Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 366/3479/14-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Зловживання владою або службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 04.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2018.
Дата набрання законної сили: 29.05.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		29 травня 2018 року
		м. Київ
		справа № 366|3479|14-к
		провадження № 51-1806км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю: 
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора ОСОБА_5 , 
		виправданих   ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		захисника  ОСОБА_8 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_9 , яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Іванківського районного суду Київської області від 13 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29травня 2017 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , та касаційну скаргу прокурора ОСОБА_10 , яка брала участь урозгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29травня 2017 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №12014110000000058 заобвинуваченням
		ОСОБА_6 ,громадянки України, котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Обуховичі Іванківського району Київської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,
		ОСОБА_7 ,громадянки України, котра народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Мар`янівка Здолбунівського району Рівненської області, проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. 
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Іванківського районного суду Київської області від 13 січня 2017 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України, та виправдано за недоведеністю, що в її діях є склад даних кримінальних правопорушень, та  ОСОБА_7 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366КК України, та виправдано за недоведеністю, що в її діях є склад даного кримінального правопорушення.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 29 травня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишено без змін.
		Органом досудового слідства  ОСОБА_6 обвинувачувалася у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України,  ОСОБА_7 обвинувачувалася у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України за таких обставин.
		19 червня 2013 року начальник Управління Держземагентства в Іванківському районі Київської області ОСОБА_11 домовився з ОСОБА_12 , за умови передачі йому неправомірної вигоди, вирішити питання про надання ОСОБА_12 у власність земельної ділянки у встановленому законом порядку.
		Для реалізації свого злочинного плану, ОСОБА_11 за невстановлених досудовим розслідуванням обставин одержав підроблений державний акт серії ЯИ № 481304 на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства у межах села РозважівІванківського району, кадастровий № 3222084200:03:009:0025, площею 2 га, підставою видачі якого стало розпорядження Іванківської районної державної адміністрації від 24 грудня 2012 року № 910.
		У дійсності зазначене розпорядження на ім`я ОСОБА_12 не видавалося, анадавало дозвіл іншій особі  ОСОБА_13 на розробку технічної документації із землеустрою щодо складання документів для посвідчення права власності на іншу земельну ділянку.
		У подальшому, у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_11 наказав ОСОБА_7 , яка була призначена головою комісії з проведення реорганізації Управління Держкомзему у Іванківському районі Київської області тамала право підпису землевпорядної документації, підписати вищезазначений державний акт від імені начальника Управління.
		22 жовтня 2013 року виконуючи таку протиправну вказівку, ОСОБА_7 всупереч вимогам ч. 2ст. 19 Конституції України, ст. ст.125,126 Земельного кодексу України, ст. ст. 3 - 4-1,8,9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», від імені начальника Управління ОСОБА_11 підписала державний акт серії ЯИ № 481304. 
		Після цього ОСОБА_11 наказав головному спеціалісту відділу державного земельного кадастру Управління ОСОБА_6 заповнити вказаний державний акт і зареєструвати його у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держземагентства в Іванківському районі Київської області (далі - Книзі).
		ОСОБА_6 , виконуючи таку протиправну вказівку, 22 жовтня 2013 року, всупереч вимогам ч. 2ст. 19 Конституції України, ст. ст.125,126 Земельного кодексу України, ст. ст. 3, 4, 4-1,8, 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зловживаючи своїм службовим становищем, внесла до Книги, що є офіційним документом, завідомо неправдиві відомості про реєстрацію 29 грудня 2012 року державного акту серії ЯИ № 481304.
		До вказаного державного акту ОСОБА_6 внесла такі ж неправдиві відомості про реєстрацію його у Книзі 29 грудня 2012 року під № 322200001005717.
		У результаті незаконної реєстрації державного акту на право власності ОСОБА_12 на земельну ділянку площею 2 га вартістю 79930 гривень зазначена земельна ділянка вибула з державної власності, чим завдано матеріальної шкоди на вказану суму.
		Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_9 ,яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді першої інстанції узв`язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
		Вимоги поданої касаційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при ухваленні виправдувального вироку не наведено мотивів, згідно з якими судом не взято до уваги показання обвинувачених, в яких вони підтверджували факт підписання та реєстрації державного акту, що свідчить про наявність у їх діях складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, та помилковість висновку про відсутність факту внесення недостовірних відомостей в офіційний документ. Зазначає, що судом апеляційної інстанції цим показанням обвинувачених не надано оцінки з точки зору належності, допустимості та достовірності. Вказує на те, що висновки суду апеляційної інстанції щодо неконкретності обвинувачення суперечать правовому висновку Верховного Суду України щодо застосування положень вимог ст.291 КПК України. Також прокурор посилається на недотримання судом апеляційної інстанції вимог ст. 419 КПК України. На думку прокурора, висновок апеляційного суду про те, що обвинувачення було пред`явлено за ч. 1 ст. 364 КК України в редакції Закону України від 21 лютого 2014року, суперечить матеріалам кримінального провадження.
		У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_10 ,яка брала участь у розгляді кримінального провадження в судах першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції узв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
		Свої вимоги обґрунтовує тим, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст.419 КПК України. Зазначає, що судом не враховано, що станом на 22 жовтня 2013року реєстрація та видача державних актів на право власності на земельні ділянки не здійснювалась, оскільки ці повноваження перейшли до органів юстиції, що є підтвердженням того, що ОСОБА_7 завідомо усвідомлювала неправдивий характер державного акту і свідомо його підписала тавидала, а ОСОБА_6 внесла до державного акту неправдиву інформацію про державну реєстрацію державного акту про право власності на землю. Вважає, що судами не взято до уваги, що діями ОСОБА_6 завдано істотної шкоди державі. 
