Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/4408/17 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 04.06.2018. Зареєстровано: 05.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 07.06.2018.
Дата набрання законної сили: 30.03.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		   
		       АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Провадження № 22-ц/774/1781/18  Справа №  201/4408/17                                                                                  Головуючий у 1 й інстанції - Антонюк О.А.        Доповідач  -   Посунся Н.Є.
		Категорія  33                                                                                                   
		   
		П О С Т А Н О В А 
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  
		30 березня 2018 року Апеляційний  суд   Дніпропетровської  області   у складі :
		головуючого  - судді - Посунся Н.Є.
		суддів -  Баранніка О.П.,  Пономарь З.М.
		при секретарі  -  Гречишніковій О.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровськ від 01 грудня 2017р. по справі за  позовом   ОСОБА_2 до Прокуратури Одеської області, Державної казначейської служби України, третя особа-Уповноважений Верховної Ради України з прав людини - про стягнення моральної та матеріальної  шкоди, - 
		В С Т А Н О В И В:
		У позовній заяві ОСОБА_2, посилаючись  на бездіяльність  державних  правоохоронних  органів, зокрема, Прокуратури Одеської області, у питаннях порушення кримінальної справи, розслідування причин смерті її чоловіка - ОСОБА_4-, виконання судового рішення, а також на спричинення їй тяжких моральних  страждань  упродовж 10 років бездіяльності, коли вона сама вимушена була проводити  таке розслідування та самостійно нести матеріальні витрати, - просила  стягнути з  відповідача  5 000 000 грн. моральної шкоди та суму- 74 850, 00 грн.  на повернення  витрат   за рахунок  державного бюджету України.
		Рішенням Жовтневого районного  суду  м.Дніпропетровськ  від  01.12.2017р. у позовних  вимогах ОСОБА_2 відмовлено. Суд прийшов до висновку, що  твердження позивачки про бездіяльність відповідача, неприйняття ним жодного рішення, невжиття усіх заходів  для встановлення винних у смерті її чоловіка,  є безпідставними, не відповідають дійсності,  а вимоги відносно понесення витрат, пов'язаних  з проведенням експертиз,  перекладів  документів з іноземних мови на українську та щодо спричинення моральної шкоди - є  недоведеними.
		       В апеляційній скарзі позивачка просить рішення скасувати як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального законів,  в результаті неповного з'ясування та залишення без врахування судом  обставин та доказів, що  мають значення для справи.  Зазначає, що суд  проігнорував, що бездіяльність прокуратури була встановлена раніше ухваленими судовими рішеннями, в тому числі, постановою суду від 14.04.2011р., залишив  без  уваги, що відповідачем  не надано доказів  здійснення ним дій  на виконання  цієї постанови на протязі 2011- 2015років за фактом смерті ОСОБА_4;  у порушення вимог закону суд посилався на постанови, прийняті  відповідачем  у 2006р., 2009р., які  судовими органами були  визнані незаконними;  з наведених підстав вона була позбавлена права на захист її прав   як громадянки України та  права  на справедливий судовий розгляд.
		       Заперечуючи як проти  заявлених  вимог, так і проти апеляційної скарги      ОСОБА_2, прокуратура Одеської області   вказувала, що органами прокуратури проводилось досудове розслідування, за результатами якого, приймаючи до уваги, що смерть ОСОБА_4 наступила на території іноземної держави - Аргентини, обставини отримання ним травми проводились її компетентними органами, дані щодо неналежного виконання  медичними працівниками цієї держави професійних обов'язків та  щодо складу злочину чи насильницької смерті на території України відсутні, а також те, що Аргентина не приєдналась до ратифікованих Україною міжнародних Конвенцій, зокрема, про видачу правопорушників, взаємодопомогу у кримінальних  справах, - було прийнято рішення  про закриття кримінальних проваджень. Доказів про спричинення прокуратурою моральної шкоди позивачкою не надано.
		       Апеляційний суд вважає, що оскаржуване судове рішення є незаконним, повинне бути скасованим з ухваленням  нового про задоволення позовних вимог з наступних підстав.
		       Розглядаючи   позовні вимоги  про  спричинення моральної шкоди  в результаті бездіяльності  державних органів прокуратури  під час  розслідування  обставин та причин смерті ОСОБА_4,  районний суд  виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог ОСОБА_2,  відсутності бездіяльності з боку правоохоронних органів,  правомірності дій та постанов прокуратури про відмову у відкритті кримінального провадження та  про закриття кримінального провадження.
		       З висновками суду  не можна погодитись,  оскільки  вони  протирічать дійним  обставинам  справи,  наявним  доказам   та  вимогам  закону.
