Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 523/6564/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, пов’язані із застосуванням Закону України ”Про захист прав споживачів”.
Надіслано для оприлюднення: 01.06.2018. Зареєстровано: 03.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2018.
Дата набрання законної сили: 29.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Номер провадження: 22-ц/785/4277/18 
		Номер справи місцевого суду: 523/6564/17
		Головуючий у першій інстанції Середа І. В.
		Доповідач Дрішлюк А. І.
		Категорія: 27
		 
		 
		 
		 
		 
		АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 травня 2018 року м. Одеса
		 
		Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
		головуючого-судді Дрішлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
		розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення вартості неякісної продукції, - 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		11.05.2017 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ТОВ «Комфі Трейд» про розірвання договору купівлі-продажу стартового пакету «Life Вільний Ultra» укладеного 26.11.2016 року та стягнення вартості неякісної продукції у розмірі 30 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому було представлено недостовірну інформацію про продукцію, лише після придбання ним товару, та саме після активації в своєму телефоні відповідної сім-картки, він дізнався, що відповідним оператором зв'язку «Lifecell» за цим стартовим пакетом в дійсності надавався зовсім інший тариф, що був невигідний для нього, аніж той, що запропонував продавець і про який було вказано на упаковці даної продукції. До того ж, пізніше він також з'ясував у представника мобільного оператора, що надрукований на етикетці пакету тарифний план «Life Вільний Ultra» у цього оператора не існує. 16.12.2016 року позивач звернувся до продавця у магазин «Comfy» ТОВ «Комфі Трейд» з письмовою заявою про порушення його прав та, водночас, повернув товар та оригінал платіжного документа, а також вказав реквізити банківського рахунку для перерахування коштів (а.с.1-3).
		25.01.2018 року ОСОБА_2         звернувся з заявою, в якій повідомляв про те, що 21 серпня 2017 року відповідачем позовна вимога задоволена, розірвано договір та повернуто йому 30 грн., тому він не підтримує позов та просить на підставі ч.3 ст.142 ЦПК України стягнути на його користь відповідача понесені ним судові витрати у розмірі 4364,70 грн., які складаються з витрат на правову допомогу у сумі 4186,80 грн., та витрат пов'язаних з направленням судових документів на суму 150 грн., виготовлення копій та роздруківка документів у сумі 27,90 грн.(а.с.48).
		РішеннямСуворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Комфі Трейд» на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 177,90 грн. В частині вимоги ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено та стягнуто з ТОВ «Комфі Трейд» на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. (а.с. 57-58).
		Не погоджуючись з вказаним рішенням суду від 02 лютого 2018 року ОСОБА_2 засобами поштового зв'язкунадіслав до суду першої інстанції апеляційну скаргу. Зокрема, обґрунтовуючи свою скаргу, апелянт зазначає, що оскаржуване рішення суду винесено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Так, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми ЦПК України в частині відмови задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки помилково застосовано ст.52 ЦПК України, а не ст.56 ЦПК України. Крім того, судом першої інстанції були порушенні норми Закону України «Про судовий збір, оскільки у позові ОСОБА_2 предметом позову були дві вимоги: вимога майнового характеру та немайнового характеру, а тому загальна сума судового збору, що підлягає стягненню з ТОВ «Комфі Трейд» як з юридичної особи за цей позов, становить в розмірі 3200 грн, а саме 1600 грн за позовну вимогу майнового характеру та 1600 грн за позовну вимогу немайнового характеру (а.с.61-68).
		Ухвалою Апеляційного суду Одеської області в складі судді Дрішлюка А.І. від 26.03.2018 року в справі було відкрито провадження.
		23.04.2018 року до суду надійшло клопотання апелянта про виправлення описки в ухвалі про відкриття провадження від 26.03.2018 року. Вказана заява була задоволена ухвалою Апеляційного суду Одеської області в складі судді Дрішлюка А.І. від 02.05.2018 року, зокрема, вказано в 3-ому реченні 4-го абзацу описової частини ухвали від 26.03.2018 року правильно: «апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не правильно застосовано норми ЦПК України в частині відмови задоволення вимог позивача щодо стягнення витрат на правову допомогу, оскільки помилково застосовано ст.ст. 52, 56 ЦПК України у редакції закону, чинної до 14 грудня 2017 року, а не положення пункту 9 частини 1 «Перехідних положень « ЦПК України в редакції закону, яка набрала чинності з 15 грудня 2017 року».
