Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 812/111/18 : Адміністративні справи (до 01.01.2019); Старі категорії (адм); реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2018. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2018.
Дата набрання законної сили: 01.08.2018
Результат оскарження 01.08.2018 Донецький апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		8.1
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		23 травня 2018 рокуСєвєродонецькСправа № 812/111/18
		Луганський окружний адміністративний суд
		у складі головуючого судді Чиркіна С.М., 
		 
		за участю
		секретаря судового засідання Моспанюк Є.С.,
		 
		та 
		представників сторін:
		від позивача  ОСОБА_1,
		 
		від відповідача  ОСОБА_2,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 812/111/18 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 28.11.2017 № НОМЕР_1, рішень від 28.11.2017 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		09 січня 2018 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (далі - Позивач) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Відповідач, ГУ ДФС у Луганській області) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 28.11.2017 № НОМЕР_1, рішень від 28.11.2017 № НОМЕР_2, № НОМЕР_3.
		В обґрунтування позову зазначено, що 28.12.2017 поштою отримані від Відповідача:
		- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2017 № НОМЕР_1 на суму 80886,62 грн;
		- рішення від 28.11.2017 № НОМЕР_2 на суму 12501,39 грн;
		- рішення від 28.11.2017 № НОМЕР_3 на суму 170,00 грн.
		Вважає зазначенні рішення Відповідача протиправними, оскільки покладають не передбачені законом майнові обов'язки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, з огляду на таке.
		З посиланням на вимоги статті 6 Податкового кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», стверджував, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не є податком або збором, і відповідно його справляння не регулюється податковим законодавством України.
		Зазначив, що згідно із положеннями підпункту 78.1.11 пункту 78.1 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, якщо отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесене ним відповідно до закону.
		Підставою для проведення перевірки була ухвала слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016, резолютивна частина якої дослівно викладена таким чином: «Призначити позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України...». З огляду на те, що єдиний внесок не відноситься до податків, справляння яких передбачено відповідними розділами Податкового кодексу України, можна дійти до висновку, що проведення перевірки щодо сплати єдиного внеску ухвалою слідчого судді Відповідачу не доручалось.
		Стверджував, що Відповідачем невірно визначений статус платника єдиного внеску, оскільки Позивач обрав для себе статус платника єдиного податку 3 групи, сплачував єдиний внесок виходячи із цього статусу та не був позбавлений цього статусу.
		Також зазначив, що не згоден із визначним Відповідачем доходом, що є базою для оподаткування.
		Стосовно акту перевірки від 19.10.2017 № 302/12-32-13-14/НОМЕР_4 (далі - ОСОБА_4), зазначив, що Відповідачем безпідставно не прийняті та не оцінені належним чином надані платником податків документи разом із описом від 11 липня 2017 року ...засвідчені Позивачем (абз. 7 стор. 25 абз. 15 - 16 стор. 26, абз.1 стор. 2, абз. 8 стор. 19 ОСОБА_4). На думку Позивача, Відповідач безпідставно не врахувавши надані ФОП ОСОБА_3О документи на 44-х аркушах, здійснив облік доходів виключно на підставі інформації щодо руху коштів по розрахунковому рахунку підприємця № 26009056111879, відкритого у ПАТ «КБ «ПриватБанк» (абз. 14-15 стор.27, абз.1 стор.28 ОСОБА_4).
		З посиланням на вимоги пунктів 85.4, 85.5 статті 85 Податкового кодексу України, зазначив, що органи ДФС при проведенні перевірок не мають повноважень вимагати від платника податків надання оригіналів документів, оскільки на це є пряма заборона.
		Надаючи оцінку листу Відповідача від 27.09.2017 № 2375/9/12-32-13-14-01, спілкуванню зі співробітниками ДФС стосовно надання пояснень та документів під час проведення перевірки, зазначив, що останні не вимагали надання саме оригіналів документів, тому безпідставно не врахували надані копії.
		Крім того, під час засідання комісії з розгляду заперечень на попередній акт перевірки посадовими особами ДФС, зі згоди представника, був здійснений огляд наявних у представника оригіналів документів, і їх співставлення з раніше наданими копіями. При цьому жодних зауважень з приводу достовірності копій присутніми не висловлювалось.
		Свою позицію підкріплював рясним посиланням на практику ВАСУ, зокрема рішення від 26 жовтня 2015 року по справі К/9991/28240/12 (реєстраційний № 53162215 за ЄДРСР) та від 25 травня 2015 року по справі К/9991/16210/12 (реєстраційний № 44433315 за ЄДРСР).
		Стверджував, що Відповідачем при визначенні об'єкта оподаткування перевіряючими безпідставно використана податкова інформація із джерел, що не передбачені діючим законодавством зокрема, в ОСОБА_4 зазначено по таке:
		- при перевірці використано... рух коштів по р/р № 26009056111879, № 26002000555507 у ПАТ «КБ «ПриватБанк», за період з 01.01.2015 по 16.06.2016 (абз.4 стор.6 ОСОБА_4);
		- на розрахунковий рахунок...за період з 01.01.2015 р. по 21.10.2016 р. надійшли кошти на загальну суму 187718494,53 грн. (абз. 4 стор. 10 ОСОБА_4);
		- перелік контрагентів, які перераховували кошти, та призначення платежів наведені нижче (абз. 5 стор. 10, стор. 11, абз. 1 -3 стор. 11 ОСОБА_4);
		- відповідно до даних розрахункового рахунку...було перераховано коштів на загальну суму 166 989 742 грн на картрахунки громадян (абз. 5 стор. 17 ОСОБА_4).
		Зокрема, інформація про рух коштів на рахунку Позивача, яка є в розпорядженні перевіряючих, була отримана від слідчого Голосіївського УП ГУНП в м. Києві у вигляді файлів на СВ-носію інформації (в ОСОБА_4 поіменований як лазерний диск).
		Із посиланням на вимоги статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», зазначив, що використаний Відповідачем лазерний диск, отриманий до призначення перевірки органом ДФС від слідчого Голосіївського УП ГУНП в м. Києві СВ-носій, не є оригіналом електронного документа бо не містить обовязкових реквізитів, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису.
		Зазначив, що Позивачем під час перевірки також надавався лазерний диск із файлами виписок по рахунку у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Надання цих файлів було здійснено на прохання перевіряючих, з метою спрощення (шляхом використання програмних засобів) для них ведення відповідних розрахунків під час перевірки. Оскільки ці файли були отримані у вигляді незасвідченої ЕЦП електронної копії під час ознайомлення з матеріалами кримінального провадження № 42016101010000112, і також не містять обов'язкових реквізитів електронного документу, не має підстав вважати ці файли джерелом достовірної податкової інформації. Отримати виписки банку на даний час не має можливості, оскільки обслуговування в повному обсязі заблоковано ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК».
