Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 904/9111/17 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Виконання договору кредитування; Інший спір про виконання договору кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 05.06.2018. Зареєстровано: 06.06.2018. Забезпечено надання загального доступу: 08.06.2018.
Дата набрання законної сили: 30.05.2018
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30.05.2018 року м. Дніпро Справа № 904/9111/17
		Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач) 
		суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є.
		при секретарі судового засідання: Дон О.Я.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018, повний текст рішення складено 12.03.2018, ухвалене суддею Петренко Н.Е., у справі № 904/9111/17 
		за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" 
		до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" 
		про визнання недійсним договору про внесення змін до кредитного договору 
		ВСТАНОВИВ:
		Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" про визнання недійсним договору від 13.12.2016 про внесення змін до Кредитного договору № DNHSLON06921 від 28.10.2016, укладеного між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів", з моменту його укладення.
		Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 у справі № 904/9111/17 у задоволенні позову відмовлено; судові витрати покладено на позивача.
		Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що представником банку під час укладання спірного договору про внесення змін до Кредитного договору не здійснювалось розміщення грошових коштів, що належать позивачу, та не приймались рішення щодо зобов'язань банку на суму, що перевищує суму, зазначену в довіреності. Кредитні кошти були надані відповідачу під час укладання Кредитного договору №DNHSLON06921 від 28.10.2016; сума кредитного ліміту, про який зазначено у п. А2. на час укладання спірного договору про внесення змін до Кредитного договору була наявна на рахунках відповідача, всі інші умови спірного договору стосуються зміни порядку повернення кредиту боржником. Крім того, довіреність № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015 на здійснення дій від імені ПАТ КБ "Приватбанк" на ім'я ОСОБА_1 містить застереження про те, що за наявністю відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або ОСОБА_2 ПАТ КБ "Приватбанк", правочин може бути вчинений на суму, вказану у рішенні. 05.08.2016 ОСОБА_3 позивача прийнято рішення, оформлене протоколом № 43, відповідно до якого на підставі п.п.25 п.п.9.3.3. п.9.3. Розділу 9 Статуту банку вирішено встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) у розмірі, що не перевищує 10 відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця в звязку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину). Тобто, станом на день укладення договору від 13.12.2016 Перший Заступник Голови Правління ОСОБА_1 мав право вчиняти угоди (правочини) щодо рухомого та нерухомого майна банку з лімітом повноважень - 25 861 000 000, 00 грн. (10 відсотків від розміру активів ПАТ КБ "Приватбанк"), що є в межах суми Кредитного договору №DNHSLON06907 від 28.10.2016, до якого внесено зміни договором від 13.12.2016. Крім того, укладання договору про внесення змін до Кредитного договору №DNHSLON06921 від 28.10.2016 та надання повноважень Першому Заступнику Голови Правління ОСОБА_1 для підписання цього Договору зі сторони банку погоджено з Кредитним комітетом позивача, отже, спірний договір схвалений ПАТ КБ "Приватбанк".
		Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" подало апеляційну скаргу про скасування рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 у справі № 904/9111/17 та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що оскільки 13.12.2016 Кредитний договір № DNHSLON06921 на загальну суму 5 731 506, 65 дол. США був викладений в новій редакції і підписаний ОСОБА_1, який не мав повноважень на переукладення вказаного Кредитного договору, то Кредитний договір № DNHSLON06921, викладений в редакції від 13.12.2016, є недійсним. За доводами апелянта, спірною угодою змінився обсяг прав кредитора шляхом звуження його прав у разі порушення позичальником умов Кредитного договору № DNHSLON06921 на суму 5 731 506, 65 дол. США. Апелянт вважає, що з аналізу абз. 1 п. 9.4.6.2 Статуту банку можна дійти висновку, що визначений Статутом банку ліміт повноважень Перших Заступників Голови Правління  400 000, 00 дол. США, який може бути використано відповідною особою за наявності двох умов: якщо ця сума складає менше ніж 10% вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та якщо ця сума не перевищує граничну суму, встановлену пп. 25 п. 9.3.3. цього Статуту. У свою чергу, пп. 25 п. 9.3.3. Статуту не визначена сума та, відповідно, не можна встановити, чи не перевищує 400 000, 00 дол. США невідомої суми, тому неможливо застосувати вказаний абз. 1 п. 9.4.6.2 Статуту. Для врегулювання питання визначення числового значення обмежувального критерію для можливості застосування суми ліміту 400 000, 00 дол. США за абз. 1 п. 9.4.6.2 Статуту рішенням ОСОБА_3, оформленим протоколом № 43 від 05.08.2016, визначено суму пп. 25 пункту 9.3.3. цього Статуту, і, відповідно, виникла можливість застосування ліміту повноважень на 400 000, 00 дол. США за абз. 1 п. 9.4.6.2 Статуту, оскільки стали відомі числові