		       Матеріалами  справи з врахуванням приєднаних до неї матеріалів двох кримінальних проваджень та наглядового провадження прокуратури Одеської області встановлено, що у листопаді 2005 року чоловік позивачки - ОСОБА_4 - через  морське агентство «Укркрюінг» м.Одеса  працевлаштувався на теплохід «Congueror»  на посаду другого помічника капітана, при виконані обов'язків якого з ним стався нещасний випадок за наступних обставин.  15.01.2006р. в 01год.00хв.  в результаті швартування судна з його корми на берег було заведено 2 шпринга, закріплені на береговій швартовій тумбі. Під час руху теплоходу назад  вільний шпринг, що лежав на палубі, почав швидко йти за борт. ОСОБА_4  став притримувати його правою ногою, перебуваючи на киповій планці і його права нога потрапила між двома швартовими шпрингами. Намагаючись звільнити праву ногу, він використав ліву,  однак, його обидві ноги були затиснуті між швартовими шпрингами і затянуті  всередину кипової планки та травмовані. В зв'язку з цим судно було зупинене, ноги  ОСОБА_4 звільнені,  накладений тимчасово бандаж, викликана бригада швидкої допомоги, потерпілого доставлено до санаторію «Manaci» (м.Росаріо, Аргентина).
		       З виписки історії хвороби (згідно офіційного перекладу) вбачається, що          ОСОБА_4 поступив до вказаного санаторію рано-вранці 15.01.2006. у зв'язку із травматичною ампутацією нижньої частини лівої кінцівки і травмою правої ноги. Після проведеної хірургічної обробки ран  у ОСОБА_4 почався озноб з підвищенням кров'яного тиску. Через 72 години з часу його надходження до санаторію і повторної обробки ран  виникло різке зниження пульсу і емфізема із пневмотораксом внаслідок баротравми. Проводився двосторонній відвід плеври і стимулювання роботи серцево-судинної системи.    ІНФОРМАЦІЯ_1. о 00год.10хв. констатована смерть ОСОБА_4  внаслідок зупинки роботи серця і дихання, що не піддається реанімаційним заходам. Зі звіту судової аутопсії (Аргентина) вбачається, що причиною смерті  стало поліорганічне інфекційне ускладнення в результаті ампутації нижніх кінцівок.   З тіла померлого вилучено серце,  легені, трахея та інші органи.        
		       Згідно виданого  державного Регістру Громадянського Стану у м.Росаріо, провінція Санта-Фе, Республіка Аргентина 23.01.2006р. внесено запис про смерть ОСОБА_4 із зазначенням причини смерті - «насильницька смерть» (а.с.29-32 Наглядового провадження Прокуратури Одеської області №08/2-2529-06 за зверненням ОСОБА_2).
		       01.02.2006р. тіло ОСОБА_4 доставлено у м.Дніпропетровськ. Особисті його речі   були відсутні. Оскільки довідка про смерть ОСОБА_4 також була відсутня, його дружина ОСОБА_2 змушена була звернутися СМЕ м.Дніпропетровська з метою розтину тіла ОСОБА_4 для встановлення причин його смерті. 
		       За висновком СМЕ м.Дніпропетровська від 27.02.2006р. виявлено відсутність у тілі ОСОБА_4 нижніх кінцівок до середньої третини гомілок,  внутрішніх органів (серця, легенів, трахеї, бронхів, більшої частини стравоходу), наявність кукс з хірурічними швами у нижньої третини стегон, важкий ступінь жирової емболії, судин великого кола кровообігу (мозок, нирки), вогнищева дрібнокраплева жирова дистрофія та явища внутрішньоклітинного холестазу у печінці, дрібнокраплева жирова дистрофія і гіпереластоз стінок дрібних артерій у нирках, лейкоцитоз і мієлоїдна метаплазія селезінки.  Встановити  причину його смерті неможливо через відсутність серця, легенів, частини нижніх кінцівок, медичних даних  про стан, який передував смерті. Враховуючи наявність важкого ступеню жирової емболії, судин мозку, нирок, судмедексперти вважали, що смерть ОСОБА_4 могла наступити від жирової емболії, встановити джерело якої  у даному випадку неможливо (а.с. 13 -17 Наглядового провадження Прокуратури Одеської області №08/2-2529-06 за зверненням ОСОБА_2).
		       Внаслідок незрозумілих причин смерті чоловіка та вилучення його органів, що могло свідчити про халатність або зловмисні дії медичних працівників, - позивачка ОСОБА_2 09.02.2006р. звернулась до Чорноморської транспортної прокуратури із заявою про порушення кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_4 та крадіжки його речей та цінностей.
		Не отримавши відповіді, - 16.02.2006р. ОСОБА_2 звернулась до Генеральної прокуратури України з аналогічною заявою, а 24.03.2006р.- із скаргою до Генеральної прокуратури України на неприйняття нею заходів по  заяві від 16.02.2006р.
		04.05.2006р. Чорноморською транспортною прокуратурою прийнято постанову про відмову  у порушенні кримінальної справи на підставі п.1,2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю події та складу злочину на території України.
		05.05.2006р. постановою прокуратури Одеської області вказана постанова транспортної прокуратури скасована як необґрунтована з направленням матеріалів Чорноморському транспортному прокурору для додаткової перевірки та прийняття рішення у порядку ст.97 КПК України.
		25.05.2006р. постановою Чорноморської транспортної прокуратури відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі  п.1,2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю події та складу злочину на території України.
		22.08.2006р. вказана постанова скасована постановою  Генеральної прокуратури України  з підстав неповноти проведеної перевірки звернення ОСОБА_2
		20.09.2006р. постановою Чорноморської транспортної прокуратури відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі  п.1,2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю події та складу злочину на території України.