		Стосовно невірно визначеного обєкту оподаткування, свою позицію обґрунтував посиланням на вимоги ст.180 ГКУ, ст.205, ст.208 ЦКУ, ст.1212 ПКУ. В контексті вимог положень статей 164, 165, пунктів 292.1, 292.3 ст. 292, підпунктів 164.2.2, 164.2.3 пункту 164.2 статті 162 Податкового кодексу України зазначив, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються (зокрема), суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору, доходи від продажу об'єктів майнових і немайнових прав, 164.2.20 інші доходи, крім зазначених у статті 165 цього Кодексу. 
		Стверджував, що за відсутності факту укладання правочину щодо відчуження ФОП ОСОБА_3 певного майна (робіт, послуг) на користь покупця кошти, отримані від покупця, не можна вважати доходом ФОП ОСОБА_3
		Водночас у діючому законодавстві відсутнє як чітке визначення поняття «інші доходи», так і ознаки для його відмежування від інших майнових надходжень на користь фізичної особи, тому за аналогією права для ФОП ОСОБА_3 в даному випадку можуть застосовуватись норми, визначені для юридичних осіб - суб'єктів господарювання, зокрема Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», згідно з яким «дохід» - це дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів) визнається в разі наявності умов: покупцеві передані ризики і вигоди, пов'язані з правом власності на товар. Право власності на товар переходить з моменту передачі товару покупцеві, згідно з актом прийому-передачі або видаткової накладної. Таким чином, до бази визначення обсягу доходу, зазначеного у статті 292 Податкового кодексу України, включається сума коштів, фактично отриманих продавцем за товари (послуги), за умови переходу на них права власності до покупця.
		Зазначена правова позиція міститься в ухвалі ВАСУ від 24.01.2017 по справі № К/800/22485/14 (номер за ЄДРСР 64293183).
		Без наявності правочину з відчуження покупцю товарів (робіт, послуг, майнових прав) від імені ФОП ОСОБА_3, у останньої не виникає право власності на отримані кошти, а можуть лише виникати боргові зобов'язання (зокрема, на підставі ст.1212 ЦКУ), щодо перерахованих на користь ФОП ОСОБА_3 коштів. Це повністю виключає можливість виникнення доходу в розумінні ст. 164 ПКУ
		Стверджував, що відсутність у ФОП ОСОБА_3 документів щодо відчуження третім особам товарів (робіт, послуг, майнових прав) від свого імені не може вважатись (за припущенням) доказом отриманого ФОП ОСОБА_3 доходу в сумі перерахованих цими особами коштів. В такому випадку податковий орган повинен з'ясувати питання реальності здійснених між третіми особами та ФОП ОСОБА_3 господарських операцій (тобто, провести зустрічні звірки з цими особами), посилання як на доказ отриманих доходів лише на факт перерахування коштів є неправомірним. На підтвердження зазначеної позиції послався на судову практику у тому числі ухвалу ВАСУ від 17 травня 2017 року по справі № К/800/7265/16 (номер за ЄДРСР 66550081) зазначено, що суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів
		Стверджував, що на підставі наданих для перевірки документів, та за відсутності документального підтвердження укладених з контрагентами правочинів, якими опосередковувалось перерахування коштів на рахунок ФОП ОСОБА_3, за результатами перевірки можливо зробити лише два альтернативні висновки: 
		1) або отримані на рахунок ФОП ОСОБА_3 кошти є «транзитними» і є власністю довірителя, якою ФОП ОСОБА_3 у подальшому розпоряджалась за його вказівками;
		2) або отримані на рахунок ФОП ОСОБА_3 кошти є безпідставно отриманим майном, яке підлягає поверненню відповідному контрагенту за його вимогою.
		Зазначив, що у Відповідача відсутні підстави вважати ці кошти доходом ФОП ОСОБА_3 немає жодних правових підстав. 
		Наполягав, що при проведенні перевірки посадові особи Відповідача припустились порушення діючого законодавства, визначивши дохід ФОП Григор`євої Т.О. без наявності документів, підтверджуючих факти здійснення правочинів, що опосередковують отримання доходу фізичною особою - підприємцем. У даному випадку перевіряючі повинні були вжити заходів щодо отримання у третіх осіб - контрагентів ФОП ОСОБА_3 відповідної інформації та/або первинних документів, або зазначити в ОСОБА_4 про неможливість визначити оподатковуваний дохід на підставі наданих для перевірки документів.
		Також стверджував, що Відповідачем порушена встановлена законом процедура прийняття оскаржуваних рішень, оскільки на порушення приписів статті 86.7 Податкового кодексу України, контролюючим органом не був призначений розгляд заперечень до акту перевірки, натомість вже 28.11.2017 були винесені оскаржувані рішення, чим були грубо порушені права платника податків, передбачені законом.
		Відповідач адміністративний позов не визнав, на спростування доводів Позивача подав відзив, в якому зазначив, що Відповідачем дотриманий порядок призначення та проведення перевірки, розглянуті відповідні заперечення Позивача на акт перевірки, та з урахуванням наданої ОСОБА_3 інформації прийняті оскаржені рішення. Просив відмовити у задоволені позову (т.1 а.с. 129-132). 
		За клопотанням Позивача, ухвалою суду від 12.02.2018, розгляд справи було зупинено, сторонам був наданий час на примирення (т.1 а.с. 168-171).
		20.03.2018 Позивач надав відповідь на відзив Відповідача, у якій деталізував виконання договорів доручення укладеного з ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП». Стверджував, що за вказівкою ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» заходили кошти на рахунок Позивача та укладались договори з іншими субєктами, на користь останніх перераховувались так звані «транзитні кошти». Доходом Позивача є оплачені на користь останнього комісійні послуги, а не всі кошти, які «проходили транзитом» через рахунки (т. 1 а.с 174-176). 
		Ухвалою суду від 29.03.2018 провадження у справі було поновлено (т.1 а.с. 177). 
		Під час підготовчого засідання Відповідач надав заперечення на відповідь, в якій зазначив, що заперечення Позивача на акт перевірки були розглянуті на засіданні робочої групи, де особисто був присутнім представник ОСОБА_1 (т.1 а.с. 190-193). 