значення умов обмеження, при яких Перші Заступники Голови Правління мають право вчиняти правочини на суму 400 000, 00 дол. США. За твердженням позивача, тлумачення судом вказаного рішення ОСОБА_3 банку без системного аналізу змісту Статуту позивача призвело до хибного висновку, що цим рішенням встановлено ліміт повноважень Перших Заступників Голови Правління банку, тоді як вказаним рішенням встановлено обмеження відповідно до пп. 25 п. 9.3.3. Статуту та не встановлено ліміт повноважень, відповідно, і не змінено абз. 1 п. 9.4.6.2 Статуту (сума ліміту повноважень); по суті, вказаним рішенням ОСОБА_3 надано можливість застосувати визначений п. 9.4.6.2 Статуту ліміт повноважень. Окрім того, наведеним рішенням ОСОБА_3 встановлено обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди для Перших Заступників Голови Правління банку на укладення та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, але жодним чином не зазначено про можливість укладати та вчиняти правочини по розпорядженню грошовими коштами. Позивач не погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням ОСОБА_3, оформленим протоколом № 43 від 05.08.2016, з урахуванням застереження у Довіреності № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015 про те, що за наявності відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного комітету або ОСОБА_3 банку правочин може бути вчинено на суму, вказану у рішенні, ОСОБА_1 станом на 13.12.2016 мав повноваження на укладення договору, оскільки, за доводами позивача, окреме рішення Голови Правління, Правління, Кредитного комітету або ОСОБА_3 на вчинення правочину на відповідну суму відсутнє. Позивач не погоджується з висновком суду щодо погодження Кредитним комітетом банку укладення спірних змін до договору, оскільки у переліку рішень Кредитного комітету відсутні умови про виключення умов щодо стягнення неустойки, звуження прав кредитора у разі порушення позичальником умов правочину, виключення вимоги про обов'язок позичальника на укладення договору іпотеки тощо. Позивач посилається, що зміни до Кредитного договору з боку позивача були укладені особою без відповідних повноважень та в наступному не були схвалені банком, що підтверджується активними діями банку щодо оскарження цієї угоди.
		Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує та зазначає, що оспорюваним договором від 13.12.2016 внесено зміни до Кредитного договору, які не стосуються розміру ліміту договору (розміру кредиту). Таким чином, укладаючи договір від 13.12.2016, ОСОБА_1 не приймав рішення про взяття банком на себе зобов'язань по наданню певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору прийнято ще 28.10.2016 та зафіксовано у Кредитному договорі, а грошові кошти станом на дату підписання оспорюваного правочину вже були надані відповідачу. За повноваженнями, зазначеними у довіреності № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015, ОСОБА_1 мав повноваження на укладення будь-яких угод, якими не визначаються ліміти  розмір грошових коштів. Відповідач не погоджується з доводами позивача щодо необхідності прийняття окремого рішення ОСОБА_3 радою для зміни ліміту повноважень Перших Заступників Голови Правління, оскільки прийняття рішення ОСОБА_3 радою з визначенням лімітів повноважень для інших органів управління позивача не суперечить ні Статуту позивача, ні законодавству. Відсутність у протоколі засідання ОСОБА_3 ради № 43 від 05.08.2016 посилання на п. 9.4.6.2 Статуту не спростовує наявність у ОСОБА_3 ради повноважень приймати рішення щодо зміни ліміту повноважень Перших Заступників Голови Правління та не спростовує факту збільшення такого ліміту повноважень до розміру, зафіксованого у цьому протоколі. Посилання позивача на те, що вказаний протокол засідання ОСОБА_3 ради не визначає повноважень для Першого Заступника Голови Правління банку на укладення оспорюваного правочину, за доводами відповідача, спростовується змістом зазначеного протоколу. Щодо збільшення ліміту повноважень для певних дій, відповідач не заперечує, що протокол засідання ОСОБА_3 ради не містить слів "грошові кошти", однак вважає, що відповідно до цього ж протоколу ліміт повноважень збільшено для укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку; при цьому за законодавством грошові кошти є майном. Отже, підписант з боку позивача мав необхідний обсяг повноважень на розпорядження рухомим майном  грошима  кількістю яких визначено ціну основного договору, до якого вносились зміни оспорюваним правочином. Відповідач зазначає, що перевіривши, що підписант з боку позивача має право розпоряджатися будь-яким рухомим та нерухомим майном з лімітом, в межі якого входить і договір, до якого внесено зміни оспорюваним правочином, він проявив розумну обачність, і аналізуючи зміст протоколу ОСОБА_3 ради № 43 від 05.08.2016 керувався законодавством України (у тому числі і положеннями, за якими "гроші" входить до поняття "рухоме майно"). За твердженням відповідача, навіть якщо внутрішніми документами позивача визначено, що грошові кошти не входять до поняття "майно", то ці обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки відповідач не має доступу до внутрішніх документів позивача та не міг знати про такі обставини. Також, відповідач вважає, що підписання протоколу Кредитного комітету від 16.12.2016 свідчить про наступне схвалення банком оспорюваного договору.