		 
		Позиції інших учасників судового провадження
		В запереченні на касаційні скарги захисник ОСОБА_8 просить їх залишити без задоволення, а вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду  без зміни.
		Виправдані ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисник ОСОБА_8 вважали касаційні скарги необґрунтованими і просили залишити їх без задоволення.
		Прокурор ОСОБА_5 касаційні скарги підтримав частково та просив скасувати ухвалу апеляційного суду.
		Мотиви Суду
		Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та умотивованості судового рішення, убачається, що законним єрішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права здотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу; вмотивованим єрішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Статтею 373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється уразі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; вдіянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.
		Згідно з п. 1 ч. 3ст. 374 КПК Україниу разі визнання особи виправданою умотивувальній частині вироку зазначаються формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
		Як убачається з матеріалів кримінального провадження, місцевий суд, виправдовуючи ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст. 366 КК України та ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 366 КК України за недоведеністю, що в їх діях є склад кримінальних правопорушень, дотримався вищезазначених вимог закону.
		Доводи прокурора про неврахування показань, які свідчать про наявність в діях  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складу злочину, є необґрунтованими, оскільки за показаннями обвинувачених вони не заперечували того, що вони підписали та зареєстрували державний акт на ім`я ОСОБА_12 на прохання свого керівника ОСОБА_11 . Також ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не заперечували того, що вони мали можливість перевірити законність видачі державного акту, проте його не зробили, вважаючи, що надані ОСОБА_11 документи є законними. Такі показання узгоджуються з показаннями самого ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не було відомо, що їм на підписання та реєстрацію було надано документ, який містив неправдиві відомості. З огляду на що суд, розглядаючи провадження лише в межах пред`явленого обвинувачення, дійшов правильного висновку про відсутність в діях ОСОБА_6 та ОСОБА_7 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, а саме умисне внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що стороною обвинувачення не надано доказів того, що Книга записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі Управління Держземагентства в Іванківському районі Київської області є офіційним документом, тобто містить ознаки, визначені в примітці до ст. 358 КК України та які є необхідні для визнання певного тексту офіційним, а тому Суд вважає доводи прокурора в цій частині необґрунтованими.
		Твердження прокурора про те, що станом на 22 жовтня 2013 року реєстрація та видача державних актів на право власності на земельні ділянки не здійснюваласьУправлінням Держземагентства, оскільки ці повноваження перейшли до органів юстиції, були предметом дослідження в судах першої та апеляційної інстанцій. Дослідивши вказані обставини, суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи провадження в межах пред`явленого обвинувачення, обґрунтовано дійшли висновку, що даний факт не може безумовно вказувати на наявність у ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прямого умислу на вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України. З таким висновком погоджується і суд касаційної інстанції.
		Твердження прокурора щодо неправильності висновків суду щодо пред`явленого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачення в редакції статей, які не діяли на час вчинення злочину, є необґрунтованими, оскільки апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що з урахуванням статей 4, 5 КК України особі має бути пред`явлене обвинувачення у вчиненні злочину з урахуванням змін, внесених кримінальним законом, який поліпшує становище особи.
		Аналіз ухваленого стосовно  ОСОБА_6 та ОСОБА_7 виправдувального вироку та ухвали апеляційного суду свідчить про те, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про їх невинуватість з огляду на ретельно досліджені у судовому засіданні докази, а також показання самих обвинувачених, свідка ОСОБА_11 .
		Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони складу злочину, передбаченогост. 364 КК України, є заподіяння істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам таінтересам окремих громадян чи інтересам держави.
		В матеріалах кримінального провадження не містяться дані, які б давали підстави вважати, що внаслідок вчинених ОСОБА_6 дій заподіяно істотну шкоду інтересам держави.
		Крім того, на думку колегії суддів, сторона обвинувачення не довела в судовому засіданні в чому виразилось заподіяння ОСОБА_6 істотної шкоди державі, атому твердження прокурора в цій частині є безпідставними.
		Не знайшли свого підтвердження в суді касаційної інстанції і доводи прокурора проневідповідність ухвали апеляційного суду вимогам ст. 419 КПК України.
		Так, із кримінального провадження вбачається, що стороною обвинувачення було подано апеляційну скаргу, яка за змістом аналогічна касаційній скарзі, з вимогою постановити новий вирок, засудивши ОСОБА_6 та ОСОБА_7 тапризначивши їм відповідне покарання.
		Апеляційний суд в обґрунтування безпідставності доводів апеляційної скарги прокурора правильно послався на те, що місцевий суд ретельно перевірив наявні вкримінальному провадженні докази, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала доведеність вини 
		ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , проаналізувавши їх та давши їм належну оцінку зточки зору належності, допустимості, достатності ідостовірності, та дійшов обґрунтованого висновку про правильність висновків суду першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції, розглядаючи апеляційну скаргу прокурора, ретельно перевірив наведені в ній доводи, дав на них вичерпні відповіді, і, залишаючи апеляційну скаргу без задоволення, зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав її необґрунтованою.
		Перегляд кримінального провадження в апеляційному порядку здійснювався відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		Ухвала апеляційного суду є достатньо мотивованою та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
		Тих істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які передбачені ст. 412 КПК України, та які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, в тому числі й тих, на які вказували прокурори у касаційних скаргах, не встановлено.
		Враховуючи викладене, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення касаційних скарг прокурорів та скасування судових рішень.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфа 3 розділу 4Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд
		ухвалив: 
		Вирок Іванківського районного суду Київської області від 13 січня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 29травня 2017 року щодо ОСОБА_6 і ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурорів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною іоскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1  ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...