		Ухвалою суду від 16.04.2018 підготовче провадження було закрито, справу призначено до судового розгляду (т.1 а.с. 198). Ухвалою суду від 14.05.2018 було виправлено описку в ухвалі від 16.04.2018 в частині дати розгляду справи (т.1 а.с. 206).
		На виконання вимог суду 14.05.2018 Відповідач надав виписку з рахунку р/р 26009056111879 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» ФОП ОСОБА_3 та листи ГУ ДФС у Луганській області з проханням до Позивача про надання документів під час перевірки (т.1 а.с. 207-254). 
		В судовому засіданні судом витребуваний у сторін опис документів, наданий Позивачем до перевірки 03.10.2017 (т.1 а.с. 256-257). 
		15.05.2018 на вимогу суду Відповідач надав копію ухвали слідчого судді та супровідний лист (т.2 а.с. 1-4).
		З метою зясування статусу Позивача судом зроблений витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с. 5-7). 
		У судовому засіданні 16.05.2018 за клопотанням сторін, було завершено зясування обставин та перевірка їх доказами (т.2 а.с. 8-16). 
		Під час ухвалення рішення, у звязку із зазначенням в судових дебатах додаткових обставин, було поновлено судовий розгляд, та ухвалою суду витребувані додаткові докази (т.2 а.с. 17). 
		На виконання ухвали суду 18.05.2018 Відповідачем були надані фотокопії документів та оптичний диск (т.2 а.с. 21-107). 
		18.05.2018 Позивачем був наданий лист ПАТ «Приватбанк» від 06.06.2017 про розірвання договорів та закриття рахунків, та копія листа адвоката ОСОБА_4 (т.2 а.с. 106-109, 112-116). 
		23.05.2018 на виконання ухвали суду Відповідач надав оптичний диск з файлами виписок по рахунку та копію додатку № 5 до акту перевірки (т.2 а.с. 152-222). 
		Оптичні диски визнані доказами та долучені до справи, їх зміст в межах, визнаних за необхідне учасниками, відтворений та досліджений у судовому засіданні (т.2 а.с. 212-220). 
		У судовому засіданні 23.05.2018 Відповідачем надана службова записка, в якій зазначена інформація про відсутність за місцем податкової адреси посадових осіб ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» (т.2 а.с. 223). 
		В судовому засіданні представник позивача додатково до обставин, зазначених у Позові, пояснив, що Відповідач повинен був спочатку анулювати реєстрацію платника єдиного податку, а потім приймати оскаржене рішення. 
		Стверджував, що за договором доручення, укладеним між «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» та Позивачем, остання укладала угоди за дорученням, за рахунок та на користь повіреного. Питання винагороди попередньо обговорювались в усній формі та потім фіксувались в актах наданих послуг та звірки взаєморозрахунків. При цьому на пропозицію суду не надав доказів про перерахунок від повіреного на користь Позивача оплати за надані послуги як це зазначено у пункті 2.1.2 договору доручення.
		Зазначив, що перерахунок коштів таким чином на користь Позивача від повіреного є новацією, власником коштів залишалось ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП».
		Позивач зазначив, що у наданих Відповідачем роздруківках не має відміток банку Позивач та відсутній оригінал оптичного диску. Позивач мала декілька рахунків у банку тому Відповідач повинен був зясувати рух по кожному з них. 
		На пропозицію суду надати інформацію наявну у нього або у адвоката, який захищає інтереси ОСОБА_3 у кримінальному проваджені, пояснив, що у Позивача відсутній доступ до рахунків, можливо суми зазначені Відповідачем у акті і співпадають, але це не головне, визначальним є призначення платежів. В цьому сенсі загальна сума яка надійшла на рахунки Позивача не має значення, бо це не є її доходом в розумінні вимог Податкового Кодексу та правовідносин, які мали місце із ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП». 
		Представник відповідача підтримав доводи, зазначені у відзиві на позов. Додатково пояснив, що зафіксовані в акті перевірки обставини та зроблені висновки базуються на матеріалах кримінального провадження, у тому числі інформації з оптичного диску та аналітичного дослідження. Зазначена інформація, на його думку, є копією з оригіналу засвідчена уповноваженими особами. Під час перевірки представник позивача також надавав оптичний диск з інформацією про рух коштів, яка співпадала з наявною у перевіряючих інформацією. У звязку із втратою Позивачем первинної документації перевірка проводилась на підставі наявної інформації, оскільки саме Позивач несе відповідальність за збереження первинних документів. Перевищення річного ліміту для платника єдиного податку третьої групи встановлено по платежу в сумі 340000,00 грн від 10.04.2015 (т.1 а.с. 211). Стверджував, що заперечення Позивача на акт перевірки були розглянуті, донарахування були здійснені на підставі акту перевірки. Надані Позивачем до перевірки копії були досліджені, відображені в акті, але не враховані за відсутності оригіналів. При цьому вважала, що вони не могли вплинути на висновки, викладені в акті перевірки, оскільки кошти на рахунок Позивача в загальній сумі 187 718 494, 53 грн надійшли без визначення призначення платежу, та списано з розрахункового рахунку 186 869 646,85 грн, які в більшості були використані на повернення безвідсоткової фінансової допомоги та перераховані на користь фізичних осіб в сумі 166 989 742 грн, що в свою чергу зафіксовано в акті перевірки та додатках до нього (т.2 а.с. 168). 
		Судом з власної ініціативи були зроблені витяги із Єдиного державного реєстру судових рішень стосовно кримінальної справи № 752/21365/16-к (т.2 а.с. 165-211). 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-74, 77-78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов такого.
		Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд виходить з такого.
		Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		Таким чином, враховуючи предмет та обставини спору, для виконання вимог статті 242 КАС України в даній справі суд досліджує питання правомірності призначення перевірки, оцінює висновки Відповідача, зазначені в акті перевірки з урахуванням наявних у останнього повноважень, наданих сторонами доказів, у тому числі матеріалів кримінальних проваджень. 
		Згідно із інформацією, наявною у Витягу з ЄДР ОСОБА_3 була зареєстрована як фізична особа-підприємець 22.01.2015 Кремінською районною державною адміністрацією, номер запису про проведення державної реєстрації: 2 366 000 0000 003414, 23.01.2015 взята на податковий облік у Рубіжанській обєднаній державній податковій інспекції (Кремінське відділення).
		04.08.2016 припинила свою діяльність за власним рішенням, номер запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності: 23660060002003414 08.07.2014 на підставі рішення суду від 08.10.2009 підприємницька діяльність була припинена (т.2 а.с. 5-7).