		21.09.2006р. прокуратурою Одеської області вказана постанова скасована у зв'язку з неповним виконанням вказівок Генеральної прокуратури України та прокуратури Одеської області щодо проведеної перевірки, матеріали знову направлені Чорноморському транспортному прокурору на додаткову перевірку для прийняття рішення у порядку ст.97 КПК України.  
		03.10.2006р. постановою Чорноморської транспортної прокуратури відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі  п.1,2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю події та складу злочину на території України.
		08.11.2006р. постановою прокуратури Одеської області вказана постанова скасована, матеріали направлені Чорноморському транспортному прокурору на додаткову перевірку для прийняття рішення у порядку ст.97 КПК України з врахуванням отриманих із Аргентини матеріалів перевірки причин і обставин смерті ОСОБА_4 та  видалення його внутрішніх органів.
		04.12.2006р. постановою  Чорноморської транспортної прокуратури відмовлено у порушенні кримінальної справи на підставі  п.1,2 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю події та складу злочину на території України.
		06.12.2006р. прокуратура Одеської області надала Висновок про законність прийнятого 04.12.2006р рішення про відмову у порушенні кримінальної справи та про відсутність підстав для його скасування з посиланням на те, що смерть ОСОБА_4 наступила на території іноземної держави Аргентини, розслідування проводилося компетентними органами Аргентини, слідством об'єктивних ознак насильницької смерті ОСОБА_6  не встановлено. 
		28.04.2007р. ОСОБА_2 звернулася до прокуратури Одеської області зі скаргою на незаконність постанови від 04.12.2006р. з посиланням на допущені у  ній конкретні протиріччя. Однак 07.06.2007р. прокуратурою Одеської області її повідомлено про свою згоду з даною постановою та про її законність. 
		31.10.07р. прокуратурою Одеської області на  скаргу ОСОБА_2  щодо неналежно проведеної  Чорноморською транспортною прокуратурою  перевірки з'ясування   причин та обставин смерті її чоловіка повідомлено, що питання щодо наявності складу злочину у діях медичних працівників медичних установ Аргентини мають вирішувати компетентні органи Аргентини та роз'яснено її право звертися до вказаних органів самостійно.  Одночасно з цим  у довідці про результати перевірок численних скарг ОСОБА_2 про неналежне проведення перевірок та у письмовій відповіді від 26.12.2007р. прокуратурою Одеської області  ОСОБА_2 роз'яснено, що  до компетентних органів Аргентини їй необхідно звертатися саме через Генеральну прокуратуру України та прокуратуру Одеської області. 
		03.07.2009р. ОСОБА_2, посилаючись на вимушеність самостійного  з'ясування нею обставин та причин смерті чоловіка ОСОБА_4, зверталась до Президента України та Генерального прокурора України з проханням допомогти у вирішенні питання про з'ясування вказаних обставин та про притягнення до відповідальності осіб, винних у смерті її чоловіка. 
		Однак, за вказаними зверненнями постановою Чорноморської транспортної прокуратури від 28.09.2009р. у порушенні кримінальної справи щодо неналежного виконання медичними працівниками шпиталю «Масані» м.Росаріо професійних обов'язків, що спричинило смерть ОСОБА_4, відмовлено на підставі п.1 ст.6 КПК України у зв'язку з відсутністю події злочину на території України. На повторні звернення  ОСОБА_2 зі скаргами на вказану постанову  18.06.2010р. прокуратура Одеської області повідомила, що вона погоджується із законністю винесених Чорноморською транспортною прокуратурою постанов від 04.12.2006р. та від 28.09.2009р.  
		       Зважаючи на безрезультативність розгляду її заяви в органах прокуратури, неодноразові відмови у порушенні кримінальної справи та формально здійснювані прокуратурою численні  процесуальні дії, ОСОБА_2 змушена була самостійно з'ясовувати обставини та причини смерті чоловіка, самостійно звертаючись до державних органів, компетентних медичних установ України, у тому числі, і самостійно перевозячи для медичного дослідження  фрагментарні зразки тіла померлого  чоловіка ОСОБА_4, відібрані при розтині його тіла судмедекспертами.
		       Зокрема, 14.02.2006р. ОСОБА_2 звернулась до Консульського відділу Посольства України в Республіці Аргентина з проханням повідомити по  причини та обставини смерті  чоловіка.
		08.03.2006р. вона через систему Інтернет  виклала звернення, в якому вказала про  потребу у допомозі Посольства України в Республіці Аргентина щодо отримання  висновку судової експертизи судового експерта м.Росаріо, провінція Санта-Фе та матеріалів  щодо лікування, причин та обставин смерті чоловіка (а.с.33,34  Наглядового провадження Прокуратури Одеської області №08/2-2529-06 за зверненням ОСОБА_2).