		23.05.2018 року від ТОВ «Комфі Трейд» надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення від 02 лютого 2018 року. Зокрема, відповідач в даній справі у своєму відзиві зазначив, що не погоджується з оскаржуваним рішенням та вважає, що воно підлягає скасуванню в зв'язку із порушенням норм процесуального права, а також не погоджується з доводами апеляційної скарги. Так, відповідач посилався на те, що резолютивна частина рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року не відповідає вимогам ст. ст. 264-265 ЦПК України, а саме судом вирішено питання по суті заяви позивача від 25.01.2018 року про розподіл судових витрат, але не вирішено питання по суті позовних вимог, викладених в позовній заяві, зокрема, підлягають позовні вимоги задоволенню чи ні. Крім іншого, як зазначив відповідач, 25.01.2018 року позивач фактично змінив ціну позову, не повідомивши про це відповідача, а тому, оскільки згідно ч. 5 ст. 49 ЦПК України у разі неподання доказів направлення копії відповідної заяви та доданих до неї документів відповідачеві, суд не мав права приймати таку заяву до розгляду, а повинен був повернути відповідну заяву заявникові. Крім вказаного, відповідач зазначив, що жодні документи, які б підтверджували доводи позивача про недостовірність інформації, зазначеної на стартовому пакеті, до заяви про розірвання договору не були додані, та, враховуючи малозначність вимог позивача, відповідачем було прийнято рішення про задоволення таких вимог, тобто, вимоги позивача були задоволені в повному обсязі до початку розгляду справи по суті. Також відповідач вказав на те, що позивач не вжив жодних заходів для того, аби припинити судове провадження у справі в зв'язку із врегулюванням спору, а навпаки, лише після того, як розгляд судового засідання призначався на 03.10.2017 року, 15.11.2017 року, 22.11.2017 року та 25.01.2018 року позивач повідомив суд, що позовні вимоги ним не підтримуються через те, що такі вимоги були задоволені у добровільному порядку, однак, при цьому, позивач не відмовився від позову в порядку, встановленому ст. 206 ЦПК України. В той же час, як зазначає відповідач, заява позивача від 25.01.2018 року за своїм змістом є зміною ціни позову, а оскільки вона не направлялась відповідачу та не отримувалась ним, суд не мав права приймати таку заяву до розгляду. Крім вказаного відповідач посилався на таке: при вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом першої інстанції не були враховані положення ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, що визначає порядок розподілу судових витрат між сторонами; оскільки рішення суду не містить висновку про те, що позовні вимоги задоволено в повному обсязі суд не мав жодних правових підстав для покладення витрат зі сплати судового збору на відповідача; інші судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, також підлягають розподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а тому покладення судових витрат на відповідача, на його думку, є безпідставними та необґрунтованими; судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що розрахунок позивача щодо відшкодування інших судових витрат (на правову допомогу) є таким, що не відповідає положенням ч. 3 ст. 141 ЦПК України та є необґрунтованим; розрахунок судового збору, що підлягає стягненню, наведений позивачем в апеляційній скарзі, є помилковим та таким, що не відповідає положенням Закону України «Про судовий збір» (оскільки рішення суду не містить висновку про задоволення позовних вимог судовий збір не підлягає стягненню з відповідача взагалі, а крім того, позивачем було заявлено одну вимогу майнового характеру, а не дві, оскільки розірвання договору купівлі-продажу товару зі споживачем завжди має наслідком повернення грошових коштів споживачеві). В підсумку відповідач просить суд скасувати рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а судові витрати покласти на позивача.
		Сторони в судове засідання не з'явилися, про час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
		Дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги вимог, заявлених в суді першої інстанції, позиції відповідача, висловленої у відзиві на апеляційну скаргу, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Приймаючи рішення по справі суд першої інстанції виходив з того, що ціна заявленого позову складає 30 грн, після першого звернення позивача в грудні 2016 року в січні 2017 року відповідач вже роз'яснив позивачу про можливість повернення коштів. В серпні 2017 року відповідач задовольнив вимоги позивача, однак заяву про не підтримання позову ОСОБА_2 подав лише в січні 2018 року; на час звернення до суду з позовом і до 15.12.2017 року діяла попередня норма ЦПК України, а саме ст. 52, якою визначалося, що правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги; при зверненні до суду з позовом позивач не повідомляв про отримання послуг від адвоката та не звертався з заявою для вирішення питання про допущення адвоката до участі у справі. А тому, оскільки позивачем не було дотримано вимог вказаної норми та адвокат не допускався ухвалою суду до участі у справі, суд задовольнив заяву позивача частково та виріши відмовити в стягненні витрат на правову допомогу, однак, вирішив задовольнити вимоги позивача та стягнути на його користь з відповідача судові витрати у розмірі 177,90 грн, а також судовий збір на користь держави в сумі 640 грн.
