Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 646/8548/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про право власності та інші речові права.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2018.
Дата набрання законної сили: 04.06.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		04 червня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 646/8548/16-ц
		провадження № 61-978св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: КратаВ. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Журавель В. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_4,
		відповідач - ОСОБА_5,
		третя особа - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року у складі судді: Сорока О. П. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року у складі суддів: Кіся П. В., Бровченка І. О., Хорошевського О. М.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому просила визнати право забудовника в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8
		 
		Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 побудував ОСОБА_7, якому на підставі договору про право на забудову будинку та безстрокове користування земельною ділянкою від 11 липня 1953 року надано земельну ділянку 1200 кв.м. за цією адресою. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер, будинок в експлуатацію не здав. Після його смерті із заявами про прийняття спадщини ніхто не звернувся. Дружина померлого ОСОБА_8 померла ІНФОРМАЦІЯ_3, після її смерті із заявами про прийняття спадщини звернулись чоловік відповідача ОСОБА_9 та ОСОБА_6 ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, після його смерті із заявою про прийняття спадщини звернулась до нотаріальної контори відповідач ОСОБА_9
		 
		ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, у якому просила усунути ОСОБА_6 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_8, оскільки позивач не надавала допомоги спадкодавцям, які знаходились в безпорадному стані.
		 
		Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_6 та зустрічні позовні вимоги ОСОБА_5 залишено без задоволення.
		 
		Рішення мотивоване тим, що відсутній об'єкт спадкування за законом, а саме будинок АДРЕСА_1 загальною площею 18 кв.м., побудований ОСОБА_7, знесений. Позивач не підтвердила належними доказами, що ОСОБА_7, ОСОБА_8 мали права забудовника на будівництво в 1977 році нового житлового будинку площею 93,1 кв.м. та прибудов.
		 
		У апеляційному порядку рішення оскаржила ОСОБА_6 в частині первісного позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося.
		 
		Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року залишене без змін.
		 
		Ухвала мотивована тим, що належних та допустимих, в розумінні статей 58, 59 ЦПК України, доказів на підтвердження участі ОСОБА_7, ОСОБА_8 у будівництві в 1977 році будинку площею 93,1 кв.м. та прибудов, та належність їм права забудовника на збудований у 1977 році будинок  з прибудовами позивачем не надано і матеріали справи не містять.
		 
		У січні 2018 року ОСОБА_6 звернулася із касаційною скаргою на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року, в якій просить оскаржені рішення скасувати в частині відмови у задоволенні первісного позову і ухвалити нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнити. В іншій частині оскаржені рішення залишити без змін.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_7 був забудовником житлового будинку на земельній ділянці, яка перебувала у його безстроковому законному користуванні на підставі договору про право на забудову будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 11 липня 1953 року. Вважає, що матеріалами інвентаризаційної справи №66218 на домоволодіння АДРЕСА_1 підтверджено, що ОСОБА_7 був забудовником житлового будинку, замовником проектної документації, оціночних актів та інвентаризацій виконаних робіт, оплачував відповідні рахунки.
		 
		ОСОБА_6 вказує, що на будинок АДРЕСА_1 видано технічний паспорт. Зазначає, що будівництво здійснювалось за законом та є незавершеним, однак, за життя ОСОБА_7 житловий будинок введений в експлуатацію не був і останній права власності на вказаний будинок не набув, у зв'язку з чим, його права та обов'язки як забудовника входять до складу спадщини.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 28 лютого 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У квітні 2018 року ОСОБА_5 надала відзив на касаційну скаргу, в якому просить Касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Відзив мотивований тим, що спірний будинок площею 93,1 кв.м. побудований самовільно у 1977 році, оскільки договір про право на забудову будинку і безстрокового користування земельною ділянкою від 11 липня 1953 року надавав право на забудову виключно будинку площею 18 кв.м. ОСОБА_5 зазначає, що матеріали інвентаризаційної справи підтверджують, що спірний будинок побудовано самочинно без дозволу на його побудову і на цей будинок відсутні правовстановлюючі документи. Також стверджує, що технічний паспорт не може заміняти ні дозвіл на будівництво, ні рішення про введення будинку в експлуатацію. Вважає, що згідно статті 105 ЦК УРСР 1963 року побудова будинку без встановленого дозволу вважалася самовільна, тому така будівля не була об'єктом права власності і не могла входити до складу спадщини.
		 
