Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 816/1396/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу забезпечення реалізації конституційних прав особи, а також реалізації статусу депутата представницького органу влади, організації діяльності цих органів, зокрема зі спорів щодо:; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2018. Зареєстровано: 05.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 24.07.2018
Результат оскарження 24.07.2018 Харківський апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		             
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		04 червня 2018 року  м. ПолтаваСправа № 816/1396/18
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді -     Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Урядовий контактний центр", Секретаріату Кабінету Міністрів України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		27 квітня 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Урядовий контактний центр", Секретаріату Кабінету Міністрів України про:
		-визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Урядовий контактний центр» щодо не забезпечення належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986891;
		-визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Урядовий контактний центр» щодо не забезпечення оперативного реагування на проблемні питання викладені у зверненні ОСОБА_1 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986891;
		- визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Урядовий контактний центр» щодо не проведення аналізу результату розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986891;
		-визнання протиправною бездіяльність Державної установи «Урядовий контактний центр» щодо не надсилання звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986891 адресованого Прем'єр-міністру України з порушеними в ньому питаннями до Секретаріату Кабінету Міністрів України;
		-визнання протиправною бездіяльність Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо не забезпечення належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ-7986891;
		-визнання протиправною бездіяльність Секретаріату Кабінету Міністрів України щодо не надання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ- 7986891.
		-зобов'язання Державної установи «Урядовий контактний центр» розглянути звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ- 7986891 та вжити відповідних заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом.
		-зобов'язання Секретаріату Кабінету Міністрів України розглянути звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 реєстраційний номер ФИ- 7986891 та вжити відповідних заходів реагування з урахуванням обставин встановленим судом. 
		В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав про порушення своїх прав у сфері публічно-правових відносин вчиненням бездіяльності відповідачів щодо не належного розгляду звернення позивача від 01.04.2018.
		          За приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи, зокрема, щодо оскарження бездіяльності суб'єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію.
		          Справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. 
		          Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 травня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №816/1396/18, ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). 
		          Заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) до суду від учасників справи не надходило. 
		           18.05.2018 відповідач - Секретаріат Кабінету Міністрів України, подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на відсутність порушень прав позивача, оскільки адресоване Прем'єр-міністру України звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 не відповідає вимогам Закону України "Про звернення громадян" і повинно розглядатися та вирішуватися в порядку, встановленому КПК України. Зазначав, що звернення позивача Державною установою "Урядовий контактний центр" правомірно перенаправлено до Національної поліції України для розгляду по суті, відповідно до компетенції і інформування автора про результати. До Секретаріату звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 не надходило, не реєструвалося та не опрацьовувалося, а тому і відповіді на нього Секретаріатом не надавалося.
		           22.05.2018 відповідач - Державна установа "Урядовий контактний центр", подав відзив на адміністративний позов, в якому просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що реєстрація звернень, направлення їх за компетенцією до органів виконавчої влади, обмін документами з бази даних, між визначеним Положенням колом суб'єктів, контроль за дотриманням строків розгляду звернень, зворотний зв'язок та захист інформації здійснюється ПТК автоматично, реєстраційні та обмінні дії проводяться виключно у електронному порядку. Відповідно до статті 12 Закону України «Про звернення громадян» його дія не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України та Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про засади запобігання і протидії корупції», «Про виконавче провадження». У зв'язку з тим, що звернення ОСОБА_1 № ФИ - 7986891 від 1 квітня 2018 року, адресоване Прем'єр-міністру України, не відповідає вимогам Закону України «Про звернення громадян», державною установою «Урядовий контактний центр» з метою реалізації права громадянина, зазначене звернення розподілене за компетенцією до Національної поліції України, про що Центром у той же день відповідно до вимог пункту 6 Порядку внесена інформація до бази даних звернення.
		           22.05.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив Секретаріату Кабінету Міністрів України, в якому вказував на те, що згідно п. 2 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а відповідно до п. 7 ст. 116 Конституції України здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю, а на органах та особах, що виконують окремі функції і завдання Кабінету Міністрів України, лежить обов'язок боротьби зі злочинністю, та її попередження та розкриття злочинів.
		           24.05.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив Державної установи "Урядовий контактний центр", в якому вказав про безпідставність посилання відповідача на ст. 12 Закону України "Про звернення громадян", оскільки при направленні звернення позивач не посилався на вимоги Кримінального процесуального кодексу, а посилався на ст. 40 Конституції України. Наголошував, що питання викладені у зверненні адресовані особисто Прем'єр-Міністру України по суті вирішені не були, що суперечить ст. 40 та п. 2 ст. 116 Конституції України та практиці Європейського суду з прав людини.