		Фізична особа  підприємець ОСОБА_3 зареєстрована в Кремінській районній державній адміністрації Луганської області 22.01.2015 отримала свідоцтво про державну реєстрацію № 23660000000003414, код основного виду діяльності 46.90. Взята на податковий облік у Рубіжанській ОДПІ (Кремінське відділення) як платник податків  23.01.2015 за № 3992-121915007061.
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обовязки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обовязки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
		Ухвалою від 20.12.2016 слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва в рамках досудового розслідування кримінального провадження № 4201610101000012 задовольнив клопотання слідчого СВ Голосіївського УП ГУ НП у м. Києві та призначив позапланову документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства України, в тому числі і відносно ФОП ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4) за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків. Проведення перевірки доручено співробітникам ДФС України (а.с.49-51).
		Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13.07.2017 № 812/821/17 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування наказу Головного Управління ДФС у Луганській області від 26.05.2017 № 322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки та визнання протиправними дій Відповідача з проведення позапланової документальної невиїзної перевірки на підставі наказу від 26.05.2017 № 322 відмовлено у повному обсязі (далі - Постанова № 812/821/17).
		Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.08.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін (т.1 а.с. 139-152).
		Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи. 
		Згідно із інформацією, наявною у постанові № 812/821/17, ухвала 26.12.2016 була відправлена Голосіївським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві на адресу ДФС України для організації виконання та 05.01.2017 прийнята до виконання Головним управлінням ДФС у Луганській області. 
		В ході розгляду справи № 812/821/17 судом було надано оцінку обставинам та підставам для проведення перевірки, зокрема факту отримання та змісту ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2017. Отже, судовим рішенням, яке набуло законної сили, встановлено факт правомірності наказу ГУ ДФС у Луганській області від 26.05.2017 № 322 про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки Позивача та діям ГУ ДФС у Луганській області по проведенню цієї перевірки. 
		В постанові № 812/821/17 також зазначено, що 02.02.2017 наказом Головного управлінням ДФС у Луганській області № 41 відповідно до ухвали слідчого судді призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків з 06.02.2017, тривалістю три робочі дні.
		03.02.2017 ОСОБА_3 звернулась до Рубіжанської ОДПІ та Головного управління ДФС у Луганській області з заявою, в якій зазначила про втрату документів, які стосуються її фінансово-господарської діяльності як фізичної особи-підприємця, у звязку з чим вона планує вжити заходів щодо їх відновлення, а тому просила на строк 90 календарних днів, з дня отримання цієї заяви, утриматись від проведення будь-яких перевірок її діяльності.
		Вказана заява була розглянута ГУ ДФС у Луганській області та Позивачу було надано 90 календарних днів на відновлення документів, починаючи з 09.02.2017. Наказом від 09.02.2017 проведення документальної позапланової перевірки відносно ОСОБА_3 припинено.
		Після спливу строку, встановленого для відновлення втрачених документів, наказом від 26.05.2017 № 322 Відповідачем на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України відповідно до ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 призначено проведення позапланової документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016 з питань визначення повноти нарахування та своєчасної сплати податків з 30.05.2017, тривалістю пять робочих днів. Того ж дня було видано письмове повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки за № 66.
		У постанові № 812/821/17 також зазначено, що у період з 30.05.2017 по 06.06.2017 було проведено перевірку, за результатами якої складено акт від 13.06.2017 № 159/12-32-13-14/НОМЕР_4. Зазначений акт був складений за наслідками перевірки проведеної на виконання наказу від 26.05.2017 № 322.
		Згідно із інформацією, наявною у листі Відповідача від 25.07.2017 № ФОП  218/12-32-13-14-01, останній повідомив Позивача, що у звязку із поданням заперечень на акт від 13.06.2017 № 159/12-32-13-14/НОМЕР_4 буде призначено позапланову перевірку. 
		21.07.2017 відбулось засідання робочої групи по розгляду заперечень до акту перевірки від 13.06.2017 № 158/13-32-13-14-2955014167, за результатами якого, було вирішено провести позапланову перевірку ФОП ОСОБА_3 на підставі підпункту 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. 25.07.2017 Відповідачем було прийнято наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки № 427, який разом з повідомленням від 25.07.2017 № 85 було направлено та вручено платнику податків.
		25.07.2017 наказом Відповідача № 427 була призначена позапланова невиїзна перевірка фізичної особи підприємця ОСОБА_3 за період з 01.01.2015 по 21.10.2016, в межах питань, що стали предметом оскарження з 03.10.2017, тривалістю пять робочих днів. Зазначений наказ був направлений Позивачу разом із повідомленням та отриманий 29.07.2017 (т.1 а.с. 134-136). 
		Згідно із підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється у тому числі у разі якщо платником податків подано в установленому порядку контролюючому органу заперечення до акта перевірки та/або додаткові документи в порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження.
		Таким чином, наказ Відповідача від 25.07.2017 № 427, прийнятий з підстав передбачених діючим законодавством, у звязку з поданням Позивачем заперечень до акту перевірки та додаткових документі. 
		Наказ № 427 Позивачем не оскаржений. 
		Слід зазначити, що Позивач у позові зазначає про безпідставність проведення перевірки, оскільки єдиний внесок не є податком та збором, а в ухвалі слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 20.12.2016 було зазначено про проведення перевірки дотримання вимог податкового законодавства України. 
		В той час, Позивач звертався до суду з позовом про визнання протиправним та скасування наказу від 26.05.2017 № 322 про призначення позапланової невиїзної перевірки та визнання дій по її проведенню протиправними. 
		За результатами перевірки проведеної на підставі наказу № 427, уповноваженими особами Відповідача був складений акт від 19.10.2017 № 302/12-32-13-14/НОМЕР_4, висновками якого встановлено факт перевищення Позивачем у II кварталі 2015 року суми граничного розміру обсягу доходу встановленого для платників третьої групи єдиного податку - 20 млн. грн (т.1 а.с. 14-68, далі - акт № 302).
		Суд критично оцінює посилання Позивача на порушення Відповідачем приписів статті 86.7 Податкового кодексу України оскільки на час розгляду справи розглянуті заперечення на акт № 302 та результат розгляду не змінює позицію контролюючого органу. 