		06.07.2007р. за її зверненням до Харківської медичної академії післядипломної освіти Кафедрою судової медичної експертизи  вказаної установи надано консультативний висновок №11/07  про слідуюче : відповідно до запису у свідоцтві про смерть, виданому судовим медиком Аргентини, причина смерті ОСОБА_4 - «мультиорганічне постампутаційне інфекційне ускладнення внаслідок ампутації обох нижніх кінцівок».  Проте, яких-небудь морфологічних ознак у тканинах і органах тіла ОСОБА_4, які б вказували на наявність постампутаційних інфекційних ускладнень у протокольній частині автопсії   № 06-51/51 - не мається.  Не підтверджується цей діагноз і результатами судово-медичних досліджень, проведених в Україні.  Крім того, при судово-медичному дослідженні тіла в Дніпропетровському облбюро СМЕ,   було встановлено, що нирки та кишківник не мають анатомічних розрізів, тобто, внутрішня анатомічна структура та вміст цих органів не досліджувалась.  Виявлений при патологоанатомічному дослідженні тромбоз легеневих судин   не відображений у формулюванні причини смерті, а жирова емболія тяжкого ступеню судин нирок і головного мозку  була встановлена лише при дослідженні в Україні.  Розвиток зазначених паталогічних  станів  свідчить не лише про тяжкість травми, але і характеризує  перебіг посттравматичного періоду.  Вказаний ступінь жирової емболії міг бути наслідком відстроченого видалення пошкоджених тканин правої нижньої кінцівки. В наданих медичних документах, крім травми нижніх кінцівок, зазначено і про розвиток за декілька годин до смерті баротравми легень з пневмотораксом  і емфіземою.  Баротравма легень не може бути у причинному зв'язку з травмою нижніх кінцівок, так як баротравма стала самостійним пошкодженням і виникла внаслідок  надмірного підвищення внутрішньо легеневого тиску. На підставі  відомостей медичної документації смерть ОСОБА_4 наступила в результаті розвитку тяжкої легенево-серцевої недостатності.  Проте в зв'язку з тим, що незадовго до настання смерті ОСОБА_4 було спричинено баротравму легень, неможливо визначити,  чи є прямий причинно-наслідковий зв'язок між травмою нижніх кінцівок і настанням смерті.  З медичних документів вбачається, що баротравма легень у ОСОБА_4  стала наслідком неадекватного режиму  штучної  вентиляції легень стану дихальної функції потерпілого  при медичній маніпуляції.  Самі по собі пневмоторакс і емфізема легень, які розвинулися внаслідок баротравми,  могли  викликати  загрозливий для життя стан та стати причиною тяжкої легенево-серцевої недостатності.   Відсутність виявлення при судово-медичному дослідженні трупа Дніпропетровським облбюро СМЕ будь-яких пошкоджень в проекції п'ятих  міжреберних та грудній частинах  ставлять під сумнів зазначеної в протокольній частині аутопсії як проведеної ОСОБА_4 хірургічної  медичної маніпуляції з метою усунення проявів пневмотораксу   (а.с. 212-229  Наглядового провадження Прокуратури Одеської області №08/2-2529-06 за зверненням ОСОБА_2).
		       
		15.04.2009р. за ініціативою ОСОБА_2 Головним бюро СМЕ МОЗ України №469 надано висновок, яким встановлено, що між настанням смерті та наданням медичної допомоги ОСОБА_4  існує причинний зв'язок, а саме, у даному висновку безпосередньо зазначено що «великою частиною ймовірності можна вважати, що баротравма і стала причиною смерті ОСОБА_4», оскільки згідно спеціальної медичної літератури своєчасна і кваліфікована медична допомога при травмі нижніх кінцівок з розчавленням тканин, як правило, забезпечує збереження життя пацієнтів. (а.с.93- 108 т.1)
		        
		       За своєю ініціативою ОСОБА_2 неодноразово зверталася до державних органів, депутатів Верховної Ради України, до Уповноваженого з пав людини, до Міністерства закордонних справ України  із заявами, якими  просила   сприяти розслідуванню причин смерті її чоловіка та громадянина України ОСОБА_4 
		Листом  Міністерства закордонних справ України від 05.10.2009р. ОСОБА_2 повідомлено про те, що Департаментом консульської служби Посольства України в Аргентинській республіці надіслано ноту до Міністерства закордонних справ Аргентини з проханням надати сприяння у розслідуванні причин смерті ОСОБА_4 на території Аргентини.   А  листом   МЗС України від  25.11.2009р. повідомлено про те, що воно доручило Посольству Украйни в Аргентині направити до Міністерства зовнішніх зв'язків, міжнародної торгівлі та культів Аргентинської республіки відповідне звернення Генеральної прокуратури України. 
		       Враховуючи категоричну позицію прокуратури Одеської області про законність  постанов Чорноморської транспортної прокуратури про відмову у порушенні кримінальної справи, про відсутність підстав для їх скасування та, не отримавши у зв'язку з цим  вирішення відповідно  до закону органами прокуратури питання про причини та обставини смерті ОСОБА_4, ОСОБА_2 звернулася до Приморського районного суду м.Одеси із скаргою на вказані постанови. 