		21.05.2018 від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких останній посилається на обставини прийняття Верховним Судом постанови у справі № 904/9090/17 в аналогічних правовідносинах.
		У судовому засіданні 21.05.2018 під час з'ясування обставин справи та дослідження доводів апеляційної скарги, в якому був присутній лише представник відповідача, у суду при встановленні обставин справи виникли питання щодо часу отримання відповідачем коштів за Кредитним договором та щодо змісту шаблону Кредитного договору, на основі якого були викладені спірні зміни до Кредитного договору відповідно до рішення Кредитного комітету банку. Відповідач зазначив, що надасть відповідну інформацію у наступному судовому засіданні, що і було виконано останнім. Подані відповідачем виписка по рахунку та шаблон Кредитного договору підлягають прийняттю судом в якості доказів по справі, що є необхідними для правильного встановлення обставин справи, враховуючи доводи обох учасників справи, а також відповідну вимогу суду. 
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.04.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Верхогляд Т.А., відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк". 
		Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.04.2018, постановленою колегією суддів у складі: головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів: Білецької Л.М., Чередка А.Є. (протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.04.2018 у звязку з перебуванням у відпустці судді Верхогляд Т.А.), розгляд апеляційної скарги призначено у судове засідання на 07.05.2018.
		У судовому засіданні 07.05.2018 розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання на 21.05.2018.
		У судовому засіданні 21.05.2018 оголошено перерву у судове засідання на 30.05.2018.
		У судовому засіданні 30.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, доводів апеляційної скарги, меж, в яких повинні встановлюватися обставини і досліджуватися докази, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх доказами, заслухавши виступи представників сторін у судових дебатах, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного.
		Як вбачається з матеріалів справи, 28.10.2016 Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк" (банк) та Товариство з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів" (позичальник) уклали Кредитний договір №DNHSLON06921 (далі  Кредитний договір, а.с. 9-14, т. 1).
		Відповідно до предмету Кредитного договору банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язався надати позичальнику кредит у формі згідно з п.А.1 цього договору з лімітом і на цілі, зазначені у п.А.2 цього договору, не пізніше 5 днів з моменту, зазначеного у третьому абзаці п.2.1.2 цього договору, в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати процентів, винагороди в обумовлені цим договором терміни (п.1.1 Кредитного договору).
		Як вбачається зі змісту цього договору істотними умовами кредитування є:
		вид кредиту - невідновлювальна кредитна лінія (п. А.1 Кредитного договору);
		ліміт цього Договору 140 000 000, 00 грн., у тому числі на наступні цілі: в розмірі 140 000 000, 00 грн. на реструктуризацію діючих кредитів шляхом рефінансування з частковою зміною валюти кредитування, на сплату страхових платежів у випадках та у порядку, передбачених п.п. 2.1.5, 2.2.12 цього договору, для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна шляхом перерахування за реквізитами, зазначеними в п. 2.1.1 договору, на сплату судових витрат, передбачених п.п. 2.2.15, 2.3.13, 5.8. цього договору (п. А.2 Кредитного договору);
		термін повернення кредиту згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до цього договору). Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 91-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із значенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, термін повернення кредиту встановлюється згідно з Графіком зменшення поточного ліміту (Додаток № 1 до цього договору) (п. А.3 Кредитного договору);
		зобов'язання позичальника забезпечуються: договором застави частки у статутному фонді та права на виплату (отримання) майна №DNHSLON06921/DZ від 28.10.2016. Банк та позичальник зобов'язуються в термін не пізніше 31.12.2016 укласти договір іпотеки майнового комплексу підприємства, що належить позичальнику, як єдиного майнового комплексу (п.А.5 Кредитного договору);
		за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 10,5% річних. У випадку невиконання та/або неналежного виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, банк збільшує проценту ставку на 5% річних за кожен випадок невиконання та/або неналежного виконання. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням підстави - порушення зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, і дати початку нарахування підвищених процентів. За умови відновлення виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.13 цього договору, позичальник за користування кредитом сплачує проценти у розмірі 10,5% річних. При цьому банк направляє письмове повідомлення позичальнику із зазначенням процентної ставки у розмірі 10,5% річних і дати початку її нарахування (п.А.6 Кредитного договору);
		у випадку порушення позичальником будь-якого з грошового зобов'язання позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 10,5% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У випадку порушення позичальником будь-якого із грошових зобов'язань та при реалізації права банку, передбаченого п.А.3 цього договору, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,029% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочки. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою, передбаченою повідомленням. При цьому проценти за користування кредитом та винагороди не нараховуються та не сплачуються (п.А.7 Кредитного договору).