		На підставі ОСОБА_4 № 302 Відповідачем прийняті наступні рішення:
		вимога про сплату боргу (недоїмки) від 28.11.2017 № НОМЕР_1 на суму 80 886,62 грн (т.1 а.с. 10), рішення від 28.11.2017 № НОМЕР_2 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого внеску на суму 12501,39 грн (т.1 а.с. 12), рішення від 28.11.2017 № НОМЕР_3 на суму 170,00 грн за не подання звітності (т.1 а.с. 11). 
		Правомірність прийняття зазначених рішень та підстави їх прийняття є предметом спору у даній справі. 
		У висновках акту № 302 у тому числі зазначені наступні порушення:
		4. частин другої, третьої пункту 1 статті 7 розділу III Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» - занижено суму єдиного внеску у сумі 80886,62 грн, у т.ч. за 2015 рік 44127,26 грн, за 2016 рік 36759,36 грн;
		6. пункту 4 частини другої статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» у результаті неподання звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування за 2016 рік;
		7. пункту 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України у результаті чого не забезпечено зберігання первинних, а також інших документів з питань обчислення і сплати належних сум податків (внеску) протягом установлених строків їх зберігання та/або ненадання платником оригіналів документів за період, що перевірявся (т.1 а.с. 66).
		Підставою до таких висновків послугували наступні встановлені Відповідачем обставини зафіксовані в акті № 302. 
		У період часу з 01.01.2015 по 21.10.2016 фізична особа  підприємець, обравши відповідно до глави 1 розділу XIV Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) (далі  ПК України) спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, здійснювала діяльність із застосуванням ставки єдиного податку, встановленої для сплати єдиного податку платниками єдиного податку третьої групи та сплачувала до бюджету єдиний податок шляхом нарахування у 2015 році 4% від загальної суми отриманих доходів та у 2016 році 5 % від загальної суми отриманих доходів.
		ФОП ОСОБА_3 не надано до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку за 3 квартал 2016 року.
		Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів, встановлено, що на порушення вимог підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України, яким передбачено, що платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів, ФОП ОСОБА_3 не надано для перевірки Книгу обліку доходів. 
		У відповідності до вимог пункту 44.6 статті 44 ПК України, яким передбачено, якщо до закінчення перевірки платник податків не надає документи, що підтверджують показники податкової звітності, вважається що такі документи були відсутні на час складання такої звітності, ФОП ОСОБА_3 для перевірки не надано Книгу обліку доходів, тому вважається що вона відсутня. 
		Перевіркою достовірності визначення обсягу доходу в податковій декларації платника єдиного податку встановлено його заниження на загальну суму 54090497,98 грн, у т.ч. за І квартал 2015 року на суму 8452725,86 грн, наростаючим підсумком за півріччя 2015 року на суму 54090497,98 грн.
		ФОП ОСОБА_3 занижено дохід, отриманий нею протягом податкового (звітного) періоду з 01.01.2015 по 30.06.2015 на загальну суму 54090497,98 грн, у т.ч. за І квартал 2015 року на суму 8452725,86 грн, наростаючим підсумком за півріччя 2015 року на суму 54090497,98 грн, за рахунок порушень, які викладено нижче.
		Підприємцем за перевіряємий період в податковій декларації платника єдиного податку самостійно задекларовано дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження діяльності: 
		за 2015 рік разом 431000,00 грн, у тому числі за 1 квартал 2015 року 24500,00 грн, за півріччя 2015 року 53875,00 грн, за 3 квартали 81000,00 грн; 
		за півріччя 2016 року наростаючим підсумком з початку року задекларовано разом 43000 грн., у тому числі за 1 квартал 2016 року 25000,00 грн.
		За 3 квартали 2016 року підприємцем податкову декларацію платника єдиного податку не подано.
		За даними перевірки дохід платника єдиного податку, отриманий від провадження діяльності, складає за 1 квартал 2015 року 8477225,86 грн, за півріччя 2015 року (наростаючим підсумком з початку року) 54144372,48 грн та з 01.07.2015.
		В акті № 302 Відповідач зазначив, що у звязку із перевищенням річної суми доходів в розмірі 20000000,00 грн ФОП ОСОБА_3 повинна була перейти на сплату інших податків і зборів.
		Перевищення річної суми відображено у виписки по рахунках, платіж від 10.04.2015 на суму 340000,00 грн (т.1 а.с. 211). 
		За перевірений період з 01.01.2015 по 26.10.2016 ФОП ОСОБА_3О від контрагентів на власний розрахунковий рахунок (з 26.02.2015 (дата першої операції) по 29.05.2016 (остання дата руху коштів по розрахунковому рахунку) отримано грошові кошти на загальну суму 187718 894,53 грн, зазначений перелік контрагентів серед яких у тому числі у сумі 28 828 757,50 грн (з моменту визнання судом фіктивної фінансової діяльності), від трьох контрагентів ФОП ОСОБА_3, а саме:
		ТОВ «ДСМ IНЖЕНЕРIНГ» (ЄДРПОУ 39449695) у сумі 3240794,50 грн з 22.07.2015;
		ТОВ «КОЛТОН» (ЄДРПОУ 39725769) у сумі 14067350,00 грн з 30.06.2015;
		ТОВ «МАРІОН ТРЕЙДЕРІНГ» (ЄДРПОУ 40108515) у сумі 11520613,00 грн з 01.12.2015.
		В акті № 302 зазначено, що по переліченим контрагентам у судовому порядку визнано, що вказані підприємства були зареєстровані без наміру здійснення господарської діяльності та прикриваючись зовнішньо законним фактом реєстрації підприємства, особи які їх реєстрували, здійснювали фіктивні фінансові операції з метою прикриття незаконної діяльності та по яких винесено вирок про те, що посадових осіб вказаних підприємств визнано винними у вчиненні злочинів, передбачених частиною першою статті 205, частиною першою статті 205-1, частиною першою статті 358 КК України.
		Інформація щодо цих контрагентів детально відображена в п. 1.16 акту № 302. 
		При вирішені питання щодо сплати єдиного внеску в акті № 302 зазначено про відсутність первинних документів, що в свою чергу не дає можливості остаточно встановити, на підставі яких саме документів обліковуються суми, на які нараховується єдиний внесок. 
		В акті № 302 відображено, та не заперечується сторонами, що Позивачем надано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік до Кремінського відділення Рубіжанської ОДПІ (код ДПІ1219) 05 лютого 2016 року реєстраційний номер НОМЕР_5. Граничний термін надання звіту про сум нарахованого єдиного внеску за 2015 рік  09 лютого 2016 року.
		ОСОБА_3 звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік не було надано. Граничний термін надання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік  10 лютого 2017 року.