		           25.05.2018 відповідач - Секретаріат Кабінету Міністрів України, подав заперечення на відповідь на відзив, в якому зазначив про підтвердження обгрунтованих заперечень проти позовної заяви ОСОБА_1, викладених у відзиві на його позовну заяву і просив суд їх розглянути та задовольнити.
		          Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.
		10 січня 2018 року позивач через Урядовий контакт-центр звернувся до Прем'єр-Міністра України ОСОБА_3 із заявою, у якій просив своєчасно здійснити певні процесуальні дії з проведенням необхідних слідчих (розшукових) заходів, щодо збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок з проведенням інших необхідних процесуальних дій, передбачених КПК України, що підтвердять протиправність дій гр. ОСОБА_4 з подальшим оголошенням повідомлення про підозру вказаній особі та направленням обвинувального акту до суду. 
		По кожному викладеному факту у вказаному зверненні просив провести окрему комплексну службову перевірку з наданням ОСОБА_1 завірених копій матеріалів перевірок. Відповідь з трактуванням "Обмежитись раніше накладеним стягненням" просив не надавати.
		З метою реалізації права громадянина, зазначене звернення 02.04.2018 розподілене за компетенцією до Міністерства внутрішніх справ України, про що Центром у той же день відповідно до вимог пункту 6 Порядку взаємодії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи «Урядовий контактний центр» із забезпечення оперативного реагування на звернення, які надходять на урядову «гарячу лінію», Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та Урядову телефонну довідку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 2009 року № 898, внесена інформація до бази даних звернення.
		02.04.2018 МВС України звернення № ФИ - 7986891 переадресовано до Національної поліції України із зазначеням про те, що з набуттям чинності Закону України «Про Національну поліцію» ряд функцій, зокрема, щодо реалізації державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, контролю за дорожнім рухом, ведення досудового розслідування, а також розгляд питань щодо здійснення перевірок стосовно порушень законодавства працівниками поліції, які здійснювало МВСУ перейшли до компетенції Національної поліції України.
		Листом від 17.04.2018 за вих. №24/Ф-1560, 24/Ф-1830, 24/Ф-1829, 24/Ф-1946, 24/Ф-1893, 24/Ф-1931, 24/Ф-1933, 24/Ф-2049, 24/Ф-1831, 24/Ф-1828, 24/Ф-1861, 24/Ф-1851, 24/Ф-1930, 24/Ф-1932, 24/Ф-1966, 24/Ф-2047 ГСУ НПУ проінформувало ОСОБА_1, що ГСУ НПУ в межах компетенції розглянуто звернення заявника аналогічного змісту щодо неналежного здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12015170300001109 від 018.08.2015, а також з інших питань. Повідомлено, що 26.03.2018 з питань, зазначених у цих зверненням змістовно проінформовано ГСУ НПУ.
		Посилаючись на неналежний розгляд та безпідставність щодо не забезпечення належного розгляду звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018, позивач звернувся до суду з даним позовом. 
		Надаючи правову оцінку позовним вимогам та відповідним доводам позивача, суд виходить з такого.  
		Згідно зі статтею 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм статтею 40 Конституції України права на звернення урегульовано Законом України від 02.10.1996 №393/96-ВР "Про звернення громадян" (далі - Закон №393/96-ВР).
		Частиною першою статті 1 Закону №393/96-ВР визначено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
		За змістом статті 3 Закону №393/96-ВР під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. 
		Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. 
		Статтею 5 Закону №393/96-ВР встановлено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. 
		Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). 
		Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення).
		У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
		З метою забезпечення оперативного реагування центральних та місцевих органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України на звернення громадян, підприємств та організацій, суб'єктів підприємницької діяльності, органів місцевого самоврядування, що надходять на урядову «гарячу лінію» за допомогою засобів телефонного зв'язку, через веб-сайт Урядового контактного центру, Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та Урядову телефонну довідку, постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2009 № 898 був затверджений «Порядок взаємодії органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та державної установи «Урядовий контактний центр» із забезпечення оперативного реагування на звернення, які надходять на урядову «гарячу лінію», Єдиний веб-портал органів виконавчої влади та Урядову телефонну довідку» (надалі Порядок).
		Як вказано у пункті 2 Порядку, Центр спрямовує свою діяльність на забезпечення відповідно до компетенції оперативного розгляду звернень та вжиття заходів для вирішення порушених у них питань і задоволення законних прав та інтересів заявників.