		Пунктом 5.7. Кредитного договору сторони визначили, що терміни позовної давності по вимогах щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюється сторонами тривалістю 15 років.
		Додатком 1 до Кредитного договору є погоджений сторонами договору графік зменшення поточного ліміту з 25.01.2017 по 01.10.2026 (а.с. 13-14, т. 1).
		Згідно виписки по банківському рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "Приват-Агро-Львів", відкритому в Публічному акціонерному товаристві комерційний банк "Приватбанк", на виконання прийнятих на себе зобов'язань за Кредитним договором банк 28.10.2016 надав відповідачу кредитні кошти у загальній сумі 138 769 467, 83 грн., що не заперечується представниками сторін (а.с. 87, т. 2). 
		13.12.2016 позивачем та відповідачем укладено договір про внесення змін до Кредитного договору №DNHSLON06921 від 28.10.2016 (а.с. 15-16, т. 1), яким до Кредитного договору внесені зміни та доповнення шляхом викладення змісту цього договору у новій редакції. Зокрема, з тексту Кредитного договору у редакції договору від 13.12.2016 про внесення змін до Кредитного договору виключено умови щодо права банку вимагати від позичальника дострокового повернення кредиту у випадку порушення позичальником зобов'язань за Кредитним договором, сплати відсотків та інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором; щодо форми відсоткової ставки та порядку її зміни; щодо права банку на договірне списання коштів з рахунків позичальника в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором; щодо черговості зарахування коштів на погашення заборгованості; щодо порядку зміни та розірвання Кредитного договору; змінено строки нарахування неустойки за порушення умов Кредитного договору та строк позовної давності по вимогах щодо стягнення кредиту, процентів за користування кредитом з 15 років на 3 роки; в повному обсязі було виключено відповідальність позичальника за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Кредитним договором.
		Еквівалентом 140 000 000, 00 грн. є 5 349 406, 21 доларів США за курсом НБУ станом на дату укладення спірного договору про внесення змін до Кредитного договору.
		Договір про внесення змін до Кредитного договору, виходячи з його змісту, з боку Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" укладено та підписано Першим Заступником Голови Правління банку - Керівником корпоративного VIP-Бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "Приватбанк"  ОСОБА_1, що діє на підставі довіреності № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015, посвідченої приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 28.09.2015, зареєстровано в реєстрі за № 2699 (а.с. 17-18, т. 1).
		Вважаючи, що договір від 13.12.2016 про внесення змін до Кредитного договору підписано з боку ПАТ КБ "Приватбанк" особою, яка не мала достатнього обсягу повноважень на вчинення таких дій, що є недотриманням приписів статті 203 Цивільного кодексу України та підставою для визнання договору від 13.12.2016 про внесення змін до Кредитного договору №DNHSLON06921 від 28.10.2016 недійсним, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.
		Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч. 1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5).
		За приписами частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 ЦК України).
		Відповідно до частин першої та третьої статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
		Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє (ч. 1 ст. 239 ЦК України).
		Частинами першою та третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
		За положеннями Статуту Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (а.с. 49-74, 103-152, т. 1), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.07.2015, органами управління банку є загальні збори акціонерів (учасників) банку (вищий орган банку), ОСОБА_3 банку, Правління банку; органами контролю банку є Ревізійна комісія банку, Підрозділ внутрішнього аудиту банку (розділ 9 Статуту).