		Таким чином, перевіряючи дійшли висновку, що ФОП ОСОБА_3 було порушено вимоги пункту 4 частини другої статті 6 Закону № 2464, в частині не надання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік у встановлений законом термін. 
		В ході перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_3, з урахуванням порушень, які викладено у пункті 2.1 акта перевірки, зобовязана перейти на загальну систему оподаткування починаючи з 1 липня 2015 року, оскільки саме в цей період був перевищений встановлений пунктом 291.4 ст. 291 ПК України дохід в сумі 20000000,00 грн. 
		Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV ПК України. Згідно зі статтею 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених підпунктом 297.1 статті 297 ПК України. Відповідно до пп. 1 пункту 292.1 статі 292 ПК України доходом фізичної особи - підприємця - платника єдиного податку є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначений пунктом 292.3 статті 292 ПК України. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
		Пунктом 292.6 статті 292 ПК України визначено, що датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг).
		Платники єдиного податку першої - третьої груп ведуть облік у порядку, визначеному підпунктами 296.1.1 - 296.1.3 пункту 296.1 статті 296 ПК України.
		Платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи - підприємці), які не є платниками податку на додану вартість, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів (підпункту 296.1.1 пункту 296.1 статті 296 ПК України).
		Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 № 579 (далі - Порядок № 579), який набрав чинності з 28.07.2015 року.
		Пунктом 292.4. статті 292 ПК України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).
		Разом з цим, при заповненні податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця до доходу включається лише сума отриманої винагороди повіреного (агента). При заповненні податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи - підприємця використовуються дані книги обліку доходів або книги обліку доходів та витрат, тому їх показники у відповідності до норм пункту 44.1 статті 44 ПК України повинні бути підтверджені первинними документами, які мають право вивчати та перевіряти контролюючі органи під час проведення перевірок згідно із пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України.
		Сторонами визнано, та зазначено в акті № 302, що Позивач не здійснювала декларування. 
		Суд критично оцінює твердження Позивача, що до моменту припинення діяльності він був на третій групі платника єдиного внеску та Відповідач повинен був це враховувати при прийнятті оскаржених рішень з наступних підстав. 
		Пунктом 296.3. статті 296 ПК України визначено, що платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. 
		Податкова декларація подається до контролюючого органу за місцем податкової адреси (пункт 296.4 статті 296 ПК України).
		Відповідно до пункту 296.5. статті 296 ПК України отримані протягом податкового (звітного) періоду доходи, що перевищують обсяги доходів, встановлених пунктом 291.4 статті 291 цього Кодексу, відображаються платниками єдиного податку в податковій декларації з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 296.5.1-296.5.5 цієї статті.
		Сума перевищення обсягу доходу відображається у податковій декларації за податковий (звітний) період, у якому відбулося таке перевищення (пункт 296.6 статті 296 ПК України).
		Згідно з підпунктом 298.2.3. пункту 298.2 статті 298 ПК України платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки:
		1) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
		2) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення;
		3) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення.
		Відповідно до підпункту 299.11. статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку субєкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.
		У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбаченіглавою 11 розділу IIцього Кодексу. Такий платник податку зобовязаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.
		Системний аналіз зазначених норм свідчить про обов'язок саме Позивача змінити систему оподаткування у разі перевищення встановленого розміру доходу. Суд погоджується з твердженням Відповідача, що оскілки останній виявив факт перевищення суми доходу фактично після припинення діяльності Позивачем, він був позбавлений можливості здійснити анулювання при цьому зобов'язаний був донарахувати відповідні платежі до бюджету. 
		Зазначене порушення та незаконне перебування на спрощеній системі оподаткування призвело до визначення контролюючим органом насамперед суми податкових зобовязань з єдиного податку, з податку на доходи фізичних осіб. 
		Суд критично оцінює твердження Позивача про відсутність повноважень здійснювати перевірку ЕСВ з наступних підстав. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку (далі - Закон № 2464)
		Згідно із статтею 2 Закону № 2464 дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
		Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску платники єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати розмір єдиного внеску. Орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність
		Згідно із ст 5 Закону № 2464 облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, ведеться в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику…. 
		Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.
		Зняття з обліку платників єдиного внеску, зазначених в абзацах другому, п'ятому та сьомому пункту 1 та пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органами доходів і зборів.
		Згідно із пунктами 3, 4 частини другої ст. 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов'язаний допускати посадових осіб органу доходів і зборів до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
		Згідно із частиною четвертою статті 8 Закону № 2464 Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
		Відповідно до статті 12 Закону № 2464 завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
		Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань в тому числі: здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
		Таким чином, до повноважень Відповідача відноситься у тому числі здійснення обліку та контролю у спірних правовідносинах, а до обов'язків Позивача відноситься ведення обліку доходів, подання звітності, сплати внесків. 
		Відповідачем під час перевірки правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за період з 01.07.2015 по 31.12.2015, та 22,0 % за період з 01.01.2016 31.10.2016 встановлено, що ФОП ОСОБА_3 занижено розмір єдиного внеску за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 46885,24 грн, за період з 01.01.2016 по 31.10.2016 в сумі 37895,00 грн (т.1 а.с. 53-56). 
		Згідно із поясненнями представників сторін та інформацією наявною в ОСОБА_4 № 302, розмір доходу Позивача за перевіряємий період був визначений в першу чергу за результатами дослідження інформації, наявної на оптичних дисках CD-R (які сторони називають лазерними або електронними), наданих слідчим супровідним листом від 21.01.2017 (т.2 а.с. 215, Оптичний диск № 1), представником Позивача разом із супровідним листом від 03.10.2017 (т.1 а.с. 216-217, оптичний диск № 2) та аналітичному досліджені проведеному в межах кримінальної справи (т.2 а.с. 28-59). 
		Згідно із поясненнями представника Позивача оптичний диск № 2 він отримав від адвоката ОСОБА_4, який захищає Позивача у кримінальному проваджені. Згідно із листом адвоката на оптичному диску була інформація про рух коштів на рахунку за групою типу 2620 (кошти на вимогу фізичних осіб), у той час як Відповідач досліджував рух коштів на рахунках типу 2600 (кошти на вимогу субєктів господарювання). 