		Крім того ОСОБА_5 вказує, що судами розглядалася справа № 2035/10463/12 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, треті особи: ОСОБА_10, ОСОБА_11, про визнання права власності в порядку забудови та в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_11 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Рішеннями у цій справі відмовлено у задоволенні первісного і зустрічного позову у зв'язку із відсутністю документів щодо відведення земельної ділянки, дозволу на побудову будинку, відсутності рішення про введення його в експлуатацію.
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що ОСОБА_7 на підставі договору про право на забудову будинку та безстрокового користування земельною ділянкою від 11 липня 1953 року надано земельну ділянку площею 1200,00 кв.м. під індивідуальну забудову одноповерхового житлового будинку в АДРЕСА_1. 
		 
		На цій земельній ділянці ОСОБА_7 у 1953 році побудовано житловий будинок загальною площею 18 кв. м., сарай та вбиральня. Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2009 року підтверджено факт належності цього договору ОСОБА_7 Інвентарною справою № 66218 підтверджено, що згідно акту поточних змін від 14 червня 1978 року старий житловий будинок (літ.А-1) та сарай (літ.Б) знесені та у 1977 році на цій земельній ділянці побудовано новий житловий будинок загальною площею 93,1 кв.м., сарай та погріб.
		 
		Суди встановили, що спірний житловий будинок 1977 року побудови наразі є добудованим. Після завершення будівництва забудовником ОСОБА_7 не було вирішено питання про прийняття будинку до експлуатації, та оформлення права власності на це нерухоме майно згідно чинного на той час законодавства, яке передбачало обов'язкову реєстрацію будинків в межах міст і селищ міського типу УРСР. Право власності за ОСОБА_7 на житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 не зареєстровано.
		 
		Суди не встановили, що ОСОБА_7 мав право на введення нового будинку в експлуатацію та на набуття прав власності на нього.
		 
		ОСОБА_7, який є дідом позивача, помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Його дружина ОСОБА_8 та старший син ОСОБА_9 які мешкали разом із батьком до смерті, фактично прийняли спадщину після смерті ОСОБА_7 Після смерті ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_3) із заявами про прийняття спадщини звернулись її син ОСОБА_9 та онука ОСОБА_6 Старший син спадкодавця ОСОБА_9 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Після смерті останнього із заявою про прийняття спадщини звернулась його дружина ОСОБА_5
		 
		Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15 липня 2016 року нотаріус Першої ХДНК Цуканова О. В. відмовила ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_8 із-за неможливості встановити, яка саме частка у праві спільної власності на житловий будинок і надвірними будівлями належить спадкодавцю та на підставі якого документа, не має можливості, оскільки спадкоємець не надав до нотаріальної контори відповідні відомості та документи. Нотаріусом встановлено, що у ОСОБА_6 правовстановлюючі документи на спадкове майно, документи, що підтверджують місце відкриття спадщини, та коло спадкоємців, що прийняли спадщину.
		 
		Встановивши, що житловий будинок, будівництво якого було завершено забудовником ОСОБА_7 у 1953 році, був знесений та у 1977 році збудований новий будинок, який є спірним, і відсутні належні докази, що ОСОБА_7 здійснював будівництво нового житлового будинку та мав відповідні дозвільні документи на його будівництво, суди зробили правильний висновок, що спірний житловий будинок 1977 року побудови не є об'єктом спадкування.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). 
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв'язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін.
		 
		Оскільки оскаржені рішення залишені без змін, а скарга без задоволення, тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 29 листопада 2017 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                               В. І. Крат
		 
		Н. О. Антоненко
		 
		В. І. Журавель

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...