		Відповідно до статті 58 Закону України "Про акціонерні товариства" (редакція на дату укладення оспорюваного договору) виконавчий орган акціонерного товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу належить вирішення всіх питань, пов'язаних з керівництвом поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів та наглядової ради. Виконавчий орган акціонерного товариства підзвітний загальним зборам і наглядовій раді, організовує виконання їх рішень. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Виконавчий орган акціонерного товариства може бути колегіальним (правління, дирекція) або одноосібним (директор, генеральний директор).
		За положеннями частин другої та третьої статті 244 Цивільного кодексу України представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.
		Довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами (ст. 246 ЦК України).
		Відповідно до пункту першого довіреності № 3997-К-Н-Н від 28.09.2015, виданої Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" в особі Голови Правління ОСОБА_5, Першого Заступника Голови Правління банку- керівника корпоративного VIP-бізнесу, бізнесу великих і VIP-клієнтів і ОКЦ ГО ПАТ КБ "Приватбанк"  ОСОБА_1 уповноважено на здійснення від імені ПАТ КБ "Приватбанк" наступних дій:
		укладати кредитні договори, договори на придбання майна, майнових прав та інші договори (угоди), пов'язані із розміщенням коштів, за якими ПАТ КБ "Приватбанк" приймає зобов'язання (за виключенням угод з векселями), а також угоди про забезпечення ПАТ КБ "Приватбанк" зобов'язань клієнтів. При цьому сума угоди з кожним клієнтом не повинна перевищувати 750 000, 00 доларів США або еквівалент вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладання угоди. Якщо зобовязання клієнта перед банком за укладеною угодою забезпечується фінансовим покриттям на сто відсотків (тобто на рахунках, відкритих у ПАТ КБ "Приватбанк", розміщені кошти, що забезпечують виконання зобовязання клієнта по таких угодах), то угода може бути укладена на суму, що не перевищує 1 500 000, 00 доларів США або еквівалента вищеназваної суми у будь-якій валюті по курсу Національного банку України на дату укладення угоди. За наявністю відповідного рішення Голови Правління, Правління, Кредитного Комітету або ОСОБА_2 ПАТ КБ "Приватбанк" правочин може бути вчинений на суму, вказану в рішенні.
		Повноваження Першого Заступника Голови Правління банку визначені також Статутом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (а.с. 49-74, 103-152, т. 1), державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.07.2015, тобто Статутом в редакції на день укладення оспорюваного договору.
		За змістом п.п. "а" п. 9.4.6.2. Статуту ПАТ КБ "Приватбанк" у відповідній редакції Перші Заступники Голови Правління в межах суми, що еквівалентна 400 000, 00 доларів США, вчиняють правочини (укладають договори, угоди, підписують контракти, у тому числі і зовнішньоекономічні) з розпорядження рухомим та нерухомим майном банку, грошовими коштами, за умови, якщо ця сума складає менше ніж 10 відсотків вартості активів за даними останньої річної фінансової звітності та не перевищує граничну суму, встановлену підпунктом 25 пункту 9.3.3 цього Статуту. Ліміт повноважень може бути змінений окремим рішенням Голови Правління, ОСОБА_3 або загальних зборів, з урахуванням вищевказаних обмежень.
		Пунктом 9.3.3 Статуту ПАТ КБ "Приватбанк" у відповідній редакції визначена компетенція ОСОБА_3 ради банку. Зокрема, відповідно до підпункту 25 пункту 9.3.3 Статуту до компетенції ОСОБА_3 належить встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Правління банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови Правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.
		05.08.2016 відбулось засідання ОСОБА_3 ПАТ КБ "Приватбанк", на якому у відповідності з порядком денним вирішувалось питання про встановлення обмеження у вигляді граничних сум (лімітів) для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління та Перших Заступників Голови Правління на укладання угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України.
		За результатами розгляду питання, включеного до порядку денного засідання ОСОБА_3 ПАТ КБ "Приватбанк", ОСОБА_3 вирішила:
		На підставі п.п. 25 п.п. 9.3.3 п. 9.3 Розділу 9 Статуту банку встановити на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 (включно) обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, для Голови Правління, Генерального Заступника Голови Правління (діє без довіреності) та Перших Заступників Голови Правління (діють без довіреності) на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обов'язків заставодавця або іпотекодавця в зв'язку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину).