		Під час дослідження оптичних дисків, представник Позивача зазначив, що можливо загальна сума коштів, зазначена на оптичних дисках, акті перевірки, роздруківці з рахунків (т.1 а.с. 208-250), співпадає. Спірним за його твердженням є призначення платежів, оскільки Позивач лише отримувала оплату за комісійні послуги, тому вся сума, яка поступала на рахунок та була сплачена Позивачем за вказівкою уповноваженої особи ТОВ «Хай ВЕЙ ГРУП» не може враховуватись в дохід ФОП ОСОБА_3 При цьому відсутня інформація про засвідчення інформації електронним підписом. Таким чином, Позивач фактично не оспорював зазначені в акті перевірки № 302, роздруківці по рахунках, суми коштів, які надходили на рахунок ОСОБА_3 типу 2600 та їх подальшу витрату. 
		Представник Відповідача стверджував, що на розрахунковий рахунок Позивача типу 2600 надходили саме ті суми, які зазначені в акті № 302, встановлені на підставі сукупності інформації, яка надійшла від слідчого та Позивача. 
		При вирішені питання щодо визнання правомірності урахування Відповідачем інформації про рух коштів, її відображення в акті № 302 та подальшому використанню для прийняття оскаржених рішень, суд виходить з такого. 
		В силу пункту 83.1 статті 83 Податкового кодексу України для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є: 83.1.1. документи, визначені цим Кодексом; 83.1.2. податкова інформація; 83.1.3. експертні висновки; 83.1.4. судові рішення; 83.1.5. виключено; 83.1.6. інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.
		Так, згідно з підпунктом 14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, у Податковому кодексі України поняття податкова інформація - вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
		Згідно з ст.16 Закону України «Про інформацію», податкова інформація - сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб'єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.
		Позивач відносно диску № 1 зайняв суперечливу позицію з одного боку стверджував, що це не належний доказ з іншого, не спростовуючи інформації про надходження коштів, посилався на власну правову позицію за якою кошти отримані за договором доручення не є доходом Повіреного. 
		При цьому аналіз його пояснень та наданих доказів свідчить про надання представником Позивача інформації на оптичному диску, отриманому як копія з матеріалів кримінального провадження. Таким чином, Позивач мав доступ до матеріалів кримінального провадження, наявної там інформації та мав можливість надати інформацію на спростування висновків Відповідача. 
		Таким чином, на виконання вимог статті 77 КАС України Позивач не надав інформацію на спростування доводів Відповідача. 
		Пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
		Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
		Порядок створення, прийняття і відображення в бухгалтерському обліку первинних документів встановлено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).
		Згідно з пунктом 2.1 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
		Відповідно до пункту 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.
		Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Посилання Позивача на зазначені норми свідчать про обізнаність останнього про вимоги які передбачив законодавець для документів. З урахуванням зазначеного суд критично оцінює твердження Позивача, що за відсутності конкретної вимоги надати оригінали документів він надав лише копії. 
		У розумінні підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;
		З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
		Алгоритм дії контролюючого органу та платника податків у разі втрати документів визначений пунктами 44.5- 44.7 статті 44 ПК України. 
		Згідно із пунктом 44.5. статті 44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.
		Таким чином, відлік часу для повідомлення про втрату документів визначається моментом втрати, а не моментом призначенням перевірки або витребовування доказів. 
		Згідно із інформацією, наявною у постанові № 812/821/17 Позивач звернувся із заявою про втрату документів наступного дня після призначення первісної перевірки 02.03.2017. 
		Таким чином, Позивач не виконав обов'язок зі своєчасного повідомлення про втрату документів. 
		Згідно із частиною другою пункту 44.5 статті 44 ПК України платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
		У разі неможливості проведення перевірки платника податків у випадках, передбачених цим підпунктом, терміни проведення таких перевірок переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків.
		Таким чином, обовязок по відновленню документів законодавець поклав на Позивача. 
		Відповідно до пункту 44.6 статті 44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
		Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.
		Наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 затверджений Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок № 727). 
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 727 акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. 
		Згідно із пунктом 2 частини четвертої Порядку № 727 Відповідач зобовязаний у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства та відсутності первинних документів, документів податкового або бухгалтерського обліку, інших документів, що підтверджують факт порушення, або у разі ненадання їх для перевірки - зазначити перелік цих документів. 
		Системний аналіз зазначених норм свідчить про обовязок Відповідача у тому числі у разі відсутності первинних документів провести перевірку на підставі наявної інформації. 
		Згідно із пунктом 6 Порядку № 727 результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового законодавства.
		При цьому обов'язковому дослідженню та відображенню в акті (довідці) документальної перевірки підлягають питання, визначені програмою перевірки, зокрема такі питання: 
		ведення первинних документів про нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску;
		достовірність та повнота відображення у звітності сум, на які нараховується та з яких утримується єдиний внесок;
		правильність нарахування та утримання єдиного внеску;
		правомірність застосування та правильність обчислення понижуючого коефіцієнта до ставки єдиного внеску;
		повнота сплати єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок. Результати перевірки щодо сплати суми єдиного внеску (авансових платежів) одночасно з виплатою сум заробітної плати (доходу), на суми якої нараховується єдиний внесок, оформляються в табличній формі окремим додатком, який додається до акта (довідки) перевірки;
		виявлені факти порушень банківськими установами встановленого порядку перерахування сум єдиного внеску, фінансових санкцій.
		Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
		У листі адвоката від 18.05.2018 зазначено, що інформацію про рух коштів на карткових рахунках типу 2620 він отримав з матеріалів кримінального провадження шляхом копіювання з компютера слідчого (т.1 а.с. 113). 
		Таким чином, в даному випадку мова не йдеться про електронний документ, а зазначається про інформацію на електронному носії. 
		Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації «Вимоги до оформлювання документів» (ДСТУ 4163-2003, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55.
		За вказаним нормативно-правовим актом, відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
		Надана Відповідачем виписка по рахункам, у тому числі типу 2600 засвідчена відповідно до вимог національного стандарту, наявна в ній інформація Позивачем не оспорювалась та не спростовувалась (т.1 а.с. 208  250). 
		Сторонами визнано, що саме інформація зазначена у виписках по рахункам використовувалась при проведені перевірки. 
		Згідно із Порядком № 727 акт перевірки є носієм інформації. 
		Акт № 302 містить інформацію про перевірку рахунків Позивача у тому числи по типу 2600 (т.1 а.с. 18-25), таким чином Відповідач досліджував спірні обставини. 
		В розумінні вимог статті 73 КАС України інформація про рух коштів на рахунках, наявна в акті перевірки, виписки по рахунках, оптичних дисках є належними доказом, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування.
		В розумінні вимог статті 74 КАС України зазначена інформація отримана в порядку та у визначений нормативними актами спосіб. 