		Відповідно до пункту 3 Порядку, Центр приймає і реєструє звернення, розподіляє відповідно до компетенції органів виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України та здійснює моніторинг їх розгляду.
		Згідно з пунктом 6 Порядку, інформацію про внесені до бази даних звернення Центр у той же день надсилає в електронному вигляді органу виконавчої влади, до компетенції якого належить розгляд порушених у зверненнях питань. Секретаріату Кабінету Міністрів України відповідно до компетенції надсилаються звернення, що адресовані Кабінету Міністрів України, Премєр-Міністру України, Першому віце-премєр-міністру України віце-премєр-міністрам України, Державному секретарю Кабінету Міністрів України.
		Відповідно до пункту 9 Порядку, у разі коли питання, порушені у зверненні, не належить до компетенції органу виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, він не пізніше наступного дня переадресовує звернення іншому органу виконавчої влади, Секретаріату Кабінету Міністрів України, про що вносить до бази даних відповідну інформацію. 
		Згідно з пунктом 12 Порядку, інформація про результати розгляду звернень вноситься органом виконавчої влади, Секретаріатом Кабінету Міністрів України до бази даних разом з електронною копією листа, яким поінформовано заявника.
		Пунктом 14 Порядку встановлено, що Центр аналізує результати розгляду звернень відповідними органами.
		Секретаріат Кабінету Міністрів України є юридичною особою і діє на підставі цього Закону та Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України, що затверджується Кабінетом Міністрів України (ч.10 ст. 47 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»).
		Частинами 1, 2 статті 47 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» передбачено, що саме Секретаріат Кабінету Міністрів України здійснює організаційне, експертно-аналітичне, правове, інформаційне та матеріально-технічне забезпечення діяльності Кабінету Міністрів України; забезпечує підготовку та проведення засідань Кабінету Міністрів України та діяльність Прем'єр-міністра України, Першого віце-прем'єр-міністра України, віце-прем'єр-міністрів України та міністрів України, які не очолюють міністерства. Секретаріат здійснює контроль за своєчасним поданням органами виконавчої влади проектів законів, проектів актів Кабінету Міністрів України, інших документів для підготовки їх до розгляду Кабінетом Міністрів України. Секретаріат Кабінету Міністрів України забезпечує відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації" розгляд та надання відповідей на запити, що надходять до Кабінету Міністрів України.
		Структурні підрозділи Секретаріату організовують та здійснюють в установленому порядку розгляд звернень громадян, адресованих Кабінету Міністрів України, Прем'єр-міністру України, Першому віце-прем'єр-міністру України, віце-прем'єр-міністрам України, Міністру Кабінету Міністрів України та міністру, який не очолює міністерство (пп. 33 п. 17 Положення про Секретаріат Кабінету Міністрів України).
		Суд звертає увагу на те, що звернення позивача від 01.08.2018 хоча і подано через Урядовий контактний центр та адресоване особисто Прем'єр-міністру України ОСОБА_3, однак, стосувалось з'ясуванню питання щодо здійснення певних процесуальних дій з проведенням необхідних слідчих (розшукових) заходів, щодо збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок з проведенням інших необхідних процесуальних дій, передбачених КПК України, що підтвердять протиправність дій гр. ОСОБА_4 з подальшим оголошенням повідомлення про підозру вказаній особі та направленням обвинувального акту до суду, що не належить до компетенції Прем'єр-міністра України, а тому воно було переадресовано до Міністерства внутрішніх справ України.
		Як вказано вище, МВС України звернення № ФИ - 7986891 переадресовано до Національної поліції України із зазначенням про те, що з набуттям чинності Закону України "Про Національну поліцію" ряд функцій, зокрема, щодо реалізації державної політики у сфері боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку, контролю за дорожнім рухом, ведення досудового розслідування, а також розгляд питань щодо здійснення перевірок стосовно порушень законодавства працівниками поліції, які здійснювало МВСУ перейшли до компетенції Національної поліції України.
		Листом від 17.04.2018 за вих. №24/Ф-1560, 24/Ф-1830, 24/Ф-1829, 24/Ф-1946, 24/Ф-1893, 24/Ф-1931, 24/Ф-1933, 24/Ф-2049, 24/Ф-1831, 24/Ф-1828, 24/Ф-1861, 24/Ф-1851, 24/Ф-1930, 24/Ф-1932, 24/Ф-1966, 24/Ф-2047 ГСУ НПУ проінформувало ОСОБА_1, що ГСУ НПУ в межах компетенції розглянуто звернення заявника аналогічного змісту щодо неналежного здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні №12015170300001109 від 018.08.2015, а також з інших питань. Повідомлено, що 26.03.2018 з питань, зазначених у цих зверненням змістовно проінформовано ГСУ НПУ.