		Результати засідання ОСОБА_3 Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" оформлені протоколом № 43 від 05.08.2016 (а.с. 212-213, т. 1).
		Відповідно до наданої Окремої фінансової звітності за Міжнародними стандартами фінансової звітності та звіту незалежного аудитора станом на 31.12.2015 (а.с. 75-80, т. 1), за якими розмір активів ПАТ КБ "Приватбанк" за станом на 31.12.2015 складав 258 611 000 000, 00 грн. (вказана інформація розміщена на офіційному сайті Позивача), 10% від розміру активів позивача - ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 31.12.2015 року складає 25 861 100 000, 00 грн., що є еквівалентом 988 149 957 доларів США за курсом НБУ станом на дату укладення спірного договору про внесення змін. 
		Отже, враховуючи рішення ОСОБА_3 Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", оформлене протоколом засідання ОСОБА_3 № 43 від 05.08.2016, прийняте в межах її компетенції визначеної Статутом банку, на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 було розширено повноваження Перших Заступників Голови Правління. Так, Перших Заступників Голови Правління уповноважено на укладання та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку з обмеженням у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) в розмірі, що не перевищує 10 (десяти) відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності, тобто до 25 861 000 000, 00 грн. 
		Предметом спірних змін до Кредитного договору від 13.12.2016 є кредит на суму 140 000 000, 00 грн., тобто предметом угоди є сума, яка не перевищує встановлене обмеження у 25 861 100 000, 00 грн., отже, укладення такої угоди входило до повноважень Першого Заступника Голови Правління банку - ОСОБА_1.
		Окрім того, вище встановлено, що кредитні кошти були надані відповідачу під час укладання Кредитного договору № DNHSLON06921 від 28.10.2016; сума кредитного ліміту, про який зазначено у пункті А.2. оспорюваного договору про внесення змін до Кредитного договору, на час його укладання вже була перерахована на рахунок відповідача на виконання умов Кредитного договору до внесення до нього змін спірним договором. 
		Зміни, що вносились спірним договором до Кредитного договору, не є змінами про збільшення кредитної лінії, а стосуються лише порядку повернення залишку кредиту боржником.
		Відтак, відсутні підстави стверджувати, що Перший Заступник Голови Правління банку ОСОБА_1 уклав від імені банку договір спрямований на здійснення розпорядження коштами, що перевищували ліміт суми угод, на укладення яких його уповноважено.
		Окрім того, відповідно до статті 241 Цивільного Кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
		Після укладення спірного договору про внесення змін до Кредитного договору позивачем вчинені дії, що свідчать про схвалення й прийняття до виконання вказаного правочину про внесення змін до Кредитного договору (основного договору), що узгоджується з імперативними нормами статті 241 ЦК України. 
		Згідно Положення про Кредитні комітети в системі Приватбанк (а.с. 174-196, т. 1) кредитний комітет головного офісу є постійно діючим колегіальним органом при Голові Правління банку.
		Відповідно до протоколу Кредитного комітету ПАТ КБ "Приватбанк" від 16.12.2016 №Э.МКК-DN.08.0.0.1/1-7359512, Кредитним комітетом погоджено укладення спірного правочину (а.с. 153-160, 214-217, т. 1).
		Зі змісту рішення Кредитного комітету вбачається, що ним вирішено змінити умови кредитування, у тому числі і за Кредитним договором № DNHSLON06921, шляхом використання шаблонів договорів (а.с. 80-84, т. 2).
		Зазначено про виключення: вимог про подвійну оплату за прострочення погашення кредиту; вимог вимагати пеню за прострочення погашення кредиту та процентів; оформлення договорів поруки із засновниками, власниками, директорами, пов'язаними особами та ін.
		При порівнянні редакцій шаблону кредитного договору та змін, внесених спірним договором до Кредитного договору, вбачається, що їх умови повністю відповідають один одному. Решта умов шаблонного договору, які підлягають заповненню, відповідає умовам договору, який було укладено 28.10.2016 (щодо ставки процентів, забезпечення зобов'язань тощо).
		Вказаний протокол Кредитного комітету підписано Головою Правління Банку  ОСОБА_5
		Відповідно до підпункту 9.4.4. пункту 9.4. Статуту ПАТ КБ "Приватбанк" в редакції на дату укладення оспорюваного договору Голова Правління діє від імені банку без довіреності, представляє його інтереси в усіх установах, організаціях і підприємствах; вчиняє від імені банку будь-які правочини, з урахуванням обмежень, встановлених діючим законодавством та цим Статутом; видає довіреності.