		Апеляційний суд частково погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення судових витрат, та, разом з тим, частково задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за необхідне звернути увагу на таке.
		Як вже зазначалось, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу посилався на те, що при зверненні до суду з позовом позивач не повідомляв про отримання послуг від адвоката та не звертався з заявою для вирішення питання про допущення адвоката до участі у справі посилаючись при цьому на положення ст. 52 ЦПК України (ймовірно за все судом першої інстанції була допущена описка та насправді малося на увазі ст. 56 ЦПК України), відповідно до якої правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, зазначена в частині першій цієї статті, має право: знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі. Зважаючи на зазначене апеляційний суд звертає увагу на те, що законодавець визначив статус особи, яка надає правову допомогу за ст. 56 ЦПК України - як іншого учасника цивільного процесу, та відніс вказану ст. 56 до відповідного розділу цивільного процесуального кодексу в попередній редакції. Разом з тим, ст. 38 ЦПК України в попередній редакції встановлено, що сторона, третя особа, яка відповідно захищає права, свободи чи інтереси інших осіб, а також заявники та інші заінтересовані особи в справах окремого провадження (крім справ про усиновлення) можуть брати участь в цивільній справі особисто або через представника. Відповідно до ст. 40 ЦПК України то ї ж редакції визначає, що представником у суді може бути адвокат або інша особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність і належно посвідченні повноваження на здійснення представництва в суді, за винятком осіб, визначених у ст. 41 Кодексу. Отже, суд першої інстанції неправильно здійснив кваліфікацію, відповідно до діючої редакції ЦПК України на момент виникнення відповідних правовідносин, статусу адвоката, який є представником позивача в рамках даної справи. Таким чином процесуальне рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. При цьому застосовується процесуальний закон чинний на момент вчинення відповідної процесуальної дії (ч. 3 ст. 3 ЦПК України). 
		Щодо витрат на правничу допомогу. Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
		Оцінююче наведене в сукупності апеляційний суд зазначає, що диспозицією ч. 3 ст. 142 ЦПК України передбачена процесуальна ситуація, коли суд першої інстанції не розглядає справу по суті в зв'язку із тим, що позивач за власним бажанням незалежно від волі та дій відповідача відмовився від своїх вимог. В такому разі понесені позивачем витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, законодавець передбачає в якості окремої ситуації, коли позивач не підтримує свої позовні вимоги в зв'язку з задоволенням їх відповідачем після пред'явлення позову. Така ситуація не кваліфікується як відмова від позову, так само як і не вимагає від позивача відмовлятись від позову. Наведене спростовує процесуальну позицію відповідача у відповідній частині викладену у відзиві на апеляційну скаргу. В цьому ж разі суд, за заявою позивача, присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача. 
		Відповідно до ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. За ч. 1 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Відповідно до ст. 62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
		Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України  судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Згідно зі ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. 2. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. 6. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
		Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» Видами адвокатської діяльності є: 1) надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; 2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; 3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення; 4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні; 5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні; 6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; 7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом. Відповідно до ст. 30 вказаного Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
		За обставинами даної справи 11.05.2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Комфі Трейд» про розірвання договору купівлі-продажу стартового пакету «Life Вільний Ultra» укладеного 26.11.2016 року та стягнення вартості неякісної продукції у розмірі 30 грн (а.с. 1-3). 25.01.2018 року позивач звернувся до суду з заявою щодо не підтримання позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову та розподілу судових витрат, якою, одночасно, просив суд стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати в сумі 4364,70 грн (витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4186,80 грн, та витрати, пов'язані з направленням документів відповідачу та виготовленням ксерокопій та роздруківкою документів в розмірі 150 грн та 27,90 грн відповідно (а.с. 48). Отже, позивач скористався наданим йому процесуальним законодавством правом та звернувся до суду з відповідною заявою, а тому посилання відповідача, наведені у його відзиві, зокрема, щодо збільшення позивачем своїх позовних вимог, апеляційним судом відхиляються.
