди та заподіяних збитків, а також рішення іноземних арбітражів та інших органів іноземних держав, до компетенції яких належить розгляд цивільних і господарських справ, що набрали законної сили.
		Частиною 1 статті 82 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що визнання та виконання рішень, визначених у статті 81 цього Закону, здійснюється у порядку, встановленому законом України.
		Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» Арбітражне рішення, незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається обов'язковим і при поданні до компетентного суду письмового клопотання виконується з урахуванням положень цієї статті та статті 36.
		Визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу - це поширення законної сили такого рішення на територію України і застосування засобів примусового виконання в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.
		Порядок розгляду і вирішення заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначені в Главі 3 Розділу ІХ ЦПК України «Визнання та виконання рішень іноземних судів, міжнародних комерційних арбітражів в Україні, надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів».
		У відповідності до ч. 1 ст. 474 ЦПК України рішення міжнародного комерційного арбітражу (якщо його місце знаходиться за межами України), незалежно від того, в якій країні воно було винесено, визнається та виконується в Україні, якщо їх визнання та виконання передбачено міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
		У разі якщо визнання та виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу залежить від принципу взаємності, вважається, що він існує, оскільки не доведено інше   (ч. 2 ст. 474).
		Вирішуючи питання про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, суд не може оцінювати, чи законним є прийняте рішення, обговорювати його правильність по суті чи вносити будь-які зміни до його змісту, а перевіряє лише дотримання строків звернення з клопотанням, дотримання вимог процесуального закону щодо його форми і змісту та наявність обставин, які можуть бути підставою для відмови в задоволенні заяви.
		Крім того, визнання та виконання арбітражних рішень регулюється також Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йорк) (далі -Конвенція), яка набрала чинності для України з 08 січня 1961 року, та членами якої є Швейцарія та Сполучене Королівство Велика Британія.
		Нью-Йоркська конвенція встановлює, що кожна Договірна Держава визнає арбітражні рішення як обов'язкові і приводить їх до виконання згідно з процесуальними нормами тієї території, де запитується визнання і приведення у виконання цих рішень, на умовах, викладених у нижченаведених статтях Конвенції.
		Стаття 4 Конвенції, що для  визнання і приведення у виконання рішення іноземного арбітражного суду сторона, яка просить про таке визнання і виконання, при подачі відповідного прохання надає: a) належним чином засвідчений оригінал  арбітражного рішення  або належним чином завірену копію такого; b) оригінал арбітражної угоди  або її належним чином засвідчену копію. Якщо арбітражне рішення або угода викладені не  офіційною мовою тієї країни, де порушене клопотання про визнання і приведення у виконання  рішення, також надається переклад цих документів на офіційну мову. Переклад засвідчується офіційним чи присяжним перекладачем чи дипломатичною або консульською установою.
		Як убачається з матеріалів справи, при зверненні у квітні 2018 року до суду із заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 21 листопада 2017 у справі № 202у/2017 НАТ «Люкон» в особі адвоката                   Новохатько В.В. дотрималось визначеного в ст. 475 ЦПК України трирічного строку на подання заяви про визнання та надання дозволу на виконання вказаного рішення.
		Разом з тим,  до заяви стягувачем долучено документи у відповідності до переліку, визначеного статтею 4 Конвенції, що узгоджуються з положеннями ст. 476 ЦПК України та ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», а саме: оригінал арбітражного рішення МКАС при ТПП України від 21 листопада 2017 з перекладом українською мовою; оригінал  арбітражної угоди - Контракту № 3277 від 14 листопада 2013 року з перекладом українською мовою.
		З огляду на зазначене,  при зверненні до суду з  заявою про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 21 листопада 2017 у справі             АС № 202у/2017, НАТ «Люкон» було дотримано вимог процесуального закону України щодо строків звернення із заявою та вимог Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року щодо переліку документів, які повинні подаватися одночасно з такою заявою.
		Перелік підстав для відмови у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу визначено в статті 478 ЦПК України.
		Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року,  презюмуючи обов'язковість арбітражного рішення, передбачає вичерпний, що не підлягає розширеному тлумаченню, перелік підстав, за яких компетентний суд може відмовити у визнанні та виконанні арбітражного рішення.