		       Постановою судді Приморського районного суду м.Одеси від 14.04.2011р.  скарга ОСОБА_2 задоволена,  скасовано постанови Чорноморської транспортної прокуратури про відмову у порушенні  кримінальної справи від 04.12.2006р. та 28.09.2009р. Суд  встановив  необґрунтованість, передчасність, формальність прийнятих прокуратурою рішень, неповноту та поверхневість проведеної перевірки з порушенням діючого КПК,      ст.8 КК та Конституції України,  в силу яких - у разі скоєння  кримінального злочину на території Аргентини особами - не громадянами України та які не проживають на її території,  ці особи  несуть кримінальну відповідальність за КК України.  У цьому зв'язку суд зазначив, що Чорноморська транспортна прокуратура  повинна була після проведення перевірки звернутись до Прокуратури Одеської області, Генеральної прокуратури України з метою, щоб ці органи звернулись у відповідні міжнародні організації, МЗС України  для вирішення питання про проведення слідчих дій правоохоронними органами Аргентини,  чого зроблено не було.  Навівши у своїй постанові конкретні дії, які підлягають виконанню органами дізнання, а саме: допитати усіх без виключення членів команди теплоходу з обставин загибелі ОСОБА_4; витребувати та залучити до справи висновки правоохоронних органів Аргентини; усунути протиріччя в медичній документації Аргентини про причини смерті та про  надання своєчасної  та кваліфікованої  допомоги лікарями Аргентини з врахуванням висновків медичних установ України; витребувати у судоволодільця документи по нещасному випадку;  з'ясувати питання щодо відповідальності дій капітана судна, обставини щодо  стану здоров'я потерпілого  перед   нещасним випадком та питання зникнення його майна, -    Приморський  районний суд постановив направити матеріали в прокуратуру Одеської області для організації проведення виконання вказаних дій (а.с.цив. 217-230 т.1).
		       Між тим, після винесення  постанови від 14.04.2011р.  Чорноморська транспортна прокуратура направила вказану постанову та матеріали  за заявою ОСОБА_2 для додаткової перевірки та прийняття рішення до Приморського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області, який  направив їх до Шевченківського ВМ Приморського РВ, а останній  - до Жовтневого РВ ДМУ ГУМВСУ в Дніпропетровській області.  Однак Жовтневий РВ відмовився прийняти матеріали, в зв'язку з чим вони неодноразово поверталися до Чорноморської транспортної прокуратури за закінченням терміну зберігання.  Після отримання останньою матеріалів справи 13.03.2012р. вони були направлені до прокуратури м.Дніпропетровська для перевірки в порядку ст.97 КПКУ.  Остання повернула їх як помилково направлені  в зв'язку з тим, що територія можливого скоєння злочину відносно ОСОБА_4 є м.Росаріо  (Аргентина).   Після цього Чорноморською транспортною прокуратурою  на підставі п.1 ст.6 КПК  13.07.2012р. винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи, а 16.07.2012. матеріали перевірки скеровані до Приморського РВ. Останнім матеріали  направлені до Шевченківського ВМ Приморського РВ, який 17.09.2012р. прийняв рішення про відмову у порушенні кримінальної справи на підставі пп.1,2 ст.6 КПК України.
		ОСОБА_2 оскаржила постанову Шевченківського ВМ Приморського РВ від  17.09.2012р.і постановою судді Приморського районного суду м.Одеси від 02.12.2013р. скаргу ОСОБА_2 задоволено, дану постанову скасовано. При цьому, суддя встановив обґрунтованість  твердження ОСОБА_2 про неповноту проведеної дослідчої перевірки, нез'ясуванні обставин, які мають значення для встановлення істини по справі, не витребування інформації про проведення відповідної  перевірки правоохоронними органами Аргентини, невиконання працівниками органів  прокуратур  у повному обсязі вказівок, зазначених у постанові Приморського  районного суду м.Одеси  від 14.04.2011р. (а.с.цив.13-14  т.1).
		03.06.2014р. ОСОБА_2 за фактом загибелі чоловіка знову звернулася до прокуратури Одеської області, якою вказане звернення не розглядалася та направлено до Чорноморської транспортної прокуратури. Остання це звернення також не розглядала та направила до Приморського РВ ОМ ГУМВС України в Одеській області. Однак на своє звернення у 2014 році відповіді ОСОБА_2 так і не отримала.
		30.06.2015р. ОСОБА_2 у скарзі до прокуратури Одеської області вимагала розібратися у фактах грубого порушення правоохоронними органами своїх обов'язків. У листі від 02.07.2015р. прокуратура Одеської області взагалі посилалась на відсутність відомостей про скасування постанови Шевченківського ВМ Приморського РВ від 17.09.2012р.
		28.06.2015р. ОСОБА_2 звернулася до Генеральної прокуратури України зі скаргою на бездіяльність прокуратури Одеської області та незаконні дії працівників останньої. Проте скарга Генеральною прокуратурою України не розглянута та перенаправлена до  прокуратури Одеської області. У свою чергу, прокуратура Одеської області перенаправила скаргу до прокуратур Приморського району м.Одеси. Остання за результатами перевірки направила матеріали  до СВ Приморського РВ  для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі постанови суду від 02.12.2013р..
		17.11.2015р. заведено кримінальне провадження за фактом неналежного виконання професійних обов'язків  медичними працівниками шпиталю «Manaci» (Росаріо, Аргентина), що призвело до смерті ОСОБА_4, але через місяць, Постановою Приморськго ВП у м.Одеса від 23.12.2015р. кримінальне провадження за ознаками ч.1 ст.140 КК України закрито у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення (а.с.81 крим.пров. від 02.07.2016р.).
