Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 359/6489/13 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 05.06.2018.
Дата набрання законної сили: 17.04.2018
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 квітня 2018 року
		м. Київ
		 
		справа № 359/6489/13-к 
		провадження № 51-865 км18
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого ОСОБА_1 ,
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
		прокурора   ОСОБА_5 ,
		засудженого  ОСОБА_6 ,
		захисника  ОСОБА_7 , 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2016 року у кримінальному провадженні №22012000000000005 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Оболонь Семенівського району Полтавської області, жителя  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 305, ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 11 серпня 2015 року ОСОБА_6 визнано винуватим у незаконному придбанні, зберіганні, перевезенні з метою збуту та збуті особливо небезпечного наркотичного засобу вособливо великому розмірі, вчиненому повторно організованою групою, та засуджено за ч. 3 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 9 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. 
		За обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 305 КК, ОСОБА_6 виправдано у зв`язку із відсутністю в його діях складу цього злочину.
		Цим же вироком засуджено ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , судові рішення щодо яких у касаційному порядку не оскаржуються.
		Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він у червні 2012 року, діючи у складі організованої групи, до якої увійшли ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , на Севастопольській площі у м.Києві, незаконно придбав у ОСОБА_10 фрагмент картонного паперу, просякнутий героїном, та, дотримуючись інструкцій ОСОБА_9 , у своєму будинку вс.Калашники Полтавської області незаконно виготовив героїн, який, розфасувавши, збув невстановленим особам. Отримані за збут героїну кошти усумі 3000 та 6000 гривень ОСОБА_6 передав засудженій ОСОБА_10 на літньому майданчику кафе «МакДональдс», розміщеному на Ленінградській площі ум. Києві.
		У ніч на 4 жовтня 2012 року поряд з будинком № 15 на вулиці Каблукова у м. Києві ОСОБА_10 передала ОСОБА_6 багажний поліетиленовий пакет із фрагментом картонного паперу  ненаркотичними предметами, які були напередодні замінені та вручені їй на підставі постанови про проведення контрольованого постачання, зметою виявлення одержувача героїну, після чого ОСОБА_6 був затриманий на місці співробітниками СБУ.
		Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2016 року вказаний вирок залишено без змін.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить судові рішення змінити у зв`язку з неправильним застосуванням кримінального закону та, як наслідок, невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення. 
		На обґрунтування зазначає, що висновки суду про доведеність його вини за ч. 3 ст. 307 КК не відповідають фактичним обставинам справи, досудове розслідування та судовий розгляд у судах першої і апеляційної інстанцій проведено однобічно та неповно, в його діях відсутній склад інкримінованого йому злочину. Вказує, що явка з повинною не може визнаватися допустимим доказом його вини у скоєному, оскільки вона була отримана від нього працівниками правоохоронних органів під фізичним та психологічним тиском. Вважає, що при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив та не надав відповідей на всі доводи його апеляції, а тому постановлене цим судом рішення не може вважатися законним. Також, крім наведеного, просить касаційний суд застосувати до нього Закон України «Про амністію у2014 році».
		Позиція учасників судового провадження
		У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 касаційну скаргу засудженого повністю підтримали і просили її задовольнити.
		Прокурор з доводами касаційної скарги погодився частково та просив судові рішення змінити, виключити з їх мотивувальної частини, як доказ, посилання на явку ОСОБА_6 з повинною, а також у порядку ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі  КПК) виключити з них посилання про вчинення засудженим інкримінованого злочину у складі організованої групи разом із ОСОБА_11 , зазначивши, що цей злочин був вчинений ОСОБА_6 у складі організованої групи разом з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши наведені доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
		Як вбачається зі змісту касаційної скарги, у ній засуджений посилається на неправильні оцінку доказів та встановлення судами фактичних обставин справи, що в силу ст. 433 КПК не є предметом касаційної перевірки.
		Також засуджений посилається на те, що при оцінці доказів районний суд взяв до уваги та поклав в основу вироку його явку з повинною, яку було ним написано під психічним та фізичним тиском працівників правоохоронних органів.
		Вважає, що в силу ст. 87 КПК вказаний доказ є недопустимим і не міг бути взятий судом до уваги.
		Оскільки при апеляційному перегляді справи суд апеляційної інстанції на це уваги не звернув, його доводи в апеляційній скарзі про недопустимість вказаного доказу не перевірив і оцінки їм не надав, то, на його думку, постановлена цим судом ухвала не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК та є незаконною.
		Відповідно до ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією, законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини іосновоположних свобод у випадках, коли такі докази було отримано внаслідок катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження, чи коли було порушено право особи на захист, а також у випадку отримання показань чи пояснень від особи, яку не було повідомлено про її право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права. 
		Явка з повинною  це особисте, добровільне письмове чи усне повідомлення заявником правоохоронний орган, прокурора або суд про скоєний чипідготовлюваний ним злочин.
		Як стверджує засуджений у скарзі, наявну в матеріалах кримінального провадження явку з повинною було написано ним під фізичним і психічним тиском працівників правоохоронного органу після його затримання у зв`язку із вказаним злочином 4 жовтня 2012 року.
		З матеріалів кримінального провадження вбачається, що заяву про явку зповинною ОСОБА_6 написав 5 жовтня 2012 року, тобто вже після його затримання у справі.
		Зважаючи на це, добровільність її написання засудженим є сумнівною, а тому наведені ним в апеляційній скарзі доводи про обставини її походження, зврахуванням наданих ним суду апеляційної інстанції пояснень, потребували ретельної перевірки й оцінки щодо правильності сприйняття цього доказу судом першої інстанції при постановленні вироку з точки зору його допустимості.
		Між тим, як вбачається з ухвали апеляційного суду, такої оцінки в ній судом надано не було, що свідчить про недодержання вказаним судом вимог статей 370 та 419 КПК.
		Крім того, суд може обґрунтовуючи свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 цього Кодексу. Оскільки явка з повинною є по суті позасудовими показаннями, то в силу положень ч. 4 ст. 95 КПК вона не може бути визнана допустимим доказом у справі. 
		Допущені порушення колегія суддів вважає істотними, тобто такими, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Водночас Суд в силу положень ч. 1 ст. 433 КПК не має повноважень оцінити достовірність решти доказів і достатність сукупності цих доказів у їх взаємозв`язку для висновку про винуватість засудженого, тому не має можливості надати будь-яку оцінку доводам касаційної скарги засудженого щодо доведеності його вини увчиненні інкримінованого злочину. Ці обставини можуть бути предметом перевірки й оцінки виключно суду апеляційної інстанції. 
		Відповідно до ст. 438 КПК істотне порушення вимог кримінального процесуального закону є підставою для скасування судового рішення.
		Зважаючи на викладене, колегія суддів визнає необхідним касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково, ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2016 року щодо нього скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції слід усунути допущені порушення, з урахуванням положень ст. 404 КПК та процесуальних можливостей ретельно перевірити всі доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 , а також його доводи наведені в касаційній скарзі, дати на них вичерпну відповідь, після чого з дотриманням вимог статей 370, 419 КПК постановити законне та обґрунтоване рішення. 
		На підставі наведеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441 КПК, п. 15 розділу ХІ«Перехідні положення» КПК (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII), Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 21 березня 2016 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_12   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...