		Згідно статті 5 Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, у визнанні і приведенні у виконання арбітражного рішення може бути відмовлено на прохання тієї сторони, проти якої воно спрямовано, лише у разі, якщо ця сторона надасть компетентній владі за місцем  порушеного клопотання про визнання і приведення рішення у виконання докази того, що: a) сторони в арбітражній угоді, за принципами застосовуваного до них закону, в будь-якій мірі були недієздатними або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а за відсутності вказівки про таке підпорядкування, згідно із законом країни, де рішення було винесено, або b) сторона, проти якої винесено рішення, не була належним  чином повідомлена про призначення арбітра або про арбітражний розгляд або з інших  причин не могла подати свої пояснення, або c) вказане рішення винесено у спорі, не передбаченому або не підпадаючому під дію положень арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, або містить висновки з питань, що виходять за межі арбітражної угоди або арбітражного застереження в договорі, з тим, однак, що у разі, якщо висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або застереженням, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою або застереженням, то та частина арбітражного рішення, яка містить висновки з питань, охоплених арбітражною угодою або арбітражним застереженням в договорі, може бути визнана і виконана, або d) склад арбітражного органу або арбітражний процес не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї країни, де мав місце арбітраж, або е) рішення ще не стало остаточним для сторін або було скасовано або призупинено його виконання компетентною владою країни, де воно було винесено, або країни, закон якої застосовувався. У визнанні та приведенні у виконання арбітражного рішення може бути також відмовлено, якщо компетентна влада країни, в якій порушується клопотання про визнання і приведення у виконання рішення, дійде висновку, що: a) об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законами цієї країни, або  b) визнання і приведення у виконання цього рішення суперечать публічному порядку цієї країни.
		Стаття 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж» також передбачає, що у визнанні або у виконанні арбітражного рішення, незалежно від того, в якій державі воно було винесено, може бути відмовлено лише: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть компетентному суду, у якого просить визнання або виконання, доказ того, що: - одна із сторін в арбітражній угоді, зазначеній у статті  7, була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або - сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про  призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або - рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди;  проте, якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або - склад третейського суду або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за  відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; або - рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що: - об'єкт спору не може бути предметом арбітражного розгляду за законодавством України; або - визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		Так, статтею 478 ЦПК України передбачено, що суд відмовляє у визнанні і наданні дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, якщо: 1) на прохання сторони, проти якої воно спрямоване, якщо ця сторона подасть суду доказ того, що: а) одна із сторін в арбітражній угоді була якоюсь мірою недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки, - за законом держави, де рішення було винесено; або б) сторону, проти якої винесено рішення, не було належним чином сповіщено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або в) рішення винесено щодо спору, не передбаченого арбітражною угодою, або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди; проте якщо постанови з питань, охоплених арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, які не охоплюються такою угодою, то та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що охоплені арбітражною угодою, може бути визнана і виконана; або г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді між сторонами або, за відсутності такої, не відповідали закону тієї держави, де мав місце арбітраж; ґ) або рішення ще не стало обов'язковим для сторін, або було скасовано, або його виконання зупинено судом держави, в якій або згідно із законом якої воно було прийнято; або 2) якщо суд визнає, що:                            а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або б) визнання та виконання цього арбітражного рішення суперечить публічному порядку України.
		Тягар доведення наявності підстав для відмови у визнанні і виконанні арбітражного рішення покладається на сторону, яка заперечує проти заяви стягувача.
		Заперечуючи щодо поданої НАТ «Люкон» заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення МКАС при ТПП України від 21 листопада 2017 у справі АС                    № 202у/2017, ПрАТ «ММК ім. Ілліча» посилалося на те, що визнання та виконання зазначеного  арбітражного рішення буде порушувати публічний порядок України та сприятиме додатковому фінансуванню країни-окупанта, проте, боржником не надано будь-яких обґрунтувань та доказів, які б стали підставою для відмови у задоволенні заяви НАТ «Люкон» відповідно до вимог вищезазначених норм.
		Посилання ПрАТ «ММК ім. Ілліча» на порушення публічного порядку України у разі визнання та виконання арбітражного рішення не можна визнати обґрунтованими, виходячи з наступного.
		Застереження про публічний порядок у загальному вигляді сформульовано у міжнародних конвенціях. Зокрема, у статті 6 Конвенції ООН про право, застосовуване до міжнародної купівлі-продажу товарів від 15 червня 195 року встановлено, що в кожній із держав, які домовляються, застосування права, визначеного цією Конвенцією, може бути виключено з мотивів публічного порядку. Таке ж правило встановлене у статті 18 Конвенції ООН про право, що застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів від 22 грудня 1986 року.
		Таким чином, головним завданням застереження про публічний порядок в міжнародному праві є вирішення колізій різних країн.
		Об'єктом застереження про публічний порядок є міжнародні приватноправові відносини, а предметом - незастосування іноземного права, яке обране для регулювання цивільно-правових відносин з іноземним елементом, якщо його застосування порушує публічний порядок держави. У цьому разі застереження про публічний порядок врегульовує самостійну сферу суспільних відносин, яка не залежить від сфери міждержавних відносин.