		У березні 2016 року ОСОБА_2 знову звернулася до Приморського районного суду м.Одеси зі скаргою на бездіяльність посадових осіб прокуратури Одеської області.
		06.06.2016р. слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси встановив факт допущеної посадовими особами прокуратури Одеської області бездіяльності та зобов'язав їх внести до  ЄРДР  відомості про злочин, викладений у заяві ОСОБА_2 від 30.06.2015р. (а.с.15 т.1).
		Лише після прийнятого  06.06.2016р. судового рішення, тобто після спливу 10 років поневірянь ОСОБА_2, -  07.07.2016р. прокуратура Одеської області, виконуючи дане рішення, повідомила її про реєстрацію кримінального провадження 02.07.2016р. за ч.1 ст.115 КК України за фактом смерті ОСОБА_4 та про проведення досудового розслідування ГУ НП в Одеській області (а.с.18 т.1).
		В той же час, постановою Приморського ВП у м.Одеса від 28.02.2017р.  кримінальне провадження за ч.1 ст.115 КК України за фактом смерті ОСОБА_4 - закрито   у зв'язку з відсутністю у діях невстановленої особи складу кримінального правопорушення.  Висновком прокуратури Одеської області від 02.06.2017р. визнано законним прийняте рішення по закриття кримінального провадження.  (а.с.82-84 крим.пров. від 02.07.2016р.).
		Статтею 121 Конституції України передбачено, що Прокуратура України становить єдину систему, на яку покладаються: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах.        
		       Прокурорський нагляд - це самостійний, специфічний вид державної діяльності, який повинен забезпечити виконання закону та його верховенство в усіх сферах життєдіяльності суспільства.  Він  здійснюється від імені держави - України, захищає суспільні інтереси та інтереси фізичних і юридичних осіб.
		       Боротьба зі злочинами та іншими правопорушеннями, що посягають на честь, гідність, життя та здоров'я, власність громадян та юридичних осіб, є однією з основних функцій держави. Успішність такої боротьби  значною мірою залежить від ефективності діяльності, спеціально уповноважених на це органів прокуратури. Саме тому, що ця боротьба повинна вестися не довільними, а лише законними методами,- Конституцією України на прокуратуру покладено функцію нагляду за додержанням законів  органами, які проводять дізнання, досудове слідство.  При цьому  прокурор зобов'язаний сприяти  розкриттю злочинів,  захисту  особи, її прав, свобод, власності;  виконанню вимог закону про невідворотність відповідальності за вчинений  злочин.
		       Здійснюючи нагляд за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, прокурор, зокрема,  вимагає від цих органів для перевірки матеріали, перевіряє виконання вимог закону про прийом, реєстрацію і вирішення заяв про злочини; скасовує незаконні постанови осіб, які проводять дізнання; дає  відповідні вказівки про розслідування, бере участь у провадженні дізнання і досудового слідства, в необхідних випадках особисто провадить окремі слідчі дії або розслідування в повному обсязі  по будь-якій справі;  повертає кримінальні справи органам досудового слідства зі своїми вказівками щодо провадження додаткового  розслідування; вилучає  від органу дізнання, досудового слідства і передає іншому з метою забезпечення найбільш повного розслідування; усуває особу, яка провадить дізнання, або слідчого від подальшого ведення дізнання або досудового слідства, якщо вони допустили порушення закону при розслідуванні справи;  порушує кримінальні справи або  відмовляє в їх порушенні (ст.30 Закону України «Про прокуратуру»).
		Враховуючи усе наведене вище,  апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи, наглядового та кримінальних проваджень, численними заявами та скаргами позивачки до різних установ, органів та організацій,  чітко доводиться  та обставина, що, починаючи з 2006 року по 2017р. державні правоохоронні органи в особі Чорноморської транспортної прокуратури,  Прокуратури  Одеської області,  не  були  налаштовані на сприяння  ОСОБА_2 у питанні  з'ясування причин та обставин  загибелі  її чоловіка, у порушенні  кримінальної справи.  Постанови про відмову у порушенні кримінальної справи виносились  без намагання повно перевірити  факти, які зазначались та надавались самою позивачкою, а  також  документи, що надійшли з Аргентини, та які, дійсно, давали підстави ОСОБА_2  мати  сумніви  у законності дій  медичних працівників республіки Аргентина  та у наведеній ними  причині  смерті  її чоловіка.
		       Так,  органами  прокуратури у відповідності до вимог  ст.ст. 3, 6, 8 КПК, ст8 КК України не були перевірені висновки  судового медика доктора ОСОБА_9 про  дозвіл та відповідність законодавству Аргентини вилучати  внутрішні органи із тіла іноземного громадянина, не зазначено, якими саме законодавчими нормами це передбачено; не враховано, що саме з причини вилучення  з тіла потерпілого органів,  Дніпропетровська СМЕ  не  змогла  дати відповідь на питання про причину  смерті ОСОБА_4.