		Рух коштів по рахунках підтверджується саме випискою з відповідного рахунку. 
		Під час перевірки Позивач надав перевіряючим лише копії документів, які описані в акті перевірки, але не спростовують висновки Відповідача щодо призначення платежів.
		Крім того, ФОП ОСОБА_3, в особі її представника, 10.10.2017 надано пояснення про те, що раніше втрачені документи не вдалося відновити у повному обсязі, тому розбіжність між розміром доходів, які задекларовано ФОП ОСОБА_3, та розміром доходів, вказаним у раніше наданих в ході перевірки поясненнях, виникла тому, що у поясненнях розрахунок доходів було зроблено на підставі наявних документів, що надані в копіях для перевірки. Таким чином, Відповідач надав їм відповідну оцінку (т.1 а.с. 20). 
		На підставі отриманої від слідчого інформації Відповідачем під час перевірки встановлено, що за період з 01.01.2015 по 16.06.2016 (дата останнього руху коштів) разом надійшло 187718894,53 грн, списано з розрахункового рахунку 186869646,85 грн (т.1 а.с. 18).
		Відповідно до даних розрахункового рахунку ФОП ОСОБА_3 встановлено, що підприємцем протягом перевіреного періоду було перераховано коштів на загальну суму 166989742,00 грн на картрахунки громадян (детальна інформація наведена у додатку до акта 5), які не є підприємцями, призначення платежу «повернення безвідсоткової фінансової допомоги згідно договорів», частина з яких була перерахована на картрахунки громадян, місце проживання яких є непідконтрольна територія України. (т.1 а.с. 30). Інформація про перерахунок коштів на користь фізичних осіб кореспондується даними наявними у додатку 5-ть до акту № 302 (т.2 а.с. 153-163). 
		Згідно із проведеним Відповідачем аналізом рахунків відсутня інформація про оплату ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» на користь Позивача послуг за на виконання договора доручення та актів виконаних робіт. 
		На виконання вимог статті 77 КАС України Позивачем не надано повної та обєктивної інформації про фактичне виконання і реальну мету договору доручення з ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» (т.1 а.с. 75). 
		Згідно із службовою запискою ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» не здійснює господарську діяльність (т.2 а.с. 221). 
		У своїй сукупності зазначені докази, не зважаючи на певні недоліки, та наявна в них інформація, свідчать про недоведеність Позивачем виконання договору доручення та отримання лише доходу у вигляді оплати комісійних.
		Враховуючи предмет спору, суд не надає оцінку договору доручення від 23.02.2015 № 2302-1 між Позивачем та ТОВ «ХАЙ ВЕЙ ГРУП» на предмет реальності його виконання оскільки, зазначений договір не був наданий Відповідачу під час перевірки в оригіналі, не був відображений у відповідних звітах Позивача та не був прийнятим під час складання висновків. 
		Зазначена інформація враховується судом з метою подальшої оцінки доводів сторін. 
		Вищезазначені порушення, як наслідок, призвели до заниження бази нарахування єдиного внеску та відповідно до заниження розміру єдиного внеску. Так, як раніше вже було зазначено, Позивач повинен був перейти на загальну систему оподаткування починаючи з 1 липня 2015 року. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 розділу III Закону № 2464 єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, але не більше максимальної величини базі нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.
		Перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7% за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 та 22,00% за період з 01.01.2016 по 31.10.2016 встановлено, що ФОП ОСОБА_3 занижено розмір єдиного внеску за період з 01.07.2015 по 31.12.2015 в сумі 46 885,24 грн, за період з 01.01.2016 по 31.10.2016 в сумі 37 895,00 грн.
		Слід звернути увагу, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску визначена пункту 4 частини першої статті 1 Закону № 2464. У 2015 році «максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює 17 розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок», а саме:
		з січня по серпень 1218,00 х 17 = 20706,00 грн;
		з вересня по грудень 1378,00 х 17 = 23426,00 грн, 
		де 1218,00 грн та 1378,00 грн - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом.
		У 2016 році «максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок», а саме: з січня по квітень 1378,00 х 25 =34450,00 грн; з травня по листопад 1450,00 х 25 = 36250,00 грн; в грудні 1600,00 х 25 = 40000,00 грн, де 1378,00 грн, 1450,00 грн та 1600,00 грн - прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 розділу III Закону № 2464, для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. 
		При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобовязаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. 
		На підставі вищевикладеного, в порушення частини другої та частини третьої пункту 1 ст. 7 розділу III Закону № НОМЕР_6 ОСОБА_3 занижено єдиний внесок на загальну суму 80 886,62 грн, у т.ч. за 2015 рік - 44 127,26 грн, за 2016 рік - 36 759,36 грн. За таких обставин, у звязку з заниженням Позивачем суми єдиного внеску у розмірі 80886,62 грн, ГУ ДФС у Луганській області 28.11.2017 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0030691314 та прийнято рішення № НОМЕР_2 про застосування фінансових санкцій у розмірі 12 501 грн. 39 коп. 
		Крім того, в ході проведення перевірки встановлено, що Позивачем надано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік до Кремінського відділення Рубіжанської ОДПІ 05.02.2016 реєстраційний номер НОМЕР_5. В той час граничний термін надання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік - 09 лютого 2016 року. Звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік не було надано, граничний термін надання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік - 10 лютого 2017 року.
		Таким чином, ФОП ОСОБА_3 було порушено вимоги п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464, в частині не надання звіту про суми нарахованого єдиного внеску за 2016 рік у встановлений законом термін, у звязку з чим ГУ ДФС у Луганській області було прийнято рішення від 28.11.2017 № НОМЕР_3 про застосування штрафних санкцій у розмірі 170,00 грн.
		За таких обставин суд вважає дії та рішення Відповідача щодо проведення перевірки, встановлення обставин, зазначених в акті № 302, прийняті рішення стосовно обрахування доходу Позивача та прийнятих рішень, які оспорює Позивач, правомірними.
		Надані Позивачем докази на наведені обґрунтування не спростовують висновків Відповідача та правомірності прийнятих рішень. 
		З урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. 
		Відповідно до ст. 139 КАС України, у звязку з відмовою в задоволені позову, судові витрати не відшкодовуються.
		Керуючись статтями 2, 5, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 28.11.2017 № НОМЕР_1, рішень від 28.11.2017 № НОМЕР_2, №0030701314 відмовити повністю. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Донецького апеляційного адміністративного суду або через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. 
		Повне рішення суду складено 04 червня 2018 року. 
		 
		Суддя ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...