		Підпунктами 25, 26 підпункту 9.3.3 пункту 9.3. Статуту ПАТ КБ "Приватбанк" передбачено, що до компетенції ОСОБА_3 банку належить, у тому числі, встановлення обмежень у вигляді граничних сум (лімітів) для Правління банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови Правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, надання згоди на перевищення Правлінням банку та Головою Правління банку обмежень, вказаних у підпункті "25" цього пункту.
		Проте, підпунктом 25 підпункту 9.3.3 пункту 9.3. Статуту ПАТ КБ "Приватбанк" у відповідній редакції жодні обмеження для Голови Правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку не були встановлені, відтак, Голова Правління банку до 05.08.2016 мав необмежені повноваження на укладення від імені банку угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку.
		Відповідно до матеріалів справи обмеження у вигляді граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину) розміром, що не перевищує 10 відсотків вартості активів банку за даними останньої річної фінансової звітності для Голови Правління банку, як і для Перших заступників Голови Правління банку, на укладання та вчинення на період з 05.08.2016 по 31.12.2019 правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном банку, а також на укладання будь-яких угод (правочинів) з Національним банком України (договорів застави, договорів іпотеки, додаткових договорів до договорів застави, додаткових договорів до договорів іпотеки, договорів про перехід до банку прав та обовязків заставодавця або іпотекодавця у звязку з переходом права власності на предмет застави або предмет іпотеки, кредитних договорів, додаткових угод до кредитних договорів тощо) без попереднього рішення Правління банку незалежно від кількості таких угод (правочинів), але завжди з урахуванням вказаної вище граничної суми (ліміту) однієї угоди (правочину), встановлені лише рішенням ОСОБА_3 банку від 05.08.2016 (протокол засідання ОСОБА_3 ПАТ КБ "Приватбанк" № 43).
		Разом з тим, навіть з урахуванням зазначених обмежень в повноваженнях Голови Правління банку, враховуючи, що 10% від розміру активів позивача - ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 31.12.2015 року складало 25 861 100 000, 00 грн., що є еквівалентом 988 153 778 доларів США за курсом НБУ станом на дату укладення спірного договору про внесення змін до Кредитного договору, а ліміт оспорюваного договору про внесення змін до Кредитного договору становить 140 000 000, 00 грн., еквівалентом яким є 5 349 406, 21 доларів США за курсом НБУ станом на дату укладення спірного договору про внесення змін до Кредитного договору, ні Перший Заступник Голови Правління банку ОСОБА_1 при укладенні спірного договору, ні Голова Правління банку ОСОБА_5, підписуючи рішення Кредитного комітету та тим самим схвалюючи від імені ПАТ КБ "Приватбанк" угоду  оспорюваний договір про внесення змін до Кредитного договору, не перевищили своїх повноважень: оспорюваний договір про внесення змін до Кредитного договору укладено Першим Заступником Голови Правління банку ОСОБА_1 в межах його повноважень та схвалено ПАТ КБ "Приватбанк" в особі Голови Правління ОСОБА_5, який також мав відповідні повноваження на вчинення відповідних дій від імені банку.
		Враховуючи зміст протоколу Кредитного комітету банку від 16.12.2016 та прийнятого Кредитним комітетом банку рішення про використання шаблонів договорів, у тому числі шаблону кредитного договору, якому повністю відповідають внесені оспорюваним договором зміни до Кредитного договору, колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє доводи позивача щодо відсутності у переліку рішень Кредитного комітету умови про виключення з Кредитного договору положень про стягнення неустойки, звуження прав кредитора у разі порушення позичальником умов правочину, виключення вимоги про обов'язок позичальника на укладення договору іпотеки тощо.
		Апеляційний господарський суд відхиляє також доводи позивача, що оспорюваний договір про внесення змін до Кредитного договору є окремим та самостійним договором та, відповідно, оцінку йому необхідно надавати не приймаючи до уваги Кредитний договір №DNHSLON06921.
		Зміни до Кредитного договору є нерозривно пов'язаними з первісним договором та не можуть розглядатися як окремі. Про те, що договір від 13.12.2016 про внесення змін до Кредитного договору є невід'ємною частиною Кредитного договору, зазначено безпосередньо в договорі від 13.12.2016 про внесення змін до Кредитного договору №DNHSLON06921 (розділ ІІІ). 