		Залишені без уваги та перевірки встановлена невідповідність записів медиків Аргентини з  ушкодженнями, що мали б бути на трупі,  однак, яких на тілі потерпілого не було виявлено,  а також висновки експерта    № 469 Головного бюро СМЕ МОЗ України, зокрема,  про те, що  між настанням  смерті ОСОБА_4 та наданням  медичної допомоги  існує  причинний  зв'язок,  з великою частиною вірогідності можливо  вважати, що  саме  баротравма і стала  причиною його смерті.  Не відбулося звернення Генеральної прокуратури, прокуратури Одеської області до компетентних органів  Аргентини з метою  отримання необхідної інформації та проведення  відповідної перевірки в Аргентині.  
		За  таких  обставин   причина смерті  чоловіка позивачки  так і залишилась невстановленою Чорноморською транспортною прокуратурою,  з чим погодилась  прокуратура Одеської області.  Стверджуючи у своїх відповідях про те, що питання щодо наявності складу злочину у діях працівників медичних установ Аргентини, які надавали першу медичну допомогу ОСОБА_4, та за фактом зникнення його особистих речей,-  повинні вирішувати  компетентні правоохоронні органи Аргентини, прокуратура Одеської області,  по-перше,  діяла не у відповідності  до вимог кримінально-процесуального закону, що  було встановлено та підтверджено  судовими рішеннями,  а, по-друге, для  того, щоб прийти до такого формального висновку,  прокуратура за безпрецедентним випадком здійснювала це упродовж майже   12 років.
		Таким чином,  наведені обставини та письмові докази свідчать про те, що     ОСОБА_2 у зв'язку зі смертю її  чоловіка ОСОБА_4 в іншій країні - Аргентині та поверненням в Україну його тіла без внутрішніх органів,  з  2006р. ініціювала  вирішення компетентними правоохоронними органами Одеської області питання щодо встановлення дійсних обставин та причин його смерті.  Проте з вказаного часу, фактично до 2017р.  Чорноморською транспортною прокуратурою, керованою прокуратурою Одеської області, безпосередньо самою прокуратурою Одеської області  ініційовані ОСОБА_2 питання відповідно до положень чинного національного законодавства  не вирішувались, ефективні рішення та процесуальні дії не приймалися, відповідні перевірки фактичних обставин на підставі  наявних висновків медичних експертних установ України не проводилися, не зважаючи на  вимушене активне сприяння позивачки у віднайденні доказів, її численні звернення до компетентних та вищих державних органів  України, а також до суду. Навпаки,  зазначеними правоохоронними органами Одеської області формально приймалися численні  постанови  про відмову у порушенні  кримінальної справи за фактом смерті ОСОБА_4 у зв'язку з відсутністю події та  складу злочину  на території  України, без належної перевірки згідно вимог кримінально-процесуального законодавства викладених у заявах        ОСОБА_2 фактів, та  які кожного разу також формально скасовувались постановами прокуратури Одеської  області. Кожного разу, протягом довготривалого часу, скасовуючи постанови про відмову у порушенні кримінальної справи та направляючи матеріали для додаткової перевірки, прокуратура Одеської області не сприяла встановленню істинних обставин за фактом смерті ОСОБА_4, не приймала належних заходів щодо нагляду за здійсненням вказаних нею ж додаткових  перевірок, не контролювала та не вимагала фактичного  їх здійснення, не вирішувала питання щодо притягнення до відповідальності осіб за тяганину та халатне відношення до виконання своїх обов'язків  та не приймала самостійних рішень по суті справи, не бажаючи нести  відповідальність. 
		Наведені обставини, які свідчать про тривалу  бездіяльність прокуратури Одеської області є доведеними, а факт  її бездіяльності  встановлено  також  і раніше ухваленими  рішеннями судів.
		Районний суд, розглядаючи дану справу,  залишив без належного з*ясування та оцінки  дійсних обставин  справи, не дослідив у повній мірі  докази,  на врахував  характер даних правовідносин, їх  особливості,  навів у рішенні висновки,  які  свідчать, що райсудом була прийнята до уваги та покладена в основу рішення  лише  позиція  відповідача-1.
		Апеляційний суд  вважає, що наведені у рішенні районним судом  обставини   не підтверджують виконання  органами прокуратури, в тому числі, відповідачем - прокуратурою Одеської області- судової   постанови 21.04.2011року, а,  навпаки, свідчать про її ігнорування, про те, що з часу набрання нею чинності наведені в ній дії виконані не були, належна організація проведення виконання цих дій Прокуратурою Одеської області не  відбулась, матеріали досудового розслідування формально перенаправлялись з одного райвідділу в інший та виносились незаконні постанови про відмову у порушенні кримінальної справи.  Саме з цих причин після  2011року позивачка змушена була ще двічі: у 2013р. та 2016р.  звертатись із скаргами до суду, рішеннями якого її скарги задовольнялись  та визнавалась  бездіяльність  прокуратури області.
		Між тим, апеляційним судом встановлено, що доведеною бездіяльністю прокуратури Одеської області ОСОБА_2 спричинено тяжкі тривалі моральні страждання  та значна моральна шкода.  
		Ст.3 Конституції України закріплює, що  людина, її життя і здоров*я, честь і гідність, недоторканість і безпека  визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.  Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов*язком держави.