		Відповідно до статті 12 Закону України "Про звернення громадян" дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним, цивільно-процесуальним, трудовим законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України "Про судоустрій і статус суддів" та "Про доступ до судових рішень", Кодексом адміністративного судочинства України, законами України "Про засади запобігання і протидії корупції", "Про виконавче провадження".
		Питання розгляду заяв (клопотань) врегульовано статтею 15 Закону №393/96-ВР, відповідно до частини першої якої органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).
		Частиною третьою статті 15 Закону №393/96-ВР визначено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки. 
		Суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. 
		За приписами частини четвертої статті 7 Закону України "Про звернення громадян" забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.
		Таким чином, Закон України "Про звернення громадян" визначає особливості подання скарг на дії (бездіяльність), рішення державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб з наданням права подання таких скарг з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку, про що прямо зазначено в даному Законі. Водночас, зазначений Закон встановлює обмеження його дії на розгляд заяв і скарг громадян, встановлений, зокрема, кримінальним процесуальним законодавством.
		Згідно з ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Кримінального процесуального кодексу України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне провадження на території України здійснюється з підстав та в порядку, передбачених цим Кодексом, незалежно від місця вчинення кримінального правопорушення.
		Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п.10 ст. 3 КПК України).
		Оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування визначено параграфом 1 глави 26 Кримінального процесуального кодексу України.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.
		У відповідності до приписів ч. 1 ст. 306 Кримінального процесуального кодексу України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. 
		Приймаючи до уваги, що позивачем у поданому зверненні порушувалися питання щодо здійснення процесуальних дій з проведенням необхідних слідчих (розшукових) заходів, щодо збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок з проведенням інших необхідних процесуальних дій, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, що підтвердять протиправність дій гр. ОСОБА_4, то суд дійшов висновку, що Державною установою "Урядовий контактний центр" правомірно направлено дане звернення профільному міністерству. 
		Неправомірної бездіяльності у відносинах між позивачем та Державною установою "Урядовий контактний центр" позивачем не доведено, а судом не встановлено.
		З огляду на зазначене, адміністративний позов в цій частині є не обґрунтованим та не підлягає задоволенню.
		Що стосується позовних вимог звернутих ОСОБА_1 до Секретаріату Кабінету Міністрів України, суд зазначає наступне.
		Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
		Відповідно до частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
		Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.
		Суд наголошує, що захист прав здійснюється у разі їх порушення. З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає. Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
		Об'єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Для розкриття цих категорій необхідно звернути увагу на Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004). Системний аналіз, який провів Конституційний Суд України, свідчить, що поняття "охоронюваний законом інтерес" у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права" має один і той же зміст.
		З урахуванням наведених вище міркувань Конституційний Суд України вирішив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
		Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Визнання протиправним рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або охоронюваний законом інтерес якої порушені такою діяльністю.
		Отже, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, в адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову.
		Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
		Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту &?н;...&?н;.
		Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і представниками органів влади під час здійснення ними владних повноважень, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.
		Рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 КАС України.
		Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
		Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
		Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд наголошує, що право ОСОБА_1 на отримання відповіді на звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018№ФИ-7986891 Секретаріатом Кабінету Міністрів України не було порушено, оскільки до Секретаріату звернення ОСОБА_1 від 01.04.2018 не надходило, не реєструвалося та не опрацьовувалося, а тому Секретаріатом не здійснювалося забезпечення належного розгляду звернення і відповіді на нього Секретаріатом не надавалося.
		За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем при зверненні до суду з цим позовом не обґрунтовано у чому саме полягає порушення Секретаріатом його прав та законних інтересів.
		Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
		Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, що є підставою для відмови в задоволенні адміністративного позову.
		Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,           
		            
		У Х В А Л И В:
		 
		          В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1  (АДРЕСА_1, 36014) до Державної установи "Урядовий контактний центр" (вул.Еспланадна, буд.8/10, м. Київ 1, 01001),  Секретаріату Кабінету Міністрів України (вул.Грушевського, буд.12/2, м. Київ, 01008) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
		          Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
		Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів  з дня складення повного судового рішення. 
		 
		           Суддя                      Н.Ю. Алєксєєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...