		На підтвердження своїх вимог щодо стягнення судових витрат позивач надав до суду договір про надання правової допомоги від 15 грудня 2016 року, копія якого вже попередньо надавалася суду (а.с. 40-41). Вказаний договір укладений між адвокатом Остапишеною Валентиною Миколаївною та замовником ОСОБА_2. Відповідно до п. 1.1. предметом зазначеного договору виступає правова допомога з питання розірвання договору купівлі-продажу стартового пакета «Life», укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Комфі Трейд» від 26.11.2016 року, та стягнення сплачених коштів, в обсязі та на умовах, передбачених договором, на замовника покладається обов'язок оплатити роботу адвоката у порядку та строки, обумовлені сторонами. Згідно з п. 3.1 за надану правову допомогу замовник сплачує адвокату винагороду із розрахунку 30 % прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року, за годину роботи адвоката, в п. 3.3 зазначено, що загальна вартість послуг, наданих замовнику адвокатом, визначається розрахунку виконаної роботи адвокатом, який виконується адвокатом і затверджується сторонами договору, який є невід'ємною його частиною (а.с. 49). Відповідно до розрахунку виконаної роботи (додаток до договору від 15.12.2016 року) адвокат виконав, а замовник прийняв наступні юридичні послуги: 1) первісна юридична консультація, дата - 15.12.2016 року, 1 година, 413,40 грн; 2) складання заяви до відповідача ТОВ «Комфі Трейд» про розірвання договору та повернення грошей, дата 15.12.2016 року, 1 год., 413,40 грн; 3) складення скарги про порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів№ до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області (копія міститься в матеріалах справи), дата 21.03.2017 року, 1 год., 480 грн; 4) складення позовної заяви до суду про захист прав споживача, дата 11.05.2017 року, 2 год., 960 грн; 5) складення заяви до суду щодо відкриття провадження у справі № 523/6564/17, 13.06.2017 року, 1 год., 480 грн; 6) прибуття до суду для участі у судовому засіданні по справі № 523/6564/17, дата 03.10.2017 року, 480 грн; 7) складення заяви про не підтримання позовних вимог унаслідок задоволення їх відповідачем та стягнення судових витрат, дата 15.11.2017 року, 1 год., 480 грн; 8) прибуття до суду для участі у судовому засіданні по справі № 523/6564/17, дата 15.11.2017 року, 480 грн. Всього на суму 4186,80 грн. Крім того, позивач надав до суду ордер серія ОД № 149990 від 03.10.2017 року на підставі договору від 15.12.2016 року, квитанцію до прибуткового касового ордера від 15.11.2017 року на суму 4186,80 грн, квитанцію № 000000083 від 23.10.2017 року за ксерокопію та роздруківку на суму 27,90 грн, а також копію податкової накладної № 6999 від 09.08.2017 року на суму 150 грн, яка підтверджує направлення відповідачу копії позову та судової повістки (а.с. 50-55).
		Оцінюючи вказаний розрахунок з врахуванням положень цивільного процесуального законодавства щодо розподілу судових витрат апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. З наявних матеріалів справи та вказаного розрахунку вбачається, що позивач, за допомогою адвоката, намагався врегулювати спір в досудовому порядку. Зокрема, 16.12.2016 року він звертався до відповідача з заявою про розірвання договору та повернення грошей, на яку 16.01.2017 року отримав відповідь, якою ТОВ «Комфі Трейд» погодились задовольнити його вимоги (а.с. 6,7). Разом з тим, 11.05.2017 року позивач (тобто, майже через 5 місяців після направлення безпосередньо відповідачу заяви про розірвання договору та повернення грошей) звернувся до суду з відповідним позовом та пояснив, що відповідач гроші йому не повернув, а тому 21.03.2017 року він звернувся з відповідною заявою до ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, за результатом чого 24.04.2017 року позивач отримав відповідь, в якій йшлося, що за наслідками його звернення ТОВ «Комфі Трейд» було направлено запит, у відповідь на який надійшла копія листа, яким вони погодились задовольнити вимоги ОСОБА_2 (вказане підтверджується доповідною запискою ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області від 05.04.2017 року) (а.с. 19). Зазначене відображено в розрахунку виконаної роботи адвокатом з чим погоджується апеляційний суд. Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що п. 6 розрахунку (прибуття до суду для участі у судовому засіданні по справі № 523/6564/17, дата 03.10.2017 року, 480 грн) в матеріалах справи свого підтвердження не знайшов, а тому зазначена сума, за вказану послугу, при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат апеляційним судом враховуватись не буде. При цьому, враховуючи положення діючого цивільного процесуального законодавства в частині стягнення судових витрат, а також надані позивачем докази, апеляційний суд вважає, що вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат в розмірі 177,90 грн за направленням судових документів та виготовлення ксерокопії є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. 