		   Це базисна стаття, яка характеризує самі підвалини того суспільного й державного ладу, що закріплюється Конституцією.  Вона є юридичним фундаментом гуманістичного спрямування розвитку суспільного і державного життя в Україні.  Визнання людини соціальною цінністю означає, що людина є цінністю не тільки для самої себе, а й для всього суспільства, для соціуму.  Жодне інше явище не може оцінюватись суспільством  вище, аніж людина, оскільки не існує такої цінності, заради якої можна було б пожертвувати людиною. Загальне призначення наведеного твердження полягає ще й у тому, що  воно має служити перепоною, бар'єром всевладді Держави,  сваволі її органів  щодо людини.  Права і свободи людини та їх гарантії  визначають зміст і  спрямованість діяльності  держави.  Утвердження і забезпечення прав і свобод людини ( їх визнання державою) - є головним обов'язком держави.  З цього положення випливає, що держава не є всевладною щодо людини,  у своїй діяльності вона має бути обмежена правами та свободами людини. У цій підпорядкованості держави людині (її правам) і реалізується  верховенство права.  Держава зобов'язана  дбати, піклуватись про їхню здійсненність,  вона  відповідає перед людиною за свою діяльність. Позитивна відповідальність держави в тому, що вона має формувати різні умови, необхідні для здійснення прав і свобод людини, а негативна відповідальність полягає в її зобов'язаннях відшкодувати ті чи інші збитки (матеріальні, моральні), завдані порушенням прав і свобод людини  внаслідок дій (бездіяльності) її державних органів, службових чи посадових  осіб.  Можливість такої відповідальності передбачена у ст.56, ч.3 ст.152 Конституції.
		Між тим, бездіяльність прокуратури Одеської області як уповноваженого державного органу у вказаних правовідносинах   свідчить не лише про те, що вона не дотримувалась конституційних положень та покладених на неї державою обов'язків, а, взагалі, їх ігнорувала. Тим самим, як державний орган, вона не сприяла зміцненню авторитету держави як у міжнародній сфері, так і у її відношенні до своїх громадян, як мертвих, так і живих,  реалізації їх конституційних прав  і свобод. Допущені прокуратурою як державним органом прояви байдужості, бездушності як до померлого громадянина України - ОСОБА_4, так і до його вдови - ОСОБА_2,  призвели  до виникнення в останньої  відчуття приниження  людської та громадянської гідності, до втрати  віри  у можливість захисту з боку держави, гарантування останньою безпеки,  захищеності, залишення її наодинці у складній для неї життєвій ситуації,  що призвело до її  глибоких моральних та психологічних страждань з негативними для неї наслідками.  
		Підтвердженням наведеного  є  неодноразові її звернення   до медичної установи з приводу надання їй медичної допомоги, зокрема, допомоги  психотерапевта  ТОВ «НДУ «Клініка Медікор» у періоди з 10.06.2006р. по 08.09.206р., та з 15.01.2007р. по 13.03.2007р. з діагнозом «тяжкий депресивний епізод без психотичних розладів» (а.с.137 т.1).
		У даному зв*язку слід  зазначити, що згідно  ст.3 Європейської конвенції з прав людини - поводження, яке спричиняє не фізичне, а психічне страждання, принижує гідність,  може бути  кваліфіковане  як нелюдське  поводження.
		При визначенні розміру морального відшкодування апеляційний суд виходить з встановлених вище виключних обставин даної справи, враховує особливий  характер, тяжкість, безпрецедентну тривалість моральних страждань ОСОБА_2 та їх наслідки для її здоров'я, керується  принципом розумності та справедливості та вважає обґрунтованим наведений нею у позовній заяві розмір моральної шкоди. Спричинена ОСОБА_2 моральна шкода  підлягає відшкодуванню у розмірі 5 000 000грн. у відповідності до вимог ст.ст.23,1167, 1174 ЦК України  за рахунок коштів Державного бюджету України. 
		Крім того, згідно ст. 137, 141 ЦПК України на користь ОСОБА_2 підлягають стягненню 74 850, 00 грн.  понесених нею та документально підтверджених витрат, у тому числі, 720грн., 1430грн. та 3600грн. - на переклад документів, 15 600грн. - на легалізацію документів з нотаріальним посвідченням та перекладом,  53 500грн. - на правову допомогу  (а.с.26-37 т.1).       
		       Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та обставинам справи, його рішення на підставі п.п.1,3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог та апеляційної скарги  ОСОБА_2        .
		Керуючись ст.ст.   374, 376,  381-384 ЦПК  України,  апеляційний суд  - 
		П О С Т А Н О В И В:
		       Апеляційну скаргу та позов ОСОБА_2 -     задовольнити.
		       
		Рішення   Жовтневого районного  суду  м.Дніпропетровськ  від  01  грудня 2017р.  -  скасувати.
		Стягнути на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди суму 5 000 000 грн.   та  74 850, 00 грн.  на повернення  витрат за рахунок  коштів  державного бюджету.
		Стягнути з Прокуратури Одеської області на користь держави  судовий збір в розмірі  1 344,00грн.
		Постанова чинна з моменту прийняття, може бути оскаржена   у касаційному порядку протягом   тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Головуючий                                                                     Н.Є. Посунся
		 
		С у д д і                                                                             О.П.Бараннік
		 
		                                                                                           З.М.Пономарь

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...