		Рішення, прийняті МКАС при ТПП України, якщо не виконуються добровільно, у подальшому визнаються і виконуються державними судами країни виконання рішення та виключно в суворо встановлених законом випадках можуть застосувати застереження про публічний порядок.
		Статтею 12 «Застереження про публічний порядок» ЗУ «Про міжнародне приватне право» встановлює, що норма права іноземної держави не застосовується у випадках, якщо її застосування призводить до наслідків, явно не сумісних з основами правопорядку (публічним порядком) України. У таких випадках застосовується право, яке має найбільш тісний зв'язок з правовідносинами, а якщо таке право визначити або застосувати неможливо, застосовується право України.
		У разі якщо суд розглядає спірні правовідносини на підставі домовленості сторін, публічний порядок цієї держави безпосередньо не зачіпається.
		Як убачається з пункту 9.5 Контракту, правом, що регулює цей Контракт, є матеріальне право України, відносини, які склалися між НАТ «Люкон» та ПрАТ «ММК ім. Ілліча» носять приватноправовий характер з іноземним елементом, а вирішення цих відносин за нормами законодавства України жодним чином не впливає на публічний порядок України, оскільки правовою природою застереження про публічний порядок є насамперед виключення можливості застосування іноземного приватного права, а не права країни, у суді якої розглядається клопотання про дозвіл на примусове виконання іноземного арбітражного рішення.
		Враховуючи вищенаведені положення законодавства України, посилання на публічний порядок можуть мати місце тільки у випадках, коли виконання іноземного арбітражного рішення несумісне з основами правопорядку держави, а події, які сталися в Україні починаючи з лютого - березня 2014 року та визнання Російської Федерації країною-агресором по відношенню до України не вплинуло на приватноправові відносини, що склалися між ПрАТ «ММК ім. Ілліча» та НАТ «Люкон» на підставі Контракту № 3277 від 14 листопада 2013 року та на їх зобов'язання, що виникли на підставі цього Контракту.
		Таким чином, контракт № 3277 є самостійним цивільно-правовим договором, зміст якого полягає в передачі постачальником обладнання покупцеві зі сплатою останнім певної грошової суми не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а відтак не є таким, що порушує публічний порядок.
		В своїх запереченнях ПрАТ «ММК ім. Ілліча» не посилається на інші підстави, передбачені діючим законодавством для відмови у задоволенні заяви НАТ «Люкон» про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
		З огляду на викладене, суд вважає, що ПрАТ «ММК ім. Ілліча» не підтвердило існування визначених ст. 36 Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», ст. 478 ЦПК України та Конвенцією про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10.06.1958 року підстав для відмови в задоволенні заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
		За вказаних обставин, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви НАТ «Люкон» про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 листопада 2017 року по справі АС № 202у/2017.
		Згідно з ч. 1 ст. 479 ЦПК України суд постановляє ухвалу про визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу.
		Керуючись ст. 268, 351, 474, 477, 479 ЦПК України, Апеляційний суд                      м. Києва, -
		 
		У Х ВА Л И В:
		 
		Заяву Непублічного акціонерного товариства «Люкон» (Російська Федерація) про визнання і надання дозволу на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 листопада 2017 року по справі АС № 202у/2017 - задовольнити.
		Визнати і надати дозвіл на виконання рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 21 листопада 2017 року по справі АС № 202у/2017 за позовом Непублічного акціонерного товариства «Люкон» до Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення 2 107 100 російських рублів заборгованості за поставлене обладнання, 153 396, 88 російських рублів пені за порушення терміну оплати обладнання, 178 555,08 російських рубля - 3% річних, 185 000 російських рублів на відшкодування витрат по оплаті юридичних послуг та 181 927,33 російських рублів на відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 2 805 979,29 російських рублів.
		Видати виконавчий лист про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (87504, Україна, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ІНН 00191129) на користь Непублічного акціонерного товариства «Люкон» (454081, Російська Федерація, м. Челябінськ, просп. Перемоги, 129, кабінет 6, ОДРН 1117746731893)  2 107 100 російських рублів заборгованості за поставлене обладнання, 153 396, 88 російських рублів пені за порушення строку оплати обладнання, 178 555,08 російських рубля - 3% річних, 185 000 російських рублів у відшкодування витрат з оплати юридичних послуг та 181 927,33 російських рублів у відшкодування витрат по сплаті арбітражного збору, а всього 2 805 979,29 російських рублів.
		Ухвала суду може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до цього суду.
		Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		 
		Повний текст ухвали складено 30 травня 2018 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                      В.А. Кравець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...