		Враховуючи вище наведене в сукупності апеляційний суд вважає, що витрати позивача на правову допомогу знайшли своє підтвердження в матеріалах справи та відповідають положенням цивільного процесуального законодавства. Однак, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню, в контексті положень ч. 4 ст. 137 ЦПК України (співмірність витрат на оплату послуг адвоката), при цьому, зважаючи на обґрунтованість та доведеність вимог позивача щодо судових витрат, враховуючи предмет позовних вимог, складність справи, ціну позову тощо, апеляційний суд зменшує розмір судових витрат за надання правової допомоги, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 1500 грн.
		Щодо судового збору. Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом. Спір, який виник між сторонами, відноситься до категорії захисту прав споживачів, а тому позивач не сплачував судовий збір, оскільки законодавством звільнений від такого обов'язку. За обставинами даної справи позивач в процесі розгляду справи подав заяву про не підтримання своїх позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову (а.с. 48). Отже, вирішення спору відбулося не в судовому порядку, справу по суті заявлених позовних вимог суд не розглядав та судового рішення за результатами розгляду позовних вимог не ухвалював. А тому, оскільки судовий збір в такому разі не підлягає справлянню, то вимоги позивача щодо стягнення судових витрат у виді судового збору з відповідача задоволенню не підлягають. 
		Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Відповідно до ст. 209 ЦПК України  завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат. За логікою цивільного процесу провадження, яке відкрито у встановленому законом порядку повинно бути закрито прийняттям відповідного процесуального рішення в залежності від процесуальної ситуації, яка склалась по справі. У цій справі, позивач не підтримав позовних вимог внаслідок їх задоволення. Правові наслідки з точки зору долі провадження ЦПК України прямо не визначені, проте закон визначає правові наслідки для схожої ситуації. Згідно з ч. 3 ст. 206 ЦПК України у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом. Згідно з ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету. Виходячи з аналогії закону суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі та стягнути витрати позивача, оскільки ним була подана відповідна заява. Суд першої інстанції ухвалив рішення, яким заяву позивача задовольнив та вирішив питання стосовно розподілу судових витрат. Однак, судом не було вирішено питання щодо провадження в справі за заявленими позовними вимогами в порядку ст.ст. 206, 255 ЦПК України. А тому апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню з постановленням відповідної ухвали, що передбачено цивільним процесуальним законодавством.
		Таким чином, враховуючи встановлені обставини справи, часткову обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення витрат на правову допомогу, застосовуючи правило співмірності відшкодування судових витрат, зважаючи на те, що по суті заявлених позовних вимог судом першої інстанції рішення не ухвалювалось, та, при цьому, судом першої інстанції були порушені норми процесуального права, керуючись нормами цивільного процесуального законодавства, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України частково задовольняє апеляційну скаргу, скасовує рішення суду першої інстанції та постановляє ухвалу про закриття провадження в справі та, одночасно з цим, вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
		Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 02 лютого 2018 року - скасувати.
		Постановити ухвалу про закриття провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення вартості неякісної продукції в зв'язку з поданням ОСОБА_2 заяви про не підтримання позовних вимог внаслідок їх задоволення відповідачем після пред'явлення позову.
		Заяву ОСОБА_2 про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити частково.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» (ЄДРПОУ 36962487) на користь ОСОБА_2 (НОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 177,90 грн.
		Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Комфі Трейд» (ЄДРПОУ 36962487) на користь ОСОБА_2 (НОКПП НОМЕР_1) витрати на правову допомогу в розмірі 1500 грн. 
		Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді апеляційного суду 
		Одеської області                  А.І. Дрішлюк 
		 
		 
		 
		Р.Д. Громік
		 
		 
		М.М. Драгомерецький
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		29.05.2018 року                                                                 м. Одеса

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...