		При укладанні договору від 13.12.2016 ОСОБА_1 не приймав рішення про взяття банком на себе зобов'язань по наданню певної суми грошей, оскільки рішення щодо розміру ліміту договору (розміру кредиту) прийнято ще 28.10.2016 та зафіксовано у Кредитному договорі №DNHSLON06921 від 28.10.2016. 
		Суд відхиляє доводи позивача, що рішення ОСОБА_3 Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", оформлене протоколом засідання ОСОБА_3 № 43 від 05.08.2016, не є окремим рішенням в розумінні п.п. "а" п.п. 9.4.6.2. п. 9.4. Статуту ПАТ КБ "Приватбанк", яким може бути змінений ліміт повноважень Першого Заступника Голови Правління банку.
		Доводи позивача, що вказане рішення лише надає можливість діяти положенням п.п. 9.4.6.2. Статуту банку, оскільки до моменту його прийняття не було встановлено граничну суму згідно п.п. 25 п. 9.3.3. Статуту банку, яку також необхідно враховувати при визначенні ліміту повноважень Першого Заступника Голови Правління банку, не відповідають дійсності.
		Відсутність рішення ОСОБА_3 банку, прийнятого у відповідності до п.п. 25 пп.. 9.3.3. Статуту банку, та не реалізація ОСОБА_3 банку своєї компетенції щодо встановлення обмежень у вигляді граничних сум (лімітів) Правління Банку на прийняття рішень по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, а також для Голови Правління банку на укладення угод та вчинення правочинів по розпорядженню рухомим та нерухомим майном, грошовими коштами банку, не виключає дію та можливості застосування п.п. "а" п. 9.4.6.2. Статуту до моменту прийняття вказаного рішення ОСОБА_3.
		Окрім того, п.п. 25 пп. 9.3.3. Статуту банку в редакції на дату укладення оспорюваного договору взагалі не передбачає встановлення відповідних обмежень для Першого Заступника Голови Правління банку. 
		Колегія суддів відхиляє доводи позивача, що у рішенні ОСОБА_3 Публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", оформленому протоколом № 43 від 05.08.2016, не зазначено про можливість укладати та вчиняти правочини по розпорядженню грошовими коштами, у вказаному рішенні мова йде лише про можливість розпорядження рухомим та нерухомим майном банку.
		Згідно з ч. 1 ст. 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
		Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ч. 1 ст. 179 ЦК України). До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення; рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі (ст. 181 ЦК України).
		За положеннями ч. 1 ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
		Виходячи з положень цивільного законодавства, наявне у рішенні ОСОБА_3 посилання щодо надання певних прав на "розпорядження рухомим та нерухомим майном" містить у собі поняття і грошових коштів (як рухомого майна).
		При цьому колегія суддів враховує і те, що рішення ОСОБА_3 ПАТ КБ "Приватбанк" не містить посилань, що до рухомого майна у даному випадку (на відміну від законодавчого віднесення грошових коштів до рухомого майна) не відносяться грошові кошти, тобто що певні права надаються на розпорядження рухомим майном за виключенням права розпорядження грошовими коштами. 
		Навіть якщо внутрішніми документами позивача визначено, що грошові кошти не входять до поняття "майно", то ці обставини не можуть бути підставою для визнання недійсним оспорюваного правочину, оскільки відповідач не має доступу до внутрішніх документів позивача та не міг знати про такі обставини. 
		Договір від 13.12.2016 про внесення змін до Кредитного договору № DNHSLON06921 від 28.10.2016, з урахуванням встановлених обставин укладення його повноважною особою, не порушує жодних прав позивача, які б підлягали захисту у судовому порядку.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для визнання недійсним договору від 13.12.2016 про внесення змін до Кредитного договору № DNHSLON06921 від 28.10.2016 та, відповідно, погоджується з доводами відповідача, наведеними в обґрунтування заперечень проти апеляційної скарги. 
		Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків оскаржуваного рішення суду першої інстанції, яке прийнято за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та правильного застосування наведених норм права, у зв'язку з чим підстави для зміни чи скасування прийнятого у справі оскаржуваного судового рішення відсутні.
		Витрати по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги відносяться на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".
		Керуючись ст.ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд - 
		ПОСТАНОВИВ:
		Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 у справі № 904/9111/17 залишити без задоволення.
		Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2018 у справі № 904/9111/17 залишити без змін.
		Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Публічне акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк".
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
		Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		Повна постанова складена 04.06.2018 
		 
		Головуючий суддя Л.А. Коваль
		 
		Суддя Л.М. Білецька
		 
		Суддя А.Є. Чередко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...